КОНСТИТУЦІЙНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ДРЯГІНА ТЕТЯНА БОРИСІВНА

УДК 342.56
КОНСТИТУЦІЙНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І
ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
академік НАПрН України,
доктор юридичних наук, професор
Скрипнюк Олександр Васильович

Острог - 2011

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ
ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ
1.1. Поняття судової влади та її принципів………………………………14
1.2. Формування системи принципів організації і функціонування
судової влади в конституційному процесі……………………………58
Висновки до Розділу 1……………………………………………………..68

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРИНЦИПІВ
СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
2.1. Судова влада в функціонуванні державного механізму:
конституційно-правовий аспект……………………………………. .72
2.2. Конституційно-правові принципи організації судової влади
в Україні…………………………………………………………….....92
2.3. Принципи функціонування судової влади в контексті
судової реформи в Україні…………………………………………...121
Висновки до Розділу 2……………………………………………….. ……140

РОЗДІЛ 3 РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В ПРОЦЕСІ
КОНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
3.1. Конституційно-правові гарантії незалежного правосуддя ……….145
3.2. Конституційний механізм забезпечення принципів організації
та функціонування судової влади…………………………………....159
Висновки до Розділу 3…………………………………………………....171

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….184

ВСТУП

Актуальність дослідження. З проголошенням незалежності України одним з пріоритетних напрямів її державно-правового розвитку стало забезпечення функціонування і розвитку на демократичних засадах всіх гілок державної влади з метою реалізації визначених цілей щодо побудови в Україні демократичної, правової, соціальної держави, всебічного захисту прав і свобод людини і громадянина. Особлива роль у цьому процесі належить судовій владі, оскільки, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права суди забезпечують захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Утім, саме в сфері функціонування і реалізації судової влади в Україні, порівняно з іншими гілками державної влади, можна зустріти чимало проблем, які стоять на заваді її ефективному функціонуванню та реалізації покладених на неї Конституцією України завдань. Тому дослідження саме судової гілки державної влади, а також конституційних основ її організації і розвитку становить важливе й актуальне завдання науки конституційного права. Наголос на актуальності конституційно-правового аспекту дослідження судової влади передбачає насамперед звернення до тих конституційних принципів, які визначають порядок і засади організації і функціонування судової влади. Однак до сьогоднішнього дня комплексне дослідження конституційних принципів організації і функціонування судової влади в Україні ще не ставало предметом уваги вітчизняних фахівців з конституційного права.
Водночас актуальність дослідження зумовлюється тим, що подальший процес проведення в Україні конституційної реформи в частині внесення змін до системи судоустрою України в напрямі її вдосконалення та наближення до реальних потреб людини і громадянина в частині захисту гарантованих Конституцією і законом прав не повинен руйнувати той баланс принципів організації і функціонування судової влади, який гарантує їй не тільки ефективність, але й незалежність у її взаємодії з іншими гілками державної влади. На жаль, подібні спроби зміни фактичного статусу судової влади та кардинальної реорганізації системи судів України мали місце в Україні. Тому актуальним завданням науки конституційного права є обґрунтування такої моделі організації і функціонування судової влади, яка б ґрунтуючись на фундаментальних принципах, що вироблені у практиці світового конституціоналізму, унеможливила неправомірні втручання в діяльність судів та суддів, гарантувала її демократизм, професійність та ефективність. Значущість конституційного права в цьому аспекті пояснюється тим, що всі принципи здійснення правосуддя в Україні, забезпечення статусу суддів, які вивчаються в межах таких дисциплін як правоохоронні органи України, організація судової влади в Україні тощо, безпосередньо випливають з конституційних принципів, які на найвищому законодавчому рівні визначають організацію і діяльність судової влади в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана як частина науково-дослідної роботи Національного університету «Острозька Академія» за темою «Права людини: досвід комплексного аналізу» (реєстраційний номер 2201020). Тема дисертації становить частину загального плану наукової роботи кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія», а також відповідає пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 роки затверджених загальними зборами Національної академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є конституційно-правове дослідження принципів організації і функціонування судової влади в сучасній Україні, виявлення їх теоретичного змісту та ролі у розвиткові судової влади, їх систематизація та визначення їх значення для забезпечення реалізації судовою владою її конституційних цілей.
Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються наступні дослідницькі завдання:
– охарактеризувати основі теоретико-методологічні підходи до визначення поняття судової влади та її конституційних принципів організації і функціонування;
– з’ясувати закономірності формування системи принципів організації і функціонування судової влади в конституційному процесі сучасної України;
– розкрити зв’язок конституційних принципів організації і функціонування судової влади в контексті реалізації принципу поділу державної влади;
– обґрунтувати системний характер зв’язку конституційних принципів організації і функціонування судової влади в Україні;
– встановити конституційно-правові гарантії незалежного правосуддя та шляхи їх забезпечення в процесі конституційної реформи;
– визначити напрямки вдосконалення конституційного механізму забезпечення принципів організації та функціонування судової влади в сучасній Україні.
Об’єктом дослідження є організація і функціонування судової влади в сучасній Україні в контексті запровадження конституційної реформи.
Предметом дослідження є конституційні принципи організації і функціонування судової влади в Україні.
Методи дослідження. Концептуальним підґрунтям дисертації та її теоретико-методологічною основою є праці, в яких по-перше, досліджуються загальнотеоретичні та методологічні проблеми визначення місця і ролі судової влади в системі державної влади (Ю. Грошевий, П.Євграфов, В.Копєйчиков, С.Максимов, І.Марочкін, В.Погорілко, В.Сіренко, О.Скрипнюк, В.Тацій, В.Тихий, В.Федоренко, М.Цвік, Ю.Шемшученко, В.Шишкін), по-друге – дослідження процесів розвитку судової влади в Україні (В. Бойко, С. Іваницький, І. Рекецька, В.Смородинський, І.Тимченко, Т. Француз, А.Чернушенко), по-третє – роботи, присвячені окремим аспектам та напрямкам реалізації конституційної реформи в Україні ( І.Коліушко, В. Опришко, І.Трукіна, В.Шаповал), по-четверте – спеціальні роботи, в яких досліджуються конкретні принципи судової влади (Л.Бакланова, В.Бесчасний, В.Городовенко, Л.Кривенко, В. Кудрявцев, В.Кузьменко, Н. Рудюк, І. Русанова, І. Тодоров, Н. Сібільова, О.Шандула). Також в як джерельна база використовувались дослідження відомих вітчизняних та зарубіжних юристів, які розробляли проблеми розвитку і конституційного забезпечення судової влади як в минулому ( В.Гессен, С.Дністрянський, Б. Кістяківський, М.Ковалевський, М.Коркунов, С.Котляревський, С.Муромцев, Н. Палієнко, Й. Покровський, Ф.Тарановський, Г.Шершеневич), так і в сучасних умовах (К.Арановський, М.Баглай, П.Баренбойм, С.Батова, С.Боботов, А.Бойков, Н. Ведерников, А.Гравіна, Т.Добровольська, В.Єршов, Г.Жилін, І.Зайцев, Р.Каллістратова, М.Кириченко, Л.Морозова, Т.Морщакова, І.Петрухін, С.Разумов, В.Ржевський, Ю.Тихомиров, Б.Топорнін, Н.Чепурнова, В.Чіркін, І.Умнова).
При вирішенні поставлених завдань дисертаційного дослідження використовується міждисциплінарний підхід, оскільки проблеми організації і функціонування судової влади досліджуються як в теорії держави і права та судоустрою, так і в науці конституційного права. Науковою основою дисертації стали принципи логічної послідовності, зв’язку теорії та практики, історизму, цілісності, об’єктивності, а також методи компаративного, структурно-функціонального, формально-логічного аналізу. Особливу роль в процесі дослідження відіграв метод системного аналізу, який дозволив не лише виявити зміст конкретних конституційних принципів організації і функціонування судової влади в сучасній Україні, але й обґрунтувати їх необхідний зв’язок в процесі розвитку судової влади в правовій, демократичній державі. Критичний метод дозволив охарактеризувати існуючі в сучасній науці конституційного права підходи до вивчення принципів організації і функціонування судової влади, виявити їх недоліки, обґрунтувати авторську позицію щодо їх систематизації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у дисертації вирішене наукове завдання, суть якого полягає у комплексному з’ясуванні змісту конституційних принципів організації і функціонування судової влади в Україні в аспекті проведення конституційної реформи. У роботі вперше обґрунтовується системний зв’язок між двома групами конституційних принципів розвитку судової влади в Україні, якими є принципи організації та принципи функціонування судової влади, а також між цими принципами і конституційними принципами, які визначають місце та роль судової влади у її взаємодії з іншими гілками державної влади.
В дисертації запропоновано ряд теоретичних висновків, які характеризуються науковою новизною в досліджуваній сфері науки конституційного права:
Уперше:
– уточнено визначення судової влади як однієї з гілок державної влади, незалежний статус якої гарантується та забезпечується на найвищому конституційному рівні, що реалізується спеціально уповноваженими органами державної влади, які організуються та функціонують відповідно до визначених конституцією держави принципів, і виконують свої завдання властивими їм методами;
– аргументовано визначення поняття конституційних принципів судової влади як відображених в Конституції України та в конституційному законодавстві керівних засад, ідей та ідеалів, які визначають сутність, зміст, спрямованість, місце в конституційній системі державної влади, основи організації та діяльності судової гілки влади. Доведено, що наявність цих принципів дозволяє чітко відмежувати судову владу від інших гілок державної влади, вказати на ті специфічні властивості, які характеризують її структуру, порядок її організації і функціонування;
– запропоновано структурний аналіз системи конституційних принципів судової влади в аспекті їх взаємозв’язку з іншими конституційними нормами, які визначають завдання судової влади як однієї з гілок державної влади, а також специфіку її статусу та роль у здійсненні загальних цілей державного розвитку. Доведено, що ці норми не повинні розглядатись як принципи організації і функціонування судової влади, оскільки вони визначають не стільки інституціональну структуру судової влади, скільки відносяться безпосередньо до основ конституційного ладу України як такого і утворюють ядро того, що описується поняттям принципів конституційного ладу;
– обґрунтовано визначення двох основних груп конституційних принципів судової влади. Організаційні принципи судової влади – це такі конституційно-правові засади, що визначають загальну систему судової гілки влади, її рівні, порядок формування органів судової влади, процедуру обрання та заміщення суддів, основні керівні ідеї щодо структури судової влади та її взаємодії з іншими гілками державної влади. Принципи функціонування судової влади – це конституційно-правові засади, що визначають порядок діяльності судової влади, закріплюють базові властивості судового процесу, а також окреслюють вимоги, що встановлюються як для судової влади в цілому, так і окремих судів та суддів.
Удосконалено:
– визначення змісту принципу незалежності як основного конституційного принципу організації судової влади. Доводиться доцільність виділення двох головних конституційно-правових аспектів цього конституційного принципу, якими є: а) конституційно-правові основи інституціональної незалежності судової влади; б) конституційно-правові основи функціональної незалежності судової влади;
– критичну аргументацію щодо неправильності ототожнення принципів функціонування судової влади з принципами судочинства. Обґрунтовано, що конституційні принципи функціонування судової влади не можна ототожнювати з принципами судочинства, оскільки останні є властивими не скільки функціонуванню судової влади в цілому як однієї з гілок державної влади, скільки тому чи іншому процесу розгляду судових справ;
– положення про те, що ступінь широти та детальності регламентації організаційних принципів судової влади залежить насамперед від специфіки правових традицій тієї чи іншої країни, а також тих усталених способів взаємодії у трикутнику «судова влада – законодавча влада – виконавча влада», який сформовано у кожній державі. Водночас, на рівні конституційного права можна виділити три основні способи, що застосовуються в сучасних конституціях, для визначення змісту поняття судової влади та фіксації її принципів: а) організаційно-інституційний, б) функціональний, в) змішаний.
Набули подальшого розвитку ідеї та положення:
– про доцільність застосування мережевої моделі для систематизації принципів функціонування судової влади. В її основі лежить ідея визначення ключового функціонального принципу, яким є принцип законності. Навколо конституційного принципу законності у функціонуванні судової влади розбудовується загальна система взаємозалежних та взаємопов’язаних конституційних принципів. Це – принцип рівності сторін, принцип змагальності, принцип гласності, принцип забезпеченості судового захисту та принцип повноти судового розгляду й обґрунтованості судових рішень;
– про необхідність забезпечення вимог доступності правосуддя, гарантування справедливої судової процедури, безсторонності та професіоналізму суддів, послідовного дотримання принципів юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень, ефективності судового захисту;
– про те, що в перших проектах Конституції України всі принципи формулювались безпосередньо до судової влади, а не до методу її здійснення, яким є правосуддя. В результаті, з самого початку конституційного процесу у 90-х роках ХХ століття, серед принципів судової влади в Україні можна було чітко виділити такі дві групи як: принцип її організації та принципи її функціонування;
– про те, що конституційні принципи організації судової влади повинні досліджуватись як у внутрішньому аспекті, так і з погляду організації порядку та основ взаємодії судової влади з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, а також про те, що система конституційних принципів організації судової влади включає в себе наступні принципи: незалежності, виключності, інстанційності та визначеності структури судової системи й статусу конкретних носіїв судової влади, які носять універсальний характер і створюють об’єктивну основу для систематизації інших принципів судової влади.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані у науковій сфері в процесі подальших конституційних досліджень судової влади, для розробки та запровадження наукових програм вдосконалення організації і функціонування органів судової влади, для зміцнення науково-теоретичної основи судової реформи в Україні. В навчальному процесі викладений в дисертації матеріал може бути застосований при написанні підручників з конституційного права та судоустрою, підготовці навчальних посібників, курсів лекцій з зазначених дисциплін, складанні планів семінарських і практичних занять. Також на основі зібраного в дисертації матеріалу можуть бути розроблені спецкурси для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів України: «Актуальні проблеми конституційного забезпечення розвитку судової влади в Україні», «Судова реформа в Україні: теорія і практика реалізації». В сфері законотворчої діяльності зроблені автором пропозиції можуть використовуватись при вдосконаленні чинного законодавства щодо здійснення судочинства в Україні, прийнятті нових нормативно-правових актів, які б забезпечували базові конституційні принципи організації і функціонування судової влади. Важливою складовою практичного значення дисертації є її правовиховна роль, адже формування в суспільній правосвідомості об’єктивної та цілісної системи знань про конституційні принципи організації і функціонування судової влади сприятиме суспільному усвідомленню ролі судової влади в процесі захисту прав людини і громадянина, стимулюватиме правомірну поведінку.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія». Основні положення досліджуваної теми та пов’язані з нею питання регулярно доповідались автором на засіданнях кафедри, а також виносились на обговорення на теоретичні та методологічні семінари викладачів та аспірантів кафедри. Окремі узагальнення та проміжні висновки дисертації були оприлюднені на наукових конференціях «Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні» (Острог, 2006 – 2009 р.), «Розвиток демократії в Україні» (Ялта, 2006 р.) «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (Київ, 2007 р.), «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (Київ, 2008 р.), «Верховенство права і демократія» (Острог, 2 жовтня 2009 р.), «Конституційно-правові проблеми розвитку сучасної Української держави» (Острог, 19 березня 2010 р.). У 2010 році автор була співголовою дослідної групи, яка працювала в межах роботи над темою «Конституційна реформа в Україні і перспективи удосконалення системи державної влади», і представила результати роботи групи під час проведення щорічного «круглого столу» «Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні». У 2011 році автором було представлено тематичну доповідь «Принципи організації судової влади в Україні» під час проведення щорічного «круглого столу» «Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні» (Острог). Важливі концептуальні положення та матеріали дисертаційного дослідження були також апробовані в процесі викладацької діяльності автора в Національному університеті «Одеська юридична академія».
Публікації. Впровадження результатів дослідження здійснено у формі наукових публікацій – трьох статей, які опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України та восьми тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягала у систематизації принципів організації та функціонування судової влади в Україні, а також розробленні теорії, яка надає цілісне знання про їх роль у розвиткові судової влади, а також у становленні України як демократичної і правової держави. Здійснено конституційно-правове дослідження принципів організації і функціонування судової влади в сучасній Україні, виявлено їх теоретичний зміст та ролі у розвиткові судової влади, запропоновано теоретичну модель їх систематизації, встановлено їх значення для забезпечення реалізації судовою владою її конституційних цілей. В роботі охарактеризовано основі теоретико-методологічні підходи до визначення поняття судової влади та її конституційних принципів організації і функціонування, з’ясовано закономірності формування системи принципів організації і функціонування судової влади в конституційному процесі сучасної України, розкрито зв’язок конституційних принципів організації і функціонування судової влади в контексті реалізації принципу поділу державної влади, обґрунтовано системний характер зв’язку конституційних принципів організації і функціонування судової влади в Україні, встановлено конституційно-правові гарантії незалежного правосуддя та шляхи їх забезпечення в процесі конституційної реформи, визначено напрямки удосконалення конституційного механізму забезпечення принципів організації та функціонування судової влади в сучасній Україні.
Таким чином в роботі було послідовно розв’язано всі завдання, які ставилися у вступі. У першому розділі дисертації було надано загальнотеоретичну характеристику принципів організації і функціонування судової влади в Україні. В процесі розгляду цієї проблеми було надано огляд літератури з теми дисертації, представлено й проаналізовано основні концептуальні конституційно-правові підходи до визначення поняття принципів судової влади, а також способи класифікації цих принципів, які застосовуються в сучасній науці конституційного права. У другому розділі дисертації було надано аналіз системи конституційних принципів судової влади, який спирався на визначення місця судової влади у функціонуванні державного механізму. Це дозволило не лише описати конституційні принципи організації і функціонування судової влади, але й з’ясувати значення цих принципів для існування як судової влади, так і всієї конституційної конструкції державної влади в Україні. На підставі цього в останньому третьому розділі роботи було досліджено основні напрями реформування судової влади з позицій забезпечення сталого конституційного розвитку України. Причому, розв’язання проблем реформування судової влади, як воно постає в межах конституційного права, стосується, з одного боку, забезпечення належного конституційного статусу судової влади (в цьому сенсі, як доводить в дисертації головним завданням є реалізація конституційних гарантій незалежності судової влади), а з іншого – втілення вже визначених в Конституції та конституційному законодавстві України принципів організації і функціонування судової влади.
Таким чином в процесі дисертаційного дослідження було досягнуто основну мету, вирішено всі ті дослідницькі завдання, які ставилися у вступі.
На основі проведеного дослідження можна сформулювати загальні висновки, які розкривають зміст досліджуваної проблеми, відображають авторську позицію дисертанта, узагальнюють результати проведеної роботи, вказують значення отриманих даних для сучасної науки конституційного права й конституційної практики державотворчих і правотворчих процесів в Україні.
1. Розвиток конституційного права України, її формування та становлення як правової і демократичної держави зумовили зростання дослідницького інтересу як до конституційних основ державної влади в цілому, так і до окремих гілок державної влади. В цьому сенсі особлива увага має бути приділена в першу чергу конституційним принципам організації і функціонування окремих гілок державної влади. На відміну від конституційно-правових досліджень, що були присвячені принципам організації і функціонування виконавчої і законодавчої гілок державної влади в Україні (В. Авер’янов, О. Андрійко, Ю. Битяк, А. Георгіца, З. Гладун, І. Голосніченко, І. Коліушко, С. Ківалов, М. Корнієнко, Л. Кривенко, О. Крупчан, Г. Мурашин, В. Погорілко, А. Селіванов, О. Фрицький, М. Цвік, В. Шаповал), бракувало робіт, які б ставили на меті аналіз конституційно-правових принципів організації і функціонування судової гілки державної влади. Причому, йдеться про дослідження, які б реалізовувались не під кутом зору теорії судочинства, а саме з позицій науки конституційного права, важливим предметом регулятивного впливу якого є судова влада і її реалізація. У зв’язку з чим предметом дослідження науки конституційного права мали стати конституційні основи організації і функціонування судової влади. Зважаючи ж на роль конституційних принципів, було визначено необхідність аналізу такого елементу конституційних основ судової влади в Україні як конституційні принципи організації і функціонування судової влади.
2. Необхідною теоретичною умовою дослідження конституційних принципів судової влади в Україні є чітке визначення самої судової влади з позицій науки конституційного права. Обґрунтована в дисертації авторська позиція виходить з того, що як предмет науки конституційного права, судова влада є однією з гілок державної влади, незалежний статус якої гарантується та забезпечується на найвищому конституційному рівні, що реалізується спеціально уповноваженими органами державної влади, які організуються та функціонують відповідно до визначених конституцією держави принципів, і виконують свої завдання властивими їм методами. Це дозволяє сформулювати визначення поняття конституційних принципів судової влади. Як доводиться в дисертації, конституційні принципи судової влади – це відображені в Конституції України та в конституційному законодавстві керівні засади, ідеї та ідеали, які визначають сутність, зміст, спрямованість, місце в конституційній системі державної влади, основи організації та діяльності судової гілки влади. Наявність цих принципів дозволяє чітко відмежувати судову владу від інших гілок державної влади, вказати на ті специфічні властивості, які характеризують її структуру, порядок її організації і функціонування.
3. Структурний аналіз системи конституційних принципів судової влади в їх органічному взаємозв’язку з іншими конституційними нормами передбачає виокремлення специфічної групи конституційних положень нормативного характеру, які визначають завдання судової влади як однієї з гілок державної влади, а також специфіку її статусу та роль у здійсненні загальних цілей державного розвитку. В окремих сучасних дослідженнях в галузі конституційного права ці норми описуються як такі, що формують систему інституціональних принципів судової влади. Натомість в дисертації доводиться, що ці норми визначають не стільки інституціональну структур судової влади, скільки відносяться безпосередньо до основ конституційного ладу України як такого і утворюють ядро того, що описується поняттям принципів конституційного ладу. При цьому специфіка взаємозв’язку судової влади та основних принципів конституційного ладу України полягає у тому, що не лише судова влада в своїй організації та функціонуванні визначається зазначеними принципами, але й сама виступає важливим елементом системи забезпечення принципів конституційного ладу України. Таким чином, описуючи систему конституційних принципів судової влади в Україні доцільно виділяти дві основні групи принципів: організаційні та функціональні, оскільки вони характеризують судову владу як таку і дозволяють чітко відокремити її від інших гілок державної влади (насамперед з погляду на матеріальний зміст конкретних конституційних принципів). Тоді як загальні принципи, що встановлюють основні цілі судової влади та визначають її роль в реалізації завдань суспільного і державного розвитку, мають досліджуватись насамперед на рівні науково-теоретичного аналізу принципів конституційного ладу в цілому. Разом з тим, з огляду на те, що конституційні принципи судової влади тісно пов’язані із системою визначених Конституцією України цілей судової влади як такої, побудова теоретичної моделі системи принципів організації і функціонування судової влади повинна обов’язково брати до уваги зазначені конституційні норми, які відносяться до основ конституційного ладу України.
4. Конституційно-правова фіксація принципів судової влади складає невід’ємну частину практично всіх без виключення конституцій демократичних держав. В найбільш загальному плані, всі ці принципи можна розподілити на дві основні групи: принципи організації та принципи функціонування судової влади. Організаційні принципи – це такі конституційно-правові засади, що визначають загальну систему судової гілки влади, її рівні, порядок формування органів судової влади, процедуру обрання та заміщення суддів, основні керівні ідеї щодо структури судової влади та її взаємодії з іншими гілками державної влади. Принципи функціонування судової влади – це конституційно-правові засади, що визначають порядок діяльності судової влади, закріплюють базові властивості судового процесу, а також окреслюють вимоги, що встановлюються як для судової влади в цілому, так і окремих судів та суддів. При цьому, ступінь широти та детальності регламентації організаційних принципів судової влади значною мірою залежить від специфіки правових традицій тієї чи іншої країни, а також тих усталених способів взаємодії у трикутнику «судова влада – законодавча влада – виконавча влада», що сформовано у кожній державі. Разом з тим, конституційний матеріал дозволяє виділити принаймні три основні способи, що застосовуються в сучасних конституціях, для визначення змісту поняття судової влади та фіксації її принципів: а) організаційно-інституційний, б) функціональний, в) змішаний. Незважаючи на те, що розділ восьмий Конституції України присвячений правосуддю та його принципам, ми можемо шляхом логічного аналізу конституційних приписів встановити, які саме з перелічених в цьому розділі Конституції принципів можуть бути охарактеризовані як принципи організації судової влади в Україні, а які – як принципи правосуддя
5. Аналіз конституційного процесу в Україні, починаючи з тих конституційних традицій, що були закладені Конституцією Пилипа Орлика та першими конституційними актами початку ХХ століття, дозволяє твердити про існування чіткої тенденції у забезпеченні самостійного і незалежного статусу судової влади на найвищому законодавчому рівні. В результаті чого, розробка перших проектів Конституції України після проголошення Декларації про державний суверенітет з точки зору історії вітчизняного конституційного права, постає не стільки як певна конституційна новела, скільки як спроба відродити ті демократично-правові конституційні традиції, що були властиві Українській державі. На особливу увагу заслуговує те, що у перших проектах Конституції України (включаючи проект в редакції від 26 жовтня 1993 року) всі принципи формулювались безпосередньо до судової влади, а не до методу її здійснення, яким є правосуддя (зміна назви розділу відбулась лише в проекті Конституції України в редакції від 23 листопада 1995 року). Разом з тим, починаючи з перших проектів, робочою групою (про це неодноразово наголошував Л. Юзьков) постійно робився наголос на необхідності забезпечення системності у визначенні принципів судової влади. В результаті чого, від самого початку конституційного процесу у 90-х роках ХХ століття, серед принципів судової влади в Україні можна було чітко виділити такі дві групи як: принцип її організації та принципи її функціонування.
6. Конституційні принципи організації судової влади являють собою закріплені в конституції держави та системі її конституційного законодавства керівні ідеї, які визначають основи формування судової влади, судову систему, структуру її органів. При цьому зазначені ідеї є закріплюються не свавільно, а з урахуванням загальних та визначених конституцією країни цілей державного і суспільного розвитку. В своєму матеріальному вимірі конституційні принципи організації судової влади досліджуються як внутрішньому аспекті, так і з точки зору організації порядку та основ взаємодії судової влади з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування. Система конституційних принципів організації судової влади включає в себе наступні принципи: незалежності, виключності, інстанційності та визначеності структури судової системи й статусу конкретних носіїв судової влади. Всі ці принципи носять універсальний характер і створюють об’єктивну основу для систематизації інших принципів судової влади.
7. Серед конституційних принципів організації судової влади основоположна роль належить принципу незалежності судової влади, який в формально-юридичному плані в сучасних конституціях фіксується як безпосередньо, так і через конституційне закріплення норми, яка передбачає підкорення суддів та судів тільки закону. Водночас текстуальний аналіз чинного конституційного законодавства України та інших зарубіжних країн дозволяє висновувати, що в багатьох випадках принцип незалежності, з метою його якомога більш повного та послідовного забезпечення, закріплюється у подвійний спосіб. Як доводиться в дисертації, зміст принципу незалежності як основного конституційного принципу організації судової влади передбачає виділення двох головних конституційно-правових аспектів, якими є: а) конституційно-правові основи інституціональної незалежності судової влади; б) конституційно-правові основи функціональної незалежності судової влади. При цьому на специфічну роль конституційного принципу незалежності вказує те, що самі поняття «незалежність судової влади» та «принцип незалежності судової влади» зустрічаються в текстах багатьох сучасних конституцій. Це дає підстави сучасним дослідникам виділяти принцип незалежності судової влади як відносно самостійний конституційний принцип, що визначає загальну систему принципів судової влади і служить гарантією системної організації і функціонування судової гілки державної влади в цілому.
8. Невід’ємною частиною загальної системи конституційних принципів судової влади є принципи її функціонування, які дозволяють дослідити розвиток та реалізацію судової влади у термінах конституційно-правової динаміки. Спираючись на обґрунтовану в дисертації концепцію, конституційні принцип функціонування судової влади являють собою закріплені в конституції держави та системі її конституційного законодавства керівні ідеї, які визначають основні способи діяльності суб’єктів судової влади, її цілі та гарантії, а також характеризують головні властивості процесу реалізації судової влади. Це дозволяє аргументувати позицію, сенс якої полягає в тому, що конституційні принципи функціонування судової влади не можна ототожнювати з принципами судочинства, оскільки останні є властивими не стільки функціонуванню судової влади в цілому як однієї з гілок державної влади, скільки тому чи іншому процесу розгляду судових справ.
9. Важливою властивістю конституційних принципів функціонування судової влади є те, що їх адекватний науково-теоретичний аналіз передбачає застосування не лінійної (як у випадку конституційних принципів організації судової влади), а мережевої моделі. В основі такого погляду на систему конституційних принципів функціонування судової влади лежить визначення ключового функціонального принципу. Ним, як доводиться в дисертації, є принцип законності, конституційний зміст якого містить в собі три головних складових елементи: а) суди та судді не мають права відступати в своїй діяльності від вимог конституції та закону; б) в процесі винесення судових рішень суди та судді керуються нормами чинного законодавства і не можуть виносити такі рішення, які чи суперечать нормам чинного законодавства, чи виходять за межі тих повноважень, які надає закон органам судової влади; в) в процесі функціонування судової влади її носії є зв’язаними у своїх діях виключно законом. Навколо конституційного принципу законності у функціонуванні судової влади розбудовується загальна система взаємозалежних та взаємопов’язаних конституційних принципів. Це – принцип рівності сторін, принцип змагальності, принцип гласності, принцип забезпеченості судового захист та принцип повноти судового розгляду й обґрунтованості судових рішень. Кожен з досліджених принципів в процесі своєї реалізації передбачає забезпечення інших принципів цієї групи. Причому, паралельно з системою процесуальних гарантій забезпечення кожного з перелічених конституційних принципів функціонування судової влади, слід наголосити, що конституція створює загальний механізм правових гарантій дотримання всієї системи конституційних принципів функціонування судової влади.
10. Реформування судової влади в сучасній Україні найбільш гостро поставило проблему забезпечення незалежності судової влади, яка об’єктивно відноситься до групи основоположних в контексті організації і функціонування цієї гілки державної влади, оскільки лише організаційно та функціонально незалежні суди і судді здатні реалізовувати правосуддя, а також інші належні їм повноваження. В цьому сенсі, можна твердити, що принцип незалежності безпосередньо відображає той механізм, завдяки якому практично реалізуються інші конституційні принципи судової влади. Тому для науки конституційного права важливо органічно сполучити наукове тлумачення незалежності правосуддя постає не лише як базового конституційного принципу організації судової влади в Україні, але й як узагальненого результату дії системи правових гарантій, які дозволяють забезпечити внутрішню і зовнішню незалежність суду. Таким чином, незалежність судової влади в науці конституційного права має досліджуватись не лише в межах проблематики формування системи конституційно-правових принципів організації і функціонування судової влади, але й як об’єктивний результат забезпечення і практичної реалізації всіх цих принципів. Тобто принцип незалежності – це одночасно умова загального демократично-правового вдосконалення конституційної системи принципів державної влади, і результат належного функціонування системи державної влади як такої.
11. Як доводиться в дисертації, важливою складовою правового забезпечення незалежного режиму правосуддя в Україні є чинні процесуальні норми, які дозволяють суддям виносити об’єктивні рішення на основі досліджених у справі доказів та встановлених в суді фактів. У зв’язку чим, слід відмітити нагальну потребу в оновленні процесуального законодавства, що матиме своїм наслідком не лише підвищення рівня захищеності прав і свобод людини і громадянина в Україні, але й посилення правових гарантій незалежного правосуддя. Разом з тим функціонування і розвиток судової влади в світлі запровадження судової реформи в Україні мають супроводжуватись забезпеченням вимог доступності правосуддя, гарантування справедливої судової процедури, безсторонності та професіоналізму суддів, послідовного дотримання принципів юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень, ефективності судового захисту. Недотримання зазначених вимог унеможливлює адекватну реалізацію конституційних принципів організації і функціонування судової влади в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А.С. Правовая онтология политики: к построению системы категорий / Автономов А.С. – М.: ООО «Инфограф», 1999. – 384 с.
2. Алєксєєнко І.Г. Правова охорона конституції: Україна та закордонний досвід. // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип.11. – С. 146-151.
3. Андреева Г.Н. Конституционное право зарубежных стран /Андреева Г.Н. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 656 с.
4. Антология мировой правовой мысли: В 5-и т. / Под ред. Г.Ю. Семигина. – М.: Мысль, 1999. – Т. 5. – 829 с.
5. Аракелян М., Узун Н. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом // Право України. – 2006. – № 3. – С. 19-21.
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления /Атаманчук Г.В. -М.: «Юридическая литература», 1997. – 400 с.
7. Бабенко К.А. Актуальні питання визначення місця і повноважень конституційного суду в системі органів державної влади / Бабенко К.А. // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Астропріт, 2003. – Вип.16. – С. 527-536.
8. Бабенко К.А. Проблема стабільності Конституції в умовах зміни суспільних відносин / Бабенко К.А.// Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 2(78). – С. 8-12.
9. Бабенко К.А. Судова влада і громадська думка: проблеми взаємовпливу / Бабенко К.А. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип..19. – С. 210-219.
10. Бабенко К. Конституційні гарантії демократизму політичного режиму в Україні / Бабенко К.А. // Юридична Україна. – 2007. – № 5. – С. 21-26.
11. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации /Баглай М.В. – М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 752 с.
12. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права / Баглай М.В., Туманов В.А. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – 519 с.
13. Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення / Бойко В.Ф. // Право України. – 2002. – № 3. – С. 3-8.
14. Бойко В.Ф. Законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні / Бойко В.Ф. // Парламентаризм в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001. – С. 35-45.
15. Бойко В.Ф. Кому потрібен незалежний суд? / Бойко В.Ф. // Голос України. – 1999. – № 219. – С .3.
16. Бойко В Ф. Права і свободи людини – під надійний судовий захист / Бойко В.Ф. // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С. 2-7.
17. Бойко В.Ф. Становлення незалежного суду – гарантія демократії в державі / Бойко В.Ф. // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН Україи. – К.: ІнЮре, 1999. – Вип.10. – С. 88-96.
18. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах / Бондаренко І. // Право України. – 2002. – № 8. – С. 37-42.
19. Бородін І. Судова влада у теорії поділу влад / Бородін І. // Право України. – 2002. –№ 10. – С. 11-15.
20. Бородін М., Луспеник Д. Роль і значення органів суддівського самоврядування у становленні незалежної судової влади в Україні / Бородін М., Луспеник Д. // Право України. – 2005. – № 3. – С. 19-23.
21. Бринцев В. Конституційний шлях коригування курсу судово-правової реформи / Бринцев В. // Право України. – 2003. – № 2. – С. 7-11.
22. Бринцев В. Нормативне і організаційне забезпечення участі представників народу у здійсненні правосуддя / Бринцев В. // Право України. – 2004. – № 5. – С. 28-32.
23. Бринцев В. Проблемні питання реалізації конституційних засад законопроектної роботи на завершальних етапах судово-правової реформи / Бринцев В. // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 5(81). – С. 2-6.
24. Бринцев В. Щодо критеріїв спеціалізації судів у аспекті реформування судової системи України / Бринцев В. // Право України. – 2006. – № 7. – С. 7-10.
25. Бринь Т. Конституційне регулювання взаємозв’язку демократії і права / Бринь Т. // Правничий часопис Донецького університету. – 2004. – №2(12). – С. 3-7.
26. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні / Василюк С. // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3-5.
27. Василюк С.Ф. Теорія розподілу влади і судова влада / Василюк С.Ф. // Наукові записки Національного університету «Острозька Академія». Серія: «Право». – 2001. – Вип. 2. – С. 155-163.
28. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процесс / Витрук Н.В. – М.: Юристъ, 2005. – 527 с.
29. Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О. В. Зайчука, Н.М.Оніщенко. – К.: Вид-во «Юридична думка», 2006. – 432 с.
30. Гарапон А. Хранитель обещаний: суд и демократия /Гарапон А. – М.: NOTA BENE, 2004. – 328 с.
31. Гладун З.С., Федчишин М.Г. Основи конституційного права України /Гладун З.С., Федчишин М.Г. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – 151 с.
32. Годованець В.Ф. Конституційне право України / Годованець В.Ф. – К.: МАУП, 2000. – 216 с.
33. Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенство права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? / Головатий С. // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) - № 3 (34). – С. 96-113.
34. Головченко В.В. Правореалізація як функція судової влади / Головченко В.В. // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 1996. – Вип. 7. – С. 71-77.
35. Гольбах П.А. Основы всеобщей морали, или катахизис природы // Гольбах П. А. Избранные произведения: В 2-х т. – М.: Мысль, 1963. – Т. 2. – С. 85-536.
36. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура / Гомеров И.Н. – М.: ООО «Издательство ЮКЭА», 2002. – 832 с.
37. Горбунова Л.М. Конституційні засади забезпечення законності у нормотворчості / Горбунова Л.М. // Право України. – 2004. – № 7. – С. 15-20.
38. Городовенко В. Європейські стандарти незалежності судової влади / Городовенко В. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 1(65). – С. 40-44.
39. Господарський процесуальний кодекс України від 6.07.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
40. Государственное право Германии / Под ред. И. Изензее, П. Кирххофа. – М.: Ин-т гос-ва и парва РАН, 1994. – Т. 2. – 320 с.
41. Граф И.В,, Жаромских Д.Г. Конституционное право зарубежных стран / Граф И.В,, Жаромских Д.Г. – Тюмень: Изд-во ТГУ, 2000. – 220 с.
42. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Гринюк Р.Ф. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 388 с.
43. Грицаєнко Л. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та перспективи / Грицаєнко Л. // Право України. – 2004. – № 5. – С. 32-38.
44. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні / Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. – К.: ІнЮре, 1997. – 20 с.
45. Гулиев В.Е. Российская государственность: состояние и тенденции / Гулиев В.Е. // Политические проблемы теории государства. – М.: ИГП РАН, 1993. – С. 5-16.
46. Гульченко Л.В. До проблеми виконання рішень Конституційного суду України / Гульченко Л.В. // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – Вип.16. – С. 248-264.
47. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття / Гунчак Т. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
48. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы / Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. – М.: Издательство «Зерцало», 2000. – 400 с.
49. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
50. Джефферсон Т. Заметки о штате Виргиния // Джефферсон Т. Произведения. – Л.: Наука, 1990. – С. 99-254.
51. Дмитриев Ю.А., Николаев А.М. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива / Дмитриев Ю.А., Николаев А.М. – М.: ООО «Профобразование», 2002. – 840 с.
52. Дністрянський С. Погляд на теорії права та держави / Дністрянський С. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1925. – 64 с.
53. Євдокимов В. Судоустрій: пошуки оптимального варіанту / Євдокимов В. // Право України. – 1999. – № 9. – С. 3-5.
54. Європейська хартія про статус суддів // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 4(10). – С. 9-11.
55. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичний і практичний аспекти / Ємельянова І. // Право України. – 2004. – № 2. – С. 9-16.
56. Жуйков В.М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц / Жуйков В.М. – М.: Городец, 1997. – 320 с.
57. Жук Н. Про конституційне реформування влади / Жук Н. // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3(42). – С. 76-83.
58. Иванчишин П.А. Общество. Государство. Власть. / Иванчишин П.А. – М.: Граница, 1994. – 383 с.
59. История политических и правовых учений: Хрестоматия / Под ред. Г. Г. Демиденко. – Х.: Факт, 1999. – 1080 с.
60. Історія української Конституції / Упоряд. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464 с.
61. КабышевВ.Т., Катаев Н.А., Колесников Е.В. Конституционное право России (Курс лекций по общей части) / КабышевВ.Т., Катаев Н.А., Колесников Е.В. . – Уфа: УВШ МВД РФ, 1993. – 124 с.
62. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Кистяковский Б.А. – СПб.: РХГИ, 1999. – 800 с.
63. Ківалов С.В. Українська юстиція на шляху до європейських стандартів / Ківалов С.В. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №6(70). – С. 12-16.
64. Ківалов С. Об’єднати зусилля в ім’я якісного проведення судової реформи / Ківалов С.В. // Право України. – 2003. – № 3. – С. 26-30.
65. Коваленко А.И. Конституционное право Российской Федерации / Коваленко А.И. – М.: Артания, 1995. – 192 с.
66. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової систем України / Коваль В. // Право України. – 2003. – № 12. – С. 20-24.
67. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
68. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право Российской Федерации /Козлова Е.И., Кутафин О.Е. – М.: Юристъ, 1995. – 480 с.
69. Козюбра М.І. Конституційний суд в системі органів державної влади /Козюбра М.І. // Державно-правова реформа в Україні. – К.: ІЗ ВРУ, 1997. – С. 20-25.
70. Колесников Е.В., Селезнева Н.М. О повышении ответственности судей в Российской Федерации / Колесников Е.В., Селезнева Н.М. // Журнал Российского права. – 2006. – № 3. – С. 22-33.
71. Коліушко І., Куйбіда Р. Адміністративні суди: для захисту прав людини чи інтересів держави? / Коліушко І., Куйбіда Р. // Право України. – 2007. – № 3. – С. 3-8.
72. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні / Колодій А.М., Олійник А.Ю. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
73. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное) право России / Колюшин Е.И. – М.: Изд-во МГУ, 1999. – 381с.
74. Комаров С.А. Общая теория государства и права / Комаров С.А. – СПб.: Питер, 2005. – 512 с.
75. Кононенко О. Створення модельного суду – вимога часу / Кононенко О. // Право України. – 2005. – № 4. – С. 29-32.
76. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4-х т. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – Т. 1-2. – 778 с.
77. Конституционное право / Отв. ред. А.Е. Козлов. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 464 с.
78. Конституционное право зарубежных стран / Под ред. Баглая М.В., Лейбо Ю. И., Энтина Л.М. – М.: Норма-Инфра-М, 1999. – 832 с.
79. Конституционное право Украины / Сост. В.Д. Волков, Р.Ф. Гринюк, И.С. Щебетун. – Донецк: ДонГУ, 2000. – 234 с.
80. Конституция Российской Федерации. Проблемный комментарий / Отв. ред. В.А. Четвернин. – М.: ЦКИ, 1997. – 702 с.
81. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. –710 с.
82. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
83. Конституційні акти України: 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
84. Конституція незалежної України: В 3-х кн. / За ред. С. Головатого. – К.: Право, УПФ, 1995. – Кн.1. – 398 с.
85. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой. – Харків: Видавництво “Право”, 2003. – 808 с.
86. Конюхова И.А. Проблемы становления конституционализма в современной России / Конюхова И.А. // Конституционно-правовая реформа в Российской Федерации/ Отв. ред. Ю.С. Пивоваров. – М.: ИНИОН РАН, 2000. – С. 11-26.
87. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Коркунов Н.М. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 430 с.
88. Костюченко О.А. Конституційне право України / Костюченко О.А. – К.: КНЕУ, 2001. – 116 с.
89. Котляревский С.А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обора / Котляревский С.А. СПб.: Тип. Альтшулера, 1907. – 252 с.
90. Кривенко В. Суддівське самоврядування як елемент управління судовою системою / Кривенко В. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 4(68). – С. 2-6.
91. Кривенко Л. Інституціоналізація конституційно-правової відповідальності – необхідна складова розширення та оновлення судової системи України / Кривенко Л. // Право України. – 2003. – № 1. – С. 20-25.
92. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
93. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности / Кудрявцев В.Н. // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 3-8.
94. Куцин М.М. Судова влада в системі поділу влади у контексті її самостійності / Куцин М.М. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2006. – Вип. 34. – С. 153-159.
95. Ладиченко В. Гуманістичні цінності в організації судової влади / Ладиченко В. // Юридична Україна. – 2007. – № 2. – С. 4-9.
96. Ладиченко В. Системні параметри державної влади / Ладиченко В. // Юридична Україна. – 2007. – № 8. – С. 4-9.
97. Лебедев В.А. Конституционно-правовая охрана и защита прав и свобод человека и гражданина в России (теория и практика современности) / Лебедев В.А. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2005. – 272 с.
98. Лебедев В. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития / Лебедев В.А. – СПб.: Издательство «Лань», 2001. – 384 с.
99. Локк Дж. Два трактата о правлении // Локк Дж. Сочинения: В 3-х томах. – М.: Мысль, 1988. – Т. 3. – С. 135-406.
100. Лукаш О., Притика Д. Належне фінансування судів – гарантія їх незалежності / Лукаш О., Притика Д. // Право України. – 2007. – № 2. – С. 12-13.
101. Луспеник Д. Особливості підготовки цивільних справ до розгляду в суді апеляційної інстанції / Луспеник Д. // Право України. – 2007. – № 6. – С. 66-74.
102. Макарова З. Состязательность нужна, но какая? / Макарова З. // Законность. – 1999. – № 3. – С. 24-27.
103. Маклаков В.В. Конституционное право зарубежных стран. Общая часть / Маклаков В.В. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 896 с.
104. Максимов С.І. Принципи легітимації права / Максимов С.І. // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць. – Х.: «Право», 2004. – Вип.7. – С. 3-13.
105. Маляренко В. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду / Маляренко В. // Право України. – 2004. – № 1. – С. 4-10.
106. Марітчак Т. Про судову реформу та органи суддівського самоврядування / Марітчак Т. // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 7(84). – С. 18-23.
107. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права / Марченко М.Н. – М.: Проспект, 2001. – 760 с.
108. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 784 с.
109. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій / Мелащенко В.Ф. – К.: Вентурі, 1995. – 240 с.
110. Мельник П.В., Цимбал П.В. Судова система України / Мельник П.В., Цимбал П.В. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. – 320 с.
111. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / Мишин А.А. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2006. – 512 с.
112. Мойсик В.Р. Українське правосуддя: якого хоче влада і яке потрібне суспільству? / Мойсик В.Р. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №7(71). – С. 40-48.
113. Монтескье Ш.Л. О духе законов / Монтескье Ш.Л. – М.: Мысль, 1999. – 672 с.
114. Морозова Л.А. Теория государства и права / Морозова Л.А. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 448 с.
115. Мурашин Г.А. Конституционные основы организации и функционирования судебной власти в демократическом социальном правовом государстве / Мурашин Г.А. //Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства. – Минск: БГУ, 2000. – С. 21-23.
116. Мурашин Г.О. До питання реформування судової влади / Мурашин Г.О. // Правова держава: Збірник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. К., 1997. – Вип. 7. – С. 60-72.
117. Мурашин Г.О. Статусу суддів – європейські стандарти / Мурашин Г.О. // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2000. – Вип. 11. – С. 186-195.
118. Мурашин Г.О., Григорук Н.Г. Конституційно-правові гарантії політичної системи України / Мурашин Г.О., Григорук Н.Г. // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2006. – Вип. 17. – С. 284-391.
119. Намясенко О. Правовий статус членів органів конституційного контролю: загальний характер та порівняльний аналіз / Намясенко О. // Юридична Україна. – 2007. – № 2. – С. 10-15.
120. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1994. – 339 с.
121. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу? / Оніщук М. // Право України. – 2003. – № 5. – С. 15-19.
122. Органи державної влади в Україні / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002.