Калетнік Григорій Миколайович. Розвиток ринку біопалив в Україні

Краткое описание

Калетнік Григорій Миколайович. Розвиток ринку біопалив в Україні : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2009

Калетнік Г. М. Розвиток ринку біопалив в Україні. Монографія.
Дисертація у вигляді монографії висунута на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Національний науковий центр Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2009.
Досліджено сучасний стан, проблеми і перспективи ринку біопалив в Україні. Систематизовано науково-методичні та організаційно-економічні засади розвитку ринку біопалив, формування ринку енергонасичених культур, що використовуються як біосировина для виробництва біопалив, розглянуто техніко-технологічні особливості виробництва біопалив з біосировини рослинного походження та здійснено економічну оцінку їхнього використання у сфері агропромислового комплексу. Узагальнено світові тенденції розвитку біопалива і сировинних ресурсів для його виробництва, здійснено економічне обґрунтування перспектив розвитку ринку біопалив в Україні. В процесі дослідження одержано наукові результати з нової наукової проблематики, розроблено цінні теоретичні і практичні висновки та внесено пропозиції стосовно розвитку ринку біопалив на базі сировинних ресурсів сільського господарства.
В монографії автор дослідив і захищає науково обґрунтовану позицію, яка полягає в тому, що в Україні є достатня сировинна база для одержання біосировини і використання її для виробництва біопалива. Дослідник здійснив науково обґрунтовані розрахунки, які свідчать, що виділення певних площ для вирощування енергонасичених сільськогосподарських культур для використання їх як сировини для біопалива не порушує рівень продовольчої безпеки держави, а навпаки, сільське господарство отримує багатовекторний ринок збуту вирощуваної продукції та додатково цінні корми для тваринництва. Важливим результатом дослідження є авторське наукове визначення понять ринку біопалива і ринку біосировини.
Автор доводить, що ефективний розвиток ринку біопалива можливий за умови, коли взаємовідносини виробників біосировини і біопалива будуть будуватися на основі кооперації та інтеграції. Науково обґрунтовано, що переробка біосировини на біопаливо найбільш раціонально і економічно вигідна в умовах України на підприємствах, розташованих безпосередньо в господарствах та кооперативних підприємствах, для потреб у біопаливі однієї або більше територіальних громад.

Узагальнюючим науковим результатом проведеного дослідження та конструктивного осмислення існуючих теорій, концептуальних підходів та методологічного апарату стосовно розвитку ринку біопалив в умовах ринкових відносин, є комплексна розробка теоретико-методологічних основ формування ринку біопалив в Україні, узагальнення вітчизняних і зарубіжних наукових та практичних результатів ефективного виробництва біосировини і біопалив з метою поліпшення вітчизняного балансу енергоресурсів та зменшення зовнішньої залежності від органічної сировини. Результати наукового дослідження дають підстави зробити такі висновки:
1. Катастрофічне зменшення нафти та газу, використання добувних сировинних ресурсів у політичних цілях свідчить, що людство змушене вишукувати альтернативні джерела енергії. Країни світу уже досягли вагомих результатів у цій сфері. Враховуючи, що Україна відстає від цього процесу, проведеними дослідженнями удосконалено наукові та практичні рішення щодо фундаментальних основ реалізації основної проблеми на сучасному етапі суспільного розвитку можливості й доцільності використання відновлювальних джерел енергії. В Україні такі джерела енергії представлені широкою палітрою: пряма сонячна енергія, вітер, вода, біомаса з високим енергетичним вмістом та інші. Встановлено, що в нашій країні, з її багатим і різноманітним рослинним світом, першорядним є використання біомаси.
2. Для вирішення проблеми ринку біосировини й біопалив сформовано ряд принципових теоретичних, методологічних і організаційних підходів, зокрема, ефективний організаційно-технологічний та економічний механізм функціонування ринку біомаси і біопалива в широкому аспекті появи нового сегмента національної економіки, запропоновано теоретичне визначення ринку біосировини і ринку біопалив.
3. Вперше в Україні здійснено розрахунки, які засвідчують можливість використання частини сільськогосподарських земель для вирощування сировинних ресурсів з метою одержання біопалив без зниження обсягів виробництва сільськогосподарських продуктів і забезпечення харчування населення відповідно до нормативів.
4.Аналізуючи еволюцію теорії державного управління розвитком біосировини та біопалив, відповідності його методів законам ринкової економіки, досліджено можливі зміни аграрної політики держави у сфері виробництва біопалив із біосировини, зокрема для залучення до цього процесу сільськогосподарських підприємств і селянських господарств. Зокрема, враховуючи відсутність інформаційних джерел стосовно нового сектора економіки біопалив, для розширення аргументованої бази теоретичних припущень щодо розвитку цього сектора, спрямованих на адаптацію його до нових умов, використовувались соціологічні опитування.
5.Обґрунтовано критерій оцінки виробництва біопалива із сільськогосподарських культур на основі балансу енергії, який базується на витратах енергії для вирощування кукурудзи, тритікале, соняшнику, ріпаку на зерно і насіння з метою одержання енергії при виробництві біопалива і енергії для виробництва яловичини і молока за рахунок спиртової барди і шротів для годівлі тварин. Ефект перетворення фотосинтезу і витрат на виробництво кормів, які є сукупним джерелом енергії, в енергію продукції тваринництва, є критерієм оцінки енергетичного балансу.
6. У країні відсутнє бачення місця виробників біосировини, їхніх виробничих і фінансових взаємозв’язків у ринкових відносинах при виробництві біопалива. У цьому зв’язку запропоновано організаційно-технологічну й економічну модель для ефективного розвитку нового сегмента економіки та організації ринку біосировини і біопалива. Вона враховує найперше інтереси селян, як власників земельних паїв, сільських територій для розвитку інфраструктури, а також держави в цілому.
7. В країні практично відсутні заводи для підготовки біосировини та її переробки поблизу виробництва сировинних ресурсів. У цьому зв’язку із трьох існуючих варіантів будівництва заводів з переробки біомаси, а саме, перший, виробництво біодизельного палива безпосередньо в господарствах, що виробляють ріпакове насіння; другий, це завод потужністю 5-7 тис. т на рік, який може бути споруджений на кооперативній основі за участю виробників насіння ріпаку, забезпечуючи потребу сільгоспвиробників та інших споживачів одного або двох районів області; третій, великий завод річною потужністю 50-100 тис. т. Найбільш прийнятні для України в ближчій перспективі перший і другий варіанти, які здатні виконувати всіетапи робіт від підготовки і переробки біомаси, ферментації в біореакторах, хімічної переробки до кінцевого виділення й очищення продукту.
8.В Україні до останнього часу не було не тільки теоретичних розробок стосовно формування ринку біопалив, але й відсутнє науково окреслене визначення наявності сировинних ресурсів для біосировини. У цьому зв’язку дослідження дозволиливиявити основні напрями і перспективи виробництва біоетанолу і біодизельного палива та наявність в Україні відповідних сировинних ресурсів для цих видів біопалива.
9.Україна значно відстає від багатьох країн стосовно використання альтернативних джерел енергії. У процесі наукового дослідження і практикивизначено основні проблеми, які стримують розвиток в Україні альтернативних джерел енергії, та внесено пропозиції щодо їхнього вирішення. Зокрема, внесено ряд законопроектів, з яких деякі прийняті, що стимулюватимуть за допомогою державних важелів виробництва біосировини, її переробки й одержання біопалив, їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою використання кінцевими споживачами для забезпечення роботи технічних засобів.
10.Відомо, що сучасний стан сільських товаровиробників, села і сільської інфраструктури складний і потребує величезних сум інвестицій, джерела яких до цього часу ще не визначені, особливо в практичній площині.Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що ринок біосировини у своєму продовженні об’єктивно сприяє створенню ринку біопалива, які діють не на протилежності намагань в одержанні прибутків власників виробничого і торгового капіталу, а на матеріальному і фінансовому поєднанні інтересів виробників біосировини із сільськогосподарської продукції та її реалізації виробникам біопалив з подальшим продажем споживачам кінцевої продукції. З цього випливає висновок про потребу зміцнення економічних зв’язків між двома ринками - біосировини і біопалива, які були б максимально взаємовигідні, спрямовуючи значну частину фінансових ресурсів на село.
11. Основним постачальником біосировини є галузь рослинництва. Зроблено висновок, що з метою ефективного використання ресурсного потенціалу для цієї галузі, в тому числі високоенергетичних культур, необхідно: прийняти пакет законодавчих актів з охорони ґрунтів; розробити національну програму охорони земель; затвердити рекомендації для хімічної меліорації земель; на державному рівні вирішити завдання реконструкції та відновлення зрошуваних земель.
12. Дослідженнями встановлено, що недостатньо економічно вигідні відносини виробників сільськогосподарської сировини з переробними підприємствами і торгівлею кінцевих продуктів споживання будуть серйозним бар’єром між учасниками у сфері альтернативних джерел енергії. Доведено, що існують реальні можливості змінити подібну ситуацію і стати країною, в якій не тільки існує можливість використовувати альтернативну енергетику, зокрема вітрову, водну і сонячну, але мати невичерпні ресурси для одержання біомаси, якщо її виробники будуть кооперовані або інтегровані в загальний процес виробництва, фінансових результатів і розподіл кінцевих доходів. Результати досліджень свідчать, що ефективний розвиток ринку біопалива можливий за умови, коли взаємовідносини виробників біосировини і біопалива будуватимуться на основі кооперації й інтеграції.
13. Дослідження підтверджують, що економічна ефективність виробництва біодизеля і біоетанолу може бути забезпечена за таких умов: максимальної закупівельної ціни на ріпакове насіння, кукурудзу та пшеницю; високої конкурентоспроможності виробництва біодизеля та біоетанолу, яка у свою чергу залежить від ціни на дизельне паливо і бензин, а, отже, і ціни на нафту; важливим фактором ефективності є ціни на побічні продукти, а саме ріпаковий шрот і гліцерин при виробництві біодизеля, лушпиння та протеїн при виробництві етанолу.
14.З метою подолання відставання у використанні альтернативних джерел енергії в перспективі доцільно: розробити і прийняти відповідні законодавчі акти; на державному рівні сприяти залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій у новий сегмент національної економіки; підготувати і прийняти нормативно-технічну документацію, сертифікацію і стандартизацію біосировини та біопалива; сприяти виходу біопалива на внутрішній і зовнішній ринки; створити умови для наукового забезпечення сфер виробництва і використання біосировини та біопалива; законодавчо вирішити організаційне створення інтегрованих агропромислових об’єднань, в яких виробники біосировини та її переробки на взаємовигідних умовах будуть виробляти і реалізовувати біопаливо.
Крім того, в недалекій перспективі з метою недопущення розширення площ для виробництва біопалива, а збільшення площ під культурами для виробництва продовольства передбачається наступне: впровадження новітніх ресурсозберігаючих технологій; розширення використання енергії вітру, води, сонця на базі новітніх технологій; розробку, використання світових аналогів і впровадження альтернативних джерел енергії на основі целюлозної біомаси - волокнистих, деревних і загалом неїстівних частин рослин для розширення виробництва целюлозного етанолу