Гринчишин Христина Богданівна. Шляхи зниження собівартості за рахунок впровадження інноваційної діяльності

Краткое описание

Гринчишин Христина Богданівна. Шляхи зниження собівартості за рахунок впровадження інноваційної діяльності. : Дис... канд. наук: 08.00.04 2009

Гринчишин Х.Б. Шляхи зниження собівартості за рахунок впровадження інноваційної діяльності. Рукопис.
Дисертація у формі рукопису на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Українська державна академія залізничного транспорту, Харків, 2009.
Дисертація присвячена питанням пошуку шляхів зниження собівартості продукції та послуг підприємств за допомогою впровадження інноваційної діяльності.
На основі проведеного аналізу промислового підприємства залізничного транспорту у роботі розроблено шляхи зниження витрат та впровадження ресурсозберігаючої стратегії. Розроблено та науково-обґрунтовано стратегію ресурсозбереження та систему показників, за якими можна оцінити стан підприємства. Сформовано об’єктно-орієнтований підхід до проектування системи. Одержали подальший розвиток схема розробки діяльності нової системи ПП залізничного транспорту, модель інноваційного процесу з використанням прямого та зворотного інжинірингу. Розроблені теоретичні основи ресурсозберігаючої стратегії зниження собівартості
послуг промислового підприємства. Розроблено внутрішню схему функціонування системи промислового підприємства, де поєднано нові цілі підприємства із зміненими виробничими можливостями. Удосконалено науково-обґрунтовану модель економії виробничих витрат.
Розроблено стратегію ресурсозберігаючих проектів та визначено відповідність між етапами реінжинірингу і роботами по керуванню проектом. У роботі обґрунтовано понятійний апарат стратегії ресурсозбереження”. Розроблено пропозиції по раціональному використанню ресурсів промислового підприємства та управлінню ними.

У дисертації поставлено та вирішено основну задачу щодо зниження собівартості промислового підприємства за рахунок впровадження ресурсозберігаючої стратегії.
1. Виконано огляд зарубіжних та вітчизняних вчених щодо проблеми управління витратами та собівартістю. В результаті проведених досліджень виділено основні принципи та напрямки, за рахунок яких буде здійснена поставлена мета. Доведено, що формування та реалізація програм ресурсозбереження забезпечать зниження собівартості.
2. Вивчено досвід щодо раціонального використання трудових, матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів на підставі науково-обґрунтованих пропозицій.
3. Встановлено, що значний знос основних виробничих фондів збільшує собівартість. Тому потребує дослідження наявність основних виробничих фондів та ефективність їх використання на ПП.
4. Зроблено наукове обґрунтування доцільності управління наявними ресурсами.
5. Зроблено комплексний аналіз роботи промислового підприємства в динаміці за шість років. Встановлено, що значно зменшились обсяги ремонту електросекцій, і в тому числі за договорами, укладеними з Укрзалізницею у порівнянні з базовим 2002 роком. Це обумовлено рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів, як залежних від підприємства, так і не залежних від нього.
6. Вивчено співвідношення продуктивності праці та фонду заробітної плати та доказано, що ріст заробітної плати перевищує ріст продуктивності праці. Це негативно впливає на ефективність роботи підприємства.
7. Проаналізовано використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, які займають значну частку у собівартості, та доведено їх нераціональне використання, тому необхідно розробити пропозиції щодо їх зменшення.
8. Виявлено, що загальні виробничі витрати зростають швидше, ніж обсяг виробництва. Це обумовлено постійно зростаючими цінами, процесом інфляції та низкою об’єктивних причин. За останні роки значно зросла собівартість. Тому прибуток, який підприємство отримує після оподаткування, недостатній для його розвитку. Отже, необхідна розробка пропозицій, реалізація яких дозволить знизити собівартість продукції та підвищити ефективність роботи підприємства.
9. Розроблено та науковообґрунтовано стратегію ресурсозбереження та систему показників, за якими можна оцінити стан підприємства.
10. Сформовано об’єктно-орієнтований підхід до проектування системи. Розроблені теоретичні основи ресурсозберігаючої стратегії, реалізація якої забезпечує зниження собівартості продукції промислового підприємства та підвищення ефективності його роботи.
11. Розроблено внутрішню схему функціонування системи промислового підприємства, де побудовано схему управління ресурсозбереженням із визначенням рівнів виникнення витрат, їх руху, носіїв, центрів відповідальності та їх оптимальний вибір.
12. Удосконалено науково-обґрунтовану модель економії виробничих витрат, яка побудована на різних рівнях виникнення, центрах відповідальності від робітника до керівництва підприємства.
Місця виникнення і носії витрат також визначено 4 рівнями.
Конкретизовано деталізацію виробничих витрат за елементами та статтями, яка проходить п’ять рівнів аналізу: від підприємства, керівництва, цехового персоналу, складових за усіма елементами та окремого робітника, який безпосередньо використовує ресурси, та обирається оптимальний варіант.
13. Розроблено стратегію ресурсозбереження, яка побудована на підставі реінжинірингу та образу майбутнього транспортного промислового виробництва, моделі ресурсозбереження з використанням прямого та зворотного інжинірингу.
14. У роботі обґрунтовано понятійний апарат стратегії ресурсозбереження”.
15. Розроблено пропозиції щодо раціонального використання усіх наявних ресурсів та управління ними на протязі тривалого часу, які забезпечать значне скорочення собівартості та підвищення ефективності.