Кириченко Ольга Михайлівна. Методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю

Краткое описание

Кириченко Ольга Михайлівна. Методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю: дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Українська інженерно- педагогічна академія. - Х., 2004. : табл

Кириченко О.М.Методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 теорія та методика навчання з технічних дисциплін. Українська інженерно-педагогічна академія, Харків, 2004.
У дисертації досліджено проблему формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.
Виявлено специфічну особливість підготовки майбутніх фахівців-швейників, що полягає в необхідності формування у них умінь вирішувати нестандартні завдання художньо-конструкторського характеру. Уперше досліджено креативний потенціал різних видів навчальної діяльності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей швейного профілю та можливість формування й розвитку у них творчих умінь при вивченні навчальних дисциплін різних циклів підготовки. Уточнено й адаптовано до процесу художньо-конструкторської підготовки п’ятирівневу структуру творчої діяльності студентів швейного профілю, а також критерії виділення рівнів творчості.
Уперше теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю на основі індивідуального компенсаційного підходу, а також розроблені способи кількісної діагностики рівня сформованості творчих умінь.

1. У процесі аналізу досліджень з проблем інженерно-педагогічної освіти інженерів-педагогів швейного профілю було встановлено, що майбутня діяльність інженера-педагога основана на творчості як у педагогічній, так і в інженерній сферах. Особливо важливим є виявлення творчості в процесі проектування і виготовлення одягу, тому що сучасна мода вимагає образно-асоціативного підходу до проектування одягу, пошуку інноваційних рішень і експресивних образів,удосконалювання і впровадження нових, в тому числі й комп’ютерних, технологій на виробництві тощо.
2. Аналіз змісту навчальних дисциплін, що вивчаються майбутніми інженерами-педагогами швейного профілю, довів, що з усіх навчальних дисциплін найбільшим творчим потенціалом з огляду на формування творчих умінь у студентів є дисципліна «Конструювання одягу», а з усіх видів навчальних робіт самостійна робота. Всебічний аналіз процесу художньо-конструкторської підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю показав, що саме цю дисципліну доцільно взяти за основу для формування творчих умінь у студентів. Зміст дисципліни «Конструювання одягу» цілком охоплює зміст роботи конструктора, що носить творчий характер як за сутністю процедур діяльності (формування творчого задуму, створення ескізу моделі одягу, розробка креслення конструкції моделі, конструктивне моделювання, побудова креслень лекал і формування технічної документації на модель одягу), так і за переліком умінь (діагностичних й евристичних).
3. Зміст і форми навчання, застосовувані при вивченні дисципліни «Конструювання одягу», дають можливість систематично використовувати в усіх видах навчальної діяльності студентів евристичні методи викладання і методи пошуку вирішення творчих завдань. Найбільш ефективним видом формування творчих умінь студентів-швейників виявилось виконання індивідуальних творчих завдань у рамках самостійної роботи. Їх застосування можливе при реалізації такого комплексу умов:
- робота повинна носити систематичний характер;
- спектр видів завдань повинний бути різноманітним;
- тематика завдань повинна враховувати рівень сформованості творчих умінь студентів і декоративно-ужитковий характер праці фахівців швейної галузі;
- видача завдань повинна здійснюватися відповідно до індивідуальних особливостей студентів (психологічних і фізіологічних).
Такий підхід до опанування дисципліни «Конструювання одягу» не є традиційним, що зумовлює висновок про необхідність створення методики, котра дозволяє формувати творчі вміння в процесі саме художньо-конструкторської підготовки.
4. Розроблена методика формування творчих умінь в процесі художньо-конструкторської підготовки складається з трьох етапів: підготовчого, основного, заключного.
На підготовчому та заключному етапах методика спирається на принцип індивідуалізації навчання при визначенні рівня сформованості творчих умінь у кожного із студентів. Це дало змогу диференціювати їх за рівнями творчих умінь по відповідних групах. На основному етапі застосовувався компенсаційний підхід до розвитку творчих умінь у студентів-швейників на підставі принципу послідовності навчання, де опанування знань здійснюється шляхом поступового їх ускладнення. Цей принцип було покладено до підвалин розробки індивідуальних творчих завдань для самостійної роботи студентів з дисципліни «Конструювання одягу», які й виконували роль засобу компенсаторного впливу в розробленій методиці.
5. У процесі реалізації констатуючого експерименту були розроблені способи кількісної діагностики рівня формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в ході їх конструкторської підготовки.
Студенти експериментальних груп перевершили за рівнем сформованості творчих умінь студентів контрольних груп. У ході контрольного тестування після формуючого експерименту було встановлено, що у порівнянні з результатами констатуючого експерименту рівень сформованості творчих умінь у студентів експериментальних груп підвищився в значно більшому ступені, ніж у студентів контрольних груп, що безперечно свідчить про переваги розробленої методики над традиційною.
Проведене дослідження не може повністю вичерпати проблему формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів. Перспективним може бути: використання в складі методики формування творчих умінь засобів комп’ютерної діагностики; удосконалення системи індивідуальних творчих завдань; розширення різноманітності методів і методичних прийомів формування творчих умінь; збільшення часового періоду, протягом якого можна формувати креативні вміння; екстраполяція розробленої методики на викладання споріднених навчальних дисциплін.