КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ІЩЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

УДК 342.2

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук,
заслужений юрист України
Портнов Андрій Володимирович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………... с. 4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ……………………………………………………………….. с. 13
1.1 Адміністративно-територіальний устрій у давньоруський період та у литовсько-польську добу…………………………………………... с. 13
1.2 Адміністративно-територіальна організація України-Гетьманщини……………………………………………………….......... с. 21
1.3 Українські землі в контексті російської та австро-угорської імперських територіальних парадигм………………….......................... с. 25
1.4 Адміністративно-територіальний устрій у ХХ столітті: від національно-державних пошуків до радянської адміністративно-територіальної конфігурації……………………………………………. с. 40
Висновки до розділу 1…………………………………………………... с. 51

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ……….. с. 53
2.1 Територія, територіальний та адміністративно-територіальний устрій держави…………………………………………………………... с. 53
2.2 Принципи адміністративно-територіального устрою України….. с. 70
2.3 Система адміністративно-територіального устрою України……. с. 78
2.4 Правовий статус та адміністративно-територіальний устрій Автономної Республіки Крим як територіальної автономії у складі України…………………………………………………………………... с. 97
2.5 Питання адміністративно-територіального устрою у правових позиціях Конституційного Суду України……………………………... с. 109
Висновки до розділу 2…………………………………………………... с. 119

РОЗДІЛ 3. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ……………………………………………………………….. с. 122
3.1 Особливості та склад конституційно-правових відносин у сфері адміністративно-територіального устрою України…………………… с. 122
3.2 Адміністративно-територіальна реформа як вид конституційно-правових відносин………………………………………………………. с. 150
Висновки до розділу 3…………………………………………………... с. 165

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. с. 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….

ДОДАТКИ………………………………………………………………. с. 175

с. 237

ВСТУП

Актуальність теми. Стрімкість економічних, інформаційних, науково-технічних, соціальних та інших процесів у сучасному світі зумовлює необхідність перманентної перебудови територіальної структури суспільства. За таких умов територіальному аспекту розвитку суспільства та його інституційного інструменту (держави) має приділятися значно більша увага, ніж це робиться сьогодні, особливо у контексті доктринального осмислення, належного нормативного забезпечення, прогнозування та проектування якісних структурно-функціональних перетворень в Україні. Із реформуванням територіальної організації суспільства та держави тісно пов’язана реформа місцевого державного управління та місцевого самоврядування, без забезпечення ефективності яких адміністративно-територіальна реформа втрачає всякий сенс.
З огляду на це, сучасний стан законодавства у сфері адміністративно-територіального устрою України, а так само рівень наукової розробки відповідної конституційно-правової проблематики не можна вважати задовільними. Численні недоліки чинного правового матеріалу та необхідність усунення прогалини доктринального осмислення проблем адміністративно-територіального устрою держави у світлі демократичних підходів зумовлюють потребу подальшого наукового аналізу та пошуку, вироблення пропозицій щодо практичного удосконалення чинного адміністративно-територіального устрою незалежної України.
Важливість обраної теми підтверджується і тим, що протягом останніх п’ятнадцяти років вітчизняні науковці провели кілька спеціальних дисертаційних досліджень, присвячених окремим питанням територіального устрою (праці Баранчука В., Ткачука П., Заяць І., Шкабаро В., Росенко М.).
Водночас у згаданих дослідженнях розглядалися або окремі елементи системи адміністративно-територіального устрою, або такий устрій висвітлювався лише у межах загальної проблематики державного устрою чи територіальної організації держави. Між тим існує об’єктивна необхідність здійснити спеціальне дослідження конституційно-правових основ адміністративно-територіального устрою України як самостійного комплексного конституційно-правового явища. В основу такого дослідження слід покласти новітні розробки сучасної науки теорії держави і права, конституційного і муніципального права та інших галузевих юридичних наук.
Побудова в Україні правової держави вимагає перегляду та удосконалення існуючих підходів до організації адміністративно-територіального устрою України. Адміністративно-територіальний устрій України має вибудовуватися для створення раціональної просторової основи здійснення публічної влади, забезпечувати доступність та якість надання соціальних і адміністративних послуг, відповідати критеріям ефективного використання публічних ресурсів і сталого розвитку території, та щонайважливіше в умовах сьогодення – забезпечувати умови для задоволення публічного інтересу (як прагнення і потреби, як зумовленого загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкованого у суб’єктивному праві простого легітимного (не забороненого законом) дозволу) громадян України жити у суверенній, демократичній, соціальній та правовій державі.
Усе вищевказане обумовлює актуальність і необхідність проведення конституційно-правового дослідження за темою роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям теми загалом відповідає тематиці рекомендованих Національною академією правових наук України пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр. (постанова загальних зборів від 24 вересня 2010 р. №14-10). Дослідження виконано в рамках бюджетної теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, та відповідно до плану науково-дослідної роботи Національної школи суддів України на 2011 р. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол від 22 березня 2010 р. № 6) та внесено до переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (затверджених НАПрН України у 2010 р.) – реєстраційний номер 204, с. 41.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування конституційно-правової моделі адміністративно-територіального устрою України, визначення його особливостей та проблем на сучасному етапі розвитку національної державності.
Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити такі задачі:
- дослідити історію становлення адміністративно-територіального устрою України;
- визначити поняття адміністративно-територіального устрою та його співвідношення із суміжними правовими категоріями, з’ясувати принципи такого устрою;
- розкрити особливості адміністративно-територіального устрою України з позицій його системності та ієрархічності, приділивши окрему увагу дослідженню правової природи Автономної Республіки Крим у складі України;
- проаналізувати чинне законодавство з питань адміністративно-територіального устрою на предмет його колізійності, наявності прогалин, означити перспективи його удосконалення;
- окреслити проблематику адміністративно-територіального устрою України у правових позиціях Конституційного Суду України;
- систематизувати наявні у теорії конституційного права підходи до визначення правовідносин у сфері адміністративно-територіального устрою та запропонувати авторське бачення складу таких відносин;
- сформувати основи конституційно-правової теорії адміністративно-територіальної реформи та розкрити правову складову такої реформи в сучасній Україні у порівняльно-правовому контексті.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі територіальної організації держави.
Предметом дослідження є конституційно-правові основи адміністративно-територіального устрою України.
Методи дослідження. При підготовці дисертації використаний комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнання. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод пізнання, що дає змогу розглянути процеси та явища у їх розвитку та взаємозв’язку. Історичний метод використано при дослідженні адміністративно-територіального устрою українських земель в історичній ретроспективі (розділ 1). Формально-логічний метод та метод аналізу і синтезу використовувалися при дослідженні відповідних доктринальних положень та змісту законодавства, виробленні теоретичних позицій і практичних пропозицій (розділ 2, підрозділ 3.1). Метод порівняльно-правового аналізу – при аналізі положень законодавства у сфері адміністративно-територіального устрою і практики його реалізації в Україні та зарубіжних державах (підрозділи 2.3, 2.4, 3.2). Системно-структурний метод – при дослідженні проблем узгодження положень Конституції України, Земельного кодексу України і Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та норм Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР (підрозділи 2.3, 3.1). Метод узагальнення – при аналізі теоретичних концепцій адміністративно-територіального устрою України та напрямів його вдосконалення (підрозділи 2.1, 2.2, 2.5, 3.2).
Загалом же при проведенні дослідження автор керувався системним підходом як спеціально узгодженою та модифікованою для пізнання явища адміністративно-територіального устрою України сукупністю методів (історичного, структурного, функціонального, аналізу, синтезу, моделювання, статистичного).
Теоретична основа дослідження. Автор використовував результати досліджень представників науки конституційного права: Абасова Г., Баранчука В., Батанова О., Борденюка В., Георгіци А., Кичуна В., Корнієнка М., Кушніренка О., Магновського І., Малишка М., Мяловицької Н., Павловського Р., Погорілка В., Прилуцького В., Ржевського В., Селіванова А., Страшуна Б., Телешуна С., Тодики Ю., Траніна О., Федоренка В., Фрицького О., Чіркіна В., Шаповала В., Шафіра М., Шляхтуна П.; а також представників науки державного (конституційного) права дорадянського періоду: Грибовського В., Жиліна А., Коркунова Н., Корфа С., Мартенса Ф., Нольде Б., Чичеріна Б.
Також було використано відповідні наукові позиції таких вітчизняних та зарубіжних вчених-правників, як: Алєксєєв С., Авакьян С., Баглай М., Баймуратов М., Гердеген М., Заєць О., Зіллер Ж., Кравченко В., Кресіна І., Кутафін О., Марченко М., Матузов М., Машков А., Мелащенко В., Мірошниченко А., Познер Р., Тихомиров Ю., Халфина Р.
Історичною основою дисертації стали праці Батюшкова П., Верменич Я., Владимирського-Буданова М., Головацького Я., Готьє Ю., Грушевського М., Дитятіна І., Дорошенка Д., Крипякевича І., Лащенка Р., Любавського М., Мрочек-Дроздовського П., Неволіна К., Самоквасова Д., Сергеєвича В., Станкевича В., Субтельного О., Токвіля А., Толочка П., Яворницького Д.
Теоретичною основою для висвітлення питань про правову природу актів Конституційного Суду України у сфері адміністративно-територіального устрою України та їх значення стали роботи Євграфова П., Кампа В., Козюбри М., Савчина М., Скакун О., Скоморохи В., Стрижака А., Тесленко М., Тимченка І., Тихого В., Ткачука П., Христової Г., Цимбалістого Т., Шевчука С., Шемшученка Ю., Юзькова Л.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням конституційно-правових основ адміністративно-територіального устрою України. В результаті дослідження здобувач особисто отримав низку нових положень, які виносяться на захист:
вперше:
- сформульовано визначення конституційно-правових принципів адміністративно-територіального устрою України як спеціально-юридичних принципів, що становлять фундаментальні засади, керівні ідеї, в яких втілюється сутність, зміст та політико-адміністративне призначення адміністративно-територіального устрою у державі, які визначають спрямованість і форми конституційно-правового регулювання у зазначеній сфері; відмежовано їх від правових принципів адміністративно-територіального устрою як принципів правосвідомості;
- визначено зміст адміністративно-територіальної реформи як регламентованих нормами права суспільних відносин, що опосередковують зміну конституційно-правових норм та врегульовуваних ними відносин у сфері адміністративно-територіального устрою, у яких зобов’язані суб’єкти (державні органи та посадові особи) взаємодіють із правомочними суб’єктами від громадянського суспільства (територіальними громадами, їх представницькими органами, народом України у цілому) з метою побудови раціональної просторової основи організації публічної влади, забезпечення доступності та якості надання соціальних та адміністративних послуг, ефективного використання публічних ресурсів, сталого розвитку територій, здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики;
- виділено у самостійну групу конституційно-правових відносин правовідносини у сфері адміністративно-територіальної реформи, а відповідні їм регулятивні конституційно-правові норми у окремий самостійний інститут конституційного права України;
удосконалено:
- визначення адміністративно-територіального устрою унітарної держави як обумовленого функціями держави і проведеного з урахуванням природно-історичних, економічних, національних, політичних, соціальних, культурних, екологічних та інших особливостей поділу території держави на частини і правового стану, який виникає після утворення адміністративно-територіальних одиниць, на основі якого будується система територіальних громад, органів місцевого самоврядування, органів державної влади і об’єднань громадян (політичних партій, громадських організацій) з метою забезпечення їх практичної діяльності;
- положення теорії про комплексний характер територіальної організації держави і про виділення ряду спеціальних ознак – юридичних властивостей, котрі детермінують особливості статусу Автономної Республіки Крим та виявляються у функціях, окремих принципах і гарантіях автономії, у специфіці адміністративно-територіального устрою республіки, особливому механізмі контролю за відповідністю Конституції Автономної Республіки Крим, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України, в особливостях взаємодії органів влади із органами місцевого самоврядування в автономії;
- визначення конституційно-правових відносин у сфері адміністративно-територіального устрою України, підходи до виділення їх характерних ознак, видів і складу;
- розуміння змісту основних вимог до реформування системи адміністративно-територіального устрою України;
дістали подальшого розвитку:
- підхід до вибудовування нової системи територіального устрою на основі принципу наступності територіального розвитку з урахуванням українських державницьких традицій просторової організації, близьких та віддалених історико-юридичних моделей територіального врядування;
- наукове положення, за яким у розвинених державах світу у зв’язку із становленням місцевого самоврядування територіальних колективів (громад), демократизацією засад публічного управління, залученням широких кіл громадськості до вирішення питань загальнодержавного і місцевого значення, утвердженням принципів громадянського суспільства та правової держави адміністративно-територіальний устрій трансформувався у політико-адміністративний територіальний устрій, збагатившись додатковими ознаками політичного, економічного, соціального характеру;
- характеристика політико-адміністративного територіального устрою унітарної держави як системи адміністративно-територіальних (політико-адміністративних) одиниць, яка в окремих випадках доповнюється автономними утвореннями;
- положення конституційно-правової теорії про населені пункти як адміністративно-територіальні одиниці і як об’єкти містобудування та про необхідність створення нормативного, фінансового підґрунтя і механізму для перетворення селищ міського типу у легалізовані категорії адміністративно-територіальних одиниць, зокрема селища;
- ідея покладення в основу визначення ієрархічної належності адміністративно-територіальних одиниць України критерію спеціальної правосуб’єктності таких одиниць, а також відповідності їх принципам Європейської системи кодифікації NUTS;
- систематизація правових позицій Конституційного Суду України у сфері адміністративно-територіального устрою України.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній діяльності – для подальшого поглиблення знань з питань територіального устрою України, проблем автономії, конституційно-правових відносин у сфері адміністративно-територіального устрою, адміністративно-територіальної реформи;
- у законотворчій діяльності – для удосконалення чинного та створення спеціального законодавства в сфері адміністративно-територіального устрою України;
- у правозастосовній діяльності – для підвищення якісного рівня судової та інших видів юридичної практики, пов’язаної із вирішенням питань адміністративно-територіального устрою України;
- у навчальному процесі – для викладання, підготовки підручників і навчальних посібників з курсів «Конституційне право України», «Проблеми конституційного права України», «Конституційне право зарубіжних країн».
Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при проведенні підготовки зі слухачами Національної школи суддів України (акт впровадження від 8 травня 2012 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні концептуальні ідеї, теоретичні позиції, висновки і практичні пропозиції, які викладено в дисертації, належать авторові. У статті, опублікованій у співавторстві, особистим внеском здобувача є наукові положення, що стосуються авторського визначення поняття правових позицій Конституційного Суду України, аналізу конкретних актів Суду на предмет вирішення питань адміністративно-територіального устрою України (обсяг – понад 90 % праці).
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі конституційного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також обговорено на кафедрі конституційного та міжнародного права Національної академії внутрішніх справ.
Окремі результати дослідження доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях, таких як: «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (23-24 квітня 2009 р.; 23 квітня 2010 р., м. Київ), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (26-27 лютого 2010 р., м. Харків), «Наука і вища освіта» (22-23 квітня 2010 р., м. Запоріжжя), «Верховенство права та права людини» (7-9 травня 2010 р., м. Київ), «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (14-16 травня 2010 р., м. Львів), «Треті конституційні читання» (28-29 травня 2010 р., м. Харків), «Правові реформи в Україні» (21 жовтня 2010 р., м. Київ), «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (8 грудня 2010 р., м. Київ), «Актуальні питання державотворення в Україні» (21-22 квітня 2011 р., м. Київ), «Демократія у країнах Східної Європи: конституційно-правовий вимір (Тодиківські читання)» (27-28 травня 2011 р., м. Харків), «Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку» (23-24 вересня 2011 р., м. Київ), «Державотворення та правотворення в період реформ: питання теорії та практики» (19-20 квітня 2012 р., м. Київ).
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 18 публікаціях, з яких сім є науковими статтями, опублікованими у фахових наукових виданнях, визначених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (з них одна у співавторстві), та 11 – тезах наукових доповідей і повідомлень.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного із з’ясуванням конституційно-правової моделі адміністративно-територіального устрою України, визначенням його особливостей та проблем на сучасному етапі розвитку національної державності.
Із висновків проведеного дисертаційного дослідження найбільш загальними і значущими є наступні:
1. Територія держави є її невід’ємною субстанціонально-просторовою ознакою та становить просторове обмеження публічної влади держави і об’єкт її верховного територіального владарювання. Територіальна організація держави охоплює собою адміністративно-територіальний устрій, економічне і спеціальне районування (поділ на виборчі, військові, освітні та інші спеціальні округи).
2. Адміністративно-територіальний устрій українських земель в історичній ретроспективі відображав як національні традиції українців, їх прагнення до створення та утвердження власної державності, так і політичні інтереси та систему управління держав, до складу яких входили означені землі. Різноманіття адміністративно-територіальних одиниць, що існували на теренах сучасної України (землі, волості, воєводства, повіти, полки, сотні, курені, комітати (жупи), дистрикти, губернії, провінції, намісництва, округи, райони, області), значно вплинуло, а подекуди навіть визначальним чином, на сучасний адміністративно-територіальний устрій нашої незалежної держави.
3. Адміністративно-територіальній устрій – це обумовлений функціями держави і проведений з урахуванням природно-історичних, економічних, національних, політичних, соціальних, культурних, екологічних та інших особливостей поділ території держави на частини і правовий стан, який виникає після утворення адміністративно-територіальних одиниць, на основі якого будується система територіальних громад, органів місцевого самоврядування, органів державної влади і об’єднань громадян (політичних партій, громадських організацій) з метою забезпечення їх практичної діяльності.
4. Конституційно-правові відносини у сфері адміністративно-територіального устрою України є окремим видом нормативно закріплених суспільно-політичних відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу адміністративно-територіальної організації держави та є наслідком діяльності їх суб’єктів або ж незалежно від волі цих суб’єктів виступають результатом стану розподіленості території держави на адміністративно-територіальні одиниці. Зазначені правовідносини займають особливе місце у системі конституційно-правових відносин, оскільки гарантують територіальну неподільність держави, закріплюють єдність територіальних громад і створюють територіальну основу цілісності українського суспільства.
5. Положення статті 133 Конституції України є юридичною підставою для виникнення загальних правовідносин у сфері адміністративно-територіального устрою України, на основі яких виникають конкретні адміністративно-територіальні правовідносини. Об’єктами загальних правовідносин виступають територія України, система адміністративно-територіального устрою та склад України, розподіл повноважень між державою Україна та її окремими адміністративно-територіальними одиницями, влада народу (територіальної громади) і публічна влада у частині удосконалення їх територіальної організації. Об’єктами конкретних правовідносин виступають територія та межі адміністративно-територіальних одиниць, правовий статус цих одиниць, їх адміністративні центри, найменування адміністративно-територіальних одиниць та населених пунктів, їх вулиць, площ тощо. Дії ж уповноважених та зобов’язаних органів у сфері адміністративно-територіального устрою України є втіленням їх функцій та повноважень і розглядаються як елемент змісту адміністративно-територіальних правовідносин.
6. Ознакою адміністративно-територіальних одиниць є проживання на їх території організованого за територіальним принципом населення. Саме члени територіальних громад наділяють адміністративно-територіальні одиниці рисами політичної організації і зумовлюють їх здатність виступати суб’єктами права.
7. З позицій теорії конституційно-правових відносин, Автономна Республіка Крим є суб’єктом відносин у сфері адміністративно-територіального устрою України як окреме політико-адміністративне утворення у складі унітарної держави, що має особливий конституційно-правовий статус порівняно із територіальними утвореннями того ж рівня організації публічної влади (області, міста зі спеціальним статусом).
8. Стан нормативно-правового регулювання адміністративно-територіального устрою України, включаючи процедуру прийняття рішень, характеризується нечіткістю та еклектичністю, а в певних аспектах зарегульованістю. Залишаються невирішеними питання про процедуру утворення і ліквідації сіл, селищ, міст і областей; встановлення і зміни меж, найменування та перейменування областей, Автономної Республіки Крим, встановлення та перенесення їх адміністративних центрів; утворення та ліквідації, найменування і перейменування районів у містах; обліку існуючих та реєстрації новостворених чи виключення з облікових даних відомостей про області, райони у містах. Верховна Рада України вирішує питання адміністративно-територіального устрою постановами, але, з огляду на їх важливість, зазначені питання повинні вирішуватися законами.
9. З метою удосконалення правового регулювання питань адміністративно-територіального устрою необхідно невідкладно розробити та прийняти спеціальний закон про адміністративно-територіальний устрій України, pro tanto автором роботи запропоновано його концепцію (Тест проекту концепції Закону «Про адміністративно-територіальний устрій України» викладено у Додатку А до роботи).
10. В умовах недостатнього законодавчого врегулювання питань адміністративно-територіального устрою, важливу роль відіграють правові позиції Конституційного Суду України. Завдяки конструктивній позиції Суду вдалось розв’язати низку наболілих проблем територіальної організації України, чим було забезпечено стабільність та поступовість правової практики у відповідній сфері конституційно-правових відносин. Очевидною залишається потреба у врахуванні практики Конституційного Суду при модернізації законодавства з питань, пов’язаних із адміністративно-територіальним устроєм України.
11. На сьогодні назріла потреба у здійсненні рішучих кроків у сфері адміністративно-територіальної реформи. Функціональним інструментом перетворень має стати Концепція реформи адміністративно-територіального устрою, яка разом із законом про адміністративно-територіальний устрій і прийнятими на його основі актами створять нормативно-правові, фінансові, організаційні, наукові, кадрові передумови до удосконалення існуючого адміністративно-територіального устрою України.
12. Основними вимогами до реформування системи адміністративно-територіального устрою України мають стати:
- відсутність на території адміністративно-територіальної одиниці інших одиниць того ж рівня;
- визначення чітких меж кожної адміністративно-територіальної одиниці;
- повсюдність юрисдикції органів місцевого самоврядування на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
- основою нового адміністративно-територіального устрою України мають бути об’єднані територіальні громади, які утворюються на добровільній основі за законодавчо визначеною процедурою з власними органами самоврядування, в тому числі виконавчими органами рад;
- при визначенні повноважень органів місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць має враховуватися їхня спроможність реалізувати ці повноваження та забезпечуватися достатній рівень фінансування повноважень органів місцевого самоврядування;
- визначення повних та вичерпних повноважень органів місцевого самоврядування у межах їх адміністративно-територіальних одиниць з обов’язковим застосуванням принципу субсидіарності;
- структура суб’єктів публічної влади адміністративно-територіальних одиниць має відзначатися максимальним доступом громадян та юридичних осіб до послуг, що надаються цими суб’єктами;
- створення чіткої системи контролю за діяльністю місцевих суб’єктів публічної влади адміністративно-територіальних одиниць з боку інститутів громадянського суспільства.
13. Перманентність розвитку правовідносин адміністративно-територіального устрою означає, що в суспільстві відбувається безперервний процес реформування як послідовної зміни адміністративно-територіального устрою шляхом реформ. В конкретно-історичних умовах простору та часу адміністративно-територіальна реформа опосередковуватиме перехід суспільства і держави від старих адміністративно-територіальних відносин до якісно нових.
14. Адміністративно-територіальну реформу в Україні необхідно розпочинати з глибинного переосмислення, новації існуючих та формування нових дієвих принципів права у сфері адміністративно-територіального устрою України. Особливу увагу слід приділити врахуванню українських державницьких традицій просторової організації, історико-юридичних моделей територіального врядування. Значний реформаційний потенціал вбачається у якісно оновленому, проте історично зумовленому розумінні пріоритетів територіальних перетворень на основі принципу наступності територіального розвитку.
15. Виокремлення самостійної групи правовідносин у сфері реформи адміністративно-територіального устрою дає підстави стверджувати про можливість об’єднання відповідних регулятивних конституційно-правових норм у окремий самостійний інститут конституційного права України. Не виключено, що з прийняттям відповідних нормативно-правових актів, згаданий інститут переросте у головний інститут загального конституційно-правового інституту територіальної організації держави (територіального устрою України).
16. Загалом, адміністративно-територіальний устрій виступає з однієї сторони засобом удосконалення конституційної системи, утвердження принципів демократичної, соціальної та правової держави, з іншої – об’єктом реформаційного процесу у рамках оновленої парадигми конституційного ладу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Скрипнюк О. В. Курс сучасного конституційного права України : академічне видання / О. В. Скрипнюк. – Х. : Право, 2009. – 468 с.
2. Лащенко Р. Лекції по історії українського права / Р. Лащенко [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.library.kr.ua/elmuseum/ zem/lecture.html
3. Батюшковъ П. Волынь. Историческія судьбы юго-западного края / П. Батюшковъ. – С.-Петербургъ : Типографія Товарищества «Общественная Польза», 1888. – 438 с.
4. Чичеринъ Б. Областныя учрежденія Россіи въ ХVІІ-мъ веке / Б. Чичеринъ. – М. : Типографія Александра Скякна, 1856. – 608 с.
5. Сергеевич В. И. Вече и князь. Русское государственное устройство и управленіе во времена князей Рюриковичей / Сергеевич В. И. – М. : Типографія А. Мамонтова, 1867. – 424 с.
6. Владимірскій-Будановъ М. Обзоръ исторіи русскаго права. Изданіе третье / М. Владимірскій-Будановъ. – Кіевъ : Типографія высочайше утвержд. Т-ва печатн. дела и торг. И. Н. Кушнеревъ и Ко, 1900. – 690 с.
7. Папакін Г. Історія державних установ України : Урядуючі інституції та державні установи ІХ-початку ХХ ст. / Георгій Папакін. – К. : Інститут історії України НАН України, 2010. – 242 с.
8. Головацкий Я. Карпатская Русь / Я. Головацкий // Журналъ министерства народнаго просвещенія. – Іюнь 1875. – Санктпетербургъ : Типографія В. С. Балашева, 1875. – С. 349-396.
9. Дорошенко Д. І. Історія України в 2-х томах. Том 1 (до половини ХVІІ століття) / Д. І. Дорошенко. – К. : Глобус, 1991. – 238 с.
10. Дитятинъ И. Устройство и управленіе городовъ Россіи. Т. І / И. Дитятинъ. – С.-Петербургъ : Типографія П. П. Меркульева, 1875. – 515 с.
11. Неволинъ К. Изследованія о городахъ русскихъ. Общій списокъ Русскихъ городовъ / К. Неволинъ. – С.-Петербургъ, 1845. – 85 с.
12. Самоквасовъ Д. Древніе города Россіи. Историко-юридическое изследованіе / Д. Самоквасовъ. – С.-Петербургъ : Типографія К. Замысловскаго, 1873. – 203 с.
13. Толочко П. Київська Русь / П. Толочко. – К. : Абрис, 1996. – 360 с., іл.
14. Ивановъ П. Опытъ историческаго изследованія о межеваніи земель въ Россіи / П. Ивановъ. – М. : Типографія С. Селивановскаго, 1846. – 163 с.
15. Єфименко О. Я. Історія України та її народу : Пер. з рос. / О. Я. Єфименко. – К. : Мистецтво, 1992. – 256 с.
16. Любавский М. Областное деленіе и местное управленіе Литовско-Русскаго государства ко времени изданія перваго Литовскаго статута / М. Любавский. – М. : Университетская типографія, 1892. – 998 с.
17. Владимірскій-Будановъ М. Населеніе юго-западной Россіи. Отъ половины ХV в. до Люблинской уніи (1569 г.) / М. Владимірскій-Будановъ. – Кіевъ : Типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1891. – 215 с.
18. Экстрактъ изъ указоъ, инструкцій и учрежденій, съ разделеніемъ по матеріямъ, на девятнатцать частей. Выпускъ ІІ // Под ред. Василенка Н. П. – Черниговъ : Типографія Губ. Земства, 1902. – 307 с.
19. Верменич Я. В. Адміністративно-територіальний устрій українських земель / Я. В. Верменич // Енциклопедія історії України : В 5 т. Т. 1 : А-В. / Редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. – К. : «Наукова думка», 2003. – 688 с.
20. Яцишин М., Оксенчук І. Правові основи автономії України у ХVІІ-ХVІІІ століттях : історико-правове дослідження / М. Яцишин, І. Оксенчук // Право України. – 2011. – № 10. – С. 278-284.
21. Велика історія України : У 2-х томах. – Том ІІ / Передм. д-ра І. П. Крипякевича ; Зладив М. Голубець. – К. : Глобус, 1993. – 400 с.
22. Козаченко А. І. Органи державної влади і управління України другої половини ХVІІ ст. : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 «теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / А. І. Козаченко. – Харків, 2001. – 211 с.
23. Літопис Грабянки // Збірник козацьких літописів : Густинський, Самійла Величка, Грабянки. – К. : Дніпро, 2006. – 976 с.
24. Актъ избранія въ Запорожскіе Гетманы Юрія Хмельницкаго и учиненныя прежде съ отцемъ его Богданомъ, а потомъ съ нимъ Юріемъ въ Переяславле, при Ближнемъ Боярине Князе Алексее Никитиче Трубецкомъ, договорныя новыя статьи, вместе съ присягою Гетмана и Старшинъ въ верности Государю Царю Алексею Михайловичу № 262 // Полное собраніе законовъ Россійской имперіи (ПСЗРИ), съ 1649 года. Том І. Съ 1649 по 1675. – Санктпетербургъ : Типографія ІІ Отделенія Собственной Его Императорскаго Величества Канцеляріи, 1830. – 1075 с.
25. Актъ приведенія той стороны Днепра десяти Козацкихъ полковъ (Черкасскаго, Каневскаго, Белоцерковскаго, Корсунскаго, Браславльскаго, Уманскаго, Калницкаго, Подольскаго, Паволочскаго и Торговицкаго) Полковниковъ, Старшинъ и всехъ жителей въ вечное Россіи подданство, избраніе въ Переяславле Ивана Самойловича Гетманомъ обеихъ сторонъ Днепра, постановленныя съ нимъ 20 статей и клятвенная его запись въ верности Россійскому Престолу № 573 // ПСЗРИ. Том І. Съ 1649 по 1675. – Санктпетербургъ, 1830. – 1075 с.
26. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення видання 1913 року. Друкарня «С. В. Кульженко» / М. Грушевський. – К., 1990. – 524 с.
27. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. Т.1 / Редкол. : П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. – К. : Наукова думка, 1990. – 592 с.
28. Дорошенко Д. І. Історія України в 2-х томах. Том ІІ (від половини ХVІІ століття) / Д. І. Дорошенко. – К. : Глобус, 1991. – 349 с.
29. Объ уничтоженіи Запорожской сечи, и о причисленіи оной къ Новороссійской Губерніи : Манифестъ от 3 августа № 13.354 // ПСЗРИ. Том ХХ. Съ 1775 по 1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
30. Горобець В. Полково-сотенний устрій Гетьманату / Історія українського козацтва : Нариси : У 2 т. / Редкол. : В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К. : Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – Т.1. – 800 с.
31. Объ учрежденіи губерний и о росписаніи къ нимъ городовъ : Указъ № 2218 // ПСЗРИ. Том ІV. 1700-1712. – Санктпетербургъ, 1830. – 888 с.
32. Богословській М. Областная реформа Петра Великого. Провинція 1719-27 гг. / М. Богословській. – М. : Университетская типографія, 1902. – 585 с.
33. Объ устройстве Губерній и об определеніи въ оныя Правителей : Указъ № 3380 // ПСЗРИ. Том V. 1713-1719. – Санктпетербургъ, 1830. – 781 с.
34. Мрочекъ-Дроздовскій П. Областное управленіе Россіи ХVІІІ века до учрежденія о губерніяхъ. Историко-юридическое изследованіе. Часть І. Областное управленіе эпохи перваго учрежденія губерній (1708-1719 г.) / П. Мрочекъ-Дроздовскій. – М. : Университетская типографія (Катковъ), 1876. – 353 с.
35. О составленіи купцамъ, как и въ другихъ Государствахъ, торговыхъ компаній, о расписаніи городовъ по торговымъ деламъ на провинціи, съ подчиненіемъ малыхъ городовъ главному Провинціяльному городу и о причисленіи къ слободамъ разночинцевъ, имеющихъ промыслы : Указъ № 1706 // ПСЗРИ. Том ІІІ. 1689-1699. – Санктпетербургъ, 1830. – 691 с.
36. Мартенс Ф. Лекціи по государственному праву Ф. Мартенс. – Санктпетербургъ : Типографія С.-Петербургской одиночной тюрмы, 1892. – 295 с.
37. Готье Ю. Исторія областного управленія въ Россіи отъ Петра І до Екатерины ІІ. Томъ І / Ю. Готье. – М. : Типографія Г. Лисснера и Д. Собко, 1913. – 480 с.
38. О объявленіи Малороссіянамъ что въ Малороссійскіе полки назначаются Полковники изъ Русскихъ : Указъ № 4173 // ПСЗРИ. Том VІІ. 1723-1727. – Санктпетербургъ, 1830. – 933 с.
39. О причисленіи новопоселенныхъ Заднепровскихъ местъ Россійскаго владенія къ Миргородскому полку; объ устроеніи тамъ крепостей, и о запрещеніи допускать откупщиковъ въ слободы, принадлежащія Миргородському и Полтавскому полкамъ : Указъ № 8813 // ПСЗРИ. Том ХІ. 1740-1743. – Санктпетербургъ, 1830. – 991с.
40. О продленіи поселенія Сербовъ, въ отведенныъх имъ Заднепровскихъ местахъ; о высылке поселившихся тамъ сходцевъ изъ Малороссіи на прежнія жилища; о вспоможеніи и покровительстве, каковыя должны оказывать начальства поселеннымъ Сербамъ; и объ отводе земель для вновь выходящихъ сей же націи людей между природными Россійскими подданными : Указъ № 10.049 // ПСЗРИ. Том ХІІІ. 1749-1753. – Санктпетербургъ, 1830. – 959 с.
41. Объ учрежденіи въ Малороссіи, вместо Гетманскаго Правленія, Малороссійской Коллегіи : Указъ № 12.277 // ПСЗРИ. Том ХVІ. С 28 Іюня 1762 по 1765. – Санктпетербургъ, 1830. – 1121 с.
42. О замененіи Магдебургскаго Права въ Малороссіи Литовскимъ Статутомъ и общими Россійскими узаконеніями : Высочайше утвержденное положеніе Комитета Министровъ № 4319 // ПСЗРИ. Собраніе второе. Том VІ. Отделеніе первое. 1831. – Санктпетербургъ, 1832. – 790 с.
43. О именованіи Новосербскаго селенія Новороссійскою Губерніею; о поселеніи въ оной полковъ, двухъ Гусарскихъ и Пикинернаго, о плане раздачи земель къ ихъ заселенію : Височайше утвержденный докладъ № 12.099 // ПСЗРИ. Том ХVІ. С 28 Іюня 1762 по 1765. – Санктпетербургъ, 1830. – 1121 с.
44. Объ Украинской линіи Славяно-Сербіи; о состоящемъ за той линіею поселеніи и о подчиненіи онаго къ Новороссійской Губерніи подъ единое право : Височайше утвержденный докладъ № 12.180 // ПСЗРИ. Том ХVІ. С 28 Іюня 1762 по 1765. – Санктпетербургъ, 1830. – 1121 с.
45. О называніи Славено-Сербіи Провинціею Екатерининскою; о подчиненіи оной Новороссійской Губерніи и о принятіи желающихъ тамъ селиться Малороссіянъ : Указъ № 12.211 // ПСЗРИ. Том ХVІ. С 28 Іюня 1762 по 1765. – Санктпетербургъ, 1830. – 1121 с.
46. О присоединеніи ихъ местечекъ съ жителями, землями и угодьями къ ведомству Новороссійской Губерніи : Височайше утвержденное прошеніе Малороссійскихъ сотенныхъ Старшинъ местечекъ Кременчуга и Власовки № 12.236 // ПСЗРИ. Том ХVІ. С 28 Іюня 1762 по 1765. – Санктпетербургъ, 1830. – 1121 с.
47. О возвращеніи въ ведомство Малороссіи местечекъ, вошедшихъ по новому образованію въ составъ Новороссійской Губерніи : Указъ № 12.339 // ПСЗРИ. Том ХVІІ. 1765-1766. – Санктпетербургъ, 1830. – 1136 с.
48. О состояніи Бахмутскому уезду и Бахмутской крепости Коменданту съ гарнизономъ въ ведомстве Новороссійской Губерніи : Указъ № 12.376 // ПСЗРИ. Том ХVІІ. 1765-1766. – Санктпетербургъ, 1830. – 1136 с.
49. Объ учрежденіи, для вновъ присоединенныхъ къ Новороссійской Губерніи Провинцій, четырехъ Канцелярій, и о построеніи моста у Кременчуга чрезъ реку Днепръ : Височайше утвержденный докладъ № 12.367 // ПСЗРИ. Том ХVІІ. 1765-1766. – Санктпетербургъ, 1830. – 1136 с.
50. Объ учрежденіи изъ всехъ Слободскихъ полковъ особой Губерніи и о сборе податей на содержаніе и учрежденіе Слободскихъ легкихъ войскъ : Височайше утвержденный докладъ от 16 декабря № 12.293 // ПСЗРИ. Том ХVІ. С 28 Іюня 1762 по 1765. – Санктпетербургъ, 1830. – 1121 с.
51. Объ учрежденіи въ Слободскихъ полкахъ приличнаго гражданскаго устройства, и о местопребываніи Канцелярій Губернской и Провинціальной : Манифестъ № 12.440 // ПСЗРИ. Том ХVІІ. 1765-1766. – Санктпетербургъ, 1830. – 1136 с.
52. О именіи осторожности отъ зловредныхъ людей, ищущихъ нарушить благоденствіе, тишину и спокойствіе : Манифестъ № 13.039 // ПСЗРИ. Том ХVІІІ. 1767-1769. – Санктпетербургъ, 1830. – 1040 с.
53. Объ учрежденіи Харьковской Губерніи и о составленіи оной изъ 15 уездовъ : Указъ № 15.004 // ПСЗРИ. Том ХХ. Съ 1775 по 1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
54. Объ утвержденіи гербовъ городамъ Харьковскаго Наместничества : Височайше утвержденный докладъ № 15.238 // ПСЗРИ. Том ХХІ. Съ 1781 по 1783. – Санктпетербургъ, 1830. – 1084 с.
55. Объ открытіи Губернскихъ Присутственныхъ местъ въ Харькове : Указъ № 15.097 // ПСЗРИ. Том ХХ. Съ 1775 по 1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
56. Объ учрежденіи Азовской Губерніи, съ разделеніемъ оной на две Провинціи Азовскую и Бахмутскую : Указъ № 14.252 // ПСЗРИ. Том ХХ. Съ 1775 по 1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
57. О присоединеніи Екатерининской Провинціи къ Азовской Губерніи : Указъ № 14.658 // ПСЗРИ. Том ХХ. Съ 1775 по 1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
58. О переводе изъ Белевской крепости Губернскаго Правленія въ город Екатеринославль : Указъ № 14.777 // ПСЗРИ. Том ХХ. Съ 1775 по 1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
59. Лохвицкий А. Губернія. Ея земскія и правительственныя учрежденія. Часть 1 / А. Лохвицкий. – С.Петербургъ : Типографія Ивана Бочкарева, 1864. – 265 с.
60. Учрежденія для управленія Губерній Врероссійскія Имперіи : № 14.392 // ПСЗРИ. Том ХХ. 1775-1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
61. О положеніи границъ между Наместничествами и между уездами каждаго Наместничества : Указъ № 15.160 // ПСЗРИ. Том ХХІ. 1781-1783. – Санктпетербургъ, 1830. – 1084 с.
62. О Присоединеніи города Кіева къ Молороссіи : Указъ № 14.381 // ПСЗРИ. Том ХХ. Съ 1775 по 1780. – Санктпетербургъ, 1830. – 1043 с.
63. Объ учрежденіи Новгородскаго-Северскаго Наместничества, № 15.227, Объ учрежденіи Кіевскаго Наместничества, № 15.228, Объ учрежденіи Черниговскаго Наместничества, № 15.229 : Указы // ПСЗРИ. Том ХХІ. Съ 1781 по 1783. – Санктпетербургъ, 1830. – 1084 с.
64. Объ открытіи Казанской Губерніи и Кіевскаго Наместничества, № 15.335, Объ открытіи Черниговскаго и Новгородско-Северскаго Наместническихъ Правленій, и учрежденнаго въ Тверскомъ Наместничестве города Корчевы, № 15.378 : Указы // ПСЗРИ. Том ХХІ. Съ 1781 по 1783. – Санктпетербургъ, 1830. – 1084 с.
65. О гербахъ городовъ Кіевскаго Наместничества, № 15.422, О гербахъ городовъ Черниговскаго Наместничества, № 15.423, О гербахъ городовъ Новгородскаго-Северскаго Наместничества, № 15.424 : Височайше утвержденные доклады // ПСЗРИ. Том ХХІ. Съ 1781 по 1783. – Санктпетербургъ, 1830. – 1084 с.
66. О составленіи Екатеринославскаго Наместничества изъ Губерній Азовской и Новороссійской : Указъ № 15.696 // ПСЗРИ. Том ХХІ. Съ 1781 по 1783. – Санктпетербургъ, 1830. – 1084 с.
67. О распоряженіяхъ по устройству Екатеринославской Губерніи : Указъ № 15.908 // ПСЗРИ. Том ХХІІ. Съ 1784 по 1788. – Санктпетербургъ, 1830. – 1174 с.
68. Объ учрежденіи Губернскаго города въ Екатеринославскомъ Наместничестве, подъ названіемъ Екатеринославля, и о составленіи сего Наместничества изъ 15 уездовъ : Указъ № 15.910 // ПСЗРИ. Том ХХІІ. Съ 1784 по 1788. – Санктпетербургъ, 1830. – 1174 с.
69. О переводе Присутственныхъ местъ изъ Ольвіополя въ Новый-Миргородъ: Указъ № 16.054 // ПСЗРИ. Том ХХІІ. Съ 1784 по 1788. – Санктпетербургъ, 1830. – 1174 с.
70. О переводе уездныхъ Присутственныхъ местъ изъ города Кременчуга въ городъ Градище, а Губернскаго Правленія и Палатъ въ Губернской городъ Екатеринославль : Указъ № 16.774 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
71. О присоединеніи къ Екатеринославской Губерніи земель; новопрібретенныхъ отъ Порты Оттоманской, между рекъ Буга и Днестра лежащихъ : Указъ № 17.017 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
72. О переводе Екатеринославскаго Наместничества городовъ Новомосковска и Алексополя въ назначенныя места : Указъ № 17.255 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
73. О переводе учрежденнаго въ Екатеринославской Губерніи города Александріи въ местечко Крыловъ и о наименованіи онаго городомъ Александріею : Указъ № 17.361 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
74. О присоединеніи местечка Крюкова къ городу Кременчугу, съ подчиненіемъ тамошнему Магистрату и объ упраздненіи Крюковской Ратуши : Указъ № 17.504 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
75. Объ учрежденіи Таврической Области : Указъ № 15.920 // ПСЗРИ. Том ХХІІ. Съ 1784 по 1788. – Санктпетербургъ, 1830. – 1174 с.
76. Объ составленіи Таврической Области изъ 7 уездовъ, и объ открытіи Присутственныхъ местъ въ оныхъ городахъ : Указъ № 15.924 // ПСЗРИ. Том ХХІІ. Съ 1784 по 1788. – Санктпетербургъ, 1830. – 1174 с.
77. О состояніи тремъ Малороссійскимъ Губерніям, каждой изъ десяти округовъ : Указъ № 16.987 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
78. Объ учрежденіи въ Кіевскомъ и Черниговскомъ Наместничествахъ уездныхъ городовъ изъ местечекъ и объ открытіи тамъ Присутственныхъ местъ; объ образе удовлетворенія владельцовъ, коимъ местечки сіи принадлежали; и о наполненіи ихъ потребными чиновниками : Указъ № 17.526 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
79. О возстановленіи въ Малороссіи правленія и судопроизводства сообразно тамошнимъ правамъ и прежнимъ обрядамъ : Указъ № 17.594 // ПСЗРИ. Том ХХІV. Съ 6 Ноября 1796 по 1798. – Санктпетербургъ, 1830. – 872 с.
80. О присоединеніи къ Россіи отъ Польши некоторыхъ Областей, и объ учрежденіи изъ оныхъ Губерній: Минской, Изяславской и Брацлавской : Указъ № 17.112 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
81. О принятіи присяги отъ жителей вновь присоединенныхъ к Россіи отъ Польши, при последнемъ ея разделеніи, областей; объ устройстве оныхъ на основаніи Учрежденія о Губерніяхъ и объ устанвленіи Таможенъ, также пограничной цепи и стражи на новой границе : Указъ № 17.323 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
82. О составленіи Брацлавскаго Наместничества изъ 13 округовъ : Указъ № 17.334 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
83. О устроеніи городовъ въ Брацлавской Губерніи и о назначеніи суммы на Губернскіе расходы : Указъ № 17.336 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
84. Объ открытіи Присутственныхъ местъ въ Брацлавскомъ Наместничестве по Учрежденію о Губерніяхъ : Указъ № 17.448 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
85. О учрежденіи Волынской и Подольской Губерній первой изъ 13, а последней изъ 12 уездовъ : Указъ № 17.352 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
86. Объ открытіи Волынскаго Наместничества въ городе Житомире : Указъ № 17.512 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
87. Объ оставленіи города Житомира Губернскимъ городомъ Волынской Губерніи : Указъ № 21.364 // ПСЗРИ. Том ХХVІІІ. 1804-1805. – Санктпетербургъ, 1830. – 1352 с.
88. О разныхъ распоряженіяхъ касательно устройства Волынской и Подольской Губерній : Указъ № 17.354 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
89. О присоединеніи слободы Балта къ городу Еленску, съ переименованіемъ онаго Балтою : Указъ № 18.164 // ПСЗРИ. Том ХХІV. Съ 6 Ноября 1796 по 1798. – Санктпетербургъ, 1830. – 872 с.
90. Объ учрежденіи Вознесенской Губерніи изъ части, отходящей отъ Брацлавской Губерныи изъ земли, отъ Порты пріобретенной, и изъ трехъ уездовъ Екатеринославскаго Наместничества: Херсонскаго, Елисаветградскаго и Новомиргородскаго : Указъ № 17.300 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
91. О новомъ разделеніи Государства на Губерніи : Указъ № 17.634 // ПСЗРИ. Том ХХІV. Съ 6 Ноября 1796 по 1798. – Санктпетербургъ, 1830. – 872 с.
92. О назначеніи границъ Слободско-Украинской Губерніи и объ учрежденіи слободъ Зміева и Старобельска : Височайше утвержденный докладъ № 17.948 // ПСЗРИ. Том ХХІV. Съ 6 Ноября 1796 по 1798. – Санктпетербургъ, 1830. – 872 с.
93. Объ устроеніи Воронежской Губерніи и объ отчисленіи къ оной селеній : Височайше утвержденный докладъ № 18.116 // ПСЗРИ. Том ХХІV. Съ 6 Ноября 1796 по 1798. – Санктпетербургъ, 1830. – 872 с.
94. О именованіи Губернскаго города Новороссійской Губерніи Новороссійскомъ : Указъ № 18.288 // ПСЗРИ. Том ХХІV. Съ 6 Ноября 1796 по 1798. – Санктпетербургъ, 1830. – 872 с.
95. О переименованіи Новороссійской Губерніи казеннаго селенія Орехова городомъ и о переведеніи въ оное изъ селенія Токмака Присутственныхъ местъ Маріупольскаго уезда : Височайше утвержденный докладъ № 19.757 // ПСЗРИ. Том ХХVІ. 1800-1801. – Санктпетербургъ, 1830. – 882 с.
96. О назначеніи границъ Губерніямъ: Новороссійской, Кіевской, Минской, Волынской, Подольской и Малороссійской, и о разделеніи ихъ на уезды : Височайше утвержденный докладъ № 18.117 // ПСЗРИ. Том ХХІV. Съ 6 Ноября 1796 по 1798. – Санктпетербургъ, 1830. – 872 с.
97. Объ учрежденіи местечка Звенигородка въ Кіевской Губерніи уезднымъ городомъ, вместо Екатеринополя : Височайше утвержденный докладъ № 18.317 // ПСЗРИ. Том ХХV. 1798-1799. – Санктпетербургъ, 1830. – 935 с.
98. О упраздненіи Поветовыхъ и Подкоморскихъ Судовъ Кіевской Губерніи, Васильковскаго, Черкаскаго и Уманскаго поветовъ; и о причисленіи оныхъ къ Богуславскому, Чигринскому и Звенигородскому поветамъ : Указъ № 18.708 // ПСЗРИ. Том ХХV. 1798-1799. – Санктпетербургъ, 1830. – 935 с.
99. О переименованіи городомъ местечка Таращу на место бывшаго города Пятигоръ и о переведеніи туда Присутственныхъ мести : Височайше конфирмованный докладъ № 19.661 // ПСЗРИ. Том ХХVІ. 1800-1801. – Санктпетербургъ, 1830. – 882 с.
100. О переводе Ямпольскихъ Поветовыхъ Судовъ въ местечко Цекиновку : Указъ № 18.349 // ПСЗРИ. Том ХХV. 1798-1799. – Санктпетербургъ, 1830. – 935 с.
101. О переводе изъ местечка Чечельникъ Присутственныхъ местъ въ казенное селеніе Рогузку-Чечельницкую, съ переименованіемъ онаго Ольгополемъ : Указъ № 24.918 // ПСЗРИ. Том ХХХІ. 1810-1811. – Санктпетербургъ, 1830. – 954 с.
102. Объ именованіи Новороссійской Губерніи города Григоріополя, городомъ Чернымъ : Указъ № 19.570 // ПСЗРИ. Том ХХVІ. 1800-1801. – Санктпетербургъ, 1830. – 882 с.
103. О переименованіи города Чернаго Григоріополемъ; о дозволеніи жителямъ онаго на собственномъ ихъ иждивеніи переселиться, куда они заблагоразсудятъ, а остающимся принимать въ свое сообщество выходящихъ из-за границы : Указъ № 20.133 // ПСЗРИ. Том ХХVІІ. 1802-1803. – Санктпетербургъ, 1830. – 1197 с.
104. Объ отчисленіи отъ Слободско-Украинской Губерніи въ Воронежскую трехъ уездовъ и о возстановленіи въ Слободско-Украинской Губерніи трехъ заштатныхъ городові : Указъ № 20.205 // ПСЗРИ. Том ХХVІІ. 1802-1803. – Санктпетербургъ, 1830. – 1197 с.
105. О присоединеніи Старобельскаго уезда, Воронежской Губерніи, къ Слободско-Украинской Губерніи : Указъ № 29.729 // ПСЗРИ. Том ХХХІХ. 1824. – Санктпетербургъ, 1830. – 694 с.
106. О возстановленіи пяти Губерній и о подчиненіи погриничныхъ Губерній Военнымъ Губернаторамъ : Указъ № 20.004; Объ определеніи Губернаторовъ и о выборе для сего кандидатовъ в некоторыхъ Губерніяхъ : Указъ № 20.005 // ПСЗРИ. Том ХХVІ. 1800-1801. – Санктпетербургъ, 1830. – 882 с.
107. Объ уничтоженіи въ Черниговской Губерніи Поветоваго города, Новое Место называемаго; объ учрежденіи таковаго въ слободе Зыбкой съ наименованіемъ онаго Новозыбкой; объ обращеніи на устроеніе сего города откупной суммы за продажу вина по слободе Зыбкой; объ учрежденіи въ немъ вместо Ратуши, Магистрата и о запрещеніи Евреямъ селиться и приписываться въ ономъ : Указъ № 23.460 // ПСЗРИ. Том ХХХ. 1808-1809. – Санктпетербургъ, 1830. – 1416 с.
108. Объ учрежденіи Губерній Малороссійскихъ: Черниговской и Полтавской и Белорусскихъ: Могилевской и Витебской : Указъ № 20.162 // ПСЗРИ. Том ХХVІІ. 1802-1803. – Санктпетербургъ, 1830. – 1197 с.
109. О новомъ разделеніи Малороссійской Губерніи на Поветы : Указъ № 20.684 // ПСЗРИ. Том ХХVІІ. 1802-1803. – Санктпетербургъ, 1830. – 1197 с.
110. О переводе Губернскаго управленія изъ Николаева въ Херсонъ и о переименованіи Николаевской Губерніи Херсонскою : Указъ № 20.760 // ПСЗРИ. Том ХХVІІ. 1802-1803. – Санктпетербургъ, 1830. – 1197 с.
111. Объ открытіи Херсонской и Таврической Губерній : Указъ № 20.923 // ПСЗРИ. Том ХХVІІ. 1802-1803. – Санктпетербургъ, 1830. – 1197 с.
112. О разделеніи Новороссійской Губерніи на три Губерніи: на Николаевскую, Екатеринославскую и Таврическую, и объустройстве тамъ Судебныхъ мести : Указъ № 20.449 // ПСЗРИ. Том ХХVІІ. 1802-1803. – Санктпетербургъ, 1830. – 1197 с.
113. Історія українського права : Посібн. / І. А. Безклубий, І. С. Гриценко, О. О. Шевченко та ін. – К. : Грамота, 2010. – 336 с.
114. О выгонной земле для посадовъ : Височайше утвержденный докладъ № 22.587 // ПСЗРИ. Том ХХІХ. 1806-1807. – Санктпетербургъ, 1830. – 1390 с.
115. Уставъ Благочинія или Полицейскій № 15.379 // ПСЗРИ. Том ХХІ. 1781-1783. – Санктпетербургъ, 1830. – 1084 с.
116. Грамота на права и выгоды городамъ Россійской Имперіи № 16.188 // ПСЗРИ. Том ХХІІ. Съ 1784 по 1788. – Санктпетербургъ, 1830. – 1174 с.
117. О устроеніи города Вознесенська при реке Буге и о способахъ къ скорейшему совершенію сего предложенія : Указъ № 17.392 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
118. Объ учрежденіи въ Таврической Губерніи города Нагайска; о поселеніи въ ономъ Нагайцевъ и о даче имъ льготы на десять летъ отъ всехъ податей : Указъ № 28.523 // ПСЗРИ. Том ХХХVІІ. 1820-1821. – Санктпетербургъ, 1830. – 984 с.
119. О возведеніи Луганскаго завода на степень уезднаго города, подъ именемъ Луганска : Высочайше утвержденное положеніе Комитета Министровъ № 1085 // ПСЗРИ. Собраніе третіе. Том ІІ. 1882. – Санктпетербургъ, 1886. – 493 с.
120. О присоединеніи къ городу Ольвіополю селенія Гольты : Указъ № 24.130.а // Общее приложеніе къ томамъ Полнаго Собранія Законовъ. Том ХL. 1825. – Санктпетербургъ, 1830. – 763 с.
121. О учрежденіи города Александріи въ селеніи Усовке, и о возобновленіи Крыловскаго посада : Указъ № 22.248 // ПСЗРИ. Том ХХІХ. 1806-1807. – Санктпетербургъ, 1830. – 1390 с.
122. О переименованіи местечкомъ селенія Графа Потоцкаго Севериновки : Указъ № 22.198 // ПСЗРИ. Том ХХІХ. 1806-1807. – Санктпетербургъ, 1830. – 1390 с.
123. О причисленіи посада Крюкова не только по Полиціи, но и по всемъ частямъ управленія къ Полтавской Губерніи, соединивъ Полицію посада сего съ Кременчугскою : Височайше утвержденное положеніе Комитета Министровъ № 26.869 // ПСЗРИ. Том ХХХІV. 1817. – Санктпетербургъ, 1830. – 959 с.
124. О наименованіи одной изъ улицъ въ городе Житоміре «Синельниковскою» : Высочайшее повеленіе, объявленное Министромъ Внутреннихъ Делъ № 1246 // ПСЗРИ. Собраніе третіе. Том ІІ. 1882. – Санктпетербургъ, 1886. – 493 с.
125. Грибовскій В. Государственное устройство и управленіе Россійской имперіи / В. Грибовскій. – Одесса : Тип. «Техникъ», 1912. – 268 с.
126. О учрежденіи Измаильскаго Градоначальства : Именный, данный Сенату № 3953 // Полное собраніе законовъ Россійской имперіи. Собраніе второе. Том V. Отделеніе второе. 1830. – Санктпетербургъ, 1831. – 596 с.
127. Объ устроеніи селенія единоверных народовъ въ городе Одессе и окрестностяхъ онаго : Указъ № 17.320 // ПСЗРИ. Том ХХІІІ. Съ. 1789 по 6 Ноября 1796. – Санктпетербургъ, 1830. – 974 c.
128. Орловъ А. Историческій очеркъ Одессы съ 1794 по 1803 годъ / А. Орловъ. – Одесса : Тип. А Шульце, 1885. – 157 с.
129. Объ учрежденіи Порто-франко въ Одессе : Манифестъ № 26.792 // ПСЗРИ. Том ХХХІV. 1817. – Санктпетербургъ, 1830. – 959 с.
130. Объ открытіи въ Одессе порто-франко : Указъ № 27.866 // ПСЗРИ. Том ХХХVІ. 1819. – Санктпетербургъ, 1830. – 735 с.
131. О учрежденіи около Одессы особеннаго уезда : Указъ № 30.541 // ПСЗРИ. Том ХL. 1825. – Санктпетербургъ, 1830. – 763 с.
132. Объ образованіи Севастопольскаго Градоначальства : Высочайше утвержденное мненіе Государственнаго Совета № 52.397 // ПСЗРИ. Собраніе второе. Том ХLVІІІ. Отделеніе первое. 1873. – Санктпетербургъ, 1876. – 911с.
133. Объ объявленіи Николаевскаго военнаго губернаторства и Севастопольскаго градоначальства въ положеніи усиленной охраны и о включеніи этихъ местностей въ составъ Одесскаго временнаго генералъ-губернаторства : Высочайше утвержденное положеніе Комитета Министровъ № 761 // ПСЗРИ. Собраніе третіе. Том ІІ. 1882. – Санктпетербургъ, 1886. – 493 с.
134. О именованіи Слободско-Украинской губерніи Харьковскою : Именный, данный Сенату № 8654 // ПСЗРИ. Собраніе второе. Том Х. Отделеніе второе. 1835. – Санктпетербургъ, 1836. – 1269 с.
135. О составленіи вновъ учреждаемаго Одесскаго уезда : Высочайше утвержденное мненіе Государственнаго Совета № 965 // ПСЗРИ. Собраніе второе. Том ІІ. 1827. – Санктпетерб