Ігнатьєва Ірина Анатоліївна. Методологічні основи стратегічного управління підприємством

Краткое описание

Ігнатьєва Ірина Анатоліївна. Методологічні основи стратегічного управління підприємством : дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / Національний ун-т харчових технологій. - К., 2006

Ігнатьєва І.А.Методологічні основи стратегічного управління підприємством.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Київський національний університет технологій та дизайну, Київ, 2006.
У дисертаційній роботі запропоновано та обґрунтовано цілісну наукову концепцію стратегічного управління підприємством, що базується на засадах об’єктно-цільового підходу в менеджменті. Проведені дослідження, в результаті яких уточнено сутність понять: стратегічне управління ”, стратегія”, середовище промислового підприємства” та стратегічний потенціал підприємства”, доведено доцільності їх застосування в управлінні промисловими підприємствами. Обґрунтовано необхідності впровадження технології стратегічного управління на промислових підприємствах, що вимагає виконання комплексу операцій у певній послідовності й охоплює усі види діяльності підприємства.
Запропонована концепція стратегічного управління передбачає удосконалення методологічної бази менеджменту. У цьому контексті в межах системної концепції стратегічного управління запропоновані такі методики: встановлення пріоритетності цілей підприємства з метою подальшого використання результатів оцінки в аналізі ефективності діяльності промислового підприємства в цілому; дослідження чинників зовнішнього середовища; визначення конкурентних переваг промислового підприємства; формування та оцінки стратегічного потенціалу підприємства; балансування стратегій у стратегічному наборі промислового підприємства та вибір критерію оцінки ефективності стратегічних рішень.
Усі методологічні та методичні розробки базуються на концепціях загальної теорії систем, стратегічного управління та об’єктно-цільового підходу.

У дисертаційній роботі вирішена актуальна наукова проблема удосконалення методології стратегічного управління промисловими підприємствами і розроблена цілісна наукова концепція стратегічного управління, що базується на засадах об’єктно-цільового підходу. Основні висновки концептуального, теоретичного і науково-практичного характеру та результати, які одержано в ході проведених досліджень, зводяться до такого:
1. Удосконалення системи стратегічного управління на засадах об’єктно-цільового підходу є магістральним шляхом розвитку сучасної економіки. Запропонований підхід до формування сучасної методологічної та методичної бази стратегічного управління, забезпечує прискорення інформаційно-інноваційних процесів у сучасному світі економічно-виробничих систем, що обумовлює прагнення підприємств до концептуалізації, розробки дійового апарату поведінки конкретних об’єктів у сучасних умовах господарювання. Підприємства базових галузей, зокрема, легкої промисловості, що виробляють велику частину товарів, здатні запроваджувати в практику діяльності методичні засади визначення стратегічних наборів в умовах цифрової епохи, в яких наголос робиться на дослідженні сили впливу стратегії синергічних змін і фактично створюється підґрунтя для сталого розвитку суспільства в цілому та сфери економіки зокрема.
2. Головним призначенням стратегічного управління є досягнення синергічного ефекту, що може отримати підприємство шляхом визначення та реалізації стратегії успіху. Але розвиток стратегічного управління та можливостей його практичного застосування визначили недосконалість використання лише принципів синергії у стратегічному управлінні підприємствами.Намагання позбутися недоліків функціонального та структурного підходу до визначення стратегій привело до розвитку нових ідей, що основані на об’єктній декомпозиції. При застосуванні об’єктно-цільового підходу ми виходили з організаційної концепції менеджменту підприємства, в якій основними похідними чинниками є цілі підприємства та його складові об’єкти управління. З ціллю створення науково-методичних передумов для якісної трансформації та подальшої стабілізації економічної діяльності підприємств запропоновано концептуальну модель стратегічного управління, що базується на принципах об’єктно-цільового підходу. Як і всі моделі стратегічного управління, запропонована модель містить такі складові: місію, цілі діяльності організації, стратегії, потенціал. Суттєве доповнення моделі складає блок реалізації стратегій, що забезпечує динаміку процесів, побудованих на умовах об’єктної декомпозиції та ціленаправленої діяльності промислових підприємств.
3. Аналіз системи стратегічного управління показав, що центральною його ланкою є стратегічний набір, який відображає певний курс або напрям діяльності підприємства. За наявності систематизованого розмаїття сукупності стратегій підприємства, формування стратегічного набору повністю залежить від розглянутих особливостей розвитку та конкретних ситуацій, в яких знаходиться промислове підприємство. Тому можна стверджувати, що скільки існує підприємств, стільки ж буде індивідуальних стратегічних наборів. На основі аналізу практики стратегічного управління узагальнено процес формування стратегічного набору та запропоновані загальні підходи до реалізації цього процесу. Останні базуються на певних особливостях стратегічного управління. Виділено основні складові стратегічного ромбу (час, оточення, ресурси, люди), під впливом яких має формуватися стратегічний набір підприємства. Названі складові формалізуються в такі показники:
стадія життєвого циклу підприємства (час);
ступінь привабливості конкурентного поля (оточення);
фактичний і прогнозний рівень потенціалу підприємства (ресурси, люди).
4. На базі розвитку методології стратегічного управління, використовуючи аналіз і синтез процесу реалізації стратегії промислового підприємства по відношенню до можливих змін життєвого циклу самого підприємства, стану потенціалу та зовнішнього середовища, запропоновано теорію резонансу життєвого циклу стратегії промислового підприємства”, що дає можливість формалізувати рівень інерційності самого підприємства та чинники впливу на результати реалізації стратегічного набору.
5. Оскільки для реалізації стратегічного набору підприємств легкої промисловості ключовим є фактор часу, то вибір технології обґрунтування ефективності стратегічного набору підприємства є сенс здійснювати у відповідності до стадії життєвого циклу підприємства. В цьому контексті запропоновано методичне забезпечення обґрунтування ефективності впровадження стратегічного набору промислових підприємств. Методично адаптовано використання наступних показників та моделей: точки беззбитковості, фінансової стійкості, чистого прибутку підприємства, моделей стійкого росту”.
6. Однією з функцій стратегічного управління єцілевизначення. Не дивлячись на важливість та актуальність, питання формування цілей менеджером досить мало вивчені. Мало вивчені питання стосуються здебільшого змістовного аспекту даної проблеми. Вирішення проблеми формування блоку стратегічних цілей підприємства пропонується в двох напрямах:
формування переліку стратегічних цілей підприємства;
встановлення пріоритетності цілей.
Проведені дослідження дозволили запропонувати для практичного використання підприємствами легкої промисловості алгоритм визначення пріоритетності стратегічного набору на основі процесу цілевизначення.
7. Для розв’язання фундаментальних проблем функціонування підприємств у конкурентному середовищі на основі сталого розвитку важливе значення має аналізі ефективності менеджменту промислових підприємств у цілому. У межах системної концепції, на основі дослідження результатів діяльності підприємств легкої промисловості запропонована методика встановлення пріоритетності цілей підприємства.
Використання запропонованої методики гарантує промисловим підприємствам наступні переваги:
- відсутня проблема розмірності показників, що формують ефективність діяльності підприємства;
відсутня проблема впливу одних показників на інші;
- метод дає можливість виконувати оцінку відповідно до системного закону найменших відносних опорів, згідно з яким стійкість, результативність та інші показники системи визначаються найслабшим її елементом.
8. Ідентифікація поточного стану підприємств галузі легкої промисловості на протязі останніх років показала, що головними тенденціями в їх діяльності є скорочення виробництва, втрата ринків збуту, незадовільний стан фінансово-господарської діяльності, соціальні проблеми, висока залежність від іноземних постачальників, робота за давальницькою схемою, посилення західної та східної експансії, тощо. Тому з ціллю науково-практичного забезпечення адаптування підприємств до вимог ринку запропоновано методичні розробки щодо виявлення й оцінки факторів зовнішнього середовища, як середовища майбутньої діяльності підприємства.
На основі аналізу різноманітних методик діагностики середовища підприємства визначені критерії їхньої системної класифікації. Серед них основні: об’єкт аналізу; характер показників та їх інформаційне забезпечення; методи дослідження показників; засоби обробки інформації.
9. Виходячи з національних інтересів України і сформованих стратегічних орієнтирів, одною з головних задач є перехід підприємств на сучасні моделі управління, а саме модель стратегічного управління, яка включає підсистеми, що забезпечують адаптування її до ринкових умов. Необхідність адаптації до умов конкурентного середовища, що суттєво впливає на активну діяльність промислових підприємств за умов ринку, висуває пріоритетними інструментаріями діагностування середовища підприємства оцінку конкурентних позицій і пошук нових конкурентних переваг підприємства.
Оцінка конкурентних позицій це не тільки необхідний крок в алгоритмі формування стратегії підприємства, але й інструмент стратегічного управління. Від коректності оцінки позиції залежить напрям стратегії.
У результаті досліджень запропонована методика визначення конкурентних переваг підприємства, суть якої полягає у визначенні сумарного впливу конкурентного фону та конкурентного поля на конкурентну позицію підприємства, що в подальшому суттєво позначається на виборі конкурентної стратегії. Запропонована методика базується на системному підході щодо оцінки позиції підприємства за рахунок врахування додаткових чинників, які відносять до трьох рівнів економічної системи: конкурентний фон (макрорівень), конкурентне поле (галузевий), конкурентні переваги (рівень підприємства).
10. В умовах конкурентного економічного середовища максимальні можливості промислових підприємств визначаються не максимальними можливостями випуску продукції, а спроможностями підприємства передбачати потенціальні зміни в зовнішньому середовищі та готовністю гнучко реагувати на ці зміни. З цією метою пропонується використовувати термінстратегічний потенціал підприємства.
Підприємство може досягти своєї головної мети формування та підтримка конкурентних переваг, послідовно вирішуючи завдання розподілу ресурсів між елементами СПП для кожного варіанта набору СЗГ таким чином, щоб досягти максимального розміру синергійного ефекту взаємодії усіх елементів СПП.
У результаті досліджень з’ясовано, що потрібно здійснити перехід від складу до побудови стратегічного потенціалу підприємства, а точніше, до формування структурованого стратегічного потенціалу з якісно новими властивостями його прояву при реалізації визначених стратегій підприємства.
11. Запропоновано методичний інструментарій формування збалансованого стратегічного потенціалу промислового підприємства, що містить в собі три основні складові:
- синтез структури стратегічного потенціалу підприємства, що дає можливість визначити не тільки основні складові СПП, але і з’ясувати показники-індикатори за якими можливо виміряти фактичний стан СПП;
- методику дослідження фактичного стану стратегічного потенціалу підприємства;
прогноз можливих тенденцій структурних змін СПП.
Цей інструментарій може бути використаний як науковий апарат для попередньої діагностики потенціалу підприємств при розробці бізнес-планів, оцінці інвестиційної привабливості підприємств. Підтвердженням дієздатності основних наукових положень, які розкриті в дисертації, є їх впровадження: в методичних рекомендаціях з оцінювання рівня бажаності коефіцієнту стратегічного потенціалу підприємств, в цільових програмах освітньої діяльності вищих навчальних закладів.
12. Головною особливістю реалізації стратегічного набору промислових підприємств при використанні будь-якого підходу є наявність перехідного періоду від діючої системи управління до управління реалізацією нових стратегій. Запропоновано методичний підхід забезпечення процесу реалізації стратегічного набору, що базується на трьох послідовних етапах: підготовчому, структурному, адаптаційному.Теоретичні положення запропонованого методичного підходу ґрунтуються на принципах об’єктно-цільового підходу та певній послідовності реалізації ціле-орієнтованих об’єктів (ЦОО).
Результати досліджень дають змогу рекомендувати розглядати функціонально-методичне забезпечення стратегічного управління підприємством за наступними напрямами:
організаційна складова;
інформаційна складова.
На підставі результатів дисертаційного дослідження можна рекомендувати підприємствам легкої промисловості напрями удосконалення організаційної структури управління, впровадження систем інформаційного забезпечення процесів управління діяльністю підприємств, що забезпечить ефективне впровадження системи стратегічного управління в практику діяльності.
Сукупність результатів проведеного дослідження створює науковий фундамент зі стратегічного управління, який сприяє вирішенню наукової проблеми створення та застосування методології стратегічного управління на промислових підприємствах з метою поліпшення результатів їхньої діяльності, підвищення їх інвестиційної привабливості, що має важливе значення для держави в цілому.