Капильцова Вікторія Володимирівна. Соціальні гарантії в умовах становлення ринкових відносин в Україні

Краткое описание

Капильцова Вікторія Володимирівна. Соціальні гарантії в умовах становлення ринкових відносин в Україні : Дис... канд. наук: 08.01.01 2002

Капильцова В.В. Соціальні гарантії в умовах становлення ринкових відносин в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2002.
Дисертацію присвячено проблемі забезпечення соціальних гарантій при переході України у соціальну державу ринкового типу. В зв’язку з цим у роботі розглянуто актуальні теоретичні, методологічні та організаційні аспекти формування ефективної системи соціального захисту населення.
В ході дослідження виявлено, що відсутність загальноприйнятого понятійного апарату є одним із стримуючих факторів науково-практичного вирішення проблем соціального захисту. Тому автором визначено категоріальну сутність таких понять, як соціальні гарантії”, соціальний захист”, соціальне забезпечення”, соціальне страхування”, їх особливості та відміни, а також встановлено логічний взаємозв’язок.
Результати аналізу соціально-економічного стану України дозволяють констатувати відсутність гарантованої системи соціального захисту. В зв’язку з цим визначено місце, роль та функціональні можливості розподільного механізму у відтворювальному процесі як економічній основі соціального забезпечення. Відповідно до цього, в роботі проаналізовано форми розподілу та запропоновано багаторівневу систему розподільних пропорцій, яка забезпечує гарантований соціальний захист. Виявлення основних недоліків діючої системи соціального захисту в Україні дозволило запропонувати пріоритетні напрямки їхнього подолання, зокрема, розроблено концептуальні основи соціальних перетворень, а саме: визначено принципи, стратегію та механізм забезпечення соціальних гарантій в процесі формування національної економіки ринкового типу.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми забезпечення соціальних гарантій в умовах становлення ринкових відносин в Україні. Суть основних висновків та пропозицій полягає в наступному.

Виявлено, що трансформаційна модель і методи її переходу в нову якість прийняли, на жаль, деструктивний характер: загострюється соціальна напруженість у суспільстві; зберігається значний рівень бідності та посилюється диференціація доходів громадян; має місце штучне заниження вартості робочої сили, яке стримує формування ринку праці і прискорює міграційний відтік, що з іншими негативними факторами дестимулює економічне зростання.
Відсутність загальноприйнятого понятійного апарату є одним з стримуючих факторів науково-практичного вирішення проблем соціального захисту населення. Тому, не претендуючи на остаточність запропонованих визначень понять, у роботі дається тлумачення термінів, що використовує соціальна політика, а також з'ясовано логічний взаємозв'язок і відмінність поміж ними. Зокрема, запропоновано власне трактування категоріальної сутності поняття соціальні гарантії”, під якими автор розуміє встановлені і закріплені форми (рівні) забезпечення комплексу елементарних умов життєдіяльності людини, що формують рівнодоступність усіх членів суспільства до одержання життєво важливих благ, послуг та доходів. Систематизовано основні соціальні гарантії населення України, порівняльний аналіз яких дозволив сформулювати основні принципи їх забезпечення в умовах становлення ринкових відносин.

Установлено, що диференціація доходів і споживання в зв'язку з переходом до ринку припускає виділення двох самостійних аспектів реформування: з погляду економічної ефективності” і з позиції соціальної справедливості”. Теоретичне осмислення проблеми забезпечення соціальної справедливості” дозволило зробити висновок, що перетворення суспільних відносин вносить деякі корективи в розуміння соціальної справедливості”. Підвищення економічної ефективності” супроводжується посиленням соціальної нерівності, при цьому вирівнювання соціально-економічних можливостей знижує темпи економічного зростання. Вирішення даного протиріччя вимагає забезпечення відповідності економічних відносин джерелам і цілям економічного зростання. Проблема співвідношення рівності та справедливості розглядається в дисертації з урахуванням діалектики єдності і розходження в рамках цієї цілісності.

Важливим моментом у питаннях перебудови розподільних відносин є осмислення їхнього органічного зв'язку з відносинами власності. Іншими словами, закріплення різноманіття форм власності і демократизація господарського життя це і є ті глибинні процеси, що об'єктивно визначають зміст і основні напрямки удосконалення розподілу при переході до ринкових відносин, який повинний відповідати критеріям безпеки, справедливості, ефективності. І вихідний момент перетворень децентралізація розподільних відносин, оскільки вони не диктуються зверху, а встановлюються і регулюються, головним чином, під впливом відносин конкуренції.
Сучасна ринкова система взаємодії містить різні види соціальних ризиків. У зв'язку з цим у роботі визначені напрямки, принципи, економіко-організаційні підсистеми соціального захисту; установлено, що провідними принципами повинні стати страховий принцип, принципи забезпечення і соціальної допомоги; обґрунтовано, що система соціального захисту повинна поширюватись на всі соціальні верстви населення з урахуванням об'єктивних переваг кожного з них.
Проведене дослідження фактів, аналітична обробка статистичних даних, оперативного матеріалу, аналіз соціальних факторів економічного розвитку, макросоціальних змін дозволили розробити стратегію реалізації системи соціальних гарантій. Як критерій формування (оцінки) даної стратегії виступають зміни рівня життя населення. Сформульовано основні принципи соціального прогресу, а також державної політики щодо блоку галузей, що надають населенню соціальні послуги. При цьому досягнення соціальної рівноваги в суспільстві можливо при наявності гарантій рівних соціальних прав, політики соціальної стабільності, державного регулювання в сфері економіки, доходів, зайнятості, а також фінансування соціальної інфраструктури як єдиної системи соціального відтворення і соціальних гарантій.