ІНТЕГРАЦІЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ТА ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Стучинська Наталія Василівна

УДК 378. 147:378.4:61:53.577

ІНТЕГРАЦІЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ТА ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

13.00.02 - теорія та методика навчання (фізика)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Наукові консультанти:

Ляшенко Олександр Іванович,
дійсний член АПН України,
доктор педагогічних наук, професор

Чалий Олександр Васильович,
член-кореспондент АПН України,
доктор фізико-математичних наук,
професор

Київ – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ...................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ. ФУНДАМЕНТАЛЬНА ПРИРОДНИЧО-НАУКОВА ПІДГОТОВКА ЛІКАРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА …………..........................................................

19
1.1. Трансформації вищої освіти: кінець ХХ – початок ХХІ століття ……........ 19
1.2. Роль та місце фундаментальних загальноприродничих дисциплін у системі вищої медичної освіти ..…………………………………………….........
24
1.3. Становлення та розвиток фізичної та математичної освіти у медичних університетах: історичний аспект проблеми..........................................................
32
1.4. Аналіз концепцій фізичної та математичної освіти у медичних університетах: зарубіжний досвід …………………..…………..………................
42
1.5. Науково-методичні основи побудови цілісної системи навчання дисциплін фізико-математичного циклу в медичних університетах....................
58
Висновки до розділу I .............................................................................................. 70
РОЗДІЛ II. ПОБУДОВА СУЧАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ТА МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ДИСЦИПЛІН ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ………………………………………………

73
2.1. Теоретичні і методичні засади реалізації принципу інтеграції фундаментальної та фахової підготовки при вивчені курсу "Медична та біологічна фізика"…………………………………..............................................

73
2.2. Конструювання змісту інтегрованих навчальних дисциплін фізико-математичного циклу, що вивчаються у медичному університеті. Інваріантна та варіативна складові курсу “Медична і біологічна фізика”, їх роль у підготовці лікарів різного фаху …………………...................................................

94
2.3. Побудова логіко-дидактичної структури та модульне конструювання навчальної дисципліни “Медична і біологічна фізика”………............................
116
2.4. Математичні та фізичні моделі як засіб інтеграції фундаментальної та фахової підготовки при вивчені дисциплін фізико-математичного циклу в системі медичної освіти ……………………………………………………………

145
2.5. Особистісно орієнтована модель вивчення фізико-математичних дисциплін …………………………………………………………………………..
165
2.6. Внутрішньо предметні зв’язки між складовим інтегрованого курсу "Медична та біологічна фізика" ..…………………...............................................
181
Висновки до розділу II ………………………………………................................ 194
РОЗДІЛ III. МЕТОДИЧНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ .............

198
3.1. Освітньо інформаційне середовище як засіб інтеграції фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів та фармацевтів при вивченні фізико-математичних дисциплін ….…............................……………................................

198
3.1.1. Методика проведення лекційних занять з курсу "Медична та біологічна фізика ……………………...........................................................................................
198
3.1.2. Методика проведення лабораторних занять з курсу "Медична та біологічна фізика" в медичному університеті з використанням сучасних інформаційних технологій ......................……..........................................................

222
3.1.3. Розвиток творчої діяльності студентів при організації самостійна роботи з використанням проектної технології …………..………….................................
247
3.1.4. Індивідуальна дослідницька робота студентів ........................................... 252
3.2 Методика вивчення основ математичного аналізу студентами медичного
та фармацевтичного факультетів ...…………....................................………..........
272
3.3. Теорія та практика навчання стохастиці при підготовці майбутніх лікарів та фармацевтів ……………………….....................................………………...........
286
3.4. Забезпечення наступності шкільного та університетського курсів фізики .. 300
Висновки до розділу III ……………………..……………………......................... 325
РОЗДІЛ IV. КОНТРОЛЬНО-ОЦІНЮВАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНОГО ДИСЦИПЛІН У МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ ………...................................

329
4.1. Оцінювання успішності студентів при модульно-рейтинговій системі організації навчального процесу ..............................................................................
329
4.1.1.Вибір шкали оцінювання ………………………........................................... 333
4.1.2. Надійність, валідність, роздільна здатність методу оцінювання .................... 340
4.2. Поточний та підсумковий модульний контроль успішності студентів …… 353
4.3. Оцінювання вихідного рівня знань у контексті особистісно орієнтованого навчання ……………………….............................……………...............................
367
4.4. Статистичний аналіз результатів оцінювання успішності за шкалою ЕСТS 372
Висновки до розділу IV……………………...........…………….......................... 379
РОЗДІЛ V. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГНУЧКОЇ ВІДКРИТОЇ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ……………………………..

382
5.1. Організація і методика проведення педагогічного експерименту ………. 382
5.2. Сучасний стан проблеми: аналіз результатів констатувального педагогічного експерименту ………………………………………………………
386
5.3. Пошуковий етап експерименту ……………………………………………… 398
5.4. Формувальний та завершально-коригувальний педагогічний експеримент 405
5.5. Експертне оцінювання методичної системи, яка базується на інтеграції фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів ……………………
425
Висновки до розділу V……………………...........…………….......................... 428
ВИСНОВКИ ….………………………….................……................................... 432
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …….................................................... 437
ДОДАТКИ ............................................................................................................ 470

ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема вдосконалення науково-теоретичної та практичної підготовки майбутніх фахівців є однією з найактуальніших у світовій та вітчизняній професійній освіті. Сучасне суспільство має фундаментальну освітню потребу у формуванні особистості, здатної до саморозвитку і самовдосконалення; особистості, яка б легко адаптувалася до швидкозмінних соціальних та технологічних умов, мала високий інтелектуальний та творчий потенціал, вміла використовувати набуті знання як до розв'язання прикладних завдань, так і до виробництва нових знань. Якісна фахова освіта передбачає формування не лише вузькоспеціалізованих знань для безпосереднього виходу на ринок праці, а й дієвих довготривалих знань, які можуть бути забезпечені лише за умови їхньої фундаментальності. Підняття статусу фундаментальної підготовки потребує також гуманізація освіти, яка задекларована ключовою тенденцією парадигми сучасної освіти. Дійсно, якщо йдеться про реальне повернення освіти до людини, гуманізація означає не лише підвищення ролі гуманітарного і соціально-економічного компонентів, а й ролі фундаментальних природничо-наукових знань, оскільки фундаментальна складова у поєднанні з фаховою підготовкою здатна забезпечити професійну мобільність, а отже, і впевненість у завтрашньому дні.
Природничо-наукова підготовка майбутніх лікарів є базовою системотвірною ланкою у формуванні їхніх професійних знань та умінь. У циклі фундаментальних дисциплін, що вивчаються у вищих медичних навчальних закладах IV рівня акредитації, виокремлюють природничо-наукові і професійно орієнтовані фундаментальні дисципліни. Починаючи з 80-х і аж до 90-х років минулого сторіччя, частка природничо-наукового компоненту медичної освіти постійно знижувалася; сьогодні фундаментальні дисципліни (природничо-наукові разом із професійно орієнтованими фундаментальними) складають дещо менше чверті від загального обсягу годин. Тенденція зменшення загального відсотка природничо-наукових дисциплін у структурі підготовки лікарів відповідала загальнодержавній стратегії, зорієнтованій на професіоналізацію вищої медичної освіти, яка в практиці роботи вищих закладів освіти найчастіше негативно відображалась на процесі вивчення саме природничо-наукових фундаментальних дисциплін. Наразі особливо відчутними є проблеми, що зумовлені недостатньою увагою до вивчення базових фундаментальних дисциплін, зокрема фізико-математичних дисциплін. У повсякденну медичну практику входять нові діагностичні та лікувальні методики: позитрон-емісійна томографія, магнітно-резонансна томографія, електронний парамагнітний резонанс, доплерографія, лапароскопічна та лазерна хірургія. Потребують базових фізико-математичних знань і такі актуальні для сучасної медицини проблеми, як розроблення методів візуалізації у медичній діагностиці, використання методів ядерної фізики в радіаційній медицині тощо. Упродовж останніх років сформувалася і стрімко розвивається нова галузь медицини – “громадське здоров’я” (Public Health), яка передбачає широке використання статистичних методів у плануванні та організації охорони здоров’я.
Дидактичні проблеми навчання фізико-математичних дисциплін на спеціальностях природничого, але нефізичного профілю впродовж останнього десятиліття активно досліджуються у вітчизняній і світовій педагогічній науці, проте свого втілення у завершених системних дослідженнях стосовно медичних університетів на сьогодні не знайшли. Не досліджувалися такі важливі методичні проблеми, як конструювання змісту інтегрованих природничих навчальних дисциплін та побудова їхньої логіко-дидактичної структури; оновлення змісту відповідно до нових досягнень фізики, медицини та суміжних дисциплін; посилення взаємозв’язку фундаментальності і фахової спрямованості навчання; забезпечення варіативності та альтернативності, гуманізації й демократизації навчально-виховного процесу; модернізація фізичної освіти на основі системно-діяльнісного підходу до навчання; формування фахових компетенцій при вивченні фундаментальних дисциплін; встановлення основних напрямів, принципів, чинників, показників і критеріїв інтенсифікації навчання студентів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У науковій та методичній літературі не повною мірою віддзеркалюється науковий та соціальний контекст розвитку біофізичної та медичної науки на межі XX-XXI сторіч, який потребує переосмислення цілей і завдань, змісту, форм, методів і засобів навчання фізико-математичних дисциплін у медичних університетах.
Окреслені вище проблеми визначають актуальність розроблення науково-обґрунтованої сучасної методичної системи навчання фізико-математичних дисциплін у медичних університетах, яка б при належній фаховій спрямованості забезпечувала фундаментальність вивчення фізико-математичних дисциплін як базового складника природничо-наукової підготовки майбутніх лікарів та фармацевтів.
У нашому дослідженні ми спиралися на роботи українських вчених О. В. Чалого, Я. В. Цехмістера, які висвітлюють широке коло дидактичних питань у галузі медичної та біологічної фізики; праці зарубіжних вчених В. Ф. Антонова, Ю. А. Владімірова, О. М. Ремізова, М. М. Лівінцева, Ф. Ярощика, К.Расела; при розробленні та впроваджені системи оцінювання навчальних досягнень студентів з фізико-математичних дисциплін у медичному університеті – праці І. Є. Булах та О. І. Ляшенка. В основу методичної системи покладені ідеї відомих вітчизняних дослідників у галузі дидактики фізики П. С. Атаманчука, О. І. Бугайова, Г. Ф. Бушка, С. У. Гончаренка, С. П. Величка, О. І. Іваницького, А. І. Касперського, О. І. Ляшенка, М. Т. Мартинюка, В. П. Сергієнка, Б. А. Суся, О. В. Чалого, М. І. Шута; дидактики математики М. І. Бурди, М. В. Працьовитого, З. І. Слєпкань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до завдань державної національної програми “Освіта”, та тематичного плану наукових досліджень кафедри медичної та біологічної фізики Національного медичного університету імені О. О. Богомольця “Науково-методичні засади вивчення фізико-математичних дисциплін у вищій медичній школі у світлі сучасних досягнень природничих наук” (номер державної реєстрації 0107U 002889).
Мета дослідження полягає у розробленні та обґрунтуванні теоретико-методичних засад інтеграції фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів при вивченні фізико-математичних дисциплін в умовах сучасної освітньої парадигми.
Об’єктом дослідження є процес навчання фізико-математичних дисциплін студентів медичних університетів, а саме: медичної та біологічної фізики на медичному, педіатричному, стоматологічному, медико-профілактичному факультетах; вищої математики, фізики, фізичних методів аналізу в медицині і фармації та основ теорії вимірювань на фармацевтичному факультеті.
Предмет дослідження – зміст, структура, методи, принципи, технології навчання фізико-математичних дисциплін у медичному університеті.
Гіпотеза дослідження: інтеграція фундаментально ї і фахової підготовки майбутніх лікарів та фармацевтів у процесі вивчення фізико-математичних дисциплін стане ефективним засобом вдосконалення природничо-наукової складової системи медичної освіти, сприятиме опануванню фахово зорієнтованих навчальних дисциплін на якісно вищому рівні, цілеспрямовано готуватиме студентів до майбутньої професійної діяльності, забезпечуватиме дієвість знань на довготривалу перспективу, а отже професійну мобільність та конкурентоспроможність майбутніх фахівців медичної галузі.
Провідний концептуальний задум дослідження передбачає розробку та впровадження у навчальний процес медичних університетів відкритої та гнучкої методичної системи вивчення фізико-математичних дисциплін, в основу якої покладено єдність фундаментальної та професійної спрямованості процесу навчання.
Реалізація дидактичної системи з вищезазначеними прогнозованими характеристиками забезпечується: побудовою логіко-дидактичної структури інтегрованих фізико-математичних дисциплін та продуктивним її використанням при проектуванні та конструюванні змісту начального матеріалу; розробленням принципів добору, структурування, ущільнення та оновлення навчальної інформації відповідно до досягнень сучасної фізичної та медичної науки, профілю майбутнього фахівця, актуальних вимог розвитку особистості; розробленням дидактичного забезпечення, яке відображало б інформаційну та методологічну складові дисципліни і давало змогу реалізувати принципи особистісно орієнтованого навчання, забезпечувало нерозривність системних зв’язків фізичного знання та навчального матеріалу інших природничо-наукових дисциплін. Методична система передбачає зміщення акцентів у формуванні цілей навчання фізико-математичних дисциплін у медичних університетах на розвиток інтелектуальних здібностей студентів, створення фундаменту для набуття фахових компетенцій, формування пізнавальної активності та самостійності, здатності до подальшої продуктивної фахової діяльності, формування важливих для особистості лікаря діалектично пов’язаних ментальних структур: запрограмованість на творчий пошук з одного боку, високу професійну та соціальну відповідальність – з другого.
Практичне втілення методичної системи потребує ефективного використання організаційно-технічних, методологічних та методичних підходів до навчання, оновлення та структурування змісту фізичної освіти, який акумулюватиме передові наукові досягнення із врахуванням пріоритетів у розвитку сучасної медицини; поглиблення фундаментальності інтегративних курсів у поєднанні з їх професійною спрямованістю; продуктивне доповнення традиційних технологій навчання інноваційними.
Реалізація принципу інтеграції фундаментальних та прикладних професійно орієнтованих знань обумовлює необхідність оновлення курсів фізико-математичних дисциплін як у аспекті змістового наповнення (наукових фактів, теорій, концепцій), так і в аспекті інтелектуальних умінь та навичок, які складають основу фахових компетенцій майбутнього лікаря, основу розвитку й самореалізації особистості. Усвідомлення провідної ролі фізики в системі природничо-наукових знань, оволодіння сучасними технологіями навчальної діяльності та методологією системного мислення, допоможе цілеспрямовано готувати студентів до майбутньої професійної діяльності та забезпечуватиме вивчення фахово зорієнтованих навчальних дисциплін на якісно вищому рівні, оскільки вивчення фахових дисциплін істотно залежить від того, наскільки якість та рівень організації природничо-наукової підготовки відповідає системотвірній ролі цих дисциплін у структурі наукових знань та фахової підготовки.
Відповідно до мети, об’єкта, концепції та гіпотези дослідження визначено його основні завдання:
1. Дослідити історико-генезисний аспект становлення та розвитку фізичної науки в системі медичної освіти. Виявити основні закономірності та тенденції, актуальні проблеми та суперечності системи вивчення фізико-математичних дисциплін у медичних університетах з метою визначення теоретико-змістових засад для побудови сучасної дидактичної системи.
2. З’ясувати роль та місце фізико-математичних дисциплін у сучасній системі вітчизняної медичної освіти, а також медичної освіти країн ближнього та дальнього зарубіжжя. Виокремити складники, які забезпечили б системність та функціональність фундаментальних знань в умовах міждисциплінарної інтеграції, формуючи основу загальнотеоретичного фундаменту професійної підготовки, інтелектуального досвіду та інформаційної мобільності майбутнього лікаря.
3. Визначити конструктивні цілі навчання фізико-математичних дисциплін, які відповідають загальним цілям фахової підготовки лікаря, поєднують актуальні та перспективні потреби майбутніх фахівців медичної галузі. Розробити і теоретично обґрунтувати концепцію навчально-виховного процесу, методичну систему та розробити модель вивчення фізико-математичних дисциплін, використовуючи принцип взаємозв'язку фундаментальної та фахової підготовки.
4. Забезпечити реалізацію особистісно орієнтованого підходу на основі інтеграції актуальних та перспективних потреб студентів, посилення мотивації навчально-пізнавальної діяльності до здобування знань, принципів індивідуалізації та диференціації навчання, урізноманітнення форм, методів і засобів залучення студентів до участі у науковому і навчально-виховному процесі.
5. Розробити науково-методичні основи структурування та оновлення змісту інтегрованого курсу “Медична та біологічна фізика”, виходячи з конструктивних цілей, логіко-дидактичної структури, логіко-генезисного аналізу фізичного знання. Здійснити інтеграцію традиційних та інноваційних засобів навчання, розробити та впровадити комп’ютерно-орієнтований навчально-методичний комплекс вивчення фізико-математичних дисциплін у медичних університетах.
6. Розробити систему організації самостійної навчальної діяльності, яка б ґрунтувалася на інтеграції фундаментальної та фахової підготовки студентів і відповідала умовам кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП).
7. Проаналізувати систему оцінювання успішності з метою її вдосконалення та узгодження з розробленою дидактичною системою вивчення фізико-математичних дисциплін у медичному університеті.
8. Здійснити експериментальну перевірку ефективності розробленої методичної системи.
Теоретичну основу дослідження складають положення та висновки, що стосуються: розвитку педагогічних технологій вищої школи; концепції цілісного відображення складових частин науки (знань, методології, видів специфічної діяльності) у вивченні фундаментальних дисциплін; основних положень про єдність свідомості та діяльності; теорії поетапного формування розумових дій; принципів використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі; теоретичних засад педагогічного контролю знань; досліджень історичного аспекту вивчення фізики; ідеї про ядро й оболонку змісту фізичної освіти та тенденції його зміни; теорії і практики різних структурних побудов курсів фізики; обґрунтування принципів добору і конструювання навчального матеріалу; врахування закономірностей формування наукових понять, системи знань, навичок і умінь; формування наукового світогляду на основі методологічних знань і відповідного йому науково-теоретичного способу мислення; диференціації навчання; міжпредметних зв’язків фізики з іншими природничо-науковими дисциплінами та інтеграції курсів.
Методологічною основою дослідження є основні положення теорії пізнання, теорії особистості та її інтелектуального розвитку в процесі навчання. Психолого-педагогічну основу дослідження склали: концепції системного та діяльнісного підходів до організації навчального процесу в ВНЗ, диференційованого навчання, теорія особистісно орієнтованого навчання, теорія поетапного формування розумових дій. Методичною основою дослідження є основні положення теорії та методики навчання фізики, концепції фахово спрямованого вивчення фундаментальних природничих дисциплін.
Для вирішення поставлених завдань використані такі методи дослідження:
– теоретичні – вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної, науково-методичної літератури, державних стандартів освіти, освітньо-кваліфікаційних характеристик медичних спеціальностей, навчальних планів, програм, підручників та навчальних посібників; порівняння, моделювання, класифікація та систематизація теоретичних та експериментальних даних, які дали змогу з’ясувати сучасний стан природничо-наукової підготовки майбутніх лікарів та актуальні проблеми медичної освіти;
– емпіричні – анкетування, інтерв’ювання, опитування, метод фокус-груп, спостереження, тестування, експертної оцінки, самооцінювання для встановлення рівня фізико-математичної підготовки студентів медичного університету;
– педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та коригувальний) здійснювався з метою перевірки ефективності розробленої дидактичної моделі вивчення фізико-математичних дисциплін;
– статистичні методи опрацювання результатів дослідження і встановлення кількісних та якісних залежностей між досліджуваними явищами та процесами, обґрунтування та встановлення правомірності висновків, зроблених на основі педагогічного експерименту.
Наукова новизна здобутих результатів полягає в реалізації цілісного системного підходу щодо інтеграції фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів та фармацевтів у процесі вивчення фізико-математичних дисциплін як базової складової природничо-наукової підготовки у системі медичної освіти. В результаті дослідження:
– вперше на основі історико-генезисного аналізу запропонована періодизація етапів становлення фізичної освіти у медичних університетах, виокремлення та розвитку фізики як навчальної дисципліни, трансформації до сучасного інтегрованого курсу “Медична та біологічна фізика”;
– здійснено аналіз концепцій вивчення фізико-математичних дисциплін у зарубіжних країнах, на підставі якого сформульовано сучасні вимоги до підготовки майбутніх лікарів та фармацевтів;
– розроблена авторська концепція вивчення фізико-математичних дисциплін у медичних університетах: “Фізики”, “Медичної та біологічної фізики”, “Вищої математики”, яка базується на інтеграції фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів;
– вперше розроблена відкрита, гнучка дидактична система вивчення фізико-математичних дисциплін; відкритість дидактичної системи забезпечується систематичним оновленням змісту фізичної освіти, акумулюванням передових наукових досягнень з урахуванням пріоритетів у розвитку сучасної медицини та фізики; гнучкість – поглибленням фундаментальності інтегративних курсів у поєднанні з їх професійною спрямованістю та орієнтацією на фах майбутнього спеціаліста (медико-профілактична справа, лікувальна справа, стоматологія, фармація тощо), врахуванням індивідуальних особливостей студента, продуктивним доповненням традиційних технологій навчання інноваційними, забезпеченням можливостей для реалізації власної траєкторії навчальної діяльності;
– запропонована авторська модель навчальної діяльності з трирівневою ієрархічною структурою: базове фізичне ядро, методологія фізичних досліджень біологічних об'єктів, фахово орієнтовані компетенції, яка спрямована на формування цілісного наукового світогляду, способів мислення, орієнтованих на використання фундаментальних фізичних законів при розв’язанні фахових завдань;
– вперше обґрунтовано принципи модульного конструювання інтегрованої навчальної дисципліни “Медична та біологічна фізика” на основі її логіко-дидактичної структури та виокремлення інваріантної та варіативної складових;
– установлено, що організація самостійної навчальної діяльності студентів з використанням різнорівневої (допроектна, пропроектна та власне проектна діяльність) проектної технології інтегрованого характеру мотивується досягненням свідомо поставленої мети, завдяки чому активізується творчий потенціал студентів, підвищується рівень навчальних досягнень з фізики, інших природничо-наукових і фахових дисциплін, рівень формування фахових компетенцій;
– удосконалено методику діагностування навчальних досягнень студента, шляхом виявлення та усунення чинників, що знижують її ефективність, використанням показників, що характеризують рівень фахово важливих компетенцій; розроблено практичні рекомендації щодо встановлення надійності, валідності та розрізнювальної здатності,
– набула подальшого розвитку система методологічних та методичних основ використання дидактичних засобів при проведенні лабораторних, практичних та лекційних занять з “Медичної та біологічної фізики” за рахунок дидактично обґрунтованого використання інформаційно-комунікаційних та інноваційних технологій навчання.
Практичне значення дослідження полягає у:
– створенні комплексу підручників та навчальних посібників для студентів медичних університетів, в основу яких покладена ідея інтеграції фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів та фармацевтів, зокрема: підручників та навчальних посібників “Медична та біологічна фізика”, “Вища математика для лікарів та фармацевтів”, “Вимірювання фізичних величин. Оцінка точності вимірювань”; методичних рекомендацій щодо вивчення фізики та вищої математики для студентів заочної форми навчання фармацевтичного факультету та іноземних студентів; методичних рекомендацій щодо вивчення стохастики та розробленні системи задач зі стохастики для біологів, лікарів та фармацевтів; методичному обґрунтуванні вивчення курсу “Медична та біологічна фізика” за модульним принципом;
– реалізації комп’ютерно-орієнтованого навчально-методичного комплексу, спрямованого на інтеграцію фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів та фармацевтів при вивченні фізико-математичних дисциплін, який містить аудіовізуальні (наприклад, “Фізичні основи електрографіїї”, “Фармакокінетичні моделі”, “Вивчення нормального закону розподілу”) та друковані засоби;
– створенні навчальних посібників для абітурієнтів “Фізика для абітурієнтів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів”, розробленні методичних рекомендацій щодо розгляду окремих питань біофізики при профільному вивченні шкільного курсу фізики.[
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (довідка про впровадження № 120/3 від 28.08.08), Львівського державного університету ім. Д. Галицького (довідка № 97/2 від 01.12.2007), Харківського медичного університету (довідка № 295/2 від 25.12.07), Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (довідка № 14 від 25.01.08), Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка (довідка № 40 від 03.11.08), Подільського аграрно-технічного університету (довідка № 71-09/3-650 від 17.11.08), Українського інституту екології людини (довідка № 29 від 13.11.08), Київського ліцею бізнесу (довідка № 169 від 13.11.08).
Вірогідність наукових результатів та висновків забезпечується: методологією вихідних позицій дослідження, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, репрезентативністю вибірки, різнобічною апробацією основних положень дисертаційної роботи в педагогічному експерименті та впровадженням розробленої методичної системи в роботу медичних університетів, обговоренням теоретичних положень та конкретних результатів досліджень на різноманітних конференціях та наукових семінарах, застосуванням комплексу методів дослідження, які відповідають предмету і завданням; перевіркою запропонованої методики у вищих медичних навчальних закладах.
Особистий внесок дисертанта полягає в реалізації цілісного системного підходу до вивчення фізико-математичних дисциплін як базової складової природничо-наукової підготовки у системі медичної освіти; періодизації етапів розвитку фізичної освіти у медичних університетах; розробленні авторської, спрямованої на інтеграцію фундаментальної та фахової підготовки, концепції вивчення фізико-математичних дисциплін у медичних університетах: “Фізики”, “Медичної та біологічної фізики”, “Вищої математики”; розробленні відкритої та гнучкої дидактичної системи вивчення цих дисциплін; моделі навчальної діяльності, яка має трирівневу ієрархічну структуру і спрямована на інтеграцію фундаментальної та фахової підготовки; обґрунтуванні принципів модульного конструювання інтегрованої навчальної дисципліни “Медична та біологічна фізика” на основі її логіко-дидактичної структури та виокремлення інваріантної та варіативної складових; розробленні принципів організації самостійної навчальної діяльності студентів з використанням проектної технології; вдосконаленні системи оцінювання навчальних досягнень студента; розвитку системи методологічних та методичних основ використання дидактичних засобів при проведенні лабораторних, практичних та лекційних занять з “Медичної та біологічної фізики”.
У статтях, опублікованих у співавторстві, до особистого внеску здобувача відносяться такі аспекти: обґрунтування принципів модульного конструювання інтегрованої навчальної дисципліни “Медична та біологічна фізика” на основі її логіко-дидактичної структури, методичні основи розроблення комплексної методики діагностики навчальних досягнень студента та рекомендацій щодо встановлення основних її характеристик (надійності, валідності, розрізнювальної здатності). Дисертантом визначено теми і зміст усіх доповідей на наукових конференціях, а також реалізовано їх оприлюднення.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-методичних та науково-практичних конференціях з проблем удосконалення навчально-виховного процесу з фізики та підготовки фахівців з вищою освітою: “Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку” (Київ, 1996); “Проблемы физической и биомедицинской электроники” (Київ, 1996), “Реалізація основних напрямів реформування освіти в середніх і вищих навчальних закладах” (Херсон, 2000); “Актуальні проблеми навчання фізики у вищих освітніх закладах” (Львів, 2002); Перші міжнародні драгоманівські читання (Київ, 2003); ІІ, ІІІ та IV Міжнародних конференціях “Стратегия качества в промышленности и образовании” (Варна, Болгарія, 2006, 2007 та 2008), XII та ХІV Міжнародних науково-методична конференція “Стратегия развития образования эффективность, инновации, качество” (Москва 2006, 2008), Міжнародних науково-практичних конференціях “Засоби реалізації сучасних технологій навчання” (Кіровоград, 2007), “Засоби і технології сучасного навчального середовища” (Кіровоград, 2008), ХІ Міжнародна науково-методична конференція “Сучасні проблеми природничих наук та підготовка фахівців” (Миколаїв, 2007), Міжнародній науковій Інтернет–конференції “Інновації в навчанні фізиці та дисциплін технологічної галузі: міжнародний та вітчизняний досвід” (Кам’янець-Подільський, 2008), Міжнародна науково-практична конференція “Інформаційно–комунікаційні технології навчання” (Умань, 2008), Міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми математичного моделювання, прогнозування та оптимізації” (Кам’янець-Подільський, 2008), VII Міжнародній науково-практична конференція “Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищій школі” (Кривий Ріг, 2008);
на всеукраїнських конференціях: “Шляхи удосконалення фундаментальної і професійної підготовки вчителів фізики” (Київ, 1996); “Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики” (Київ, 2000, 2002); “Всебічний розвиток особистості студента” (Ірпінь, 2001); “Інформаційні технології в освіті” (Мелітополь, 2001); “Проблеми підручника для вищої школи” (Вінниця, 2001); “Безперервна фізико-математична освіта: проблеми, пошуки, перспективи” (Бердянськ, 2007); “Діяльнісний підхід у навчально-пошуковому процесі з фізики” (Рівне, 2002); “Засоби і методи навчання фізики” (Чернігів, 2002); “Проблеми трудової та професійної підготовки” (Слов’янськ, 2002), “Проблеми сучасної дидактики фізики в основній школі” (Умань, 2003), “Інтеграція української медичної освіти в європейський та американський медичний простір” (Тернопіль, 2006), “Засоби реалізації сучасних технологій навчання” (Кіровоград, 2006); а також на засіданнях всеукраїнського семінару “Актуальні проблеми викладання фізики” і щорічних звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України (2006, 2007), “Проблеми дидактики фізики та шкільного підручників фізики в світлі сучасної освітньої парадигми” (Кам’янець-Подільський, 2007).
Основні результати дослідження опубліковані в 70 наукових та науково-методичних працях, загальним обсягом понад 200 умовних друкованих аркушів. Серед них: 1 монографія; 2 підручники; 19 навчальних і навчально-методичних посібників, три з яких мають відповідні грифи МОН України та МОЗ України; 24 статті у фахових виданнях з педагогіки; 15 статей та тез у збірках матеріалів конференцій. Одноосібних публікацій – 33.
Кандидатська дисертація на тему “Пружні властивості та деформаційні ефекти в монокристалах дифосфида кадмію” захищена у 1988 році. Матеріали кандидатської дисертації у даному дослідженні не використовувались.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (441 найменуваня), 10 додатків; містить 108 рисунків та 18 таблиць. Повний обсяг дисертації 483 сторінки (437 сторінок – основна частина).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів проведеного дисертаційного дослідження, дало підстави сформулювати загальні висновки, які підтверджують основні положення розробленої наукової гіпотези та концепції.
1. Об’єднання в рамках дисертаційного дослідження провідних ідей, основних положень та принципів філософії природознавства, педагогіки, психології, методики навчання фізики та математики, теорій системного та синергетичного підходів дало змогу розробити методологічні та організаційно-методичні основи цілісної методичної системи навчання фізико-математичних дисциплін у медичному університеті, яка у структурно-організаційному аспекті розглядається як динамічний процес реалізації взаємопов’язаних і взаємозумовлених фундаментальної та професійної складових. Дидактична система є гнучкою і відкритою, що передбачає реалізацію принципів особистісно орієнтованої освіти, врахування специфіки обраної спеціальності, сучасних досягнень фізичної, біофізичної та медичної науки, суспільних потреб.
2. На основі історико-генезисного аналізу проблеми, вперше здійснена періодизація етапів становлення та розвитку фізики в системі медичної освіти: період становлення курсу фізики у системі медичної освіти (ХVІІІ – початок ХІХ ст.); фізика – рівноправна та обов'язкова начальна дисципліна (початок ХІХ – середина ХХ ст.); етап профілізації курсу фізики (середина 50-х – початок 80-х років ХХ ст.); створення інтегрованого на базі суміжних дисциплін (математика, фізика, біологічна та медична фізика) курсу (початок 80-х – середина 90-х минулого століття); фахова профілізація курсу для спеціальностей “лікувальна справа”, “стоматологія” тощо (розпочався з середини 90-х минулого століття і триває дотепер). Виявлена тенденція до посилення фахової спрямованості курсу фізики у системі медичної освіти.
3. Проведено дослідження ролі та місця фізико-математичних дисциплін у системі сучасної вітчизняної медичної освіти, а також медичної освіти країн ближнього та дальнього зарубіжжя. Виявлено актуальні проблеми та суперечності, що притаманні традиційній системі навчання фізико-математичних дисциплін в медичних університетах України. Розглядаючи природничо-наукову підготовку як базову системотвірну ланку фахових знань та компетенцій майбутнього лікаря, а також враховуючи провідну роль фізики в системі природознавства як цілісної науки про природу з найвищим рівнем природничо-наукової систематизації, проведено комплексне дослідження, яке засвідчило продуктивність фізичних знань у формуванні фундаменту когнітивного досвіду, інформаційної мобільності та наукового потенціалу майбутнього лікаря, системності та оперативності його мислення, забезпеченні дієвості знань на довготривалу перспективу.
4. Визначено конструктивні цілі навчання фізико-математичних дисциплін, які відповідають загальним цілям фахової підготовки лікаря, поєднують актуальні та перспективні потреби майбутніх фахівців медичної галузі. Здійснена декомпозиція цілей за такими категоріями: гносеологічні – формування наукового світогляду (розвиток цілісних уявлень про природу, про єдину наукову фізичну картину світу, про методи та методологію наукового пізнання); епістемологічні – формування загальнонаукових та спеціальних (таких, що необхідні для успішного оволодіння фаховими навчальними дисциплінами) умінь та видів діяльності; когнітивні – формування здатностей до дослідження та перетворення матеріального світу і живої природи, зокрема, на основі законів фізики, набуття фахових компетенцій, розвиток логічного та критичного мислення; морально-ціннісні – формування важливих у фаховій діяльності лікаря ціннісних пріоритетів гуманістичного, біоетичного, екологічного характеру.
5. Теоретично обґрунтована та розроблена концепція організації навчально-виховного процесу вивчення фізико-математичних дисциплін у медичному університеті на основі принципу взаємозв’язку фундаментальної та фахової підготовки. Виокремлено чинники загальнотеоретичного фундаменту професійної підготовки майбутнього лікаря, які забезпечують системність та функціональність знань фізики в умовах міждисциплінарної інтеграції: єдині методологічні принципи існування та розвитку всього матеріального світу, якими фізика об’єднує всі природознавчі теорії; формування наукового потенціалу, системності та критичності мислення; цілісної наукової картини світу, системи світоглядних орієнтирів.
6. Відповідно до концепції розроблена дидактична модель реалізації навчальної діяльності, яка є прогностичною стосовно професійної діяльності фахівця медичної галузі і має трирівневу ієрархічну структуру: базове фізичне ядро, яке складають знання та розуміння головних логічних елементів фундаментальних фізичних теорій, а також знання про фізичні методи пізнання та перетворення об’єктивної дійсності; професійно зорієнтовані знання та вміння застосовувати методологію фізичної науки для дослідження біологічних об'єктів та використовувати отриману інформацію з діагностичною і лікувальною метою; третій рівень складає варіативна оболонка, орієнтована на формування конкретних функцій практичної діяльності, вмінь формулювати та обґрунтовувати судження, а також формувати здатність до самостійного навчання. Модель розроблена з дотриманням освітніх стандартів, врахуванням тенденції у сучасній вищій професійній освіті та перспектив її розвитку, орієнтована на поєднання інноваційних та традиційних технологій навчання.
7. Розроблено принципи конструювання інтегрованої навчальної дисципліни “Медична та біологічна фізика” з метою удосконалення її структури, оновлення та ущільнення змісту на основі інтеграції всіх розділів навколо такого ключового поняття як живий організм. При цьому зберігається внутрішня логіка фізичної науки, яка забезпечує концентрований виклад фундаментальних фізичних законів та принципів, виокремлення інваріантного ядра фундаментальних фізичних знань та варіативної фахово орієнтованої оболонки, що створює інтелектуальний фундамент для вивчення фахових дисциплін, забезпечує цілісність знань і їх усвідомлене використання у фаховій діяльності.
8. Показана ефективність інтеграції фундаментальної і фахової підготовки майбутніх лікарів через посилення принципу наступності шкільного і університетського курсу фізики. Розроблені рекомендації щодо профілізації базового курсу фізики у середній школі шляхом більш широкого використання елементів медичної та біологічної фізики; такий підхід сприятиме гуманізації середньої фізичної освіти, підвищенню інтересу до фізики, динамізує процес її вивчення.
9. Розглядаючи самостійну роботу студентів як один з найважливіших при кредитно-модульній системі навчання вид діяльності, розроблена методика організації самостійної роботи з використанням проектної технології. Обґрунтована доцільність та розроблена методологія ефективного використання в самостійній роботі студентів медичного університету творчих дослідницьких робіт таких типів: дослідження фізичних властивостей біологічних об’єктів (під керівництвом автора виконувалися кристалооптичні дослідження, дослідження люмінесценції біологічних рідин при різних захворюваннях, дослідження електричних властивостей біологічних тканин тощо); комп’ютерне моделювання (під керівництвом автора здійснювалося моделювання фармакокінетичних процесів, явищ переносу через біологічну мембрану тощо); дослідження історичного аспекту важливих з фахової точки зору фізичних відкриттів.
10. Розроблена система моніторингу навчальних досягнень студентів при вивченні фізико-математичних дисциплін у медичному університеті, яка базується на дослідженні динаміки результатів навчання. Удосконалено методику оцінювання успішності студентів введенням у специфікацію показників, які характеризують рівень сформованості фахово важливих компетенцій. Розроблені практичні рекомендації по забезпеченню об’єктивності оцінювання через встановлення основних характеристик: валідності, надійності, розрізнювальної здатності. На основі статистичного аналізу результатів оцінювання успішності виявлено чинники, які знижують ефективність кредитно-модульної системи організації навчального процесу та оцінювання успішності за шкалою ЕСТS, а також розроблена система заходів, спрямованих на їх усунення (забезпечення єдності вимог до оцінювання в межах навчальної дисципліни; репрезентативність вибірки, за якою проводиться оцінювання; усунення відхилень закону розподілу кумулятивного показника від нормального; систематичне інформування студентів про динаміку їхніх рейтингових показників).
11. Ефективність запропонованої методичної системи навчання фізико-математичних дисциплін майбутніх лікарів підтверджено результатами констатувального, пошукового і формувального педагогічного експерименту. Одержані наукові результати навчання медичної та біологічної фізики та інших фізико-математичних дисциплін з використанням комп’ютерно-орієнтованого навчально-методичного комплексу засвідчили його ефективність і дають підстави рекомендувати до широкого впровадження у вищих медичних навчальних закладах. Створені навчальні посібники та підручники стимулюють мислення студентів, поглиблюють сприйняття навчального матеріалу, формують навички самоконтролю, надають навчально-пізнавальній діяльності студентів дослідницького спрямування і можуть бути використані викладачами медичної та біологічної фізики медичних університетів, а також викладачами та студентами вищих навчальних закладів природничого профілю: природничих факультетів класичних та педагогічних університетів, вчителями фізики загальноосвітніх навчальних закладів, учнями.
Практична реалізація та експериментальні дослідження засвідчили, що використання методичної системи забезпечує інформаційну та світоглядну цілісність навчання, інтелектуальну активність студентів; підвищує методологічний рівень викладання, сприяє оволодінню узагальненими видами діяльності та адаптації майбутнього лікаря до сучасних соціальних та технологічних умов.
Дослідження окреслює перспективи подальших наукових пошуків, серед яких першочерговими, на нашу думку , є:
- розробка дидактичної системи вивчення фізико-математичних дисциплін для нових спеціальностей «спортивна медицина» та «медична психологія»;
- оновлення змісту шкільної фізичної освіти шляхом більш широкого використання елементів фізики живого, біологічної та медичної фізики;
- дослідження зв’язків між фізико-математичними дисциплінами та дисциплінами циклу фахової підготовки, дослідження проблеми термінологічної та часової узгодженості всередині циклу фундаментальних природничо-наукових дисциплін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аванесов В.С. Композиция тестовых заданий: Учебная книга. – 3-е изд., доп. – М.: Центр тестирования, 2002. – 240 с.
2. Агапов П.Т., Максютин Г. В., Островерхов П.И. Лабораторный практикум по физике. – М.: Высш. шк., 1982.
3. Алексеев М.Н. Учебный предмет и его логическая структура. – М.: АПН СССР, 1968. – 194 с.
4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання; Навч. посіб. – К.: ІСДО, 1993. – 220 c.
5. Алешкевич В.А. Курс общей физики как основа физического образования // Физическое образование в вузах. – 1998. – № 3. – С. 5 – 8.
6. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Мн.: Университет, 1990. – 500 с.
7. Анастази А., Урина С. Психологическое тестирование – СПб.: Питер, 2001. – 688 с.
8. Ангеловски К. Учителя и инновации: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 159 с.
9. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательс-кой деятельности. – М.: Высш. шк., 1991. – 240 с.
10. Андрейчин С.М., Качор В.О. Медична освіта в Словацькій Республіці. – Тернопіль: ТДМУ, 2006. – 248 с.
11. Антонов В. Ф., Левинцев Н. М. Анализ целей изучения основного содержания курса “Медицинская и биологическая физика ” в процессе его формирования. М.: ММА им. И.М.Сеченова,1985 – 98 с.
12. Антонов В.Ф., Черниш А.М., Пасечник В.И и др. Биофизика: Учеб. для висш. учеб. заведений. – М.:ВЛАДОС, 1999. – 288 с.
13. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерностные основы и методы. – М.: Высш. шк., 1980. – 368 с.
14. Арцибашев С.А. Физика для студентов медицинских институтов. – М., 1931. – 240 с.
15. Атаманчук П.С. Теорія і методика управління пізнавальною діяльністю старшокласників у навчанні фізики: Дис.… д-ра. пед. наук. 13.00.02. – Кам’янець-Подільський, 2000. – 470 с.
16. Афанасьев В.Г.Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
17. Ахиезер А.И., Готт В.С. Философский анализ эволюции физической картины мира //Философские основания естественных наук: Сб. науч. тр. – М.: Наука, 1976. – С. 31– 56.
18. Ахмерова Р.У. Реализация принципа профессиональной направленности обучения в вузе средствами профилизации общенаучных дисциплин: Автореф. дисс. … канд. пед. наук. – Казань, 1988. – 16 с.
19. Бабанский Ю.К. Личностный фактор оптимизации обучения // Вопросы психологии. – 1984. – № 1. – С. 51– 57.
20. Баврин И.И. Высшая математика. – М.: Просвещение 1980. – 452 с.
21. Бахадирова З. Профессиональная направленность общеобразовательной подготовки студентов (на примере обучения физике в технических вузах). Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01, 13.00.02 – Ташкент, 1990. – 15 с.
22. Бащинский И.О. Статистика умеет много// Вестник высшей школы. – 1987. – № 8. – С. 35–39.
23. Беспалько В. П., Татур Ю.Г. Системно-методическое обеспечение процесса подготовки специалистов: Учеб.-метод. пособ. – М.: Высш. Шк., 1989. – 144 с.
24. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 190 с.
25. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
26. Бешелев С.Д., Гурувич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. – М.: Статистика, 1980. – 363 с.
27. Биофизика / Под общ. ред. акад. АН СССР П.Г.Костюка. – К.:Вища шк. Головное изд-во, 1988. – 504 с.
28. Благодаренко Л.Ю. Особистісно орієнтоване навчання фізики в педагогічних класах: Дис. … канд. пед наук: 13.00.02. – К., 2003. – 222 с.
29. Блауберг И.Б., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системный подход, предпосылки, проблемы, трудности. – М.: Знание, 1969. – 48 с.
30. Блауберг И.В., Садовский В.Н. Понятие целостности и его роль в научном познании. – М.: Знание, 1972. – 48 с.
31. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М.: Наука, 1973. – 270 с.
32. Богданов І.Т. Методика навчання загальної фізики на факультетах нефізичних спеціальностей у вищих навчальних педагогічних закладах: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. – Запоріжжя, 2003. – 210 с.
33. Богданов К.Ю. Физик в гостях у биолога – М.: Наука, 1986. – 144 с.
34. Богданова І.М. Технології в освіті: Теоретико-методологічний аспект: Монографія. – Одеса: ТЕС, 1999. – 146 с.
35. Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н. Общая физиотерапия: Учебник. – М.: Медицина, 1999. – 432 с.
36. Бокарева Г. А. Дидактические основы совершенствования профессиональной подготовки студентов в процессе обучения общенаучным дисциплинам: Автореф. дис. ... докт. пед. наук: 13.00.01 / АПН СССР, НИИ общей педагогики. – М., 1988. – 38 с.
37. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна – Болонья – Саламака – Прага – Берлін) / Упоряд.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д.Шинкарук та ін. – Тернопіль: Вид – во “Економічна думка” ТАНГ, 2003. – 60 с.
38. Бондар B.I. Модульно-рейтингова технологія вивчення навчальної дисципліни (на матеріалі дидактики): Навч. Посіб. – К. – 1999. – 49с.
39. Бондар В.І. Педагогічний аналіз циклу навчально-виховного процесу. – К., 1993. – 86 с.
40. Бондар В.І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти (на матеріалі дидактики) // Освіта і управління, – 1999. – Т. 3 – № 1. – С. 19 – 40.
41. Бондарчук Ю., Чуйко Г., Чуйко Н. Удосконалення форм і методів навчання відповідно до вимог Болонського процесу. – Вища шк. – 2005. – №2. С. 35 – 41.
42. Бор Н. Единство знаний // Избр. науч. тр. – М.: Наука, 1971. – 275 с.
43. Борисенко Н.Ф. Об основах межпредметных связей // Сов. педагогика. – 1971. – №11. – С. 24 – 31.
44. Борисов Л.Б., Козьмин-Соколов Б.Н., Форвайдлин И.С. Система анализа и оценки интеграции в преподавании различных дисциплин в мединституте // Сов. здравохранение. – 1979. – №10. – С. 40 – 44.
45. Брунер Дж. Психология познания: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1977. – 412 с.
46. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психологические тр. – М.: Ин-т практической психологии, 1996. – 392 с.
47. Буга П.Г. Создание учебных книг для вузов. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 80 с.
48. Бугаев А.И. Методика преподавания физики в средней школе: Теоретические основы: Учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов по физ.-мат. спец. – М.: Просвещение, 1981. – 288 с.
49. Бугайов О.І. Стандарт шкільної фізичної освіти та способи його розробки// Діяльнісний підхід у навчально-пошуковому процесі з фізики і математики. – Рівне: РДПІ, 1996. – С. 3 – 9.
50. Бугайов О.І., Мартинюк М.Т. Генералізація навчальної діяльності учнів як умова підвищення її ефективності . – К.: Рад. шк. – 1976. – № 3. – С. 20 –24.
51. Будний Б.Є. Теоретичні основи формування в учнів системи фундаментальних фізичних понять: Дис. ... докт. пед. наук: 13.00.02. – К., 1997. – 431 с.
52. Булавін Л.А. Фізика: Посібник для вступників до вищих навчальних закладів. – К.: Генеза. – 1993. – 127 с.
53. Буллах І. Моніторинг якості освіти медичного спрямування / В кн.: Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За ред. О.І.Локшиної. – К.: К.І.С., 2004. – 128 с.
54. Бутилин Ю.В., Курик М.В.., Манжара В.С., Стучинская Н.В. Люминесценция крови при ишемической болезни серца//Лікарська справа. – 1996. № 10– 12, С. 72 – 74.
55. Бушок Г. Особливості навчання й екзамену із загальної фізики // Фізика та астрономія в школі. – 2000. – № 2. – С. 13 – 15.
56. Бушок Г.Ф., Колупаєв Б.С. Науково-методичні основи викладання загальної фізики: Монографія. – Рівне: Діва, 1999. – 410 с.
57. Бюлетень Народного комісаріату освіти СРСР № 3, від 31 березня 1930 р.
58. Бюлетень Народного комісаріату освіти СРСР № 2 – 3, від 30 січня 1933 р.
59. Валицкая А. П. Философские основы современной парадигмы образо-вания // Педагогика. – 1997. – № 3. – С. 15 – 19.
60. Ван дер Верден. Математическая статистика: Пер. с англ. – М.: Иностр. лит. – 1960. – 343 с.
61. Вахтомин Н.К. Генезис научного знания. Факт, идея, теории. – М.: Наука, 1973. – 286 с.
62. Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті: Монографія. – К.: Видавниче обєднання, 2005. – 380 с.
63. Ведмеденко Е. Ю., Кувичка И. Н., Курик М. В., Стучинская Н. В. Исследование электропроводимости сыворотки крови // Письма в ЖТФ. – Т. 66. – № 8. – 1994. –С. 117–123.
64. Венда В.Ф. Инженерная психология и синтез. – М.: Машиностроение, 1982. – 143 с.
65. Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе. – К.: Вища шк., 1985. – 176 с.
66. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник/ М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, М.Ф.Степкота ін. За редакцією В.Г.Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.
67. Владимиров Ю.А., Рощупкин Д.И., Потапенко А.Я., Деев А.И. Биофизика: Учебник. – М.: Медицина, 1983. – 272с.
68. Войтвилло Е.К. Понятие. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 286 с.
69. Волков Ю., Войналович Н. Елементарна стохастика// Математика в школі – 2004 – №3. – С. 16 – 21.
70. Воловик П.М. Теорія імовірностей і математична статистика в педагогіці. – К.: Рад. шк., 1969. – 223 с.
71. Волькенштейн М.В. Биофизика. – М.: Высш. шк., 1987. – 592с.
72. Вороновский Д.Д. О применении графов в преподавании теоретической механики // Сб. науч.-метод. статей по теоретической механике. – М.: Высшая школа. – 1981. – Вып. 10. – С. 31 – 35.
73. Выготский Л.С. Избранные педагогические исследования. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. – 518 с.
74. Выготский Л.С. Собр. соч.в 4-х томах. Т.4. – М.: Педагогика, 2003. – 242 с.
75. Выготский Л.С. История развития высших психических функций// Развитие высших психических функций. – М.: Педагогика, 1960. – 500с.
76. Гальперин П .Я. Методы обучения и умственное развитие. – М.: Изд-во МГУ, 1969. – 45 с.
77. Гальперин П.Я. К исследованию интеллектуального развития ребенка// Вопр. психологии. – №1 . – с.15 – 25.
78. Гараев В.М., Куликов С.И., Дурко Е.М. Принципы модульного обучения// Вестник высшей школы. – 1987. – № 8. – С. 30 – 35.
79. Гатесель Ж. Преподавание физики в школах Франции и пути его совершенствования // Физика в школе. – 1977. – № 5. – С. 95 – 99.
80. Гельфгат І.М. Физика в таблицах для 7-11 кл. – М.: Гимназия. – 1997. – 82 с.
81. Генденштейн Л.Е., Гельфгат І.М., Кирик Л.А. Задачі з фізики. 8 кл. – Харків: Гімназія. Світ дитинства. – 1999. – 144 с.
82. Герасина Л.Н. Современная высшая школа в условиях реформирования образования. – Харьков, 1993. – 172 с.
83. Гершензон Е.М., Малов Н.Н. Курс общей физики. Механика. – М.: Просвещение, 1979. – 260 с; Электричество и магнетизм, 1980. – 270 с; Оптика и атомная физика, 1981. – 240 с; Молекулярная физика, 1982. – 285 с.
84. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций). – М.: Совершенство, 1998. – 428 с.
85. Ги Лефрансуа. Прикладная педагогическая психология. –СПб.: Прайм ЕВРОЗНАК, 2005. – 416 с.
86. Гинецинский В.И. Знание как категория педагогики: Опыт педагогической когнитологии. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. – 144 с.
87. Гладун А.Д. Физика в технологическом обществе// Физическое образование в вузах. – 2001 – т.7 – №3. 2001.
88. Глоссарий терминов по технологии образования. – Женева: ЮНЕСКО, 1986. – 239 с.
89. Глас Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1976. – 496 с.
90. Гмурман В.Е. Теория вероятностей и мтематическая статистика. – 2-е изд. – М.: Наука, 1977. – 416 с.
91. Гнеденко Б.В. Развитие теории вероятностей// Очерки по истории математики. – М.: Изд-во МГУ, 1977. – 247 с.
92. Голин Г.М. Вопросы методологии физики в курсе средней школы. М.: Просвещение, 1987. – 127 с.
93. Головенко А.Г. Типологія інженерних задач//Нові технології навчання. Наук.-метод. зб.: Вип.13. – К.: ІСДО, 1995. – С.68 – 73.
94. Голубева О., Кагерманьян В., Савельєв А., Суханов А. Как реформировать общее естественнонаучное образование?// Выcшее образование в России. – 1997 – №.2.
95. Голубева О.Н. Теоретические проблемы общего физического образования в новой образовательной парадигме. Автореф. дис.... док. пед наук: 13.00.02 /Санкт-Петербургский гос. пед. ун-т. – СПб., 1995. – 40 с.
96. Голубева О.Н., Суханов А.Д. Современный взгляд на структуру физики и ее отражение в учебном курсе// Физическое образование в вузах . – 1996 – т.2. – №.2 .
97. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Світоглядні функції загальної середньої освіти// Педагогіка і психологія. – К.,1994 –№1. – С.44 –56.
98. Гончаренко С.У. Методи розв’язування задач. – К.: Либідь. – 1996. – 321 с.
99. Гончаренко С.У. Методологічні і теоретичні основи формування в учнів середньої школи природничо-наукової картини світу: Дис. ... докт. пед. наук у формі наук. доповіді: 13.00.01. – К., 1989. – 56 с.
100. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
101. Гончаренко С.У. Фізика. Основні закони і формули фізики. – К.: Либідь. – 1996. – 48 с.
102. Гончаренко С.У. Формування наукового світогляду учнів під час вивчення фізики: Посібник для вчителя. – К.: Рад. шк., 1990. – 205 с.
103. Гончаренко С.У., Пастернак Н.В. Проблема підвищення теоретичного рівня освіти // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 2. – С. 16 – 19.
104. Горобець Ю.І., Кучко А.М. Вступ до фізики фрактальних структур. – К., 2000. – 146 с.
105. Готт B.C. Философские вопросы современной физики. 3-е изд. – М.: Высш. шк., 1988. – 343 с.
106. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. – М.: Педагогика, 1977. – 136 с.
107. Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Проблема понимания в философии. – М.: Политиздат, 1985. – 345 с.
108. Грищенко Г.П., Андронов В.М., Шут М.І. та ін. Галузеві стандарти вищої освіти. Напрям підготовки 0101. Педагогічна освіта. Спеціальність 6070100 Педагогіка і методика середньої освіти. Освітньо кваліфікаційна характеристика бакалавра. Програма підготовки бакалавра. – К., 2003. – 74 с.
109. Гронлунд, Норман Е. Оцінювання студентської успішності: Практ. посіб. – К.: Навч.-метод. центр ”Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2005. – 312 с.
110. Гроссман С., Тернер Дж. Математика для биологов.: Пер с англ. – М.: Высш. шк.,1983. – 383 с.
111. Губанов М.И., Утенбергов А.А. Медицинская биофизика. – М.: Медицина., 1978. – 336 с.
112. Гуляев Ю.В. Физические поля и излучения человека: новые методи ранней медицинской диагностики // Биомедицинская радиоэлектроника. – 2000. – №12. – С. 3 – 10.
113. Давыдов А.С. Биология и квантовая механика . – К.: Наукова думка, 1979.
114. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении – М.: Педагогика, 1972. – 423 с.
115. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986. – 240с.
116. Дахшлегер В.К. Лекция как метод работы в вузе// Сов. Педагогика – 1943. – №4. – С. 13 – 18.
117. Державна національна програма: Освіта. Україна ХХI століття. – К.: Райдуга, 1994. – 49 с.
118. Джуринский А.Н. Зарубежная школа: современное состояние и тенденции развития. – М.: Просвещение, 1993. – 192 с.
119. Дик Ю.И. Проблемы и основные направления развития школьного физического образования в Российской федерации: Автореф. дис.... д- ра пед. наук: 13.00.02 / РАО, НИИ содержания и методов обучения. – М., 1996. – 59 с.
120. Дмитренко К.О., Коршак В.Є., Костюкевич О.І. та ін Повторимо фізику. – К.: Гала. – 1997 – 192 с.
121. Дмитриев Г.Д. Основные направления разработки современного образования в развитых капиталистических странах: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / АПН СССР, НИИ общей педагогики. – М., 1988. – 36 с.
122. Добро Л.Ф. Интегральный поход к обучению общей физике: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. – М., 2000. – 185 с.
123. Доповідь міжнародної комісії по освіті для ХХІ ст.”Освіта: прихований скарб”// Ж.Делор, Париж. – Вид-во ЮНЕСКО, 1996.
124. Досвід Віденського медичного університету в реформуванні системи освіти: Перспективи співпраці/За ред. Л.Я.Ковальчука.– Тернопіль.: ТДМУ, 2006. – 290с.
125. Дубинчук О.С. До проблеми впорядкування педагогічної термінології // Педагогіка і психологія. – 1994. – №3. – С.37 – 43.
126. Дудел Дж., Рюехт Я. Физиология человека. В 4-х т., Т.2 Органы чувств. Т. 2. / Пер. с англ. под ред. П.Г. Костюка. – М.: Мир, 1985. – 238 с.
127. Ефименко В.Ф. Концепция эволюции физической картины мира в преподавании физики // Методы научного познания в обучении физике: Межвузовский сб. науч. трудов. – М.: МОПИ им. Н.К. Крупской, 1986. – С. 9 – 16.
128. Ефимова Е.В. Как определить эффективность лабораторных занятий? // Вестник высшей школы. – М., 1977. – № 3. – С. 27 – 31.
129. Жалдак М.І., Михалін Г.О. Елементи стохастики з комп’ютерною підтримкою. – К.: Видавничий дім "Шкільний світ" , 2002. – 120 с.
130. Жмодяков А.Б. Дидактические и методические аспекты совершенствования курса общей физики в высших технических учебных заведениях: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.02 / АПН СССР, НИИ проф.-техн. педагогики. – М., 1984. – 16 с.
131. Журавлев И.К., Зорина Л.Я. Дидактическая модель учебного предмета // Новые исследования в пед. науках. – 1979. – № 1 (33). – С. 18 – 23.
132. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2003. – 200 с.
133. М.Є.Кучеренко, Ю.Г. Вервес, П.Г.Балан та ін. Загальна біологія: Підруч. для учнів 10-11-х кл. середніх загальноосвіт. шк. / – К.: Генеза, 1998. – 464 с.: іл.
134. Загальний курс фізики: Навч. посіб. для студ. вищих технічних і педагогічних закладів освіти. У 3т. Т. 3: Оптика. Квантова Фізика / За редакцією І.М. Кучерука. – К.: Техніка, 1999. – 517 С.
135. Загальний курс фізики: Навч. посіб. для студ. вищих технічних і педагогічних закладів освіти У 3-Х Т. Т. 1: Механіка. Молекулярна фізика і термодинаміка. / За ред. І.М.Кучерука:– К.: Техніка, 1999. – 536 с.
136. Загальний курс фізики: Навч. посіб. для студ. вищих технічних і педагогічних закладів освіти У 3-х т. Т. 2: Електрика і магнетизм. / За ред. І. М. Кучерука: – К.: Техніка, 2001. – 518 С.
137. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. – М., 1982. – 160 С.
138. Закон України “Про вищу освіту” // Освіта України. – 2002 . – 26 Лют. № 17. – С. 2 – 8.
139. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про освіту”. – К.: Генеза, 1996. – 36 с.
140. Згуровский М.З., Доброногов А.В., Померанцева Т.Н. Исследование социальных процессов на основе методологии системного анализа. – К.: Наук. думка, 1997. – 220 с.
141. Згуровський М.З. Системна методологія передбачення. – К.: Івц "Видавництво "Політехніка", 2001. – 50 с.
142. Зинченко В.П. О Целях и ценностях образования // Педагогика, 1997. – №5. – С. 3 – 16.
143. Зорина Л.Я. Дидактические основы формирования системы знаний. – М.: Педагогика, 1978. – 325 С.
144. Иванов В.Г. Физика и мировоззрение. – Л.: Изд-во Лгу, 1975. – 118 С.
145. Ильина Т.А. Системно-структурный подход к исследованию педагогических явлений // Результаты исследований в педагогике. – М., 1977. – С. 3 – 18.
146. Ильина Т.А. Системно-структурный подход к организации обучения. – М.: Знание, – 1972. – Вып. 1. – 72 с.
147. Иоффе А.Ф. Физика в средней школе //Физика в школе. –№ 5. –1957.
148. Исторический вестник Московской медицинской академии им. И.М.Сеченова. – 1995. – Т. ІІІ – С.97.
149. Ительсон Л.Б. Математические и кибернетические методы в педагогике. – М.: Просвещение. 1988. – 240 с.
150. Іваницький О.І. Сучасні технології навчання фізики в середній школі. Монографія. – Запоріжжя: Прем’єр, 2001. – 266 с.
151. Інюшина Т., Ляшенко О. Електронне навчальне видання – підручник нового покоління // Професійно-технічна освіта. – 1999. – № 2. – С. 38 – 39.
152. Калита В.М., Стучинська Н.В. Фізика для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та абітурієнтів. К.: Книга плюс, 2003. – 280 с.
153. Калита В. М., Стучинська Н. В. Фізика для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та абітурієнтів. Механіка. – К.: Книга плюс, 2004. – 120 с.
154. Капица С.П., Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего. – 3-е изд. – М.: Эдиториал, 2003. – 288 с.
155. Каптерев П.Ф. Избранные педагогические сочинения:Книга для учителя:Из опыта работы. М.:Просвещение,1988. – 159 с.
156. Карасова И. С. Проблемы взаимосвязи содержательной и процессуальной сторон обучения при изучении фундаментальных физических теорий: Дисс. ... докт. пед. наук. – Челябинск: ЧГПУ, 1997. – 337 с.
157. Каташинська І.В. Історичні тенденції розвитку шкільної альтернативної освіти США// Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Зб.наук.пр. – К.: Педагогічна думка, 1999. – С .67 – 74.
158. Качество знаний учащихся и пути его совершенствования / Под ред. М.Н.Скаткина,В.В.Краевского. - М.: Педагогика, 1978.
159. Кедров Б.М. Предмет и взаимосвязь естественных наук. – М.: Наука, 1967. – 436 с.
160. Кибец И.Н. Физика: Справочник для абитуриентов и студентов. – Харків: Фоліо – 2000. – 479 с.
161. Кирмайер М. Мультимедиа. – СПб:, ВHV-Санкт-Петербург, 1994.
162. Кирик Л.А. Самостоятельные и контрольные работы по физике 10-11 кл. – М.: Гимназия. – 1998. – 124 с.
163. Китаев Н.Н. Групповые экспертные оценки. – М.: Знание, 1976. – 63 с.
164. Китайгородская Г.И. Формирование основ методологических знаний при изучении курса общей физики // Вопросы методики обучения физике и подготовки учителя физики: Сб. науч. тр. – М.: МПГУ, 1998. – С. 59 – 60.
165. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта. – М.: Знание, 1989. – 80 с.
166. Клещева Н.А. Курс физики как методологическая и методическая основа системы обучения студентов дисциплинам технического цикла в вузе Автореф. дис. … д-ра пед. наук: 13.00.02 /АПН СССР. – Владивосток, 2000. – 36с.
167. Клименюк А.В., Калита А.А., Бережная Є.П. Методология и методика педагогического исследования: Постановка цели и задач исследования: Учеб. пособ. – К.: КГПИ, 1988. – 100 с.
168. Клос Е.С. Шляхи забезпечення наступності між середньою і вищою школою у вивченні фізики: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. – К., 1974. – 220 с.
169. Кодлюк Я.П. До проблеми функцій шкільного підручника // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць. – К.: Педагогічна Думка, 2000. – Вип. 2. – С. 28 – 31.
170. Козирський В.Г., Лень А.Є., Шендеровський В.А., Стучинська Н.В. Повернення із забуття імен українських вчених – один із чинників духовного відродження України. Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі. Збірник наукових праць. Тернопіль – Севастополь – Івано-Франківськ. – 2001. – с. 78 – 82.
171. Козловська І.М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної школи: Дидактичні основи: Монографія / За ред. С.У. Гончаренка. – Львів: Світ, 1999. – 302 с.
172. Колесник Т.В. Місце підручника з математики у розвитку пізнавальної діяльності // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць. – К.: Педагогічна думка, 2000. – Вип. 2. – С. 65 – 68.
173. Коллингс Е. Опыт работы американской школы по методу проектов. – М.: Новая Москва, 1926. – 196 с.
174. Колмогоров А.Н. Математика в ее историческом развитии. – М.: Наука, 1991. – 224 с.
175. Коменский Я.А. Великая дидактика // Избр. соч. – М., 1965. – С. 162.
176. Кондаков Н.И. Введение в логику. – М.: Наука, 1967. – 466 с.
177. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М.: Мысль, 1974. – 568 с.
178. Коржуев А.В., Рязанова Е.Л. Принцип профессиональной направленности обучения физике в медицинских институтах // Физическое образование в вузах. – 2000 – т. 6 – №2.
179. Корсак К.В. Фізика. Письмовий екзамен. – К.: Либідь. – 1992. – 218 с.
180. Корсак К. Інтегрований курс "Основи сучасного природознавства" як засіб формування синергетичного світобачення студентів // Вища освіта України. – 2003. – № 2 – С. 94 – 98.
181. Корсунська Н.У. Модульне навчання: принципи організації та фактори ефективності // Професійно-технічна освіти. – 2000. – № 1. – С. 26 – 29.
182. Косоногов И.И. Основанія физики. Курсъ, читаный автором студентамъ Медицинского Факультета. –К. – 1906. – 305 с.
183. Косоногов И.И. Основания физики. – К., 1906. – 444 с.
184. Костюк П.Г., Гродзинский Д.М.; Зима В.Л. и др. Биофизика. – К.: Вища шк.; 1988.
185. Красовський М. Деякі аспекти педагогічної підготовки вчителів США// Рідна школа. – 2001. – № 5. – С. 72 – 76.
186. Кредісов А.І. та ін. Менеджмент для керівників / А.І. Кредісов, Є.Г. Панченко, В.А. Кредісов. – К.: Знання, 1999. – 556 с.
187. Кремень В. Людина та освіта у вимірі економічної цивілізації // Дзеркало тижня. –2006. – №40(619).
188. Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота,2003. – 272 с.
189. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Статегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота,2005. – 216 с.
190. Крижановский В.Г. Основные сведения школьного курса. – К.: БАО. – 1999. – 94 с.
191. Крот Ю.Є. Фізика у визначеннях і таблицях. Для абітурієнтів. – К.: Ранок. – 1998. – 144 с.
192. Кузнецов В.И., Идлис В.Н., Гутина Г.М. Естествознание. – М.: Агор 1996 – 384 с.
193. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1970. – 114 с.
194. Куприянов А.В. Проблемы исследования учебных групп профессий и определение содержания профессиональной подготовки // Проблемы всеобщего профессионального образования молодежи: Сб. науч. тр. – Л.: ВНИИ ПТО, 1987. – С. 47 – 58.
195. Курик М.В., Боксер С.П. Стучинська Н.В. Вплив музики на фрактальну структуру ротової рідини// Письма в Жтф. – 2008. – №4, С.72 – 74.
196. Кучерук І.М., Дущенко В.П., Андріанов В.М. Обробка результатів фізичних вимірювань. – К.: Вища шк., 1981. – 213 с.
197. Кыверялг А.А. Методы исследования в врофессиональной педагогике. – Таллин: Валгус, 1980. – 334 с.
198. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях: Пер. С Англ.- М Прогресс, 1980. – 391 С.
199. Лабораторный и лекционный эксперимент по медицинской и биологической физике/ Под ред. Д.С.Кройтора, А.Н.Ремизова, В.О. Самойлова – Кишинёв: Лумина, 1983.
200. Ладика Р.Б. Повторимо курс фізики: Посібник для абітурієнтів.– Т.: Джура – 1999. – 272 с.
201. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel.– К.:МОРИОН – 2000. – 320 с.
202. Лапінський В.В., Терещук Б.М. Фізика. Основні поняття і закони. Для учнів і абітурієнтів. – К.: А.С.К. – 1998. – 279 с.
203. Левченко Т.И. современные дидактические концепции в образовании: Монография. – К.: Мауп, 1995. – 168 с.
204. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: в 2-х т. – т. 2. – М., 1983. – 317 с.
205. Леонтьев А.Н. Философия психологии. – М., 1994. – 256 с.
206. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика 1981. – 165 с.
207. Лернер И.Я. Теория современного процесса обучения, ее значение для практики // Сов. Педагогика. – 1989. – № 11. – с. 11 – 17.
208. Ливенсон А.Р. Электромедицинская аппаратура. – М: Высш. шк. 1987
209. Ливенцев Н.М. Курс физики:Учебник для вузов. – М: Высш. шк. 1978. – 336 с.
210. Лігоцький А.О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем. – К.: Техніка, 1997. – 325 с.
211. Лобоцкая Н.Л., Мороз Ю.В., Дунаев А.А. Высшая математика: Учебник для вузов – М.: Высш. шк., 1987.
212. Логвинов И.И. Философия образования и педагогика: точка зрения дидакта//Педагогика. – 1997. – №3. – С. 105 – 110.
213. Ляшенко О.І. Трансформа