ІМІДЖ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЛУЦЬКИЙ Олександр Юхимович

УДК 35.078(477)

ІМІДЖ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Спеціальність 25.00.03 – державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник :
НеліпаДмитро Васильович,
доктор політичних наук, доцент

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні питання дослідження іміджу державної служби……………………………………………………………………………10
1.1. Інституційний характер державної служби…………………...10
1.2. Зміст і структура іміджу державної служби…………………..29
Висновки до першого розділу ………………………………………64

РОЗДІЛ 2. Імідж державної служби та держава: особливості взаємовпливу……………………………………………………………….……68
2.1. Основні етапи розвитку української держави та державної служби………………………………………………….………..68
2.2. Криза іміджу державної служби…………………………….....101
Висновки до друго розділу…………………………………………122

РОЗДІЛ 3. Особливості формування іміджу державної служби сучасної України………………………….………………………………….…126
3.1. Основні характеристики іміджу державної служби сучасної України ……………………………………………………….…..126
3.2. Шляхи подолання кризи іміджу державної служби ………….158
Висновки до третього розділу………………………………………189

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..197

ВСТУП
Актуальність теми. На рубежі ХХ-ХХІ століть процеси вітчизняного державотворення протікають у напрямі формування суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Ключове значення має питання іміджу державної служби, який відображає її стан і ефективність функціонування системи державного управління загалом. Формування позитивного іміджу державної служби є актуальним і стратегічним для українських реалій завданням, виходячи також з позицій адміністративного реформування політичної системи, адже імідж в однаковій мірі може як сприяти, так і стримувати важливі державотворчі процеси.
В усі історичні епохи становлення Української держави владні структури потребували створення належного сприйняття свого образу в очах суспільства. Як правило, пильна увага приділяється питанню іміджу політичних лідерів, проте менше звертають увагу на необхідність формування іміджу державної служби, хоча громадянин у своєму житті дедалі частіше контактує безпосередньо з рядовим державним службовцем, аніж з політичними діячами вищого рангу. Стійкий позитивний імідждержавної службиє одним ізнеобхіднихскладових елементів, що забезпечує стабільністьрізних сфер суспільного життя, стійкістьсистемивладиіпередбачуваністьдержавного управління.
Таким чином, політичнавладасьогодні потребує особливої консолідації суспільствау формі глибокої громадської довірипроголошенимцілям і засобамїхдосягнення. У цих умовахпроблемазв'язкуміжлегітимністюполітичної владиіставленнямсуспільствадо державної службисталаособливоактуальною.
Створенняпозитивного образудержавної службипов’язане здовготривалою, системноюдіяльністю, що вимагаєконцептуальногопідходу, координаціїтапостійного моніторингурезультатів. Тому вивчення, наукове осмисленняпоняття"іміджу державної служби"іпроцесуйогоформуванняактуальносамезараз, вумовах посилення процесуглобалізаціїі зростання роліінформаціївсучасному світі. Іміджетворення державної служби має потужний потенціал удосконалення державного управління, тому потребує ґрунтовних наукових досліджень.
Так, у науковій літературі досліджується досить широкий комплекс проблем, що стосуються іміджу як в цілому, так і в системі державної служби зокрема. Цікавими і корисними є праці загальнометодологічного характеру, що стосуються теоретичних та практичних засад іміджелогії, авторами яких є: П. Берд, Л. Браун, Т. Грінберг, С. Лісовський, М. Спіллейн, А. Панасюк, Г. Почепцов, В. Шепель, Є. Яблокова тощо.
Висвітлення теоретичних проблем, осмислення розвитку державної служби здійснюється на основі положень теорії та історії державного управління і державної служби, наукових підходів щодо дослідження зазначених проблем таких вітчизняних та зарубіжних учених, як: В. Авер’янов, Г. Атаманчук, А. Альохін, В. Бакуменко, Д. Бахрах, Л. Біла, Ю. Битяк, В. Власов, С. Дубенко, В. Князєв, Ю. Козлов, Б. Лазарєв, В. Луговий, В. Манохін, Т. Мотренко, П. Надолішний, Н. Нижник, В. Олуйко, І. Пахомов, Л. Пашко, С. Серьогін, С. Студенікін, Ю. Тихомиров, Ц. Ямпольська та ін.
Особливий інтерес у контексті дисертаційного дослідження становлять і наукові розробки вітчизняних та зарубіжних науковців, у яких проблеми іміджу розглядаються безпосередньо в контексті функціонування системи державної служби, а саме: Дж. Балмер, С. Батайкіна, Т. Василевська, С. Верех, Л. Воронько, С. Горін, Н. Демидишина, В. Дрешпак, С. Загороднюк, П. Земцов, О. Зінченко, О. Кайманова, О. Козієвська, В. Козловський, С. Колосок, В. Колтун, І. Колосовська, В. Комаровський, В. Комлєва, Ф. Котлер, Є. Курасова, В. Михайленко, Я. Могильний, Ю. Молчанова, М. Нинюк, Ю. Падафет, О. Панасюк, І. Пантелейчук, О. Перелигіна, А. Пименова, Є. Позднишев, Є. Ромат, Ю. Самсонова, Н. Тимченко, І. Хожило, Л. Чистікова, О. Шкредов, В. Шуваєва.
Аналіз наукової літератури засвідчив, що попри актуальність проблеми іміджу державної служби сучасної України, вона досліджена в недостатньому обсязі. Фрагментарність у вивченні іміджу як складової науки про державну службу пояснюється тим, що розглядається не лише у межах зазначеної науки, але й у рамках права, філософії, соціології, психології, історії тощо.
У наукових працях існують різні погляди на розуміння самого іміджу державної служби, а також не повною мірою розкрито значення цього суспільного феномену для процесу державотворення загалом.
Формування іміджу державної служби України як складний і багатогранний процес потребує комплексного аналізу. Потреба у проведенні всебічного дослідження іміджу державної служби зумовила вибір теми дисертації. Важливість вирішення поставленого в дисертації наукового завдання обумовлюються проведенням адміністративної реформи в Україні та необхідністю забезпечення стабільності функціонування державного апарату.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації”, науково-дослідної теми філософського факультету “Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства” (11 БФ 041-01).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування впливу іміджу державної служби на становлення і розвиток Української держави. Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:
- обґрунтувати концептуальне розуміння іміджу державної служби;
- проаналізувати існуючі підходи до розуміння структури іміджу державної служби;
- розкрити сутність явища кризи іміджу державної служби;
- дослідити місце іміджудержавної служби у процесах українського державотворення;
- визначити основні характеристики іміджу державної служби сучасної України та фактори, що впливають на його формування;
- окреслити можливі шляхи подолання кризи іміджу державної служби сучасної України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі формування іміджу державної служби в Україні.
Предмет дослідження – імідж державної служби в контексті розвитку Української держави.
Методи дослідження. Специфіка предмету дисертаційного дослідження зумовила необхідність застосування комплексного підходу, що ґрунтується на використанні здобутків різних суспільствознавчих наук – політологічних, історичних, юридичних, психологічних, соціологічних, культурологічних тощо.
Застосування такого підходу дозволило, насамперед, здійснити концептуальне осмислення базових понять проблеми формування іміджу державної служби.
Методологічною основою дослідження став системний підхід, який показав, що імідж державної служби не є простою сукупністю іміджів усіх елементів системи державної служби, а є самостійним функціональним явищем, що потребує свого вивчення у комплексному та динамічному розвитку. Тому ще один засадничий підхід даної дисертаційної роботи – це історичний, який дозволив обґрунтувати базові висновки дослідження у ретроспективному зрізі, через аналіз окремих історичних періодів розвитку української державності.
Структурно-функціональний підхід застосовано задля розкриття інституційної природи державної служби, яка виступає у вигляді складної, багатоаспектної і багатогранної структури у вигляді соціальних норм, правил, статусів, ролей, системи комунікацій, історично закріплених в ході практичної діяльності і регулюючих сферу державного управління і держслужби, де кожний елемент відіграє певну іміджотворчу функцію.
Застосування порівняльного методу розширило авторське бачення можливих шляхів подолання сучасної кризи іміджу державної служби через аналіз світових практик формування іміджу державної служби.
Емпіричну базу дисертаційної роботисклалидані соціологічних досліджень, результати яких змалювали картину сучасного іміджу державної служби України та вказали на основні фактори створення іміджу.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є комплексним науковим дослідженням, в якому з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки державного управління досліджуються теоретичні засади іміджу державної служби в контексті розвитку Української держави. Базову концепцію дисертаційного дослідження розкривають наступні результати, що характеризуються науковою новизною та виносяться на захист:
вперше:
- здійснено комплексне системне дослідження впливу іміджу державної служби на розвиток Української держави, яке ґрунтується на інституційному розумінні поняття державної служби та узагальненому підході до тлумаченні поняття "імідж"; на новому теоретичному рівні встановлено, що імідж державної служби – це цілісне уявлення про державну службу, яке складається на основі збереженої у пам'яті інформації про її візуально-вербальний, діяльнісний та емоційний образ, що може змінюватися відповідно до зовнішніх обставин і визначає ставлення населення до держави.
- виявлено, систематизовано та охарактеризовано тенденції розвитку кризи іміджу державної служби сучасної України, що пов’язані з труднощами процесу іміджетворення (одночасне конструювання позитивного образу державної служби як суспільно-орієнтованої інституції демократичної держави та подолання історично успадкованого негативного стереотипу державної служби – служіння керівнику, державі, окремим політичним інституціям, але не народові);
удосконалено:
- підходи до розуміння сутності багатовимірної структури іміджу державної служби: по-перше, імідж державної служби складають носії її образу та змістове наповнення цього образу, по-друге, імідж державної служби одночасно поєднує статичні компоненти, які важче піддаються змінам, та складові, котрі можна трансформувати у бажаному напрямі; по-третє, імідж державної служби є одночасним результатом стихійного впливу об’єктивних факторів та цілеспрямованого конструювання згідно поставлених цілей;
- принцип розуміння державотворчих можливостей іміджу державної служби: державна служба є ключовим інструментом реалізації державної влади, її імідж – уявлення про неї – володіє важливим функціональним значенням (є одним із показників довіри суспільства до влади, однією зі складових іміджу держави, фактором успішної реалізації реформ).
дістали подальший розвиток:
- розуміння основних характеристик іміджу державної служби сучасної України: в сукупному образі державної служби домінують негативні якості (корумпованість, формалізм, закритість, байдужість, некомпетентність), формування яких відбувається під дією факторів, що умовно поділені на декілька груп (історичні, політичні, соціально-економічні, етично-естетичні, психологічні, інформаційні, інституційні);
- пріоритетні шляхи подолання кризи іміджу державної служби в контексті державотворення сучасної України (визначення чіткої концепції позиціонування державної служби, заміна історичного стереотипу державної служби бюрократичного та командно-адміністративного типу новими позитивними асоціаціями, узгодженими з актуальними соціальними очікуваннями суспільства).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони сприяють подальшим теоретичним і практичним дослідженням механізму формування позитивного іміджу державної служби сучасної України, допомагають підвищенню ефективності впровадження адміністративної реформи в Україні.
Зокрема, фахівцями Національного агентства України з питань державної служби було використано розроблені автором рекомендації щодо взаємозв’язку іміджу державної служби зі становленням і розвитком Української держави (Довідка № 99017-18/06 від 18.06.2013 р.).
Деякі положення дисертаційного дослідження можуть використовуватися при вдосконаленні понятійно-категоріального апарату теорії державної служби та державного управління.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, які містяться у дисертаційному дослідженні, розглядалися на засіданнях кафедри державного управління Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Модернізація державної служби в контексті адміністративної реформи в Україні» (Київ, 3 квітня 2012 року); «Дні науки філософського факультету» (Київ, 18-19 квітня 2012 року), «Дні науки філософського факультету» (Київ, 16-17 квітня 2013 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені автором у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, і трьох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації.Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, довідки про впровадження результатів дослідження та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 226 сторінок, із них обсяг основного тексту становить 196 сторінок, список використаних джерел включає 308 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні теоретичних засад іміджу державної служби в контексті розвитку української держави. На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації:
1. Відсутність у вітчизняній науці обгрунтованного визначення поняття „імідж державної служби” зумовлена складнощами загальноприйнятого розуміння державної служби як такої та множинністю концептуальних підходів до поняття "імідж". Серед існуючих тлумачень сутності державної служби корисним є підхід, що розкриває її інституційний характер – як особливий інститут державних послуг, на який покладається реалізація різноманітних державних завдань та забезпечення інтересів громадян, забезпечуючи тим самим взаємодію держави та суспільства. Поняття іміджу не тотожне образу, авторитету, престижу, стереотипу, репутації, проте знаходиться з ними у кореляційному зв’язку. Зокрема, імідж можна розглядати як стереотипізований образ, як одну із форм прояву авторитету, визначається і визначає престиж, при цьому позитивний імідж ніколи не побудується на поганій репутації, яка формується спеціальними зусиллями на результатах конкретної діяльності. Відтак, імідж державної служби є комплексним уявленням про державну службу, що складається на основі збереженої у пам'яті інформації про її візуально-вербальний, діяльнісний та емоційний образ, може змінюватися відповідно до зовнішніх обставин, і що в цілому визначає ставлення населення до держави.
Оскільки сьогодні теорія державної служби знаходиться ще на стадії становлення, є підстави сподіватися, що наступні теоретичні розвідки у галузі проблем державної служби дозволять наповнити новими теоріями концептуальну порожнечу.
2. Імідж державної служби – це не лише сукупність іміджу державних службовців, що забезпечують виконання її функцій. Державна служба, окрім особливого виду суспільної діяльності, є складною системою у складі інших структур, тому її сукупний образ потребує комплексного розуміння структури іміджу. Результативне формування іміджу державної служби повинне враховувати принаймні три виміри його структури. По-перше,- з точки зору суб’єктності, носія образу - імідж державної служби формують імідж державного службовця, імідж державної установи, імідж держави; з точки зору змістовного наповнення цього образу визначальним є візуально-вербальний (зорові та слухові відчуття, що формують уявлення про об’єкт), діяльнісний (оцінка результативності та ефективності державно-службової діяльності) та емоційний (стереотипи, психологічні установки, деякі емоційні "подразники", що апелюють до позасвідомого сприйняття образу) компоненти. По-друге, імідж державної служби водночас поєднує статичні компоненти, які важче піддаються змінам (насамперед, емоційна, нераціональна складова іміджу), та складові, котрі можна трансформувати у бажаному напрямі (візуально-вербальні та діяльнісні чинники – піддаються зусиллям оптимізації). По-третє, імідж державної служби є одночасним результатом стихійного впливу об’єктивних факторів (характеристики, задані особливостями історичного та політичного розвитку) та цілеспрямованого конструювання (механізм формування іміджу включає визначення потреб та запитів суспільства, адекватний вибір комунікаційних каналів та побудови повідомлень, які безпосередньо поступають від державної установи до ЗМІ).
3. Імідж державної служби є результатом впливу не тільки сучасних соціально-політичних процесів, але й усіх попередніх етапів реформування системи державного управління вУкраїні. Історичний аналіз основних етапів становлення української держави – княжої доби, Галицько-Волинського князівства, козацько-гетьманської держави, бездержавного періоду у складі Російської імперії та радянської доби - свідчить, що образ інституцій, на які покладалися функції державної служби, формувався під впливом іміджу самої держави, визначався особливостями її політичних форм, режиму тощо. Історично сформованим стереотипом державної служби у пам'яті українського суспільства є негативний образ чиновника, не зацікавленого в результативності своєї роботи, не мотивованого у наданні якісних послуг населенню, з орієнтуванням сумлінного служіння правителю – князю, імператору, партії тощо. Проте відтворений негативний образ службовця-чиновника не відповідає сучасним напрямкам формування української держави, що породжує явища кризи іміджу державної служби. Криза іміджу державної служби сучасної України, пов’язана з труднощами складного процесу іміджетворення: одночасного конструювання позитивного образу державної служби як суспільно-орієнтованої інституції демократичної держави та подолання історично успадкованого негативного стереотипу державної служби – бюрократичної системи з жорсткою ієрархією, підпорядкуванням та чинопоклонство, яка міцно законсервувалася в системі державного управління, незалежно від історичних подій на території української держави. Важливо, що даний образ поширюється на всю систему сучасної державної служби і істотно перешкоджає впровадженню конструктивних заходів позитивного іміджетворення. Названа криза породжена несумісністю двох площин української реалії: з одного боку, спроби реформування системи державного управління від корумповано-бюрократичної моделі до демократичної, соціальної, правової держави, з утвердженням і забезпеченням прав людини і громадянина; з іншого боку, стійкість організаційної культури з домінуванням цінностей бюрократизму, чому сприяє відсутність належної правової бази та ефективного механізму контролю за дотриманням нормативної складової державної служби в Україні.
4. Імідж державної служби не є абстрагованим явищем, оскільки активно здійснює вплив на різні елементи політичної системи суспільства, чим стверджує свою державотворчу позицію. Функціональне і статусне значення іміджу державної служби полягає у тому, що він є одним із показником довіри суспільства до влади, є однією з складових іміджу держави, критерієм оцінки суспільством ефективності управлінської діяльності, перетворень, що проводяться державою, сприяє також стабілізації соціально-політичної ситуації, підвищує рівень взаємодії державних структур і громадянського суспільства, покращує соціальне самопочуття державних службовців, якість роботи державного апарату, імідж державної служби, є одним із факторів успішної реалізації державних реформ та проведення внутрішньої та зовнішньої політики загалом. Турбуючись про імідж держави, не можна упускати питання іміджу державної служби, яка в очах громадян є уособленням державної влади і визначає її так званий внутрішньополітичний імідж. З іншого боку, конструювання іміджу державної служби повинно опікуватись одночасною підтримкою позитивного іміджу держави, який формує у суспільній свідомості уявлення про основні напрямки діяльності державної влади, їх відповідність потребам і інтересам громадян.
5. Сучасне уявлення українського суспільства про державну службу має складний і багатокомплексний характер, оскільки формується під дією численних факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Об'єктивний вплив історичних, політичних, економічних умов функціонування державної служби (історично усталений у суспільній свідомості образ службовця-чиновника, відсутність чіткого розмежування адміністративної та політичної сфер, низька ефективність механізму діяльності апарату державних органів, низька ефективність профілактики корупції, слабкий контроль інститутів громадянського суспільства, суперечності в законодавстві, невідповідність між високою відповідальністю і низьким соціально-економічним забезпеченням державних службовців) доповнюється специфікою державно-службових відносин, яка полягає у тому, що це відносини "людина-людина", тому особливої значимості набувають етично-естетичні та психологічні фактори, які формують образ державного службовця, вагому складову іміджу інституту державної служби. Під дією комплексу факторів у сукупному образі державної служби в очах українського суспільства домінують негативні якості (корумпованість, формалізм, закритість, байдужість, неетичність, некомпетентність, недобросовісність тощо).
6. Серед пріоритетних напрямків соціально-політичного розвитку України у ХХІ столітті особливого значення має переорієнтація державної служби на населення як споживача державних послуг. Цьому орієнтиру повинна відповідати уся сукупність організаційно-функціональних, соціальних, економічних та інших заходів. Оскільки ставлення населення до державного апарату в більшій мірі пов'язане з якістю та доступністю державних послуг, професіоналізму і компетентності, належної кадрової політики, етичного і естетичного наповнення, переосмислення організаційної культури, адекватного висвітлення у ЗМІ, принципу політичної нейтральності, соціального контролю і комунікації. Особливістю іміджу державної служби є те, що він нерозривно пов’язаний з цілим іміджевим комплексом - іміджем держаних службовців, іміджем державної установи, іміджем держави, при цьому уявлення державних службовців про усю систему державної служби істотно відрізняються від уявлень про неї більшості населення. Тому подолання кризи іміджу державної служби повинно відбуватися шляхом "перекриття" історичного стереотипу державної служби бюрократичного та командно-адміністративного типу новими позитивними асоціаціями, узгодженими з актуальними соціальними очікуваннями суспільства: гуманізму, освіченості, компетентності, ерудованості, динамізму, активності, працелюбності, послідовності, швидкості реакції на ситуацію, моральної надійності, дотримання етикету, дисциплінованості, вміння впливати на людей справою, словом і зовнішньою естетичною привабливістю. Імідж державної служби на кожному конкретному історичному етапі розвитку суспільства повинен конструюватися відповідно до динаміки суспільного розвитку і його ключовими тенденціями, відповідати стратегічним цілям діяльності державного апарату.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про боротьбу з корупцією»: Прийнятий Верховною Радою України 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34.
2. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 5 січня.
3. Закон України "Про державну службу" No 4050 -VI від 17 листопада 2011 р.// Офіційний вісник України. – 2012. – № 4. – Ст. 115.
4. Кодекс державного службовця: зареєстр. у Міністерстві юстиції України 7.11.2000 р. № 783/5004 // Урядовий кур'єр: орієнтир. – 2000. – 29 лист. – С. 14-15.
5. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
6. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. No 810/98 // Офіційний вісник України. – № 21. – Ст. 32.
7. Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу Президент України: Указ Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004 // Офіційний вісник України. – Ст. 27.
8. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу: Указ Президента України № 1 від 05.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 2. – С. 76.
9. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головного управління державної служби України N 58 від 23.10.2000. // Офіційний вісник України вiд 24.11.2000-2000 р., – № 45, – стор. 346, – стаття 1971.
10. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України вiд 23.09.1997 № 539/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 49. – С. 299.
11. Проект Державної цільової програми розвитку державної служби на 2011 – 2015 роки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.guds.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=256812&cat_id=247089
12. Указ Президента України «Про Програму кадрового забезпечення державної служби і програму роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій» від 10 листопада 1995 р. № 1035 // Вісник держ. служби України. – 1995. – № 3-4. – С. 7-21.
13. Указ Президента України «Про комплексну цільову програму боротьби із злочинністю на 1996-2000 роки» від 15 вересня 1996 р. № 837.
14. Указ Президента України «Про національну програму боротьби з корупцією» від 10 квітня 1997 р. № 319 // Вісник держ. служби України. – 1997. – № 2. – С. 62-70.
15. Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 р. № 810 // Вісник держ. служби України. – 1998. – № 3. – С. 7-8.
16. Указ Президента України «Про положення про Головне управління державної служби України» від 2 жовтня 1999 р. № 1272 // Вісник держ. служби України. – 1999. – № 4. – С. 5-10.
17. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1572 // Вісник держ. служби України. – 1999. – № 4. – С. 10-12.
18. Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1573 // Вісник держ. служби України. – 1999. – № 4. – С. 13-18.
19. Указ Президента України «Про підвищення ефективності системи державної служби» від 11 лютого 2000 р. № 208 // Вісник держ. служби України. – 2000. – № 1. – С. 15-16.
20. Указ Президента України «Про стратегію реформування системи державної служби» від 14 квітня 2000 р. № 599 // Вісник держ. служби України. – 2000. – № 1. – С. 6-13.
21. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000–-2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради. 2000 рік // Урядовий кур’єр. – 2000. – 23 лют. – № 34.
22. Авер'янов В. Б. Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов// Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. Х., 2002. – Вип. 2. – С. 9.
23. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2002. – 100 с.
24. Административная этика: Учебное пособие / Под общ. ред. В.Л. Романова. – М., 2007. – 303 с.
25. Адміністративні процедури та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. В.П.Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
26. Акимова Е. Ю. Проблема имиджа государственных служащих в современном обществе / Е. Ю. Акимова // Ярославский педагогический вестник Том II (Психолого-педагогические науки). – 2011. – № 1. – С.235-240.
27. Алёхина И. Имидж и этикет делового человека / И. Алёхина – М., 2001. – 111 с.
28. Алешина И.В. Корпоративный имидж: стратегический аспект / И. В. Алешина / [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.cfin.ru/ press/marketing/ 1998-1/04.shtml – Назва з екрану.
29. Андреева Г. М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. – М.: Аспект-пресс, 2000. – 436 с.
30. Андрійчук О. Реферат та презентація: "Шляхи формування позитивного іміджу державного службовця" / О. Андрійчук / [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://kds.org.ua/presentation/andrijchuk-oa-referat-ta-prezentatsiya-shlyahi-formuvannya-pozitivnogo-imidzhu-derzhavn – Назва з екрану.
31. Антоненко И. В. Доверие : социально-психологический феномен : [монографія] / И. В. Антоненко. – М.: Флинта ; Наука, 2006. – 479 с.
32. Артим І. Факторно-критеріальний підхід до оцінки ефективності державного управління // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління УАДУ при Президентові України / За заг. ред. А.О. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Вип. 3. – С. 68-74.
33. Атаманчук Г.В. Сущность государственной службы . история, теория, закон, практика: Могорафия/ Г.В.Атаманчук. – М.: РАГС, 2002. – 272 с.
34. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [учебник] / Атаманчук Г. В. – М. : Изд-во «Омега-Л», 2010. – 525 с.
35. Афанасьєв К. Державні управлінські послуги та законні інтереси особи: взаємозв'язок понять / К. Афанасьєв // Юридична Україна. – 2007. – №7. – С. 25-29.
36. Аязбекова С.Ш. Имидж и этика государственных служащих: учебно-метод. Комплекс / Сост.С.Ш. Аязбекова; – Астана: Акаднмия гос. Службы при Президенте РК, 2004.
37. Бакланов П. А. Профессиональные символы государственной службы (социологический анализ) : автореф. дис. канд. соц. наук : 22.00.08 / Павел Анатольевич Бакланов ; Рос.акад. гос. службы. – М., 2007. – 26 с.
38. Балакірева О. М. Рівень довіри населення України до владних структур та окремих соціальних інститутів / О. М. Балакірева // Маркетинг и реклама, 1997. – № 78. – С. 8-13.
39. Бармак М. Державний службовець у системі управління Російської імперії першої половини ХІХ століття / М. Бармак // Зб. наук. праць НАДУ: Вип. 1. – К.: НАДУ, 2005. – С. 65-72.
40. Барышев В., Журавлева Т. Российская государственная служба: с петровских времен до наших дней / В. Барышев // Человек и труд. – 2002. – № 1. – С. 53 – 58.
41. Батайкина С. В. Имидж государственной службы как социальный конструкт: автореф. дис. канд. наук з держ. упр. : 22.00.08. – Казан. гос. технол. ун-т. – Казань, 2009. – 18 с.
42. Баштаев С. С. Процесс формирования позитивного имиджа в органах управления / С. С. Баштаев. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://oad.rags.ru/vestnikrags/issues/issue0109/010904.htm – Назва з екрану.
43. Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2004. – 424 с.
44. Белаш Н. Сучасна специфіка іміджу державних службовців України// Науковий блоґ НаУ «Острозька Академія». – 2012. – Лютий// [Электронный ресурс] – Режим доступа: – Назва з екрану.
45. Бєляков К. Організаційно-правові проблеми формування державної інформаційної політики України / К. Бєляков // Право України. – 2004. – № 10. – С. 16.
46. Біденко А. Політична реклама поза зоною свідомості / А. Біденко // Людина і політика. – 2004. – № 4. – С. 55-64.
47. Біла-Тіунова Л. P. Становлення та розвиток наукової думки щодо службової кар’єри в Російській імперії наприкінці XVIII – на початку XX ст. / Л.Р. Біла-Тіунова // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Випуск 51. – Одеса, «Юридична література», 2009. – 496 с.
48. Білик Р. Критерії ефективності діяльності районної державної адміністрації / Р. білик // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2. – Ч. 1. – С. 68-71.
49. Білорусов С. Розвиток професіоналізму та визначення ділових якостей державних службовців / С. Білорусов // Вісн. державної служби. – 2005. – № 2. – С. 32.
50. Битяк Ю. Державна служба в Україні, її види / Ю. Битяк // Вісник АПНУ. – 2000. – №3. – С.58-59.
51. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю. П. Битяк. – Х., 2006. – 40 с.
52. Бланкенбурґ Е. Від політичного клієнтизму до відвертої корупції: Виникнення індустрії скандалів // Політична корупція перехідної доби / за ред. С. Коткіна, А. Шайо ; пер. з англ. Т. Гарастович, С. Гарастович – К. : КІС, 2004. – С. 136 – 151.
53. Богданова Н.О. Шляхи формування професійності кадрового потенціалу регіонів України / Н. О. Богданова / Наукові праці. Том 79. Випуск 66. – 2007. – с. 122-128.
54. Бойков В. Э. Государственная служба: взгляд изнутри [Текст]: (Политическая социология) / В. Э. Бойков // Социологические исследования. – 2003. – N9. – С. 85-90.
55. Болгов, В. В. Нобилистика : Рассказы о чинах, титулах, званиях / В. В. Болгов, В. П. Чепак, Г. Д. Чепак. – К. : Укр. акад. геральдики, товарного знака и логотипа, 2004. – 178 с.
56. Бородін Є. Основи теорії та історії державного будівництва в Україні : Навч. посіб. / Є. Бородін, І. Шпекторенко. - Х.: ХарРІ НАДУ "Магістр", 2003. – 152 с.
57. Боссарт Д. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу до ЄС: нові тенденції та вплив інгеграційного процесу / Д. Боссарт, К. Деммке; Пер. з англ. Шаленко О. М.– К.: Міленіум, 2004.– 128 с.
58. Бочков В. Корпоративне управління / В. Бочков. - К.: Основи, 2005. – 57 с.
59. Браун Л. Имидж – путь к успеху / Л. Браун. – СПб., 1996. - С. 34-52.
60. Булка Н. Імідж політичного лідера / Н. Булка //Політична психологія. – 2003. – №3. – С.54-55.
61. Бурганова Л. Конструирование имиджа государственной службы средствами массовой информации / Л. Бурганова, С. Батайкина // Власть. – 2008. – №3. – С. 42 -45.
62. Василенко И. А. Имидж государства в информационном обществе / И.А. Власенко // Государственная служба. – 2008. - №4. – С.87-99.
63. Вебер М. Избранные произведения / Вебер М. – М. : Наука, 1990. – 725 с.
64. Вебстер Дж. Тлумачний словник. / Дж. Вебстер. – К.:Україна, 2000 – 512 с.
65. Великий англо‒український словник: Понад 112000 слів / Упоряд. Зубов М. Г.. ‒ Харків: Фоліо, 2003. ‒ 790 с.
66. Верех С. М. Етика поведінки державних службовців: стан, проблеми і шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / С.М. Верех. – Режим доступу: http://kds.org.ua/blog/etika-povedinki-derzhavnih-sluzhbovtsiv-stan-problemi-i-shlyahi-ih-virishennya – Назва з екрану.
67. Винниченко В. Щоденник / В.Винниченко. – Едмонтон; Нью-Йорк, 1980. – Т.1: 1911–1920. – 700 с.
68. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок ХVІ століття). Склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження / Л.Войтович. - Львів: Інститут українознавства УНАН, 2000. – 649 с.
69. Волянська М. Визначення негативних факторів іміджу державного службовця та заходи щодо його покращення / М. Волянська // Актуальні проблеми державного управління. – 2012. - №1 (37). – [Электронный ресурс] – Режим доступа: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2010_1/doc/1/19.pdf – Назва з екрану.
70. Воронько О. Кадрова політика – універсальний важіль державного будівництва / О.Воронько // Вісник НАДУ, 2004. - №2.- С.141-202.
71. Гаєвський Б. А. Основи науки управління : Навчальний посібник / Б. А. Гаєвський. – К. : МАУП. – 1997. – 112 с.
72. Гай-Нижник П.П. Переворот П.Скоропадського: причини і рушійні сили / П. П. Гай-Нижник // Історична і політична наука та суспільна практика в Україні. - К.: Парламентське вид-во, 2009. – С.213-233.
73. Галумов Э.А. Имидж страны: компоненты структуры и коммуникации / Э. А. Галумов // [Электронный ресурс] – Режим доступа : www.iamik.ru/14559.htm
74. Гапоненко А.Л., Панкрухін А.П. Корпоративне управління: Підручник. - М.: Омега-Л, 2004. – 466 с.
75. Гладун З.С. Адміністративне право України: навчальний посібник / З.С. Гладун. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
76. Гончарук С. Т. Адміністративне право України: Навч. Посібник / С. Т. Гончарук. – К., 2000. – 240 с.
77. Горин С. В. Имиджелогия и репутациология: сходство и отличия / С. В. Горин // Корпора-тивная имиджелогия. – 2008. – № 1. – С. 72-77.
78. Государственная служба: теория и организация : курс лекций / [ред.: Е. В. Охотский, В. Г. Игнатов]. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. – 640 с.
79. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С.Грабовський,С.Ставрояні, Л.Шкляр. - К.: Генеза, . – 608 с.
80. Гринберг Т. Образ страны или имидж государства: поиск конструктивной модели / Т. Гринберг // Медиаскоп. – 2008. – № 2. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.mediascope.ru/node/252
81. Грицяк І.А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади: Монографія / І.А. Грицяк. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 236 с.
82. Грищенко А. Імідж: мета виправдовує засоби / А.Грищенко // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. – 2004. – № 8. – С. 46-47.
83. Грызунова Г.В. О профессионализме государственных служащих: перспективы культуроцентричности [Текст] / Г. В. Грызунова // Социологические исследования СОЦИС. – 2010. – N 9. – С. 124-126.
84. Грушевський М. С. Історія України-Руси. Т. 3 / М.С. Грушевський. – К., 1993. – 586 с.
85. Гудзь Є. А. Авторитет як основне поняття соціальних дисциплін / Є. А. Гудзь // Мультиверсум. Філософ. альманах. - К. : Центр духов. культури. – 2006. – № 57. – Режим доступу : www.filosof.com.ua.
86. Гуменюк Б. І., Щерба О. В. - Сучасна дипломатична служба: Навч. посіб. / Б.І. Гуменюк, О.В. Щерба. – К.: Либідь, 2001. – 338 с.
87. Гурне Б. Державне управління: Пер. з франц./ Б. Гурне. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
88. Даулинг Г. Репутация фирмы: создание, управление и оценка эфективности / Г. Даулинг. – М.: Имидж-контакт: Инфра-М, 2003. – 368 с.
89. Дацик З. Детермінанти розвитку професійної компетентності державних службовців : на правах рукопису / Зарина Дацик – ЛРІДУ НАДУ, – 2010. – 130 с.
90. Денищик О.І. Професійно-кваліфікаційні характеристики державних службовців / О.І. Денищик // Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Моногр. / Кол. авт. За заг. ред. проф. О. Ю. Оболенського. — Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.
91. Дербичева С.А., Астапенко П.Н. Проблемы позиционирования восприятия полиции (милиции) в современном обществе / А.С. Дербичева, П.Н. Астапенко // Закон и право. – 2005. - № 2. – С.64-68.
92. Державна кадрова політика:теоретико-методологічне забезпечення: Монографія /авт. кол. В.М. Олуйко, В.М. Рижих, І.Г. Сурай та ін.; за заг. ред. д-ра наук з державного управління, професора В.М. Олуйка. – К.: НАДУ, 2008. - 420 с.
93. Державна служба в Україні: актуальні проблеми та шляхи модернізації: наук. розробка / [Науменко Р. А. та ін.]. – К. : НАДУ, 2010. – 43 с.
94. Державна служба в Україні: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [С. В. Ківалов та ін.]. – О.: Фенікс, 2011. – 183 с.
95. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова. — К.: Ін-Юре, 1999. — 272 с.
96. Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку: зб. текстів виступів на наук.-практ. конф. (Київ,18 листопада 2008 р.) / Головне управління державної служби України / за заг. ред. А. Вишневського – К. : Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2009. – 116 с.
97. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
98. Державне управління: регіональні засади діяльності органів влади: [наук. дослідж.] / [В. І. Бурдяк та ін.] ; за заг. ред.: М. В. Ярмистого, С. М. Гакмана. – Чернівці : Букрек, 2011. – 138 с.
99. Державне управління та європейська інтеграція: еволюція поглядів : [навч. посіб.] / Д. В. Вітер, Л. Л. Прокопенко, О. М. Руденко, Л. М. Усаченко. – К. : ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2013. – 153 с.
100. Дорохова М.С. Репутация как характеристика нового уровня социально- психологических отношений вида личность-группа / М.С. Дорохова // Вестник МГОУ. Серия «Психологические науки». – 2009. – № 2. – С. 142-149.
101. Дорошенко Д. Нарис історії України / Дмитро Дорошенко. – К.: Світ, 1991. Т. 1. – 576 с.
102. Дробот І. Формування моделі професійно-компетентного працівника державного органу / І. Дробот // Ефективність державного управління (регіональний аспект): Матеріали щорічної науково-практичної конференції 22 січня 2001р. Львів: ЛФ УАДУ, 2001. – С. 50-53.
103. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні : навч.-метод. посібник / С. Д. Дубенко ; [ред. Н. Р. Нижник]. – К. : Ін Юре, 1999. – 242 с.
104. Дубенко С. Державна кадрова політика в регіонах / С. Дубенко // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2001. - №3. – С.226-230.
105. Дубиніна М.В. Корпоративна етика як інструмент соціального менеджменту / М.В. Дубиніна // Менеджмент. – 2002. – №4. – С. 34.
106. Дужников Л.С. Государственная служба / Л.С. Дужников. – С-Пб.: ВГСРФ, 2002. – 171 с.
107. Дьякова В.В. Стереотипы восприятия государственных служащих в современном российском обществе. Автореф. дис. канд. психол. Наук / В.В.Дьякова. – М., 1996. – 23 с.
108. Єреміїв М. Полковник Євген Коновалець на тлі української визвольної боротьби / М. Єреміїв // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – 1019 с.
109. Еговцева Н.Н. Основы профессионального общения специалиста социальной сферы / Н.Н. Еговцева. – Курган: Изд-во КГУ, 2007. – 286 с.
110. Етичні принципи ведення справ / Під заг. ред. Смирнова С. А. – К.: Знання, 2003. – 315 с.
111. Желюк Т. Л. Державна служба: Навчальний посібник / Т.Л. Желюк. - К.: ВД «Професіонал», 2005. – 576 с.
112. Запорожець О.Ю. Кризовий менеджмент у сфері міжнародних відносин: Монографія / О.Ю. Запорожець. ‒ К.: ІМВ, 2006. ‒ 102 с.
113. Засєкіна Л. В. Психолінгвістична діагностика [Текст]: навч. посіб. / Л. В. Засєкіна, С.В. Засєкін . – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. у-ту ім. Лесі Українки, 2008. – 188 с.
114. Земцов П.А. Государственная служба в коммуникативном пространстве российского общества: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата социологических наук 22.00.08 / П. А. Земцов. – Саратов, 2004. – 18 с.
115. Зінченко О. М. До питання професіоналізму в державній службі / О.М. Зінченко // Вісн. держ. служби України : укр. наук.-практич. журн. – К., 2006. – № 1. – С. 17-20.
116. Змановская Е.В. Руководство по управлению личным имиджем / Е.В. Змановская. – СПб., 2005. – 141 с.
117. Зоткін А. Ставлення населення України і Польщі до інститутів влади та владної еліти / А.Зоткін // Політичний менеджмент. – 2007. - №1 (22).
118. Іваскевич Т.М. Сучасні тенденції формування образу державного службовця в Україні / Т.М. Іваскевич // [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://intkonf.org/ivaskevich-tm-suchasni-tendentsiyi-formuvannya-obrazu-erzhavnogo-sluzhbovtsya-v-ukrayini – Назва з екрану.
119. Игнатов В. Г. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность / В. Г. Игнатов, В. К. Белолипецкий. – Ростов н/Д. : Март, 2000. – 256 с.
120. Імідж України: погляд з-за меж // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11063хї
121. Іміджелогія. Як подобатися людям: Навчальний посібник / Шепель В. М. – М.: Народна освіта, 2002. – 576 с.
122. Имиджелогия-2006: актуальные проблемы социального имиджмейкинга: материалы Четвертого международного симпозиума по имиджелогии / Под ред. Е. А. Петровой – М.: РИЦ АИМ, 2006. – 358 с.
123. Іншин М.І. Історія виникнення, розвитку та формування державної служби в Україні [Текст] / М.І. Іншин // Юридична наука і практика. – 2011. – № 2. – С. 4-9.
124. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України [Текст] : Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Іншин Микола Іванович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 39 с.
125. Ионова А.И. Этика и культура государственного управления: Учебное пособие / Под общ. ред. Атаманчука Г.В. Аверин А.Н., Ульянова А.Я.; 2-е изд. М.: Флинта: МПСИ, 2007.
126. Ісаєнко І. Організація відкритого конкурсного відбору персоналу на посади в інституціях ЄС в контексті досвіду для України [Текст] / І. Ісаєнко // Освіта і управління : науково-освітній та суспільно-управлінський часопис. – 2010. – Том 13, N 1. – С. 82-89.
127. Історія державної служби в Україні: у 5 т. / О.Г. Аркуша, О.В. Бойко, Є.І. Бородін та ін.; відп. ред. Т.В. Мотренко, В.А. Смолій; Голов. упр. держ. служби України, Ін-т історії НАН України. – 2009. – Т.1. – 544 с.
128. Історія державної служби в Україні : у 5 т. / відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій ; редкол.: С. В. Кульчицький (кер. авт. кол.) та ін. ; Голов. упр. держ. служби України; Ін-т історії НАН України. – К. : Ніка-Центр, 2009. – Т. 2. – 512 с.
129. Історія державної служби в Україні : у 5 т. / відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій ; упорядники: Г. В. Боряк (кер. кол. упоряд.), Л. Я. Демченко, Ю. А. Мицик та ін.; Голов. упр. держ. служби України; Ін-т історії України НАН України. – К. : Ніка-Центр, 2009. – Т. 3 : Документи і матеріали. V ст. до н. е. – 1774 р. – 656 с.
130. Історія державної служби в Україні : у 5 т. / відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій ; упорядники: Г. В. Боряк (кер. кол. упоряд.), Л. Я. Демченко, В. С. Шандра та ін.; Голов. упр. держ. служби України; Ін-т історії України НАН України. – К. : Ніка-Центр, 2009. – Т. 4: Документи і матеріали. 1775-1913. – 872 с.
131. Історія державної служби в Україні : у 5 т. / відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій ; редкол.: С. В. Кульчицький та ін.; упоряд.: Г. В. Боряк (кер. кол. упоряд.), Л. Я. Демченко, Р. Б. Воробей. Голов. упр. держ. служби України; Ін-т історії НАН України. – К. : Ніка-Центр, 2009. – Т. 5 : Документи і матеріали. Книга 1. 1914-1991. – 824 с.
132. Історія державної служби в Україні : у 5 т. / відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій; упоряд.: А. М. Бега, Г. В. Боряк (кер. кол. упоряд.), Л. Я. Демченко та ін. Головне управління державної служби України; НАН України. Інститут історії України. – К. : Ніка-Центр, 2009. – Т. 5 : Документи і матеріали. Книга 2. 1991 –2009. – 636 с.
133. Кадрова політика і державна служба у сфері публічного управління (регіональний аспект) : монографія / [В. М. Мартиненко, С. М. Серьогін, В. О. Євдокимов та ін.] ; за заг. ред. В. М. Мартиненка. – Х. : Магістр, 2008. – 304 с.
134. Кайманов А.А. Формирование доверия населения к государственным служащим: автореф. дис. кандидата социологических наук : 22.00.08 / А.А.Кайманов. – Москва, 2004.
135. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. / Под науч. ред. О.И Шкартана. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
136. Качинська Н. Політичний імідж держави: структурні та комунікаційнікомпоненти феномену / Н. Качинська // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1738/
137. Кейзеров Н. М. Власть и авторитет: критика буржуазных теорий / Н. М. Кейзеров. – М. : Юрид. лит, 1973. – 264 с.
138. Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник / С.В.Ківалов, Л.Р. Біла. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
139. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Державна служба в Україні: Підручник / / С.В.Ківалов, Л.Р. Біла. – Одеса: Юридична література, 2003. – 368 с.
140. Кікіньова К.О. Професіоналізація як процес підвищення ефективності державної служби в контексті Європейських стандартів / К.О. Кікіньова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/e-journals /DeBu/2008-2/doc/3/09.pdf – Назва з екрану.
141. Киридон П.В. Імідж представника партійно-державної номенклатури Української РСР повоєнного двадцятиріччя / П.В. Киридон //Слов'янський вісник: зб. наук. пр. / Рівнен. ін-т слов'янознавства; наук. ред. : С. С. Троян. – Рівне : РІС КСУ, 2000 – (Історичні та політичні науки). – Вип. 13. – 2012. – С .57-60.
142. Кириченко В. П.Типология государств / Кириченко В. П. – М. : Луч, 1992. – 753 с.
143. Киселев И.Ю. Проблема образа государства в международных отношениях в рамках конструктивистской парадигмы / И.Ю. Кисильов // ПОЛИТЭКС - 2007. - №3. С.253-261.
144. Ключевский В. О. Курс русской истории / В. О. Ключевский. – М. : Мысль, 1988. – 528 с.
145. Ковальчук А.С. Основы имиджелогии и делового общения: [учебн. пособ. для студентов вузов] / А.С. Ковальчук. – Ростов-на-Дону, 2004. – 256 с.
146. Кодан C.B. Коррупция: атрофия честности и неподкупности государственных служащих/ С.В. Кодан // Чиновникъ.- 2007.- № 2.
147. Козаков В.М. Професіоналізм як визначальна ціннісна ознака державного управління / В.М. Козаков // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2007-2/txts/06квмvgs.htm – Назва з екрану.
148. Коломоєць Т. Етичні засади діяльності державних службовців : передумови та пріоритети правового регулювання в Україні [Текст] / Т. Коломоєць, Г. Гулєвська // Право України. : Юридичний журнал. - 2006. - №10. - С. 60-63.
149. Колосовська І.І. Управління процесом формування іміджу владних інституцій / І.І. Колосовська // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А.О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. – Вип. 4. – С. 237 241.
150. Колосовська І. І. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні: автореф. дис. канд. з держ. упр.: 25.00.02 / Львівський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України/ І.І. Колосовська. – Л., 2004. – 17 с.
151. Колосок С. В. Зв’язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління : автореф. дис. канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Колосок С. В. ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2003. – 24 с.
152. Колосок С. В. Формування іміджу установи в системі державного управління / С. В. Колосок // Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. – Вип. ІІІ : наук. вид. – Одеса : АстроПринт, 2000. – С. 84-90.
153. Комаровский В. С. Формирование имиджа властных структур / В. С. Комаровский // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kursach.com/biblio/0005001/1100.htm – Назва з екрану.
154. Комаровский В. С. Государственная Служба и средства массовой информации (Курс лекций) / В.С. Комаровский. – Воронеж. Издательство Воронежского Государственного Университета, 2003. – 114 с.
155. Комлева В.В. Престиж государственной службы в социокультурном контексте : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра социол. наук : специальность 22.00.06 - социология культуры, духовной жизни / Комлева Валентина Вячеславовна ; [Ин-т соц.-полит. исслед. РАН]. - М., 2004. - 53 с.
156. Коник С. Інституціалізація державної служби в Україні 1918 року: перший вітчизняний досвід / С.Коник // Вісник державної служби України .- 2008 - № 2. – С.72-75.
157. Королько В. Основи паблік рілейшнз : посібник / В. Королько. – К. : Ін-т соціології НАН України, 1997. – 612 с.
158. Корпоративная культура. Учебное пособие / Автор-составитель Кузнецов И. Н. – М.: 2006 – 431 с.
159. Котляр М. Ф., Ричка В. М. Княжий двір Південної Русі X-XIII ст. / НАН України. Інститут історії України / М. Ф. Котляр. – К.: Наукова думка, 2008. – 357 с.
160. Коцемир В. Професійно-кваліфікаційна характеристика, посадова інструкція як основа роботи з державними службовцями / В. Коцемир // Вісник УАДУ, 2001. – №1. – C.376-383.
161. Кошова Т. Професійний розвиток персоналу в органах державної влади :