Карачина Наталія Петрівна. Ефективність корпоративного управління молочною промисловістю

Краткое описание

Карачина Наталія Петрівна. Ефективність корпоративного управління молочною промисловістю: дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / НАН України; Об'єднаний ін-т економіки. - К., 2005

Карачина Н.П. Ефективність корпоративного управління молочною промисловістю. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 Економіка промисловості. Об'єднаний інститут економіки НАН України, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено розробці теоретико методологічних засад та рекомендацій із забезпечення ефективного корпоративного управління на підприємствах молочної промисловості. У роботі обґрунтовуються умови створення ефективної системи корпоративного управління; уточнено поняття „корпорація” та „корпоративне управління”; досліджено процес формування національної моделі корпоративного управління; сформульовано поняття "соціально-економічна ефективність корпоративного управління" як створення балансу інтересів зацікавлених в діяльності корпорації осіб; розроблено комплексну методику її оцінювання; виявлено кореляційний зв’язок між досліджуваним показником та показниками ефективності господарювання; розроблено системно-синергетичний підхід для підвищення ефективності діяльності корпорацій.
Удосконалено механізм корпоративних відносин та розроблено взаємозв’язок дивідендної політики і фінансових результатів.

В процесі проведення дослідження за обраною темою дисертації та реалізації основних поставлених завдань було проаналізовано науково-теоретичні основи понятійного та категоріального апарату у галузі корпоративного управління, а також методологічні аспекти оцінювання та підвищення соціально-економічної ефективності корпоративного управління на підприємствах молочної промисловості.
1. Як засвідчили результати досліджень, відсутнє чітке висвітлення змісту поняття „корпорація”, „корпоративне управління”, структури корпоративного сектора, а також його місця та ролі в економіці. Дослідження сутності корпоративного управління виявили необхідність його розгляду за часткового, суспільного, нормативного, економічного, управлінського, організаційного та соціально-економічного підходів. Узагальнюючи ці підходи, корпоративне управління правомірно розглядати як спосіб забезпечення захисту та врахування інтересів як фінансових, так і нефінансових інвесторів, який регламентується законодавчими та нормативними актами, внутрішніми нормативними положеннями і документами.
Модель корпоративного управління в Україні перебуває на стадії становлення. Особливістю даного процесу є необхідність враховувати проблеми відносно розпорошеної власності, як в аутсайдерських моделях, а також тенденцію концентрації власності і контролю та запровадження елементів перехресного володіння і формування складних корпоративних структур різного типу, що властиво інсайдерській системі.
2. Подібні дослідження є особливо актуальними на корпоративних підприємствах саме молочної промисловості, яка виготовляє продукцію, частка якої є найбільшої у загальному обсязі виробництва продовольчих товарів в Україні. Аналіз стану ринку молока та молочної продукції на Вінниччині засвідчив існування таких основних проблем як:
- низька якість молочної сировини, що, у свою чергу, негативно впливає на виробництво молочної продукції і призводить до проблеми її збуту, а також недостатній захист споживачів від продукції низької якості;
- низька якість технологічного оснащення молокозаводів;
- відсутність дієвої державної програми розвитку ринку молока та молокопродукції, яка гарантувала б якість та безпеку її споживання;
- недостатнє бюджетне фінансування наукових розробок у даній галузі.
3. Аналіз існуючої системи корпоративного управління визначив такі її особливості: неефективна, дуже розпорошена структура акціонерних товариств на першому етапі приватизації, провідна роль держави у процесі корпоратизації, недостатня роль в управлінні спостережних рад, відсутність потужного зовнішнього контролю за діяльністю органів управління, низький рівень професіоналізму значної частини керівної ланки корпоративних підприємств та корпоративної культури працівників. Водночас, узагальнюючи особливості відносин між учасниками функціонування корпорацій, необхідно зазначити, що корпоративні відносини є достатньо організованим соціокультурним феноменом, який характерний для високого рівня інституційного розвитку народногосподарського комплексу.
4. Дослідження проблем корпоративного управління дозволяє стверджувати про необхідність обґрунтування категорії „соціально-економічна ефективність корпоративного управління”, сутність якої, враховуючи особливості організації корпорацій (відокремлення володіння власністю від безпосереднього управління нею), полягає у забезпеченні балансу інтересів учасників корпоративних відносин. Це передбачає врахування економічної та соціальної природи корпоративних відносин, які виникли і набули розвитку у вітчизняних акціонерних товариствах. Інтереси учасників корпоративних відносин зумовлюються формами їхнього інвестування у діяльність корпорації, ступенем участі в управлінні та контролі діяльності товариств й іншими ознаками, що характеризують сутність зв’язків таких учасників з товариством і очікування користі від його діяльності. Кожна з груп учасників корпоративних відносин має різноспрямовані цілі та інтереси, які необхідно узгоджувати для ефективної діяльності підприємства. Саме в цьому і полягає завдання забезпечення соціально-економічної ефективності корпоративного управління.
5. Для комплексної оцінки інтересів фінансових інвесторів доцільно проаналізувати показники ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, ділової та ринкової активності підприємства. Для комплексного аналізу інтересів нефінансових інвесторів необхідно проводити аналіз таких узагальнюючих показників: обсяг та ритмічність діяльності, якість та асортимент продукції, мотивація, суспільність, сервіс підприємства. За проведеним аналізом інтересів різних груп учасників корпоративних відносин було відібрано 17 показників ефективності діяльності фінансових інвесторів та 17 показників ефективності діяльності нефінансових інвесторів. Враховуючи особливості показників оцінювання соціально-економічної ефективності, які несуть як кількісне, так і якісне значення, запропоновано методику аналізу соціально-економічної ефективності, яка основана на використанні точних методів (індексного, коефіцієнтного, інтегрального) та методу експертної оцінки. Розроблена комп’ютерна програма автоматизації процесу визначення інтегрального показника соціально-економічної ефективності корпоративного управління на алгоритмічній мові Delphi, використання якої надасть можливість швидкого розрахунку розробленого показника, визначення місця досліджуваного корпоративного підприємства як соціально-економічного інституту та прискорення мобільності реагування на негативні аспекти діяльності корпорації.
6. Розроблену методику було апробовано в процесі оцінювання соціально-економічної ефективності корпоративного управління на підприємствах молочної промисловості Вінниччини. Отримані результати свідчать про відсутність на всіх підприємствах необхідного ступеня балансу між інтересами фінансових та нефінансових інвесторів. Слід зазначити, що рівень задоволення інтересів фінансових інвесторів менший, ніж нефінансових інвесторів. Це в основному стало наслідком невисокого рівня ліквідності, ділової активності та досить низької ринкової активності, що свідчить про нерозвинутість сучасного фондового ринку. Дослідження також виявило вплив визначених чинників на кінцевий результат, можливість адекватного і швидкого регулювання кризового стану, усунення або коригування негативних результатів діяльності корпорацій.
7. У процесі проведення дослідження взаємозв’язку інтегрального показника соціально-економічної ефективності корпоративного управління та показників ефективності господарювання за допомогою кореляційно-регресійного аналізу виявлено існування прямої залежності між досліджуваним показником та ефективністю виробничої і фінансової діяльності. Це доводить необхідність досягнення балансу між учасниками корпоративних відносин для забезпечення високих фінансових та виробничих показників.
8. З метою створення моделі ефективного корпоративного управління був використаний принцип системності, згідно з яким корпорація розглядається як складна відкрита система, характеристики якої притаманні суспільній системі. Тому особливості функціонування корпорації обумовлені специфікою економічної та соціальної природи корпоративних відносин. Звідси випливає, що функцією корпорації є реалізація інтересів учасників корпоративних відносин, а метою - отримання максимального фінансового результату та максимальної прибутковості акцій. Згідно з системним підходом ефективність корпорації розглядається як ступінь досягнення результату, заданого її функцією, а саме: збалансованістю інтересів усіх учасників корпоративних відносин. Саме тому оптимум корпорації як системи являє собою максимально досягнуте значення цільової функції системи за наявних ресурсів.
9. Систематизація отриманих даних у процесі визначення ефективності корпоративного управління виявила відсутність балансу інтересів учасників корпоративних відносин в результаті існування низки різноаспектних конфліктів, а саме: між вищим менеджментом та акціонерами, а також між великими та дрібними акціонерами. Тому в процесі оптимізації корпоративного управління основна увага повинна бути спрямована на вирішення корпоративних конфліктів саме цих категорій учасників. Для реалізації цього завдання, крім методів впливу на кожну окрему групу, запропоновано механізм формування корпоративної культури, корпоративного контролю та законодавчого вдосконалення врегулювання корпоративних відносин. Важливе значення для забезпечення ефективності корпоративного управління має формування дивідендної політики підприємства. При цьому з метою ефективної її реалізації необхідно враховувати існуючі фінансові можливості та особливості змішаної системи корпоративного управління.