Іщук Світлана Олексіївна. Формування та розвиток виробничого потенціалу промислових підприємств (теорія і методи)

Краткое описание

Іщук Світлана Олексіївна. Формування та розвиток виробничого потенціалу промислових підприємств (теорія і методи) : Дис... д-ра наук: 08.06.01 2006

Іщук С.О. Формування та розвиток виробничого потенціалу промислових підприємств (теорія і методи). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами / Інститут регіональних досліджень НАН України. Львів, 2006.
Дисертація присвячена вирішенню актуальної науково-господарської проблеми підвищення ефективності функціонування промислових підприємств шляхом побудови цілісної концепції формування та розвитку їх виробничого потенціалу. У цьому контексті обґрунтовані економічна сутність та структура виробничого потенціалу, узагальнені принципи його формування і системні засади організації управління виробництвом, визначений вплив макроекономічних чинників і регуляторів на процеси відтворення виробничого потенціалу, проведений аналіз форм і методів розширеного відтворення на мікрорівні, досліджені основні напрямки, тенденції та динаміка інноваційного розвитку промислового виробництва в Україні.
У роботі вдосконалена методологія оцінки ефективності використання виробничого потенціалу промислових підприємств і формування інвестиційної стратегії розвитку виробництва, а також запропоноване означення і обґрунтована дія фінансового механізму відтворення виробничого потенціалу. Розроблені методичні рекомендації для розрахунку тривалості виробничого циклу, запропоновані методи покращення організаційного рівня виробництва і механізми підвищення ефективності управління матеріальними потоками промислових підприємств, побудовані оптимізаційні моделі, спрямовані на вдосконалення організації та використання виробничого потенціалу.
Особлива увага в дисертації приділена розробці нових методів і моделей планування та прогнозування розвитку виробничого потенціалу, зокрема визначенню оптимальних виробничих і цінових стратегій промислових підприємств, а також моделюванню циклів простого і розширеного відтворення виробництва.

У дисертаційній роботі представлений авторський варіант вирішення важливої науково-господарської проблеми підвищення ефективності функціонування промислових підприємств шляхом побудови цілісної концепції формування та розвитку їх виробничого потенціалу.

На підставі аналізу основних наукових підходів до організації та розвитку виробництва обґрунтована економічна сутність і структура виробничого потенціалу промислових підприємств як складної, організованої, динамічної системи, що формується з множини елементів (основних виробничих фондів, матеріально-сировинних, трудових, технологічних та інформаційних ресурсів), які перебувають у взаємозв’язку та взаємодії і виконують різні функції в процесі виготовлення продукції необхідної кількості та якості і в терміни, визначені ринком. У цьому контексті узагальнені структурні та якісні принципи формування виробничого потенціалу, його системні характеристики і засади організації управління промисловим виробництвом.
Виходячи із аксіоми про необхідність забезпечення розширеного відтворення виробничого потенціалу, визначений вплив основних макроекономічних чинників і регуляторів (бюджетно-податкової, грошово-кредитної та амортизаційної політики) на процеси відтворення; запропоновані способи удосконалення територіальної структури виробництва, систематизовані форми і методи розширеного відтворення потенціалу на мікрорівні, а також досліджені напрямки і тенденції інноваційного розвитку промислового виробництва в Україні.
Проведення комплексної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу вимагає системного аналізу обсягів і структури як витрат, так і доходів промислових підприємств з огляду на фізичну неоднорідність виробничих ресурсів і виготовленої продукції, а також складність розрахунків внеску окремих елементів потенціалу в досягнення кінцевих результатів виробництва. Це обумовлює необхідність, з одного боку, визначення фінансових співвідношень між показниками витрат і випуску, а з іншого застосування багатьох методів оцінки, включно із нормативними, методами лінійного програмування, виробничими функціями, а також їх комбінаціями. На основі синтезу названих методів розроблені методичні рекомендації для оцінювання потенційних меж розвитку виробництва, за допомогою яких ефективність функціонування виробничого потенціалу відображається у контексті двох основних її складових технологічної і економічної.
Вирішення проблеми раціонального залучення і оптимального використання фінансових ресурсів промислових підприємств як необхідної умови досягнення високого рівня ефективності виробництва лежить у площині вдосконалення фінансового механізму відтворення їх виробничого потенціалу. Напрямки дії цього механізму обґрунтовані на підставі аналізу моделей фінансування поточної діяльності і рентабельності активів та власних коштів промислових підприємств. Результати розрахунків названих показників за підсумками діяльності десяти промислових об’єктів Львівської області засвідчили невисоку ефективність функціонування всіх проаналізованих машинобудівних підприємств, порівняно з іншими виробниками. Проведені розрахунки дозволили виявити основні чинники впливу на фінансові результати діяльності підприємств і обґрунтувати способи покращення цих показників.
Оскільки реалізація будь-яких заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування промислових підприємств, потребує відповідних інвестицій, автором удосконалена методологія вибору інвестиційної стратегії розвитку виробничого потенціалу шляхом побудови економіко-математичної моделі, яка дозволяє здійснювати комплексну оцінку доцільності залучення інвестицій з одночасним урахуванням усіх критеріїв їх ефективності, а також обґрунтована економічна категорія початкові інвестиції”, на підставі якої запропонований метод оптимізації інвестиційних програм розвитку виробництва в часі і в просторі.
Основним показником організаційного рівня виробництва, а також одним із критеріїв ефективності використання виробничого потенціалу промислових підприємств є виробничий цикл. На основі досліджень структури і особливостей організації виробничих процесів розроблений метод розрахунку тривалості виробничого циклу виготовлення серії складних виробів, а також висвітлені принципи і особливості раціональної організації серійного виробництва. Запропонований метод дозволяє визначати реальну тривалість виробничого циклу за допомогою коефіцієнта, який характеризує видовження його теоретичної тривалості, обумовлене технологічними вимогами (послідовністю операцій) і організаційними умовами виконання робіт.

За підсумками аналізу основних взаємозалежностей, які існують між елементами виробничого потенціалу підприємства і техніко-економічними показниками його діяльності, обґрунтовані основні чинники впливу на тривалість виробничого циклу, серед яких виділені конструкційно-технологічні, організаційні та економічні, а також запропоновані способи скорочення циклу, зокрема, шляхом регулювання величини коефіцієнта зростання витрат у процесі виготовлення продукції і удосконалення організації транспортних послуг у цехах промислових підприємств.
На підставі дослідження основних етапів транспортно-складських операцій, що супроводжують промислове виробництво, обґрунтована дія механізму регулювання руху вантажопотоків на підприємстві та за його межами і запропоновані методи удосконалення цього механізму, які полягають в оптимальному поєднанні форм постачання, тобто у визначенні обсягів транзитних і складських поставок, із врахуванням внутрішніх переміщень вантажопотоків. Для вирішення цього завдання розроблена економіко-математична модель, у якій цільовим функціоналом є мінімізація транспортно-складських витрат підприємства, а обмеження включають: обсяги поставок сировинно-матеріальних ресурсів, витрати на їх постачання, складування і внутрішнє транспортування, а також витрати, пов’язані зі зберіганням і транспортуванням готової продукції.
Ефективним способом удосконалення організації виробничого потенціалу є концентрація випуску на окремих підприємствах технологічно однорідної продукції, що допускає використання визначених технологічних методів виробництва і основних виробничих фондів. Розроблені автором математичні залежності для розрахунку потенційного приросту обсягів виробництва за умови концентрації випуску технологічно однорідних виробів і отримані шляхом апроксимації функції собівартості рівняння, які дозволяють визначати сумарні витрати групи підприємств на виробництво технологічно однорідної продукції, лягли в основу побудованої економіко-математичної моделі оптимального використання виробничого потенціалу цих підприємств.
За допомогою розроблених моделей управління прогнозними сценаріями формування та розвитку виробничого потенціалу, які дозволяють визначати обсяги виробництва, приріст випуску і його прискорення, а також величину інвестицій, необхідних для повної реалізації того чи іншого сценарію у будь-який момент заданого періоду і, таким чином, своєчасно усувати відхилення від обраної траєкторії розвитку підприємства, досліджені чотири прогнозні сценарії досягнення визначених цільових параметрів виробництва ЗАТ Ензим”. Запропоновані моделі, що відображають перехід динамічної системи (окремого підприємства або групи підприємств) з одного економічного стану в інший, є базою для оперативного аналізу та порівняння декількох прогнозних варіантів розвитку виробництва певних видів продукції і вибору найприйнятнішого із них, виходячи з поставлених завдань.
Одним із пріоритетів оперативного планування виробництва є формування таких виробничих програм, реалізація яких забезпечить промисловим підприємствам максимальну віддачу всіх елементів їх виробничого потенціалу і, відповідно, досягнення найвищої ефективності господарювання в умовах динамічного ринкового середовища. Для цього розроблений метод визначення оптимальних обсягів виробництва за двома фінансовими критеріями розвитку підприємства: абсолютним (чистий прибуток) і відносним (рентабельність продукції). Результати розрахунків, проведених для промислових підприємств Львівської області за допомогою спеціально розробленого пакету прикладних програм Виробництво”, засвідчили: по-перше, безпосередній вплив на обсяги виробництва та прибуток, генерований цими обсягами, коефіцієнтів еластичності капітальних, матеріально-сировинних і трудових витрат за випуском продукції, а також показників, що характеризують співвідношення між вихідними параметрами виробничого потенціалу об’єктів дослідження; по-друге, методологічну різницю між двома критеріями ефективності абсолютний критерій оптимальності, тобто чистий прибуток підприємства, генерує значно вищі обсяги виробництва (і прибутку), ніж відносний критерій (рентабельність продукції); по-третє, дію закону граничної віддачі факторів виробництва.
В умовах ринкової конкуренції важливу роль відіграє цінова політика, яка дозволяє виробникам впливати на попит і, відповідно, оперативно коригувати обсяги власного виробництва за рахунок гнучкості наявного виробничого потенціалу. Оскільки підприємства з однаковими відтворювальними характеристиками можуть дотримуватися протилежних цінових стратегій, якщо вони належать до різних груп виробників із позиції знака еластичності попиту на їх продукцію, автором запропонована методологія вибору цінової стратегії будь-якого промислового підприємства, а також отримані вирази для розрахунку еластичності попиту на продукцію за її ціною, і на їх підставі рівняння для визначення оптимальної ціни на продукцію, при якій прибуток підприємства є максимальним за наявного обсягу і структури його виробничого потенціалу.
Для оцінки процесів простого відтворення на промислових підприємствах запропонований метод визначення тривалості операційного циклу, який дозволяє оцінювати швидкість трансформації оборотних активів і здійснювати варіантні розрахунки темпів нарощування виробництва шляхом зміни структури поточних витрат. Результати розрахунків, проведених для АТЗТ Світанок” за допомогою підпрограми Цикл”, довели адекватність розробленої моделі, а дослідження залежностей між тривалістю операційного циклу і індексами росту виробництва та матеріаловіддачі виявили тенденції скорочення циклу при зростанні виробництва, і навпаки подовження циклу при зростанні матеріаловіддачі.
Однією із найреальніших форм фінансового забезпечення розвитку промислового виробництва, яка дозволить створити стабільну основу для розширеного відтворення виробничого потенціалу, є реінвестиційний механізм. Виходячи із цього постулату, автором розроблена модель замкнутого циклу розширеного відтворення виробничого потенціалу, яка враховує дію реінвестиційного механізму і базується на функціональній залежності між індексами росту доданої вартості та основних виробничих фондів підприємства. Результати розрахунків, проведених на підставі даних звітності промислових підприємств Львівської області, засвідчили зростання основних виробничих фондів об’єктів дослідження (однак до певної межі, яку можна умовно назвати піком насичення”) при збільшенні коефіцієнта реінвестування. Поява цих піків свідчить про виникнення диспропорцій у структурі потенціалу підприємств і доводить необхідність застосування комплексного підходу до управління реінвестиційним механізмом із метою забезпечення збалансованого відтворення усіх елементів виробничого потенціалу.