КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад
“Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

На правах рукопису

РИЖУК ЮЛІЯ МИКОЛАЇВНА
УДК 342.7

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Омельченко Андрій Володимирович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ЯК КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ КАТЕГОРІЇ...……......................................................................................................13
1.1. Пріоритет прав і свобод людини і громадянина як принцип правової демократичної держави…………………………………………………………….13
1.2. Економічні права і свободи людини і громадянина: конституційні основи та місце в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні…..…………….…….…………………………………..………………...32
1.3. Законодавче закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні...…………………………………………………………...53

Висновки до Розділу 1……………………………………………………....72

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ………………………...77
2.1. Загальна характеристика економічних прав людини і громадянина в Україні…………………....………………………………………………………....77
2.2. Економічні свободи людини і громадянина в Україні: поняття, сутність та система…………………..…………………………………...………...97
2.3. Конституційні гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні...........................................................................................112

Висновки до Розділу 2…………………………………………………….131

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ ТА КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН…………………………………………………..137
3.1. Міжнародно-правове забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина……………………………………………………………137
3.2. Система економічних прав і свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах та в Україні: порівняльно-правовий аналіз………………157

Висновки до Розділу 3……………………………………………………..182

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………....…………………194
ДОДАТКИ………………………………………………………………….235
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми даного дослідження обумовлена реформуванням соціальної, економічної та політичної сфер сучасної України. Зміни у зазначених сферах життєдіяльності суспільства спричиняють їх змістовні перетворення та необхідність правового забезпечення таких перетворень. Перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки передбачає політичні та правові реформи, що пов’язуються, насамперед, із стрімким розвитком підприємництва, приватної ініціативи та приватизації державної власності. За такої ситуації законодавство України, з одного боку, повинно забезпечувати у повній мірі можливість кожного члена суспільства реалізовувати свої здібності та заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а з іншого – обмежити надмірне втручання держави у процес здійснення економічної діяльності. Зрозуміло, що такі зміни не можуть не впливати на законодавче визначення та практичне забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні, оскільки з останніми пов’язуються безпосередні можливості особи брати участь у суспільному виробництві.
Особливе значення мають конституційні способи закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій, оскільки за допомогою останніх визначена система економічних прав і свобод людини і громадянина стає реальною і є практичною складовою втілення у життя даних прав і свобод, що підвищує рівень актуальності обраної теми дослідження.
Варто зазначити, що всі ці обставини визначають необхідність вивчення питання щодо конституційного закріплення системи економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні та їх реалізації. Більш фундаментального розгляду потребують питання щодо конституційної природи економічних прав та їх місця в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні. Глобалізація, зростання активності міжнародних економічних відносин та міжнародне економічне співробітництво обумовлює актуальність дослідження питання міжнародно-правового забезпечення даної групи прав та проведення порівняльного аналізу закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина в Конституції України та конституційних актах зарубіжних країн.
Актуальність обраної теми також пов’язана з необхідністю вирішення проблем щодо забезпечення та захисту економічних прав і свобод як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні. Не дивлячись на закріплення економічних прав і свобод у міжнародних актах, у багатьох конституційних актах країн світу система даних прав є вузько визначеною.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на аналізі чинного законодавства
(в тому числі зарубіжного), а також на наукових працях представників вітчизняної та зарубіжної юридичної науки. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі загальної теорії держави і права, конституційного права, цивільного права, трудового права, господарського права та інших галузей права, а також філософії та економіки, серед яких роботи: С. С. Алексєєва, М. В. Баглая, С. О. Верланова, А. М. Головістікової, О. М. Гончаренко, О. В. Дзери, Р. В. Єнгибаряна, М. С. Кельмана, М. І. Козюбри, А. М. Колодія, С. О. Комарова, В. В. Кравченка, О. Г. Кушніренка, В. Д. Лагутіна, О. А. Лукашевої, М. М. Марченка, О. Г. Мурашина, В. С. Нерсесянца, А. Ю. Олійника, В. Ф. Опришка, Н. М. Пархоменко, В. Ф. Погорілка, П. М. Рабіновича, Т. М. Слінько, О. Ф. Скакун, О. В. Скрипнюка, Б. О. Страшуна, В. Я. Тація, Ю. М. Тодики, В. Л. Федоренка, М. Фрідмена (M. Friedman), О. Ф. Фрицького, Ю. М. Фролова, Е. Фромма (E. Fromm), М. І. Хавронюка, Ф. Хаєка (F.Hayek), В. М. Хропанюка, В. Є. Чиркіна, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, Ф. П. Шульженка та ін.
Вивчення праць названих та інших авторів переконує, що проблематика прав і свобод людини і громадянина в цілому, так і економічних зокрема, досліджена не в повній мірі. Саме цим і обґрунтовується вибір автором теми даної дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі цивільного та трудового права Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” у рамках комплексної цільової програми “Проблеми правового забезпечення соціально-політичного та економічного розвитку України” (номер державної реєстрації 0102 U 006315).
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є визначення поняття, системи та конституційних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні та аналіз закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина у міжнародних актах та конституційних актах окремих зарубіжних країн.
Відповідно до зазначеної мети в дисертаційному дослідженні вирішуються такі основні завдання:
з’ясувати сутність принципу пріоритету прав і свобод людини і громадянина, зокрема, економічних, в системі принципів правової демократичної держави;
визначити конституційні основи, поняття та місце економічних прав і свобод людини і громадянина у системі прав і свобод людини і громадянина в Україні;
здійснити огляд теоретичних концепцій, в яких розглядаються економічні права і свободи людини і громадянина, визначити систему відповідної групи прав і свобод та надати характеристику економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні;
визначити співвідношення економічних прав з економічними свободами людини і громадянина в Україні;
проаналізувати вітчизняне законодавство про економічні права і свободи людини і громадянина та визначити його складові елементи;
визначити види та зміст конституційних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні;
проаналізувати міжнародно-правове забезпечення економічних прав і свобод людини;
провести порівняльний аналіз конституційного закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні та зарубіжних країнах;
визначити необхідність та основні напрями удосконалення правового забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері регулювання та реалізації економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Предмет дослідження становлять економічні права і свободи людини і громадянина в Україні та їх конституційно-правові основи.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальнонаукові методи пізнання правових явищ, застосування яких обумовлено об’єктом і предметом дослідження, а саме: діалектичний метод, логіко-юридичний метод, метод системного аналізу, метод узагальнення, порівняльно-правовий метод, а також історико-юридичний метод.
Діалектичний метод використано для дослідження конституційних основ економічних прав і свобод людини і громадянина, сутності економічних прав і свобод людини і громадянина та їх взаємозв’язку з іншими групами конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). У роботі використано логіко-юридичний метод аналізу принципів правової демократичної держави; правових норм, що визначають зміст та гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні (підрозділи 1.1; 1.3; 2.3). Метод системного аналізу застосовано в частині дослідження економічних прав і свобод як системного феномена, що дало змогу проаналізувати їх структуру, визначити структуру законодавства України про економічні права і свободи людини і громадянина, визначити систему конституційних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина та міжнародно-правові акти, що визначають можливості осіб у економічній сфері (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3, 3.1). У результаті застосування методу узагальнення визначені ознаки економічних прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій (підрозділ 1.2, Розділ 2). Використання порівняльно-правового методу дозволило зробити низку запропонованих у дисертації висновків на основі проведеного прорівняльно-правового аналізу закріплення економічних прав і свобод у конституційних актах зарубіжних країн та в Україні. (підрозділ 3.2). За допомогою даного методу також були проаналізовані поняття “економічні права і свободи людини і громадянина”, “законодавство”, “конституційні гарантії прав і свобод” та інших правових категорій (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3). Історико-юридичний метод дав змогу розглянути економічні права і свободи в їх історичному розвитку, з’ясувати особливості різних етапів вказаного розвитку, а також його тенденції (підрозділи 1.2, 3.1).
Використання зазначених вище методів дозволило виконати визначені у роботі завдання, досягти мети дослідження та розкрити багатоаспектну сутність та тенденції правового забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в даній дисертаційній роботі вперше в Україні здійснений комплексний теоретичний аналіз конституційних основ та системи економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Найбільш суттєві результати, що характеризують наукову новизну даного дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:
вперше:
здійснено теоретичне розмежування понять “економічні права” та “економічні свободи”. Запропоновано авторське визначення поняття економічних свобод людини і громадянина як пов’язаних з економічними правами можливостей вільно діяти в економічній сфері та розпоряджатися результатами своєї економічної діяльності задля задоволення власних потреб;
визначено поняття конституційних основ економічних прав і свобод людини і громадянина як закріплених у Конституції України основоположних принципів, на яких базуються можливості особи бути учасником економічних відносин;
обґрунтовано положення, що сукупність норм права, які визначають можливості людини і громадянина в економічній сфері, утворюють міжгалузевий субінститут права в межах інституту конституційно-правового статусу особи;
доведено, що формами економічної свободи виступають економічні свободи людини і громадянина, а саме, свобода вибору професії та роду трудової діяльності; свобода страйку; свобода відпочинку; свобода володіння, користування та розпорядження приватною власністю, свобода підприємництва;
здійснено порівняльно-правовий аналіз конституційного закріплення економічних прав і свобод в Україні та в зарубіжних країнах;
удосконалено:
поняття принципів правової демократичної держави. Основними принципами правової демократичної держави визначені: верховенство права, визнання народу вищим джерелом влади, поділ влади та незалежне правосуддя, реальність та гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Доведено, що основоположним принципом правової демократичної держави є принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина;
визначення економічних прав людини і громадянина. Зокрема, у дисертації економічними правами людини і громадянина є законодавчо закріплені можливості людини і громадянина, які визначають здатність самостійно брати участь у суспільному виробництві (обміні, розподілі та використанні) матеріальних та нематеріальних благ з метою задоволення своїх потреб;
запропоновану у теоретичних концепціях систему економічних прав людини і громадянина в Україні, яку у дисертації представлено у наступному вигляді: право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на приватну власність, право на підприємницьку діяльність;
визначення законодавства України про економічні права і свободи людини і громадянина та його складових елементів. Законодавством України про економічні права і свободи людини і громадянина є сукупність нормативно-правових актів, що містять норми права, якими регулюються суспільні відносини в процесі здійснення економічної діяльності та визначається поведінка людини і громадянина в економічній сфері;
концепцію конституційних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні. У роботі доведено, що систему конституційних гарантій економічних прав і свобод складають: універсальні та специфічні гарантії;
отримали подальший розвиток:
визначення правової демократичної держави. Під правовою демократичною державою розуміється держава, в якій народ як єдине джерело влади встановлює через представницькі органи державної влади загальнообов’язкові правила поведінки (норми права), які визначають повноваження органів державної влади, закріплюють та охороняють права і свободи кожної людини, визнаючи людину найвищою соціальною цінністю та забезпечуючи її вільний розвиток;
визначення конституційних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні, що у роботі визначені як сукупність передбачених Конституцією України та іншими законами України нормативно-правових та організаційно-правових способів забезпечення реалізації можливостей людини і громадянина брати участь у суспільному виробництві (обміні, розподілі та використанні) матеріальних та нематеріальних благ та вільно розпоряджатися результатами своєї економічної діяльності з метою задоволення власних потреб;
система конституційних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні та види цих гарантій;
положення про міжнародно-правове забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина;
обґрунтування необхідності та основних напрямів удосконалення правового забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають теоретичне і практичне значення, що полягає у можливості їх використання:
у науково-дослідній діяльності для подальшої теоретичної розробки проблем визначення сутності та способів забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні;
у правотворчій діяльності для забезпечення механізмів ефективного здійснення конституційних економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні, з урахуванням міжнародних стандартів та світового досвіду;
у навчальному процесі для підготовки окремих тем програм та викладання таких навчальних дисциплін, як: “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Теорія держави та права”, “Порівняльне правознавство”; “Права і свободи людини і громадянина в Україні”, для підготовки підручників та посібників з конституційного права, відповідних розділів підручників з конституційного права зарубіжних країн, теорії держави і права та порівняльного правознавства.
Апробація результатів дослідження. Одержані автором дисертаційного дослідження результати доповідалися на наступних науково-практичних та науково-методичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи подолання” (м. Київ, 7–8 грудня 2005 р.; тези опубліковано); Всеукраїнська науково-практична конференція “Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір” (м. Маріуполь, 8 грудня 2006 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція “Україна – ЄС – Європа: нові виклики та модернізація відносин” (м. Київ, 18 квітня 2007 р.; тези опубліковано); Всеукраїнська наукова конференція “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (м. Львів, 9-10 листопада 2007 р.; тези опубліковано); Науково-методична конференція “Проблеми вдосконалення підготовки юристів: професійні та морально-етичні аспекти” (м. Київ, 16 жовтня 2008 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-м роковинам Чорнобильської катастрофи “Правові проблеми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи” (м. Київ, 18 травня 2011 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладено у десяти наукових працях автора, з яких чотири опубліковано у фахових наукових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених Департаментом атестації кадрів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, та шість – у збірниках матеріалів наукових конференцій. Дев’ять публікацій, в яких викладені результати дослідження, підготовлені здобувачем особисто, без участі співавторів.
Структура дисертації визначається предметом дослідження, його метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, а також висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 255 сторінок, в тому числі основний текст викладено на 193 сторінках, список використаних джерел складає 41 сторінку (447 найменувань) та додаток – 21 сторінку.

Список литературы

ВИCНОВКИ

Загальні висновки за результатами дисертаційного дослідження зводяться до наступного:
1. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що пріоритет прав і свобод людини і громадянина, в тому числі економічних, є основним принципом демократичної правової держави, оскільки права і свободи людини і громадянина виступають одним з основних джерел визначення ролі держави, пояснюючи і розкриваючи її сутність. Громадяни через представницькі органи, які приймають нормативно-правові акти, визначають та встановлюють межі втручання держави у всі сфери суспільного життя і економічну, зокрема. Пріоритет прав і свобод людини як принцип правової держави зводиться до того, що правова регламентація всіх сфер суспільного життя має здійснюватися виключно правовими законами, тобто їх зміст повинен базуватися на загальнолюдських цінностях, а людина, її здоров’я, честь, гідність, недоторканість, безпека та інтереси повинні виступати головною соціальною цінністю. У даному відношенні забезпеченість та гарантування прав і свобод людини, зокрема економічних, визначає ступінь визнання людини основною соціальною цінністю та пріоритетності інтересів людини у процесі формування завдань держави для виконання ролі держави у суспільстві. Важливість економічної сфери, як і можливостей людини у даній сфері, зводиться до того, що економічний розвиток країни прямо залежить від здатності кожної окремої особи реалізовувати свої здібності та заробляти для забезпечення собі достатнього життєвого рівня, з одного боку, та з іншого – тим самим піднімати загальний розвиток економіки (виробничої сфери) країни. Економічний розвиток країни безпосередньо залежить від можливостей людини і громадянина реалізовувати свої економічні права і свободи. Саме тому, пріоритет прав і свобод людини, зокрема економічних, є одним з основних принципів демократичної правової держави.
2. Аналіз юридичної літератури дає підстави стверджувати, що сьогодні питання щодо виділення групи економічних прав і свобод людини і громадянина та визначення їх системи, не вирішене однозначно. Автор доводить, що економічні права і свободи є окремою групою прав і свобод, які забезпечують можливості осіб брати участь у суспільному виробництві, а також систему даних прав і свобод пропонує представити у наступному вигляді: право на працю, вільний вибір професії та роду трудової діяльності (свобода праці); право на страйк, свобода страйку; право на відпочинок, свобода відпочинку; право на приватну власність та свобода у володінні, користуванні та розпорядженні приватною власністю; право на підприємницьку діяльність, свобода підприємництва. Окрема увага приділяється у роботі з’ясуванню питання щодо забезпечення економічних прав і свобод людини та економічних прав і свобод громадянина, обсяг яких, відповідно до Конституції України, є ширшим у громадян.
Економічні права і свободи людини і громадянина як самостійна група у системі прав і свобод людини і громадянина в Україні займають провідне місце у даній системі. Всі групи прав і свобод, що забезпечують різні сфери суспільного життя (особисту, політичну, економічну, соціальну, культурну та ін.), тісно взаємодіють між собою та доповнюють одна одну у процесі реалізації.
3. Конституційні основи економічних прав і свобод людини і громадянина визначені у Конституції України як основоположні принципи, на яких базуються можливості особи бути учасником економічних відносин, знаходять свій розвиток у нормах галузевого законодавства. Так, правове регулювання економічних прав і свобод людини і громадянина як складової правового статусу особи в Україні здійснюється певною сукупністю норм права, що визначають можливості людини і громадянина в економічній сфері та утворюють міжгалузевий субінститут права в межах інституту конституційно-правового статусу особи.
4. В дисертаційному дослідженні розмежовані поняття “економічні права” та “економічні свободи”. Економічними правами людини і громадянина є можливості, що пов’язані з реалізацією особою своїх здібностей щодо прийняття участі у суспільному виробництві та забезпеченні цим самим собі належного рівня життя. Систему економічних прав людини і громадянина, за пропозицією автора, складають: право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на приватну власність, право на підприємницьку діяльність. Економічні свободи людини і громадянина представлені як законодавчо передбачені можливості особи, яка виступає учасником економічних відносин з метою задоволення своїх потреб, що безпосередньо пов’язані з економічними правами, але не ототожнюються з останніми. Систему економічних свобод складають так звані “форми економічної свободи”: свобода у виборі професії та роду трудової діяльності (свобода праці); свобода страйку; свобода відпочинку; свобода у володінні, користуванні та розпорядженні приватною власністю; свобода підприємництва.
5. Автором визначено, що законодавство України про економічні права і свободи людини і громадянина – це сукупність чинних нормативно-правових актів, які визначають сутність та порядок реалізації економічних прав і свобод людиною і громадянином в Україні. Виходячи із змісту даної групи прав і свобод, законодавство про економічні права і свободи людини і громадянина складається із законодавства про працю, законодавства про відпочинок, законодавства про страйк, законодавства про власність та законодавства про підприємництво.
Складові законодавства про економічні права і свободи людини і громадянина в Україні представлено трирівнево: Конституція України, що містить норми права, які закріплюють право на працю, відпочинок, страйк, власність, підприємництво та відповідні свободи; спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють виключно право на працю, відпочинок, страйк, власність, підприємництво та відповідні свободи; нормативно-правові акти, що містять окремі норми, які регулюють право на працю, відпочинок, страйк, власність, підприємництво та відповідні свободи.
6. Аналізуючи поняття “гарантії прав і свобод людини і громадянина”, автор виходить з того, що гарантії прав і свобод людини і громадянина являють собою закріплені у Конституції України та у інших законах України методи, способи та механізми, якими передбачена реалізація, забезпечення та захист конституційних прав і свобод. Таким чином, конституційні гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина – це сукупність передбачених Конституцією України та іншими законами України способів забезпечення реалізації можливостей людини і громадянина брати участь у суспільному виробництві (обміні, розподілі та використанні) матеріальних та нематеріальних благ та вільно розпоряджатися результатами своєї економічної діяльності з метою задоволення своїх потреб. Виходячи з того, що за загальним правилом, гарантії поділяються на: загально-соціальні (загальні) та правові або юридичні (спеціальні), де правові поділяються на: міжнародно-правові та національні (внутрішньодержавні), конституційні та галузеві, нормативно-правові та організаційно-правові, універсальні та специфічні; судові та несудові; автором запропонована класифікація конституційних гарантій економічних прав і свобод на універсальні та специфічні, подана їх система та характеристика змісту кожної визначеної гарантії.
7. Проаналізувавши міжнародно-правові акти, в яких закріплені економічні права і свободи людини, автор зазначає, що міжнародні стандарти у сфері економічних прав і свобод як певні еталони можливостей людини, до забезпечення яких заохочуються або зобов’язуються держави, встановлені та набули значного розвитку у другій половині ХХ століття. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що більша увага у міжнародно-правовому забезпеченні приділяється саме забезпеченню права на працю як способу заробляти собі на життя шляхом реалізації своїх можливостей, а також умовам його реалізації. Право підприємницької діяльності міжнародними нормами регламентоване через призму свободи економічної діяльності, що витікає із реалізації права на працю.
Система міжнародних актів, що містять еталони економічних прав і свобод є широкою та розгалуженою. Так, до міжнародних документів універсального характеру відносяться Міжнародний білль про права та інші нормативні акти ООН, до регіональних – нормативні акти Ради Європи, нормативні акти Співдружності Незалежних Держав, Американська конвенція про права людини тощо.
8. Проведений порівняльний аналіз конституційного закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні та зарубіжних країнах дозволив визначити характерні особливості системи економічних прав і свобод людини і громадянина у країнах з різними правовими системами та дійти висновку, що основоположні засади економічних прав і свобод людини і громадянина більшою мірою забезпечені як в Україні, так і в інших країнах світу, що розглядалися у межах дисертаційного дослідження.
Особливостями конституційно-правового забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні є те, що в нормах Конституції України закріплені безпосередньо можливості особи вільно обирати працю або вільно погоджуватися на працю; право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Свій подальший розвиток зазначені можливості знаходять у галузевому законодавстві – цивільному, господарському, трудовому та ін.
9. Правове забезпечення економічних прав і свобод в Україні не позбавлене низки недоліків пов’язаних з механізмом реалізації зазначеної групи прав і свобод людини і громадянина. Основним напрямком удосконалення конституційно-правового забезпечення даної групи прав є зближення конституційно-правових статусів людини і громадянина у економічній сфері, як це передбачається у міжнародно-правових актах, та внесення відповідних змін до галузевого законодавства, щодо реалізації економічних прав і свобод людиною і громадянином в Україні.
10. В Україні на сучасному етапі розвитку першочерговим є вирішення проблем у сфері зайнятості, а саме досягнення забезпеченості робочими місцями усіх бажаючих та належного рівня заробітної плати, оскільки міграція населення за кордон у пошуках роботи негативно впливає на добробут країни в цілому. Політика зайнятості має базуватися на основоположних принципах взаємовідповідальності людини і держави, визнанні людини головною соціальною цінністю та джерелом визначення завдань й функцій держави.
11. Головними напрямами політики зайнятості як сфери державного регулювання автор визначає необхідність вирішення проблем забезпечення економічних прав і свобод на законодавчому рівні. Зокрема, внесення відповідних змін до Кодексу законів про працю України або прийняття, з урахуванням внесених у роботі пропозицій, Трудового кодексу України; внесення відповідних змін до Господарського кодексу України. Загальні напрями та способи щодо правового забезпечення економічних прав і свобод, з урахування їх важливості, доцільно було б деталізувати у загальнодержавній програмі економічного і соціального розвитку України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лященко Т. Правова держава як ідеал суспільної організації: погляд В. Кістяківського // Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій. – К.: Нац. акад. управ., 2003. – С. 282–288.
2. Популярна юридична енциклопедія / кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) [та ін.] – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
3. Философский энциклопедический словарь / сост.: Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А. Лутченко. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 576 с.
4. Шляхтун П.П. Конституційне право: слов. термінів / П.П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2005. – 568 с.
5. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: учеб. пособие для высш. учеб. заведений / под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1995. – С. 384.
6. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Изд. Бр. Башмаковых, 1911. – 698 c.
7. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учеб. / О.Ф. Скакун. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
8. Сухонос В.В. Теорія держави і права: навч. посіб. / В.В. Сухонос. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2005. – 536 с.
9. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
10. Тлумачний термінологічний словник з конституційного права / Л.Р. Наливайко, М.В. Беляєва; Запоріз. юрид. ін-т Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. – 2-е вид., доп. – Запоріжжя: Дніпр. металург, 2010. – 304 с.
11. История государства и права зарубежных стран: учеб. для вузов: в 2 т. / отв. ред. Н.А. Крашенинникова, О.А. Жидков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2004. – Т.1: Древний мир и Средние века. –– 720 с. – (Классический университетский учебник).
12. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: підруч. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2003. – 584 с.
13. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5: П–С. – 736 с.
14. Мережко О.О. Правова держава як міф // Правничий вісник. – К., 2006. – Вип.1. – С. 16–23.
15. Правовое государство, личность, законность / Н.В. Варламова, Е.А. Лукашева, Г.В. Мальцев, В.С. Нерсесянц [и др.] – М.: Изд. НИИ правовой политики и пробл. правоприменения РПА МЮ РФ, 1997. – 138 c.
16. Дмитренко М.А. Принципи правової держави // Четверті юридичні читання. – К., 2008. – С. 86–91.
17. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 464 с.
18. Словарь терминов по теории государства и права: учеб. пособие / рук. авт. кол. Н.И. Панов. – Харьков: Основа, 1997. – 180 с.
19. Рабінович, Петро Мойсейович. Основи загальної теорії права та держави : [Навч. посіб. для студ. спец. “Правознав.”] / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – 9-е вид., зі змін. – Львів: Край, 2007. – 188 с.
20. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: навч. посіб. / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 336 с.
21. Конституційне право України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів усіх форм навч. / З.С. Гладун, М.П. Федоров, М.Г. Федчишин. – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – 564 с.
22. Сікач І.В. Правова держава: концепція Б. Кістяківського // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – К., 1999. – Вип. 2. – С. 223–230.
23. Скрипнюк О.В. Правова держава і становлення системи соціально орієнтованого державного управління // Вісник. – Харків, 2004. – №2 (37). – С. 3–12.
24. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковий словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / Рос. акад. наук, Ин-т рус. яз. им. В.В. Виноградова. – 4-е изд., доп. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
25. Колодій А.М. Громадянське суспільство та правова держава: проблеми і шляхи побудови // Право України. – К., 2010. – № 7. – С. 12-17.
26. Скрипнюк О.В. Правова держава в Україні: теоретична модель і практика реалізації на сучасному етапі // Право України. – К., 2010. – № 7. – С. 4–11.
27. Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине / Ю.Н. Тодыка, О.Ю. Тодыка. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2004. – 368 с.
28. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / А.П. Заєць; Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 1999. – 36 с.
29. Іваненко Г.В. Сучасна правова держава // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 2005. – Вип. 25. – С. 138–143.
30. Мамут Л.С. Народ в правовом государстве. – М., 1999. – 160 с.
31. Сырых В.М. Теория государства и права: учеб. для вузов. – 5-е изд., стер. – М.: ЗАО “Юстицинформ”, 2006. – 704 с.
32. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: учеб. для вузов. – М.: Норма, 2004. – 552 с.
33. Введение в политологию: словарь-справочник / сост. Г.Л. Купряшин [и др.]; под ред. В.П. Пугачева. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 264 с.
34. Юридична енциклопедія: в 6 т. // редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.] – Т.2: Д–Й. – К.: Укр. енцикл., 1999. – 744 с.
35. Мере Ж. Принцип суверенітету. Історія та основи новітньої влади / пер. з фр. Л. Кононовича. – Л.: Кальварія. – 2003. – 216 с.
36. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Енциклопедичний курс: підруч. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
37. Кравцова Т.М. Здійснення принципів правової держави як засіб вдосконалення державного регулювання господарської діяльності / Т.М. Кравцова // Підприємництво, господарство і право. – К., 2004. – № 1. – С. 3–7.
38. Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления: курс лекций / Д.П. Зеркин, В.Г. Игнатов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448 с.
39. Основи демократії: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / авт. кол.: М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарчук та ін.; за заг. ред. А. Колодій; МОН України, Ін-т вищ. освіти АПН України, Укр.-канад. проект “Демократична освіта”. – К.: Вид. “Ай Бі”, 2002. – 684 с.
40. Основы государства и права: учеб. пособие / Л.Л. Богачева, В.А. Бигун, Ю.П. Битяк [и др.]; под ред. В.В. Комарова. – Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, 1997. – 245 с.
41. Лагутін В.Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: навч. посіб. для вузів. – К.: Просвіта, 1996. – 336 с.
42. Гринюк Р.Ф. Правова держава і демократія: питання взаємодії та взаємозв’язку // Право України. – К., 2010. – №7. – С. 43–50.
43. Ковальчук В.Б. Конституція як основа легітимності публічної влади в правовій демократичній державі // Право України. – К., 2010. – №7. – С. 59–69.
44. Конституційне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / Л.К. Байрачна, Ю.Г. Барабаш, Ф.В. Веніславський [та ін.]; за ред. В.П. Колісника, Ю.Г. Барабаша; МОН України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Харків: Право, 2008. – 415 с.
45. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка; відп. ред. В.Б. Авер’янов. – К.: Конус-Ю, 2008. – Кн. 2: Принцип верховенства права у діяльності держави та в адміністративному праві. – 311 с.
46. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – К., 1996. – № 30. – Ст. 141
47. Козюбра М.І. Принципи верховенства права і правової держави: єдність основних вимог // Наукові записки. – К., 2007. – Т. 64: Юридичні науки. – С. 3–9.
48. Іваненко Г.В. Сучасна правова держава // Актуальні питання політики: зб. наук. праць. – Одеса, 2005. – Вип. 25. – С. 138–143.
49. Конституційне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закладів / В.І. Чушенко, І.Я. Заяць; за заг. ред. В.І. Чушенка; Львів. нац. ун-т ім. І.Я. Франка. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2007. – 485 с.
50. Комаров С.А. Общая теория государства и права: учебник. – 7-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 512 с. – (Серия “Учебник для вузов”).
51. Великий енциклопедичний юридичний словник: А-Я / В.Б. Авер’янов, Д.С. Азаров, В.І. Акуленко [та ін.]; за ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2007. – 992 с.
52. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням громадян Галайчука Вадима Сергійовича, Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом) вiд 05.10.2005 № 6-рп/2005 // Урядовий кур’єр. –К., 2005. – № 198
53. Конституційне право України. Академічний курс: підруч. для студ. вищ. навч. закладів: у 2 т. / Ю.С. Шемшученко, Н.В. Воротіна, Т.А. Костецька [та ін.]; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, Київ. ун-т права; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2008. – Т. 2. – 800 c.
54. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка / пер. з англ. С. Панчишина та З. Ватаманюка. – К.: Основи, 1995. – 544 с.
55. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: навч. посіб. – 6-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 214 с.
56. Українська радянська енциклопедія: у 12 т. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1979. – Т. 3. – 870 c.
57. Крегул Ю.І. Правові основи державного управління економікою України: навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 431 с.
58. Конституційне право України : навч. посіб. / В.О. Серьогін; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Харків: ХНУВС, 2010. – 367 с.
59. Конституційне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закладів / за ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
60. Кравченко В.В. Конституційне право України: навч. посіб. – вид. 4-те, випр. та доп. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.
61. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: підруч. / за заг. ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка; Прецедент, 2006. – 344 с.
62. Оніщенко Н.М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи / Н.М. Оніщенко; відп. ред. Ю.С. Шемшученко; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Юрид. думка, 2008. – 316 с.
63. Права человека: учеб. для вузов / отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: Норма, 2004. – 576 с.
64. Правознавство: підруч. / авт. кол.: С.Е. Демський, В.С. Ковальський , А.М. Колодій (керів. авт. кол.) [та ін.]; за ред. В.В. Копейчикова. – 5-е вид., перероб. та доп. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
65. Теория государства и права: курс лекций / под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. – 476 с.
66. Максимов С.І. Права людини: універсальність і культурна різноманітність // Право України. – К., 2010. – № 2. – С. 36–43.
67. Козюбра М.І. Права людини і верховенство права // Право України. – К., 2010. – № 2. – С. 24- 35.
68. Конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в Україні / Ю.С. Шемшученко [та ін.]; за ред. Ю.С. Шемшученка; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Юрид. думка, 2008. – 251 с.
69. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России: учеб. пособие. – М.: изд. Моск. ун-та, Норма, 1997. – 304 с.
70. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні: теоретичні і практичні аспекти забезпечення. – К.: Логос, 2006. – 416 с.
71. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: навч. посіб. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
72. Присухін С.І. Філософія: навч. посіб. – у 2 ч. – К.: КНЕУ, 2006. –Ч. 2. Система філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. – 168 с.
73. Філософія: підруч. для вищ. шк. / за заг. ред. В.Г. Кременя, М.І. Горлача. – Харків: Прапор, 2004 – 736 с.
74. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948: міжнародний документ, ООН // Голос України. – К., 2008 – № 236.
75. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права вiд 16.12.1966 [Електронний ресурс]: міжнародний документ / ООН. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043
76. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 16.12.1966 [Електронний ресурс]: міжнародний документ / ООН. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042
77. Гайдулін О.О. Теорія держави і права. Автодидактичний комплекс. – К.: ППП, 2003. – 240 с.
78. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 1997. – 52 с.
79. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ю.М. Фролов; Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2005. – 20 с.
80. Теорія держави і права: академічний курс: підручник. / За ред. О.В.Зайчука, Н.М.Оніщенко. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 685 c.
81. Розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.М. Гончаренко; НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К., 2006. – 203 арк.
82. Чудаков М.Ф. Конституционное право зарубежных стран: слов.-справ. / М.Ф. Чудаков, Д.Е. Тагунов; под науч. ред. М.Ф. Чудакова. – Минск: Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь, 2009. – 131 с.
83. Марченко М.Н. Теория государства и права. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, 2004. – 640 с.
84. Захист профспілками соціально-трудових прав працівників в умовах ринкової економіки (теоретично-правовий аспект): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / В.Ю. Нікіфоров; Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2005. – 18 с.
85. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.1999 № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України –К., 1999. – № 45. – Ст. 397.
86. Балакірєва Р.С. Конституційне право України: навч. посіб. – К.: Центр навч. л-ри, 2003. – 209 с.
87. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні: підруч. – К.: Всеукр. асоц. вид-в “Правова єдність”, 2008. – 350 с.
88. Шумак І.О. Громадянські права і свободи людини за Конституцією України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2000. – 16 с.
89. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.Б. Горова; Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2000. – 16 с.
90. Гончаренко О.М. Співвідношення економічних прав з іншими правами людини і громадянина в Україні // Право України. – К., 2004. – № 9. – С. 55–58.
91. Скакун О.Ф. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vuzlib.net/beta3/html/1/11993/12065/
92. Букач В.В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / В.В. Букач; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 20 с.
93. Фридмен М., Хайек Ф. О свободе / пер. с англ. Cato Institute. – М.: Социум, Три квадрата, 2003. – Вып. 2. – 182 с. – (Серия “Философия свободы”).
94. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ж.М. Пустовіт; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2001. – 17 с.
95. Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / С.О. Верланов; Львів. нац. ун-т ім. І.Я. Франка. – Львів, 2008. – 16 с.
96. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В.Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – 768 с.
97. Андрусяк Т.Г. Теорія держави та права. Механізм правового регулювання [Електронний ресурс]: підруч. // Юриспруденція – on-line. – Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua/?i=190
98. Теория государства и права: учеб. для вузов / отв. ред. В.П. Перевалов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2007. – 496 с.
99. Советское право: учеб. для экон. и инж.-экон. спец. вузов / В.Ф. Опрышко, О.А. Костюченко, Ю.Н. Крупка [и др.]; под ред. В.Ф. Опрышко. – К.: Вища шк., 1990. – 462 с.
100. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: підруч. – 4-е стереотип. вид. – К.: АртЕк, 2001. – 264 с.
101. Цимбалюк М.М. Цивілізаційна цінність права у демократичному суспільстві // Право України. – К., 2003. – №2. – С. 65-69.
102. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна “законодавство”) вiд 09.07.1998 № 12-рп/98. // Офіційний вісник України. – К., 1998. – № 32. – С. 59.
103. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия издание / под ред. М.Ю. Тихомирова. – 5-е, доп. и перераб. – М.: Изд. г-на Тихомирова М.Ю., 2001. – 972 с.
104. Сущенко В.М. Тлумачення терміна „законодавство” Конституційним Судом України [Електронний ресурс] // Юридичний журнал. – 2003. – № 5. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/print.php?id=221
105. Проблемы общей теории права и государства: учеб. для вузов / под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2001. – 832 с.
106. Керимов Д.А. Философские проблемы права / Д.А. Керимов. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
107. Андрусяк Т.Г. Теорія держави та права. Система права та система законодавства [Електронний ресурс] // Юриспруденція – on-line. – Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua/?i=185
108. Пархоменко, Наталія Миколаївна.Джерела права: проблеми теорії та методології. / Н. М. Пархоменко; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К.: Юрид. думка, 2008. – 335 с.
109. Джерела конституційного права України / Ю.С. Шемшученко [та ін.]; відп. ред. Ю.С. Шемшученко, Н.М. Пархоменко; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Наук. думка, 2010. – 709 с.
110. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – К., 1971. – Дод. до № 50.
111. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 № 2694-XII // Відомості Верховної Ради України. – К., 1992. – № 49. – Ст. 668.
112. Закон України “Про колективні договори і угоди” вiд 01.07.1993 № 3356-XII // Відомості Верховної Ради України. – К., 1993. – № 36. – Ст. 361.
113. Закон України “Про державну службу” вiд 16.12.1993 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – К., 1993. – № 52. – Ст. 490.
114. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001 № 2493-III // Відомості Верховної Ради України. – К., 2001. – № 33. – Ст. 175.
115. Закон України “Про оплату праці” вiд 24.03.1995 № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – К., 1995. – № 17. – Ст. 121.
116. Закон України “Про зайнятість населення” вiд 01.03.1991 № 803-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – К., 1991. – № 14. – Ст. 170.
117. Конвенція про скасування примусової праці вiд 25.06.1957 №105 [Електронний ресурс]: міжнародний документ / МОП. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_013
118. Конвенція про адміністрацію праці: роль, функції та організація вiд 26.06.1978 № 150: міжнародний документ / МОП // Відомості Верховної Ради України. – К., 2005. – № 24. – С. 1054.
119. Конвенція про служби гігієни праці від 26.06.1985 № 161: міжнародний документ / МОП // Офіційний вісник України. – К., 2011. – № 47. – С. 379. – Ст. 1946.
120. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Основних напрямів реалізації державної політики зайнятості на 2010-2011 роки” від 08.09.2010 № 831 // Офіційний вісник України. – К., 2010. – № 69. – С. 10.
121. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства” від 08.04.2009 № 322 // Офіційний вісник України. – К., 2009. – № 26. – С. 52.
122. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положень щодо застосування Закону України “Про зайнятість населення” від 27.04.1998 № 578 // Офіційний вісник України. – К., 1998. – № 17. – С. 89.
123. Закон України “Про відпустки” вiд 15.11.1996 № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – К., 1997. – № 2. – Ст. 4.
124. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок надання військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ щорічної додаткової відпустки за особливий характер служби” від 14.09.2005 № 901 // Урядовий кур’єр. – К., 2005. – № 177.
125. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ” вiд 15.02.1999 № 187 // Офіційний вісник України. – К., 1999. – № 7. – С. 123.
126. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” вiд 17.11.1997 № 1290 // Офіційний вісник України. – К., 1997. – № 48. – С. 22.
127. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам” вiд 14.04.1997 № 346 // Урядовий кур’єр. – К., 1997.
128. Конвенція про оплачувані відпустки вiд 24.06.1970 № 132 [Електронний ресурс]: міжнародний документ / МОП. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_022
129. Конвенція про оплачувані учбові відпустки вiд 24.06.1974 № 140 [Електронний ресурс]: міжнародний документ / МОП. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_261
130. Конвенція про оплачувані відпустки в сільському господарстві вiд 26.06.1952 № 101 [Електронний ресурс]: міжнародний документ / МОП. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_233
131. Конвенція про щорічні оплачувані відпустки вiд 24.06.1936 № 52 [Електронний ресурс]: міжнародний документ / МОП. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_003
132. Закон України “Про порядок вирішення колективних спорів (конфліктів)” вiд 03.03.1998 № 137/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – К., 1998. – № 34. – Ст. 227.
133. Митний кодекс України вiд 11.07.2002 № 92-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2002. – № 38. – Ст. 288.
134. Закон України “Про міліцію” вiд 20.12.1990 № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – К., 1991. – № 4. – Ст. 20.
135. Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” вiд 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – К., 1992. – № 15. – Ст. 190.
136. Закон України “Про транспорт” вiд 10.11.1994 № 232/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – К, 1994. – № 51. – Ст. 446.
137. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” вiд 07.07.2010 № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – К., 2010. – № 41 / № 41-42; № 43; № 44-45 /.– Ст. 529.
138. Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” вiд 23.06.2005 № 2713-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2005. – № 30. – Ст. 409.
139. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” вiд 24.06.2004 № 1859-IV // Відомості Верховної Ради. – К., 2004. – № 39. – Ст. 488.
140. Закон України “Про телекомунікації” вiд 18.11.2003 № 1280-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2004. – № 12. – Ст. 155.
141. Закон України “Про Державну прикордонну службу України” вiд 03.04.2003 № 661-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2003. – № 27. – Ст. 208.
142. Закон України “Про дипломатичну службу” вiд 20.09.2001 № 2728-III // Відомості Верховної Ради України. – К., 2002. – № 5. – Ст. 29.
143. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” вiд 14.12.1999 № 1281-XIV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2000. – № 4. – Ст. 25.
144. Закон України “Про альтернативну (невійськову) службу” вiд 12.12.1991 № 1975-XII // Відомості Верховної Ради України. – К., 1992. – № 15. – Ст. 188.
145. Закон України “Про Збройні Сили України” вiд 06.12.1991 № 1934-XII // Відомості Верховної Ради України. – К, 1992. – № 9. – Ст. 108.
146. Коментар до Конституції України: наук.-популяр. вид. / гол. редкол. В.Ф. Опришко. – вид. 2-е, випр. та доп. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. – 412 с.
147. Протокол № 1 вiд 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод вiд 04.11.1950: міжнародний документ, Рада Європи // Офіційний вісник України. – К., 2006. – № 32. – С. 453.
148. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2003. – № 40. – Ст. 356.
149. Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002 № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – К., 2002. – № 21. – Ст. 135.
150. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – К., 2002. – № 3. – Ст. 27.
151. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – К., 2001. – № 25. – Ст. 131.
152. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2003. – № 18. – Ст. 144.
153. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – К, 2011. – № 13 / № 13-14, № 15-16, № 17 /. – Ст. 112.
154. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” вiд 15.05.2003 № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2003. – № 31. – Ст. 263.
155. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” вiд 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – К, 1991. – № 29. – Ст. 377.
156. Закон України “Про господарські товариства” вiд 19.09.1991 № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – К, 1991. – № 49. – Ст. 682.
157. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” вiд 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – К., 2000. – № 36. – Ст. 299.
158. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” вiд 07.06.1996 № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – К., 1996. – № 36. – Ст. 164.
159. Закон України “Про захист економічної конкуренції” вiд 11.01.2001 № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – К., 2001. – № 12. – Ст. 64.
160. Закон України “Про захист прав споживачів” вiд 12.05.1991 № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – К., 1991. – № 30. – Ст. 379.
161. Указ Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” вiд 23.07.1998 № 817/98 // Офіційний вісник України. – К., 1998. – № 30. – С. 2.
162. Указ Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” вiд 03.07.1998 № 727/98 // Офіційний вісник України. – К., 1998. – № 27. – С. 1.
163. Закон України “Про міжнародне приватне право” вiд 23.06.2005 № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – К., 2005. – № 32. – Ст. 422.
164. Проект Трудового кодексу України (реєстр. № 1108 від 10.12.2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=30947
165. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні” від 01.11.1999 № 2028 // Офіційний вісник України. – К., 1999. – № 44. – С. 63. – (втратила чинність).
166. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Коституції України при здійсненні правосуддя” вiд 01.11.1996 № 9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-96
167. Наказ Міністерства охорони здоров’я “Про затвердження Граничних норм підіймання і перемі