Харко Дмитро Михайлович. Виконавець злочину: кримінально-правова характеристика та відповідальність

Краткое описание

Харко Дмитро Михайлович. Виконавець злочину: кримінально-правова характеристика та відповідальність.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2014.- 209 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

ХАРКО ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ

УДК 343.237

ВИКОНАВЕЦЬ ЗЛОЧИНУ:
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Кваша Оксана Олександрівна
доктор юридичних наук,
доцент, старший науковий співробітник

Луцьк 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………4
ВСТУП……………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ВИКОНАВЦЯ ЗЛОЧИНУ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА В ЗАРУБІЖНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ…..…………………………………………………………..14
1.1 Становлення та розвиток норм про відповідальність виконавця злочину в пам’ятках кримінального права України………………………………….……14
1.2 Особливості регламентації відповідальності виконавця злочину за законодавством окремих іноземних держав…………………………………...30
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...41

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКОНАВЦЯ ЗЛОЧИНУ………………………………………………………………..………..44
2.1 Теоретичні питання правової природи виконавця як центральної фігури співучасті у злочині……………………………………...……………..…………44
2.2 Види виконавця злочину у чинному КК України...……………...………….58
2.3 Відмежування виконавця злочину від інших співучасників……..………...74
Висновки до розділу 2……………………………………………………..…….102

РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИКОНАВЦЯ СПІЛЬНОГО ЗЛОЧИНУ…………………….………………………….…….…109
3.1 Особливості кримінальної відповідальності за посереднє виконання злочину………………………...............................................................................109
3.2 Кримінальна відповідальність виконавця у злочинах зі спеціальним суб’єктом..………………………..…………………………………….….……..146
3.3 Проблеми кваліфікації у випадку ексцесу виконавця злочину…………...155
Висновки до розділу 3…………………………………………..………………169

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………181
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГК України – Господарський кодекс України.
КК України – Кримінальний кодекс України 2001 року (якщо в тексті дисертації не зазначено іншого).
КМ України – Кабінет Міністрів України.
ЦК України – Цивільний кодекс України.
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України.
ДСА України – Державна судова адміністрація України.

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із найважливіших завдань кримінального права України є забезпечення кримінально-правовими засобами ефективної протидії злочинності. Традиційно в теорії кримінального права злочини, вчинені у співучасті, вважаються більш суспільно небезпечними порівняно зі злочинами, вчиненими одним суб’єктом. Виконавець є центральною та обов’язковою фігурою співучасті у злочині, тоді як без будь-якого іншого виду співучасників (організатора, підбурювача чи пособника) злочин може бути вчинено.
Актуальність теми, обраної для дослідження, пояснюється ще й значною питомою вагою злочинів, вчинених у співучасті. Так, лише у 2013 році в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було обліковано 13160 кримінальних правопорушень, що становить лише 5,9% від загальної кількості осіб, яким було вручено повідомлення про підозру протягом звітного періоду . Питома вага осіб, засуджених за вчинення злочинів у співучасті, становила у 2013 році – 18,3% (з них 17,7% − у складі групи осіб, 0,5% − у складі організованої групи, а 0,03% − у складі злочинної організації) . У всіх цих випадках спільного вчинення злочину наявний виконавець (співвиконавець) злочину, при тому як наявність інших співучасників (організатора, підбурювача, пособника) не є обов’язковою. Тому на практиці є необхідним встановлення всіх аспектів діяльності виконавця злочину в різноманітних проявах спільної злочинної діяльності. Разом з тим кримінально-правова характеристика виконавця злочину у науці кримінального права містить багато дискусійних аспектів, обумовлених у тому числі відсутністю законодавчої їх регламентації. Зокрема, питання про співвідношення понять «виконавець злочину» і «суб’єкт злочину» не знайшло однозначної відповіді серед науковців. Важливим для кримінально-правової характеристики виконавця злочину є його відмежування від інших співучасників злочину (організатора, підбурювача та пособника). Значний як теоретичний, так і практичний інтерес має характеристика співвиконавства та посереднього виконання злочину, а також вирішення питань про відповідальність у злочинах зі спеціальним суб’єктом (спеціальним виконавцем) та у випадку ексцесу виконавця. Наявні кримінально-правові норми не вирішують всієї сукупності проблем кримінальної відповідальності виконавця як співучасника злочину.
Аналіз існуючих теоретичних праць з кримінального права свідчить про значні прогалини у дослідженні кримінально-правової характеристики виконавця злочину. Вчені-криміналісти зосереджують увагу здебільшого на вивченні питань відповідальності інших співучасників злочину (організатора, підбурювача та пособника). Емпіричні дослідження вчених показали, що практичні працівники стикаються з багатьма труднощами під час кримінально-правової кваліфікації діянь виконавця злочину, також має місце велика кількість помилок у правозастосовній діяльності.
Зазначені проблеми фрагментарно вивчалися у наукових працях, присвячених співучасті у злочині, теорії кримінально-правової кваліфікації. Проблемі відповідальності за співучасть у злочині свої наукові праці присвячували, зокрема, Ю.В. Абакумова, О.А. Арутюнов, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Ф.Г. Бурчак, Р.Р. Галіакбаров, Л.Д. Гаухман, О.К. Гамкрелідзе, П.І. Грішаєв, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, Г.П. Жаровська, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, М.Г. Іванов, О.О. Кваша, О.Ф. Кістяківський, М.І. Ковальов, А.П. Козлов, Г.Є. Колоколов, М.Й.Коржанський, О.М.Костенко, Г.А. Кригер, О.М. Литвак, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Г.В. Новицький, М.І. Панов, А.А. Піонтковський, С.В. Познишев, В.С. Прохоров, В.Г. Смірнов, В.Д. Спасович, В.В. Сташис, М.С. Таганцев, В.Я Тацій, П.Ф. Тельнов, А.Н. Трайнін, А.В. Ушаков, П.Л. Фріс, І.Я. Фойницький, М.І. Хавронюк, М.Д. Шаргородський, С.Д. Шапченко, A.B. Шеслер, М.А. Шнейдер, Н.М. Ярмиш та інші вчені. У працях цих учених містяться положення, що є основою кримінально-правового дослідження будь-яких аспектів співучасті у злочині. Однак окремого наукового дослідження проблем кримінально-правової характеристики та відповідальності виконавця злочину у вітчизняній кримінально-правовій доктрині проведено не було.
Все викладене вище обумовлює актуальність і важливість комплексного дослідження проблем кримінально-правової характеристики та відповідальності виконавця злочину, яке сприятиме вдосконаленню вітчизняного кримінального законодавства та правозастосовної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках теми науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та процесу юридичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки «Реформування органів і установ виконання покарань», затвердженої Вченою радою університету (протокол № 9 від 27.04.2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних засад кримінально-правової характеристики та відповідальності виконавця злочину, а також науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення в цій частині кримінального законодавства України. Мета дослідження конкретизується в її задачах:
– дослідити становлення та розвиток норм про відповідальність виконавця злочину в пам’ятках кримінального права України;
– визначити особливості регламентації відповідальності виконавця злочину за законодавством окремих іноземних держав;
– з’ясувати правову природу виконавця як співучасника злочину;
– визначити та охарактеризувати види виконавця злочину;
– здійснити порівняльну характеристику виконавця злочину та інших співучасників;
– охарактеризувати відповідальність за посереднє виконання злочину;
– встановити особливості відповідальності виконавців у злочинах зі спеціальним суб’єктом;
– визначити особливості відповідальності виконавця злочину за ексцес та визначити кваліфікацію діянь інших співучасників у цьому випадку;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України в частині відповідальності виконавця злочину.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується внаслідок вчинення злочинів у співучасті.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика та відповідальність виконавця злочину.
Методи дослідження. В ході дослідження було використано ряд загальнонаукових та спеціальних наукових методів пізнання, які дозволили здійснити всебічний та об'єктивний аналіз його предмету. Застосування формально-догматичного методу сприяло встановленню змісту кримінально-правових понять, які характеризують виконавця злочину (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Історико-правовий метод використовувався у процесі вивчення становлення та розвитку норм про відповідальність виконавця злочину в пам’ятках кримінального права України (підрозділ 1.1). Компаративістський метод слугував під час порівняння кримінального закону України з відповідними нормами кримінальних законів інших держав (Австралійського Союзу, Австрійської Республіки, Республіки Болгарія, Республіки Польща, Республіки Сан-Марино, Королівства Бельгії, Королівства Данії, Королівства Нідерланди, Турецької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Швейцарської Конфедерації, Азербайджанської Республіки, Грузії, Естонської Республіки, Киргизької Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан, Республіки Узбекистан, Російської Федерації) (підрозділ 1.2). Застосування структурно-системного методу слугувало дослідженню видів виконавця злочину та питань відповідальності цього виду співучасника (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2, 3.3). Крім цього, використовувалися такі методи емпіричного рівня як описання, підрахунок, порівняння.
У дисертаційному дослідженні було вивчено та проаналізовано вибірково – практику судів України за Єдиним державним реєстром судових рішень України (300 судових рішень).
Дисертаційне дослідження враховує положення кримінального права, кримінології, загальної теорії права, філософії, логіки та деяких інших наук.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним дослідженням проблем кримінально-правової характеристики та відповідальності виконавця злочину. Дисертант сформулював низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики. До положень, що мають наукову новизну, зокрема, належать:
Вперше:
1) в межах концепції рольового розподілу відповідальності співучасників зроблено висновок про те, що виконавець злочину має виокремлюється лише в тих випадках, коли у спільно вчиненому злочині наявний рольовий розподіл між співучасниками (діяння, причинного зв’язку та вини співучасників). Якщо злочин вчиняється співвиконавцями, то рольового розподілу між ними не відбувається, у них одна роль, але різні функції у виконанні об’єктивної сторони складу злочину. Тому за відсутності рольового розподілу при співучасті потрібно вживати термін «співвиконавець злочину»;
2) обґрунтовано, що одне з положень територіального принципу чинності кримінального закону в просторі суперечить правовій природі співучасті у злочині, оскільки у ньому протиставляється виконавець злочину та інші співучасники злочину. Для усунення такого недоліку запропоновано викласти ч. 3 ст. 6 КК України в такій редакції: «Злочин визнається вчиненим на території України, якщо хоча б один із співучасників діяв на території України»;
3) у межах складної співучасті розроблено поняття «умисна вина виконавця злочину» – це вияв волі та свідомості особи у виконанні об’єктивної сторони конкретного складу злочину спільно з іншим (іншими) суб’єктом (суб’єктами) злочину, що спричинює єдиний злочинний результат. Умисна вина виконавця злочину передбачає наявність таких елементів, як усвідомлення суспільно небезпечного характеру власних діянь, а також того, що він вчиняє злочин спільно з іншими співучасниками; передбачення, що в результаті власних дій та супутніх дій інших співучасників буде заподіяно суспільно небезпечні наслідки (вчинено злочин); бажання настання таких суспільно небезпечних наслідків або свідоме припущення їх настання;
4) запропоновано закріпити у ч. 2 ст. 27 КК України дефініцію поняття «посередній виконавець злочину» – це особа, яка у співучасті з іншим (іншими) суб’єктом (суб’єктами) злочину опосередковано виконала суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєний умисний злочин;
5) визначено особливості врахування судом при призначенні покарання як обставини, що його обтяжує, вчинення злочину з використанням малолітнього (за умови посереднього виконання злочину): а) якщо посереднє виконання злочину вчинено у формі підбурювання, то при призначенні покарання ця обставина не враховується, оскільки дії особи кваліфікуються за ст. 304 КК України; б) якщо посереднє виконання злочину вчинено у формі організації та пособництва, то при призначенні покарання ця обставина повинна враховуватися судом, оскільки при кваліфікації ст. 304 КК України особі не інкримінується;
6) запропоновано законодавчо закріпити обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину з використанням особи, яка відповідно до закону не підлягає кримінальній відповідальності за скоєне (п. 9 ч. 1 ст. 67 КК України);
Набуло подальшого розвитку:
7) наукова позиція, що на стадії готування до злочину неможливо виокремити ролі співучасників, оскільки лише дії, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину (стадія замаху на злочин), обумовлюють рольовий розподіл співучасників на виконавця, організатора, підбурювача та пособника;
8) наукова позиція щодо доцільності використання поняття «посередній суб’єкт злочину». Аргументовано, що таким суб’єктом є особа, яка використовує для вчинення злочину особу, що не підлягає кримінальній відповідальності за вчинений умисний злочин, з двох основних підстав: 1) не є суб’єктом злочину (діє в стані неосудності чи не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність); 2) є суб’єктом злочину, однак діє внаслідок фізичного чи психічного примусу, виконання злочинного наказу чи розпорядження, за відсутності вини або з необережності;
9) ознаки ексцесу виконавця злочину: має місце лише в межах співучасті у злочині; вчинений виконавцем злочин за юридичними ознаками відрізняється від того, що охоплювався умислом співучасників; дії виконавця злочину повинні мати юридичне значення; злочин-ексцес може бути як умисним, так і необережним;
Удосконалено:
10) визначення виконавця злочину – це особа, яка у співучасті з іншим (іншими) суб’єктом (суб’єктами) злочину безпосередньо повністю або частково виконала суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею (частиною статті) Особливої частини КК України;
11) визначення співвиконавця злочину, яким пропонується визнавати особу, яка разом з іншою (іншими) особою (особами) безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинений умисний злочин, повністю або частково виконала суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею (частиною статті) Особливої частини КК України;
12) критерії відмежування посереднього виконання злочину шляхом використання особи, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинений умисний злочин, та втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК України). Відмежувальними ознаками визначено: а) вік особи, яку втягують (схиляють) до вчинення злочину; б) форму впливу на особу; в) вік особи, яка схилила (втягнула) іншу особу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки та рекомендації можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій діяльності як основа для подальшого вивчення кримінально-правової характеристики виконавця злочину, у тому числі, проблем кримінально-правової кваліфікації, а також інших суміжних проблем;
– у правотворчій діяльності для подальшого вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність у частині відповідальності виконавця злочину (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 24 квітня 2014 року №04-20/12-94);
– у правозастосовній діяльності – під час кримінально-правової кваліфікації співучасті у злочині, а також під час узагальнень судової практики, підготовки відповідних постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
– у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, викладанні курсів Загальної та Особливої частини кримінального права на юридичних факультетах вищих навчальних закладів України (акт про впровадження результатів дослідження у навчальний процес кафедри кримінального права та процесу Київського університету права НАН України від 10 квітня 2014 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідалися на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції (м. Харків, 17-18 грудня 2011 року); Міжнародній ювілейній студентській науково-практичній конференції, присвяченій 5-річчю з дня заснування Інституту права Тольяттинського державного університету «Правонарушение и юридическая ответственность» (м. Тольятті, 27 квітня 2012 року); ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 29 листопада 2012 року); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави» (м. Київ, 15 червня 2013 року); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 18–19 травня 2013 рік).
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані автором у шести статтях у наукових виданнях, з яких п’ять входять до переліку фахових видань України, одна − до фахових видань Російської Федерації, та тезах п’яти доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявилося у розробці теоретичних засад кримінальної відповідальності виконавця злочину та кримінально-правової характеристики цього виду співучасника злочину. Проведене дослідження дало можливість зробити ряд теоретичних висновків та внести деякі практичні рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального законодавства України.
1. Встановлено, що поняття «виконавець злочину» не тотожне поняттю «суб’єкт злочину». Перше з них використовується в межах співучасті у злочині, а друге – у випадку одноосібного вчинення злочину або коли має місце необхідна співучасть у злочині. Запропоновано авторське визначення поняття «виконавець злочину».
2. У межах складної співучасті розроблено поняття «умисна вина виконавця злочину», яке ґрунтується на концепції виявлення комплексу сваволі та ілюзій особи у виконанні об’єктивної сторони складу злочину спільно з іншим (іншими) суб’єктом (суб’єктами) злочину, що спричинює єдиний злочинний результат. Виокремлено елементи умисної вини виконавця злочину.
3. Наведено додаткові аргументи на користь того, що співвиконавство можливе лише в тому випадку, коли декілька осіб виконують діяння, які входять в об’єктивну сторону складу злочину. Запропоновано визначення поняття «співвиконавець злочину». Визначено варіанти участі співвиконавця у вчиненні суспільно небезпечного діяння, які залежать від здійснення співвиконавцем відповідного обсягу діянь об’єктивної сторони складу злочину. Запропоновано визнавати співвиконавцем злочину особу, яка разом з іншою (іншими) особою (особами) безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинений умисний злочин, повністю або частково виконала суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею (частиною статті) Особливої частини КК України.
4. У науковому обігу та в тексті КК України доцільно використовувати термінологічний зворот «посередній суб’єкт злочину». Запропоновано розмежовувати поняття «посередній виконавець злочину» та «посередній суб’єкт злочину». Посередній суб’єкт вчиняє злочин шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєний умисний злочин. А посередній виконавець вчиняє злочин шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєний умисний злочин, у співучасті з іншими суб’єктами злочину.
5. Встановлено, що для правильної кримінально-правової кваліфікації потрібно відмежовувати виконавця злочину від інших видів співучасників – організатора, підбурювача та пособника. Об’єктивна відмежувальна ознака полягає в тому, що діяння інших співучасників лежать поза межами об’єктивної сторони складу злочину, у той час як виконавець злочину виконує суспільно небезпечне діяння, передбачене у статті (частині статті) Особливої частини КК України. Суб’єктивна відмежувальна ознака виявляється у тому, що якщо особа усвідомлює, що використовує для вчинення злочину особу, яка не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за вчинене, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків та бажає їх настання, то її дії потрібно оцінювати як дії посереднього виконавця злочину і кваліфікувати лише за статтею Особливої частини КК України. Якщо інший співучасник не усвідомлював цю обставину і не міг цього зробити, то його дії потрібно оцінювати як дії організатора, підбурювача або пособника і кваліфікувати з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК України.
6. Коли особа заподіює шкоду під впливом непереборного фізичного або психічного примусу, виконує злочинний наказ або розпорядження, діє невинно чи з необережності, то і посередній виконавець злочину, і особа, яку використовують для вчинення злочину, повинні мати необхідні ознаки суб’єкта злочину. Якщо особа, яку використовують для вчинення злочину, не підлягає кримінальній відповідальності за скоєне, буде мати місце посереднє виконання злочину шляхом використання неосудної особи або особи, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
7. Визначено, що виконавцем (співвиконавцем) злочину зі спеціальним суб’єктом може бути лише особа, наділена відповідними ознаками (спеціальний виконавець). Особи, які не мають таких спеціальних ознак, підлягають кримінальній відповідальності як організатори, підбурювачі або пособники того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб’єкт. Якщо об’єктивна сторона злочину складається з таких діянь, частину з яких може виконати особа, яка наділена спеціальними ознаками, а частину – загальний суб’єкт злочину, то співвиконавцем може визнаватися і одна, і друга особа (тобто, і загальний, і спеціальний суб’єкт злочину). Особа, яка не має ознак спеціального суб’єкта та яка виконує об’єктивну сторону злочину, підлягає кримінальній відповідальності за пособництво у вчиненні злочину.
8. Доведено доцільність використання терміна «ексцес виконавця», а не «ексцес співучасника». Визначено, що ексцес виконавця має такі ознаки: можливий лише в межах співучасті у злочині; вчинений виконавцем злочин за юридичними ознаками відрізняється від того, що охоплювався умислом співучасників; дії виконавця злочину повинні мати юридичне значення; злочин-ексцес може бути як умисним, так і необережним Запропоновані правила кримінально-правової кваліфікації у випадку наявності ексцесу виконавця злочину.
9. Визначено критерії відмежування посереднього виконання злочину шляхом використання особи, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинений умисний злочин, та втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК України). Відмежувальними ознаками визначено: а) вік особи, яку втягують (схиляють) до вчинення злочину − особа, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне (щодо посереднього виконання), та неповнолітній, тобто особа, яка на момент вчинення злочину не досягла віку 18 років (щодо ст. 304 КК України); б) за формою впливу − посереднє виконання зовні може набувати форм підбурювання, організації або пособництва, а втягнення − суміжне з підбурюванням; в) вік особи, яка схилила (втягнула) іншу особу − особа, якій виповнилося 18 років (щодо ст. 304 КК України) та особа, яка досягнула віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинений умисний злочин (щодо посереднього виконання).
10. Запропоновано зміни до Кримінального кодексу України:
1) частину третю статті 6 викласти в такій редакції:
«3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо хоча б один із співучасників діяв на території України»;
2) частину третю статті 18 викласти в такій редакції:
«3. Посереднім суб’єктом злочину є особа, передбачена частиною першою або другою цієї статті, яка вчинила злочин шляхом використання іншої особи, що відповідно до закону не підлягає кримінальній відповідальності за вчинений умисний злочин»;
3) частину другу статті 27 викласти в такій редакції:
«2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншим (іншими) суб’єктом (суб’єктами) злочину безпосередньо повністю або частково виконала суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею (частиною статті) Особливої частини КК України. Посереднім виконавцем визнається особа, яка у співучасті з іншим (іншими) суб’єктом (суб’єктами) злочину опосередковано виконала суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєний умисний злочин»;
4) доповнити частину другу статті 29 положенням такого змісту:
«Якщо особа виконала діяння, характерні для різних видів співучасників, то вона підлягає кримінальній відповідальності з урахуванням всіх виконаних у злочині ролей, а її дії кваліфікуються з посиланням на всі частини статті 27 цього Кодексу, які передбачають ознаки відповідних видів співучасників»;
5) пункт 9 частини 1 статті 67 викласти в такій редакції:
«9) вчинення злочину з використанням особи, яка відповідно до закону не підлягає кримінальній відповідальності за скоєне».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова Ю. В. Кримінально-правова характеристика співучасників злочину / Ю. В. Абакумова // Держава та регіони. Серія: Право. – 2010. – №. 3. – С. 48–54.
2. Аветисян С. Проблемы соучастия в преступлении со специальным субъектом (специальным составом) / С. Аветисян // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 4–6.
3. Алексеева Л. Квалификация преступлений, совершенных в соучастии / Л. Алексеева // Советская юстиция. – 1969. – № 20 – С. 20–21.
4. Арутюнов А. Проблемы ответственности соучастников преступления / А. Арутюнов // Уголовное право. – № 3. – С. 3–6.
5. Арутюнов А. Эксцесс исполнителя преступления, совершенного в соучастии / А. Арутюнов // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 5–7.
6. Арутюнов А. А. Системный подход к общей теории соучастия в преступлении : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Арутюнов Александр Арташевич. – М., 2001. – 180 с.
7. Арутюнов А. А. Подстрекатель преступления / А. А. Арутюнов // Государство и право. – 2002. – № 11. – С. 122–128.
8. Арутюнов А. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Российской Федерации : дисс. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Арутюнов Александр Арташевич. – М., 2006. – 364 с.
9. Астемиров З. А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних / З. А. Астемиров. – М.: Юридическая литература, 1970. – 125 с.
10. Балеев С. А. К вопросу об определении исполнителя как вида соучастника преступления в уголовном праве / С. А. Балеев // Ученые записки Казанского университета. Гуманитарные науки. – 2012. – Том 154, кн. 4. – С. 182–185.
11. Бараненко Д. В. Спеціальний суб’єкт злочину: кримінально-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. В. Бараненко. – К., 2009. – 19 с.
12. Баранков Н. В. Посредственное исполнение преступления / Н.В. Баранков // Ленинградский юридический журнал. – 2005. – № 2. – С. 145–156.
13. Баулін Ю. В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування / Ю. В. Баулін // Правова держава. Щорічник наукових праць. − Випуск 13. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 310–316.
14. Бачурин Э. А. Специальный субъект преступления: дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бачурин Эрнест Альбертович. – М., 2006. – 231 с.
15. Безбородов Д. Общая характеристика вины соучастников преступления / Д. Безбородов // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 9–11.
16. Белогриц-Котляревский Л. С. Очерки курса русского уголовного права / Л. С. Белогриц-Котляревский. – Киев - Харьков, 1896. – 618 с.
17. Благов Е. Конкуренция части и целого при неоконченном преступлении и соучастии / Е. Благов // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 11–13.
18. Благов Е. В. Применение уголовного права (теория и практика) / Е.В. Благов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 505 с.
19. Блум М. И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников / М. И. Блум // Вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. Межведомственный сборник научных трудов. – Рига: Латвийский гос. ун-т им. П. Стучки, 1978. – С. 20–37.
20. Бондарчук В. В. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бондарчук Віталій Вікторович. – К., 2013. – 245 с.
21. Борзенков Г. Н. Квалификация соучастия в краже с проникновением в помещение или иное хранилище / Г. Н. Борзенков // Советская юстиция. – 1986. – № 6. – С. 14–15.
22. Бородин С.В. Преступления против жизни : [практ. пособие] / С.В. Бородин – М. : Юрист, 1999. – 356 с.
23. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность / [отв. ред. И. П. Лановенко]. – К.: Наукова думка, 1986. – 256 с.
24. Борьба с преступностью в Украинской ССР. В 2-х т. / [авт. очерка и сост. сборника документов П. П. Михайленко]. – К.: Министерство охраны общественного порядка УССР; Высш.школа, 1966. –
Т. 1. – 1917 – 1925 г.г. – 1966. – 831 с.
25. Бриллиантов А. О правовой оценке роли посредника в преступлении / А. О. Бриллиантов // Уголовное право. – 2006. – № 5. – С. 12–16.
26. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бурдін Володимир Миколайович. – Львів, 2001. – 225 с.
27. Бурдін В. М. Кримінально-правове значення виконання наказу або розпорядження / В. М. Бурдін // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – № 45. – С. 174–186.
28. Бурчак Ф. Г. Соучастие. Социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. – К.: Вища школа, 1986. – 208 с.
29. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву / Ф.Г. Бурчак. – К.: Наукова думка, 1969. – 216 с.
30. Быргеу М. М. Предупреждение вовлечения несовершеннолетних в преступное или иное антиобщественное поведение: автореф. дисс. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / М. М. Быргеу. – К., 1996. – 20 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Iрпiнь, 2007. – 1736 с.
32. Веселов Е. Г. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Веселов Евгений Геннадьевич. – Краснодар, 2001. – 198 с.
33. Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2013 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31882157 – Заголовок з екрана.
34. Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 6 грудня 2012 року № 11/786/203/2013 / Єдиний державний реєстр судових рішень: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30608871 – Заголовок з екрана.
35. Вирок Кодимського районного суду Одеської області від 4 березня 2011 року. Справа № 1-72/11 / Єдиний державний реєстр судових рішень: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14963032 – Заголовок з екрана.
36. Вирок Міловського районного суду Луганської області від 19 липня 2011 року. Справа № 1-33/11/1217 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18067389 – Заголовок з екрана.
37. Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року. Кримінальне № 1-кп/455/5/2014 / Єдиний реєстр судових рішень: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37053464 – Заголовок з екрана.
38. Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року. Справа № 1-46/11 / Єдиний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15995575 – Заголовок з екрана.
39. Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2013 року. Кримінальне провадження за №12012250260000020 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35536510 – Заголовок з екрана.
40. Вирок Шполянського районного суду Черкаської області 11 квітня 2013 року. Кримінальне провадження № 1-кп/710/10/2013 // Єдиний реєстр судових рішень: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30595891 – Заголовок з екрана.
41. Владимиров В. А. Субъект преступления по советскому уголовному праву / В. А. Владимиров, Г. А. Левицкий. – М.: МШ ВООП РСФСР, 1964. – 59 с.
42. Владимиров Л. Е. Учебник русского уголовного права. Общая часть / Л. Е. Владимиров – Харьков, 1889. – 320 с.
43. Волженкин Б. В. Некоторые проблемы соучастия в преступлениях, совершаемых специальными субъектами / Б. В. Волженкин // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 12–16.
44. Вольфман Г. И. Предложения по проекту Основных начал уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик / Г. И. Вольфман // Советское государство и право. – 1958. – № 12. – С.112–113.
45. Галиакбаров Р. Особенности квалификации многосубъектных преступлений / Р. Галиакбаров // Российская юстиция. – 2002. – № 10. – С. 45–46.
46. Галиакбаров Р. Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки / Р. Р. Галиакбаров – Свердловск: СЮИ, 1973. – 140 с.
47. Галиакбаров Р. Р. Как квалифицировать убийства и изнасилования, совершённые групповым способом / Р. Р. Галиакбаров // Российская юстиция. – 2000. – № 10. – С. 40–50.
48. Гамкрелидзе О. К. Соисполнительство и посредственное исполнительство преступления по советскому уголовному праву: автореф. дисс. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / О. К. Гамкрелидзе. – Тбилиси, 1973. – 23 с.
49. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л.Д. Гаухман. – М.: Юринформ. 2010. – 320 c.
50. Гонтарь И. Посредственное исполнение: теория и проблемы судебной практики / И. Гонтарь // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 18–20.
51. Горячев М. А. Вопросы совершенствования законодательной формулы посредственного исполнения / М. А. Горячев // Вестник Владимирского юридического института. – 2008. - № 3(8). – С. 287–291.
52. Господарський кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 – Заголовок з екрана.
53. Григенча В. Я. Уголовно-правовые проблемы исполнения приказа : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Григенча Виктор Янович. – Екатеринбург, 1997. – 134 c.
54. Гриниха І. Регламентація відповідальності виконавця та співвиконавця злочину в історії вітчизняного кримінального законодавства / І. Гриниха // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – №49. – С. 218–228.
55. Гриниха І. М. Пленум Верховного Суду України про поняття і кваліфікацію дій виконавця та співвиконавця злочину: актуальні проблеми кримінального права та кримінології: матер. всеукраїнської науково-практичної конференції; Донецьк, 24 квітня 2009 р.: Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка / І. М. Гриниха. – Донецьк: Норд Комп'ютер, 2009. – С. 137–140.
56. Гришаев П. И. Соучастие по советскому уголовному праву / П. И. Гришаев, Г. А. Кригер. – М. : Госюриздат, 1959. – 255 с.
57. Грищук В. К. Кримінальне права України: Загальна частина / В. К. Грищук – К. : Ін Юре, 2006. – 586 с.
58. Гузун В. У. Формы соучастия в преступлении : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. У. Гузун. – М., 1975. – 22 с.
59. Гуторова Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: [Учеб.пособие] / Н. А. Гуторова – Х.: ООО «Рубикон П», 1997. – 102 с.
60. Гуцуляк В. И. Коментарий к Уголовному кодексу Республики Молдова (Общая часть) / В. И. Гуцуляк, В. Г. Бужор, И. А. Спыну. – Кишинэу: Centrul de Instruire şi Cercetare, 2003. – 227 c.
61. Девятовская С. В. Физическое или психическое принуждение в российском уголовном законодательстве. автореф. дисс. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / С. В. Девятовская – Ростов-на-Дону, 2011. – 27 c.
62. Джекебаев У. С. Соучастие в преступлении (криминологические и уголовно-правовые проблемы) / У. С. Джекебаев , Л. М. Вайсберг, Р.Н. Судакова – Алма-Ата : Наука Казах. ССР, 1981. – 148 с.
63. Дзундза В. В. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Дзундза Володимир Васильович. – Х., 2005. – 189 с.
64. Дурманов Н. Вопросы соучастия в судебной практике Верховного суда СССР / Н. Дурманов // Социалистическая законность. – 1947. – № 8. – С. 15–20.
65. Дурманов Н. Д. Виды соучастников и их ответственность / Н. Д. Дурманов // Советская юстиция. – 1966. – № 12. – С. 10–13.
66. Дячук С. І. Юридична природа виконання наказу; кримінально-правова оцінка діяння особи, що віддала чи виконала протиправний наказ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Дячук Сергій Іванович. – К., 2000. – 248 с.
67. Егоров С. А. Уложение 1903 года – не кодекс минувшей эпохи / С.А. Егоров // Новая правовая мысль. – Волгоград. – 2003. – № 1. – С. 77–81.
68. Жаровська Г. П. Класифікація співучасників та її підстави / Г. П. Жаровська // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2002. – Вип. 147. – С. 109–112.
69. Жаровська Г. П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Жаровська Галина Петрівна. – К., 2004. –211 с.
70. Жаровська Г. П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Г. П. Жаровська. – К., 2004. – 19 с.
71. Жданова І. Є. Щодо ознак та поняття примусу як кримінально-правової категорії / І. Є. Жданова // Правничий часопис Донецького університету. –– 2011. − № 1 (25). – С. 265–269.
72. Жиряев А. С. О стечении нескольких преступников при одном и том же преступлении / А. С. Жиряев. – Дерпт: Тип. Лаакмана, 1850. – 147 с.
73. Зарипов В. Г. Физическое и психическое принуждение в уголовном праве: понятие, виды, ответственность: дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Зарипов Валерий Галимович – М., 2007. − 214 с.
74. Захарян Г. Соучастие и индивидуализация наказания / Г. Захарян // Советская юстиция. – 1989. – № 5. – С. 9–12.
75. Зелинский А. Ф. Соучастие в преступлении / А. Ф. Зелинский. – Волгоград, 1971. – 43 с.
76. Иванов Г. Н. Модельный уголовный кодекс. Общая часть. Опус № 1 [монография] / Г. Н. Иванов. – М. : Закон и право: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 143 с.
77. Иванов Н. Соучастие со специальным субъектом/ Н. Иванов // Российская юстиция. – 2001. – № 3. – С. 50–52.
78. Иванов Н.Г. К вопросу о понятии группы в российском уголовном праве / Н. Г. Иванов // Государство и право. – 2000. – №11. – С. 44–51.
79. Иванова Л. В. Эволюция понятия «исполнитель преступления» в российском уголовном законодательстве / Л. В. Иванова // Академический вестник. – Тюмень : ТГАМЭУП, 2012. – №1 (19). – С.175–178.
80. Илиджев А. А. Некоторые особенности выделения видов соучастников и соучастия в преступлении / А. А. Илиджев // Вестник Владимирского юридического института. – 2007. – № 1 (2). – С. 230–234.
81. Иногамова Л. В. Соучастие в преступлении со специальным субъектом: квалификация и ответственность / Л. В. Иногамова // Современное состояние преступности и реформа уголовного законодательства. – Тюмень : Высшая школа МВМД РФ, 1994. – С. 74–84.
82. Калугин В. В. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Калугин Валерий Владимирович. – М., 2001. – 151 с.
83. Кваша О. О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження : [монографія] / Кваша О. О. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 216 с.
84. Кваша О. О. Співучасть у злочині: сутність, структура та відповідальність: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Кваша Оксана Олександрівна. – К., 2013. – 467 с.
85. Кваша О. О. Співучасть у злочині: структура та відповідальність: [монограф.] / О. О. Кваша. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дидоренка, 2013. – 560 с.
86. Кириченко В. Ф. Значение ошибки по советскому уголовному праву / В.Ф. Кириченко. – М. : Изд-во АН СССР, 1952. – 94 с.
87. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебник уголовного права / А.Ф. Кистяковский. – К. –
Т.1. (Общая часть). – 1875. – 390 с.
88. Кладков А. Квалификация преступлений, совершенных в соучастии / А. Кладков // Законность. – 1998. – № 8. – С. 26–28.
89. Климов І. Кримінальна відповідальність військовослужбовців за виконання наказу в сучасних умовах / І. Климов, В. Білоконєв // Юридичний вісник України. – 1997. – № 35(113). – С. 29–35.
90. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении / М. И. Ковалев – Екатеринбург : Изд-во Уральской юридической академии, 1999. – 387 с.
91. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении : [учен. труды]: в 5 т / М. И. Ковалев // Ученые труды Свердловского юридического института : Свердловск : СЮИ, 1960–____. –
Т. 1: Понятие соучастия. – 1960. – 287с.
92. Ковалёв М.И. Соучастие в преступлении: В 2 ч. / Свердловск: СЮИ, 1962. –
Ч.2: Виды соучастников и формы соучастия в преступной деятельности. – 275 с. (Серия «Уголовное право»).
93. Ковитиди О. Ф. Институт соучастия в уголовном праве Украины : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ковитиди Ольга Федоровна. – Харьков, 1999. – 157 с.
94. Козлов А. П. Новое уголовное законодательство по УК РФ 1996 г. Понятие преступления. Соучастие. Назначение наказания / А. П. Козлов. – Красноярск : Красноярский ун-т, 1997. – 133 с.
95. Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальность / А. П. Козлов – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 362 с.
96. Колоколов Г. Е. О соучастии в преступлении / Г. Е. Колоколов. – М., 1881. – 211 с.
97. Комиссаров В. Проблемы ответственности соисполнителей за совместные преступные действия и их вредные последствия / В. Комиссаров, И. Дубровин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 25–28.
98. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів / М.Й. Коржанський. – К: ТОВ «Генеза», 2000. – 200 с.
99. Корчагина А. Ю. Эксцесс исполнителя преступления: дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Корчагина Анна Юриевна. – М., 2004. – 196 c.
100. Косарева Т. И. Пособничество совершению преступления: дисс. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Косарева Татьяна Ивановна. – Рязань, 2004. – 194 с.
101. Костенко А. Н. Принцип отражения в криминологии (психологический механизм криминологического поведения) / А. Н. Костенко. – К. : Наукова думка, 1986. – 126 с.
102. Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу / О. М.Костенко – К. : Атіка, 2008. – 352 с.
103. Красиков А. Н. Ответственность за убийство по российскому уголовному праву / А. Н. Красиков – Саратов : Саратов. гос. академия права, 1999. – 183 с.
104. Красницький І. В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України: порівняльний аналіз : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Красницький Іван Васильович. – Львів, 2005. – 233 с.
105. Кривоченко Л. М. Поняття втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність / Л. М. Кривоченко // Радянське право. – 1970. – № 11. – С. 76–79.
106. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю.В. Александров [та ін.]; під ред. М.І. Мельника. – [вид. 3-тє, переробл. та допов]. − К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
107. Кримінальне право України: Загальна частина / [за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – Київ–Харків : Юрінком Інтер−Право, 2001. − 416 с.
108. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
109. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Кривоченко Л. М. та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-є вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
110. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: Офіційне видання станом на 20 липня 2000 року. – Ужгород: Іва, 2000. – 536 с.
111. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. –
Т. 1 : Загальна частина / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. – 2013. – 376 с.
112. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. –
Т. 2: Особлива частина / Ю. В. Баулін, В.І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. – 2013. – 1040 с.
113. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б. та ін.]; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
114. Кругликов Л. Л. Исполнение преступления совместно с несовершеннолетними: вопросы квалификации / Л. Л. Кругликов // Вестник института: преступление, наказание, исправление. – 2011. – № 15. – С. 4–8.
115. Кругликов Л. Л. Квалифицирующие обстоятельства: понятие, виды, влияние на квалификацию преступлений [учебн. пособ.] / Л. Л. Кругликов, В.Н. Савинов. – Ярославль : Изд-во Ярославльского университета, 1989. – 88 с.
116. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2001. – 304 с.
117. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів: [підручник] / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко; [за заг. ред. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. І. А. Вертилецька]. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 300 с.
118. Курс советского уголовного права. Общая часть : в 6 т. / [под ред. А. А. Пионтковского]. – М. : Наука, 1970–____. –
Т. 2: Преступление. – 1970. – 516 с.
119. Курс советского уголовного права: Часть общая / [Отв. ред. Н.А. Беляев, М. Д. Шаргородский]. Л. : Изд-во ЛГУ, 1968. –
Т. 1. – 672 с.
120. Курс уголовного права : учебник для вузов : в 5 т. / [под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой]. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. –
Т. 1: Учение о преступлении. – 2002. – 624 с.
121. Лазарев А. М. Субъект преступления / А. М. Лазарев – М. : ВЮЗИ, 1981. – 63 с.
122. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности / Т. А. Лесниевски-Костарева – М. : Норма, 2000. – 297 с.
123. Лист Ф. Учебник уголовного права. Часть общая : [учебник] / Ф. Лист ; [пер. Ф. Ельяшевича с 12-го перераб. изд.]. – М. : Типография А. И. Мамонтова, 1903. – 334 с.
124. Магарін М. С. Субєкт злочину за новим кримінальним законодавством України : монографія / М. С. Магарін, Д. В. Бараненко; [за заг. ред. Є. Л. Стрельцова]. – Одеса: Астропринт, 2001. – 104 с.
125. Малахов И. П. Некоторые вопросы учения о соучастии по советскому уголовному праву / И. П. Малахов // Труды Военно-политической Академии им. Ленина. – М., 1957. – № 17. – С. 135–169.
126. Мартенко О. Л. Психологічний аналіз окремих кримінально-правових понять (за чинним КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 19.00.06 / Мартенко Олександр Леонідович. – К., 2005. – 231 с.
127. Марчук А. І. Судова психіатрія. Навч. посібник / А. І. Марчук. – К. : Атіка, 2003. – 240 с.
128. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України / М. Мельник // Право України. – 2001. – №11. – С.69–74.
129. Мирохин Е. Ю. Юридическая фикция в современном российском законодательстве: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Е. Ю. Мирохин. – Ставрополь, 2004. – 21 с.
130. Митрофанов І. І. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті: [монографія] / І. І. Митрофанов, Т. М. Слободяник. – Кременчук : Видавництво ПП Щербатих О.В., 2009. – 280 с.
131. Михайлов В. И. Нормативное регулирование исполнения приказа и некоторые вопросы уголовного права / В. И. Михайлов // Государство и право, – 1996. – № 12. – С. 66–76.
132. Михеев Р. И. Уголовно-правовая оценка общественно опасных деяний невменяемых при групповых посягательствах / Р. И. Михеев // Актуальные проблемы борьбы с групповой преступностью. – Омск : Омская высшая школа МВД СССР, 1983. – С. 10–21.
133. Михлин А. С. Последствия преступления / А. С. Михлин – М.: Юрид. лит., 1969. – 104 с.
134. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : [навч. посібник] / В. О. Навроцький – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
135. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – (2-е вид., перероб. та доп.); [за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка]. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с.
136. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву / В. С. Орлов – М.: Госюриздат, 1958. – 259 с.
137. Орловський Р. С. Кримінальна відповідальність за пособництво вчиненню злочину : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Орловський Руслан Семенович. – Харків, 2000. – 180 с.
138. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления / Р. Орымбаев; [отв. ред. Г. И. Баймурзин]. – Алма-Ата : Наука Каз. ССР, 1977. – 152 с.
139. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик. – М. : Госюриздат, 1960. – 24 с.
140. Панкратов М. В. Особенности совершения преступления в группе с лицом, не подлежащим уголовной ответственности / М. В. Панкратов // Вестник Академии Генеральной прокуратуры Российской Федерации. – 2013. – № 4 (36). – С. 62–66.
141. Панов М. І. Вибрані наукові праці з проблем правознавства / М. І. Панов – К. : Ін Юре, 2010. – 812 с.
142. Панько К. К. Презумпции в уголовном праве (в сфере правотворчества и правоприменения): автореф. дисс на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право / К. К. Панько. – Ярославль, 1998. – 21 с.
143. Познышев С. В. Основные начала науки уголовного права: [Общая часть уголовного права] / С. В. Познышев. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: А.А. Карцев, 1912. – 669 с.
144. Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі: [монографія] / Ю. А. Пономаренко – К. : Атіка, 2005. – 288 с.
145. Попов А. Н. Проблемы соучастия в детоубийстве / А. Н. Попов, В. С. Прохоров // Правоведение. – 2002. – № 1 (240). – С. 125–130.
146. Права, по которым судится малороссийский народ, 1743 года / изданные под редакцией и с приложением исследования о сем Своде и о законах действовавшим в Малороссии профессора А.Ф. Кистяковского. – К. : Университет. типогр. И. И. Завадзского, 1879. – 1063 с.
147. Примаченко В. Ф. Проблеми визначення обставин, що виключають злочинність діяння / В. Ф. Примаченко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 1 (20). – С. 285–290 с.
148. Примаченок А. А. Проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних / А. А. Примаченок. – Минск : Наука и техника, 1980. – 240 с.
149. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 – Заголовок з екрана.
150. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року: [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 - Заголовок з екрана.
151. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи: постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 - Заголовок з екрана.
152. Про судову практику в справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 50 травня 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08 - Заголовок з екрана.
153. Прохоров В. С. Вопросы теории соучастия в советской уголовно- правовой литературе / В. С. Прохоров // Правоведениие. – 1962. – № 2. – С. 124–129.
154. Прохоров В. С. К вопросу о субъективной стороне соучастия / В. С. Прохоров // Весник Ленинградского университета. Экономика, философия, право. – 1962. – Вып. 2. – № 11. – С. 116–126.
155. Прохоров В. С. Преступление и ответственность / Прохоров В. С. – Ленинград : Изд-во Ленинград. ун-та, 1984. – 136 с.
156. Прохоров В. С. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву : автореф. дисс. на стиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. С.Прохоров. – Ленинград, 1962. – 19 с.
157. Рарог А. И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А. И. Рарог – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 304 с.
158. Рарог А. И. Проблемы субъективной стороны преступления / А. И. Рарог – М., 1991. – 92 с.
159. Рашковская Ш.С. Советское уголовное право. Часть Общая. Вып. 6: Субъект преступления / Ш.С. Рашковская – М. : ВЮЗИ, 1960. – 24 с.
160. Ребане И. А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации) / И. А. Ребане // Ученые записки Тартуского государственного университета. – 1985. – Вып. 696. – С. 4–15.
161. Российское законодательство Х-ХХ века: (Тексты и коммент.). В 9 т. / [общ. ред. О.И. Чистякова]. – М.: Юрид. лит., 1984. –
Т.9. – Законодательство эпохи буржуазно-демократических революций: Законодательство о государственном строе. Административное, земельное и уголовное законодательство. – 1994. – 352 с.
162. Рунов В. Ю. Співвідношення примусу з іншими суміжними кримінально-правовими поняттями / В. Ю. Рунов // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 1. − С. 288–292.
163. Рыжов Р. С. Уголовная ответственность соучастников преступления: дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Рыжов Роман Сергеевич. – Рязань, 2003. – 236 с.
164. Сабиров Р. Д. Общие вопросы квалификации насильственных групповых преступлений / Р. Д. Сабиров // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. – Свердловск : Изд-во СЮИ, 1983. – С. 83–88.
165. Сафиуллин Н.Х. Особенности преступного поведения несовершеннолетних : [Учебное пособие] / Н.Х. Сафиуллин, Н.И. Данилевская, Н.И. Куликов. – М.: Казанский филиал ЮИ МВД России, 1995. – 85 с.
166. Семенов С. А. Специальный субъект преступления: генезис и история : [учеб. пособие] / С. А. Семенов – [2-е изд.]. – Владимир : ВЮИ Минюста России, 2001. – 60 с.
167. Сергеев В. Соисполнительство по советскому уголовному праву / В. Сергеев // Советская юстиция. – 1970. – № 18. – С. 5–12.
168. Словник української мови : в 11 т. / [під ред. В. О. Винник, Л.А. Юрчук]. −К. : Наукова думка, 1970. –____. –
Т. 5 : Н−О. – 1974. – 840 с.
169. Смирнов В. Г. Понятие прикосновенности по советскому уголовному праву / В. Г. Смирнов. – Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1957. – 129 с.
170. Солопанов Ю. О. О соучастии / Ю. О. Солопанов // Социалистическая законность. – 1989. – № 2. – С. 35–36.
171. Старостина Ю. В. Исполнение приказа или распоряжения как обстоятельство, исключающее преступность деяния: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. / Старостина Юлия Викторовна. – Рязань, 2001. – 182 с.
172. Статути Великого Князівства Литовського: у 3-х томах: Т. І Статут Великого Князівства Литовського 1529 року / за ред. С. Ків