ХАН ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ. РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В РАМКАХ УЧАСТІ У БОЛОНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ (2003-2010 роки)

Краткое описание

ХАН ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В РАМКАХ УЧАСТІ У БОЛОНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ (2003-2010 роки)"

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
Хан Євген Вікторович
УДК 378.091(470+571)’’2003/2010’’
РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ
ФЕДЕРАЦІЇ В РАМКАХ УЧАСТІ У БОЛОНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
(2003-2010 роки)
07.00.02 – Всесвітня історія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
Іванов Олександр Федорович
кандидат історичних наук,
доцент
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ……………….........................4
ВСТУП……………………………………………………………………...........6
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ
ПРОБЛЕМИ……………………………………………………………............13
1.1. Джерельна база дослідження……………………………………….........13
1.2. Стан наукової розробки проблеми………………………………………36
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРОЦЕС ПРИЄДНАННЯ РОСІЙСЬКОЇ
ФЕДЕРАЦІЇ ДО БОЛОНСЬКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ…………………..............55
2.1. Основні тенденції суспільно-політичних змін в Росії після розпаду
Радянського Союзу……………………………………………………………..55
2.2. Стан та проблеми в галузі вищої освіти Росії в 1990-ті роки. ………….60
2.3. Пошук шляхів реформування і прийняття рішення про приєднання
Російської Федерації до Болонського процесу……………………………….72
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ БОЛОНСЬКОГО
ПРОЦЕСУ В РОСІЙСЬКІЙ СИСТЕМІ ВИЩОЇ
ОСВІТИ…………………………………………………………………………87
3.1. Підготовка нормативно-правової бази для здійснення процесу
реформ……………...……………........................................................................87
3.2. Запровадження провідними російськими ВНЗ багатоступеневої системи
у вищій професійній освіті…............................................................................104
3.3. Запровадження контролю якості знань із застосуванням Європейської
системи трансферу кредитів (ECTS)………....................................................124
3.4. Ставлення професорсько-викладацького складу російських ВНЗ до
участі Росії в Болонському процесі. .………………………………………...135
3
РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНА ОСВІТНЯ ТА НАУКОВА СПІВПРАЦЯ
РОСІЇ В РАМКАХ УЧАСТІ В БОЛОНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ….............147
4.1. Сприяння академічній мобільності як один із пріоритетних напрямків
реалізації Болонського процесу ..…………………………………………….147
4.2. Реалізація спільних російсько-європейських освітніх програм та
практика подвійних дипломів …………………………….………………….170
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖДЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……...........187
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….230
4
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ
БП – Болонський процес
ВНЗ – Вищий навчальний заклад
ВДУ – Воронезький державний університет
ЄДІ – Єдиний державний іспит
ІМОМС – Інститут міжнародних організацій та міжнародного
співробітництва
КДПУ – Калузький державний педагогічний університет імені К.Е.
Ціолковського
КДУ – Казанський державний університет
КБДУ – Кабардино-Балкарський державний університет
МДУ – Московський державний університет імені М.В. Ломоносова
МДТУ – Московський державний технічний університет імені Н.Е. Баумана
МДІМВ – Московський державний інститут міжнародних відносин
МДІСС – Московський державний інститут сталі та сплавів
НДУ-ВШЕ – Національний дослідницький університет Вища школа
економіки
ОДУ – Омський державний університет
ПУрДУ – Південно-Уральський державний університет
ПДНДУ – Пермський державний національно-дослідницький університет
РСР – Російський Союз ректорів
РАН – Російська Академія наук
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РЄЦЕП – Російсько-європейський центр економічної політики
5
РУДН – Російський університет дружби народів
РДГУ – Російський державний гуманітарний університет
РДППУ – Російський державний професійний педагогічний університет
імені А.І. Герцена
РДПУ – Російський державний педагогічний університет імені
РДУ – Російський державний університет нафти та газу імені І.М. Губкіна
СПбДУ – Санкт-Петербурзький державний університет
СПДТУ – Санкт-Петербурзький державний технічний університет
СДУ – Самарський державний університет
ТДУ – Тульський державний університет
ТПУ – Томський політехнічний університет
ТУСУРе – Томський державний університет систем управління і
радіоелектроніки
НФПК – Національний фонд підготовки кадрів
ННДУ – Нижньогородський державний університет імені Н.І.
Лобачевського
НДУ – Новгородський державний університет імені Ярослава Мудрого
УДУ – Уральський державний університет
УДТУ – Уральський державний технічний університет
ФДОС – Федеральні освітні державні стандарти
ФЦПРО – Федеральна цільова програма розвитку освіти
ECTS – European Credit Transfer System (Європейська система трансферу
кредитів)
6
ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема рівня та якості вищої освіти для
кожної країни у новітній час була і залишається важливою та актуальною,
оскільки саме вища школа дає глибокі і різнобічні теоретичні знання та
практичні навики, формує світогляд людини, є осередком культури,
гуманізму та духовності. Існуючі в сучасному світі системи вищої освіти
можна умовно розділити на два основні типи. Це – американська система, яка
має свою історію та європейська система вищої освіти, до якої сьогодні
можна віднести країни Європейського Союзу.
Після розпаду СРСР в системі вищої освіти Російської Федерації (далі –
РФ) виникли негативні тенденції, які проявлялись, перш за все , у зростанні
корумпованості, падінні якості вищої освіти та послабленні її
конкурентоспроможності. Росія мала ризик, не приєднавшись до жодної зі
світових освітніх систем, опинитися на узбіччі тих важливих
глобалізаційних, інтеграційних процесів академічної співпраці та обміну, які
відбуваються не тільки в системі вищої освіти, а й в усіх сферах суспільного
життя сучасного світу. Вивчаючи та аналізуючи ті складні суспільнополітичні, економічні та культурно-освітні процеси в контексті спроб
реформувати систему вищої освіти РФ, запровадити європейські освітні
стандарти, можна дати оцінку діям російського керівницьва щодо свого
цивілізаційного вибору на початку XXI століття.
Тема дисертаційного дослідження є важливою та актуальною ще й
тому, що в Україні також відбувається процес реформування системи освіти
загалом та системи вищої освіти зокрема. З 2005 року Україна є учасницею
Болонського процесу і вітчизняна система вищої освіти перебудовується на
основі європейських освітніх стандартів. У зв’язку з цим важливо
проаналізувати та врахувати досвід РФ і порівняти процеси реформування
освітніх систем в РФ та в Україні. До того ж, проблема реформування
системи вищої освіти РФ в рамках участі у Болонському процесі донині не
7
була предметом спеціального історичного дослідження, а висвітлювалася
переважно педагогами, філософами, соціологами, адміністраторами
освітнього процесу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в рамках наукової роботи кафедри нової та новітньої
історії зарубіжних країн та в рамках наукової теми історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Українська
нація в загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» (державний
реєстраційний номер 11БФ046-01), яка пов’язана з науково-дослідницькою
темою «Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових
процесів глобалізації» Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Метою дослідження є з’ясувати передумови та причини приєднання РФ
до Болонської декларації, проаналізувати процес реформування системи
вищої освіти в РФ та оцінити динаміку і результати реформ. Досягнення мети
реалізується шляхом розв’язання наступних наукових завдань:
 проаналізувати джерельну базу та стан наукової розробки
проблеми;
 з’ясувати стан, у якому знаходилася система вищої освіти РФ у
перше десятиліття після розпаду СРСР та з’ясувати суспільно-політичні
передумови, які привели до політичного рішення російського керівництва
про приєднання до Болонського процесу;
 прослідкувати процес запровадження багатоступеневої системи
навчання в російській вищій школі та виявити основні досягнення і
результати;
 вивчити практику застосування європейської системи
накопичування та трансферу кредитів (ECTS) як комплексної системи
оцінювання знань;
8
 визначити, наскільки ефективно діяли в російській вищій школі
програми академічної мобільності викладачів та студентів, практика видачі
та взаємного визнання дипломів європейського зразка, а також наскільки
дієвими були заходи щодо інтернаціоналізації системи вищої освіти загалом;
 виявити динаміку розвитку та оцінити результати реформування
вищої освіти РФ в рамках участі у Болонському процесі;
 дослідити, як дана реформа була сприйнята політичними колами
РФ, викладачами, науковцями, адміністраторами вищих навчальних закладів
(далі – ВНЗ), студентством, російським суспільством загалом.
Об’єктом дослідження є система вищої освіти Російської Федерації як
важлива складова суспільного організму в трансформаційний період.
Предметом дослідження є процес реформування системи вищої освіти
РФ в рамках її участі у Болонському процесі, аналіз його ходу, динаміки та
оцінка результатів реформ.
Хронологічні межі дослідження визначено згідно з часом офіційного
приєднання РФ до Болонського процесу (підписання Болонської декларації
19 вересня 2003 року на Берлінській конференції міністрів освіти і науки
країн-учасниць). Верхньою хронологічною межею було обрано 2010 рік,
оскільки РФ взяла на себе зобов’язання до того часу повністю перейти на
європейські стандарти у сфері вищої освіти.
Географічні межі дослідження включають територію Російської
Федерації від часу розпаду СРСР в 1991 році.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи
історизму, детермінізму та багатофакторності. У роботі використані
спеціальні методи історичного дослідження: історико-порівняльний і
проблемно-тематичний та загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, індукції,
дедукції. Принцип історизму дозволив авторові дослідити специфіку
соціально-економічного, політичного та культурно-освітнього розвитку РФ у
трансформаційний період. Спираючись на принцип детермінізму, в
9
дисертаційному дослідженні вдалося встановити об’єктивні та суб’єктивні
причини та передумови, які спонукали керівництво РФ на початку 2000-х
років приєднатися до Болонського процесу. Використовуючи системний
підхід, вдалося висвітлити процес реформування вищої освіти РФ в період
інтернаціоналізації та глобалізації як складову системи єдиного
європейського простору. За допомогою проблемно-тематичного методу було
зроблено огляд переходу російських ВНЗ на європейські освітні стандарти та
висвітлено проблеми, пов’язані з неготовністю російської вищої школи
повною мірою реалізовувати основні принципи Болонського процесу.
Досліджуючи тематику, яка стосується проблем інтеграції, глобалізації,
освітньої та наукової співпраці в сучасному світі важливим було звернутися
до праць І. Веллерстайна, Ф. Фокуями, З. Бжезинського, Е. Тоффлера.
Наукова новизна дисертації полягає у постановці та розробці
актуальної теми, яка ще не була предметом спеціального історичного
дослідження, оскільки переважною більшістю дослідників участь РФ у
Болонському процесі розглядалася під кутом зору інших суспільних наук –
соціології, філософії, педагогіки, культурології. У роботі аналізуються
основні структурні та функціональні зміни, які відбулися в російській
системі вищої професійної освіти протягом досліджуваного періоду. Вперше
реформа системи вищої освіти була досліджена в контексті ідеологічних змін
та політичних і соціально-економічних перетворень, які відбувалися в РФ з
кінця 90-х – початку 2000-х років як її спроби зближення з Західною
Європою, пошуку шляхів цивілізаційного вибору російського суспільства.
Особистий внесок автора полягає у нижченаведених положеннях, що
виносяться на захист.
Вперше:
 створено цілісне історичне дослідження, в якому аналізується проблема
реформування системи вищої освіти Російської Федерації в рамках її участі у
Болонському процесі та переходу на європейські освітні стандарти;
10
 запропоновано та обґрунтувано авторський підхід щодо періодизації
досліджуваної теми, яка цілком відповідає структурі роботи;
 подано оцінку процесу реформ, а також проаналізовано основні тенденції
розвитку російської системи вищої освіти у реформаційний період.
Удосконалено:
 розуміння внутрішніх та зовнішніх факторів, які викликали глибоку
суспільно-політичну та культурно-освітню кризу російського суспільства у
1990-х роках та зумовили пошук нових шляхів і моделей розвитку вищої
школи;
 уявлення про суспільно-політичні передумови та причини, які
призвели до політичного рішення російського керівництва щодо приєднання
до Болонського процесу.
Набули подальшого розвитку:
 дослідження основних напрямів реформ, які здійснювалися у системі
вищої професійної освіти, зокрема таких як реалізація багатоступеневої
системи «бакалавр-магістр-доктор», запровадження європейської
трансферної системи залікових одиниць та кредитів (ECTS) як комплексного
оцінювання знань, сприяння внутрішній і зовнішній міжнародній мобільності
студентів та викладачів ВНЗ, а також проблеми, пов’язаної із взаємним
визнанням результатів навчання студентів, які перебували за кордоном і
студентів-іноземців, що навчалися у російських ВНЗ;
 визначення комплексу малодосліджених та дискусійних питань, які
потребують подальшого поглибленого вивчення у контексті розвитку
освітньої сфери та процесів інтеграції і інтернаціоналізації.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в
тому, що вони можуть бути використані в освітній сфері для розробки та
застосування різноманітних науково-методичних напрацювань, а також для
написання праць з новітньої історії Росії, при підготовці навчальних програм
та курсів з історії зарубіжних країн.
11
Апробація результатів дисертації здійснювалась під час обговорень на
засіданнях кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
науково-практичній конференції «Історико-культурологічні читання» (Київ,
2011), науково-методичній конференції «Від викладання дисциплін до
освоєння наук: трансформація змісту, технологій освітньої діяльності та розвиток
педагогічної майстерності». (Київ, 2013), Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Українська політична нація: історія і сучасність» (Київ, 2013).
Основні результати дослідження реформування системи вищої освіти в
Росії в рамках участі у Болонському процесі викладено у п’яти наукових
публікаціях у фахових виданнях в Україні та Російській Федерації. В них
досліджено передумови приєднання Росії до Болонського процесу1
, а також
процеси запровадження європейських освітніх стандартів багатоступеневої
системи у вищій освіті2
, з’ясовано основні проблеми, з якими зіштовхнулася
російська вища школа у зв’язку з переходом на освітню систему бакалаврмагістр3
, запровадження та реалізація системи кредитів та залікових
одиниць4
, було досліджено основні складові спроб реформування

1 Хан Є. Передумови приєднання Росії до Болонського процесу / Є. Хан, О.
Іванов // Схід. – Донецьк, 2011. – № 7 (114). – С. 105-113.
2 Хан Є. Перехід російських ВНЗ на двоступеневу систему вищої освіти
(бакалавр-магістр) в рамках участі в Болонському процесі. // Вісник
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. –
2013. – Вип. 1 (114). – С. 61-62.
3 Хан Є. Запровадження двоступеневої системи у вищій освіті (бакалаврмагістр) в рамках участі Російської Федерації в Болонському процесі. //Наук.
вісник «ГІЛЕЯ». – Вип. 67 (№ 12). – 2012. – С. 126-131.
4 Хан Є. Запровадження європейської системи залікових одиниць у
столичних ВНЗ Росії як один із напрямків участі в Болонському процесі. //
Наук. вісник «ГІЛЕЯ». – Вип. 71 (№ 4). – 2013. – С. 354-359.
12
російської системи вищої освіти у пострадянський період5
. Матеріали, які
безпосередньо стосуються міжнародної співпраці в освітній та науковій
сферах, були апробовані та оприлюднені на науково-практичній конференції
«Історико-культурні читання», що відбулася 17 листопада 2010 року в
Національному авіаційному університеті6
.
Публікації. Наукові положення дисертаційної роботи викладені автором
у 5 наукових статтях у фахових виданнях, одна з яких іноземна, загальним
обсягом 4,9 д.а.
Структура і обсяг дисертації обумовлені метою та завданнями
дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів,
висновків, списку використаних джерел та літератури із 307 найменувань
(43 сторінки) та 17 додатків. Загальний обсяг роботи 238 сторінок, з них
основний зміст викладено на 186 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На підставі проведеного дослідження було зроблено наступні висновки:
 Встановлено, що проблема реформування системи вищої освіти в РФ
в рамках участі в Болонському процесі донині не була предметом окремого
комплексного історичного дослідження. Для теми характерна наявність
широкої і репрезентативної джерельної бази, яка, зважаючи на свою
специфіку, представлена законодавчими актами РФ, урядовими та
міністерськими наказами, розпорядженнями, постановами, заявами та
доповідями офіційних осіб, даними статистики, різноманітних моніторингів
цього процесу урядовими і неурядовими організаціями, соціологічних
опитувань та анкетувань, навчально-методичними матеріалами російських
ВНЗ. Однак статистичні дані у загальноросійському вимірі є часто
неповними, фрагментарними, особливо за останні роки. І, передусім, це
стосується таких показників процесу реформ, як індекси внутрішньої та
міжнародної академічної мобільності, реальної участі російських ВНЗ у
програмах міжнародних обмінів, взаємного визнання документів про вищу
освіту. Наукова розробка теми представлена декількома групами наукових
публікацій, кожна з яких висвітлює окремі аспекти досліджуваної теми:
історію розвитку та становлення Болонського процесу в Європі;
реформування російської системи вищої освіти та приєднання до
Болонського процесу; аналітичні оцінки та аргументи прибічників і
противників переходу російської вищої школи на європейські освітні
стандарти; соціально-економічні та політичні процеси РФ в реформаційний
період, а також праці українських дослідників участі нашої держави в
Болонському процесі. Однак, після 2009 складно прослідкувати реальну
участь РФ в Болонському процесі, оскільки офіційні документи, які б давали
змогу оцінити ступінь та ефективність реформи, є важкодоступними або
взагалі відсутніми, а самі інтернет-портали міністерства освіти і науки РФ
та російських ВНЗ практично не відображають інформацію стосовно цієї
182
проблеми. Відповідно значно зменшилась і кількість публікацій щодо участі
РФ в Болонському процесі.
Виявлено, що період 1990-х і початок 2000-х років був для РФ
переломним та визначальним, складна соціально-економічна ситуація, а
також затяжні політичні кризи призвели до занепаду науково-освітньої
сфери. Суспільно-політичними передумовами приєднання РФ до
Болонського процесу стало бажання, в першу чергу керівництва держави,
вийти із затяжної кризи, реформувати та модернізувати освітню систему, а
також прагнення набути більшої міжнародної ваги та включитися до світових
інтеграційних процесів.
 Досліджено, що російські ВНЗ у зв’язку з приєднанням до
Болонського процесу мали перейти на двоступеневу систему (бакалаврмагістр), зрозумілу у більшості країн Європи. Однак, незважаючи на це,
російська система вищої освіти залишилася триступеневою: бакалаврспеціаліст-магістр (4+1+2 роки навчання), де залишалася і кваліфікація
спеціаліста. Згідно статистичних даних, моніторингу ВНЗ та соціологічних
опитувань і анкетувань, проведених в російських ВНЗ у 2004-2008 роках,
кількість випускників-спеціалістів все ще значно переважає кількість тих
випускників, хто отримує дипломи бакалаврів чи магістрів.
 З’ясовано, що європейська система накопичення кредитів та система
залікових одиниць ECTS, як свідчила практика її реалізації у провідних
російських ВНЗ, була досить успішною та позитивною. Однак вона не
отримала широкого застосування та визнання в реаліях російської освітньої
системи. Однією з причин цього була інерція та спротив консервативної
частини професорсько-викладацького складу. Інша проблема, пов’язана із
запровадженням системи кредитів та залікових одиниць, полягала у
недостатній обізнаності студентів щодо її мети, методів реалізації та
ефективності.
183
 Встановлено, що реалізація стратегії розвитку міжнародної освітньої
співпраці здійснювалася за підтримки різноманітних європейських програм із
забезпечення академічної мобільності, а також системи грантів,
стипендіальних програм та ін. РФ, як і інші країни-учасниці, безперечно була
зацікавлена у поглибленні співпраці та максимальній інтеграції до
європейського освітнього простору. Однак розвиток міжнародної академічної
мобільності стримувався, передусім, слабким рівнем фінансування
російською владою ВНЗ. Більшість закордонних поїздок на навчання чи
стажування російські студенти, аспіранти, викладачі змушені були
здійснювати переважно за свій власний кошт або в рамках європейських
проектів і програм підтримки академічної мобільності або ж системи грантів
та стипендій. Інша проблема – низький рівень володіння іноземними мовами,
про що свідчать дані статистики та соціологічних опитувань, а також
традиційний консерватизм переважної більшості російських ВНЗ (навчання
за принципом «де навчатися почав, там і маєш закінчувати»). У контексті
академічної мобільності існувала і проблема додатку до диплома. Практика
подвійних дипломів (диплом міжнародного зразка) застосовувалася, але
відсоток таких дипломів залишається мізерним та ще й отримати його
студент може лише за своїм проханням і за свій же власний кошт. Згідно
російського законодавства такі додатки до диплома мали видаватися в усіх
російських ВНЗ лише з 2010 року.
 Доведено, що динаміка реформування системи вищої освіти в РФ
в рамках участі у Болонському процесі була досить нерівномірною. Такий
висновок можна зробити на підставі соціологічних досліджень та
моніторингу участі російських ВНЗ в Болонському процесі, здійсненому
протягом 2004-2008 років. До позитивних зрушень можна віднести такі
показники як: збільшилась загальна кількість студентів та програм
бакалаврського і магістерського рівнів, зростала і кількість навчальних
програм з використанням системи залікових одиниць ECTS, було
184
започатковано практику видання європейського додатку до диплома, набула
поширення практика розробки та реалізації спільних з європейськими
партнерами навчальних програм у рамках участі російських ВНЗ в програмах
сприяння академічній мобільності, помітно збільшився відсоток російських
студентів, аспірантів та викладачів, які проходили навчання або стажування в
закордонних ВНЗ. Що стосується іноземних студентів, які навчалися чи
проходили стажування в російських ВНЗ в рамках двосторонніх
(партнерських) угод або в рамках програм академічної мобільності та
академічних обмінів, то їх кількість була в середньому вдвічі меншою за
кількість російських студентів, які навчалися чи проходили стажування в
європейських університетах за програмами академічного обміну. Значний
відсоток студентів-іноземців в Росії складали вихідці з країн СНД або з країн
Близького та Далекого Сходу.
Однак, разом з тим, по кожному з вищеназваних пунктів, що є
основними напрямами реалізації принципів Болонського процесу,
залишається ряд невирішених як на державному рівні, так і на рівні
освітянської спільноти проблем та перепон, які не дозволяють в повній мірі
реалізовувати принципи Болонського процесу та користуватися всіма його
перевагами. В першу чергу ці проблеми пов’язані з неповнотою законодавчої
бази (навіть прийняті закони в сфері освіти не вирішують багатьох важливих
питань і носять суто декларативний характер або є незавершеними,
половинчастими). По-друге, відсутня чітка стратегія та ідеологія розвитку
системи вищої освіти, бачення її місця в світовому, глобальному масштабі.
По-третє, очевидне недостатнє фінансування системи освіти з боку держави.
По-четверте, обумовленість об’єктивних чинників, пов’язаних із специфікою
географічного розташування (більша частина території Росії знаходиться в
Північній Азії) та великими територіальними просторами, що звісно суттєво
ускладнюють можливості поїздок, відряджень, оскільки це, у свою чергу,
185
супроводжується значними фінансовими витратами, які більшість російських
ВНЗ не в змозі покривати на належному рівні.
 Представлено та проаналізовано аргументи прибічників та
противників реформування російської системи вищої професійної освіти на
засадах Болонського процесу. У процесі тривалої дискусії відбувся поділ
російських політичних діячів та академічної спільноти на два табори:
прибічників та противників Болонських реформ в Росії. Перші акцентували
увагу на позитивних сторонах цього процесу для російської вищої освіти і
науки, а саме: перехід на європейські стандарти у сфері вищої освіти
(запровадження системи «бакалавр-магістр-доктор» та додатку до диплому),
що давало можливість зробити російські дипломи про вищу освіту такими,
які б визнавалися в європейських країнах; підвищення академічної
мобільності студентів та викладачів (можливість подорожувати, отримувати
вищу освіту і дипломи за кордоном); покращення рівня російської вищої
освіти, її реформування та модернізація; забезпечення доступності та
відкритості. Противники таких реформ вважали абсолютно неприйнятними
для російської вищої школи «копіювати» європейські стандарти та принципи
у сфері вищої освіти та переносити їх на російський грунт без врахування
місцевих традицій вищої школи. На думку ряду російських вчених, такі
необдумані дії можуть призвести до втрати здобутків вітчизняної освіти,
зокрема в технічних та природничих науках, а також втрати
фундаментальності російської вищої школи загалом.
Таким чином, склалась ситуація, коли російська система вищої
професійної освіти, все ще зберігаючи свої передові позиції у світі, в той же
час постійно їх втрачала. Болючими залишаються проблеми
недофінансування з боку держави, низький рівень соціального забезпечення
працівників освітньої та наукової сфери, корупція, проблеми, пов’язані з
еміграцією кращих науково-педагогічних кадрів за кордон, поступова втрата
фундаментальності російської освітньої системи. Усе це свідчить про те, що
186
участь Росії в Болонському процесі у 2003-2010 роках не вирішила багатьох
проблем в самій системі освіти, хоча і дала значний поштовх для її розвитку,
модернізації, міжнародної співпраці.
На жаль, події останніх років (російська збройна інтервенція та
посягання на територіальну цілісність Грузії, анексія Криму, збройна агресія
Росії проти нашої держави, санкції ЄС та США і відповідні санкції Росії
проти ЄС та США) свідчать про рішення російського політичного
керівництва кардинально змінити вектор своєї зовнішньої політики.
Зовнішня політика Російської Федерації тепер не тільки є спрямованою на
поглиблення співпраці з Китаєм, Індією, Арабськими, Африканськими та
Латиноамериканськими країнами, а і протиставляє себе Європі та США,
Західній цивілізації в цілому. Керівництво Російської Федерації вдається до
відкритої військової агресії проти сусідніх країн, використовує найбрудніші
методи пропаганди, вдається до провокацій та залякування всього світу
своєю зброєю та ядерним потенціалом, готове до нового «поділу світу» та,
вочевидь, готове розпочати світову війну. Тому можна зробити висновок,
що російське політичне керівництво своїми діями останніх років повністю
перекреслило всі попередні здобутки, спрямовані на поглиблення співпраці
та інтеграції з Європейським Союзом, а участь Росії в Болонському процесі,
як і її євроінтеграційні прагнення, у майбутньому ризикують стати
формальністю, яка в умовах міжнародної ізоляції Російської держави, може
привести і до ізоляції у сфері освіти та науки