Кирпач Ірина Михайлівна. Еколого-економічне обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України

Краткое описание

Кирпач Ірина Михайлівна. Еколого-економічне обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України : Дис... канд. наук: 08.08.01 2005

Кирпач І.М. Еколого-економічне обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України. Рукопис.
Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005.
Дисертаційна робота присвячена питанням використання водних ресурсів промисловим комплексом України, розробці наукових засад еколого-економічного обґрунтування раціонального водокористування у промисловості.
Поглиблено сутність поняття екологічна оптимізація промислового виробництва”, яке на відміну від існуючих підходів,розглядається як процес приведення виробничої системи до оптимального стану екологічної рівноваги за критерієм оптимальності з метою максимізації чистого економічного ефекту чи мінімізації загальних виробничих витрат на природоохоронні заходи. Розроблено еколого-економічну модель промислового водокористування в межах річкового басейну з метою визначення шляхів мінімізації сукупних витрат виробництва в результаті залучення водного ресурсу.
Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в науково-методичне забезпечення активізації та підвищення соціально-економічної ефективності водогосподарської діяльності в межах промислового комплексу.

У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи по вирішенню наукового завдання поглиблення теоретико-методичних засад раціонального водокористування у промисловому комплексі України на основі удосконалення економічного механізму регулювання водокористування. Це дало змогу зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є:

Сучасний промисловий комплекс України за своєю структурою, технологіями і рівнем природокористування залишається брудо- і ресурсоємним, екологічно незбалансованим. Як найпотужніший водокористувач промисловість щороку споживає близько 47% загальних водопотреб, 50% всіх обсягів свіжої води, скидає 50% загальних об’ємів стічних вод, з яких 80% є забрудненими. При цьому обсяг стічних вод, що потребує очищення становить 68% пропускної спроможності очисних споруд, а завантаженість очисних споруд близько 47%. Зниження промислового водокористування впродовж останнього десятиріччя докорінно не змінили тенденції екстенсивного розвитку водного господарства, хоча за рахунок збільшення потужностей оборотних систем водопостачання економія води досягала понад 65% загалом в Україні, а в окремих галузях промисловості 8090%.

Це вимагає застосування програмно-цільового підходу до модернізації систем використання та охорони вод в процесах виробничої діяльності, необхідності впровадження екологоорієнтованих водозберігаючих технологій на найбільших підприємствахзабруднювачах (у галузях хімічної і металургійної промисловості, електроенергетики та машинобудування), вироблення системи заходів з економії вод на основі врахування економічних, соціальних і екологічних показників виробництва.

Шляхи мінімізації сукупних витрат виробництва в результаті залучення водного ресурсу запропоновано визначати за допомогою еколого-економічної моделі промислового водокористування в межах річкового басейну. Використання при цьому цільової функції управління водокористуванням за критерієм водозбереження, що характеризується, перш за все, показниками водоємності, рівня зносу основних виробничих фондів природоохоронного призначення та часткою забруднених стічних є необхідним для визначення рівня виснаження і забруднення вод галузями промисловості. Пошук оптимальних шляхів зменшення обсягів використання вод в процесах виробництва доцільно проводити з урахуванням запропонованого коефіцієнту використання вод.
Результати дослідження рівня впливу промисловості на екологічний стан басейну річок Приазов’я свідчать про напружену екологічну ситуацію на даній території, особливо в межах Донецької і Запорізької областей. Науково обґрунтовані заходи щодо скорочення обсягів водокористування і скиду стічних вод базуються на необхідності удосконалення технологічних процесів в основних галузяхводоспоживачах, застосуванні мало- і безводних технологій, замкнутих водооборотних систем; упорядкуванні існуючої системи водовідведення; розробки і впровадження дієвих заходів щодо посилення відповідальності за забруднення поверхневих та підземних вод. Розробка і впровадження відповідних цільових інвестиційних ресурсозберігаючих програм, ефективне використання науково-технічного та інноваційного потенціалу сприятиме значному зменшенню обсягів використання води (особливо питної) у виробничих процесах та скидів забруднюючих речовин, зниженню технологічних втрат води та втрат води при транспортуванні і, відповідно, зниженню загальної водоємності та собівартості продукції.
Обґрунтування ефективності і доцільності проведення водозберігаючих і водоохоронних заходів на виробництві повинно базуватись на аналізі результатів екологічного аудиту виробництва, чіткому формулюванні цілей водозберігаючих заходів, чинників впливу, методів й інструментів знаходження рішення. За таких умов передбачення ходу реалізації капіталовкладень, вибір оптимальних водозберігаючих проектів та вироблення відповідних управлінських рішень є найбільш ефективним з економічної та екологічної точок зору.

5. Значна невідповідність між обсягами відшкодування водоохоронних витрат і зборами за використання та забруднення вод потребує обґрунтованої системи платежів і штрафів за забруднення водних екосистем, визначення механізмів погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, нормування скидів забруднюючих речовин, лімітів використання вод (водозабору, безповоротного водокористування і скиду забруднюючих речовин) з урахуванням їх ресурсної і відновлюваної спроможності для забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони водних екосистем.
6. Доведено, що система стимулювання скорочення водопотреб і скидів стічних вод сприяє упередженню виникнення забруднення на початкових стадіях процесу виробництва, підвищенню рівня екологічної безпеки водокористування шляхом надання підприємствам режиму прискореної амортизації, державного субсидування на природоохоронні заходи, пільгового кредитування, розробки і розподілу екотехнологій та інших економічних інструментів екологічної політики.
7. Визначено, що удосконалення існуючої організаційної структури управління водокористуванням на виробництві можливе за рахунок створення організаційних механізмів щодо розроблення та узгодження нормативно-методичної бази щодо обліку, моніторингу та контролю використання та охорони вод. Оптимальне поєднання при цьому економічних важелів регулювання водних відносин з організаційними та правовими заходами, розробка принципів формування економічних механізмів їх регулювання з урахуванням пріоритетів і законодавчих норм міжнародної спільноти у сфері використання і охорони водних ресурсів сприятиме впровадженню раціонального економічного механізму водокористування та водоохоронної діяльності.
8. Доведено, що основними принципами ресурсозбереження на виробництві повинні бути створення належних економічних і правових умов зацікавленості юридичних і фізичних осіб, поєднання методів економічного стимулювання і фінансової відповідальності, державного регулювання водоохоронної діяльності, мінімізація відходів виробництва на основі утилізації і рециркуляції, створення водо- та енергозберігаючої структури матеріального виробництва і господарювання.