Коморовський Роман Ростиславович. Функціональний стан правого шлуночка, міжшлуночкова взаємодія, їх корекція каптоприлом у хворих на гострий інфаркт міокарда різної локалізації

Краткое описание

Коморовський Роман Ростиславович. Функціональний стан правого шлуночка, міжшлуночкова взаємодія, їх корекція каптоприлом у хворих на гострий інфаркт міокарда різної локалізації: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Тернопільська держ. медична академія ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2002. - 141арк. - Бібліогр.: арк. 116-129

Коморовський Р.Р. Функціональний стан правого шлуночка, міжшлуночкова взаємодія, їх корекція каптоприлом у хворих на гострий інфаркт міокарда різної локалізації.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби.- Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського, Тернопіль, 2002.
Метою роботи було підвищити якість діагностики розладів гемодинаміки у хворих із гострим інфарктом міокарда різної локалізації, встановити їх послідовність, прогностичне значення та можливості корекції за допомогою інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (каптоприлу), а також обґрунтувати критерії ефективності каптоприлу залежно від характеру дисфункції міокарда правого шлуночка з урахуванням міжшлуночкової взаємодії. Встановлено, що у 87 % хворих із гострим інфарктом міокарда різної локалізації спостерігаються розлади діастолічного наповнення правого шлуночка. У хворих з рестриктивним типом трансмітрального потоку, псевдонормалізацією транстрикуспідального потоку, легеневою гіпертензією, без гіпертрофії міокарда, а також при ураженні міжшлуночкової перегородки міжшлуночкова взаємодія посилена. Виявлено можливість проґнозування перебігу гострого інфаркту міокарда на основі вихідних допплерехокардіоґрафічних показників. Показано, що застосування каптоприлу, починаючи з третього дня гострого неускладненого інфаркту міокарда суттєво покращує діастолічне наповнення та скоротливість міокарда. Найбільш виражений ефект каптоприлу спостерігається при рестриктивному наповненні лівого шлуночка, псевдонормалізації транстрикуспідального потоку та при наявності легеневої гіпертензії.

У роботі встановлено фактори формування дисфункції правого шлуночка у хворих на гострий інфаркт міокарда різної локалізації, встановлено її прогностичне значення, обґрунтовано критерії ефективності каптоприлу залежно від характеру дисфункції міокарда правого шлуночка з урахуванням міжшлуночкової взаємодії.

Серед хворих на гострий неускладнений інфаркт міокарда лівого шлуночка у 87 % випадків спостерігається діастолічна дисфункція міокарда правого шлуночка різного ступеня.
Діастолічна дисфункція правого шлуночка формується паралельно із розвитком діастолічної дисфункції лівого шлуночка, однак, є дещо менш вираженою: реєстрація кривої типу порушеного розслаблення транстрикуспідального потоку поряд із нормальними показниками трансмітрального потоку вказує на псевдонормалізацію останніх; рестриктивний тип наповнення лівого шлуночка при нормальному транстрикуспідальному потоці також вказує на його псевдонормалізацію.
У хворих на інфаркт міокарда передньої локалізації без гіпертрофії міокарда існують помірні взаємозв’язки між фракцією викиду лівого шлуночка та показниками діастолічного наповнення правого шлуночка: об’ємне розвантаження правого шлуночка у цих хворих з точки зору міжшлуночкової взаємодії може покращувати систолічну функцію лівого шлуночка.
Вихідна легенева гіпертензія є несприятливим фактором щодо відновлення скоротливості міокарда лівого шлуночка, а також сприяє псевдонормалізації наповнення правого шлуночка.
Формування рестриктивного та псевдонормального типів наповнення лівого шлуночка у гострому періоді інфаркту міокарда вказують на пацієнтів із ризиком післяінфарктної дилятації лівого шлуночка; супутнє порушене розслаблення правого шлуночка дозволяє думати про нижчу ймовірність дилятації лівого шлуночка та на більшу можливість подальшого відновлення його насосної функції.
Застосування каптоприлу, починаючи з третього дня гострого неускладненого інфаркту міокарда, призводить до суттєвого покращення діастолічного наповнення шлуночків серця та систолічної функції лівого шлуночка. Лікувальний ефект більш виражений при рестриктивному наповненні лівого шлуночка, псевдонормалізації транстрикуспідального потоку та в умовах легеневої гіпертензії.