Колективне несвідоме як глибинна детермінанта етнічного менталітету

Краткое описание

Тернопільська академія народного господарства
Інститут експериментальних систем освіти

На правах рукопису

Мединська Юлія Ярославівна

УДК 159.964

Колективне несвідоме як глибинна детермінанта
етнічного менталітету

Спеціальність 19.00.01 загальна психологія,
історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Фурман Анатолій Васильович
доктор психологічних наук, професор,
академік АН вищої школи України

Тернопіль - 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.. 4

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ ЯК ОБ’ЄКТ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ..13
1.1. Теоретичне узагальнення основних положень аналітичної психології13
1.2. Обґрунтування сутнісного змісту терміну етнічний менталітет”
як опорного поняття авторської концепції 29
1.3. Етнічний менталітет як форма маніфестації глибинних рівнів психіки (основи авторської концепції) ...43

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО У ПРОЦЕСІ ТРЕНІНГОВО-ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ГРУПОВОЇ РОБОТИ 56
2.1. Ампліфікація і активна уява як основні техніки доступу до колективного несвідомого 56
2.2. Обґрунтування вікових та етнічних параметрів вибірки
учасників експерименту 69
2.3. Матриця архетипічних змістів як методика синтезу міфологічної
та індивідуальної символіки у дослідженні етнічного менталітету ..84

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО МЕНТАЛІТЕТУ З УРАХУВАННЯМ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ВИЯВЛЕНИХ ГЛИБИННО-ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНСТЕЛЯЦІЙ .115
3.1. Характеристика вибірки та опис змісту роботи тренінгово-
терапевтичних груп115
3.2. Інтерпретація результатів дослідження у глибинно-психологічному аспекті..129

ВИСНОВКИ..149

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..153

ДОДАТКИ..173

ВСТУП

Актуальність теми. Порівняно недавно перед українським пострадянським суспільством відкрились горизонти світової науки, з’явився доступ до теоретичної традиції, яка плідно розвивалася упродовж минулого століття. За цей час кардинально змінився загальнонауковий та філософський світогляд, розгорнуто специфічний теоретичний дискурс у полі питань, котрі раніше були табуйованими, оскільки викликали гострий спротив суспільної свідомості. Однією із визначальних особливостей нового концептуального поля став певний теоретико-прикладний результат наукового поступу, котрий можна назвати ревалідизацією суб’єктивного”. Йдеться про те, що протягом ХХ століття у сфері антропологічних наук і, зокрема, дисциплін, що досліджують психічну складову людського життя (психологія, патопсихологія, психіатрія та психотерапія), закономірно виникли запитання: Чи існує об’єктивна дійсність? Що це взагалі таке об’єктивне”, реальне”? Як зафіксувати цю об’єктивність, щоб порівняти її із суб’єктивним образом дійсності? І чи взагалі можна вважати, що існує щось реальне, крім образів наших фантазій? Актуалізація цих питань спровокувала якісний зсув - перехід наукового мислення на інший рівень функціонування, обстоюваний у працях видатних мислителів та практиків ХХ століття (А. Адлер [1], М. Балінт [4], Д. Віннікотт [16], М. Гайдеггер [107], А. Камю [62], М. Кляйн [77], Х. Кохут [86], Ф. Ніцше [162], К. Роджерс [145], З. Фройд [180; 181], К.Г. Юнг [208-216], І. Ялом [217], К. Ясперс [221, 222] та багатьох інших).
У термінології психоаналітичної концепції можна говорити про регресію наукової спільноти до архаїчних часів під впливом фрустрації, спричиненої неможливістю просунутися далі у розумінні людини звичними шляхами та методами. Як це і буває під час психоаналітичної процедури, на даному рівні науковці зіткнулись із давно відомим фактичним матеріалом, але по-новому зрозуміли його, збагнули глибину та багатоманіття нових змістів, що приховані за словами”, насамперед у художніх образах та міфологемах. Вчені почали відкривати смисл символів, зрозумівши, що насправді це знаки, котрі найповніше і водночас стисло відображають усі можливі аспекти значення того чи іншого феномена (події, явища, стосунку, ідеї). В науку повертається інтуїтивне, емоційне сприйняття, герменевтичне використання міфологем, прадавніх мотивів, абсурдної з позицій здорового глузду мови снів та психозів для розуміння феномена Людини. Відтак, поле наукової свідомості істотно розширилося завдяки формуванню нової установки й асиміляції несвідомих переживань та інтуїтивних знань.
Українські науковці активно освоюють вищеописаний простір суб’єктивно-метафоричного пізнання світу і людини у ньому. Ідеї та припущення таких учених, як О.А. Донченко, Н.Ф. Каліної, М.І. Пірен, А.В. Фурмана, спираються на поняття архетипів, соцієтальної психіки, ментальності, вітальності, духовності, психокультури, що недоступні безпосередньому спостереженню, а використовуються як онтологічні метафори для пояснення явищ, котрі сприймаються швидше інтуїтивно, аніж чуттєво. Побудова даного дослідження у теоретико-прикладному полі глибинної психології дає змогу продовжити цю традицію та, використовуючи сучасний психологічний інструментарій, звернутися до актуальних проблем українського суспільства власне з такої точки зору.
Досліджувана нами проблема знаходиться на пограниччі етнопсихології та глибинної психології, оскільки у сфері жодної з них не отримано підсумкових розв’язків наступних питань: на якому рівні та з допомогою яких механізмів формується індивідуальний характер етнічної спільноти, котрий визначає її сильні та слабкі сторони, способи реалізації індивідуальної історичної долі та участі в історії людства? Відповіді на ці запитання є принципово важливими для українського суспільства, яке задекларувало і реалізує свій статус самостійної та незалежної нації, а тому зіткнулося з абсолютно новими завданнями, такими як вибір стратегій освіти, виховання та формування здорового громадянського суспільства - дієздатного, відповідального, послідовного у реалізації обраних стратегій, продуктивного й креативного. Тому авторська гіпотеза сфокусована на дослідженні глибинних чинників етнічного менталітету, зокрема українського, і в такий спосіб створює теоретичну базу для науково обґрунтованої освітньо-виховної та психотерапевтичної роботи. Проведений експеримент дав змогу апробувати розроблені методики тренінгово-терапевтичної взаємодії, котрі мали одночасно і дослідницьке навантаження.
У результаті перенесення досліджень етнічного менталітету на площину глибинної психології виникла можливість знизити рівень критичного ставлення до негативних рис українського етносу, послабити інтенсивність драматизації у науковій та публіцистичній літературі недоліків нашого суспільства, котрі, хоч і мають місце, але потребують для свого виправлення не стільки активного засудження, скільки толерантності, розуміння та послідовної реалізації освітніх, виховних, психокорекційних та психотерапевтичних програм.
Отже, можна виділити принаймні чотири аспекти актуальності даної роботи: теоретичний як побудова та верифікація авторської гіпотези стосовно невирішеної наукової проблеми; методологічний як синтезування інструментарію наукового пошуку на стику двох дисциплін; прикладний як розробка та апробація методик тренінгово-терапевтичної роботи (ТТР) з урахуванням поставлених дослідницьких цілей; соціально-просвітницький як сприяння запровадженню у вітчизняний науковий дискурс сучасних герменевтичних прийомів та подоланню критичної налаштованості носіїв етнічного менталітету щодо його негативних сторін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. З 2000 року тема пропонованого дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної та інноваційно-методичної роботи Інститут експериментальних систем освіти (м. Тернопіль, шифр проекту: ІЕСО-1.3-00-А”), з 2002 року має державну реєстрацію у змістовній проблематиці загальної теми Теорія і методика інноваційних соціосистем” (№ 0102U003511), а з лютого 2004 є сегментною складовою теми Психокультурний зміст етнічного менталітету та український соціум” (№ 0104U003689).
Об’єктом дослідження є колективне несвідоме як глибинно-психологічний чинник рис етнічного менталітету.
Предмет дослідження - структура колективного несвідомого в контексті глибинно-психологічного спричинення рис етнічного менталітету.
Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка дворівневої структури колективного несвідомого щодо детермінації специфічних рис етнічного менталітету в тенденції переважання етнічно-специфічного рівня над універсальним.
Для досягнення мети були поставлені такі задачі дослідження:
1. Теоретично обґрунтувати гіпотезу про структурування колективного несвідомого на окремі рівні, змістове наповнення яких спричинює особливості етнічного менталітету.
2. Розробити методичний інструментарій та підібрати систему операційних процедур, адекватних меті дослідження.
3. Встановити номенклатуру автентичних та іноетнічних міфологем задля їх подальшого використання у психологічному експерименті.
4. Класифікувати основні когнітивно-емоційні комплекси-реакції тренінгово-терапевтичних груп (ТТГ), які виникають у відповідь на застосування в експерименті автентичних та іноетнічних міфологем.
5. Провести контент-аналіз отриманих даних, здійснити їх інтерпретацію і порівняння з науково усталеними положеннями щодо основних рис українського менталітету.
Методологічну основу дослідження становлять: аналітичний глибинно-психологічний підхід до розуміння структури, змістовного наповнення та законів функціонування психе (В.В. Зеленский, Н.Ф. Каліна, О.В. Лаврова, Ш. Салман, Е. Самюелс, Дж. Хіллман, К.Г. Юнг); основні положення вітчизняних етнопсихологічних досліджень, які розглядають психо- та вітакультурний виміри понять етносу”, ментальності”, менталітету” (О. А. Донченко, Н.Ф. Каліна, М.І. Пірен, А.В. Фурман); психологічні підходи до виділення, символічно-метафоричного розуміння та практичного використання у психотерапевтичній роботі окремих структурних одиниць міфологічних світоглядних систем міфологем (А. Гуггенбюль-Крейг, Х. Дікманн, Р. Джонсон, М. Еліаде, Н.Ф. Каліна, О. Ранк, М.-Л. фон Франц, Дж. Хіллман, К.Г. Юнг); принципи вікової психології щодо особливостей психічної життєдіяльності осіб похилого віку (М. Єрмолаєва, Р. Пек, Я. Стюарт-Гамільтон, В.В. Фролькіс); психологічно-філософські підходи до розуміння екзистенційних конфліктів другої половини життя (М. Гайдеггер, Е. Еріксон, С. К’єркегор, Р. Мей, В. Франкл, І. Ялом, К. Ясперс, К. Г. Юнг); основні засади та методичні прийоми психотерапевтичної і психокорекційної роботи (Х. Дікманн, Н.Ф. Каліна, Х. Кехеле, О.В. Лаврова, Дж. Рутан, У. Стоун, І. Ялом, Х. Томе, К.Г. Юнг); дослідження українських науковців стосовно основних рис, притаманних українському етнічному менталітету (О.А. Донченко, О.І. Каганець, О. Кульчицький, Ю. Липа, В. Липинський, І. Мірчук, А.В. Фурман, М. Шлемкевич, В. Янів, С. Ярмусь).
Завдання дисертаційної роботи визначили вибір таких методів дослідження: емпіричних (експеримент, спостереження, порівняння); статистичних (контент-аналіз, кореляційний аналіз); якісних (системний підхід, гіпотетичне абстрагування, моделювання, аналіз і синтез емпіричних даних, якісна інтерпретація).
Застосований у дослідженні системний підхід дав змогу розглядати психічний апарат як комплексне утворення, котре характеризується узгодженим функціонуванням його окремих складових (рівнів психе). В результаті теоретичного абстрагування від впливу індивідуального досвіду на особливості психічної життєдіяльності побудована модель психічного апарату з гіпотетичним поділом рівня колективного несвідомого на етнічно-специфічний та універсальний прошарки. Крім того, теоретичні прийоми аналізу і синтезу дали змогу опрацювати етнічні міфологічні системи та виділити групу міфологем, використаних у практичній роботі. З метою перевірки авторської гіпотези був проведений експеримент: робота ТТГ осіб старшого віку, під час якої відбувалось спостереження та порівняння здатності учасників до акцептації (прийняття) автентичних та іноетнічних міфологем. За допомогою статистичного методу контент-аналізу проведено аналіз і синтез зафіксованих у протоколах емпіричних даних, методом кореляційного аналізу (обчислення коефіцієнта Чупрова) оцінено істотність зв’язку між походженням міфологеми та реакціями тренінгово-терапевтичних груп на їх використання, після чого здійснено якісну інтерпретацію отриманої інформації з урахуванням результатів інших досліджень.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що у ньому:
- вперше запропонована модель структури психічного апарату, згідно з якою глибинний рівень психіки (колективне несвідоме) є дворівневим, тобто являє собою певний континуум від універсального, етнічно недиференційованого прошарку до етнічно-специфічного;
- дано авторське визначення етнічного менталітету як психічної структури інформаційного характеру, змістовне наповнення котрої спричинює етнічну ідентичність;
- доведено доцільність означення етнічного менталітету як форми маніфестації колективного несвідомого у тенденції переважання його етнічно-специфічного прошарку;
- проведене теоретико-прикладне дослідження не стільки загальновідомої нині універсальності архетипічних мотивів, скільки етнічно-специфічного аранжування міфологічних світоглядних систем;
- знайшли подальший розвиток теоретичні підходи щодо особливостей українського менталітету в контексті глибинно-психологічної інтерпретації отриманих результатів експерименту.
Теоретичне значення роботи полягає у розробці синтетичного підходу до вивчення етнічного менталітету як однієї із форм маніфестації колективного несвідомого, у контексті якого знаходить теоретичне пояснення одночасна універсальність і виразна етнічна специфічність аранжування міфологічних світоглядних систем.
Практичне значення дослідження полягає в експериментальному виявленні та порівнянні здатності носіїв конкретного етнічного менталітету до продуктивної акцептації символіки автентичних та іноетнічних для них міфологем, а також у розробці та апробації методики ТТР у групах осіб похилого віку, котра водночас є дослідницьким інструментом пізнання глибинно-психологічних чинників етнічного менталітету. Пропонований підхід до розуміння структури колективного несвідомого дає змогу порівнювати окремі міфологічні системи та відображені у них етнічно-специфічні риси досліджуваних спільнот. Вищеназваний спосіб пізнання збагачує комплекс сучасних інтелектуальних засобів (психокультурних, вітакультурних, культурологічних та ін.) у вивченні психології етносу. Розроблена методика має практичне значення і для організації психокорекційної, тренінгової, психотерапевтичної роботи із особами старшого віку, що особливо важливо за умов геріатричних пансіонатів та терапевтичних відділень лікувальних закладів, соціально-реабілітаційних центрів.
Зміст теоретичної та практичної частин дослідження використовується автором роботи при проведенні ТТГ для осіб старшого віку, організованих на базі Львівського геріатричного пансіонату (20022003р.р.), а також психотерапевтичного стаціонарного відділення Львівського міського психоневрологічного диспансеру (20022003р.р.).
Особистий внесок здобувача полягає у постановці проблеми, розробці теоретичних положень (авторська модель, визначення поняття) та психодіагностичної методики, спрямованої на вивчення особливостей етнічного менталітету, а також в організації експерименту, наборі емпіричного матеріалу та його інтерпретації.
Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечується адекватним теоретичним обґрунтуванням вихідних положень емпіричного дослідження, використанням методів, релевантних завданням, предмету й об’єкту дослідження, репрезентативністю вибірки учасників експерименту, використанням надійних методів статистичної обробки отриманих даних.
Апробація роботи. Результати дослідження були представлені й обговорені на засіданнях кафедри соціальної роботи Інституту експериментальних систем освіти при Тернопільській академії народного господарства, на Третьому щорічному зібранні наукової школи А.В. Фурмана (листопад, 2002 р.), Другій регіональній науково-методичній конференції (Тернопіль, січень 2003 р.), на загально-академічній науковій конференції (Тернопіль, квітень 2003 р.), Четвертому щорічному зібранні наукової школи А.В. Фурмана (листопад, 2003 р.), міжнародній науковій конференції Міфологічний простір і час у сучасній культурі” (Київ, грудень 2003 р.), науково-методологічному семінарі Інституту експериментальних систем освіти (травень 2004 р.).
Публікації. Основний зміст роботи відображений у 8 публікаціях загальним обсягом 9,2 др. арк., з яких одна монографія (6,5 др. арк.) та три статті (2,3 др. арк.) у наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та семи додатків, містить 10 таблиць (на 6 сторінках) та 6 рисунків (на 3 сторінках). Викладена на 180 сторінках машинопису, у тому числі основний текст на 152 сторінках машинопису. Список літератури містить 259 найменувань, із них 37 - іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дана дисертаційна робота присвячена розв’язанню наукової проблеми обґрунтування механізмів психологічного спричинення особливостей етнічного менталітету та характеристики у цьому контексті психологічних рис, притаманних українському етносу. За результатами проведених теоретичного, методологічного та емпіричного пошукувань можна зробити наступні висновки відповідно до сформульованих завдань:
1. Колективне несвідоме як базову структурно-топологічну складову людської психе, що має онтологічний статус феномена, апріорно недоступного остаточному пізнанню, доцільно диференціювати на два рівні. Найглибший прошарок генерує нейтральні щодо етнічної специфіки універсальні архетипи. Після проходження етнічно-специфічного прошарку архетипічні змісти трансформуються, набувають етнічно-специфічної форми, у результаті чого виникають в індивідуальному несвідомому, свідомості, а також у колективних світоглядних системах та мають при цьому виразні риси, притаманні менталітету того чи іншого етносу. Дворівневий поділ колективного несвідомого пояснює наявність помітної різниці в аранжуванні у різноетнічних міфологічних системах загальнолюдських, типових мотивів.
2. У процесі розробки методичного інструментарію, адекватного меті дослідження, обґрунтована доцільність організації роботи ТТГ осіб похилого віку, котрі ідентифікують себе як представників українського етносу. Це пов’язано насамперед із специфікою завдань індивідуації, що актуалізуються у другій половині життя. Оскільки екзистенційна мета на етапі старіння це повторний синтез ідентичності через самозаглиблення, рефлексію внутрішньої реальності, а не через реалізацію експансивних поведінкових стратегій, то очевидно, що більшою є ймовірність появи не лише індивідуальної, а й архетипічної символіки під час терапевтичної регресії учасників ТТГ. Виконання відбору учасників за ознакою етнічної ідентичності проводилось на основі розробленого плану, обґрунтованого у контексті чотиривимірної моделі етнічного менталітету А.В. Фурмана та авторського визначення етнічного менталітету.
Методологічним результатом дослідження є теоретичне обґрунтування авторського визначення змісту поняття етнічний менталітет”, що використовувалось як базове. Науковий пошук у дослідженні ведеться на пограниччі етнопсихології та глибинної психології, тому доцільно розглядати етнічний менталітет як багатовимірну інформаційну структуру, котра може бути детермінована як на генетичному рівні, так і без вузько біологічної причинності, реалізується на основі та завдяки циркуляції інформаційних потоків (психічних змістів) різної значущості та міри впорядкованості, інтенсивності та усвідомленості, глибини причинно-наслідкових й акаузальних зв’язків, що сукупно визначають етнічну ідентичність.
У процесі дослідження обґрунтована система операційних процедур, що адекватна його меті, а саме, доцільність, принципи та обмеження у застосуванні методів ампліфікації й активної уяви із залученням міфологічного матеріалу різного походження (автентичних та іноетнічних для даного етносу міфологем). Враховуючи загальні умови функціонування ТТГ, а також специфічні вікові зміни в когнітивній, мотиваційно-вольовій, емоційній та особистісній сферах учасників експерименту, найбільш адекватним методом ТТР є ампліфікація, та обмежено доступним для використання активна уява.
3. На підставі аналітико-синтетичного опрацювання фемінних мотивів слов’янської, єгипетської, австралійської та китайської міфологій встановлена номенклатура автентичних та іноетнічних міфологем, що презентована у вигляді матриць архетипічних змістів жіночих міфологем. Пропонований спосіб систематизації архетипічних змістів є авторською інновацією у сфері практики, оскільки розроблені матриці доцільно використовувати як робочий матеріал при веденні ТТГ, котрі реалізуються в контексті аналітичної глибинно-психологічної концепції. Практичне застосування матриць проілюстроване у роботі з урахуванням необхідності подальшої статистичної обробки зібраного матеріалу. В результаті до експерименту залучено по 5 міфологічних тем (міфологем) з кожної розглянутої системи.
4. На матеріалі досвіду практичного ведення ТТГ осіб похилого віку із цілеспрямованим застосуванням міфологічного матеріалу в процесі ампліфікації виокремлені та класифіковані когнітивно-емоційні комплекси-реакції груп (КЕКР) двох основних типів - акцептації та відкидання. Зокрема, серед КЕКР акцептації виділено такі підвиди реагування: позитивна оцінка групою міфологеми на тлі помірно вираженої позитивної емоційної реакції; продуктивне фантазування, розвиток запропонованої теми (часом після паузи різної тривалості); знаходження учасниками паралелей у власному життєвому досвіді до міфологічних мотивів; виражена позитивна емоційна реакція (загальне піднесення, активізація обговорення, інсайт). Воднораз серед КЕКР відкидання характерні такі підвиди реагування: негативна оцінка групою міфологеми на тлі помірно вираженої негативної емоційної реакції; мовчазна пауза, неможливість розвинути тему навіть при підтримці з боку ведучого; нерозуміння, перепитування (не менше 3-х уточнювальних запитань) та неможливість когнітивної інтеграції запропонованого образу; різке емоційне неприйняття (протест, обурення); знецінення через висміювання; пасивне неприйняття група ніяк не реагує на запропоновану тему, розвиває свою тематику.
1. За результатами контент-аналізу слов’янські міфологеми удвічі частіше викликали КЕКР акцептації, аніж іноетнічні. Статистична перевірка істотності зв’язку між походженням міфологеми та типом КЕКР групи на її застосування у процесі ампліфікації виявляє значимий коефіцієнт кореляції. Отже, автентичні міфологеми є більш адекватними символами для маніфестації глибинно детермінованих психічних констеляцій у досвіді носіїв відповідного етнічного менталітету, аніж іноетнічні.
6. Порівняльний аналіз змісту слов’янських та іноетнічних фемінних міфологем, а також особливостей реагування на них носіїв слов’янського менталітету дає змогу доповнити картину українського характеру, вибудовану на даний момент науковцями. Інтерпретація вищезгаданих емпіричних даних виявляє стагнацію процесу психічної сепарації від Великої Матері. Важливі психологічні риси українського етнічного менталітету спричинені недостатньою сепарацією від материнського об’єкта, котрий у символічно-фантазійному плані колективних уявлень має дві архетипічні форми: а) абсолютно ідеалізована Матір; б) нереально-абстрактна (м’яко-амбівалентна”) Матір. Із урахуванням компенсаторного характеру психічного функціонування як такого можемо припускати наявність зворотної сторони вищеназваних процесів ідеалізації та формування позбавленого емоційної складової образу: а) несвідоме функціонування ідеї жахливої”, абсолютно негативної, смертоносної Матері; б) незріле, далеке від сублімації опрацювання через підпорядковану функцію всього комплексу архаїчних почуттів до матері, як позитивних, так і негативних. У результаті має місце гальмування розвитку раціональних та вольових компонентів саморегуляції, виникають відповідні проблеми у життєдіяльності етносу, такі як інертність, пасивність, неадаптивний індивідуалізм, надмірне поширення поведінкових моделей, збудованих на інфантильній ідеалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Пер. с нем. / Вступ. с. А.М. Боровикова. М.: Фонд За экономическую грамотность”, 1995. 296 с.
2. Альперович В.Д., Социогеронтологические теории. - [http://home.novoch.ru/~azazel/texts/apsw1/st7.html]
3. Бабаков В.Г. Кризисные этносы / РАН, Ин-т философии. М.: 1993. - 183 с.
4. Балинт М. Изменение терапевтических целей и техник в психоанализе // Антология современного психоанализа / Под ред. А.В. Россохина. М.: издательство Институт психологии РАН”, 2000. С. 131141.
5. Батаєва к. Три рівні герменевтики релігійного міфу // Філософська думка. 1998. - № 4-5. С. 211228.
6. Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов: Пер. с нем. Г. Гаева. М.: КРОН-ПРЕСС, 2000. 504 с.
7. Біблія або Книги Святого письма старого й нового заповіту. UKRAINIAN BIBLE. Ukrainian Bible Societies, 1991. 100MV053. 1352 с.
8. Блинников Л.В. Великие философы: Словарь-справочник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Логос, 1999. 429 с.
9. Большой толковый психологический словарь /Ребер А. М.: Вече, 2000. 591 с.
10. Букалов А.В. Возникновение и исчезновение пассионарных этносов как следствие нового биологического эффекта // Соционика, ментология и психология личности. 2000. - № 4. С. 527.
11. Буханцева С.Н. Российский менталитет как необходимое условие для выхода из экономического кризиса. - [http://www.ostu.ru/conf/soc2002/papers/buchanceva.htm]
12. Бычков А.А. Энциклопедия языческих богов (мифы древних славян). М.: Вече, 2000. 400 с.
13. Васильева Т.В. Афинская школа философии. Философский язык Платона и Аристотеля. М.: Наука, 1985. 180 с.
14. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава: Полтавський вісник, 1994. 190 с.
15. Віконська Д. Психіка ресантименту // Визвольний шлях. 1956. - № 8-9. С. 5-18.
16. Винникотт Д. Игра и реальность. М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2002. 288 с.
17. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
18. Выготский Л.С. Психология. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1008 с.
19. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология. - М.: Издательский дом "Ноосфера", 1999. - 334 с.
20. Гарфилд С. Практика краткосрочной психотерапии. - 2-е изд. СПб.: Питер, 2002. 256 с.
21. Гилл М.М. Психоанализ и исследовательская психотерапия // Антология современного психоанализа / Под ред. А.В. Россохина. М.: Издательство Институт психологии РАН”, 2000. - С. 201219.
22. Гуггенбюль-Крейг А. Брак умер да здравствует брак!. СПб.: Б.С.К., 1997. 115 с.
23. Гуггенбюль-Крейг А. Власть архетипа в психотерапии и медицине. СПб.: Б.С.К., 1997. 117 с.
24. Гуггенбюль-Крейг А. Наивные старцы. Анализ современных мифов. СПб.: Б.С.К., 1997. 97 с.
25. Гуменюк О.Є. Психологія впливу. Тернопіль: Економічна думка, 2002. 304 с.
26. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції. Тернопіль: Економічна думка, 2002. 186 с.
27. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. Л.: Наука, 1990. 278 с.
28. Гуц А.К. Глобальная етносоціология. - Омск.: ОмГУ, - 1997. - 212 с.
29. Давидова Г.І., Семьонов І.С. Рефлексивна діалого-терапія: теорія і практика // Форум психіатрії і психотерапії. - 2001. Т.3. - С. 5863.
30. Данько Я. Opus Гегеля: алхімія понять. // Філософська думка. 2000. - № 4. С. 93-117.
31. Дао и даосизм в Китае: Сб. статей / АН СССР, Ин-т Востоковедения. М.: Наука, 1982. 287 с.
32. Декарт Р. Первоначала философии: Соч. в 2 Т. // Т. 1. М.: Наука, 1989. с. 306.
33. Деррида Ж. Голос и феномен и другие работы по теории знака Гуссерля / Пер. С.Г. Кашина, Н.В. Суслов. СПб.: Алетейя, 1999. 208 с.
34. Джекинс Х. Человеческое в человеке // Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сос. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 392433.
35. Джонсон Роберт А. Она. Глубиные аспекты женской психологии. Харьков: Издательство Фолио”, Москва: Ин-т общегуманитарных исследований, 1996. 124 с.
36. Джонсон Р. Сновидения и фантазии. Анализ и использование. М.: REFL-book, ВАКЛЕР, 1996. 286 с.
37. Дикманн Ханс. Методы в аналитической психологии. М.: Институт аналитической психологии, 2001. 328 с.
38. Долішня Н.І., Мироненко О.І. Функціональне навантаження різних підходів в груповому процесі // Форум психіатрії і психотерапії. 2001. Т.3. - С. 3336.
39. Донченко О. Психологія трансперсональних конструктів // Психологія і суспільство. - 2001. № 3. - С. 44104.
40. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення). - К.: Либідь, 2001. - 334 с.
41. Донцов Д. Націоналізм. Лондон: Українська видавнича спілка, Торонто: Ліга визволення україни, 1966. 363 с.
42. Древнеегипетская книга мертвых. Слово устремленного к Свету. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 432 с.
43. Дьяконов И.М. Архаические мифы Востока и Запада. М.: Наука, 1990. 247 с.
44. Єріна А.М. Пальян З.О. Теорія статистики: практикум. - 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Т-во Знання”, КОО, 2002. 255 с.
45. Ермолаева М. Практическая психология старости. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. - 320 с.
46. Життя етносу: соціокультурні нариси. Навч. посібник / Б. Попов, В. Ігнатов, М. Степаненко та ін. - К.: Либідь, 1997. - 240 с.
47. Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. К.: Орфей, 2002. 448 с.
48. Загороднюк В. Мова у модерновій та постмодерновій парадигмах // Філософська думка. 2003. - № 6. С. 1236.
49. Заїченко Г. Філософські підсумки ХХ сторіччя // Філософська думка. 2003. - № 1. С. 324.
50. Зеленский В.В. Толковый словарь по аналитической психологии. - СПб.: Б&К, 2000. - 324 с.
51. Зелінська Т. Амбівалентність особистості як психологічний феномен // Психологія і суспільство. 2001. № 3. - С. 2332.
52. Зелінська Т. Маскулінність та батьківська амбівалентність // Психологія і суспільство - 2003. - № 1. С. 90102.
53. Зелінська Т. Психологія материнської амбівалентності // Психологія і суспільство. 2002 р. № 1. - С. 1827.
54. Зеличенко А.И. Психология духовности. М.: Издательство трансперсонального Института, 1996. 400 с.
55. Иваненков С.П., Кусжанов А.Ж. Размышления о российском менталитете. - [http://ivanenkovs.narod.ru/mental.HTM]
56. Іванюк Б. Метафізика” метафори. // Філософська думка. 1998. - № 3. С. 315.
57. Изард К.Э. Психология эмоций / Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2000. - 464 с.
58. Каганець І. Структура національного характеру // ПЕРЕХІД IV. - число 2. 1999. - C. 101.
59. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2001. 300 с.
60. Калина Н.Ф., Черный Е.В., Шоркин А.Д. Лики ментальности и поле политики. - [http://politicon.iatp.org.ua/Library/books.html]
61. Калиш Р. Пожилые люди и горе // Психология зрелости и старения. 1997. - № 3. - С. 38-42.
62. Камю А. Творчество и свобода: С., эссе, записные книжки: Пер. с фр. М.: Радуга, 1990. 602 с.
63. Кан М. Между психотерапевтом и клиентом: новые взаимоотношения: Пер. с англ. / Под ред. В.В. Зеленского, М.В. Ромашкевича. СПб.: Б.С.К., 1997. 143 с.
64. Канетти Э. Масса // Психология масс: Хрестматия / Под ред. Д.Я. Райгородского. Самара: Издательский дом БАХРАХ-М”, 2001. С. 315-397.
65. Канигін Ю.М., Ткачук З.Ю. Українська мрія. К.: Лексикон, 1996. 152 с.
66. Канцер М. Коммуникативная функция сновидений // Антология современного психоанализа / Под ред. А.В. Россохина. М.: издательство Институт психологии РАН”, 2000. С. 228237.
67. Карвасарский Б.Д. Психотерапия // Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сос. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 339349.
68. Карпенко З. Етнофункціональні передумови підприємницької діяльності у Прикарпатському регіоні // Психологія і суспільство 2000. № 1. - С. 5259.
69. Карюхин Э.В. Геронтологические НКО: от моделей ухода к становлению сектора. - М.: РОФ "Доброе дело", 2000. 120 с.
70. Кассирер Э. Жизнь и учение Канта. СПб.: Университетская книга, 1997. 448 с.
71. Катков А.Л. Манифесты развивающей психотерапии // Московский психотерапевтический журнал. 2001. - № 3 С. 4978.
72. Каустов А. Феномен магії в контексті теорії культури. // Філософська думка. 2003. - № 4. С. 3848.
73. Кембриджское руководство по аналитической психологии. - М.: "Добросвет", 2000. - 477 с.
74. Кеннард Д., Робертс Дж., Уинтер Д. Групп-аналитическая психотерапия. СПб.: Питер, 2002. 192 с.
75. Кисельова О. Уявлення про долю в українській культурі // Філософська думка. 1998. - № 3. С. 91102.
76. Кларисса Пинкола Эстес. Бегущая с волками. Женский архетип в мифах и сказаньях. / Пер. с англ. К.: София”, М.: ИД Гелиос”, 2002. 496 с.
77. Кляйн М. Зависть и благодарность. Исследование бессознательных источников: пер. с англ. А.Ф. Ускова. СПб.: Б.С.К., 1997. 96 с.
78. Клиническая психология: учебник / Под ред. Б.Д. Карвасарского. - СПб.: Питер, 2002. - 960 с.
79. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Классический психоанализ // Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сос. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 133198.
80. Кондрашин И. О строении мозга основы менталитета. - [http://user.cityline.ru/~linko/rus/consc/bmen.htm]
81. Колесникова В.І. Ідеї аналітичної психології К.Г. Юнга в дослідженні проблем особистісного розвитку: Автореф.дис.канд.психол.н: 19.00.01/ Одеський нац. ун-т.- К., 2003. 19 с.
82. Кордуэлл М. Психология А-Я: Пер. с англ. К. Ткаченко. М.: Фаир-Пресс, 2000. 441 с.
83. Костомаров М. Дві руські народності / Пер. О. Кониський. Ляйпціг: Українська накладня, 1906. 111 с.
84. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія / Упоряд., приміт. І.П. Бетко, А.М. Полотай. К.: Либідь, 1994. 384 с.
85. Кохлікян Р. Проблема методу в аспекті протистояння логоса” та міфу” (чисте дослідження” як уникання забобонів) // Філософська думка. 1999. - № 5. С. 2556.
86. Кохут Х. Интроспекция, эмпатия и психоанализ: исследование взаимоотношений между способом наблюдения и теорией // Антология современного психоанализа / Под ред. А.В. Россохина. М.: издательство Институт психологии РАН”, 2000. С. 282299.
87. Кошарний С. Філософія і культура у контексті онтологічного вчення класичної феноменології (Е. Гуссерль) // Філософська думка. 1998. - № 4-6. С. 118144.
88. Кравченко О. Герменевтика і фізичне знання // Філософська думка. 1999. - № 5. С. 82101.
89. Краснова О.В. Социальная психология старения как основная составляющая социальной регонтологии. // Мир психологии. 1999. - № 2. - С. 96106.
90. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. М.: ТЦ Сфера”, 2001. 464 с.
91. Культурология: Учебник под ред. Н.Г. Багдасарьян. - М.: Высш. школа, 1999. 300 с.
92. Кульчицький О. Риси характерології українського народу // Енциклопедія українознавства в 2-х т. / Під гол. ред. В. Кубійовича, З. Кузелі. Мюнхен-Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Шевченка, 1949. Т.2. Ч.2. С. 708-717.
93. Лаврова О.В. Глубинная топологическая психотерапия: идеи о трансформации. Введение в философскую психологию: Монография СПб.: Издательство ДНК”, 2001. 424 с.
94. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Медицинская психология. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Медицина, 1984. 272 с.
95. Лебон Густав. Психология народов и масс. - СПб.: "Макет", 1995. 316 с.
96. Левальд Г.В. О терапевтической работе в психоанализе // Антология современного психоанализа / Под ред. А.В. Россохина. М.: издательство Институт психологии РАН”, 2000. С. 300326.
97. Левенштейн Р.М. Проблема интерпретации // Антология современного психоанализа / Под ред. А.В. Россохина. М.: издательство Институт психологии РАН”, 2000. С. 147156.
98. Лендрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений // Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сос. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 475530.
99. Ли Д. Практика группового тренинга. СПб.: Питер, 2002. 224 с.
100. Ливрага Х.А. Фивы / Пер. с исп. М.: Новый Акрополь, 1997. 164 с.
101. Липа Ю. Призначення України. Львів: Просвіта, 1992. 270 с.
102. Липинская Я. Марциняк М. Мифология Древнего Египта. М.: Искусство, 1983. 223 с.
103. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму. Київ-Філадельфія: Б.М., 1926. 580 с.
104. Майстерманн-Зеегер Э. Вклад психоанализа в социальную психологию // Энциклопедия глубинной психологии: Пер. с нем. / Общ. ред. А.М. Боковикова. М.: Когито-Центр”, МГМ, 2001. С. 326371.
105. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе: Пер. с англ. М.: Независимая фирма Класс”, 2001. 480 с.
106. Марти П., де М'Юзан М. Оперативное мышление” // Антология современного психоанализа / Под ред. А.В. Россохина. М.: издательство Институт психологии РАН”, 2000. С. 327335.
107. Мартін Гайдеггер очима сучасників: Пер. з нім. Култаєвої. К.: Стилос, 2002. 127 с.
108. Матерь Лада. Божественное родословие славян. Языческий пантеон. М.: Изд-во Эксмо, 2003. 432 с.
109. Матье М.Э. Древнеегипетские мифы. М.-Л.: Изд-во академических наук СССР, 1956. 170 с.
110. Международная классификация болезней. 10-й пересмотр. / Пер. на рус., ред. О.Л. Нуллер, С.Ю. Циркин. СПб.: Адис, 1994. 297 с.
111. Менцос С. Психодинамические модели в психиатрии: Пер. с нем. Э.Л. Гушанского. М.: Алетейа, 2001. 176 с.
112. Мірчук І. Історія української культури. Мюнхен Львів: Український вільний університет, видавництво Фенікс ЛТД”, 1994. С. 243 375.
113. Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х томах / Гл. ред. С.А. Токарев. М.: НИ Большая российская энциклопедия”, 2000. Т. 1 (И-К). 671 с.
114. Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х томах / Гл. ред. С.А. Токарев. М.: НИ Большая российская энциклопедия”, 2000. Т. 2 (К-Я). 718 с.
115. Москалець О. Ірраціональна природа художньої символізації: феноменологічний аналіз // Філософська думка. 2000. - № 1. С. 6478.
116. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс / Пер. с фр. - М.: "Центр психологии и психотерапии", 1998. - 480 с.
117. Мэй Р. Смысл тревоги / Пер. с англ. М.И. Завалова, А.Ю. Сибуриной. - М.: Независимая фирма "Класс", 2001 - 384 с.
118. Нечуй-Левицький І.С. Світогляд українського народу (ескіз української міфології). К.: АТ Обереги”, 1992. 88 с.
119. Носова Г. Міф у культурі: спроби інтерпретації // Філософська думка. 2003. - № 5. С. 2750.
120. Ольмайер Д. Групповые свойства психического аппарата // Энциклопедия глубинной психологии: Пер. с нем. / Общ. ред. А.М. Боковикова. М.: Когито-Центр”, МГМ, 2001. С. 402411.
121. Ольшанский Д.В. Психология масс. - СПб.: Питер, 2001. - 368 с.
122. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс // Психология масс: Хрестматия / Под ред. Д.Я. Райгородского. Самара: Издательский дом БАХРАХ-М”, 2001. С. 195314.
123. Основы социальной медицины: Учебно-методическое пособие / Под ред. А.В. Мартыненко. - М.: Социум, 1998. - 89 с.
124. Парахонський Б. Виворіт раціональності, або витоки європейського безумства // Філософська думка. 1998. - № 1. С. 930.
125. Пелипенко А.А. Смыслогенез и структуры сознания (культурологический подход) // Мир психологии. - 1999. - № 1(7) С. 141146.
126. Перлз Ф. Опыты психологии самопознания // Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сос. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 623699.
127. Пірен М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 204 с.
128. Пірен М.І. Основи етнопсихології. - Вид. 2-ге, доповнене. К.: Друкарня МВС України, 1998. 436 с.
129. Понятенко П. Культура, національність та асиміляція.