Кащенко Ольга Анатоліївна. Роль холінергічних механізмів у патогенезі епілептичного синдрому (експериментальне дослідження)

Краткое описание

Кащенко Ольга Анатоліївна. Роль холінергічних механізмів у патогенезі епілептичного синдрому (експериментальне дослідження): дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Одеський держ. медичний ун-т. - О., 2004

Кащенко О.А.Роль холінергічних механізмів в патогенезі епілептичного синдрому(експериментальне дослідження).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2004.
В роботі доведено, що хронічна епілептична активність (ЕпА), яка викликана системним застосуванням агоніста холінергічних рецепторів пілокарпіна, характеризується появою перших генералізованих судомних реакцій у щурів з наступним інтеріктальним періодом тривалістю 30-35 хвилин. Початкова стадія хронічної пілокарпін-викликаної ЕпА електрографічно характеризується переважною гіперактивацією вентрального гіпокампу та фронтальної кори, а інтеріктальний період - зниженням потужності потенціалів в 2-2.5 разів у зазначених утвореннях.
Показано, що інтеріктальний період пілокарпін-викликаної хронічної ЕпА характеризується появою несудомних поведінкових рухових порушень у вигляді зниження в 1.7-2.8 разів показників вертикальної і горизонтальної рухової активності в тесті «відкрите поле», зниження виразності емоційної (в 2.8 разів), стереотипної (в 4.8 разів) й агресивно-захисної поведінки (в 2 рази), зростання кількості пасивно-адаптивних елементів плавальної поведінки, утруднення здатності щурів до переключення на активно-адаптивну плавальну поведінку, а також переваги нейролептичних компонентів в структурі позно-тонічних реакцій. Виразність несудомних форм поведінки щурів в інтеріктальному періоді пілокарпін-викликаної хронічної ЕпА залежить від функціонального стану фронтальної кори великих півкуль і вентрального гіпокампу.
Зроблено висновок про те, що інтеріктальний період пілокарпін-спричиненої хронічної форми ЕпА є адекватною моделлю дослідження змін несудомних форм поведінки, що відображують активність ендогенної антиепілептичної системи. Показані поведінкові ефекти при модуляції функціональної активності фронтальної кори великих півкуль свідчать про доцільність пошуку регуляторних впливів на дане утворення головного мозку з метою ініціації складних механізмів, спрямованих на ліквідацію епілептиформної активності в умовах пілокарпін-викликаних хронічних судом. На підставі отриманих результатів визначено, що холінергічні механізми відіграють важливу роль як в запуску” ЕпА, так і в підтримуванні її генерації, а також у розвитку поведінкових порушень при епілептичному синдромі.

В дисертації наведено узагальнення і нове вирішення проблеми дослідження ролі холінергічних механізмів у виникненні та утриманні на сталому рівні хронічної епілептизації утворень головного мозку. Отримані результати свідчать, що інтеріктальний період пілокарпін-спричиненої хронічної форми епілептичної активності є адекватною моделлю дослідження змін несудомних форм поведінки, що відображують активність ендогенної антиепілептичної системи. Показані поведінкові ефекти при модуляції функціональної активності фронтальної кори великих півкуль свідчать про доцільність пошуку регуляторних впливів на дане утворення головного мозку з метою ініціації складних механізмів, спрямованих на ліквідацію епілептиформної активності в умовах пілокарпін-викликаних хронічних судом.

Хронічна епілептична активність, яка викликана системним застосуванням агоніста холінергічних рецепторів пілокарпіна, характеризується появою генералізованих судомних реакцій у щурів з наступним інтеріктальним періодом тривалістю 30-35 хвилин. Початкова стадія хронічної пілокарпін-викликаної епілептичної активності електрографічно характеризується переважною гіперактивацією вентрального гіпокампу та фронтальної кори, а інтеріктальний період - зниженням потужності потенціалів у зазначених утвореннях. За електрографічними даними пілокарпін-спричинена епілептична активність розпочинається в вентральному гіпокампі. Механізми реалізації конвульсивних ефектів пілокарпіну за умов хронічної епілептичної активності, окрім впливу на синаптичну трансмісію, можуть бути пов’язані із його безпосередньою збуджуючою дією на мембрану нейронів.
Інтеріктальний період пілокарпін-викликаної хронічної епілептичної активності характеризується появою несудомних поведінкових рухових порушень у вигляді зниження показників вертикальної і горизонтальної рухової активності в тесті «відкрите поле», зниження виразності емоційної, стереотипної й агресивно-захисної поведінки, зростанням кількості пасивно-адаптивних елементів плавальної поведінки, утруднення здатності щурів до переключення на активно-адаптивну плавальну поведінку, а також перевагою нейролептичних компонентів в структурі позно-тонічних реакцій.
Ранніми ознаками змін поведінки в інтеріктальному періоді хронічної пілокарпін-спричиненої епілептичної активності є зміна плавальної поведінки щурів. Характер плавальної поведінки, а також здатність щурів до переключення на активно-адаптивну плавальну поведінку при цьому визначається активацією холінергічної і дофамінергічної та зниженням активності ГАМК-ергічної нейромедіаторних систем хвостатого ядра.
Виразність несудомних форм поведінки щурів в інтеріктальному періоді пілокарпін-викликаної хронічної епілептичної активності залежить від функціонального стану фронтальної кори великих півкуль і вентрального гіпокампу. Активація фронтальної кори великих півкуль сприяє посиленню горизонтальної і вертикальної рухової активності щурів, виразності пасивно-адаптивної поведінки щурів у плавальному тесті, а також поліпшенню їх здатності до переключення на активно-адаптивну плавальну поведінку; активація вентрального гіпокампу сприяє посиленню виразності емоційних реакцій у тесті відкрите поле”, стереотипної й агресивно-захисної поведінки. Внаслідок білатеральної деструкції зазначених утворень мозку відзначаються протилежні поведінкові ефекти, що вказує на їх важливу роль у формуванні різних форм несудомної поведінки в інтеріктальному періоді пілокарпін-викликаних судом.
Травматичне ушкодження мозку у дорослих щурів, на відміну від молодих тварин, сприяє збільшенню інтенсивності судом, викликаних пілокарпіном, а також пікротоксином і каїновою кислотою, що свідчить про викликаний травматичним ушкодженням головного мозку загальний дизрегуляційний ефект. При цьому, у мозку молодих щурів відзначається недостатня активність холінергічної нейромедіаторної системи порівняно з її активністю в мозку дорослих щурів.
Інтеріктальний період хронічної форми епілептичної активності, яка викликана за допомогою пілокарпіну, є адекватною моделлю дослідження змін несудомних форм поведінки, що відображують активність ендогенної антиепілептичної системи. З огляду на саногенне значення інтеріктальних форм несудомної поведінки, а також належність фронтальної кори і вентрального гіпокампу до структур, що модулюють епілептичну активність, відзначені поведінкові ефекти при модуляції функціональної активності фронтальної кори та гіпокампу свідчать про доцільність пошуку шляхів цілеспрямованого впливу фармакологічних препаратів на вказані утворення головного мозку з метою ініціації механізмів, спрямованих на ліквідацію хронічної епілептиформної активності.