КОМПОЗИЦІЙНА РОЛЬ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

Краткое описание

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА

На правах рукопису

ТУПИЦЯ ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ

УДК 811.161.2’373+82-1

КОМПОЗИЦІЙНА РОЛЬ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ
В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Безобразова Лариса Леонідівна,
кандидат філологічних наук

Полтава — 2005

Зміст

Перелік умовних скорочень
Вступ
Розділ 1. Поетичний текст як об’єкт дослідження лінгвістики
1.1. Загальні мовні особливості поетичного тексту
1.2. Сильні позиції поетичного тексту
1.3. Композиційна роль сильних позицій” поетичного тексту
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Безеквівалентна лексика в композиції поетичного тексту
2.1. Безеквівалентна лексика сучасної української мови
2.2. Класифікація безеквівалентної лексики поетичних творів
2.3. Безеквівалентна лексика як особлива підсистема у структурі поетичного тексту
2.4. Значення та функції безеквівалентної лексики як сильної позиції” в композиції поетичного тексту
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Відтворення безеквівалентної лексики в іншомовних поетичних текстах
3.1. Іншомовні відповідники безеквівалентних лексичних одиниць у поетичному тексті
3.2. Зміст поетичного тексту при відтворенні безеквівалентної лексики в іншомовних відповідниках
Висновки до розділу 3
Загальні висновки
Список використаних джерел
Літературні джерела

ВСТУП

Концепція існування мовної картини світу, що відображає взаємозв’язки мови та культури, для сучасної мовознавчої науки не нова. Кожна національна мова є носієм мовної свідомості народу. Українська мова виконує культурологічну функцію і формує національно-мовну картину світу українського етносу (З.С.Василько, Л.М.Дяченко, В.В.Жайворонок, В.І.Кононенко, М.П.Кочерган, Л.А.Лисиченко, А.К.Мойсієнко та ін.).
Мовна картина світу, на думку багатьох учених, це певний інваріант, що складається з варіантів, а саме: наукової, художньої, релігійної картин світу тощо. Існування цих варіантів реалізується в різних видах текстів, які можна вважати конкретними виявами загальної картини світу. У художній картині світу можна виділити поетичну модель (поетичну картину світу), своєрідність якої полягає в здатності моделювати не лише об’єктивну дійсність, а й суб’єктивне ставлення до неї (Р.В.Анісімова, А.С.Зорько, А.К.Мойсієнко, І.Г.Торсуєва та ін.). У межах поетичної картини світу здатні, у свою чергу, до відображення епічна, етнічна, міфологічна та інші картини світу через своєрідні образи, закодовані в змісті твору.
Визначальний аспект мовної картини світу поетичного ідіолекту розкривається в докторській дисертації А.К.Мойсієнка Слово в аперцепційній системі поетичного тексту: декодування Шевченкового вірша”. Картина світу розглядається як продукт пізнавальної діяльності, що формується на основі цілісної лексико-семантичної системи мови, знань, надбаних людиною завдяки власному і суспільному досвіду. А.К.Мойсієнко простежує також своєрідну ієрархічність понять: мовна картина світу”, національно-мовна картина світу”, автономна картина світу мовної особистості” та мовна картина світу окремого твору, героя” [123; 124].
Г.Д.Гачев ставить питання про фактори національної зумовленості мовної картини світу, яка розглядається як національний образ”, національна модель” тощо [44].
С.В.Форманова звертає увагу на значення окремих слів контексту для формування мовної картини світу твору [170]. Мовна картина світу, на думку Н.С.Богаткіної, є відбиттям його образу на різних рівнях і зокрема лексичному” [20, с.24]. Лексична система результат унікального позначення світу номінації, яка базується на концептуальних ознаках, закладених у національній моделі.
Про поетичну модель світу як один із варіантів художньої картини світу говорить І.Г.Торсуєва. Вона зазначає, що конкретний текст є відображенням певного авторського бачення, яке спирається на індивідуальну модель світу, що не існує самостійно (не є самодостатньою), вона зумовлюється загальною картиною світу [161, с.5].
Поетичний текст своєрідна система, тобто цілісне з погляду структури й функціонування утворення, яке має стійкий внутрішній зв’язок елементів. Основними системними принципами поетичного тексту є структурність, ієрархічність, цілісність, функціональність, об’єктивність тощо. Реалізація всіх мовних засобів у поетичному тексті підпорядкована цілісній єдності, але при цьому не виключена множинність їх інтерпретації. Дослідження мовних засобів уможливлює розкриття зв’язку тексту з мовною картиною світу (В.П.Григор’єв, Д.Н.Овсяннико-Куликовський, В.А.Масло-ва, А.К.Мойсієнко, Л.О.Ставицька та ін.).
Дослідники вважають, що національно-мовний образ світу певним чином виявляється на різних мовних рівнях: в особливостях фонетичної організації та евфонічних засобах, доборі морфолого-словотвірних одиниць, у символізації окремих лексичних одиниць тощо. Звичайно, мовна картина світу найповніше виражається в лексико-семантичній системі мови. Дослідження лексичних одиниць із погляду розкриття картини світу художнього тексту знаходимо в працях Н.С.Богаткіної, В.П.Бєляніна, Л.М.Дяченко, А.С.Зорько, С.Я.Єрмоленко, А.К.Мойсієнка, М.М.Степа-нової, І.Г.Торсуєвої, С.В.Форманової та ін.
А.К.Мойсієнко звертає увагу на те, що окремі реалії, образи видатних постатей світової історії, культури, численні образні алюзії на основі народнопоетичних джерел, джерел світової літератури в кожному конкретному випадку відіграють смислову, психологізуючу, функціонально-композиційну роль” [124, с.134]. Від реципієнта, звичайно, залежить здатність за окремим словом побачити певну картину, відчути асоціативну динаміку образу” [124, с.134]. Щоправда, людина, сприймаючи поетичний текст, перебуває під впливом багатьох факторів психологічного плану. По-перше, композиція тексту, як емоційний компонент, сприяє виділенню” певних образів у смисловій ієрархії. По-друге, лексичні одиниці можуть виступати подразником різної сили”, залежно від семантики (Л.С.Виготський, І.Р. Гальперін) [39;42].
Особливою одиницею, здатною відображати національно-культурну своєрідність мови на лексичному рівні, вважають безеквівалентну лексику (далі БЛ). Безеквівалентні лексеми називають специфічні поняття, притаманні лише певним мовам; саме тому їх значення для втілення картини світу тексту надзвичайно важливе. При розгляді семантичної структури лексичного значення окремих слів, що функціонують у межах тексту, слід враховувати також явище асиметричного дуалізму мовних знаків (С.Карцевський) [85, c.166], яке створює специфічні проблеми. Дослідники звернули увагу, що національно-культурний компонент лексичного значення актуалізується в межах тексту і поширюється на семантику інших одиниць (С.Я.Єрмоленко, В.І.Кононенко, А.К.Мойсієнко та ін.). Ці особливості функціонування національно маркованої лексики в художньому творі на сьогодні ще не достатньо вивчені, особливо в тексті поетичному. Крім того, на нашу думку, не достатньо з’ясованою залишається проблема класифікації БЛ сучасної української мови з погляду її семантики та функціонування в поетичному тексті.
Як відомо, семантична структура кожної лексичної одиниці може утворюватися кількома компонентами, тобто семами. Семантичний склад БЛ залежить від символізації окремих понять, пов’язаних з історією та культурою країни. У БЛ знаходить вияв одна з найважливіших функцій мови кумулятивна, коли мовна одиниця включається в культуру, а культура в мову, це взаємозв’язок мови й культури як двох феноменів. Явище безеквівалентності є втіленням здатності мовного колективу своєрідно осмислювати та фіксувати вияви реальності та свідомості. Виділення особливостей явища безеквівалентності в лексичних системах різних мов набуло сьогодні неабиякого значення в дослідженнях багатьох мовознавців (А.В.Волошина, Л.М.Дяченко, Н.Ф.Зайченко, О.В.Коваль-Костинська, О.Л.Паламарчук, Т.А.Космеда, М.П.Кочерган, Л.І.Машуровська, О.І.Кремльова та ін.).
Так, А.В.Волошина досліджує семантичну структуру безекві-валентних лексичних одиниць сучасної української мови [35] й під БЛ розуміє слова, у яких відбивається етнічно специфічна характеристика свідомості-реальності на понятійно-лінгвістичному та суто лінгвістичному рівнях [35, с.56].
Н.Ф.Зайченко, О.В.Коваль-Костинська та О.Л.Паламарчук роз-глядають національно-культурний компонент семантики лексем сучасної української мови з точки зору його відтворення при поетичному перекладі [74]. М.П.Кочерган вивчає БЛ сучасної української мови як поняття лексикології та перекладознавства [97; 99; 100].
Семантика БЛ, особливості її функціонування в поетичному тексті визначають значення цілого тексту, особливості поетичної картини світу в рамках національної моделі. Такі висновки нам дає можливість зробити функціонально-семантична характеристика БЛ. Так, у дисертації Л.М.Дяченко Функціонально-семантична характеристика безеквівалентної та фонової лексики сучасної української мови” розглядається ряд проблем семантики БЛ, відмежовуються поняття безеквівалентність” та фоновість” лексики, розроблена класифікація БЛ. Центр БЛ, на думку дослідниці, становлять слова-реалії. Вони маркують предмети матеріальної та духовної культури етносу. Дані лексичні одиниці мають найбільш сталий та обмежений склад, саме тому класифікація реалій за предметно-тематичними (семантичними) групами подається авторкою як класифікація безеквівалентної та фонової лексики сучасної української мови [65].
БЛ традиційно використовується в текстах різних стилів і жанрів від фольклору до сучасних літературних творів. Увага до вивчення цих одиниць у функціонально-семантичному плані, крім відображення національно-мовної (етнічної) картини світу та особливостей вияву авторського світобачення, також умотивована спробою дослідити смислову ієрархію поетичного тексту.
Отже, безеквівалентні лексичні одиниці в складі тексту цікавлять нас, з одного боку, як носії інформації про об’єктивну дійсність та ідейно-художній задум автора, з іншого. Крім того, аналізовані лексеми наділені ще однією прикметною властивістю вони посідають певне місце в композиції, виділяються низкою внутрішньомовних ознак, що роблять їх нерівноцінними” для адресата. З огляду на те, що поетичному тексту властива особлива мовна організація, у ній чіткіше виявляється функціонально-семантичний потенціал БЛ. Структура поетичного твору несе особливе семантичне навантаження, завдяки тому, що значущі елементи мови, ставши елементами твору, вступають у складну систему відношень, зіставлень та протиставлень, неможливих у прозовому творі. У жодному іншому виді текстів особливості мовних одиниць, у тому числі й БЛ, так не розкриваються.
Поетична картина світу є поєднанням об’єктивних і суб’єктивних уявлень про світ, натомість БЛ це відображення об’єктивних рис етнокультурного довкілля. Саме цей план стає для нас визначальним при з’ясуванні ролі БЛ у формуванні змісту тексту і, зокрема, ролі сильної позиції”.
Сильні позиції (далі СП) домінанти тексту, що є наслідком специфічної організації, яка забезпечує висунення на перший план найважливіших смислів, зосередження уваги на головному, посилення емоційного та естетичного ефекту, виділення значущих зв`язків між елементами суміжними та дистантними, які належать одному чи різним рівням, забезпечення єдності тексту та його відтворення (І.В.Арнольд, Л.Л.Безобразова, Є.А.Гончарова, М.І.Голянич, Т.Ю.Дроздова, Н.А.Ко-жина, Е.Г.Паповянц, І.Ф.Протченко, Н.В.Черемисіна та ін.). Особливого значення СП набувають у композиції поетичних творів.
Визначення поняття сильної позиції” та широкий аналіз окремих СП композиції художнього тексту подається в праці І.В.Арнольд Стилістика сучасної англійської мови (стилістика декодування)” [6].
М.І.Голянич у дисертації Внутрішня форма слова в художньому тексті” дає визначення поняття ключове слово”, яке, на нашу думку, має багато спільного з поняттям смислової сильної позиції”. Вона пише, що в ключовому слові спресовано” зміст центральних смислових ланцюгів тексту, що в ньому закодована динаміка глибинних форм конфліктності змісту, що саме через ключове слово проходить та буттєва перспектива, яка оприявлює внутрішню форму тексту, все це дає підставу ключове слово сприймати як зредукований смисловий універсал, здатний розгортатися в тексті” [48, с.333].
Дослідження СП у композиції ліричної поезії знаходимо в працях Л.Л.Безобразової [15; 16; 18].
Визначення БЛ як одного з видів СП поетичного тексту відбувається на основі інтерпретації, виділенні смислових елементів композиції та встановленні зв’язків між ними. Процес інтерпретації поетичного тексту діяльність, яка як особливий феномен базується на процесах продуктивного людського пізнання і знаходить своє реальне втілення в тексті. Предметом текстової діяльності є смислова інформація, що закодована в композиції. Безеквівалентну лексему можна визначити як окремий елемент ланцюга смислової інформації, яка містить у собі зміст, що може сприяти (чи навпаки перешкоджати) розумінню поетичного тексту.
БЛ виступає одиницею відображення етнічної картини світу, що організовує поетичний текст як своєрідний культурний феномен, сприяє розумінню, визначає психологічну реакцію етнічної спільноти на типову ситуацію. БЛ онтологічна підоснова кодування і декодування поетичного тексту як етнічної картини світу. Крізь безеквівалентну лексему проходить та буттєва перспектива, яка, зароджуючись у внутрішній формі тексту як багатовимірний феномен, набуває в конкретному слові визначеності. Саме цим фактором визначається сильна позиція безеквівалентних лексичних одиниць у композиції поетичного тексту.
Наше дослідження присвячено розгляду ролі БЛ у композиції поетичних творів, визначенню БЛ як СП поетичного тексту, своєрідності її контекстуальних семантичних відношень з іншими номінативними одиницями, особливостям передачі БЛ при відтворенні поетичного тексту іншими мовами. Такий підхід сприяє виявленню специфіки семантичної структури БЛ, включеної в контекст.
Узагальнюючи науковий доробок лінгвістів із проблем вивчення БЛ у функціонально-прагматичному аспекті, можна зробити висновок про відсутність вичерпної комплексної інформації щодо специфічних ознак і властивостей одиниць цієї тематичної групи лексики, яка відзначається певною неоднорідністю свого складу, своєрідністю конотативного наповнення семантики в композиції поетичного тексту. З огляду на це, дослідження, присвячене розглядові БЛ у композиції поетичного тексту, закономірно визначає подальше спрямування нашої роботи, зокрема виявлення БЛ у поетичних текстах, їх систематизацію, встановлення умов висунення БЛ у сильну позицію.
Актуальність теми зумовлена важливим завданням сучасної лексикології та стилістики української мови вивченням функціонально-семантичних особливостей БЛ у композиції поетичного тексту. Інтерес викликає ієрархія елементів смислу, що виникає безпосередньо в структурі поетичних творів. У лінгвістичній літературі неодноразово підкреслювалось, що в композиції поетичних текстів наявні СП, на які, головним чином, слід орієнтуватися при розгляді смислової організації контексту, але спеціальної праці, присвяченої вивченню БЛ як СП поетичного тексту, немає.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з профілем та тематикою наукових планів кафедри загального і слов’янського мовознавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Статус лінгвістичних одиниць у мові й тексті”.
Мета роботи полягає у визначенні ролі БЛ як сильної позиції в композиції поетичного твору, з’ясуванні функціонально-семантичних властивостей БЛ.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
1. Дослідити загальні особливості організації композиції поетичного тексту.
2. Визначити поняття сильної позиції” поетичного твору.
3. Розглянути композиційну роль СП поетичного тексту.
4. Відмежувати поняття безеквівалентна лексика” від інших національно маркованих лексичних одиниць сучасної української мови.
5. Розкрити значення БЛ у композиції поетичного тексту, обґрунтувавши її значення як СП.
6. Здійснити аналіз текстоутворювальних функцій та класифікувати БЛ сучасної української мови, спираючись на семантичні, прагматичні та функціональні особливості БЛ у поетичному тексті.
7. Дослідити можливість відтворення БЛ в іншомовних текстах.
Об’єктом дослідження в дисертації є БЛ у поетичних текстах.
Композиційна роль безеквівалентних лексичних одиниць роз-кривається тільки в контексті. Тому предметом дослідження є семантичні, прагматичні та функціональні особливості БЛ сучасної української літературної мови в поетичному тексті.
У дослідженні використано такі методи:
спостереження та лінгвістичного опису, на основі якого визначено СП поетичного тексту, розгруповано БЛ сучасної української літературної мови, досліджено функціонально-семантичні особливості безеквівалентних лексичних одиниць у композиції поетичного тексту;
структурний, що дозволяє виявити особливості значення й використання окремих безеквівалентних лексичних одиниць як СП поетичного тексту;
контекстуально-культурологічний аналіз, що дозволяє провести текстову інтерпретацію БЛ, визначити культурну специфіку, умови реалізації безеквівалентних одиниць у контексті, особливості взаємодії з еквівалентними лексичними одиницями.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено спробу комплексного осмислення ролі БЛ у композиції поетичного тексту та досліджено значення БЛ як СП поетичного тексту.
Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що представлена в ньому концепція може стати основою для подальшої розробки проблеми функціонування БЛ у художніх текстах, для дослідження функціональних та семантичних особливостей БЛ сучасної української мови. Розширюються шляхи дослідження БЛ як елементів мовної системи в текстологічному та лінгвопрагматичному аспектах, встановлюються закономірності розвитку функціонально-семантичних взаємозв’язків безеквівалентних та еквівалентних лексичних одиниць різних мов. Матеріал та одержані висновки поглиблюють уяву про БЛ як національно-культурний, експресивний та художньо-образний компонент мовної семантики.
Практична цінність полягає в тому, що поданий у роботі опис БЛ може бути використаний у процесі викладання курсу лексикології сучасної української мови, для вивчення особливостей поетичного тексту в курсі стилістики сучасної української мови, у дослідженні способів трансформації БЛ у поетичному тексті, при аналізі лексичних засобів у курсі Лінгвістичний аналіз тексту”, для укладання словників з лінгвокраїнознавства.
Джерела дослідження. Матеріалом нашого дослідження слугували твори українських поетів XIXXX століть: Т.Шевченка, ЛесіУкраїнки, І.Франка, О.Олеся, М.Рильського, В.Сосюри, Л.Костенко, Д.Павличка, І.Драча, Б.Олійника, В.Симоненка та ін. Майже з 1000 різних поетичних творів дібрано 2058 уживань БЛ.
Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційної роботи було викладено та обговорено на засіданнях кафедри загального і слов’янського мовознавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, висвітлено в доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції П’яті Гоголівські читання” (Полтава, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції з нагоди 150-річчя від дня народження Панаса Мирного (Полтава, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції Вивчення мови на комунікативній основі” (Полтава, 2000), VI Слов’янських читаннях, присвячених дню слов’янської писемності (Полтава-Опішне, 2002), ХІ Всеукраїнських Сковородинських читаннях (Переяслав-Хмельницький, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції Реформування освіти й інноваційні технології у вивченні мови” (м.Полтава, 2003).
Публікації. Теоретичні положення та результати дослідження відображено в одинадцяти публікаціях, п’ять з яких у виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 193 позиції, переліку літературних джерел (39 найменувань). Повний обсяг тексту дисертації 198 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Поетичний текст має багато спільних рис з іншими видами текстів, але водночас відрізняється своєю специфікою. Передусім поетичний текст явище, організоване естетично (твір мистецтва). Тому композиція поетичного тексту може сприйматися реципієнтом як своєрідна естетична модель. З іншого боку, поетичний текст функціональна ієрархічна організація смислу. Поетичний текст, як і будь-який інший, відображає системою образів (смислів) мовну картину світу, що певним чином збігається з реальною дійсністю.
У поетичному тексті кодується своєрідна етнічна картина світу. Формальними показниками етнічної картини світу є особливі лексеми, які осмислюються як національно-культурні образи, дають можливість для ідентифікації та ототожнення поетичних образів із певним культурним середовищем. До таких особливих лексем, що сприяють утворенню етнічної картини світу поетичного тексту, належать безеквівалентні лексичні одиниці.
Своєрідність поетичної композиції полягає в тому, що емоційно-експресивні функції можуть виконувати семантично нейтральні, безубразні в загальнонародній мові, навіть службові, слова. Причина такого розширення” полягає в особливостях поетичного тексту, який має свою специфіку порівняно з іншими видами текстів. Якщо поетичні образи з’являються на основі своєрідної етнокультурної лексики, кількість можливих асоціацій у тексті збільшується.
Композиція поетичного тексту організовується як своєрідна знакова модель, що має прикметні риси. По-перше, елемент мовного рівня у межах моделі може стати значущим. По-друге, елемент поетичної моделі може набувати додаткових значень. По-третє, мовні елементи перебувають у межах моделі в асиметричних відношеннях, впливають один на одного, підпорядковуючись цілісній смисловій ієрархії тексту.
Поетичний текст має свої композиційні універсалії. Складна система смислових зв’язків поетичного тексту зумовлюється композиційними принципами. Найважливішими в поетичному тексті є принципи кружляння” та ієрархічної побудови. Комунікативна організація поетичного тексту відрізняється від прози, оскільки поступальний рух”, який виражається у зв’язку речень, фраз, єдностей, у поезії інший: циклічний або спіральний, коли зображується один предмет чи явище, але за допомогою різних комунікантів (образів), із різних боків чи точок зору. Крім того, поезії властиві повтори на всіх рівнях (фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному). Одним із найважливіших способів побудови поетичної композиції є прийом психологічного паралелізму. Поезії властиві також особливі прийоми побудови поступове звуження образів” та нагнітання смислів”.
У поетичному тексті, крім того, особливого значення набувають римо-метричні та ритмічні норми, організованість на фонологічному, лексичному та композиційному рівнях. Можна сказати, що в поетичному тексті, як у будь-якій складній системі, важливим є не тільки кількість і якість елементів, але й взаємодія, взаємозв’язок. Навіть розглядаючи один елемент, для визначення його формальної та змістової суті необхідно врахувати його місце в тексті, залежність від тексту тощо.
У поетичній композиції наявні не лише горизонтальні, але й вертикальні зв`язки між елементами, завдяки цьому змінюється характер сприйняття мовної структури в цілому. Поетичний текст являє собою зовсім інші умови для реалізації здатності мовного знака до асиметричного дуалізму Асиметричний дуалізм на лексичному рівні відбувається, коли в тканині твору з’являється лексична одиниця зі значним семантичним потенціалом”. Особливим різновидом лексики сучасної української мови, яка має завжди кілька лексико-семантичних варіантів у лексичному значенні, є БЛ. Невід’ємний компонент її семантики сема національне”. Безеквівалентна лексична одиниця в композиції поетичного тексту прямий вихід на семантичне поле мовної (етнічної) картини світу, під якою ми розуміємо сукупність уявлень про світ, що є відображенням реальної дійсності. Емоційно-образна перевантаженість” значення БЛ поширюється на інші образи твору, які взаємодіють” з нею.
2. Окремі елементи композиції поетичного тексту можуть висуватися на передній план у смисловій ієрархії. Це висування зумовлюється специфікою організації тексту, коли увага читача зосереджується на певних елементах твору, встановлюються семантично релевантні відношення між смисловими елементами різних рівнів. Принцип висування ґрунтується на даних стилістики декодування, яка розглядає поетичний текст як джерело нової інформації, що примушує читача думати, переживати та отримувати естетичну насолоду.
Функції висування ґрунтуються на: 1)встановленні ієрархії символів; 2)фокусуванні уваги на головному; 3)забезпеченні єдності тексту при його сегментуванні; 4)встановленні зв’язків між елементами тексту (між смисловими частинами); 5)полегшенні декодування; 6)утворенні естетичного тла; 7)виконанні інших смислових функцій. Лексичні одиниці, що встановлюють ієрархію смислів поетичного тексту, визначаються сильними позиціями”. У плані змісту вони домінують над іншими лексичними одиницями тексту.
Сильна позиція це специфічний текстовий маркер, що забезпечує висування на передній план найважливіших смислових домінант, сприяє ієрархізації символів, зосередженню уваги на головному, посиленню емоційного та естетичного ефектів, утворенню значущих зв’язків між елементами суміжними та дистантними, які належать одному чи різним рівням, сприяє забезпеченню єдності тексту та його відтворення.
Визначення поняття сильної позиції” спирається також на дослідження психологів, які відмічають факт, що слово може виступати подразником різної сили для реципієнта залежно від певних факторів (розташування, зв’язку, форми тощо).
СП у поетичній композиції виділяють насамперед за об’єктивними чинниками: місцем у тексті та особливостями вираження лексичного значення. Сильна позиція поетичної композиції це окремий образ-смисл, який виникає в свідомості реципієнта, це мінімальний відрізок тексту (речення, словосполучення, слово), який має таку логічну структуру, що створює в свідомості людини відображення дійсності (картину світу), це носій інформації (смислова одиниця тексту).
Семантика окремої сильної позиції базисний елемент онтологічної основи поетичного тексту, що містить у собі спресовану” програму розвитку смислу і впливає на: 1) багатовимірність семантики тексту; 2) розгортання змісту тексту; 3) зашифрованість символічних значень; 4) оприявленню потенційно закодованих у тексті сюжетів тощо. Характеризуючись синкретичністю й аналітичністю водночас, семантика окремої сильної позиції здатна розширювати межі тексту, надаючи окремим фрагментам емоційного й аксіологічного (ціннісного) вимірів.
Образи-смисли (СП поетичного тексту) беруть участь у формуванні сюжету, стають наскрізними образами окремих творів, взаємодіють з іншими СП тексту, формуючи тим самим смисл-зміст усього твору. Смисл-зміст поетичного тексту складається з сукупності окремих образів-смислів (СП, які об’єднані асиметричними зв’язками в композиції тексту). Це семантичне ядро тексту, що реалізується в його межах. Крізь нього проходить і набуває окремих форм визначеності зміст цілого тексту.
Отже, сильна позиція це інтегрувальний центр композиції. Окрема сильна позиція визначається: 1) змістом поетичного твору, тобто виступає носієм смислу, та 2) формальною структурою, тобто розташуванням у композиції. СП поетичної композиції поділяються на: 1) структурні СП: назва, епіграф, початок та кінець строфи, слова, що римуються, перенос, лексичні повтори та ін. 2)смислові СП: образи-смисли складові поетичної картини світу; експресивні символи мовні елементи, семантика яких визначається у контексті: тропи, оказіоналізми тощо; безеквівалентні лексичні одиниці складові образності, що створюють коло етнокультурних асоціацій (етнічну картину світу).
СП знаходяться в композиції поетичного тексту в стані постійної готовності до актуалізації, вони характеризуються здатністю до виявлення потенційних смислів, до семантичної трансформації. СП допомагають синтезувати зміст, сприймати текст як сукупність взаємодіяльних, інтерферентних структур, виявляти в ньому амбівалентні елементи, що формують смислові парадигми, представляючи окремі елементи структури тексту як такі, що сфокусовані в різні інтенційні” простори, включені в різнотипні процеси прагматичного функціонування тексту.
3. Композиційна роль СП визначається структурою, коли елементи тексту висуваються” завдяки приділеній їм позиції, та смислом, коли текстові елементи здобувають логічно-образне навантаження, виступають смисловими домінантами, наділені несподіваним значенням, виступають експресивними символами, створюють коло асоціацій та підтекст тощо.
Композиційна роль СП поетичного тексту полягає в смислових зв’язках окремих образів-смислів, які визначають образ-зміст усього твору.
У СП можуть перебувати окремі мовні елементи, які не виділені структурно, і, навпаки, сильні елементи композиції, що висуваються” завдяки позиції, сприймаються як найважливіші смисли. Існує чітка кореляція між мовними одиницями, композиційним простором та естетично-емоційним смислом поетичного твору.
Усі елементи, що перебувають у СП, пов`язані між собою суперструктурними кореляціями, у тому числі парадигматичними, вертикальними, звуковими. Такі композиційні зв`язки розширюють коло можливих асоціацій, оскільки дозволяють зіставляти та протиставляти елементи, не зв`язані граматично.
Для поетичного тексту властиві, у першу чергу, СП, що визначаються особливостями структурної побудови композиції. Сама будова вірша сприяє їх виділенню, визначає їх текстову та смислову значимість (назва, початок чи кінець строфи, рима, повтор, перенос тощо). Однією із закономірностей контекстуальної взаємодії засобів різних мовних рівнів у художньому тексті є синтаксичне, а як наслідок інтонаційно-акцентне виділення слів, що складають логічний чи експресивний центр висловлювання. Засобами виділення слова чи словосполучення в реченні є експресивний порядок слів (стилістично перше чи останнє місце у реченні), відокремлення і як засіб посилення виділення парцеляція (ізоляція). У кожному випадку синтаксичне виділення супроводжується інтонаційним та акцентним позначеннями слова чи словосполучення.
У поетичному тексті також наявні смислові СП. Смисловими домінантами поетичного тексту можуть бути елементи, наділені несподіваним значенням у тексті. Їхня семантика ґрунтується на контексті. Їх можна вважати експресивними символами, що виникають на поетичному тлі та слугують засобами посилення образності, виразності мови, створення широкого поля асоціацій тощо. Висування їх у СП зумовлене смисловою структурою вірша. Експресивними одиницями поетичного тексту, що потрапляють у СП, оскільки привертають увагу читача, є тропи (образні слова). Вони створюють широкі можливості для існування асоціативних полів, підтексту поетичних творів. Словесний образ (епітет, метафора, порівняння тощо), як художній образ поетичного твору є, з одного боку, одиницею естетичного пізнання світу, а з другого уособленням індивідуального (самостійного) світу.
Своєрідним смисловим центром поетичного тексту виступає й БЛ. Національно-культурна специфіка цієї лексики виявляється на рівні всіх компонентів її семантичної структури. У всіх семах БЛ денотативних і конотативних виявляється національна забарвленість, яка виступає тим функціональним моментом, що привертає увагу читача до себе, сприяє висуванню в сильну позицію. БЛ функціонує в поетичному тексті як окремий елемент, здатний розгортати своє значення, це своєрідний текст у тексті. Національно-культурний компонент є універсальним у системі лексичного значення, зумовленим зв’язками БЛ з іншими одиницями різних мовних рівнів.
Національно-культурні семантичні частки лексичної одиниці розкриваються в композиції поетичного тексту, впливаючи на зміст усього тексту, коли безеквівалентна лексема в структурі твору стає чи не єдиним показником національної маркованості цілого тексту, створення етнічної картини світу.
4. З’ясувавши теоретичні передумови використання в лінгвістиці терміну безеквівалентна лексика”, ми вважаємо, що безеквівалентна лексема особлива одиниця, що відображає національно-культурну своєрідність мови на лексичному рівні, номінує такі явища в сфері певної культури, які не властиві іншим. БЛ це складова образності тексту, яка несе емоційно-експресивний підтекст, пов’язаний з ідеоетнічним компонентом значення. БЛ слугує для номінації понять та реалій, не має точних лексичних відповідників у соціокультурних парадигмах інших мов, які порівнюються з вихідною.
Явище безеквівалентності має багато спільних рис з лакунарністю. Можна погодитися, що БЛ це лексична лакуна (у бінарному зіставленні з певною мовою). Мовна картина світу може мати різний вигляд. Вона створюється номінативними мовними засобами лексемами, стійкими словосполученнями, фразеологізмами, а також значеннєвою відсутністю номінативних одиниць (лакунарністю). Про безеквівалентні лексичні одиниці можна говорити як про лексичні лакуни в міжмовному порівнянні, коли постає проблема трансформації (відтворення поетичного тексту).
Схожі за функціями також екзотизми та варваризми. БЛ української мови в порівнянні з іншою мовою є екзотизмом чи варваризмом у тексті-відповіднику.
5. У дослідженні композиційної ролі БЛ у поетичному тексті, ми виходили з того, що безеквівалентна лексема мовний знак, і їй, як і будь-якому мовному знаку, можна дати характеристику за чотирма різними аспектами:
1) вона може вступати в зв’язок з іншими мовними знаками,
2) вона визначає щось,
3) вона означає щось,
4) вона здатна викликати в людини, яка її сприймає, певну реакцію.
БЛ лексика національно маркована, саме цим визначається СП. БЛ смислова домінанта у композиції поетичного тексту. Отже, вступає в зв’язок з іншими елементами тексту, що висуваються” внаслідок свого смислового” чи структурно-композиційного” значення. БЛ, як мовний знак, утворює зв’язок з іншими знаками групи (тексту). Крім того, у поетичному тексті зв’язок елементів відбувається не лише за лінійним принципом”, тобто БЛ взаємодіє” не лише з елементами, що розташовуються перед нею чи після. Для поетичного тексту властивий також суперструктурний (вертикальний) зв’язок. БЛ навіює читачеві думки та емоції, оскільки означає назви чи реалії, характерні для етнокультури. Отже, БЛ стає чинником, що підштовхує” до розуміння належності” тексту, визначає його національно-культурну специфіку та ін.
Мовний знак має не лише значеннєву” функцію, але й відносну”. Мовний знак означає (називає) щось, а БЛ як мовний знак вказує також на певну національно-культурну та мовну приналежність.
Семасіологічна теорія визначає лексичне значення слова як набір сем. У семантичній структурі БЛ виявляється етнокультурна забарвленість, яка виступає функціональним фактором висування її в сильну позицію. Безеквівалентна лексична одиниця функціонує в поетичному тексті як окремий елемент, здатний розгортати своє значення на весь текст. Етнокультурний компонент семантики безеквівалентної лексеми є універсальним і поширюється на смисл-зміст усього тексту, оскільки безеквівалентна лексична одиниця як сильна позиція вступає в суперструктурні зв’язки з іншими смисловими елементами композиції. БЛ у композиції поетичного тексту сприяє створенню етнічної картини світу, виступаючи безпосереднім чинником зв’язку з етнокультурною.
Отже, БЛ смислова сильна позиція поетичної композиції. Висунення БЛ у СП в композиції поетичного твору зумовлюють: 1) незвичність; 2) зв’язок із національною культурою.
Універсалізм БЛ як сильної позиції поетичної композиції підтверджують спостереження над текстами-відповідниками, де БЛ зберігається при відтворенні поезії іншими мовами.
БЛ у композиції поетичного твору вступає в смислові зв’язки з іншими композиційними та смисловими домінантами тексту. Семантика БЛ (етнокультурне значення) поширюється на інші смисли, а частіше на зміст усього тексту, сприяючи ідентифікації певного тексту з культурним середовищем (виникнення етнічної картини світу). БЛ у композиції поетичного тексту виступає своєрідними сигналом, який розгортається в смисловій ієрархії твору, сприяє виникненню асоціативних зв’язків із певним етносом. Ці зв’язки виникають через те, що до складу БЛ належать національно марковані лексичні одиниці (у структурі лексичного значення БЛ наявна етнокультурна інформація): власні назви, слова-символи, реалії.
Висування БЛ у СП підтверджується й спостереженнями над смисловою організацією поетичних текстів, коли безеквівалентні одиниці, виступаючи структурними елементами твору, починають виконувати не лише комунікативну, але й естетичну функцію. У комплексі з іншими СП вони розширюють свої експресивні можливості.
6. Проведений аналіз текстоутворювальних функцій та мовного потенціалу БЛ сучасної української мови дозволив зробити класифікацію цієї лексики, спираючись на семантичні, прагматичні та функціональні особливості БЛ у поетичному тексті.
БЛ сучасної української мови, що функціонує в поетичних творах, можна класифікувати за такими групами: 1) власні назви; 2) слова-символи; 3) слова-реалії.
У іншомовних відповідниках власні назви майже повністю передаються без будь-яких змін, виступаючи безпосереднім чинником зв’язку з іншою етнокультурою, коли такі назви не властиві етнокультурі тексту-відповідника. Текст існує як своєрідний феномен на межі двох культур. І навпаки, коли певна назва замінюється іншомовним еквівалентом (тобто перекладається), спостерігається втрата культурних зв’язків між двома текстами. Поетичний твір починає існувати як феномен іншої культури.
До складу БЛ належать також слова-символи. Система символів, витворена на національному ґрунті, формує мовну картину світу, має тісний зв’язок із національним баченням світу, окремих явищ і виявляється в контексті відповідних культурних, ритуальних, акціональних, художньо-мовних систем. Об’єктом символізації стають важливі, ключові елементи культури, семантика яких з’ясовується лише в контексті традицій. Символ, таким чином, постає як явище, пов’язане з мисленням, свідомістю, культурою і мовою окремого народу, й тому виступає безеквівалентною одиницею порівняно з іншомовною системою. Декодування символу залежить від уміння носіїв національної культури тлумачити переносне значення слова, яке постає з культурно-історичного досвіду народу й не завжди фіксується у словниках.
Слова-реалії сприяють створенню етнічної картини світу поетичного тексту. У текстах-відповідниках вони сприймаються як реалії іншої етнокультури, екзотизми чи варваризми. На їх основі створюється своєрідна модель світу, тобто поетичний текст починає існувати як феномен певної культури на теренах іншої. Такі міжкультурні зв’язки” з’являються через сприйняття образів-смислів, які виникають на основі БЛ.
7. Наше дослідження стосувалося також спостереження за особливостями відтворення БЛ в іншомовних текстах. Розглянувши різні способи передачі безеквівалентних лексичних одиниць у іншомовних текстах-відповідниках, констатуємо необхідність урахування значення окремої безеквівалентної лексеми як сильної позиції в композиції поетичного тексту. Дослідження значення БЛ як СП передбачає розгляд асиметричних зв’язків та смислових відношень цих лексичних одиниць з іншими структурними та смисловими СП тексту.
Сприймання БЛ іншомовним реципієнтом звичайно відрізняється від реакції носіїв мови, тому вважаємо необхідним порівняння відповідних контекстів оригіналу та іншомовного відповідника, в яких функціонує БЛ.
Процес відтворення БЛ розглядається, у першу чергу, як творчий процес, що дозволяє зберегти етнічну картину світу, не ігноруючи композиційної та смислової основи поетичного контексту. Безеквівалентна лексична одиниця переймає на себе значні смислоутворювальні функції, оскільки сприяє створенню зв’язків з етнокультурним середовищем. Поетичний текст, таким чином, починає існувати на межі двох культур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка. Л.: Просвещение, 1975. 276с.
2. Абиева Н.А. О статическом и динамическом компонентах структуры поэтического текста // Проблеми зіставної семантики. Збірник статей за доповідями Міжнародної наукової конференції з проблем зіставної семантики 23-25 вересня 1999р./ Відп. ред. М.П.Кочерган. К., 1999. С. 70 72.
3. Арнольд И.В. Значение сильной позиции для интерпретации художественного текста // Иностранные языки в школе. 1978. №4. С.23 41.
4. Арнольд И.В. Потенциальные и скрытые семы и их актуализация в английском художественном тексте // Иностранные языки в школе. 1979. № 5. С.10 14.
5. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. статей. СПб.: Из-во Санкт-Петербургского ун-та, 1999. 444с.
6. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования). Учебное пособие для студентов педагогических институтов по специальности № 2103 Иностранные языки”. Л.: Просвещение, 1981. 295с.
7. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык / К проблеме языковой картины мира” // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С.3 19.
8. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С.147 173.
9. Архипов А.Ф. Самоучитель перевода с немецкого языка на русский. М.: Высш. школа, 1991. 255с.
10. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 615с.
11. Бахтин М.М. К эстетике слова // Контекст. М.: Наука, 1974. С.258 280.
12. Бахтин М.М. Проблемы текста: Опыт философского анализа // Вопросы литературы. 1976. № 310. С.122 151.
13. Безкровна І.О. Комунікативна структура поетичного тексту (семантичний та прагматичний аспекти): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999. 20с.
14. Безобразова Л.Л. Актуальні проблеми транслятології // Збірник наукових праць. Вісник Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. Серія філологічна”. Полтава, 2000. Вип. 4 5. С.151 160.
15. Безобразова Л.Л. Проблеми поетичного перекладу. Семантика і композиція ліричного вірша // Всесвітня література та культура у навчальних закладах України. 2000. №2. С.31 35.
16. Безобразова Л.Л. Синкретизм языковых единиц в композиции лирического стихотворения // Многоаспектность синтаксических единиц: Межвуз. сб. науч. тр. М.: Прометей, 1993. С.40 52.
17. БезобразоваЛ.Л., СтепаненкоМ.І. Проблеми зіставного лінгвістичного аналізу (методичний коментар). Полтава: ПДПІ імені В.Г.Короленка, 1993. 127с.
18. Безобразова Л.Л. Язык и композиция лирического стихотворения (пособие для спецкурса). Полтава, 1992. 74с.
19. Белянин В.П. Системность лексики текста как отражение системности картины мира // Психологические исследования: Звук, слово, текст. Калинин, 1987. С.135 144.
20. Богаткіна Н. Внутрішня форма слова як прояв своєрідності національної мовної картини світу // Наукові записки. Випуск XXVI. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2000. С.24 29.
21. Бойко Л.М. Номинация локативных артефактов в русском и украинском языках: Дисс. канд. филол. наук. К., 1996. 204с.
22. Бородин В.С. Теоретические основы современной советской текстологии и проблемы текстологического изучения поэзии Т.Г.Шевченка: Автореф дисс. ... докт. филол. наук. К., 1981. 44с.
23. Бронська А. Лінгвокраїнознавчий аспект у викладанні української мови як іноземної // Дивослово. Українська мова й література в навчальних закладах України. 2000. №7. С.43 44.
24. Бублейник Л.В. Типологічні співвідношення в лексиці української та російської мов: Навч. посібник. К., 1996. 84с.
25. Бураго С.В. Музыка поэтической речи. К.: Дніпро, 1986. 184с.
26. Бурякова Е.С. Лингвокультурные лакуны в художественном тексте: Дисс. канд. филол. наук. Х., 1993. 215с.
27. Бухбиндер В.А., Бессонова И.В., Вейзе А.А и др. Проблемы текстуальной лингвистики / Под ред. проф. В.А. Бухбиндера. К.: Вища школа, 1983. 176с.
28. Василько З.С. Символізація значення слова в українському фольклорному мовленні (на матеріалі фауноназв у казках, піснях і пареміях): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2003. 20с.
29. Веденина Л.Г. Теория межкультурной коммуникации и значение слова // Иностранные языки в школе. 2000. №5. С.72 76, 109.
30. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. М.: Русский язык, 1990. 246с.
31. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. В поисках новых путей развития лингвострановедения: концепция речеповеденческих тактик. М.: Институт русского языка им. А.С.Пушкина, 1999. 84с.
32. Виноградов В.В. Избранные труды. Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. 512с.
33. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М., 1981. 320с.
34. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / Под ред. Вл.Россельса. М., 1980. 352с.
35. Волошина А. Безеквівалентна лексика близькоспоріднених мов: проблема семантичної структури // Наукові записки. Випуск XXVI. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. С.56 64.
36. Вольф Е.М. Прилагательное в тексте. (Система языка и картина мира) // Лингвистика и поэтика: Сборник научных трудов под ред. В.П.Григорьева. М.: Наука, 1979. С.118 135.
37. Воробьев В.В. О понятии лингвокультурологии и ее компонентах // Язык и культура. К., 1993. С. 42 48.
38. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1993. 592с.
39. Выготский Л.С. Психология искусства. Минск, 1998. 480с.
40. Гайнічеру О.І. Поезія і мистецтво перекладу. К., 1990. 210с.
41. Гак Б. Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказывания // Семантическая структура слова. Психо-лингвистические исследования. М.: Наука, 1971. С.78 96.
42. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. М.: Высш. школа, 1974. 176с.
43. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139с.
44. Гачів Г. Национальные образы мира. М.: Издательский центр, 1988. 445с.
45. Гдовска Барбара. Лексика страноведческих реалий в художественном тексте: Дисс. канд. филол. наук. К., 1993. 210с.
46. Гиляревский Р.С., Старостин Б.А. Иностранные имена и названия в русском тексте. Справочник. М., 1969. 216с.
47. Говердовский В.И. История понятия коннотация // Филологические науки. 1979. № 2. С.83 86.
48. Голянич М.І. Внутрішня форма слова в художньому тексті: Дис. ... докт. філол. наук. Івано-Франківськ, 1998. 455с.
49. Гончаров Б.П. Иерархия художественных связей в поэтическом произведениии и проблема его целостного анализа // Методология анализа литературного произведения [Сб. статей] / АН.СССР, Ин.-т мировой лит. им. А.М.Горького; Отв. ред. Ю.Б. Борев. М., 1988. С.249 282.
50. Горідько Ю.Д. Чи можливий філологічний аналіз на уроках зарубіжної літера