Карасьов Іван Валерійович. Вплив адренореактивності організму на патогенез ренальних дисфункцій після термічного ушкодження шкіри

Краткое описание

Карасьов Іван Валерійович. Вплив адренореактивності організму на патогенез ренальних дисфункцій після термічного ушкодження шкіри : Дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2004. — 187арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 164-187.

Карасьов І.В. Вплив адренореактивності організму на патогенез ренальних дисфункцій після термічного ушкодження шкіри. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, Донецьк, 2004.
Дисертацію присвячено розшифровці структурно-метаболічних порушень в різних відділах нефрону при ренальних дисфункціях після опіків шкіри. Встановлені значимі відміни адаптаційних функціональних реакцій нефронів у тварин із зміненою реактивністю, які до 14-ї доби характеризувалися надмірним і тривалим підвищенням екскреції натрію і води, в результаті чого розвивалася гіпонатріємія, причому у гіперреактивних щурів переважало ушкодження проксимального, а у гіпореактивних дистального канальця нефрону. Порушення осморозводящої і осмоконцентруючої функцій нефронів і запальневий процес в нирках через 1 місяць після травми у тварин із зміненою реактивністю зберігалися внаслідок недостатності цитоплазматичного і/чи мітохондріального енергоутворення, низьких функціональних резервів нефронів і змін інтерцитокінової взаємодії.

Уявлення про патогенез функціональних порушень нирок при термічній травмі шкіри до нашого часу залишаються обмеженими. В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної наукової задачі з встановлення впливу адренореактивності і цитокінової реакції організму на патогенетичні механізми ренальних дисфункцій, що в перспективі дозволить індивідуалізувати тактику лікування хворих з постопіковою нефропатією.
1. Специфічність внутрішньоклітинних рецептор-опосередкованих реакцій тромбоцитів у тварин з різним станом адренореактивності визначається активністю фосфодіестераз, взаємовідношенням аденілатциклазної і фосфоінозитолової сигнальних систем та віддзеркалюється на функціональній активності клітин.
2. Використання функціональних навантажувальних проб у тварин з різною адренореактивністю дозволило виявити особливості адаптаційних реакцій нирок, спрямованих на підтримку водно-електролітного гомеостазу. У гіперреактивних тварин при водному навантаженні канальцева реабсорбція натрію була вищою у порівнянні з нормо- і гіпореактивними; у гіпореактивних тварин при водній депривації істотно зростала реабсорбція осмотично вільної води в петлі Генле.
3. Протягом двох тижнів після термічної травми у тварин із зміненою реактивністю при водному навантаженні адаптаційна реакція нефронів характеризувалася надмірним і тривалим підвищенням екскреції натрію і води, в результаті чого розвивалася гіпонатріємія. Зіставлення результатів водної депривації і глюкозного навантаження дозволило встановити, що у гіперреактивних щурів переважало ушкодження проксимального, а у гіпореактивних дистального канальця нефрону.
4. Через 1 місяць після травми у тварин зберігалися порушення осморозводящої і осмоконцентруючої функцій нирок. Використання навантажувальних проб підтвердило швидке відновленняадаптаційних резервів у нормореактивних тварин внаслідок адекватного енергозабезпечення транспортних і біосинтетичних процесів в епітеліоцитах канальців нефрону. У тварин із зміненою реактивністю порушення цитоплазматичного і/чи мітохондріального енергоутворення визначали низьку резервну потужність функцій проксимальних і дистальних канальців нефрону.
5. У нормореактивних тварин максимальний приріст рівня прозапальневих цитокінів (ІЛ-1b, ФНПa і ІЛ-6) спостерігався через 24 години після опіку шкіри; до кінця місяця запальнево-репаративна реакція в нирках завершувалася під впливом ІЛ-4. У щурів із зміненою реактивністю мали місце два піки гіперпродукції цитокінів: прозапальневих на 1-у і 7-у добу, а ІЛ-4 на 3-у добу.
6. До кінця 1 місяця після термічної травми шкіри хронізація запалення і альтерація нефронів обумовлені відмінами інтерцитокінової взаємодії: у гіперреактивних тварин високий рівень ІЛ-1b, індукував підвищення рівня ФНПa (r=+0,812), що стимулювало синтез ІЛ-6 (r=+0,723), який не гальмував продукцію ІЛ-1b (r=-0,074); у гіпореактивних щурів ІЛ-1b активував продукцію ІЛ-6 (r=+0,973), який знижував рівень ФНПa (r=-0,600), що сприяло підвищенню вмісту ІЛ-1b (r=-0,695).