КАТЕГОРІЯ ОЦІНКИ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ В ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕКСТАХ

Краткое описание

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ОНИЩЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 811.161.2’38:801.73

КАТЕГОРІЯ ОЦІНКИ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ
В ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕКСТАХ

Спеціальність 10.02.01. українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Арешенков Юрій Олександрович, кандидат філологічних наук, доцент

КРИВИЙ РІГ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................................

4

ВСТУП..........................................................................................................

7

РОЗДІЛ1.ОЦІНКА ЯК ЛОГІКО-ФІЛОСОФСЬКА ТА МОВНА КАТЕГОРІЯ..........................................................................

13

1.1. Категорія оцінки в логіко-філософському аспекті.

13

1.2. Мовні аспекти категорії оцінки............................................

19

1.2.1.Категорія оцінки в ракурсі лінгвостилістичних теорій.............................................................................

19

1.2.2.Оцінка як компонент семантики слова.......................

25

1.2.3.Класифікація оцінок та оцінних значень....................

31

1.2.4.Структура оцінки..........................................................

36

РОЗДІЛ2.ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ОЦІНКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ.....................................

46

2.1.Функціонально-семантичне поле оцінки як поліцентрична структура......................................................

46

2.2.Ядро функціонально-семантичного поля оцінки...............

52

2.2.1. Власне ядро функціонально-семантичного поля оцінки..........................................................................

54

2.2.2. Навколоядерний простір поля оцінки.......................

61

2.3.Периферія функціонально-семантичного поля оцінки......

64

2.3.1. Ближня периферія поля оцінки..................................

65

2.3.2.Далека периферія функціонально-семантичного поля оцінки....................................................................

67

РОЗДІЛ3.ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАСОБІВ ОЦІНКИ В ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕКСТАХ................................................................................

79

3.1.Загальні мовностилістичні й комунікативно-прагматичні риси публіцистичного та інформаційного мовлення.........

79

3.2.Лексичні засоби вираження оцінки.....................................

88

3.2.1. Стилістичні засоби......................................................

89

3.2.1.1. Розмовні слова.................................................

89

3.2.1.2. Просторіччя......................................................

91

3.2.1.3. Жаргонізми......................................................

94

3.2.1.4. Лайливі слова...................................................

95

3.2.1.5. Неологізми.......................................................

96

3.2.2.Зображальні засоби.......................................................

98

3.2.2.1. Метафора..........................................................

98

3.2.2.2. Оксиморон.......................................................

107

3.2.2.3. Перифраза........................................................

108

3.3.Словотворчі репрезентанти оцінного значення..................

113

3.3.1. Суфіксація.....................................................................

114

3.3.2. Префіксація...................................................................

120

3.3.3. Складання......................................................................

123

3.4.Репрезентація категорії оцінки на фразеологічному рівні..........................................................................................

127

3.4.1. Узуальні фразеологізми...............................................

128

3.4.2. Трансформовані фразеологізми..................................

137

3.5.Типологія синтаксичних засобів вираження оцінки..

146

3.5.1. Елементи інфраструктури речення.............................

146

3.5.1.1. Вставні одиниці...............................................

146

3.5.1.2. Вставлені одиниці...........................................

148

3.5.1.3. Звертання..........................................................

150

3.5.2. Питальні конструкції

152

3.5.3. Окличні конструкції.

156

ВИСНОВКИ.................................................................................................

164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................

172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АП

Погрібний А. Державна мова? Офіційна мова? А також про паспортну наругу та піар-спектакль „Перепис населення”. К.:Укр. вид. спілка, 2002. 89 с.

Б

„Березіль” літературно-художній та громадсько-політичний журнал Спілки письменників України, Київ, 1999-2003 рр.

БЦ

„Без цензури” громадсько-політичний тижневик, Київ, 2003 р.

Вітч.

„Вітчизна” літературно-художній та громадсько-політичний місячник, Київ, 1995-2002 рр.

ВК

„Вечірній Київ” незалежна газета, Київ, 1999-2001 рр.

вульг.

вульгарне слово, вираз

Дзв.

„Дзвін” літературно-мистецький та громадсько-політичний часопис Спілки письменників України, Київ, 1995‑2003рр.

Дн.

„Дніпро” літературно-художній та громадсько-політичний журнал, Київ, 1998-2003 рр.

ДЧ

Чобіт Д.В. Громовідвід, або „Справа Лазаренка”. К: Планета, 2000. 48 с.

Е

„Епіцентр” інформаційно-аналітична програма каналу „1+1”, Київ, 2003-2004 рр.

жарг.

жаргонне слово

жарт.

жартівливе слово, вираз

зневажл.

зневажливе слово, вираз

ірон.

іронічне слово

К

„Київ” літературно-художній та громадсько-політичний журнал Спілки письменників України, Київ, 1995-2004 рр.

ЛП

„Літературне Придніпров’я” літературна газета, Дніпропетровськ, 2002-2003 рр.

ЛТМ

Танюк Л.С. Монологи (театр, культура, політика). Х.: Фоліо, 1994. 383 с.

ЛТХ

Танюк Л.С. Хто з’їв моє м’ясо?..: Документи, статті, виступи. Дрогобич: Відродження, 1994. 432 с.

ЛУ

„Літературна Україна” газета письменників України, Київ, 1999‑2004 рр.

лайл.

лайливе слово, вираз

Н

„Новини” інформаційно-аналітична програма національної радіокомпанії України „Промінь”, Київ, 2002-2003 рр.

НЕ

„Новини” інформаційно-аналітична програма ТРК „Ера”, Київ, 2003-2004 рр.

НІ

„Новини” інформаційна програма телевізійного каналу „Інтер”, Київ, 2003-2004 рр.

НіД

„Нація і держава” часопис Конгресу українських націоналістів, Київ, 2003-2004 рр.

О

„Освіта” всеукраїнський громадсько-політичний тижневик, Київ, 2001 р.

П

„Проте” програма телевізійного каналу „1+1”, Київ, 2003‑2004рр.

ПіК

„Політика і культура” всеукраїнський тижневик, Київ, 1999‑2001рр.

перен.

переносне значення

РК

„Рідний край” науковий, публіцистичний, художньо-літературний альманах, Полтава, 2003 р.

розм.

розмовне слово, вираз

С

„Сучасність” часопис незалежної української думки, Київ, 1995‑2003 рр.

СіЧ

„Слово і час” журнал Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України та Спілки письменників України, Київ,1997‑2003рр.

СК

„Спортклуб” інформаційно-аналітичний тижневик телевізійного каналу „СТБ”, Київ, 2003-2004 рр.

Сп.

„Спорт” інформаційна програма ТРК „Ера”, Київ, 2003‑2004рр.

СТ

„Саме той” інформаційна програма телевізійного каналу „УТ‑1”, Київ, 2001-2004 рр.

СУ

„Самостійна Україна” газета вільної державницької думки, Київ, 2000 р.

СУМ

Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.; Ірпінь: ВТ „Перун”, 2001. 1440 с.

УК

„Урядовий кур’єр” газета органів державної виконавчої влади України, Київ, 1997-1998 рр.

УМ

„Україна молода” інформаційно-політична газета, Київ, 1999‑2004рр.

УС

„Українське слово” український тижневик, Київ, 2000-2001 рр.

ФД

„Футбольні діалоги” спортивно-аналітична програма каналу „УТ‑1”, Київ, 2003-2004 рр.

ФПД.

„Факти. Підсумки дня” інформаційно-аналітична програма каналу „ІСТV”, Київ, 2003-2004 рр.

ФС

Фразеологічний словник української мови/Уклад.: В.М.Білоноженко та ін. К.: Наук. думка, 1999. 984 с.

ФСК

функціонально-семантична категорія

ФСП

функціонально-семантичне поле

фам.

фамільярне слово

ЧГ

„Червоний гірник” загальноміська газета, Кривий Ріг, 2000‑2004рр.

ШП

„Шлях перемоги” всеукраїнський тижневик, Київ, 2003-2004рр.

ВСТУП

Провідною тенденцією розвитку сучасної лінгвістики є дослідження механізму функціонування мовних одиниць з урахуванням їх структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей. Функціональний підхід передбачає не лише стратифікацію різнорівневих засобів одного змісту (польове моделювання), а й аналіз їхнього функціонування в мовленні [4; 5; 46; 68; 84; 98; 100; 119; 166; 168; 209; 247; 253; 281; 284; 287]. Системно-структурний і семантико-функціональний різновиди аналізу взаємопов’язані, оскільки вони мають спільне спрямування на кінцеву мету:системно-структурні дослідження систематизують формальні засоби, а семантико-функціональні виявляють особливості функціонування цих засобів у тексті середовищі функціонування мовних одиниць.
В українському мовознавстві спостерігаємо спроби опису ФСК темпоральності (О.Бондар), персональності (О.Китиця), посесивності (І.Данильчук), локативності (О.Виноградова), сукупності (І.Домрачева), здрібнілості (О.Сальникова), імперативності (О.Даскалюк), спонукальності (О.Нарушевич-Васильєва), невизначеності (І.Вороновська) тощо. ФСК оцінки складний феномен для наукового опису і теоретичного пояснення, що зумовлено онтологічною універсальністю категорії оцінки, адже „будь-яка онтологія: природа, суспільство, суб’єктивний світ людини, мислення, мова тощо все пронизане категорією оцінки і розглядається через її призму” [133, с. 306]. Функціональний підхід дозволяє дослідити оцінні відношення в новому ракурсі з урахуванням складових частин ієрархічної структури ФСК оцінки, а також різнорівневих засобів вираження оцінності.
Оцінка це складний процес, у ході якого певне явище реальної дійсності сприймається, зіставляється з існуючою моделлю світу чи особистими уявленнями людини, пропускається через сферу її почуттів і в результаті класифікується [133; 203]. Значний інтерес до оцінності в комунікації, підсилений антропоцентричним характером сучасних мовознавчих студій, дозволяє розкрити когнітивні механізми і мовні особливості процесу оцінювання.
Лінгвістичні розвідки вітчизняних та зарубіжних мовознавців були спрямовані на різнобічне вивчення аспектів оцінки та оцінного значення: оцінної модальності та логіки оцінок (Н.Арутюнова [24], О.Вольф [64], О.Івін [104], М.Ляпон [162] та ін.); функціональної природи оцінки та її функцій у структурі висловлення та цілого тексту (О.Вольф [64], В.Гак [67], С.Дорда [90], І.Рахманова [210] та ін.); семантико-прагматичних особливостей реалізації оцінного значення (Н.Арутюнова [22], Т.Космеда [133], Т.Маркелова [165], З.Фоміна [272] та ін.); оцінки як типу мовного значення та співвідношення емоційного й оцінного компонентів у структурі значення (І.Арнольд [19], І.Стернін [235], В.Телія [249], В.Шаховський [280] та ін.); мовних засобів вираження оцінки (Н.Бойченко [40], Т.Вендіна [51], Б.Коваленко [116], С.Лазаренко [152], Н.Падич [191] та ін.).
Проте, незважаючи на пильну увагу до оцінки як мовної категорії та докладність опису оцінного значення, з позицій сучасних завдань лінгвістичного аналізу ці проблеми остаточно не вивчені. Так, у лінгвістичній літературі не знаходимо вичерпного розв’язання питань, пов’язаних із загальною стратифікацією та систематизацією засобів вираження оцінки у вигляді ФСП, особливостями функціонування мовних одиниць з оцінною семантикою в текстах певного функціонального призначення, що є актуальним для сучасного мовознавства з його тенденцією до створення цілісної системи „активної лінгвістики”, яка передбачає вивчення використання мовних засобів з комунікативною метою.
Найбільшу увагу дослідники зосереджували на аналізі оцінних засобів у текстах художнього стилю (Космеда [133], С.Кривонос [163], О.Островська [188], У.Соловій [227] та ін.). Окремі праці присвячені дослідженню засобів вираження оцінки в публіцистичних текстах (Б.Коваленко [40], Г.Мінчак [174], С.Равлюк [205] та ін.); проблема аналізу оцінних засобів у текстах інформаційного стилю залишалася поза увагою науковців. Не знайшла свого висвітлення й проблема порівняльної характеристики оцінних засобів у текстах публіцистичного та інформаційного стилів. Відсутність спеціального дослідження та важливість розгляду зазначених проблем для з’ясування мовної специфіки текстів певного функціонального призначення в системі функціональних стилів сучасної української мови визначають актуальність теми дисертації.
Оцінка в публіцистиці та журналістиці явище комунікативно різнопланове. Оцінна спрямованість публіцистичних та інформаційних матеріалів вимагає широкого використання всіх стильових можливостей мови. Функціональний підхід, застосований до опису засобів вираження оцінки в публіцистичному та інформаційному стилях, ґрунтується на врахуванні здатності лексичних, фразеологічних, словотвірних, синтаксичних одиниць розкривати свої потенційні можливості в процесі комунікації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках реалізації наукової програми „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” (протокол №1 від 11.02.2003 р.) Інституту мовознавства ім.О.Потебні НАН України. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету й розкриває один із аспектів проблеми „Функціонування мовних одиниць і граматичних категорій у різних стилях української мови”.
Мета роботи визначити систему засобів вираження категорії оцінки сучасної української мови й виявити особливості реалізації цієї категорії в публіцистичних та інформаційних текстах.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:
1) з’ясувати співвіднесеність логіко-філософського та власне мовного аспектів категорії оцінки;
2) окреслити структуру ФСП оцінки в сучасній українській мові, з’ясувати семантику ядерних та периферійних компонентів;
3) типізувати засоби вираження оцінки в публіцистичних та інформаційних текстах;
4) простежити й зіставити комунікативну зумовленість створюваного виражально-оцінного ефекту в основних різновидах публіцистичного та інформаційного стилів;
5) здійснити порівняльну характеристику оцінних засобів у текстах публіцистичного та інформаційного стилів з урахуванням їх мовностилістичних і комунікативно-прагматичних особливостей.
Об’єктом дослідження є категорія оцінки в сучасній українській мові.
Предмет дослідження засоби вираження оцінки в публіцистичних та інформаційних текстах.
Джерельною базою дисертаційної роботи послужили інформаційні матеріали українських газет, теле- та радіопередач („Епіцентр”, „Проте”, „Спортклуб”, „Спорт”, „Саме той”, „Україна молода”, „Факти. Підсумки дня”, „Червоний гірник” та ін.), публіцистичні тексти українських журналів та газет („Вітчизна”, „Дзвін”, „Дніпро”, „Київ”, „Літературне Придніпров’я”, „Літературна Україна”, „Нація і держава”, „Політика і культура”, „Рідний край”, „Сучасність”, „Слово і час”, „Самостійна Україна” та ін.) за період 1994-2004 рр., а також публіцистичні монографії відомих політиків та громадських діячів (А.Погрібний, Л.Танюк, Д.Чобіт). Складена автором картотека мовних фактів нараховує понад 7,5 тисяч прикладів.
Мета і завдання дисертаційної роботи зумовили вибір відповідних методів дослідження. Для характеристики засобів вираження категорії оцінки використовувався переважно описовий метод. Особливості мовного вираження оцінки в текстах публіцистичного та інформаційного стилів встановлювалися шляхом контекстно-ситуативного, класифікаційного та кількісно-статистичного методів. Частково використано прийоми дистрибутивного й компонентного аналізу.
Методологічним підґрунтям дослідження послужили провідні принципи діалектики наукового пізнання, трансформовані стосовно проблеми, що вивчається: принцип єдності форми та змісту, який визначає аналіз особливостей реалізації аксіологічного значення; принцип діалектичної єдності раціонального й емоційного в мисленні та мові; принцип єдності свідомості й діяльності. Важливе значення мають загальнонаукові положення про єдність окремого й загального, частини й цілого, статичного й динамічного, структури й функції, а також вчення про загальний зв’язок явищ дійсності.
Підґрунтям дослідження лексико-семантичної та граматичної систем мови послужили положення когнітивістики, у межах якої мова розглядається як когнітивний механізм, задіяний у кодуванні і передачі інформації. Когнітивний підхід дозволяє аналізувати мову публіцистики та журналістики як засіб впливу на суспільну свідомість.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві комплексно проаналізовано ФСК оцінки, досліджено ФСП оцінки, систематизовано засоби вираження категорії оцінки, встановлено особливості функціонування одиниць з оцінною семантикою в текстах публіцистичного та інформаційного стилів.
Теоретичне значення дослідження. Результати дослідження доповнюють існуючі уявлення про ФСП, уточнюють відомості про мовностилістичні й комунікативно-прагматичні особливості публіцистичного та інформаційного мовлення, сприяють розширенню знань про функціональні можливості оцінних утворень у публіцистичних та інформаційних текстах.
Практичне значення роботи забезпечується можливістю використання її матеріалів у лекційних та практичних курсах зі стилістики, лінгвістичного аналізу тексту, вступу до мовознавства, загального мовознавства, спецкурсах і спецсемінарах із вивчення публіцистичного й інформаційного мовлення, у журналістській практиці, а також при написанні підручників і навчальних посібників з функціональної граматики.
Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні структури ФСП оцінки в сучасній українській мові, у систематизації засобів вираження оцінки та визначенні особливостей їх функціонування в публіцистичних та інформаційних текстах.
Усі результати дослідження є наслідком самостійних спостережень і узагальнень дисертанта. Наукових праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дослідження. Наукові доповіді з теми дослідження виголошувалися на щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Криворізького державного педагогічного університету (2002, 2003, 2004 рр.), на І Всеукраїнській науковій конференції молодих учених-філологів „Vivat Academia” (Львів, 25-26 квітня 2001 р.), на VІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта ‘2004” (Дніпропетровськ, 10‑25лютого 2004 р.), на І Міжнародній науково-практичній конференції „Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ, 18-19 березня 2004 р.), на ІV Міжнародній науково-теоретичній конференції „Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 5-6 листопада 2004р.).
Публікації. Основні результати дослідження відображено у восьми публікаціях, чотири з яких уміщено у фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 296 позицій. Загальний обсяг дослідження 195сторінок, з яких 170 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз робіт теоретичного і прикладного характеру, спостереження над специфікою функціонування оцінних засобів у публіцистичних та інформаційних текстах українських газет, журналів, теле- та радіопередач дозволяють зробити такі висновки:
1. Оцінка як логіко-філософська категорія це судження, в основі якого лежить позитивне чи негативне ставлення суб’єкта до оцінюваного об’єкта на основі його порівняння з обраним еталоном. Сфера оцінок ґрунтується на опозиціях важливий / неважливий, відповідний/ невідповідний, корисний / шкідливий, вірогідний / імовірний та ін., але ядро оцінних значень становлять ознаки хороший/поганий, де хороший це той, який відповідає ідеалізованій моделі світу, поганий той, який не відповідає цій моделі. Оцінка має об’єктивно-суб’єктивний характер, що знаходить своє відображення в діалектичній єдності кваліфікації якісних характеристик об’єктів навколишньої дійсності та суб’єктивного ставлення до них; залежить від історичних факторів, соціально детермінованих норм, потреб, інтересів, смаків, оцінних стереотипів, наявних у свідомості суб’єкта. Цінність і оцінка являють собою два полюси в системі об’єктно-суб’єктних відношень: цінність характеризує об’єкт у його стосунках до суб’єкта, а оцінка ставлення суб’єкта до об’єкта.
2. Оцінка як лінгвістична категорія це сукупність різнорівневих мовних одиниць з оцінним значенням, які виражають позитивне чи негативне ставлення мовця до змісту повідомлення, спрямоване на реалізацію певного комунікативно-прагматичного завдання. Оцінка є складовою частиною семантичної структури слова як одиниці мови, що вказує на певну цінність предметів та явищ з погляду відповідності/невідповідності вимогам, інтересам, смакам, уподобанням мовця. Неоднорідність оцінного компонента зумовлює його різну взаємодію з іншими компонентами в семантичній структурі мовного знака. Оцінний компонент може бути виділений як у денотативній, так і в конотативній частині семантики. Інтелектуально-логічна оцінка пов’язується з понятійним ядром, із предметно-логічною частиною лексичної семантики слова і входить, таким чином, у денотативний аспект значення. Емоційна оцінка відбиває емоційне ставлення суб’єкта до об’єкта, і відповідно міститься в конотативному аспекті значення.
3. Структура мовної оцінки це модальна рамка, яка нашаровується на висловлювання і не збігається ні з його логіко-семантичною, ні із синтаксичною побудовою. Структуру мовної оцінки визначають елементи трьох рівнів: експліцитні об’єкт оцінки (особа, предмет чи явище об’єктивної дійсності), оцінний предикат (власне оцінка); імпліцитні оцінна шкала (градуйоване порівняння зі стандартом), оцінний стереотип (еталон, зразок норми); елементи, які реалізуються і в експліцитній, і імпліцитній формах суб’єкт оцінки (соціум, частина соціуму, індивід), підґрунтя оцінки (критерій, еквівалент, мотив оцінки).
4. ФСП оцінки в сучасній українській мові ґрунтується на ієрархічній організації різнорівневих засобів мови (лексичних, фразеологічних, словотворчих, морфологічних, синтаксичних), об’єднаних оцінною функцією. Домінантою ФСП оцінки виступають слова хороший/поганий, які виражають загальне інваріантне значення, притаманне всім одиницям аналізованого поля відповідність/невідповідність предметів та явищ об’єктивного світу, що оцінюються, певним вимогам, стандартам, нормам. ФСП оцінки має статус компактного поліцентричного угруповання, яке складається з декількох яскраво виражених центрів (ядер), одиниці яких є більш спеціалізованими для вираження семантики оцінки, та периферії, елементи якої, виступаючи в ролі середовища, виконують другорядні функції, є менш спеціалізованими для вираження семантики оцінки, нерегулярно функціонують у мовленні.
5. Ядро ФСП оцінки складається з власне ядра та навколоядерного простору. До власне ядра поля оцінки входять оцінно марковані лексеми (розмовні та лайливі слова, лексеми з іронічним, зневажливим, фамільярним відтінками) й оцінні фразеологізми з високим ступенем інтенсифікації оцінного компонента значення. Навколоядерний простір утворюють слова з раціональною оцінкою в семантиці, що базується на раціонально-оцінних, логічних міркуваннях про об’єктивно притаманні референту якості. До периферійної зони ФСП оцінки входить ближня периферія й далека периферія. Ближню периферію поля оцінки заповнюють лексеми, утворені за допомогою суфіксів суб’єктивної оцінки й спеціальних префіксів. Далека периферія представлена оцінно маркованими лексемами, ужитими в переносному значенні, модальними частками, вигуками, звертаннями, вставними та вставленими одиницями, оцінна функція яких реалізується в певних контекстуальних умовах.
6. Ступінь розвитку мови та зміни ціннісного сприйняття світу мовцями найповніше відображено в публіцистиці та масовій інформації, що здатні забезпечити різноманітні потреби сучасного суспільства у створенні, збереженні й передачі інформації. Оцінна спрямованість публіцистичних та інформаційних матеріалів вимагає широкого використання всіх стильових можливостей мови. Публіцистичний та інформаційний тексти мають власні принципи відбору й використання мовних засобів, зокрема тих, що покликані виконувати оцінну функцію. Проведений аналіз засвідчив, що в досліджуваних різновидах мовлення використовується (з різним ступенем частотності) практично весь арсенал засобів вираження оцінки лексичні, словотворчі, фразеологічні, синтаксичні. Частотність використання оцінних засобів у тому чи іншому стилі тісно пов’язана з їхніми мовностилістичними і комунікативно-прагматичними особливостями. Публіцистичне мовлення це мовлення переконувального призначення, де на передній план виступають оцінні моменти; інформаційне мовлення це мовлення повідомного призначення, завдання якого інформувати про актуальні події сьогоденного життя. Публіцистичні тексти призначені впливати на свідомість читача, переконувати його, виявляти авторське ставлення до явищ і подій навколишньої дійсності, що зумовлює наявність великої кількості оцінних засобів. Для текстів інформаційного стилю продукту колективної творчості притаманний аналітико-узагальнюючий тип викладу інформації, що зумовлює перевагу мовних засобів без індивідуального забарвлення з імплікованою оцінною або інтелектуальною експресивністю. Активне функціонування оцінних засобів зумовлене різними факторами, зокрема, якщо для публіцистичного стилю провідним фактором є вияв власної позиції; то для інформаційного це колективна суспільна позиція.
7. Лексичні репрезентанти оцінного значення у публіцистичних (36% від загальної кількості оцінних засобів) та інформаційних (11% від загальної кількості оцінних засобів) текстах представлені стилістичними засобами (розмовні слова, просторіччя, жаргонізми, лайливі слова, неологізми) та зображальними засобами (метафора, оксиморон, перифраза). Максимальний вплив на свідомість адресата відзначаються засоби вираження оцінки, які виникли в результаті образно-переносного вживання метафора, оксиморон, перифраза. Основними функціями метафори в публіцистичних та інформаційних текстах є оцінна (оцінка актуальних, суспільно важливих подій) та волюнтативна (вплив на свідомість і поведінку адресата) функції. Яскраві метафоричні образи дозволяють найточніше передати авторське бачення світу, виразити емоційне ставлення до описуваних подій і явищ (політичне сміття, соціальна шизофренія). Прийом оксиморону майстри слова використовують з метою образного осмислення суспільно-політичних процесів, дій і вчинків учасників цих процесів (віруючий безбожник, самолюбний альтруїст). Перифрази створюють додаткову динаміку в сприйнятті фактів і подій, загострюють на них увагу, служать засобом авторської оцінки (червоний чорт, золота рибка). Функціонування стилістично знижених елементів (розмовні, просторічні, лайливі слова, жаргонізми) тісно пов’язане з жанрами досліджуваних стилів: у нарисах, памфлетах, фейлетонах (публіцистичний стиль), коментарях, інтерв’ю (інформаційний стиль) вони функціонують досить часто; не характерні ці одиниці для науково-публіцистичних праць, звернень, міжнародних оглядів (публіцистичний стиль), звітів, заміток, хронік, аналітичної інформації (інформаційний стиль). Стилістично знижені лексеми виражають високий ступінь негативно-оцінного забарвлення та використовуються з метою вразити адресата яскравістю висловлення, уникнути затертих або пишномовних слів і виразів. Неологізми у публіцистичних та інформаційних текстах служать засобом гумористичного, іронічного, саркастичного зображення дійсності (кріслотрус, маразмаду, бандократія); своєю новизною, незвичністю, оригінальністю приваблюють увагу читача, створюють додаткову динаміку в сприйнятті матеріалу.
8. У публіцистичних та інформаційних текстах функціонує велика кількість слів з оцінною семантикою, що утворилися за допомогою словотворчих засобів. Аналіз структурних типів оцінних лексем показав, що високою частотністю відзначаються узуальні слова, утворені за допомогою суфіксів на позначення негативної оцінки; низькою частотністю узуальні слова, що утворилися за допомогою суфіксів на позначення позитивної оцінки (функціонують лише в художньо-публіцистичних текстах, яким надають особливої теплоти, задушевності, ліричності): суфіксів мейоративності, мейоративності-пестливості, пестливості. З метою вираження негативної оцінки функціонують узуальні лексеми, що утворилися за допомогою префіксів із значенням протилежності, протидії, ворожості (антинародний, антидержавний), несправжності (лжецінність, псевдоінтелігентність) та способу складання (блюдолиз, живодер).
9. В індивідуальній мовній практиці сучасних майстрів слова активно вживаються оказіональні утворення, що виходять за межі традиційних моделей українського словотвору. Більшість словотвірних моделей це лексеми з негативно-оцінним забарвленням, які є виразниками презирства, осуду, несхвалення, сарказму, іронії і належать переважно до розмовної, просторічної, лайливої лексики (матірщина, опошлення, кучмонія). В оказіонально утвореному слові оцінка виражається і твірною основою, і словотворчими засобами, що беруть участь у творенні лексем з оцінною семантикою. Статистичний аналіз кількісних даних показав, що серед способів оказіонального словотворення найширше представлена суфіксація (15% /5,2%), менш продуктивними є префіксація (6,1%/23%) та складання (6,7%/2,7%). Оказіональні утворення з властивою їм незвичністю, яскравістю, високою впливовою силою допомагаютьреалізації авторських комунікативних настанов дати негативну оцінку суспільно-політичним процесам, діям і вчинкам їх учасників.
10. Прагматична функція фразеологічних одиниць у публіцистичних та інформаційних текстах полягає в їх здатності бути засобом впливу на свідомість та поведінку адресата, засобом оцінки предметів та явищ навколишньої дійсності. Аналіз мовних фактів показав, що в публіцистичних текстах переважають фразеологізми з емоційною оцінкою в значенні (59% від загального числа фразеологічних засобів) (пошитися в дурні; вскочити у гречку), в інформаційних фразеологічні одиниці без оцінного значення (48%) (поставити крапку над і, на повен зріст) та фразеологізми з раціональною оцінкою в значенні (27%) (виходить за рамки; завдавати клопоту). В основі оцінного значення фразеологізмів знаходяться такі концепти дійсності, як людина, реалії тваринного та рослинного світів, предмети побуту, явища природи. Образні фразеологізми характеризуються різним ступенем інтенсифікації оцінного компонента значень: розмовно-побутові фразеологізми виконують яскраво виражену оцінну функцію (підкласти свиню, ляпати язиком) та становлять домінанту фразеологічних засобів (22% / 6,1%), книжні мають середній ступінь оцінності (олімпійський спокій; дамоклів меч) та низький показник частотності (10,1% / 2%), фольклорні та народнопоетичні утворюють крайню периферію оцінних засобів (7,8% / 0,9%) та виконують слабко виражену оцінну функцію (заганяти під лаву; хоч з лиця воду пий).
11. Функціонування фразеологізмів у трансформованому вигляді сприяє появі додаткового оцінного компонента в семантиці фразеологічної одиниці або збільшенню ступеня інтенсифікації оцінки, раніше закріпленої за одиницею. Трансформація фразеологізмів у текстах публіцистичного та інформаційного стилів найчастіше відбувається за допомогою прийомів експлікації та субституції, значно рідше еліпсису, контамінації, фразеологічного натяку. Способи трансформації виявляють майстерність автора в досягненні максимальної образно-експресивної насиченості, виразності та лаконізму мови.
12. Синтаксичні засоби вираження оцінки (16% від загальної кількості оцінних засобів) у публіцистичних та інформаційних текстах представлені звертаннями, вставними та вставленими одиницями, питальними й окличними конструкціями. У текстах публіцистичного та інформаційного стилів оцінну функцію виконують вставні одиниці, які функціонують з метою вираження емоційної оцінки повідомленого; вставлені конструкції, які містять оцінку автора про висловлене в базовому реченні; звертання, спрямовані на вираження суб’єктивно-оцінного ставлення до особи співрозмовника. Питальні та окличні речення, кількісний показник яких у публіцистичних та інформаційних текстах достатньо низький, реалізують широку гаму емоційно-оцінних значень з високим ступенем експресії (осуд, іронія, злість, обурення, критика). Питальні конструкції призначені виконувати функцію емоційно-вольового впливу на читача, привертати його увагу; окличні речення виражати емоційну оцінку актуальних подій суспільно-політичного життя, спонукати адресата на сприйняття.
13. Кількісні розбіжності оцінних засобів (72% у публіцистичних текстах, 28% в інформаційних) пов’язані з особливостями досліджуваних стилів: перевага експресивності, метафоричності, образності в публіцистичному мовленні та точності, фактологічності, аналітичності в інформаційному, та настановами, які в них виконуються (публіцистичне мовлення спрямоване на модифікацію свідомості адресата, формування громадської думки; інформаційне на ознайомлення масової аудиторії з актуальними, суспільно важливими подіями сьогодення). Значна перевага засобів вираження негативної оцінки обох стилів обумовлюється асиметричним характером аксіологічної шкали: все позитивне в нашій свідомості сприймається як норма, а відхилення від неї відразу привертає увагу мовців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авганова Н.А. Синтаксические конструкции оценочной семантики:Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.Ленина. М., 1975. 18 с.
2. Аверина М.Н. Эмоциональный компонент значения слова как отражение когнитивной модели мира в лексиконе // Концептуализация и когнитивное моделирование мира: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. лингв. ун-т, 1995. Вып. 430. С. 66-75.
3. Аврорин В.В. Проблемы изучения функциональной стороны языка. Л.:Наука, 1975. 276 с.
4. Адмони В.Г. О многоаспектно-доминантном подходе к грамматическому строю // Вопр. языкознания. 1961. №2. С. 42-52.
5. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М.-Л.: Наука, 1964. 104 с.
6. Азнаурова Е.С. Очерки по стилистике слова. Ташкент: ФАН Узб. ССР, 1973. 401 с.
7. Акуленко В.В. Лексика аксіологічної оцінки як засіб інтенсифікації // Проблеми зіставної семантики: Матеріали Всеукр. наук. конфер., 28‑30вересня 1995 р. К.: КГПИИЯ, 1995. С. 58-59.
8. Александрова С.В. Марксистская теория ценностей и практика оценочной деятельности: Дис. канд. филос. наук: 09.00.03. Ташкент, 1986. 112с.
9. Алексеев П.В., Панин А.В. Ценность, оценка и научное познание // Теория познания и диалектика. М.: Высш. шк., 1991. С. 263-280.
10. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Х.: Вища шк., 1987. 136 с.
11. Анипкина Л.Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте // Филол. науки. 2000. №2. С. 58-65.
12. Антонченко Т.М. Основні тенденції аксіологічних змін у семантичній структурі американізмів: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2000. 229 с.
13. Апресян В.Ю., Апресян Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Вопр. языкознания. 1993. № 3. С. 27-37.
14. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и системная лексикография// Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. Т.2. С.157-162.
15. Арешенков Ю.О. Класифікація функціональних стилів і вивчення стилістики у вищій та середній школі // Укр. мова і літ. в шк. 1993. №1. С. 43-44.
16. Арешенков Ю.О. Стилістика української мови: Навч. пос. для студ. фак‑ту укр. філол. Кривий Ріг: КрДПУ, 2004. 32с.
17. Арешенков Ю. Художні тропи в аспекті лінгвістичного аналізу: принципи і методика розбору // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. Вип. 18. Ч 2: Питання менталітету в українській літературі / Редкол.: А.В.Козлов (відп. ред.) та ін. К.: Акцент, 2004. С.88-93.
18. Аристотель. Сочинения в 4-х томах: Пер. с древнегреч. / Под ред. А.И.Доватура. М.: Мысль, 1983. Т. 4. 830 с.
19. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: Стилистика декодирования. М.: Просвещение, 1990. 301 с.
20. Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и языка // Проблемы структурной лингвистики / Отв. ред. В.П.Григорьев. М.: Наука, 1982. С.5-23.
21. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сб. науч. тр. / Под. общ. ред. Н.Д.Арутюновой, М.А.Журинской. М.: Прогресс, 1990. С.5-32.
22. Арутюнова Н.Д. Об объекте оценки // Вопр. языкознания. 1985. №3. С. 13-24.
23. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
24. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки рус. культуры, 1999. 896 с.
25. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. Вып. ХVІ. С. 3-42.
26. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энцикл., 1969. 608 с.
27. Бакай Б.Я. Формування фразеології в переломні моменти історії народів Європи (на матеріалі української, російської, англійської, німецької, французької мов у періоди першої та другої світових воєн): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Дрогобич, 2000. 228 с.
28. Балли Ш. Французская лингвистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
29. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1997. 175 с.
30. Баранник Д.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації// Мовознавство. 1983. № 6. С. 13-17.
31. Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення // Мовознавство. 1993. №6. С. 13-19.
32. Баранник Д.Х. До питання про інформаційний стиль мови // Мовознавство. 1967. № 6. С. 3-10.
33. Баранник Д.Х. Коментарний стиль усного літературного мовлення // Мовознавство. 1969. №4. С.66-74.
34. Баранник Д.Х. Мовна структура публіцистичного стилю (До питання про майстерність публічного виступу) // Укр. мова і літ. в шк. 1978. №6. С.27-34.
35. Баранник Д.Х. Стильові різновиди мови радіо і телебачення // Науково-технічний прогресс і мова. К.: Наук. думка, 1978. С.110-118.
36. Батурин Н.А. Проблема оценивания и оценки в общей психологии. 1989. №2. С. 81-89.
37. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
38. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
39. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні; Відп. ред. Л.С.Паламарчук. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
40. Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному тексті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 2001. 192 с.
41. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариантности: Основы эмотивной стилистики текста. Ташкент: ФАН, 1981. 116с.
42. Бондаренко Ю.А. Этика парадоксов: Очерк этики и философии даосизма. М.: Знание, 1992. 94 с.
43. Бондарко А.В. Категориальные ситуации (К теории функциональной грамматики) // Вопр. языкознания. 1983. №2. С. 20-32.
44. Бондарко А.В. О грамматике функционально-семантических полей // Изв. АН СССР. СЛЯ. 1984. Т.43, №6. С. 492-503.
45. Бондарко А.В. Основы построения функциональной грамматики (на материале русского языка) // Изв. СССР. СЛЯ. 1981. Т.40, №6. С.483-395.
46. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.
47. Брожик В. Марксистская теория оценки. М.: Прогресс, 1982. 270 с.
48. Вакуров В.Н. Стилистика газетних жанров. М.: Высш. шк., 1978. 183 с.
49. Василенко В.О. Цінність і оцінка. К.: Вища шк., 1964. 268 с.
50. Васильєва А.Н. Газетно-публицистический стиль. М.: Рус. яз., 1982. 200с.
51. Вендина Т.И. Семантика оценки и ее манифестация средствами словообразования // Славяноведение. 1997. №4. С. 41-48.
52. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопр. языкознания. 1955. № 1. С. 60-69.
53. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Виноградов В.В. Избранные труды исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 53-87.
54. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений // Вопр. языкознания. 1953. №5. С. 3-29.
55. Виноградов В.В. Русский язык. М.: Высш. шк., 1972. 554 с.
56. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий: варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 172 с.
57. Винокур Т.Г. Информативная и фатическая речь как обнаружение разных коммуникативных намерений говорящего и слушающего // Русский язык в его функционировании: Коммуникативно-прагматический аспект. М.:Наука, 1993. С.11-16.
58. Вишивана Н.В. Прикметники оцінки у сучасній німецькій мові: Дис....канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1999. 205 с.
59. Віняр Г.М. Розвиток системи дериваційних засобів на базі кореневих морфем // Вісник Житомир. пед. ун-ту. 2004. Вип. 14. С. 210-214.
60. Віняр Г.М. Творення нової лексики кінця ХХ століття // Південний архів. Філол. науки: Зб. наук. пр. Вип. 21. Херсон, 2003. С.35-38.
61. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка: Сб. науч. тр. М.: Наука, 1988. 200 с.
62. Воїнов В.В. Соціально-оціночні номінації у контексті культури США. К.: Либідь, 1994. 143 с.
63. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. № 1. С. 47-51.
64. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228с.
65. Выжлецов Г.П. Оценка как аксиологическая категория // Вопр. философии и социологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. С. 94-98.
66. Газетные жанры. М.: Политиздат, 1976. 176 с.
67. Гак В.Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста // Вестник МГУ. Сер.9. Филология. 1997. № 3. С. 87-95.
68. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки рус. культуры, 1998 . 768 с.
69. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. М.: Высш. шк., 1974. 292 с.
70. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
71. Гамрецький І.С. Шляхи посилення комунікативної спрямованості публіцистичного мовлення // Педагогіка толерантності. 1999. № 2. С. 73-76.
72. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
73. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. М.: Просвещение, 1965. 408 с.
74. Герман В.В. Індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми) в сучасній поезії (60-90-і роки): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01/ Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1999. 23 с.
75. Гнатюк А.Д. Засоби створення та інтенсифікації мовної експресії в газетно-журнальних жанрах // Мовознавство. 1984. № 2. С. 62-68.
76. Говердовский В.И. Теоретический и практический аспекты лексической коннотации (морфологический поход): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19 / МГУ. М., 1990. 45 с.
77. Голованевский А.Л. Социальная и идеологическая дифференциация и оценочность общественно-политической лексики // Вопр. языкознания. 1987. № 4. С.35-42.
78. Голод О.Є. Особливості семантики та функціонування пейоративної лексики в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Львів, 2001. 18 с.
79. Гончарова Т.І. Спільність та специфіка мовних та зооморфних картин світу: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15 / Харк. держ. ун-т. Х., 1996. 22 с.
80. Горський В.С. Історія української філософії. К.: Наук. думка, 1997. 286с.
81. Грещук О. Словотвір у процесі породження тексту: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпат. ун-т ім. В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1996. 24 с.
82. Гримаева Л.И. Воздействие языковой единицы и система социально значимых ценностей // Современные прагмалингвистические исследования романских, германских и русского языков: Сб. науч. ст. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1996. С. 58-63.
83. Грицина В.І. Інфраструктура речень публіцистичного стилю: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Кривий Ріг, 2002. 171 с.
84. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке. М.: Просвещение, 1969. 184 с.
85. Гумбольдт В. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества // Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 394 с.
86. Гусліста Л.О. Негативна етична оцінка в контекстах осуду (на матеріалі сучасної публіцистики): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. Х., 2002. 197 с.
87. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. / Сост. В.В.Петров. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
88. Денискіна Г.О. Стилістично знижена лексика у мовленні учасників телеінтерв’ю (на матеріалі передач 2000-2002 рр.) // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. / НПУ ім. М.П.Драгоманова. К.:Т-во „Знання” України. С. 147-152.
89. Доблаев Л.П. К постановке проблемы оценивания в психологии // Проблемы оценивания в психологии. Саратов: Наука, 1984. С. 3-5.
90. Дорда С.В. Аксіологічний аспект лінгвістики тексту // Актуальні проблеми функціонування мовних одиниць різних рівнів у тексті: Зб.наук. пр. Суми: Слобожанщина, 1997. С. 38-43.
91. Дробницький О.Г. Некоторые аспекты проблемы ценностей // Проблемы ценности в философии. М.-Л.: Наука, 1966. С. 26-40.
92. Дудник М. Співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі (на матеріалі публіцистичного стилю): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 14.01.05 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. К., 2001. 19с.
93. Ефимов А.И. Стилистика русского языка. М.: Просвещение, 1969. 262с.
94. Єромоленко С.Я. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 342 с.