КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

КАЛЬКО Валентина Володимирівна

УДК 801.541.45:808.3

КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10. 02. 01 — українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Селіванова Олена Олександрівна,
доктор філологічних наук, професор

Черкаси — 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . 4
ВСТУП .. 6
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНОГО
АНАЛІЗУ МОВНИХ ОДИНИЦЬ .. 12
1.1. Проблеми та завдання когнітивної ономасіології .. 12
1.2. Теорія картини світу в сучасній теорії номінації .. . 21
1.3. Методика когнітивно-ономасіологічного аналізу .. 31
1.3.1. Модель породження номінативних одиниць як база
когнітивно-ономасіологічного аналізу 31
1.3.2. Проблема моделювання структури знань . 34
1.3.3. Принципи інтерпретації ономасіологічної структури . 38
1.4. Проблема мотивації у лінгвістиці . 42
Висновки до першого розділу 52
РОЗДІЛ 2.
ТИПОЛОГІЯ МОТИВАЦІЇ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ..... 55
2.1. Пропозиційно-диктумна мотивація назв лікарських рослин
української мови .. 55
2.1.1. Проблема пропозиційної структури в лінгвістиці .. 55
2.1.2. Предикатно-аргументний різновид .. 64
2.1.2.1. Мотиватор-предикат .. 64
2.1.2.2. Мотиватор-дестинатив .. 82
2.1.2.3. Мотиватор-локатив 92
2.1.2.4. Мотиватор-темпоратив .. 94
2.1.2.5. Мотиватор-комітатив . 97
2.1.2.6. Мотиватор-партитив .. 97
2.1.2.7. Мотиватор-квалітатив 102
2.1.2.8. Мотиватор-квантитатив ... 105
2.1.3. Гіперонімічний різновид ..... 106
2.2. Асоціативно-термінальна мотивація назв лікарських рослин
української мови 126
2.2.1. Механізм метафоризації як проблема лінгвістики ... 126
2.2.2. Метафорична інтеграція ЛЮДИНА → РОСЛИНА” .. 133
2.2.3. Метафорична інтеграція ТВАРИНА → РОСЛИНА” . 142
2.2.4. Метафорична інтеграція РОСЛИНА→ЛІКАРСЬКА РОСЛИНА”.149
2.2.5. Метафорична інтеграція АРТЕФАКТ → РОСЛИНА” ... 151
2.2.6. Метафорична інтеграція НАТУРФАКТ → РОСЛИНА” 155
2.3. Змішаний тип мотивації назв лікарських рослин української мови .. 156
2.3.1. Пропозиційно-асоціативна мотивованість 157
2.3.2. Пропозиційно-модусна мотивованість .. 164
Висновки до другого розділу 166
ВИСНОВКИ .... 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 177

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

баш. — башкирська мова
БМЭ — Большая медицинская энциклопедия: В 36 т. / Гл. ред. А.Н. Бакулев. — М., 19561964. — Т. 16.
болг. — болгарська мова
бр. — білоруська мова
гр. — грецька мова
Грінч. — Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В 4 т. / НАН України. Ін-т української мови. — К., 1996-1997.
ЕСУМ — Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Під заг. ред. О.С.Мельничук та ін. — К., 19821989.
ККС — концептуальна картина світу
КС — картина світу
КЭСРЯ — Шанский Н.М., Иванов В.В., Шанская Т.В. Краткий этимологический словарь русского языка / Под ред. чл.-кор. АН СССР С.Г.Бархударова. — М., 1975.
МКС — мовна картина світу
НТСУМ — Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укладачі: В.Яременко, О. Сліпушко. — К., 1999.
ОС — ономасіологічна структура
п. — польська мова
рос. — російська мова
СУМ — Словник української мови: В 11 т. / Ред. кол.: І.К. Білодід /голова/ та ін. — К., 1970 1980.
слн. — словенська мова
схв. — сербохорватська мова
стсл. — старослов’янська мова
тат. — татарська мова
тур. — турецька мова
ФСУМ — Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В.М.Білоноженко та ін. — К., 1993.
ч. — чеська мова
ЭСРЯ — Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. / Под ред. Б.А.Ларина. М., 19641973.
ЭССЯ — Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд. — М., 1974. — Вып. I; М., 1975. — Вып. II; М., 1979. — Вып. IX.

ВСТУП

У дисертаційному дослідженні здійснюється когнітивно-ономасіологічний аналіз назв лікарських рослин в українській мові та визначаються типи мотиваційних відношень між їх ономасіологічною структурою і фрагментами знань про позначуване.
Сучасний етап розвитку українського мовознавства відзначається підвищеною увагою до мови як маніфестанта етносвідомості. Особливе місце при цьому займає номінативна система мови, яка передає етнічну своєрідність мовного членування світу, відображає специфіку внутрішнього рефлексивного сприйняття довкілля, досвід та культуру народу, його традиції, звичаї, міфологію.
Досить колоритним фрагментом національно-мовної картини світу, відкритим і цікавим для когнітивно-ономасіологічних досліджень, є назви лікарських рослин, адже, по-перше, цей номінативний масив формувався упродовж усього історичного розвитку мови та еволюції етносу; по-друге, у назвах рослин відображено широкий спектр інформаційних каналів: слухових, зорових, дотикових, запахових, смакових, а також аксіологію та почуття народу; по-третє, з’ясування особливостей добору мотиваторів при творенні фітонімів дає змогу глибше пізнати як номінативні механізми в цілому, так і їхні пріоритети в етносвідомості зокрема.
У роботах вітчизняних і зарубіжних дослідників найменування лікарських рослин розглядалися переважно в аспекті діахронії: у ракурсі етимології (Ф.Буффа, О.І.Киселевський, В.Махек, В.А. Меркулова, І.В. Сабадош, Д.Симонович та ін.); у зв’язку з міфологічним і метафоричним світобаченням етносів (В.В.Жайворонок, М.М. Маковський, Л.Д.Почепцова та ін.); у плані їхньої ролі у складі фразеологізмів (О.А.Куцик, Н.Д. Петрова та ін.). Досить популярними є дослідження символічних конотацій назв лікарських рослин, у яких відбиваються фрагменти національно-метафоричних картин світу (Л.І.Бєлєхова, Т.В. Зайковська, М.М.Маковський, Н.І. Панасенко та ін.). Символіки фітонімів торкаються й автори деяких етнографічних студій (М.І.Афанасьєв, О.Воропай, М.Ф.Золотницький, С.П. Красіков та ін.).
Як номінативний клас назви лікарських рослин на матеріалі різних мов досліджувалися в аспекті засобів словотворення та словотворчих типів (Т.О.Боброва, Я.В.Закревська, О.Ф. Миголинець, М.М.Фещенко, Л.Д.Фроляк, О.І.Чинок та ін.), структурно-семантичних розрядів (В.О. Іванов, А.Й.Капська, В.П. Нікашаєва та ін.), семантичної мотивованості (А.М. Шамота та ін.), а також у стилістичному (Л.О. Симоненко та ін.) та психолінгвістичному (І.Е.Подолян та ін.) аспектах.
Поряд із цим, назви лікарських рослин досі не були об’єктом комплексних когнітивно-ономасіологічних досліджень, які дають змогу проектувати номінативні процеси на операції мислення та інші смислопороджувальні механізми. Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю розробок когнітивно-ономасіологічного підґрунтя мотивації назв лікарських рослин в українській мові, аналізу зв’язку ономасіологічної структури фітонімів із їхнім значенням та структурами знань про позначуване. Дисертаційну роботу виконано в ракурсі актуального напряму сучасної лінгвістики — когнітивної ономасіології, що вивчає номінативні одиниці мови у зв’язку з людським досвідом, когніцією, відчуттями, інтуїцією, підсвідомим. Використовуючи доробок традиційного словотвору (О.І. Блінова, К.Г. Городенська, В.О.Горпинич, О.А.Земська, Є.А. Карпіловська, Н.Ф. Клименко, І.І.Ковалик, В.М.Немченко, Я.Пузиніна, І.С. Улуханов, І.Т. Яценко та ін.), ми розглядаємо мотивацію назв лікарських рослин у новому аспекті — як наскрізну для моделі породження знака лінгвопсихоментальну операцію репрезентації в ономасіологічній структурі найменування певних психокогнітивних реляцій свідомості. Така інтерпретація ґрунтується на засадах новітніх та перспективних галузей мовознавчої науки: когнітології (Г.Г. Гіздатов, Р.Джекендофф, М. Джонсон, В.З. Дем’янков, С.А.Жаботинська, О.С.Кубрякова, Дж.Лакофф, Ю.Г. Панкрац, О.О.Селіванова, Н. Хомський та ін.), функціональної ономасіології (Ф.С.Бацевич, В.П.Даниленко, В.П.Олексенко та ін.), теорії номінації (В.Г.Гак, О.С.Кубрякова, М.М.Полюжин, В.М. Телія та ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової наукової теми кафедри українського мовознавства Розробка і систематизація лінгвогеографічних матеріалів різних мов, проблеми описової та історичної діалектології. Сучасний стан і генезис середньонаддніпрянського діалекту”. Тему затверджено у 1995 році вченою радою Черкаського університету (протокол № 1 від 31.08. 1995).
Об'єктом аналізу є ономасіологічні структури українських назв лікарських рослин та концептуальні моделі, покладені в основу їх творення.
Предмет дослідження становлять мотиваційні зв’язки ономасіологічної структури українських назв лікарських рослин, їхньої семантики із фрагментом знань про позначуване.
Мета роботи полягає в комплексному аналізі ономасіологічної структури назв лікарських рослин української мови у проекції на психокогнітивні структури етносвідомості.
Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
— обґрунтувати теоретичні засади когнітивно-ономасіологічного аналізу мотивації назв лікарських рослин в українській мові;
— висвітлити своєрідність творення найменувань лікарських рослин як фрагмента наукової та наївної картин світу;
— охарактеризувати мотиваційні особливості назв лікарських рослин української мови у зв’язку зі структурами знань про позначуване;
— здійснити когнітивно-ономасіологічну типологізацію мотивації найменувань лікарських рослин в українській мові;
— дослідити різновиди пропозиційно-диктумної мотивації українських назв лікарських рослин, виявивши основні слотові рівні диктумної сфери, що стають мотиваційною базою найменувань;
— проаналізувати особливості асоціативно-термінальної мотивації назв лікарських рослин, розкривши механізми метафоричної аналогізації та окресливши коло донорських концептосфер;
— описати концептуальні зв’язки в мотиваційних базах найменувань лікарських рослин, утворених шляхом змішаної мотивації;
— виявити аксіологічну специфіку мотивації українських назв лікарських рослин.
Матеріалом дослідження є близько 7 тис. похідних (простих, складних та складених) назв лікарських рослин, вилучених методом суцільної вибірки з енциклопедичного довідника Лікарські рослини” за редакцією А.М.Гродзінського, Латино-малоросійського ботанічного словника” С.Маковецького, Визначника рослин України”. При доборі матеріалу також було використано дані довідників: Корисні та рідкісні рослини України: Словник-довідник народних назв” (Г.К. Смик), Лікарські рослини Карпат” (В.І.Комендар), Цілющі рослини” (О.О.Пироженко), Квіти дванадцяти місяців” (Б.В. Заверуха), Лікарські рослини і способи їх застосування в народі” (М.А. Носаль, І.М. Носаль), а також залучено матеріали Словаря української мови” за редакцією Б. Грінченка, "Словника української мови" в 11-ти томах, Нового тлумачного словника української мови” в 4-х томах, Етимологічного словника української мови” в 7-ми томах (т. I IV) та ін.
У дисертаційній роботі використано комплексну методику та загальний двовекторний підхід дослідження: від слова до думки і від думки до слова. Сутність інтеграції цих двох підходів полягає в акцентуванні уваги на інтеріоризованих у концепті, понятті властивостях об’єкта найменування, їхнього зв’язку зі структурою значення з урахуванням потенційних можливостей її динаміки, а також з ономасіологічною структурою. Головним методом дослідження є когнітивно-ономасіологічний аналіз, який дає змогу дослідити мотивацію назв лікарських рослин української мови на підставі інтерпретації ономасіологічної структури та моделювання фрагмента знань про позначуване. При інтерпретації ономасіологічної структури допоміжними стали методики морфемного, словотворчого й етимологічного аналізу. Для визначення когнітивної структури, що є підґрунтям для внутрішнього програмування мотиваційної бази найменувань, застосовано основоположний метод когнітивної лінгвістики — концептуальний аналіз. Зв’язок між ономасіологічною структурою та значенням найменувань лікарських рослин української мови встановлюється на підставі компонентного аналізу.
Наукова новизна. Робота є першою в українському мовознавстві спеціальною розвідкою, присвяченою когнітивно-ономасіологічному дослідженню мотивації українських назв лікарських рослин. Уперше їхня мотивація розглядається на підставі зв’язку складників концепту із семантикою та ономасіологічною структурою. На ґрунті цього створюється нова типологія мотиваційних процесів українських назв лікарських рослин та розробляються різновиди пропозиційно-диктумної мотивації, що передбачає вибір мотиватора з гіперонімічного, еквонімічного, партитивного, предикатного та аргументного рівнів; здійснюється аналіз особливостей асоціативно-термінальної мотивації назв лікарських рослин, яка використовує знаки пропозицій інших концептів; охарактеризовано специфіку змішаної мотивації, що ґрунтується на зв’язках різних компонентів когнітивної моделі. З нових позицій висвітлено також співвідношення мотиваційного творення найменувань лікарських рослин із різними фрагментами наукової та наївної картин світу українського етносу.
Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлене комплексним когнітивно-ономасіологічним аналізом мотиваційних особливостей назв лікарських рослин в українській мові. Отримані результати сприятимуть поглибленню уявлень як про національно-мовну картину світу в цілому, так і окремі її фрагменти, що віддзеркалюють своєрідність етнічної свідомості мовців, їх звичаї, традиції, вірування, міфологію.
Матеріали, методика та висновки роботи можуть служити підґрунтям для подальших досліджень мотивації різних граматичних і лексичних класів слів на матеріалі інших мов. Це сприятиме поглибленню знань про зв’язок мовних одиниць із психоментальними елементами етносвідомості.
Практичне значення. Теоретичні узагальнення, висновки, методика аналізу та фактичний матеріал дослідження можуть бути використані для укладання словників, зокрема словотворчих, етимологічних, словників-тезаурусів, словника українських назв лікарських рослин; у навчальному процесі при читанні курсів Загальне мовознавство”, Сучасна українська літературна мова”, спецкурсів із когнітивної лінгвістики, когнітивної ономасіології, семіотики, етнолінгвістики, лінгвокраїнознавства, лінгвокультурології, а також у науково-дослідній роботі студентів при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт з української мови.
Результати дослідження можуть мати і прикладне застосування у процесі впорядкування та систематизації ботанічної термінології, при створенні українських еквівалентів латинських найменувань лікарських рослин.
Апробацію результатів дослідження здійснено на Всеукраїнській науковій конференції Проблеми граматики української мови у функціональному висвітленні” (Полтава, 2001), Всеукраїнській науковій конференції Проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001), Всеукраїнській науковій конференції Функціонально-категорійна граматика української мови” (Луцьк, 2002), Всеукраїнській науковій конференції Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, 2002), Міжнародній науковій конференції Мова у слов’янському культурному просторі” (Умань, 2002).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у шести статтях, опублікованих у спеціалізованих збірниках наукових праць, а також матеріалах всеукраїнських та міжнародних конференцій.
Структура роботи. Загальний обсяг дисертації — 203 с., з них 176 сторінок основного тексту. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (301 позиція) та джерел (36 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Когнітивна ономасіологія як нова та перспективна субпарадигма, що зародилася у лінгвістиці кінця ХХ століття під впливом загальної тенденції переходу до дослідницьких програм комунікативно-функціональної орієнтації з урахуванням принципу антропоцентризму взагалі та етноцетризму зокрема, відкриває можливість нових підходів до аналізу мовних явищ з урахуванням їхнього тісного взаємозв’язку із універсаліями людської свідомості та специфікою етносвідомості. Когнітивно-ономасіологічний аналіз номінативних одиниць мови враховує зв’язок між концептуальною та мовною картинами світу як відображенням світу дійсності у свідомості народу та його мові.
Своєрідним переднім планом мовної картини світу є номінативна підсистема мови, яка передає національну своєрідність мовного членування світу, відображає найтонші нюанси його сприйняття народом, народну психологію, духовний склад нації. Особливий інтерес для когнітивно-ономасіологічного дослідження представляють фрагменти національно-мовної картини світу, репрезентовані лексичними одиницями чи цілими їх масивами, які віддзеркалюють національний колорит, специфіку національного менталітету. Таким фрагментом в українській мові, як і в інших мовах світу, є назви лікарських рослин, адже, по-перше, цей номінативний масив формувався впродовж усього історичного розвитку людини, по-друге, у назвах рослин відображено широкий спектр інформаційних каналів: оптичного, акустичного, тактильного, одоративного тощо.
Підґрунтям когнітивно-ономасіологічного аналізу як головного методу дослідження мотивації лікарських рослин є двовекторний підхід до пояснення номінаційних процесів: від структури знань до ономасіологічної структури і навпаки. Когнітивно-ономасіологічний аналіз містить два етапи: концептуальний аналіз та інтерпретацію ономасіологічної структури. Метою концептуального аналізу є моделювання структур знань про позначуване (концепт) з урахуванням трьох етапів породження найменування: внутрішнього програмування мотиваційної бази слова та подальшої селекції мотиватора з цієї бази, формування ономасіологічної структури, а також наділення знака значенням і семантичним потенціалом.
Інтерпретація ономасіологічної структури передбачає членування номінативних одиниць на ономасіологічні ознаки (мотиватори) та ономасіологічні бази (форманти).
Концептуальний аналіз дає змогу визначити, який саме фрагмент концепту обирається мотиватором номінативних одиниць. Концепт розглядається як ментально-психонетичний комплекс — різносубстратна одиниця свідомості, ядром якої є диктум пропозиції (вербалізовані істинні об’єктивні знання про позначуване), що корелює з асоціативно-термінальною частиною (неістинними метафоричними знаннями), модусом (оцінним компонентом), а також психічними функціями: відчуттями, почуттями та архетипами колективного підсвідомого.
Методика концептуального аналізу на ґрунті ментально-психонетичного комплексу та психолінгвістична модель породження найменування, що використовуються у роботі, дозволяють по-новому підійти до розв’язання проблеми мотивації. У руслі когнітивної ономасіології мотивація трактується як когнітивно-мовний процес вибору вербалізованого компонента концептуальної структури поняття, що стає мотиваційною базою найменування з урахуванням закономірностей мовної системи та установки номінатора. Мета мотивації — репрезентація в ономасіологічній структурі елементів когнітивної моделі, виділених номінатором, що відображають інтеріоризацію властивостей позначуваного, їх асоціативно-образне, метафоричне сприйняття.
Структура пропонованої типології мотивації у найбільш загальних рисах відображає специфіку мисленнєвих процесів, які передують позначенню реалії, особливості менталітету нації у його проекції на мовну систему. Залежно від особливостей вибору мотиваційної бази в ментально-психонетичному комплексі та селекції мотиваторів ономасіологічної структури номінативних одиниць виділяються три різновиди мотивації: пропозиційно-диктумна, асоціативно-термінальна і змішана.
Пропозиційно-диктумна мотивація характеризується вибором у процесі внутрішнього програмування мотиваційної бази зі сфери істинних, несуперечливих знань про лікарську рослину, тобто диктуму пропозиції. У сучасній лінгвістиці пропозиція розглядається як найбільш поширений спосіб концептуалізації, мисленнєвий аналог ситуації, вербалізованої знаками у прямих значеннях. Диктум пропозиції у семантичному синтаксисі та відмінковій граматиці розглядається як предикатно-аргументна структура, компонентами якої є предикат та синтаксичні кореляти в структурі ситуації (Ч.Філлмор, Ч. Чейф, Ю.Д. Апресян, В.В. Богданов, Н.Ю. Шведова та ін.). Номенклатура аргументних позицій, що використовуються як мотиватори найменувань лікарських рослин, опирається на доробок українського семантичного синтаксису (О.К.Безпояско, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, Н.В.Гуйванюк, Н.Л.Іваницька, А.П. Загнітко та ін.) та матеріали Синтаксичного словника” Г.О.Золотової.
Механізм пропозиційно-диктумної мотивації є метонімічним, адже при творенні фітонімів мотиватори позначають лише одну чи дві ознаки рослин за суміжністю, у результаті чого висвітлюється позиційний зв’язок частина — ціле”, дія — результат, об’єкт, місце” тощо. Цей тип мотивації назв лікарських рослин в українській мові залежно від способу перенесення поділяється на два основні різновиди: предикатно-аргументний та гіперонімічний. Матеріали дослідження дають підстави для визнання переваги у процесі формування досліджуваної мікросистеми українських ботанічних найменувань предикатно-аргументної мотивації.
Предикатно-аргументний різновид ґрунтується на доборі мотиваторів із диктумних сфер, що репрезентують застосування, будову, місце зростання, період цвітіння лікарських рослин тощо.
Предикатний рівень диктуму представлений в ономасіологічних структурах українських назв лікарських рослин грамінальними дієсловами, що означають: 1)спосіб існування (абсолютний чи відносний); 2) спосіб розмноження; 3) функціональні властивості лікарських рослин: чуттєво зумовлені (одоративні, слухові, зорові, дотикові), побутово-ритуальні, лікувальні, каузативно зумовлені (фізіологічні, отруйні).
Найбільш відкритими для актуалізації в ономасіологічній структурі назв лікарських рослин є аргументні слоти: дестинатив, локатив, темпоратив, квалітатив, квантитатив, комітатив, партитив.
Гіперонімічний різновид використовує знаки компонентів диктуму не з предикатно-аргументної структури, а з її родових корелятів (гіперонімів), що здебільшого виявляється у складних чи складених найменуваннях змішаного типу мотивації.
Альтернативною пропозиційно-диктумній мотивації є асоціативно-термінальна, яка використовує мотиватор із асоціативної частини концепту, сформованої шляхом аналогізації різних концептосфер. За загальним механізмом така мотивація є метафоричною, адже знаки мотиваторів назв лікарських рослин, що належать до реципієнтної зони, постачаються з інших, донорських концептуальних сфер (Дж. Лакофф, М. Джонсон, Р. Ліпка, О.В.Рахіліна, Б. Рудзка-Остін та ін.).
Вивчення специфіки метафоричних процесів у колі досліджуваних найменувань дозволяє вважати відкритими для взаємодії з реципієнтною зоною українських назв лікарських донорські зони ЛЮДИНА, ТВАРИНА, РОСЛИНА, АРТЕФАКТ, НАТУРФАКТ. При цьому найбільш продуктивною є модель метафоричного перенесення ЛЮДИНА → РОСЛИНА, що пояснюється специфікою української ментальності, її кордоцентричною світосприймальною настановою. Найбільш продуктивним та універсальним принципом такої інтеграції є антропоморфізм, пов’язаний із кордоцентричною світосприймальною настановою, що проектується на особливості української ментальності. Використання мотиваторів концептуальної сфери ЛЮДИНА на позначення лікарських рослин зумовлено аналогізацією їхніх властивостей із людськими якостями та рисами, частинами тіла, місцезнаходженням у просторі та рухом. Антропоморфна метафора є чисельною і різноманітною.
Асоціативно-термінальна мотивація найменувань лікарських рослин української мови опирається на різні типи метафоричного механізму, що уможливлює позначення однієї предметної сфери в термінах іншої на підставі аналогізації з суміжним поняттям, дифузним асоціативним комплексом та гештальтом, унаслідок чого відповідним найменуванням притаманна структурно-метафорична, дифузно-метафорична та гештальтна мотивація. Структурно-метафоричний різновид характеризується уподібненням концептів на основі одного чи двох суміжних понять. Дифузно-метафоричний різновид пов’язаний з інтеграцією двох концептосфер на підставі асоціативного ореолу (В.М. Телія), тобто комплексу асоціацій, сформованого нерідко шляхом онтологічного уподібнення сценаріїв (Дж.Лакофф, М. Джонсон, М. Тернер та ін.). Гештальтний (образний) різновид відображає конекції асоціативно-термінальної частини ментально-психонетичного комплексу із зоровими, слуховими, тактильними, смаковими, одоративними відчуттями та сформованими на їхньому ґрунті нерозчленованими, цілісними образами (гештальтами) шляхом аналогізації з іншими предметними сферами. При цьому співвідносяться різні сутності, створюючи гештальт із редукованих прототипів, синтезуючи на його основі новий гносеологічний образ (В.М. Телія).
Змішаний тип мотивації українських назв лікарських рослин характеризується селекцією мотиваторів із різних сфер ментально-психонетичного комплексу: одна з комбінаційних ономасіологічних ознак обирається з предикатно-аргументної частини й відображає істинну інформацію про лікарські рослини, отриману в процесі пізнавально-практичної діяльності номінаторів, а інша з термінально-асоціативної сфери чи модусу, репрезентуючи неістинні, метафоричні ознаки, покладені в основу фітонімів (пропозиційно-асоціативна мотивація) або ж їхню аксіологічну маркованість, пов’язану з цілющими чи шкідливими для людини властивостями лікарських рослин (пропозиційно-модусна мотивація).
Більш продуктивним при творенні назв лікарських рослин є пропозиційно-асоціативний різновид змішаної мотивації, притаманний найменуванням лікарських рослин, одна ономасіологічна ознака яких обирається із предикатно-аргументної частини диктуму пропозиції, а друга — з термінально-асоціативної частини ментально-психонетичного комплексу. Залежно від того, яку слотову позицію займає мотиватор із сфери істинних знань, серед найменувань, що мають пропозиційно-диктумну мотивованість, виділяємо декілька груп: квалітативно-метафоричну, локативно-метафоричну, темпоративно-метафоричну, квантитативно-метафоричну, партитивно-метафоричну, еквонімічно-метафоричну. Найбільш наповненою є група фітонімів, ономасіологічна структура яких формується на ґрунті зв’язків слотової позиції якості, що репрезентує істинні, реальні знання, із терміналами гештальтного різновиду, пов’язаними із зоровими образами. Квалітативна ознака, як правило, відображає колір чи особливості будови рослини або її частини, а метафоричний компонент, пов’язаний із специфікою зорового сприйняття квітки, обирається з донорських зон ЛЮДИНА та АРТЕФАКТ.
Пропозиційно-модусний різновид змішаної мотивації притаманний назвам лікарських рослин, одна ономасіологічна ознака яких обирається із слотової позиції партитива з пропозиційно-диктумної частини ментально-психонетичного комплексу, а друга — з модусу. Аксіологічна маркованість назви лікарської рослини за шкалою добре/погано” детермінується, як правило, її реальними властивостями: корисністю чи шкідливістю для людини. У колі назв лікарських рослин домінуючим є вираження негативної оцінки, що здійснюється за допомогою демонологічної, колористичної та анімалістичної лексики.
Основні результати дослідження та відображений у роботі досвід їхнього отримання може бути використаний як при подальшому дослідженні номінативної субсистеми лікарських рослин в українській мові, так і в процесі когнітивно-ономасіологічного аналізу інших лексичних класів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алпатов В.М. История лингвистических учений: Учебное пособие. — М.: Языки русской культуры, 1998. — 368 с.
2. Амосова Н.Н Этимологические основы словарного состава современного английского языка. — М.: Наука, 1956. — 93 с.
3. Апресян В.Ю., Апресян Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Вопросы языкознания. 1993. № 3. С. 2735.
4. Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира // Семиотика и информатика. 1986. Вып. 28. С. 533.
5. Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. М.: Языки русской культуры, 1995. — Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 650 с.
6. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 3767.
7. Аристотель Поэтика. Риторика: Пер. с греч. СПб.: Азбука, 2000. — 348 с.
8. Арутюнова Н.Д. Понятие пропозиции в логике и лингвистике // Известия АН СССР. Сер. литературы и языка. 1976. Т. 35. — № 1. С. 2032.
9. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
10. Арутюнова Н.Д. Функциональные типы языковой метафоры // Известия АН СССР. Сер. литературы и языка. 1978. Т. 37. № 4. С. 333343.
11. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. — М.: Языки русской культуры, 1999. — 896 с.
13. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: Истоки, эволюция, перспективы. — М.: Наука, 1982. — 143 с.
14. Баландіна Н.Ф. Предикатно-аргументне представлення семантики речення // Мовознавство. — 1992. — № 2. — С. 6065.
15. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языкознания: Пер. с 3-го фр. изд. Е.В. Вентцель, Т.В. Вентцель. — М.: Изд-во иностр. лит., 1955. — 416 с.
16. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Структуры знаний и их языковая онтологизация в значении идиом // Исследования по когнитивным аспектам языка. Тарту: Изд-во Тартуского ун-та, 1990. С. 2036.
17. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Постулаты когнитивной семантики // Известия АН. Сер. литературы и языка. 1997. Т. 56 № 1. С. 817.
18. Бардина Н.В. Языковая гармонизация сознания. Одесса: Астропринт, 1997. 271 с.
19. Бацевич Ф.С. Функционально-отражательное изучение лексики: теоретические и практические аспекты. Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1993. 171 с.
20. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
21. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвістичне в процесах вербалізації // Мовознавство. 1997. № 6. С. 3137.
22. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. — К.: Наукова думка, 1987. — 211 с.
23. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. — К.: Либідь, 1993. — 335 с.
24. Белихова Л.И. Архетипические словесные образы в современной американской поэзии // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. філологія. — 1999. — Т. 2. — № 2. — С. 2640.
25. Бергельсон М.Б., Кибрик А.С. Прагматический принцип приоритета и его отражение в грамматике языка // Моделирование языковой деятельности в интеллектуальных системах. — М.: Наука, 1987. — С. 5263.
26. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. — М.: Путь к истине, 1991. — 311 с.
27. Блинова О.И. Мотивированость слова и функциональный аспект // Русское слово в языке и речи. Кемерово: Изд-во Кемеровского ун-та, 1976. С. 1621.
28. Блинова О.И. О явлении лексакализации внутренней формы слова (на диалектном материале) // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования: Сб. науч. тр. Новосибирск: Изд-во Новосибирского ун-та, 1979. Вып. 8. С. 106116.
29. Блинова О.И. Явление мотивации слов. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1984. 201 с.
30. Блинова О.И. Языковое сознание и вопросы теории мотивации // Язык и личность. М.: Наука, 1989. С. 122126.
31. Боброва Т.А. Фитонимы на ка(а), иц(а) в русском литературном языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.01 / АН СССР. Ин-т рус. яз. М.,1976. 24 с.
32. Боброва Т.А. Из истории русской фитонимики (калькированные названия на иц(а)) // Этимологические исследования по русскому языку. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — Вып. ІХ. — С. 3644.
33. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. — Л.: Наука, 1990. — 169 с.
34. Бодуен де Куртене И.А. Язык и языки // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 2. С. 144199.
35. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. — Тамбов: Изд-во Тамбовского ун-та, 2001. — 123 с.
36. Борухов Б.А. Зеркальная” метафора в истории культуры // Концептуальный анализ: методы, результаты, перспективы. — М.: Наука, 1990. — С. 1517.
37. Будагов Р.А. Слово и его значение. — Л.: Наука, 1947. 142 с.
38. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. — М.: Наука, 1959. — 623 с.
39. Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1993. — 528 с.
40. Васильев Л.М. Семантика русского глагола: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1981. 184 с.
41. Вейсгербер Л.Й. Родной язык и формирование духа: Пер. с нем. М.: Наука, 1993. 389с.
42. Величковский Б.М. Функциональная структура перцептивных процессов // Познавательные процессы: ощущение, восприятие. — М.: Наука, 1982. — С.219246.
43. Вендина Т.И. Дифференциация славянских языков по данным словообразования. — М.: Наука, 1990. — 168 с.
44. Вендина Т.И. Русская картина мира сквозь призму словообразования. — М.: Индрик, 1998. — 369 с.
45. Вендина Т.И. Словообразование как способ дискретизации универсума // Вопросы языкознания. — 1999. — № 2. — С. 2749.
46. Веселовский А.Н. Из истории эпитета // Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. С. 5676
47. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. — К.: Наукова думка, 1983. — 220 с.
48. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. — К.: Наукова думка, 1988. — 256 с.
49. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. — К.: Наукова думка, 1992. — 222 с.
50. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К.: Вид-во Київського ун-ту, 1993. — 368 с.
51. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 140 с.
52. Володина М.Н. Психолингвистический аспект терминологической номинации // Вестник Московского университета. Сер.9: филология. 1996. № 4. С. 5562.
53. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956.— 519с.
54. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 763 с.
55. Ганжа Р.С. Изучение глагольной семантики // Русский язык в школе. — 1970. — № 4. — С. 3339.
56. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985. — 360 с.
57. Герасимов В.И. К становлению когнитивной грамматики // Современные зарубежные грамматические теории. М.: ИНИОН, 1985. С. 5162.
58. Герц Г. Принципы механики, изложенные в новой связи // Жизнь науки: Антология вступлений к классике естествознания. — М.: Наука, 1973. — С.2438.
59. Гиздатов Г.Г. Когнитивные модели в речевой деятельности. — Алма-Аты: Гылым, 1997. — 176 с.
60. Гинатулин М.М К исследованию мотивации лексических единиц (на материале наименований птиц): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.19 / Казах. гос. ун-т им. С.М. Кирова. Алма-Ата, 1973. 27 с.
61. Голев Н.Д. Функции мотивации и народная этимология // Вопросы языка и его истории. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1972. С. 3847.
62. Голев Н.Д. О некоторых принципах выделения ономасиологии и ее категорий // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Новосибирск: Изд-во Новосибирского ун-та, 1978. Вып. 7. С. 813.
63. Голев Н.Д. О некоторых общих закономерностях принципов номинации в диалектной лексике флоры и фауны // Русские народные говоры Сибири. — Томск: Изд-во Томского ун-та, 1981. — С. 1220.
64. Голев Н.Д. Динамический аспект лексической мотивации. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1989. 252 с.
65. Голев Н.Д. О природе лексико-мотивационных отношений в языке и речи // Вопросы словообразования и формообразования в индоевропейских языках. Проблемы семантики: Межвузовский сб. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1991. С. 3345.
66. Голованова Е.И. Номинация в сфере автолексики // Способы номинации. М.: Наука, 1982. С. 180194.
67. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. — К.: Наукова думка, 1991. — 192 с.
68. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). — К.: Наукова думка, 1981. — 198 с.
69. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1998. 190 с.
70. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. — К.: Наукова думка, 1984. — 227 с.
71. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. — Чернівці: Рута, 1999. — 336 с.
72. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. — М.: Прогресс, 1984. — 297 с.
73. Гуревич Л.Я. Категории средневековой культуры. М.: Искусство, 1984. 350 с.
74. Гусев С.С. Наука и метафора. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. 152с.
75. Даниленко В.П. Ономасиологическое направление в грамматике. — Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1990. — 268 с.
76. Дейк Т. ван Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 186с.
77. Демьянков В.З. Когнитивизм, когниция, язык и лингвистическая теория // Язык и структура представления знаний. Сборник аналитических обзоров ИНИОН РАН. М.: ИНИОН, 1992. С. 3845.
78. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С. 1729.
79. Дмитровская М.А. Знание и мнение: образ мира, образ человека // Логический анализ языка. Знание и мнение. — М.: Наука, 1988. — С. 339.
80. Драгунский В.В. Цветовой личностный текст. — Минск: Харвест, 1999. — 154 с.
81. Дудик П.С. Явища номінації, сегментації і контамінації в структурі речення // Синтаксис словосполучення і простого речення. — К.: Наукова думка, 1975. — С. 212221.
82. Дьяков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичний та соціолінгвістичний аспекти. К.: Видавничий дім КМ Academia”, 2000. 218 с.
83. Етнопсихологія / Ред. Л. Орбан та ін. — Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника, 1994. — 83 с.
84. Єрмоленко С.Я., Харитонова Т.А., Ткаченко О.Б., Яворська Г.М., Ткаченко В.А., Шамота А.М. Мова в культурі народу (план-проспект) // Мовознавство. 1988. № 4 5. С. 318.
85. Жаботинська С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Черкаси: Брама ІСУЕП, 1997. Вип.3. С. 311.
86. Жаботинська С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського ун-ту. Сер. філол. науки. Черкаси, 1999. Вип. 11. С.1225.
87. Жайворонок В.В. Слово в етнологічному контексті // Мовознавство. 1996. № 1. С. 1419.
88. Жам М.І., Легенький Ю.Г., Сікорський М.І. Українська народна естетика. К.: Мистецтво, 1996. 254 с.
89. Жаналина Л.К. Номинация и словообразовательные отношения. Спецкурс. Алма-Аты: Изд-во Алма-атинского ун-та, 1993. 179 с.
90. Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопросы языкознания. — 1964. — № 6. — С. 2638.
91. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. — М.: Наука, 1982. — 160с.
92. Жоль К.К. Мысль. Метафора. Слово. К.: Наукова думка, 1984. 304 с.
93. Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови: навчальний посібник для вузів. — К.: Вища школа, 1993. — 77 с.
94. Закревська Я.В. Шляхи дослідження народних назв рослин // Праці ІІІ республіканської діалектологічної наради. К., 1971. С. 318325.
95. Закревська Я.В. Українські народні назви рослин як основа сучасної ботанічної номенклатури // Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів. Тези доповідей і повідомлень. — К., 1972. — С.4547.
96. Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. — К.: Наукова думка, 1976. — 164 с.
97. Звегинцев В.А. Семасиология. — М.: Наука, 1957. — 302 с.
98. Зеленщиков А.В. Пропозиция и модальность. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1997. 244 с.
99. Земская Е.А., Кубрякова Е.С. Проблемы словообразования на современном этапе // Вопросы языкознания. — 1978. — № 6. — С. 112123.
100. Земская Е.А. Виды семантических отношений словообразовательной деятельности // Wiener Slavischer Almanach. 1984. Bd. 3. C. 341348.
101. Земская Е.А. Словообразование как дея