Климюк Лариса Миколаївна. Формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку: регіональний аспект

Краткое описание

Климюк Лариса Миколаївна. Формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку: регіональний аспект: дисертація канд. екон. наук: 08.07.02 / Державний агроекологічний ун- т. - Житомир, 2003

Климюк Л.М. Формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку: регіональний аспект. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, Житомир, 2003.
Досліджено теоретичні і методологічні проблеми формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні. Визначено суть, склад, функції і здійснено класифікацію її основних елементів. Узагальнено досвід зарубіжних країн у функціонуванніінфраструктури аграрного ринку.
Проведено аналіз основних елементів маркетингової, фінансово-кредитної та інформаційно-консультаційної інфраструктури аграрного ринку у Волинській, Рівненській і, поглиблено, в Житомирській областях. Запропоновано здійснювати формування цих елементів на трьох рівнях: місцевому, регіональному і національному. Визначені й обгрунтовані основні напрями вдосконалення біржової діяльності та формування оптових ринків у регіоні. Розроблено організаційний підхід до створення регіональної аграрної дорадчої служби та визначено основні її функції.
Значну увагу приділено розвитку кооперативного руху. Обгрунтовано необхідність формування інфраструктури аграрного ринку на кооперативних засадах.

1. Формування аграрного ринку як цілісної сукупності відокремлених товарних ринків, що функціонують для забезпечення виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, становить одне з ключових завдань ринкової трансформації аграрного сектора національної економіки. Функціонування аграрного ринку неможливе без існування системи підприємств та установ, які сприяють вільному руху товару, підтримуючи безперервний процес функціонування сфери аграрного виробництва і безперебійне постачання ресурсів товаровиробникам та готової продукції кінцевим споживачам. Цю систему організаційного забезпечення дії механізму ринкових відносин в АПК слід вважати інфраструктурою аграрного ринку.
2. Формування інфраструктури аграрного ринку повинно здійснюватися за умови синхронного розвитку трьох складових: маркетингової, фінансово-кредитної та інформаційно-консультаційної. Методологічно визначальною позицією, покладеною в основу утворення усіх складових інфраструктури аграрного ринку, що підтверджено вивченням й узагальненням досвіду країн з розвинутою ринковою системою та вітчизняним досвідом, є формування окремих інфраструктурних елементів на кооперативних засадах, коли право володіння і контроль ними належить тим, хто користується їх послугами, тобто сільськогосподарським товаровиробникам.
3. Після реформування відносин власності на землю і майно колишніх сільськогосподарських підприємств, їх реструктуризації та формування повноцінного приватного сектора у сільському господарстві і споріднених сферах завдання створення та забезпечення функціонування інфраструктури аграрного ринку набуває зростаючої уваги на регіональному рівні. Регіон як певна територія, що має характерні особливості, може мати в якості своїх ідентифікаційних ознак саме розвиток ринкової інфраструктури.
4. Аналіз досвіду регіону дослідження виявив, що найгостріші проблеми у формуванні ринкової інфраструктури виникли у сфері маркетингу сільськогосподарської продукції. Зокрема, до негативних чинників, що уповільнюють розвиток біржової торгівлі, відносяться низька платоспроможність основних покупців біржових товарів, відсутність гарантій виконання біржових угод, практика адміністративного втручання у проведення біржових торгів, надання переваги сільськогосподарськими товаровиробниками прямим закупівельно-збутовим операціям порівняно із торгівлею через біржі, недостатнє інформаційне забезпечення учасників біржового ринку, відсутність нормативно-правової бази щодо розвитку ф’ючерсної торгівлі тощо.
5. В існуючих умовах удосконалення біржової діяльності може відбуватися за двома альтернативними напрямами. Перший напрям передбачає поступове перетворення бірж реального товару у ф’ючерсні, але це можливо лише в регіонах із високопродуктивним зерновим господарством, ефективно функціонуючим валютно-фінансовим ринком і розвинутою транспортною мережею. У регіонах, де такі умови не забезпечені, відповідно до другого альтернативного напряму товарні біржі доцільніше перетворити в інші структури оптової торгівлі. Із зменшенням кількості бірж у регіоні посилиться роль інших елементів маркетингової інфраструктури, насамперед агроторгових домів, а також сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх об’єднань, оптових продовольчих і плодоовочевих ринків, аукціонів, виставок-ярмарок тощо.
6. Особливу роль в регіональному масштабі мають відігравати районні та міжрайонні агроторгові доми. До них більшою мірою повинні перейти торгівля реальним товаром і деякі інші функції, які виконують в даний час аграрні біржі, але їм вони не властиві. Принципово важливо, щоб агроторгові доми для свого підприємства обирали організаційно-правову форму сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. Для клієнтів-власників кооперативних агроторгових домів створюється можливість уникнути зайвих ринкових посередників, а отже отримати додаткові прибутки за рахунок вищих цін реалізації виробленої ними продукції та нижчих цін постачання і послуг, використовувати професійний менеджмент, брати участь у великомасштабних, в т. ч. і біржових, ділових операціях, стати рівноправним і конкурентноспроможним оператором аграрного ринку, сприяти розвитку вертикальної інтеграції та диверсифікації своєї діяльності.
7. Розвиток кооперативної ініціативи на регіональному рівні відбувається у формі поширення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів при сільських громадах, які надають послуги своїм членам у веденні їх особистих селянських господарств. Джерелами формування матеріально-технічної бази таких кооперативів повинні стати майнові паї членів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, позики кредитних спілок та державна фінансова підтримка на регіональному рівні. Перспективним є утворення регіональних кооперативних об’єднань за участю кооперативів при сільських громадах і кооперативних агроторгових домів, які згодом мають вступати до представницьких кооперативних організацій національного рівня, що сприятиме формуванню трирівневої кооперативної системи в аграрному секторі.
8. Встановлено, що фінансово-кредитна інфраструктура аграрного ринку ще не набула належного розвитку, що підтверджує відсутність кооперативних банків, спеціалізованих аграрних банків, незначне поширення кредитних спілок, особливо у сільській місцевості. Розвиток фінансово-кредитної інфраструктури аграрного ринку має здійснюватися знизу вверх”, шляхом створення, насамперед, кредитних спілок і регіональних кооперативних банків, що будуть її пріоритетними елементами. При цьому логічним є формування трирівневої (пірамідальної) кооперативної системи банківського кредитування, що формуватиметься на місцевому, регіональному та національному рівнях.
9. Функціонування інфраструктури аграрного ринку неможливе без вдосконалення належного інформаційно-консультаційного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. Це передбачає розвиток у регіоні інформаційно-консультаційних центрів, дорадчих служб, цінового моніторингу, експериментально-демонстраційних ділянок науково-дослідних установ тощо. Встановлено, що організаційна структура аграрної дорадчої служби повинна будуватися на трьох ієрархічних рівнях: національному, регіональному та місцевому.
10. Виділення трьох рівнів (місцевого, регіонального і національного) маркетингової, фінансово-кредитної та інформаційно-консультаційної інфраструктур дасть можливість у майбутньому чітко окреслити їх специфічні завдання і забезпечити міжрівневу та міжгалузеву координацію.