Гриненко Ірина Олександрівна Класифікації злочинів та їх кримінально-правове значення

Краткое описание

Гриненко Ірина Олександрівна, інспектор навчального відділу, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Назва дисертації: «Класифікації злочинів та їх кримінально-правове значення». Шифр та назва спеціальності 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право». Спецрада Д64.086.01 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ГРИНЕНКО ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 343.2
ДИСЕРТАЦІЯ
КЛАСИФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
ТА ЇХ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ
12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче
право» Юридичні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
І. О. Гриненко
Науковий керівник -
Ус Ольга Володимирівна,
доктор юридичних наук,
доцент
Харків - 2021

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ КЛАСИФІКАЦІЙ ЗЛОЧИНІВ 12
1.1. Поняття класифікації, її філософські та логічні засади 12
1.2. Злочин як об’єкт класифікації 38
1.3. Принципи, правила, критерії, види та значення класифікацій
злочинів 57
1.4. Класифікації злочинів в історії кримінального законодавства
та законодавстві інших держав 77
Висновки до розділу 1 110
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ 116
2.1. Класифікація злочинів залежно від форми вини та її
значення 116
2.2. Класифікація злочинів залежно від повноти вчинення
суб’єктом складу злочину та її значення 134
2.3. Класифікація злочинів за кількісним складом суб’єктів та її
значення 153
2.4. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості та її
значення 163
2.5. Інші класифікації злочинів та їх значення 195
Висновки до розділу 2 210
ВИСНОВКИ 216
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 220
ДОДАТКИ

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає в отриманні наукових результатів у виді наукових висновків щодо різних класифікацій злочинів та їх кримінально-правового значення. Проведене дослідження дає можливість сформулювати такі висновки:
1. Вагомий внесок у вирішення класифікаційних проблем зроблено вченими таких наук, як філософія та логіка. Проведені дослідження щодо сутності класифікації, її видів, правил, функцій та значення є відповідним фундаментом для побудови класифікацій злочинів у кримінальному праві.
Поняття класифікації слід розглядати щонайменше у двох аспектах: а) у динаміці, а саме класифікація як процес, тобто поділ різних об’єктів (предметів), явищ (подій, фактів) на види, класи, групи за відповідними критеріями, б) в статиці, тобто класифікація як кінцевий, остаточний результат (система супідрядних понять; система в якій що-небудь класифіковано).
2. Побудовано теоретичну модель класифікації злочинів, яку
становлять, зокрема: принципи, функції та об’єкт класифікації
злочинів, критерій та правила її здійснення, формалізація результатів класифікації злочинів та її кримінально-правове значення.
3. Класифікація злочинів як явище динамічне, має свій початок і
відповідні етапи здійснення. До таких етапів пропонується віднести: формулювання завдання (функції) класифікації злочинів,
формулювання критерію класифікації злочинів, здійснення
класифікації (поділу) злочинів з використанням правил класифікації, а також формалізація результатів класифікації злочинів та її кримінально-правового значення як у доктрині кримінального права, так і у кримінальному законодавстві.
4. Класифікація є дієвим засобом, інструментарієм для поглибленого пізнання злочину як об’єктивно існуючого соціального явища та базової категорії кримінального права та законодавства. Такі ознаки злочину як: 1) суспільна небезпечність, 2) винність, 3) діяння,
1) суб’єкт злочину є критеріями для поділу злочинів на види.
5. Історично мінливий характер поняття злочину та розуміння його правової природи підтверджується розвитком кримінально - правової думки та кримінального законодавства. Так, спочатку слід констатувати відсутність узагальненого поняття злочину у кримінальному законодавстві, потім його формальне визначення, пізніше формально-матеріальне визначення поняття злочину у КК. На теперішній час безпосередньо у КК визначення поняття злочину не закріплено. Проте, злочину притаманні всі ознаки, які властиві кримінальному правопорушенню (законодавча дефініція якого передбачена у ч. 1 ст. 11 КК в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 р.). Це обґрунтовується тим, що ці поняття співвідносяться між собою як родове (кримінальне правопорушення) і видове (злочин).
6. Злочин може бути об’єктом значної кількості класифікацій. Ретельний аналіз кримінального закону дає підстави стверджувати, що різні види злочинів покладені в основу побудови низки кримінально - правових норм та інститутів. Саме тому існує об’єктивна потреба в класифікації злочинів з метою їх: з одного боку - поділу на категорії (види, групи) та відмежування, а з іншого систематизації та впорядкування.
Поняття класифікації злочинів доцільно розглядати у двох аспектах, що тісно взаємозв’язані між собою: а) процес - поділ злочинів, б) результат - система злочинів.
7. Принципове кримінально-правове значення для застосування норм та інститутів кримінального права мають класифікації злочинів залежно від: форми вини; повноти вчинення суб’єктом складу злочину; кількісного складу суб’єктів; залежно від ступеня тяжкості; від ознак суб’єкта злочину.
8. Класифікація злочинів залежно від форми вини передбачає такі види: 1) злочин, що може бути вчинений лише умисно: а) злочин з прямим умислом, б) злочин з непрямим умислом, в) злочин, що може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом; 2) злочин, що може бути вчинений лише необережно: а) злочин, вчинений зі злочинною самовпевненістю, б) злочин, вчинений із злочинною недбалістю; 3) злочин, що може бути вчинений як умисно, так і необережно.
9. Побудована класифікація злочинів залежно від повноти вчинення суб’єктом складу злочину. Так, злочини залежно від повноти вчинення суб’єктом складу злочину поділяється на: 1) закінчений та
2) незакінчений. Незакінчений злочин залежно від того, чи розпочато виконання об’єктивної сторони складу злочину поділяється на: а) готування до злочину і б) замах на злочин. Замах на злочин залежно від ступеня виконання об’єктивної сторони складу злочину за задумом суб’єкта злочину поділяється на: а) закінчений і б) незакінчений.
10. Злочини залежно від кількісного складу суб’єктів злочину поділяються на: 1) злочин, що може бути вчинений лише одним суб’єктом (одноособовий злочин); 2) злочин, що може бути вчинений лише декількома суб’єктами (груповий, багатосуб’єктний злочин);
3) злочин, який може бути вчинений лише парними суб’єктами;
4) злочин, що може бути вчинений як одним суб’єктом, так і декількома; 5) злочин, що може бути вчинений як одним суб’єктом, так і парними суб’єктами.
11. Злочини залежно від міри усвідомлення суб’єктом своїх дій (бездіяльності) під час вчинення злочину поділяються на: 1) злочини, вчинені осудними особами; 2) злочини, вчинені обмежено осудними особами.
Залежно від віку суб’єкта злочини поділяються на: 1) злочини, суб’єктом яких є особа, якій до вчинення злочину виповнилося чотирнадцяти років; 2) злочини, суб’єктом яких є особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Залежно від того чи є суб’єкт злочину повнолітнім: 1) злочини, вчинені неповнолітнім; 2) злочини, вчинені повнолітнім. Залежно від наявності або відсутності у суб’єкта додаткових ознак злочини поділяються на: 1) злочини із загальним суб’єктом; 2) злочини зі спеціальним суб’єктом