Гулько Ганна Олександрівна ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТРИВОЖНОГО СПЕКТРУ В СИТУАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ

Краткое описание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету та основні завдання; описано методи; висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження основних положень, публікації за темою дисертації, структуру роботи. У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми особистісних властивостей тривожного спектру в ситуації досягнення» – визначено поняття «ситуація досягнення», «мотивація досягнення», «тривожність», «особистісні властивості тривожного спектру», проаналізовано види, форми та психологічні механізми розвитку тривожності і різних мотиваційних тенденцій у ситуації досягнення, здійснено теоретичний аналіз психологічних та соціальних чинників актуалізації особистісних властивостей тривожного спектру в умовах реалізації досягальної активності. Ситуацію досягнення розглянуто як ключовий чинник актуалізації особистісних властивостей тривожного спектру. Для позначення комплексу ситуативних та психологічних характеристик, які у ситуації досягнення можуть призводити до невротизації, запропоновано термін «комплекс досягнення». Враховуючи існуючі в літературі положення зарубіжних дослідників (В. Девідсон, Т. Немчин, Н. В. Тарабрина та ін.), важливо відзначити, що тривога і тривожність позначаються одним терміном, але при цьому, йдеться про тривожність як емоційний стан – ситуативну тривогу (В. М. Астапов, Р. Лазарус, А. М. Прихожан, Р. Мартені) або як про стійку рису, оскільки, тривалий стан тривоги може перетворитися в особистісну властивість – тривожність (Ч. Спілбергер, Р. Б. Кеттел, І. Г. Саразон, В. О. Ганзен). У вітчизняній психології тривожність визначають з урахуванням різних аспектів цього явища, як: схильність індивіда до переживання тривоги (А. В. Петровський, М. Г. Ярошевський), очікування неблагополучного результату у відносно нейтральних, що не містять реальної загрози, ситуаціях (В. Р. Кисловська), системну властивість, яка проявляється на всіх рівнях активності людини (Ж. М. Глозман). Завдяки експериментальним дослідженням тривожності зарубіжних (Д. Тейлор, Х. Айзенк, Р. Кеттел, К. Ізард) та вітчизняних (А. Прихожан, Ф. Б. Березін, Ю. Л. Ханін, В. Столін і ін.) учених, виокремлено відкриту і приховану (Ж. М. Глозман), стійку і загальну (Л. І. Божович, В. Р. Кисловська) тривожність. Визначено, що її джерелами можуть бути: тривала зовнішня стресова ситуація, що виникла в результаті частого переживання станів тривоги (Ю. Л. Ханін, Ч. Спілбергер і ін.); внутрішня психологічна та/або психофізіологічна зумовленість (Ю. А. Александровський).
6
Результати досліджень тривоги і тривожності (С. Л. Соловйова, А. Є. Ольшаннікова, І. В. Пацявічус, В. О. Ганзен, О. П. Бізюк) дають змогу уточнити поняття «особистісні властивості тривожного спектру» та визначити його як властивості особистості, які є одночасно складовими і проявами тривожності як явища та формуються внаслідок тривалого переживання стану тривоги, стають невід’ємною частиною характеру, приймаються людиною без критики і є своєрідними способами адаптації до умов соціокультурного середовища. До особистісних властивостей тривожного спектру насамперед належать: емоційний дискомфорт, астенічний та фобічний компоненти тривожності, тривожна оцінка перспективи, потреба у соціальному захисті. Одним із ключових чинників підвищення рівня тривожності особистості у ситуації досягнення є властиві людині рівень та домінуюча тенденція мотивації досягнення (Х. Хекхаузен, М. Р. Вінтерботом). Відповідно до визнаних наукових позицій (К. Б. Мадсен, Г. Мюррей, К. К. Платонов, В. С. Мерлін та ін.), мотивація досягнення є динамічним утворенням, за допомогою якого реалізується прагнення досягти успіху в певному виді діяльності, яке містить: мотиви досягнення (стійкі атрибути особистості), потребу в досягненнях та ситуативні чинники (цінність, імовірність досягнення успіху, складність завдання тощо). Вона пов’язана з незалежними мотиваційними тенденціями: прагнення до успіху та прагнення уникнути невдачі (Дж. Аткінсон, Д. Макклелланд, Х. Хекхаузен) та формами мотивації досягнення: індивідуальною та соціальною (Д. Мацумото). Мотивація досягнення проявляється, зазвичай, лише у ситуації досягнення (Д. Макклелланд), яка є комплексом зовнішніх умов, в яких особистість прагне проявити власні здібності, показати найвищий результат, досягти успіху, актуалізуючи таким чином власну мотивацію досягнення. На основі аналізу досліджень взаємозв’язку тривожності і мотивації досягнення (Дж. Аткінсон, Д. Тейлор, А. Прихожан, Ф. Березін), можна зробити висновок про те, що існує комплекс ситуаційних (зовнішніх) та психологічних (внутрішніх) умов, який пов’язаний з високою імовірністю виникнення тривоги при реалізації досягальної активності. При цьому, ситуаційними умовами є: наявність ситуації досягнення, гомогенність за рівнем здібностей групи як середовища, в якому існує ситуація досягнення. До психологічних умов належать: високі рівні мотиву досягнення, ситуативної та особистісної тривожності. Разом ці характеристики утворюють структуру, яку названо комплексом досягнення. Комплекс досягнення є синтезом психологічних і ситуаційних характеристик, які в ситуації досягнення можуть призводити до невротизації особистості. Спираючись на результати сучасних досліджень з’ясовано, що складовими комплексу досягнення є: високі рівні тенденції уникнення невдачі у структурі мотивації досягнення та особистісної і ситуативної тривожності, гомогенність групи за рівнем здібностей, в якій перебуває особа, наявність ситуації досягнення.
7
Враховуючи ідеї вчених, які постулюють, що мотивація досягнення (М. Мадсен, Х. Хекхаузен, М. Р. Вінтерботом) та тривожність (В. О. Ганзен) є диспозиційними характеристиками особистості, вважаємо, що комплекс досягнення також має ознаки диспозиційності, оскільки його вісьовими компонентами є взаємопов’язані тривожність та мотивація досягнення. Відповідно до результатів досліджень тривожності та мотивації досягнення, у якості психологічних чинників актуалізації особистісних властивостей тривожного спектру розглядаються: міжособистісні відносини (Г. Салліван), особливості самооцінки (Д. Макклеланд, В. А. Пінчук), високий рівень мотиву уникнення невдачі (Л. М. Собчик, Ю. А. Александровський, О. Ю. Колесніченко, Т. С. Кудріна), стиль виховання у батьківській сім’ї, її соціальний та матеріальний стан (М. Р. Вінтерботом, М. Аргайл, П. Робінсон, Х. Хекхаузен, Л. Кемлер), порядок народження дитини та структура сім’ї (Х. Томе), гомогенність чи гетерогенність групи (Дж. Аткінсон, В. І. Шкуркін), рівень соціальної активності (М. Л. Кубишкіна), креативність (Д. Б. Богоявленська). Втім, недостатньо дослідженими залишаються види зв’язку форми мотивації досягнення та особистісної тривожності, які дозволяли б розмежувати позитивні і негативні аспекти мотивації досягнення. У другому розділі – «Методичне забезпечення дослідження психологічних чинників актуалізації особистісних властивостей тривожного спектру в ситуації досягнення» – подано емпіричну модель, опис вибірки та етапів дослідження, обґрунтовано добір методичного інструментарію, представлено авторську методику визначення форми мотивації досягнення. Побудова емпіричної моделі дослідження базувалася з урахуванням таких ідей: існує структура взаємопов’язаних характеристик, що зумовлює актуалізацію тривожності у ситуації досягнення, – комплекс досягнення; умовою його прояву є як інтенсивність ситуації досягнення, так і наявність визначених особистісних диспозицій; існують психологічні чинники, що призводять до формування комплексу досягнення та актуалізації особистісних властивостей тривожного спектру. Ситуаціями, в яких актуалізуються особистісні властивості тривожного спектру (ситуації досягнення), є: складання зовнішнього незалежного оцінювання, державної підсумкової атестації, складання вступних випробувань до вищого навчального закладу тощо. У таких ситуаціях особа усвідомлює необхідність та важливість демонстрації високого рівня власних здібностей та реалізації досягальної активності. На відміну від «синдрому досягнення» (Д. Макклелланд), комплекс досягнення є структурою ситуаційних та психологічних характеристик, які з високою імовірністю призводять до прояву особистісних властивостей тривожного спектру в ситуації досягнення.