Керницький Олександр Михайлович. Методика формування психологічної готовності курсантів-льотчиків до льотної діяльності

Краткое описание

Керницький Олександр Михайлович. Методика формування психологічної готовності курсантів-льотчиків до льотної діяльності : Дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Харківський ін-т військово- повітряних сил. ім. І.Кожедуба. — Х., 2004. — Бібліогр.: 318арк.: рис

Керницький О.М.Методика формування психологічної готовності курсантів-льотчиків до льотної діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія та методика навчання з технічних дисциплін. Українська інженерно-педагогічна академія, Харків, 2004.
У дослідженні проведено аналіз теоретичних засад професійної підготовки курсантів-льотчиків, формування їхньої психологічної готовності до льотної діяльності під час навчання у ВВНЗ.
Теоретично обґрунтовано методику формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності засобами тренажерної підготовки та експериментально її перевірено під час льотної практики. Концептуальна основа методики особистісно орієнтоване навчання, а умови її ефективного функціонування застосування квазіпрофесійних завдань льотної практики та їх розв’язання в процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії „курсант - інструктор”.

1. Діагностування сучасного стану психологічної готовності майбутніх військових пілотів до льотної діяльності показало, що він не повною мірою відповідає вимогам модернізації Військово-Повітряних Сил ЗСУ.
Основні причини такого стану: криза професійної освіти у державі взагалі та військової освіти, зокрема; відсутність концептуальних підходів до підготовки курсантів-льотчиків; недоліки в науково-методичному забезпеченні професійної діяльності й підготовки військових льотчиків Військово-Повітряних Сил, відсутність сучасних інноваційних технологій такої підготовки; гальмування на шляху гуманізації підготовки курсантів, поглиблення фундаментальних знань, впровадження активних методів навчання, диференціації змісту навчання за видами майбутньої професійної діяльності; криза військово-авіаційної психології та педагогіки.
2. Психологічна готовність до льотної діяльності це інтегральна властивість і складне психологічне утворення особистості військового пілота, що проявляється як психічний стан його готовності до льотної діяльності та забезпечує оптимальне функціонування психіки й надійність знань, навичок і вмінь керування технічними системами бойового літака у різноманітних умовах польоту. Її структура включає мотиваційний, когнітивний, операційний, емоційно-вольовий компоненти та професійно-важливі якості його особистості.
3. Основними етапами формування психологічної готовності майбутніх військових пілотів до льотної діяльності є: попередній етап (профорієнтація й відбір, первинна військово-професійна підготовка курсантів); основний етап (професійна підготовка у ВВНЗ); етап адаптації молодих офіцерів до служби у військах.
4. Дидактична технологія формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності це теоретично обґрунтована, практично орієнтована система, яка забезпечує особистісний і професійний розвиток та саморозвиток майбутнього військового льотчика й на основі якої здійснюється його всебічне психологічне загартовування. Основною концепцією її побудови є особистісно орієнтоване навчання. Водночас, її ефективності сприяють творче використання ідей, методів і принципів проблемного та модульного навчання, теорії поетапного формування розумових дій.
5. Дидактична технологія, що покладена в основу експериментальної методики, класифікується таким чином: за рівнем застосування - локальна (модульна); за філософською основою - неопрагматична, гуманістична; за основним фактором розвитку - психогенна; за концепцією засвоєння - формування розумових і практичних дій; за орієнтацією на особистісні структури майбутнього льотчика - розвиток операційної, мотиваційної, інтелектуальної та емоційно-вольової сфер особистості курсанта, розвиток творчих здібностей; становлення й формування військово-професійної, льотної спрямованості; за характером змісту - навчальна, військово-професійна; за типом управління - система малих груп, консультант, старший товариш і наставник; за організаційними формами - індивідуально-групова; за підходом до курсанта - особистісно орієнтована, співробітництво (суб’єкт-суб’єктна технологія); за провідним методом - проблемна, проблемно-пошукова, діалогічна; за напрямом модернізації - активізація та інтенсифікація теоретичної й тренажерної підготовки курсантів, методичне удосконалення і дидактичне реконструювання матеріалу; за категорією - курсанти-льотчики.
Критеріями психологічної готовності курсантів до льотної діяльності при розв’язанні квазіпрофесійних завдань льотної практики є інтерес до льотної діяльності; якість підготовленості до занять; якість засвоєння програми тренувань на тренажерах; швидкість формування вмінь та навичок, їх міцність; координація рухів; реакція на відхилення та відмови; дії при особливих випадках.
6. Центральними постатями сучасної особистісно орієнтованої методики формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності є суб’єкти викладання й учіння. Керівна роль належить суб’єкту викладання льотчику-інструктору, який повинен поєднувати у своїй діяльності виховну, розвивальну, навчальну функції, функцію психологічної підготовки.
7. Обґрунтована особистісно орієнтована методика формування психологічної готовності майбутніх військових пілотів до керування технічними системами літака засобами тренажерної підготовки є дієвою, ефективною й особистісно спрямованою та може бути рекомендована й для інших категорій особового складу ВПС.
Кількісними показниками кращої результативності функціонування експериментальної методики у порівнянні з традиційним навчанням є різниця в експертних оцінках щодо діяльності курсантів експериментальної та контрольних груп при виконанні квазіпрофесійних завдань під час льотної практики, що мають статистичну значущість. Коефіцієнт кореляції, який показує, як впливає на формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності методика, що використовується в експерименті, дорівнює 0,68.
Дані обчислень свідчать про те, що курсанти експериментальної групи показали результати, які статистично значимо відрізняються від результатів контрольних груп. Випробувані експериментальної групи вчасно ідентифікували відмови у 88% випадків, вірно приймали рішення (82%) та здійснювали правильний порядок дій (78%). Прояв різних форм напруженості був значно меншим. Дії в особливих випад-ках були чіткими та впевненими. Якість засвоєння програми тренувань, швидкість формування вмінь та навичок, їх міцність були високими. За всіма показниками, що досліджувались, курсанти експериментальної групи мали кращі результати.
Рівні сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності: експериментальна група високий рівень - 33,3% (перша контрольна група 15,3%, друга контрольна група 15,3%), середній 58,3% (53,7% та 46,1% відповідно), низький 8,4% (30,7% та 38,4% відповідно).
8. Хід і результати формуючого експерименту підтвердили основні умови ефек-тивного функціонування даної методики у ВВНЗ. Це інтеграція всіх складових навчально-виховного процесу, всіх його ланок і підсистем у руслі сучасної парадигми військової освіти; створення у ВВНЗ педагогічно спрямованого гуманного виховного середовища; забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки курсантів; вдосконалення всієї навчально-матеріальної бази інституту згідно з профілем підготовки випускників на основі нової техніки та озброєння, сучасних тренажерів; застосування дидактичного моделювання змісту підготовки курсантів у вигляді квазіпрофесійних творчих завдань; підтримання між науково-педагогічним і командним складом та курсантами творчої суб’єкт-суб’єктної взаємодії; чітке дотримання специфічних принципів, методів і форм підготовки спеціалістів у ВВНЗ авіаційного профілю; оптимальне сполучення традиційних методів навчання у вищій школі з сучасними активними методами навчання, особистісно орієнтованими технологіями навчання і виховання; постійне підвищення професійної та методичної майстерності інструкторів.
9. Виконане дослідження дозволило розробити: навчально-методичні матеріали для проведення занять за методикою формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності засобами тренажерної підготовки під час льотної практики; методичні рекомендації льотчикам-інструкторам щодо врахування індивідуально-психічних якостей і станів курсантів у процесі льотної підготовки, методичні рекомендації викладачам щодо організації педагогічної діяльності в системі особистісно орієнтованого навчання; обґрунтувати низку пропозицій, зокрема, щодо розробки ступеневої системи підготовки офіцерів-авіаторів, вдосконалення методики навчання курсантів-льотчиків на тренажерах літаків з цілеспрямованим формуванням психологічної готовності до льотної діяльності; Настанову щодо психологічної підготовки льотного складу Військово-Повітряних Сил.
10. Подальшого поглибленого дослідження вимагають такіпроблеми підготовки військових пілотів: узгодження видів підготовки курсантів за обсягом і напруженістю, їх координування за просторово-часовими параметрами, оптимізація між-предметних зв’язків; виявлення кореляційних зв’язків між окремими заходами навчально-виховного процесу і психологічною готовністю курсантів до льотної діяльності; теоретико-методичні основи всебічної психолого-педагогічної підготовки курсантів.