Капля Анатолій Миколайович. Організаційно-педагогічні умови соціалізації курсантів у вищому навчальному закладі МНС України

Краткое описание

Капля Анатолій Миколайович. Організаційно-педагогічні умови соціалізації курсантів у вищому навчальному закладі МНС України : Дис... канд. наук: 13.00.05 2008

Капля А.М.Організаційно-педагогічні умови соціалізації курсантів у вищому навчальному закладі МНС України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 соціальна педагогіка. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ, 2008.
У дисертаційному дослідженні означено проблеми соціалізації курсантів у вищому навчальному закладі МНС України. У роботі проаналізовано концептуальні підходи до процесу соціалізації в історичному та соціально-педагогічному аспектах; розкрито зміст і характерні особливості соціалізації курсантів вищого навчального закладу МНС України.
Обґрунтовано теоретичні особливості формування та функціонування соціально-освітнього простору вищого навчального закладу МНС України. Розроблена структурно-функціональна модель впливу різних організаційно-педагогічних умов на процес соціалізації курсантів, що дозволило виявити оптимальні шляхи соціалізації, розробити концепцію педагогічної підтримки процесу соціалізації курсантів ВНЗ МНС України, кардинально змінити, розширити і спрямувати змістовий аспект соціально-виховної роботи, враховуючи при цьому наступність розвитку соціально значущих якостей курсанта.
Доведено, що педагогічна підтримка умов і механізмів соціалізації у ВНЗ МНС України буде технологічною та ефективною, а соціалізація курсантів стане успішнішою за умови забезпечення особистісно-діяльносної основи соціалізації, демократизації курсантського середовища та гуманізації міжособистісних взаємин, проектування ситуацій соціального досвіду як аналога соціальних процесів та стимулювання процесів самовизначення, самореалізації та саморозвитку курсантів.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми соціалізації курсантів, що виявляється в обґрунтуванні оптимальних організаційно-педагогічних умов реалізації даного процесу у ВНЗ МНС України.
Результати проведеного теоретичного та експериментального дослідження підтвердили правомірність провідних положень, засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання такихвисновків:
1. Теоретико-методологічний аналіз стану дослідженості соціалізації у філософській, педагогічній, соціологічній та психологічній науках показав, що означена проблема перебуває у центрі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У більшості досліджень помітно переважає аналітичний підхід до вирішення такої проблеми. Це ускладнило уявлення про цілісний процес соціалізації. Проблема соціалізації курсантів відомчих вищих навчальних закладів лише останнім часом стає предметом дослідження у педагогічній науці, оскільки більшість опублікованих робіт стосується феномена соціалізації в рамках конкретної соціальної історичної спільноти.
2. На основі теоретичного аналізу філософської, соціологічної, психологічної та соціально-педагогічної літератури, розкрито й обґрунтувано сутність соціалізації як соціально-педагогічного феномена в історичному та сучасному аспектах. У дисертації теоретично узагальнено та науково обґрунтовано комплекс проблемних питань щодо соціалізації курсантів у вищому навчальному закладі МНС України. Доведена складність і багатогранність процесу соціалізації курсантів, наявність різноманітних, суперечливих поглядів щодо тлумачення сутності та змісту середовища ВНЗ МНС України. У роботі уточнено сутність основних понять досліджуваної проблеми:соціалізація курсанта в умовах ВНЗ МНС Українирозглядається нами як: а) складний і багатогранний процес набуття індивідом людських властивостей і якостей, спрямованість яких визначається конкретною соціальною ситуацією; б) явище, сутнісні характеристики якого забезпечують суб’єкт-об’єктну єдність особистості, що виражається в одночасному засвоєнні й відтворенні соціальних цінностей та норм; в) соціокультурний феномен, який має незмінність психологічних механізмів і їх неповторюваність у контексті становлення конкретної людської особистості; г) рушійну силу, що активізує процеси самоперетворення, що відбуваються на фоні змін соціокультурного середовища; ґ) соціально-педагогічне поняття, яке відображає хід соціального формування особистості в конкретному соціокультурному середовищі; д) процес соціальної ідентифікації типу особистості, на відміну від виховання, яке формує внутрішній духовний світ людини; е) невід’ємну частину цілісного навчально-виховного процесу в усіх типах навчальних. Поняття„соціалізація курсанта”ми розуміємо як неперервний процес засвоєння і відтворення курсантом певної системи знань, норм, соціальних ролей і формування соціально-культурного досвіду та перетворення його у власні цінності, установки, орієнтації, які спрямовані на реалізацію функціональних обов’язків майбутнього офіцера служби цивільного захисту в соціумі і в окремих моральних професійних і життєвих ситуаціях, а також дозволяють йому функціонувати в якості повноцінного члена суспільства.
3. Виявлено зміст і особливості соціально-освітнього простору вищого навчального закладу МНС України та розкрито специфіку процесу соціалізації курсантів у відповідних умовах. Специфіка соціалізації курсантів у соціально-освітньому просторі ВНЗ МНС України розкривається завдяки усуненню таких протиріч: по-перше, курсанти, як ніяка інша соціальна група, відчувають на собі імперативний пресинг від нав’язаних стереотипів поведінки, регламентації її дій (вимоги статутів, розпорядку дня, правил внутрішнього порядку, присяги працівника служби цивільного захисту); з іншого боку, формуються обов’язкові нагальні вимоги до активної творчої самореалізації при вирішенні конкретних професійних завдань, організації власного життя, взаємовідносин із соціальним оточенням (особливо в системі макро- і мезосоціальних відносин).Соціально-освітній простір ВНЗрозглядається як одна із домінуючих сфер соціального життя, яка за умови її вдосконалення може стати надійним стабілізуючим фактором у соціокультурному середовищі і в перспективі сприяти його успішному розвитку. Для успішної соціалізації курсантів у ВНЗ МНС України потребується створення таких умов, що сприяють розвитку особистості, її позитивних властивостей і якостей фізичних, інтелектуальних, духовних.
4. Розроблена у ході дослідженняконцепція педагогічної підтримки процесу соціалізації курсантів, передбачає використання адекватних форм та методів: систематичне вивчення мотивів життя курсантів і діагностика їх особистісного розвитку; педагогічна інтерпретація психологічних особливостей курсантів та емпатійне прийняття особистості курсанта в його неповторності, прояв толерантності до окремих його недоліків; виявлення життєвих, матеріальних і особистісних проблем курсантів і надання їм посильної підтримки; організація індивідуальної і колективної творчості у різних видах діяльності; адаптація соціально-виховних засобів до особливостей соціалізації курсантів у ВНЗ МНС України; залучення курсантів до життєдіяльності навчального закладу і розширення простору їх спілкування; організація педагогічної підтримки різних видів діяльності, позитивного спілкування, включення в ситуацій соціального досвіду; стимулювання процесів самовиховання, самореалізації, самоактуалізації, самовизначення.
5. Розроблено критерії, показники та визначено рівні соціалізованості курсантів як результат розвитку їх особистісно-професійних якостей. У процесі дослідженнявизначено критерії соціалізованості курсантів: особистісна зрілість, соціальна зрілість, готовність до усвідомленого життєвого вибору і до різних видів професійної діяльності, соціально-культурна активність. Означені критерії характеризуються певнимипоказниками, що дозволяє визначитирівнісоціалізованості курсантів (високий, середній, низький). Означені рівні соціалізації дозволили розглядати прояв прогнозованих особистісних і соціально значущих характеристик, що відображені у показниках критеріїв і засвідчують позитивну динаміку соціалізованості курсантів. Так, до експерименту у контрольній групі курсанти мали співвідношення за рівнями 10%, 26%, 64%, в експериментальній групі 11%, 27%, 62%; після експерименту за рівнями соціалізованості у контрольній групі співвідношення курсантів дещо змінилося 19%, 43%, 38%, а в експериментальній групі 26%, 46%, 28%. Показники змістилися до високого і середнього рівнів, хоча на низькому рівні залишалося біля 25%. Для досягнення мети і вирішення завдань дослідження було спроектовано навчально-виховний процес на основі принципів організації гуманістичного стилю спілкування. При цьому визначилисякритерії гуманістичного стилю спілкування: мотиваційно-когнітивний, рефлексивно-психологічний, комунікативно-етичний та їх показники. Підвищенню рівня сформованості гуманістичного стилю спілкування сприяли запропоновані нами методики: психологічні практикуми, аналіз соціально-педагогічних ситуацій, тренінги, індивідуальна і групова робота над творчими проектами, прийоми стимулювання позитивного спілкування. Водночас посиленню соціалізуючого процесу відбулося за умови розгортання демократизації відносин в системі „курсант-курсант”, „курсант-викладач”, „курсант-керівний склад ВНЗ МНС України” тощо.
6. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що сприяють ефективній соціалізації курсантів. У процесі експериментальної роботи виявлено оптимальні організаційно-педагогічні умови (забезпечення діяльносно-особистісної основи соціалізації, демократизація курсантського середовища та гуманізація міжособистісних взаємин, проектування ситуацій соціального досвіду як аналога соціальних процесів та стимулювання процесів самовизначення, самореалізації та саморозвитку курсантів), що сприяють вирішенню успішної соціалізації курсантів в умовах ВНЗ. Надаючи курсантам право вибору форм, методів, засобів, знижуючи рівень регламентації, ми тим самим створювали умови їх стимулювання до підвищення відповідальності за результати своєї роботи. Організаційно-педагогічні умови, що сприяють процесу соціалізації, включають два плани дій особистості: адаптацію до соціуму (пристосування себе до оточуючих впливів, умов, обставин) і самовизначення в соціумі (активна позиція, яка передбачає оцінку всього, що відбувається навколо, відбір впливів, прийняття чи супротив їм). До організаційно-педагогічних умов ми відносимо особистісно-діяльнісний підхід, який дозволяє реалізувати загальну мету професійна підготовка і соціальне становлення особистості офіцера служби цивільного захисту з урахуванням сутності й особливостей його майбутньої професійної діяльності і специфіки розвитку особистісного потенціалу кожного курсанта. У результаті дослідно-експериментальної роботи розкрито процеси самовизначення і самореалізації курсантів як самоцінні прояви сутнісних сил особистості і як важливу умову успішної соціалізації. Процесуальна сторона цих процесів полягає у розширенні спектру позанавчальних видів діяльності та розширенні меж спілкування курсантів у ВНЗ МНС України та поза ним. Впровадження означених видів діяльності дозволило включати курсантів у структуру процесів саморозвитку, самореалізації і самовдосконалення. Результатом означеного стало осмислення курсантом процесу соціалізації, становлення суб’єктності як базового особистісного утворення, сформованість „Я-концепції” курсанта, самооцінки і здатності до саморегуляції поведінки і діяльності, адаптації і самореалізації у соціумі.
Наукове дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми соціалізації курсантів в умовах ВНЗ МНС України та засвідчує необхідність її подальшої розробки за такими перспективними напрямами: розробка соціально-психологічних та соціально-педагогічних умов процесу соціалізації курсантів, технологій вдосконалення та оптимізації цього процесу, індивідуалізації соціально-виховної роботи тощо.