Хальді Хатем. Обґрунтування вітамінотерапії і корекції біоценозу у хворих на синдром подразненої кишки

Краткое описание

Хальді Хатем. Обґрунтування вітамінотерапії і корекції біоценозу у хворих на синдром подразненої кишки : Дис... канд. наук: 14.01.36 2007

Хальді Хатем Обґрунтування вітамінотерапії і корекції біоценозу у хворих на синдром подразненої кишки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 гастроентерологія. Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України та Інститут гастроентерології АМН України. Дніпропетровськ, 2007.
Дисертація присвячена питанням оптимізації діагностики та лікування синдрому подразненої кишки (СПК), забезпеченості водорозчинними вітамінами і стану мікробіоценозу у 105 хворих із різними варіантами СПК. У роботі комплексно вивчена клінічна картина перебігу СПК, стан мікробіоценозу товстої кишки, вміст водорозчинних вітамінів, ефективність комплексного лікування цих хворих різними режимами медикаментозної терапії.
Вперше встановлено, що у всіх хворих на СПК без винятку є дефіцит водорозчинних вітамінів, що визначається за вмістом їх у плазмі крові, добовою екскрецією з сечею, а у окремих хворих (34,3%) клінічно. Виявлено, що дефіцит водорозчинних вітамінів за вмістом їх у плазмі крові та добовій сечі не залежить від клінічної форми СПК.
Встановлено, що у 89,5% хворих на СПК із різними клінічними формами є порушення кількісного та якісного складу кишкової мікрофлори. Виявлено, що у всіх хворих на СПК ступінь дисбактеріозу корелює (за тау Кендалом) із зниженням рівня вітамінів у крові (РР, В1, В2). З дефіцитом вітамінів за їх рівнем у добовій сечі позитивно корелює ступінь дисбактеріозу у хворих з переважанням проносів (РР, В1, В2, В6), закрепів (В2, В6) та при чергуванні проносів і закрепів (РР, В2, В6).
Доведено позитивний ефект від додаткового призначення до традиційної терапії вітамінних препаратів. Запропоновано оригінальний метод лікування СПК, який підтверджений деклараційним патентом (патент на винахід 6604 А України, МПК 7А 61К31/00). Встановлено, що застосування полівітамінного препарату „Ундевіт” сприяє підвищенню ефективності стандартного лікування, пришвидшує одужання та скорочує терміни лікування.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності лікування синдрому подразненої кишки, що полягає у застосуванні оригінальної методики лікування, яка включає використання показників забезпеченості організму водорозчинними вітамінами як додаткового критерію в оцінці його ефективності, корекцію мікробіоценозу кишківника та евакуаторних порушень різними групами медикаментів.

Виявлено, що основним симптомом, який зустрічається в усіх хворих на СПК, незалежно від клінічної форми, є біль у животі (100%); у хворих на СПК із чергуванням закрепів і проносів тривалість закрепів перевищувала тривалість проносів у середньому в 2,5 рази, при цьому період закрепів легше переноситься, ніж період проносів.
У 89,5% хворих на СПК із різними клінічними формами є порушення кількісного та якісного складу кишкової мікрофлори, особливо виражені у хворих із проносами, у 100% яких виявлено дисбіоз різного ступеня важкості. Дисбактеріоз I ступеня встановлено у третини всіх хворих з дисбактеріозом, II ступеня - у 40% пацієнтів, III ступеня - у 17,2%.
У всіх хворих на СПК без винятку є різного ступеня дефіцит водорозчинних вітамінів (В1, В2, В6, РР, С), який проявляється зменшенням вмісту їх у плазмі крові в середньому в 1,3 рази порівняно з контролем (р<0,05) та добової екскреції з сечею в середньому в 1,5 рази (р<0,05), а у третини хворих клінічно (34,3%). При цьому рівень водорозчинних вітамінів не залежить від клінічної форми СПК і коливається в межах: у крові В1 від 85,4 до 92,4 нМ/л, В2 від 89,4 до 95,0 нМ/л, РР від 40,2 до 44,0 мкМ/л, С від 41,0 до 41,4 мкМ/л; у добовій сечі В1- 439,7 до 476,0 нМ/добу, В2 від 893,1 до 981,7 нМ/добу, В6 6,4 до 6,5 мкМ/добу, РР від 34,7 до 36,8 мкМ/добу, С від 78,0 до 88,7 мкМ/добу (р>0,05).
У всіх хворих на СПК ступінь дисбактеріозу корелює (за тау Кендалом) із зниженням рівня вітамінів у крові (РР, В1, В2). З дефіцитом вітамінів за їх рівнем у добовій сечі позитивно корелює ступінь дисбактеріозу у хворих з переважанням проносів (РР, В1, В2, В6), закрепів (В2, В6) та при чергуванні проносів і закрепів (РР, В2, В6).

Корекція кишкових розладів і дисбіозу у хворих на СПК супроводжується відновленням вцілому у 83,4% з них нормального кишкового біоценозу: у 82,3% пацієнтів із переважанням закрепів, у 78% із проносами та у 90% хворих із чередуванням проносів і закрепів. При цьому достовірно (р<0,05) зростав вміст вітамінів С (з 43,55±1,07 до 46,02±1,07 мкМ/л) і В2(з 92,57±2,0 до 98,0±1,88 нМ/л) у крові та вітамінів С (з 92,12±4,77 до 129,44±15,62 мкМ/добу), B1(з 507,0±21,93 до 603,66±40,5 нМ/добу) і B2(з 1104±72,45 до 1547,48±142,32 нМ/добу) у добовій сечі, але не сягав рівня контролю.
Комплексна терапія хворих на СПК із включенням засобів корекції моторно-евакуаторних порушень, пробіотиків та полівітамінного препарату нормалізує евакуаторну функцію кишківника, рівень водорозчинних вітамінів всіх пацієнтів та відновлює мікробіоценоз товстої кишки у 83,4% з них.