ІСТОРИЗМ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКОВНОСТІ В ТВОРЧИХ ЗДОБУТКАХ ДМИТРА БОРТНЯНСЬКОГО

Краткое описание

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

На правах рукопису

Іванов Олег Володимирович

УДК 78.01+783(477)

ІСТОРИЗМ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКОВНОСТІ В ТВОРЧИХ ЗДОБУТКАХ ДМИТРА БОРТНЯНСЬКОГО

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
кандидат мистецтвознавства,
доцент Петренко Ольга Миколаївна

Миколаїв - 2009

З М І С Т

Вступ..4

Розділ І. Православна церковність вітчизняного новотного літургійного співу ХVIII - першої чверті ХІХ ст.

1.1. Діалектика співацьких східно-слов’янських традицій в символіці
літургійної служби.16

1.2. Вплив православної обрядності на розвиток класичної музично-творчої
культури Петербурзької придворної капели.25

1.3. Д. Бортнянський родоначальник вітчизняного класичного
напрямку у православній музиці..42

1.4. Жанрова визначеність творчих здобутків придворного
композитора павловсько-олександрівського часу54

Роздід ІІ. «Проект» про віддрукування «крюкового співу» як науковий
історико-музичний доробок Д. Бортнянського в системі
православного церковного співу

2.1. Історичні віхи музично-теоретичної науки Д. Бортнянського про
збереження традицій «крюкового співу».86

2.2. Питання виникнення «Проекту» та його авторська апробація..114

2.3. Слов’яно-руська природа наукової змістовності «Проекту».....124

2.4. «Проект» Д. Бортнянського за старообрядницькими традиціями
«крюкового співу» та завданнями новонотного стилю...142

Висновки........................................................................................................................173

Список використаних джерел...179

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

РДБ Російська державна бібліотека. Москва.
ДІТМК Державний інститут театру, музики і кінематографії імені Н.К.Черкасова. Санкт-Петербург.

ДММК Державний музей міської культури. Санкт-Петербург.

РНБ -- Російська наукова бібліотека. Санкт-Петербург.

ІМФЕ Інститут мистецтва, фольклору та етнології АН України. Київ.

ІРЛІ РАН Інститут Російської Літератури Російської академії наук. Санкт-Петербург.

МБГ Міська бібліотека в Глухові. Глухів, Сумської області.
МОДА Миколаївський обласний державний архів.
РДАДА Російський державний архів давніх актів. Москва.

РДАЛМ Російський державний архів літератури і мистецтва. Москва.

ЦДІАР Центральний державний історичний архів Росії. Санкт-Петербург.

ЦММК Центральний музей музичної культури ім. М.І.Глінки. Москва.

ВСТУП
Православная церковність (від акад. словника 1847 р. «церковність» все, що стосується церковного обиходу, обрядності, канонів) в її ширкому понятті з давніх часів Київської Русі відноситься до традиційного укладу християнської східнослов’янської культури, розвиток якої привів до виникнення різних типів релігійного життя, в т. ч. й літурійного. У його гуманітарному просторі категорія історизму специфічно проявляється як церковно-півче мистецтво і відзначається своїм універсальним характером. Ця обставина висуває необхідність вивчення даного музично-художнього явища, що в умовах етнонаціональної дійсності країни стає виявом його літургійної обрядності. Антрополологічна семантика останньої закріпила за собою також й розуміння специфічного церковного духовного співу, що протягом останніх 1020 років був і тепер залишається в богослужінні основним музичним матеріалом. Пізнання цього феномену в його інтонаційній реалії вияляє не тільки багатовікову практичну діяльність церковного півчого кліру, а й технологію (від гр. techne мистецтво, майстерність, і logos наука, закон). Щодо професійної «технології» виконавців-крилошан, то вона у своєму двословному значенні є наукою про майстерність співацького мистецтва і поняття історизму в даному випадку вбирає в себе довготривалий в часі діалектичний процес творчого художнього мислення.
Актуальність теми. Православна церковність в музиці це унікальний за своєю внутрішньо-образною красою та інтонаційним багатством шар давньоруського вокально-хорового мистецтва, що генетично увібрав в себе особливу висоокооргаганізаційну медіативну духовну культуру зі своєю символікою і художнім мисленням. Завдяки символічній природі богослужбового співу в літургійній практиці був закладений величезний мовно-мелодійний потенціал, характерний виключно для хорового співу «а cappella». Різькі зміни у вітчизняному музичному мистецтві в ХVII столітті привели його до засвоєння лінійної нотації та партесного співу. У багатовіковому історичному розвитку вітчизняної духовної та світської професійної музики на межі ХVIII XIX ст. виникла своєрідна мистецько-стильова ситуація, коли за просвітницькимим тенденціями та демократичними началами почали виникали нові художні форми. На цьому шляху своєї еволюції вони, перш за все, широко відкрилися перед сталими національними традиціями та цілісністю естетичних норм європейського загально-культурного процесу. Актуалізація тогочасного мистецтва в багатьому позначала майбутні трансформації як в російській, так й українській музичній культурі другої половини ХІХ початку ХХІ ст.
Творчість Д. Бортнянського належить саме до тієї генерації української музичної інтелегенції минулого, яка в його часи намагалась визначити модель постановки духовних композицій у світсько-сакральному руслі та розширити рамки загально вітчизняної мистецької парадигми. Церковність його творчих здобуткв (знання церковної служби, послідувань річного церковного кола, церковних таїнств, моралі, православної соборності) охоплює майже усе мистецьке життя композитора. Працюючи в руслі передових європейських музично-естетичних досягнень, він творчо переосмислював позитивні результати попередників і на національному ґрунті їх переосмислення прагнув збагатити свою мистецьку діяльність та надати їм глибокого художнього змісту.
Аналіз виявлених друкованих та рукописних матеріалів XVIII XIX ст., список яких подано в кінці дисертації, показує, що багатий творчій досвід, як й уся музична діяльність Д. Бортнянського, творця православного співацького напряму, до цього часу не була предметом спеціального дослідження. Вихований в кращих традиціях східно-слов’янського православія, він практично і теоретично засвоїв досягнення своїх попередників (знаменна школа Олександа Мезенця, ключі знаменного співу Фоміна-Макар’євського, музична грамота Миколи Дилецького) і вийшов на створення єдиного в Росії-Україні «Проекту» про відродження національного знаменного мистецтва. Його палкий заклик до своїх сучасних та музичних нащадків розсекретити мелодичний фонд співацької археології вже на початку ХІХ привело вітчизняну наукову думку до необхідності у створенні докладного опису пам'ятників православного церковного співу. Саме тоді відповідальну роль в цій справі він взяв на себе.
Необхідність вивчення проблеми криється в тому, що його композиторська діяльність, творчій світогляд органічно входять в коло художньо фахових характеристик раннього періоду вітчизняної музичної класики, що розуміється дисертантом як єдиний культурний континуум. Спектр художніх інтересів митця є досить широкий: блискучий композитор, талановитий оперний співак і церковного кліру, педагог-вихователь творчої молоді Петербурзької придворної співацької капели, громадській діяч в галузі мистецтв і літератури, теоретик і методист хорового співу. У його багатогранній творчій спадщині питання взаємодій різних видів мистецтв вирішувались як сукупність проявів художнього життя в рамах європейської та національної культури.
Отже, актуальність теми «Історизм православної церковоності в творчих здобутках Дмитра Бортнянського» зумовлена нерозробленістю концептуальних основ щодо: об’єктивної сутності традиційного православного співу в музичній діяльності Д. Бортнянського, історизму цього явища, глибинних зв’язків творчої лабораторії композитора з тенденціями розвитку давньоруского вокально-хорового мистецтва, вимог та потреб сучасного музичного життя у вдосконаленні форм мистецького напряму в музично-освітянській сфері.
Ступінь наукової розробки проблеми та джерелознавча база. На сучасному етапі розвитку гуманітарної науки майже відсутні вичерпні праці, що пропонують духовно-православне осмислення проблеми ранніх форм вітчизняної музичної класики в аспекті її цілісності на матеріалі творчості одного з крупніших представників вітчизняного художнього мистецтва другої половини ХVIII першої чверті ХІХ ст., яким був композитор Д. Бортнянський.
Разом з цим, в науковій літературі ХІХ ХХ ст. міститься досить об’ємний матеріал, присвячений: по-перше, загальним закономірностям церковності у вітчизняній музиці означеного часу, по-друге, творчій діяльності представників різних мистецьких напрямків цього періоду, в тому числі і композитора Дмитра Степановича; по-третє, церковному хоровому співу, як художньої течії православного напряму, де авторитет митця вважався недоторканим; по-четверте, естетичному осмисленню художніх форм класичної музики, в т. ч. Д. Бортнянського; по-п’яте, еволюції його творчо-наукової свідомості в галузі світського та давньоруського співацького мистецтва. Оскільки в даній роботі засвічується проблема духовно-православної художньої практики творчої діяльності композитора, то ми, виходячи із загальної концепції дисертації (обумовленість системою усталених поглядів на православну церковність в сфері музичного мистецтва), спромоглися систематизувати результати відомих емпіричних досліджень її окремих аспектів та соціальнокультурної динаміки явища в цілому.
До матеріалів загальнометодологічного обґрунтування проблеми (православна церковність) віднесені труди вчених в галузі літургіки (наука про церковне богослужіння) це праці І. Дмітрєвського, А. Голубцова, І. Карабінова, П. Флоровського, В. Н. Лосського, М. Д. Успенського. Разом з ними використані літературні та архівні джерела з питань духовно-музичного мистецтва та теоретичних питань жанра і форми. Вони поділені на п’ять наступних груп:
Перша праці Б. В. Асаф'єва, Ч. Берні, А. Вейдемейєр, Л. Вернон, Б. Л. Вольмана, В. М. ВсеволодськогоГернгросса, Г. К. Іванова, А. Карабанова, Ю. В. Келдиша, П. Д. Перепелицина, Л. М. Раабена, О. С. Рабиновича, О. С. Розанова, В. Д. Конен, К. О. Копержинського, Ю. А. Кремльова, В. І. Музалевського, Т. І. Ліванової, К. Нефа, С. Ф. Светлова, М. Ф. Фіндейзена, Я. Штеліна, Б. П. Юргенсона, в яких розкривається суть вітчизняної та західноєвропейської музичної культури ХVIII-ХІХ ст. та осмислюється її роль у творчому зростанні Д. Бортнянського.
Друга праці В. В. Лебедева, І. Ф. Гофмана, Н. А. Лебедева, Є. О. Болховитинова, В. Ф. Булгарина, Б. Ф. Доброхотова, М. І. Компанейського, М. Лістової, Ф. П. Львова, К. Павловського, Н. І. Полетаєва, М. Г. Рицарєвої, Г. Д. Сімена, С. В. Смоленського, Л. О. Федоровської, О. М. Петренко, Н. Г. Мешковцева та ін., в яких висвітлюються питання розвитку художньої культури та творча діяльність передових представників епохи вітчизняного просвітительства.
Третя праці Б. Кудрика, Д. Л. Локшина, П. Д. Перепелиціна, А. В. Преображенського, В. В. Протопопова, Л. А. Сакетті, С .С. Скребкова, М. Д. Успенського, Л. М. Хіврич, О. С. Цалай-Якименко, Л. П. Корній та ін., в яких автори актуалізують проблему духовної спадщини Д. Бортнянського, підпорядковуючи її загальним естетичним критеріям та принципам музичної культури.
Четверте праці О. Д. Алексєєва, О. Я. Шреєр-Ткаченко, М. М. Гордійчука, М. К. Боровика, В. Ф. Іванова, Л. П. Корній, М. Г. Рицаревої, З. З. Дурова, Б. Кудрика, Л. М. Раабена, С. Ф. Світлова, С. С. Скребкова, М. Ф. Фіндейзена, в яких обґрунтовуються творчі пошуки Д. Бортнянського щодо розроблення ним класичних норм у музичних жанрах великої та малої форми.
П`ята праці дослідників П. П. Вяземського, О. В. Фінагіна, В. В. Стасова, С. В. Смоленського, І. П. Сахарова, А. В. Преображенського, Ю. В. Келдиша, В. Ф. Іванова та ін., що піднімають проблему розуміння Д. Бортнянським традицій знаменного співу і крюкової нотації та їх розвиток в нових соціально-культурних умовах.
Одним з головних джерел дослідження є друковані та рукописні праці Д. Бортнянського. Вивчені архівні фонди Миколаївського державного обласного архіву, де зосереджено багато копій документів та матеріалів щодо життя та творчої діяльності композитора з фондів державних архівів України і Росії (Київ, Санкт-Петербург, Москва). Особливе місце в джерельній базі відведена історичним актам і документам, оприлюдненню нотних видань ХІХ ХХ ст. з творів композитора, тогочасним публікаціям у часописах „Благонамеренный”, „Друг просвещения”, „Московский телеграф”, „Северная пчела”, „Воскресный досуг”, „Нувеллист”, „Русская музыкальная газета”, „Хоровое и регентское дело”, „Киевская старина”, „Иллюстрация”, „Иллюстрированная газета”, „Музыкальный свет”, „Московские ведомости”, „Благонамеренный”, „Церковно-приходская школа”, „Музыкальная жизнь”, ”Санкт-Петербургские ведомости”, „Телескоп”, „Музыкальная старина”, „Журнал Московской патриархии”, ”Православний вісник”, присвячених вивченню творчого доробку композитора.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в руслі державної комплексної програми Міністерства Освіти і Науки («Україна ХХІ століття»), Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.97 р. № 657 Міністерства культури і мистецтв України (Концептуальні напрямки діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури”) і відповідає науковому напрямі дсліджень кафедри музичного мистецтва Миколаївського державного університету ім. В. О Сухомлинського та темі № 3 «Українська музика в аспекті художньо-освітніх культурних традицій» й державному проекту № 56 «Музична освіта в Україні ХVІІІ ст.». Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Миколаївського державного університету ім. В. О. Сухомлинського (Протокол № 11 від «5» травня 2003 р.).
Мета дослідження полягає у виявленні сутності феномену православної церковності та традиційних основ давньоруського співу у творчому мисленні Д. Бортнянського, а також важливості засвоєння їх досягнень сучасним музикознавством та практикою культурного будівництва нового часу. В роботі зроблена спроба, по-перше, розкрити діалектику цього явища і виявити причетність композитора до православного співу обрядової традиції, по-друге, висвітити наслідки його наукових позицій, захищених ним в своєму «Проекті» про віддрукування крюкового співу, і по-треттє, підтвердити істинність його авторського кредо для з'ясування тих культурно-історичних обставин, на фоні яких відбувалась творча діяльність митця.
Визначена мета передбачає рішення завдань, серед яких центральне місце належить розробці принципів аналізу індивідуальної особистості щодо православності творчих здобутків Д. Бортнянського. Поряд з цим завданням наступними іншими є такі:
— виділення суттєвих ознаків картини православної церковності в контексті досліджуваної теми;
— критичне осмислення відомого архівного та друкованого матеріалу щодо проблеми;
— виявлення впливу західно-європейської рефлексії, що актуалізує творчий доробок Д. Бортнянського;
— обґрунтування природи вокально-хорової праці митця як особистості традицій православного співу;
— визначення діапазону його практичної діяльності в системі тогочасного музичного мистецтва;
— оцінення малодослідженої творчої діяльності композитора в галузях: гімнічно-кантатної творчості, творчої роботи в Придворній капелі, науково-дослідної праці щодо відродження культури знаменного співу;
— розкриття провідних тенденцій в розвитку теоретичних ідей митця та перспективи використання його творчих здобутків в умовах розбудови національної науки і музичного мистецтва.
Об'єкт дослідження становить історизм православної церковності як процес в системі соборного вітчизняного літургійного служіння.
Предметом дослідження є новаторська творча концепція теорії та практики музичної діяльності Д. Бортнянського у відновленні ним національ них основ вітчизняного церковного співу.
Методологічну основу праці складає поєднання історичного підходу (осмислення музичного матеріалу композитора з позицій генезису загальнохудожнього контексту епохи і перспективи розвитку) з теоретичним обгрунтуванням проблеми (аналіз теорії богослужбового cпіву за матеріалами «Проекту» Д. Бортнянського). Крім того: покладені основні ідеї відродження національної науки, культури та освіти, визначені Конституцією України, Концепцією національного виховання; загальнолюдська ідеологія, зорієнтована на національно-культурні цінності; доцільність творчого використання історико-теоретичних надбань та соціально-музичнмх досягнень минулого в сучасних умовах; фундаментальні наукові роботи вчених (філософів, істориків, філологів, педагогів, мистецтвознавців) з проблем творчої спадщини музичних поколінь та її ролі у розвитку національної самосвідомості
Методи дослідження. Для вирішення визначених завдань та досягнення поставленої мети використано методи історико-мистецтвознавчих та теоретико-емпірічних рівнів. До першої групи належать ті, що модулювали і конкретизували історичний досвід вітчизняної та світової музичної науки у вивченні проблеми. Обумовлено використання спектрального аналізу звернення до різних сторін художньо-творчої праці Д. Бортнянського у зв`язку з осмисленням тих або інших проблем його діяльності. Висвітлені такі аспекти: історико-мистецький аналіз творчої спадщини митця в системі національної та західноєвропейської музичної культури; історико-логічний аналіз його діяльності в історичному часі ХІХ ХХ ст.; функціональний аналіз, що визначає здобутки майстра в православному співі, його прикладне значення і вплив на формування естетичного світогляду; проблемно-цільовий аналіз друкованої та рукописної літератури щодо проблеми, який здійснювався на засадах об`єктивності та альтернативних підходів до обробки фактичного матеріалу. Другу групу методів склали теоретичні розкладки аналітичних результатів щодо розкриття принципових художніх та наукових ідей, жанрових основ, виявлення специфіки стилю композитора. Ці методи сприяли осмисленню сутності православної церковності в творчих здобутках Д. Бортнянського.
Наукова новизна та теоретична цінність одержаних результатів праці визначається пріоритетною постановкою проблеми національної значимості православного співу та його церковності в творчій діяльності Д. Бортнянського. В історії українського музичного мистецтва вперше:
— досліджується феномен творчих здобутків Д. Бортнянського в площині його православної визначеності та розкриваються джерела й простежуються шляхи розвитку даного явища в історико-естетичному та музично-теоретичному аспектах;
— узагальненюється досвід творчої спрямованості композитора в соціально-культурних умовах тогочасного європейського Заходу та слов'янського Сходу;
— усвідомлюється національна специфічність його композиторської творчості у її взаємодії із загальноєвропейським музичним мистецтвом;
— проектуються музично-творчі принципи композитора на історичну діалектику епохальних змін стилістичного напряму бароко та класицизму; вперше явище православного мелодичного фонду (обробки давньоруських розспівів) розглядається в контексті музичних культур Італії, Австрії, Франції («Меса» або «Німецька обідня», «Salve Regina», «Ave Maria», опери «Алкід», «Креонт», «Син-суперник» та ін.);
— простежується вплив культурно-мистецького життя досліджуваного періоду на становлення й розвиток класичного мислення в музичній творчості (опери, хорові концерти, клавірні твори, кантатно-гімнічні жанри) та розвитку традицій давньоруського знаменного мистецтва (обробки стародавніх літургійних мелодій);
— вводиться у науковий обіг авторство праці Д. Бортнянського «Проект» про віддрукування давньоруського співу та рукописний документ І. Верховського «Крюковий спів, або давня крюкова система церковного співу»;
— аналізується «Проект» Д. Бортнянського, що не мав повної міри адекватного опису у вітчизняній науково-мистецькій літературі;
— узагальнюються важливі положення творчої спадщини Д. Бортнянського (про роль церковного православного співу у формуванні національної самосвідомості, про музичні жанри класичних форм).
— теоретично обґрунтовуються провідні ідеї музично-просвітницької практики та концепції композиторської діяльності Д. Бортнянського в галузі духовної музики, що формувались в творчій лабораторії митця як своєрідна адекватна реакція на кризу знаменної півчої традиції знаменного (крюкового) співу й письма.
Особливого теоретичного значення дослідження набуває в своїй науковій новизні, що розкриває важливі положення творчого доробку Д. Бортнянського (вагома роль церковного співу у формуванні національної самосвідомості, музичні жанри класичних форм) та розв`язує проблему діяльності композитора в аспекті художньої довершеності й поповненні пробілу в теорії й історії музичної культури. Надзвичайно суттєвим є також дослідження основних теоретичних положень духовної музики, що формувались у творчій лабораторії митця як своєрідна адекватна реакція («Проект» про віддрукування крюкового співу) на кризу знаменної півчої традиції крюкового письма.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використанні у підготовці наукових праць з історії мистецтв України, в навчальних програмах і курсах з історії української та зарубіжної музики, світової художньої культури, методики музичного виховання, народознавства, музичного фольклору для мистецьких і педагогічних Вищих навчальних закладів України. Робота має широкий спектр свого використання й при вивченні жанрових рис музичного мистецтва, в т.ч. церковного співу, його стилю, інтонаційної мови, у зв`язку з виявленням інноваційних структур. Вона також є корисною для диригентів (симфонічних, хорових), виконавців (вокалістів, піаністів), педагогівметодистів (середніх та вищих навчальних закладів), працівників регентських шкіл, майбутніх авторів підручників та навчальних посібників, викладачів і студентів ВНЗ. Результати дослідження можуть бути корисними при написанні якісно нової історії українського музичного мистецтва (потреби у якій сьогодні надзвичайно високі), що неможливо без „портретного” відокремлення окремих видатних діячів, в числі яких є Д. Бортнянський.
Результати дослідження дають підставу стверджувати, що різноманітна творча діяльність Д. Бортнянського

Список литературы

В И С Н О В К И

Виходячи з матеріалів дослідження, можна зробити такі узагальнені висновки:
1. Історизм православної церковноті в контексті творчих здобутків Д. Бортнянського є одим з провідних факторів синтетичної еволюційної моделі традиційной співацької обрядності.
2. В розвитку православної церковності духовних співів композитора виділяються три основні закономірності: тенденція до вдосконалення форм та методів музичного матеріалу в його новаційному вигляді (духовні концерти, «простий спів», переспіви давніх мелодій); новизна творчих підходів, як критерій прогресивного зростання якісної цінності півчого матеріалу (процес переводу творів з однієї нотації на іншу, композиційна обробка обрядових мелодій, створення оригінальних музичних зразків); діяльність в подальшому розвитку теоретичних практичних обрядово-співацьких питань (впровідження в півчу практику ідей «Проекту», розробка програм за стародавніми та новінтіми вимогам криласного співу).
3. Концептальні положення у відновленні православної обрядності Д. Бортянського проектують його ідеї на гармонійну єдність церковноті та світкості в рамках традиційного національного музичного мистецтва на на принципах вітчизняного клацисистичного стилю.
4. В творчій діяльності Д. Бортнянського визначились чотири основні етапи щодо відновлення традиційних засад вітчизняного православного співу:
— перший (1751-1769) характеризується виникненням інтересу до музичної культури та співацького мистецтва в цілому, початком здобуття професійних знань в Придворній капелі та оперній сцені, вихід на потребу їх вдосконалення на високому освітньому рівні;
— другий (1769-1779) відзначається активним підйомом по сходинкам композиторської слави за кордоном (Італія до 1779 р. та проїздом в 1779 р. через Австрію), коли у свідомості митця затверджуються основні естечно-художні поняття європейської світської та духовної музичної (християнської) культури, плідно розкривається композиторська праця у Венеції, Неаполі, Римі, Модені, Відні (створення і постановка опер, вокально-інструментальних творів, хорів та ін.);
— третій (1779-1796) розкривається багатожанровістю музичних творів (опери, симфонія, клавірні сонати, романси, церковні твори та ін.), в яких продемонструється складність і багатоаспектність художньої проблематики автора, відзначається блискучість музичних зразків, показових для тогочасних вітчизняних композиторів;
— четвертий (1796-1825) виявляє творчу діяльність Д. Бортнянського, як авторитетну особистість у світсько-духовній музиці (кантати, духовні гімни, пісні та ін.) та в церковній, в галузі якої створює класичні зразки великої та малої форми (концерти, літургія, панахида, переспіви, оригінальні твори), і тим самим спрогнозовує й виконавський розвиток православної знаменної співочої культури і мистецтва.
5. Д. Бортнянський своєю творчою діяльністю довів, що одним з джерел збагачення інтонаційного складу музичного мистецтва повинні бути традиційні засади національно-духовного напряму та мистецько-професійні мотивно-ритмові зв'язки з іншими музичними культурами європейських країн. Він знайшов для себе оптимальне рішення важливих проблем щодо жанрового співвідношення західної (італійської, французької, австрійської, грецької) та східно-слов'янської християнської (болгарської, сербської, російсько-української) загально-музичної та церковно-співацької культури, гармонічно об'єднавши ці інтонаційні шари в різноманітні витвори світського та православного направлення.
6. Творча діяльність Д. Бортнянського в галузі православного співу є зразковою для вітчизняного музичного мистецтва тієї епохи, а його духовно-співацька спадщина гармонічно з’єднується з світською як цінний художньо-естетичний здобуток національної культури, в т. ч. в розробці теоретично-практичних понять, спрямованих на розвиток естетично-наукових надбань в православному співі. Саме своєю діяльністю він відзначив сутність цієї культури, як духовно-філософське споглядання і мистецька творчість.
7. Д. Бортнянський, будучи одним з популярних вітчизняних композиторів свого часу, своєю духовно-музичною діяльністю відіграв видатну роль в становленні і розвитку російської та української православної співацької класики. Інтонаційний фонд його творчої спадщини фактично був споріднений з ритмомелосом національної композиторської генерації кінця ХVIII першої чверті ХІХ ст. і тому його природнє композироське мислення гармонійно впліталося у європейські класичні форми, які після нього успадкував в Росії М. І. Глінка та його послідовники, а в кінці ХІХ ст. в Україні М. В. Лисенко та інші. Неперевершеним досягненням були духовні твори Д. Бортнянського, що використав в них різноманітні стилістичні норми православної музики ХІІ ХVIII ст. і дав блискучі класичні зразки цього мистецтва. Продемонструвавши своєю творчою практикою незвичайний талант, філігранну майстерність у використанні та обробці багатств інтонаційної мови (народнопісенної, народноінструментальної, вокально-хорової церковної, оригінальної авторської) в їх гармонічному сполученні із стилізованим загальноєвропейським мелосом, Д. Бортнянський зробив вагомий вклад в тогочасну вітчизняну музичну культуру.
8. На високий ступінь своїх творчих досягнень Д. Бортнянського виніс генетичне розкриття вітчизняної музичної культури, а також надзвичайний особистий талант митця, широкий діапазон його мистецької діяльності. Цьому сприяли й професійна глибина думки в композиторській творчості та студіюванні музичного мистецтва, застосування апробованих підходів до практичної діяльності в капелі, у проведенні оперних вистав, роботі в громадських організаціях (Беседы любителей российской словесности”, Филармоническое общество”, «Академия художеств» та ін.), де основними формами впровадження вироблених методів були: мистецька творчість (музична, художня, поетична, вокальна, реставраційна), емоційні переживання (художній вираз, передача почуттів, динаміка сюжету), обряди (народні, придворні, світські, церковні).
9. Д. Бортнянський зробив важливий внесок у розвиток високої духовності щодо вітчизняної музичної культури і освіти. Його заслуга криється в тому, що він вперше:
— теоретично розробив і практично затвердив для всіх православних храмів Росії, України і Білорусії єдиний церковний наспів (відомий як наспів Бортнянського”, простий спів” та ін.);
— привів у відповідність норми канонічного літургійного співу і створив на його зразок єдину для вітчизняного православного церковного співу двоголосну «Літургію» та «Панахиду»;
— встановив зразок композиційного викладу давньоруських розспівів (знаменного, київського, болгарського, грецького) мелодичні та визначив на їх основі гармоназаційні варіанти нового хорового жанру переспівів”;
— затвердив класичну форму духовного 4-голосного та 8-голосного (двохорного складу) духовного концерту, що було сміливим і новим напрямом у перебудові попереднього партесного стилю (більш складного за своєю фактурою) на новий європеїзований жанр такого роду творів;
— захистив інтоційну недоторканість крюкового співу і перший з діячів вітчизняного музичного мистецтва початку ХІХ ст. в своєму «Проекті» поставив питання віддрукування його кращих зразків національного інтонаційного фонду знаменної культури ХІ ХVIII ст.
— Д. Бортнянським по-новому, з передових позицій, була вирішена проблема підготовки музичних кадрів у Петербурзькій придворній співацькій капелі. За тридцять років його керівництва цією виконавською організацією було виховано понад 300 талановитих кваліфікованих хорових спеціалістів (співаків, вчителів, вихователів, регентів, композиторів). Саме в неї сконцентрувалась його багатогранна музична діяльність та накопичувався хужодньо-творчий, концертно-сценічний та просвітницько-педагогічний досвід. Запроваджена ним програма навчання включала широке і різнобічне коло музичних дисциплін (постановка голосу, хоровий спів, теорія та історія церковного співу, сольфеджіо, гра на музичних інструментах), забезпечувала ґрунтовні спеціальні знання півчих, кращі з яких по закінченню служби отримували Атестати уставника з правом керувати церковним хором на місцях свого призначення. Головний контроль за набором півчих, що проводились переважно в Україні, належав Д. Бортнянському.
Узагальнюючи викладені вище висновки, слід відмітити, що провідними тенденціями в музичній діяльності Д. Бортнянського було:
— поступове впровадження в музичну практику класичних норм європейського мистецтва ХVIII ст.;
— реалізація ідеї національної духовної композиторської школи на основі кращих традицій зарубіжної музичної культури та православної церковності вітчизняного співацького мистецтва;
— наголос на системність у мистецькому вихованні музиканта щодо взаємозв'язків музики з літературою, поезією, живописом як важливого соціально-освітнього та християнсько-православного фактору;
— теоретичне обґрунтування та практичне застосування принципу високохудожнього викладу творів через універсальне вираження творчої думки, строгу та чітку структурну їх будову, глибокий духовний зміст;
— творчій підхід до використання у композиторській праці традиційних методів, пошук новаторських характеристик та специфічних засобів музичної культури, зокрема щодо збереження й розвитку старовинного крюкового нотопису та знаменного співу.
В дисертації доведено, що вся музично-творча діяльність Д. Бортняького ґрунтувалась на кращих здобутках як загальної вітчизняної та зарубіжної мистецько-наукової думки другої половини ХVIII першої чверті ХІХ ст., так й на спеціальних пофесійних знаннях в галузі світської та церковної музики, літератури і поезії, живопису та прикладних видів мистецтв. Його творча спадщина (музичні твори, поетичні й псалмо-текстові спроби для духовних концертів, освітньо-музичні поради, проект про збереження крюкового співу”) спрямовувалась у розвитку національної православної музичної культури та закріпленні основ класичного стилю з визначенням високого рівня духовності, гуманізму і моралі. Вся композиторська, організаційна, освітня, наукова, методична, громадська діяльність митця стала зразком у творчій праці для наступних музичних поколінь і своєю професійною сутністю стала органічним поєднанням музичної духовності багатьох композиторів, виконавців, дослідників, освітян.
Проведене дослідження не вичерпує багатої за формою і змістом композиторської слави Д. Бортнянського. На прикладі його творчої діяльності виявлена незвичайна масштабність музичного майстра, який заклав міцний фундамент в історії вітчизняного музичного мистецтва та духовної православної співацької культури другої половини ХVІІІ першої чверті ХІХ століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автографы музыкальных деятелей 1839-1889 / [Кор.]. С.Петербург: Нувеллист, 1899.
2. Агафангел. Памяти Бортнянского / Агафангел, иеромонах // Домашняя беседа. 1876. Вып.7.
3. Азбука знаменного пения старца Александра Мезенца (1668 года) / Изд. с объяснениями и примечаниями Ст. Смоленского. Казань: тип. Импраторского Университета и типо-литография Н.Данилова, 1888. - 132 с.
4. A. L. Bortniansky. Dmitry Stepanovich / A. L. // Grov's dictionary of Music
and musians. London,1954.

5. Алексеев А. Д. Клавирное творчество / Алексеев А. Д. Очерки и материалы по истории пианизма. Вып.1. М.-Л: Музгиз, 1952.
6. Алексеев А. Д. Русская фортепианная музыка. / Алексеев А. Д. // От истоков до вершин творчества. М.: АН СССР, Институт истории искусситв, МК СССР. 1963. 272 с..
7. Аллер Самуил. Указатель жилищ и зданий в Санкт-Петербурге или адресная книга с планом и таблицею пожарных сигналов на 1823 год / Адлер Самуил. С.-Петербург, 1822.
8. Альбрехт Е. Общий обзор деятельности Петербургского филармонического общества / Альбрехт Е. С.Петербург, 1884.
9. Архив дирекции императорских театров / [Театруправ]. Вып.1. Отд. III. С.- Петербург, 1892.
10. Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиєю / Аскоченский В. Ч. ІІ. К., 1856. 378.
11. Асафьев Б. В. Избранные труды / Асафьев Б. В. Сочинения в 5 томах. - ТТ. І, V. М.: АН СССР, 1954. 384 с.
12. Асафьев Б. В. Русская музыка ХIХ начала ХХ века / Асафьев Б. В. Л.: Музыка, 1968.
13. Багадуров В. А. Очерки по истории вокальной методологии / Багадуров В. А. Вып. 1. ч. III. М., 1937.
14. Бажанский П. Історія руского церковного пенія / Бажанський П. Львов: Душпастырь, 1890. с. 52-53, 78-79.
15. Бантыш-Каменский Д. Н. Словарь достопамятных людей русской земли / Бантыш-Каменський Д. Н. Ч. I. М., 1836.
15а. Барковская С. П. Русская православая музыка как компонент профессииональной подготовки педагогов-музыкантов / Барковская С. П. Магнитогорск: Маг.ГУ, 2004.
16. Бартенев Д. В. Шесть месяцев гарнизонном в городе Андрионополь / Бартенев Д. В. // Русский архив. Кн. 1. 1901.
17. Батюшков П. Н. Сочинения / Батюшков П. Н. Т. III. С.-Петербург, 1886.
18. Белинский В. Г. Статьи и рецензии 1845-1846 / Белинский В. Г. ПСС в ХIII томах. Т. IX. М.: АН СССР, 1955.
19. Зілинська Марта. Дмитро Бортнянський в Італії / Зілинська Марта // Український календар. Варшава: Українське суспільно-культурне товариство в Польщі, 1970.
20. Белоусова Н. А. Искуссво Италии / Белоусова Н. А. Т. ІV. М.: Искусство, 1963.
21. Беляев В. М. Древнерусская музыкальная письменность / Беляев В. М. М.: Советский композитор, 1962.
22. Берлиоз Г. Мемуары / Гектор Берлиоз. М.: АН СССР, 1962.
23. Берни Ч. Музыкальные путешествия / Ч. Берни // Дневник путешествия 1772 г. по Бельгии, Австрии, Чехии, Германии и Голландии. М.-Л.: Музыка, 1967.
24. Білецький П. О. Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст. / Білецький П.О. Київ: 1981. 160 с.
25. Білинська М. Дмитро Бортнянський в Італії / Білинська М. // Український календар 1970. Варшава: УСКТП, 1969. ч. 145-147.
26. Біликовський І. о. Віктор Матюк / Біликовський І // Ілюстрований Музичний календар на рік звичайний. Львів, 1906.
27. Божеранов. К портрету Бортнянского / Божерянов // Киевская старина. Т. 12. Кн. 4. Июль. 1885. с. 524 -530.
28. Боголюбов В. Н. Новиков и его время / Боголюбов В. Н. М: изд-во М. и С.Шабашниковых, типорг. т-ва Кушнерев и К. 1916. 480 с.
29. Бокшанина Е. «Санкт-Петербургский гостинный двор» Матинского- Пашкевича и русская опера ХVIII века: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. Музикознавства / Бокшанина Е.
М., 1955.
30. Болховитинов Е. А. Д. С. Бортнянский / Болховитинов Евгений // Друг Просвещения. № 8. Август, 1805.
31. Болховитинов Е. Историческое разсуждение вообще о древнем христианском богослужебном пении и особенно о пении россійскія церкви / Болховитинов Евгений. Воронеж, 1799.
32. Болховитинов Е. А. Словарь русских светских писателей, соотечественников и чужестранцев, писавших в России / Болховитинов Евгений. Москва: Университетская Типография, 1845.
33. Бортнянский Д. С. Полное собрание духовно-музыкальных сочинений: в 10 томах / Бортнянский Д. С. // Ред. П. И. Чайковского. М.: Изд. П. Юргенсона, 1881-1882.
34. Бортнянский Д. С. Духовные концерты на 4 голоса / Бортнянский Д. С.
С.-Петербург: Везелиус, 1834.
35. Бортнянский Д. С. Преложение из «Пророка Исайи» / Бортнянский Д.
C. // Московский телеграф. № 16. 1831.
36. Бортнянский Д. С. Преложение из «Пророка Іезекіиля» / Бортнянский Д. // Московский телеграф. № 31. 1831.
37. Бортнянский Д. С. Собрание четырехголосных духовных музыкальных сочинений / Бортнянский Д. С. // Ред. М. А. Лисицына. С.-Петербург, 1898.
38. [Бортнянский Д. С.] Панихида издавна употребляемая при Высочайшем Дворе / Бортнянский Д. С. С.-Петербург: лит. При Главном Штабе ЕИВ по военному повелению, 1831.
39. Бортнянский Д. С. Певец во стане русских воинов / Бортнянский Д. С. // Песни отечественной войны 1812 г. Б.м. и г.изд.
40. Бортнянский Д. С. Храни тебя Господь, державный / Бортнянский Д. С. Cл. И. Александриной. С.-Петербург: вид. Г. Шмидт, 1911.
41. Бортнянський Д. С. Вокальні твори / Бортнянский Д. С. Київ: Муз.Україна, 1976. 69 с.
42. Бортнянский Д. С. / Бортнянский Д. С. // Детский журнал. Т. III С.-Петербург, 1859.
43. Бортнянский Д. С. Квинтет для скрипки, альта, виолончели, арфы и фортепиано / Бортнянський Д. С. // Ред. Доброхотова Б. М.: Сов. композитор, 1953.
44. Бортнянский Д. С. Концертная симфония. Копия автографа партитуры /
Д. С. Бортнянский. // Т. Н. Ливанова. Русская музыкальная культура. Т. II. Приложение к седьмому разделу книги. М.: Госмузиздат, 1953.
45. Бортнянский Д. С. Коль славен наш Господь в Сионе. Сл. Хераскова / Бортнянский Д. С. // Переложение для фортепиано А. Дюбюка. М.: П. Юргенсон, кн. Маг. К. Мейкова, б.г.
46. Бортнянский Д. С. Соната для фортепиано фа мажор / Бортнянский Д. С. М.: Госмузгиз, 1954.
47. Бортнянский Д. С. Опера «Сокол». Партитура / Бортнянский Д. С. // Памятники русского музыкального искусства. Публикация. Перевод з французского. Редакция текста. Переложение для фортепиано А. С. Розанова. Вып. 5. М.: Музыка, 1975. 702 с.
48. [Бортнянский Д. С.]. Проект об отпечатании древнего российского крюкового пения, рассматриваемый в двух главнейших отношениях в отношении к состоянию всех старообрядческих церквей и в отношении к состоянию всех великороссийских церквей / Бортнянский Д. С. // Протокол годового собрания членов общества любителей древней письменности. Приложение. 25 апреля 1878. Санкт-Петербург: тип. В. С. Балашева, 1878. 22 с.
49. Бортнянский Д. С. Трехголосная литургия св. Иоанна Златоустого /
Бортнянский Д. С. М.: Изд-во Православного Центра «Живоносный источник», 2002 . 26 с.
50. Бортнянскому на прекрасный его дом в Павловском. 1799 // Друг просвещения. Ч. 2. № 4. 1806.
51. Брокгауз Ф. и Ефрон И. Энциклопедический словарь. Т. IV. С.-Петербург, 1899.
52. Булгаков А. Я. Письмо к брату 5 октября 1825 г. / Булгаков А. Я. // Русский архив. кн. Вторая. 1901.
53 . Булгарин Ф. В. Некрология Действительного Статского Советника Дм. С. Бортнянского / Булгарин Ф. В. // Северная пчела. № 118. oктября 1825.
54. Буцинский К. П. Отзывы о Павле 1 его современников / Буцинский К. П. Харьков, 1901.
55. Бюст Бортнянского. Работа художественного училища гос. Селивестрова / Ред. РМГ // Русская музыкальная газета. № 14. Санкт-Петербург, 1902.
56. Васильчиков А. А. Семейство Разумовских / Васильчиков А. А. Санкт-Петербург: тип. М. М. Стасюлевича, 1880 620 с.
57. Вейдемейер А. Двор и замечательные люди в России во второй половине ХVIII столетия / Вейдемейер А. Ч.1. С.-Петербург: изд. Эйнерланга, 1846.
58. Вертков К. А. Роговая музыка / Вертков К. А. Л.: «Музыка», Ленинградское отделение, 1948.
59. Верещагин. Путевые записки Н. А. Львова по Италии 1781 г. / Верещагин // Старые годы. - Кн. IV. - 1909.
60. Вернон Ли (Вайолет Паджет). Италия. Избранные страницы / Вернон Ли. М.: изд. М. и С. Шабашниковых, 1915.
61. Волинський Й. Дмитро Бортнянський і Західна Україна / Волинський Й. // Українське музикознавство. № 6. Київ, 1971.
62. Вольман Б. Л. Русские нотные издания ХIX начала ХХ века / Вольман Б. Л. Л.: Музыка, 1970.
63. Вольман Б. Л. Русские печатные ноты ХVIII века / Вольман Б. Л. Л.: Музгиз, 1957.
64. Воротников П. М. Березовский и Галуппи. Свободные художества / Воротников П. М. // Журнал Министерства народного просвещения. Июль. 1851.
65. Всеволодский-Гернгросс В. Н. История театрального образования в России / Всеволодский-Гернгросс В. Н. Ч.1. XVIIXVIII в. С.-Петербург: Изд. Дирекции императорских театров, 1913. 463 с.
65 а. Гарднер И. А. Богослужебное пение Русской Православной Церкви / Гарднер И. А. М.: Православный Свято-Тихоновский богословский институт, 2004.
65 б. Гарднер И. А. Церковное пение и церковная музыка // Гарднер И. А. // О церковном пении: Сб-к статей/ Сост. О. В. Лада. М.: Ладья, 2001.
66. Гаррас А. Карманный музыкальный словарь / Гаррас А. М.: Тип. Ал. Семена, 1850. .
66 а. Герасимова-Персидская Н. Партесный концерт в истории музыкальной культуры / Герасимова-Персидская Н. М.: Музыка , 1983.
67. Герцен А. И. Русская музыка в Лондоне / Герцен А. И. // Oб искусстве. М.: Искусство, 1954.
68. Гозенпуд А. А. Музыкальный театр в России. От истоков до Глинки / Гозенпуд А. А. М. Л.: Искусство, 1959.
69. Гольдбедько Г. Духовный концерт / Г. Гольбедько // Журнал Московской патриархии. - № 9. - 1952.
70. Горбунов И. Собрание сочинений. Т. II. / Горбунов И. С.-Петербург: Изд. А.Ф. Маркса, 1904.
71. Горчаков Н. Опыт вокальной или певческой музыки в России / Горчаков Н. М., 1808.
71 а. ГригоровичН. Обзор учреждения в России православных монастырей, со времени введения штатов по духовному ведомству (17641869 г.) / ГригоровичН. Санкт-Петербург.: в Синодальной типографии, 1869. — 230 с.
72. Грінченко М. Пам'яті Я.С. Степового / М.Грінченко // Музика. № 8. 1923.
73. Гофман И. М. Иван Петрович Мартос / Гофман. И. М. Л.: Искусство, 1970.
74. Даль В. Толковый словарь / Даль В. Т. 2. М.: ГИС, 1955.
75. Дегтярев С. А. Кантаты и оратории / C. А. Дегтярев. Очерки по истории русской музыки 1790-1825. Очерк IV. Л.: Музгиз, 1956.
76. Державин и Карамзин в литературном движении XVIII нач. ХIХ вв. / Под ред. Беркова. М.: Музыка, 1969.
77. Дмитрий Степанович Бортнянский / Ред.вид. // Воскресный досуг. - Т.1. № 4. 1863.
78. Доброхотов Б. В. Д. С. Бортнянский / Доброхотов. Б. В. М.-Л.: Музгиз, 1950.
79. Долгов Дм. Д. С. Бортнянский / Долгов Дм. Биографический очерк
// Литературное прибавление к «Нувеллисту». Март. 1857.
80. Долгорукий М. Повесть о рождении моем, происхождении и всей жизни / Долгорукий М. Петроград, 1916.
81. Долгоруков И. М. Капище моего сердца или словарь всех тех лиц, с коими я был в разных отношениях в течении моей жизни / Долгоруков И.М. М.: Изд. Общ-ва Истории и Древностей Российских при Московском Университете, 1874.
82. Доммер-Архфон. Руководство к изучению истории музыки / Доммер-Архфон // Дуров З. Очерк истории музыки в России. М., 1884.
83. Дризен Н. В. Материалы к истории русского театра / Дризен Н. В. Изд. 2. М., 1993.
84. Дроздов А. История русского пианизма / Дроздов А.// Советская музыка. № 8. 1938.
85. Дувірак Д. А. Дмитро Бортнянський (1751-1825) / Дувірак Д. А. Розповіді про композиторів // Упор. Я. Якуб’як. К.: Муз.Україна, 1994. с. 71-80.
86. Д. С. Статуя Бортнянського в Америке / Д. С. Кор. РМГ // Русская музыкальная газета. № 18-19. 1911.
87. Духовные концерты Бортнянского / Кор. МВ // Московские ведомости. № 98. 1795.
88. Духовные концерты Бортнянского / Кор. МВ // Московские ведомости. № 30. 1796.
89. Духовные концерты Московского Синодального хора / Кор. ХРД // Хоровое и регентское дело. № 6-7. 1911.
90. Елагин И. П. Письма Бортнянскому / Кор. РМГ // Русская музыкальная газета. № 40. 1900.
91. Ефименко П. С. Школа для обучения певчих, назначившихся ко двору / Ефименко П.С. // Киевская старина. Т. VI. 1883.
92. Желеховский Ю. Иоанн Снегурский / Желеховский Ю. Его жизнь и деятельность в Галицкой Руси. Львів, 1884.
93. Жизнь Державина по его сочинениям и письмам и по старинным документам, описанным Я. Гротом / Грот Я. Т. I. С.- Петербург: Императ. Акад. Наук, 1880.
94. Загайкевич М. Іван Франко і українська музика / Загайкевич М. К.: Держвиджав УРСР, 1958. С. 59, 65.
95. Загайкевич М. М. М. Вербицький / Загайкевич М. Нарис прпо життя і творчість. К.: Держвиджав УРСР, 1961. С. 5.
96. Зипалов И. Что сооружать композиторам Бортнянскому, Львову и Турчанинову: общий памятник или отдельные? / Зипалов И. // Из речей, не изданных на 2 регентском съезде // Русская музыкальная газета. № 36. 1908.
97. Записки М. И. Глинки и переписка его с родными и друзьями / Глинка. М. И.Письма. Ч. III. С.- Петербург: изд. А. С. Суворина, 1887.
97 а. Знаменский П. Приходское духовенство в России со времен реформы Петра / Знаменский П. Казань: тип. Унтиверситета. 1873. 850 с.
98. Иванов Г. К. Нотноиздательское дело в России / Иванов Г. К. М.: Сов. композитор, 1970.
99. Иванов М. М. История русской музыки / Иванов М. М. Т. 1. С.- Петербург, 1910.
100. Иванов-Борецкий М. В. Д. Сарти в России / Иванов-Борецкий М. В. Музыкальное наследство. Вып. 1. М., 1935.
101. Іванов В. Ф. Дмитро Бортнянський / Іванов В. Ф. К.: Муз. Україна, 1980. 143 c.
102. Іванов В. Ф. Навчання церковного співу в Україні ІХ ХVІІ ст. / Іванов В. Ф. К.: Муз.Україна, 1997. 247 с.
103. Іванов В. Ф. Народно-пісенні інтонації в хоровій творчості Д. Бортнянського / Іванов В. Ф. // Народна творчість та етнографія. № 1. 1973.
10