Конституційно-правові засади впливу парламентських фракцій на здійснення представницького мандата

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ВЕНГЕР ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.53:340.132.6

Конституційно-правові засади впливу парламентських фракцій на здійснення представницького мандата

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
КОЗЮБРА МИКОЛА ІВАНОВИЧ,
доктор юридичних наук, професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Конституційно-правова природа парламентських фракцій 13
1.1. Еволюція теорії народного представництва: філософсько-правовий аспект 13
1.2. Поняття та ознаки парламентських фракцій 35
1.3. Конституційно-правова природа та моделі парламентських фракцій 54
Розділ 2. Правові форми впливу парламентських фракцій на здійснення представницького мандата 76
2.1. Взаємовплив парламентських фракцій, виборчих систем та інших інститутів представницької демократії 76
2.2. Функції парламентських фракцій: практика регулювання у зарубіжних парламентах та вітчизняному законодавстві 92
2.3. Внутрішньофракційна структура та організація діяльності парламентських фракцій: порівняльно-правовий аналіз 113
Розділ 3. Конституційно-правові аспекти забезпечення фракційної єдності 130
3.1. Поняття, ознаки та сутність (вияви) фракційної єдності 130
3.2. Конституційно-правові механізми забезпечення фракційної дисципліни 147
3.3. Конституційно-правова відповідальність за порушення фракційної дисципліни: зарубіжний та вітчизняний стан правового регулювання 169
Висновки 189
Список джерел та літератури: 195

Вступ
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Поняття представницького мандата як політико-правовий інструмент здійснення народного суверенітету лежить в основі теорії парламентаризму. Діяльність парламенту в демократичному суспільстві обумовлюється рядом факторів як правового так і політичного характеру. За своєю природою парламент є органом, де діяльність політичних партій як інститутів громадянського суспільства через парламентські фракції реалізується у вироблення політики держави. Фракційна структуризація парламенту на сьогодні є ознакою наявності, розвитку та втілення демократичних цінностей в публічному управлінні.
Парламентські фракції, сформовані на основі певної політичної (партійної) лінії здійснюють визначальний вплив на реалізацію основних функцій парламенту в цілому та кожного депутата зокрема. При цьому їх роль в законодавчому процесі постійно зростає, що обумовлено еволюціонуванням представницької функції парламенту. Це вимагає дослідження конституційно-правових засад такого впливу фракцій на здійснення представницького мандата.
Питанням становлення і розвитку парламентаризму в цілому присвячено праці багатьох представників науки та практики – О.М. Бандурки, Ю.Г. Барабаша, С.Б. Гавриша, А.З. Георгіци, Н.Г. Григорук, Ю.Д. Дереваля, Г.С. Журавльової, В.С. Журавського, Д.А. Ковачева, А.М. Колодія, О.Л. Копиленка, Л.Т. Кривенко, В.П. Крижанівського, С.В. Лінецького, М.В. Оніщука, В.Ф. Погорілка, Є.В. Супрунюка, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та інших. Власне питанням аналізу діяльності парламентських фракцій присвячено роботи Ф.Т. Алескерова, К. Гейдара, В. Геллера, Е. Герона, К. Джанди, З. Енейді, Л. Епстейна, Р. Кабола, Р. Коола, Н.І. Кудерської, О.В. Кульчицької, Г. Кречмера, Л. Лінека, С. Лінн, Д. Мадурейри, В. Мюлера, В. Патзелта, М. Тавітс, Ф. Теймса, С. Сакроу та інших.
В їх працях проаналізовано окремі теоретичні та практичні аспекти діяльності парламентських фракцій, водночас, не запропоновано комплексного правового дослідження функціонування парламентських фракцій. Зокрема, в роботах К. Джанди, З. Енейді, Н.І. Кудерської, Л. Лінека, С. Лінн, В. Патзелта розглядаються лиш окремі правові аспекти функціонування та внутрішньої організації парламентських фракції. В. Геллер, Е. Герон, Л. Епстейн, Р. Кабол, Д. Мадурейра, В. Мюлер, Ф. Теймс, М. Тавітс, С. Сакроу концентрують увагу переважно на аналізі партійної системи та взаємовідносинах фракцій з позапарламентськими політичними структурами, що зумовлює переважання політологічної методології дослідження над правовою.
Наявне комплексне дослідження досвіду 12 європейських країн, за редакцією К. Гейдара та Р. Коола, «Парламентські партійні групи в Європейських демократіях: політичні партії перед зачиненими дверима» (2000) має політологічний характер, оскільки подає загальний аналіз функціонування фракцій в політичній системі. Ґрунтовне правове дослідження Г. Кречмера «Фракції. Партії в парламенті» (1999) обмежується досвідом Федеративної Республіки Німеччина. Дисертація О.В. Кульчицької «Конституційно-правовий статус депутатських фракцій Верховної Ради України» (2010) охоплює український досвід правового регулювання статусу парламентських фракцій без врахування значного зарубіжного досвіду їх ролі у здійсненні представницького мандата.
Таким чином, на даний час немає комплексного правового дослідження, яке б розкривало конституційно-правовий спектр функціонування парламентських фракцій. Переважна більшість досліджень не враховують здобутків правової теорії та практики зарубіжного парламентаризму щодо особливостей реалізації представницького мандата в умовах жорсткої фракційної структуризації парламенту. Саме тому, вкрай важливим є порівняльно-правовий аналіз способів взаємодії парламентських фракцій з їх членами та іншими парламентарями. Актуальними є питання правового регулювання формування та діяльності фракцій, їх ролі в законодавчому процесі та інших парламентських процедурах. Особливої уваги потребує фракційна дисципліна як елемент системи заходів забезпечення фракційної єдності, зокрема, спільність голосування фракції, право на вихід з фракції та ін. Правовий аналіз цих питань дає змогу виокремити конституційно-правові ознаки парламентських фракцій, які мають безпосередній вплив на представницький мандат та обумовлюють ефективність його здійснення.
Правове дослідження теоретичних аспектів функціонування парламентських фракцій та досвіду країн з розвиненими традиціями парламентаризму є особливо важливим з огляду на український досвід діяльності парламентських фракцій. За роки незалежності у Верховній Раді України було використано декілька моделей організації функціонування парламентських фракцій. Змінами до Конституції України у 2004 році було здійснено спробу перетворити парламентські фракції з добровільних в обов’язкові об’єднання депутатів. Обмеження вільного представницького мандата правовими засобами та надання йому окремих рис імперативності не забезпечило політичної мети – стабільності роботи представницького органу. Водночас, повернення у 2010 році до практики функціонування парламентських фракцій як добровільних об’єднань депутатів із правом вільного виходу, призвело до політичної деструктуризації Верховної Ради України та стимулювання частих міжфракційних переходів. Тому, надзвичайно важливим з практичної точки зору є дослідження конституційно-правової природи парламентських фракцій, а також їх впливу на здійснення представницького мандата. Аналіз досвіду правового регулювання конституційно-правового статусу, функцій та правових механізмів забезпечення діяльності фракцій в інших парламентах світу дасть змогу запропонувати конкретні шляхи удосконалення українського законодавства в цій сфері.
Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає напрямкам дослідницької діяльності кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія». Положення дисертаційного дослідження щодо місця парламентських фракцій в системі інститутів представницької демократії та стану їх правового регулювання відповідають меті та дослідницьким завданням здійснюваного кафедрою наукового проекту «Принцип верховенства права та проблеми його реалізації» (номер державної реєстрації 0107U000976). Питання правового аналізу українського законодавства про парламентські фракції та пропозиції дисертаційного дослідження щодо його вдосконалення відповідають затвердженим напрямкам дослідження наукового проекту «Експертиза законів про реформи, які проводяться в Україні на їх відповідність вимогам верховенства права», який здійснюється кафедрою.
Мета дослідження полягає у тому, щоб через комплексне дослідження конституційно-правової природи, суттєвих ознак та внутрішньої організації парламентських фракцій на основі аналізу законодавства, узагальнення практики парламентаризму, наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених-юристів визначити вид і міру впливу парламентських фракцій на представницький мандат, їх роль у процесі його здійснення та проаналізувати перспективні напрямки вдосконалення організації діяльності українського парламенту.
Виходячи із поставленої мети, вирішуються такі основні завдання:
• проаналізувати поняття, характерні риси, практичні прояви представницького мандата та парламентських фракцій як політичних об’єднань депутатів на основі вже наявних вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень;
• дати правову характеристику поняття парламентської фракції, визначити її характерні ознаки та сутність як об’єднання членів парламенту на політичній основі, відокремивши від інших видів об’єднань депутатів;
• проаналізувати конституційно-правову природу парламентських фракцій, моделі функціонування та практику правового регулювання їх діяльності в різних державах;
• через розгляд загальнотеоретичних характеристик системи інститутів представницької демократії та особливостей їх практичного вияву, визначити місце парламентських фракцій в цій системі, вивчити особливості їх взаємовпливу; виокремити та обґрунтувати основні функції парламентських фракцій, їх вплив на здійснення основних завдань парламентом в цілому та реалізацію окремого представницького мандата зокрема;
• вивчити особливості внутрішньої організації парламентських фракцій в різних країнах, конституційно-правовий вплив на здійснення фракцією покладених на неї функцій та повноважень;
• дослідити суть та значення фракційної єдності, систематизувати її вияви, згрупувати механізми правового забезпечення фракційної дисципліни та їх вплив на функціонування парламенту на основі демократичних принципів;
• узагальнити практику застосування форм конституційно-правової відповідальності для забезпечення фракційної дисципліни;
• визначити перспективні шляхи вдосконалення конституційно-правового статусу парламентських фракцій у Верховній Раді України, враховуючи проаналізований досвід країн з розвиненими традиціями парламентаризму.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із функціонуванням парламентських фракцій.
Предметом дослідження є конституційно-правові аспекти виникнення, здійснення та припинення представницького мандата, обумовлене функціонуванням парламентських фракцій.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів та прийомів наукового пізнання, які дали змогу розглядати державно-правові явища у зв’язку між собою та суспільством, виявити особливості функціонування представницького мандата у його взаємозв’язку з діяльністю парламентських фракцій.
Основою дослідження є наукові методи діалектичного, історичного, системного, аналітичного, структурно-функціонального, порівняльно-правового, науково-догматичного аналізу. Діалектичний метод наукового пізнання використовувався для з’ясування сутності теорії народного представництва, характерних особливостей її практичного вияву у здійсненні парламентарями представницького мандата. Історичний метод використовувався, насамперед, для дослідження еволюції теорії народного представництва, впливу на її розвиток суспільних інституцій, зокрема, політичних партій, а також для виокремлення характерних ознак представницької демократії, що сформовані історично. Аналітичний метод дав змогу поділити предмет дослідження на складові частини й дослідити притаманні їм властивості. Зокрема, при дослідженні конституційно-правової природи парламентських фракцій та фракційної єдності.
Метод системного аналізу застосовувався для розподілу предмету дослідження на окремі структурні елементи, дослідження їх взаємозв’язку, взаємопроникнення та впливу один на одного. Структурно-функціональний – для виявлення ознак і функцій парламентських фракцій, їх ролі та значення в процесі здійснення представницького мандата, а також порівняння конституційно-правового статусу депутатів-членів фракцій з позафракційними депутатами. Порівняльно-правовий метод застосовано для вивчення зарубіжного досвіду функціонування парламентських фракцій, виду та міри їх впливу на здійснення представницького мандата в кожній з проаналізованих держав. Науково-догматичний метод використано при детальному аналізі положень нормативно-правових актів, що регулюють функціонування парламенту та його структурних елементів в Україні та зарубіжних країнах. В результаті поєднання порівняльно-правового та науково-догматичного методів, вдалось виокремити конституційно-правові моделі функціонування парламентських фракцій, враховуючи досвід світового парламентаризму у врегулюванні аналогічних питань.
Джерельна база дослідження включає наукові праці (монографії, статті, навчальні посібники, підручники тощо) вітчизняних та зарубіжних авторів з конституційного права, теорії права, історії політичних і правових вчень, політології. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності Верховної Ради України та Палати Громад федерального парламенту Канади, які були опрацьовані здобувачем під час проходження стажувань в цих законодавчих органах; політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, отримані для даного дослідження в профільних бібліотеках названих парламентів. Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України та нормативні акти Верховної Ради України, які регулюють її внутрішньоорганізаційну діяльність, конституції, закони, внутрішньопарламентські правила процедури інших країн.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є новим комплексним порівняльно-правовим дослідженням впливу парламентських фракцій на здійснення представницького мандата в українській науці конституційного права.
За результатами дослідження сформульовано та науково обґрунтовано нові положення, висновки та рекомендації, найбільш вагомими з яких є:
вперше:
запропоновано розуміння парламентської фракції як об’єднання на основі спільної політичної позиції членів парламенту, яке визнане ним, є його структурним елементом, характеризується певним рівнем організаційної єдності, наділене інституційною автономністю в своїй діяльності, а також виокремлено суттєві ознаки парламентської фракції, що відокремлюють її з-поміж інших об’єднань членів парламенту;
визначено конституційно-правову природу парламентських фракцій як комплексну, що обумовлена одночасним репрезентуванням фракціями політичних партій як інституцій громадянського суспільства та перебуванням в статусі структурного елементу парламенту як державного органу;
виокремлено основні конституційно-правові моделі організації та функціонування парламентських фракцій залежно від комплексу правового регулювання: партійну, що передбачає домінування позапарламентських органів партії; інституційну, особливістю якої є глибока інтеграція фракції в парламентські інституційні механізми; інституційно-політичну, що передбачає нормативно закріплену залученість фракції в парламентські процедури з одночасним наданням позапарламентським органам партії вагомих важелів впливу на фракцію;
систематизовано та узагальнено практику зарубіжних парламентів щодо наявності та ефективного використання правових механізмів забезпечення фракційної єдності і дисципліни;
обґрунтовано необхідність реформування чинного законодавства України через запровадження таких правових інструментів забезпечення фракційної дисципліни як жорстка прив’язка членства у фракції до членства у виборних структурних органах парламенту, що формуються за політичними квотами фракцій; обмеження правових та організаційних можливостей створення нових фракцій; нормативне обмеження прав та повноважень позафракційних депутатів, порівняно із їх колегами, які є членами фракцій;
зроблено висновок про залежність внутрішньої структури парламентських фракцій, а також її впливу на здійснення представницького мандата, від конституційно-правових моделей організації функціонування фракцій;
запропоновано характеристику окремих форм індивідуальної, фракційної та загальнопарламентської конституційно-правової відповідальності як інструменту забезпечення фракційної дисципліни та обмеження міжфракційних переходів;
удосконалено:
характерні риси становлення та історичного розвитку теорії народного представництва в аспекті політико-правової природи представницького мандата;
необхідність аналізу парламентських фракцій як добровільних об’єднань представників народу, які базуються на теорії вільного представницького мандата, що відповідає демократичним принципам здійснення публічного управління;
правову класифікацію функцій парламентських фракцій та їх роль у здійсненні парламентських процедур, зокрема, виокремлено та надано правову характеристику представницької, установчо-організаційної та законотворчої функцій;
конституційно-правову характеристику поняття фракційної єдності як об’єктивного явища, обумовленого природною необхідністю консолідації зусиль депутатів для досягнення цілей парламентських фракцій;
отримали подальший розвиток:
необхідність продовження конституційно-правого дослідження тенденції до політизації здійснюваної парламентом представницької функції, яка спостерігається в більшості країн з розвиненими традиціями парламентаризму;
пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, спрямованого на забезпечення більш ефективної політичної структуризації Верховної Ради України через надання фракціям додаткових правових інструментів забезпечення внутрішньопарламентської демократії;
доцільність виокремлення парламентських фракцій та перспективи їх розвитку як самостійних суб’єктів участі у парламентських процедурах та позапарламентських правовідносинах.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Узагальнення, висновки та пропозиції зроблено з врахуванням основних теоретичних підходів доктрини представницького мандата та суті діяльності парламентських фракцій, а тому, можуть бути використані в подальшій науковій роботі для більш глибокого та повного дослідження всіх аспектів впливу парламентських фракцій на здійснення представницького мандата. В навчальному процесі результати дослідження можуть стати частиною відповідних підручників, посібників, навчальних матеріалів тощо, а також, можуть бути безпосередньо використані під час викладання таких дисциплін як «Теорія права і держави», «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Порівняльне конституційне право» та інших спеціалізованих курсів у вищих навчальних закладах. Висновки і пропозиції про вдосконалення правових механізмів функціонування парламентських фракцій у Верховній Раді України можуть бути використані безпосередньо в правозастосовній практиці, зокрема, структурними фаховими підрозділами (секретаріатами) парламентських фракцій при організації регулювання внутрішньофракційних відносин, побудові ієрархічної структури та механізму прийняття рішень тощо. Практичні аспекти правового регулювання та здійснення парламентського мандата в Україні і за кордоном, а також зроблені на їх основі висновки, можуть стати підґрунтям для напрацювання проектів нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства України в цьому питанні.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Особистий внесок здобувача полягає в аналізі конституційно-правової природи парламентських фракцій та дослідження їх впливу на здійснення представницького мандата. У дисертації використано матеріали досліджень, проведених особисто дисертантом, що відображено у списку опублікованих праць.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія», а також використовувались під час проведення семінарських занять з курсу «Порівняльне конституційне право» у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» автором.
Результати проведеного дослідження оприлюднювалися на низці загальноукраїнських та міжнародних конференцій і круглих столів, таких як: Оттавська Конференція Моделі України (Ottawa Model Ukraine Conference) (м. Оттава, Канада, 12-13.11.2010 р.), Оксфордська Конференція Моделі України (Oxford Model Ukraine Conference) (м. Оксфорд, Сполучене Королівство, 07-08.04.2011 р.), Друга міжнародна наукова конференція «Парламентські читання» (м. Київ, 07.10 2011 р., тези видано як публікацію), І-му Міжнародному науково-практичному форумі «Принцип верховенства права та права людини» (м.Київ, 24-26.10.2008р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні» (м. Тернопіль, 19.02.2009р., тези опубліковано), круглому столі «Принцип верховенства права в діяльності Конституційного Суду» в рамках Днів науки в НаУКМА (м. Київ, 27.01.2011 р., тези видано як публікацію).
Публікації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження викладено у десяти наукових статтях, дев’ять з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список литературы

Висновки

1. Еволюція теорії народного представництва, на сьогоднішньому етапі її розвитку, передбачає інституціоналізоване опосередкування представницького мандата суспільними об’єднаннями на політичній основі – політичними партіями. На парламентському рівні відносини «виборець-представник-публічна влада» опосередковуються парламентськими фракціями. Фракції створюються та функціонують в парламенті на політичній основі, тобто для втілення в державну політику певної політичної чи партійної лінії. Попри це, вони повинні залишатись об’єднаннями незалежних та самостійних в своїй діяльності представників народу. Ключовим є представлення інтересів народу з відображенням певних політичних переконань та ідеології, але не підміна його представництвом інтересів партій чи їх об’єднань.
2. Парламентська фракція – це об’єднання членів представницького законодавчого органу на основі спільної політичної позиції, як правило, партійне за своєю суттю, яке визнане самим парламентом, є його структурним елементом, характеризується певним рівнем організаційної єдності та наділене інституційною автономністю в своїй діяльності. Виходячи з даного визначення виокремлено такі основні ознаки парламентських фракцій, що відрізняють їх з-поміж інших об’єднань членів парламентів: це об’єднання членів колективного представницького органу – парламенту; політична мета такого об’єднання; правова обумовленість та наявність процедури визнання; організаційна єдність та структурованість; автономність в діяльності.
3. Об’єднання депутатів у парламентські фракції є їхнім правом, а не обов’язком. Теорія парламентаризму та досвід країн з розвиненими демократичними парламентськими традиціями підтверджують ефективність та доцільність використання вільного представницького мандата, що передбачає надання депутатам можливості вільно визначатись щодо створення об’єднань в тому числі й за політичною ознакою. Разом з тим, на сучасному етапі розвитку в більшості парламентів світу чітко прослідковується тенденція до обмеження зазначеного права депутата його політичною, партійною чи номінаційною (входження до виборчого списку) приналежністю на момент отримання представницького мандата. Водночас, не заперечується право депутата вільно змінити фракційну приналежність чи стати позафракційним. Названа тенденція до політизації здійснюваної парламентом представницької функції, яка спостерігається в більшості країн з розвиненими традиціями парламентаризму, потребує подальшого конституційно-правого дослідження.
4. Конституційно-правова природа парламентських фракцій є комплексною (двоїстою), оскільки обумовлена одночасним репрезентуванням фракціями політичних партій як інституцій громадянського суспільства та перебуванням в статусі структурного елементу парламенту як державного органу. Це обумовлює необхідність використання спеціальних правових механізмів регулювання діяльності парламентських фракцій та їх участі в парламентських процедурах.
5. Особливості конституційно-правового регулювання функціонування парламентських фракцій в різних країнах обумовлюються рядом правових, інституційних, політичних, історичних, організаційних та інших факторів. Залежно від комплексу правового регулювання запропоновано виокремлювати такі конституційно-правові моделі організації та функціонування парламентських фракцій: партійну, що передбачає домінування позапарламентських органів партії; інституційну, особливістю якої є глибока інтеграція фракції в парламентські інституційні механізми; інституційно-політичну, що передбачає нормативно закріплену залученість фракції в парламентські процедури з одночасним наданням позапарламентським органам партії вагомих важелів впливу на фракцію.
6. Парламентські фракції є невід’ємним елементом в системі інститутів представницької демократії та перебувають у взаємозв’язку з іншими її структурними елементами. Зокрема, виборча система як основний механізм формування парламенту впливає на вид і міру майбутньої політичної структуризації законодавчого органу. Як правило, пропорційні виборчі системи чи їх елементи стимулюють більш чітку фракціоналізацію парламенту та наявність вищого рівня фракційної дисципліни. Мажоритарні – превалювання в парламентських процедурах ролі індивідуального депутата над фракціями.
7. Ефективне функціонування сучасного представницького законодавчого органу держави передбачає активну участь фракцій в усіх парламентських процедурах. Компетенція фракцій може виходити за межі здійснення парламентом своїх повноважень й торкатись інших сфер суспільної активності. Фракції беруть участь у виробленні та прийнятті рішення щодо найважливіших суспільних питань різного рівня та ваги. У парламентських процедурах фракції організовують діяльність депутатів практично у всіх напрямках функціонування законодавчого органу. Фракції за квотним принципом формують предметні парламентські комітети, які є головними фаховими інституціями розробки текстів законів; подають свої кандидатури на керівні посади внутрішньопарламентських структур; визначають порядок денний роботи парламенту та впливають на процедуру розгляду законопроектів; відповідають за організацію роботи депутатів з виборцями у виборчих округах; є ключовими суб’єктами при парламентському способі формування уряду та контролю за його діяльністю. В межах парламентської діяльності фракціями здійснюються представницька, установчо-організаційна та законотворча функції.
8. Внутрішня організація парламентських фракцій, розподіл повноважень між її структурними частинами та спосіб прийняття нею рішень характеризує з одного боку конституційно-правову модель фракцій, що застосовується у відповідній країні, а з іншого – рівень, вид та міру демократичності діяльності парламентської фракції. Для привнесення правової визначеності та демократизму у парламентській діяльності в переважній більшості парламентів світу нормативно закріплюється повноважність фракції приймати самостійний статут (положення, регламент, правила тощо), що є ознакою їх організаційної незалежності в парламентських процедурах та їх можливості виступати самостійним суб’єктом в законодавчому процесі й при здійсненні інших повноважень парламентом.
9. Фракційна єдність є об’єктивним явищем та природною властивістю парламентських фракцій, обумовленою необхідністю консолідації зусиль депутатів для досягнення цілей діяльності парламентських фракцій. Фракційна єдність має два взаємопов’язані практичні прояви: фракційна єдиність та фракційна дисципліна. Єдиність передбачає добровільну спільну діяльність та узгодженість позицій членів фракції, колективне усвідомлення необхідності прийняття й дотримання фракційної позиції. Фракційна дисципліна є комплексом політичних, правових, організаційних та інших інструментів забезпечення фракційної єдності. Вона передбачає механізми стимулювання необхідної поведінки депутатів та настання відповідальності за ухилення від фракційної лінії.
10. Для збереження фракційної єдності можуть використовуватись різні інструменти (політичні, організаційні, правові та інші), які, опосередковуючи фракційну дисципліну, мають на меті конституювання фракції як єдиного цілого. З точки зору права, належними та допустимими можуть бути далеко не всі такі інструменти, адже їх застосування передбачатиме обмеження представницького мандата. Саме тому надзвичайно важливим є збереження розумного балансу між поставленими політичними завданнями та правовими механізмами їх досягнення. Демократичні основи діяльності парламенту є запорукою його ефективної діяльності та втілення вимог принципу верховенства права.
11. Аналіз досвіду функціонування парламентських фракцій в країнах з розвиненими традиціями парламентаризму доводить перевагу та ефективність використання непрямих правових механізмів забезпечення фракційної єдності. До таких механізмів відносяться: жорстка прив’язка членства у фракції до членства у предметних профільних парламентських комітетах та інших виборних структурних органах парламенту, які формуються за політичними квотами фракцій, обмеження правових та організаційних можливостей створення нових фракцій у міжвиборчий період протягом скликання парламенту, обмеження прав та повноважень позафракційних депутатів, порівняно із їх колегами, які є членами фракцій та інші. Важливим залишається забезпечити мінімально необхідний обсяг повноважень для таких депутатів, щоб вони могли здійснювати представницький мандат.
12. В результаті використання непрямих правових механізмів забезпечення фракційної єдності, членство депутата у фракції надає йому певні переваги, порівняно з незалежними (позафракційними) депутатами. Депутати - члени фракцій мають дещо більший обсяг прав і можливостей участі в парламентських процедурах, порівняно з позафракційними. При цьому участь у роботі фракції не повинна бути умовою дійсності представницького мандата. Вихід з фракції може мати наслідком певне обмеження повноважень депутата, але не втрату представницького мандата в цілому.
13. Ефективним правовим інструментом фракційної дисципліни є конституційно-правова відповідальність. В практиці парламентаризму використовуються індивідуальна (вплив конституційно-правової відповідальності розрахований на окремого члена парламенту), фракційна (правових обмежень та засторог зазнає вся фракція) та загально-парламентська (заходи відповідальності вживаються до парламенту в цілому ) форми конституційно-правової відповідальності. Цей інститут, з одного боку, повинен забезпечити належний механізм стимулювання правомірної поведінки та збереження фракційної єдності, а з іншого – не повинен суттєво обмежувати представницький мандат. Виходячи з такої логіки, пропонується не застосовувати дострокове припинення повноважень члена парламенту за порушення ним фракційної дисципліни (імперативний мандат), а використовувати названі непрямі правові механізми. При цьому, як крайня форма конституційно-правової відповідальності, пропонується можливість дострокового припинення повноважень всього парламенту.
14. На основі проведеного дослідження пропонується вдосконалити конституційно-правове регулювання функціонування парламентських фракцій в Верховній Раді України. Комплексна правова природа парламентських фракцій, особлива сфера їх функціонування, роль та значення в законодавчому процесі та інших парламентських процедурах обумовлюють необхідність визначення засад правового регулювання на рівні Конституції України. В Основному Законі слід закріпити основи регулювання діяльності парламентських фракцій як добровільних об’єднань депутатів на політичній основі; визначити статус депутатських груп як неполітичних об’єднань депутатів з метою розмежування їх ролі в парламентських процедурах порівняно з фракціями; закріпити можливість перебування депутата у виборних органах парламенту за квотою парламентської фракції в залежності від входження до її складу. Доцільно також закріпити право фракції на відкликання чи заміну свого представника в таких внутрішньопарламентських органах.
15. На рівні законів України доцільно закріпити положення про: втрату депутатом усіх посад, які він отримав за квотою фракції при виході з її складу; асоційоване членство в предметних парламентських комітетах без права ухвального голосу для депутатів, які змінили фракційну приналежність; надання фракціям більш широких повноважень щодо переформатування своїх представників в органах парламенту на початку кожної чергової сесії в межах отриманої політичної квоти. При цьому, квота представництва фракції може зменшуватись при зміні її кількісного складу, але не збільшуватись. Пропонується уможливити зміну фракційної приналежності тільки на початку кожної чергової сесії парламенту. Названі правові інструменти повинні супроводжуватись посиленням організаційної автономності фракцій шляхом надання їм додаткових матеріальних, фінансових, кадрових та інших ресурсів. Запропоновані механізми вдосконалення конституційно-правового статусу парламентських фракцій в Україні дадуть змогу більш ефективно політично структурувати Верховну Раду України та забезпечити розвиток парламентаризму в напрямку утвердження інституційної моделі функціонування фракцій.

Список джерел та літератури:

Нормативно-правові акти України

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Із змінами, внесеними Законом № 2222-VI від 08.12.2004 р. / Верховна Рада України . – Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, 2006. - 160 с.
2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» : станом на 1 серпня 2005 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України вiд 14.01.2005 - 2005 р., № 2, стор. 65, стаття 44.
3. Загальна декларація прав людини : станом на 15 грудня 2008 року / Верховна Рада України // Офіційний вісник України від 15.12.2008 — 2008 р., № 93, стор. 89, стаття 3103, код акту 45085/2008.
4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : станом на 23 серпня 2006 року / Верховна Рада України //Офіційний вісник України від 16.04.1998 р., № 13, / № 32 від 23.08.2006 /, стор. 270.
5. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права : станом на 1 серпня 2012 року / Верховна Рада України. — К. : Укр. Правнича Фундація, 1995. — 40 с.
6. Бюджетний кодекс України : станом на 5 липня 2012 року / Верховна Рада України // Офіційний вісник України від 13.08.2010 — 2010 р., № 59, / № 63 від 27.08.2012 /, стор. 9, стаття 2047, код акту 52296/2010.
7. Закон України «Про вибори народних депутатів України» : станом на 16 березня 2012 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України від 16.03.2012 — 2012 р., № 10, / № 10-11 /, стор. 416, стаття 73.
8. Закон України "Про комітети Верховної Ради України": станом на 11 жовтня 2011 року. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, 2011. - 36 с.
9. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» : станом на 21 лютого 2012 року / Верховна Рада України. - Х.: Право, 2012. - 192 с.
10. Закон України «Про статус народного депутата України» : станом на 1 вересня 2011 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, 2011. - 40 с.
11. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» : станом на 22 червня 2012 року / Верховна Рада України // Офіційний вісник України від 23.07.2004 – 2004 р., № 27, том 1, /№ 45 від 22.06.2012 /, стор. 173, стаття 1763, код акту 29405/2004.
12. Указ Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» : станом на 5 квітня 2007 року / Президент України // Офіційний вісник Президента України від 02.04.2007 2007 р., № 1, стаття 1.
13. Постанова Верховної Ради України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 13.05.1998р. № 7-XIV : станом на 28 травня 1998 року / Верховна Рада України // Офіційний вісник України вiд 28.05.1998 – 1998 р., № 19, стор. 1, код акту 5335/1998.
14. Постанова Верховної Ради України вiд 13.10.1995 № 378/95-ВР «Про затвердження Положення про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України» : станом на 4 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України вiд 05.09.1995 - 1995 р., № 36, / № 23 від 04.06.2004 /, стаття 280.

Нормативно-правові акти зарубіжних країн

15. Basic Law for the Federal Republic of Germany [Електронний ресурс] / Federal Republic of Germany. – Режим доступу: https://www.btg-bestellservice.de/pdf/80201000.pdf.
16. Constitution of October 4, 1958 [Електронний ресурс] / French Republic. – Режим доступу: http://www.assemblee-nationale.fr/english/8ab.asp.
17. Constitution of Romania [Електронний ресурс] / Romania. – Режим доступу: http://www.cdep.ro/pls/dic/site.page?den=act2_2&par1=3.
18. Constitution of the Portuguese Republic, seventh revision [Електронний ресурс] / Portuguese Republic. – Режим доступу: http://app.parlamento.pt/site_antigo/ingles/cons_leg/Constitution_VII_revisao_definitive.pdf.
19. Federal Constitutional Law [Електронний ресурс] / Republic of Austria. – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/section/constitutions.
20. Spanish Constitution [Електронний ресурс] / Kingdom of Spain. – Режим доступу: http://www.congreso.es/constitucion/ficheros/c78/cons_ingl.pdf.
21. The Constitution of Finland [Електронний ресурс] / Republic of Finland. – Режим доступу: http://www.finlex.fi/fi/laki/kaannokset/1999/en19990731.pdf.
22. The Constitution of Greece [Електронний ресурс] / Hellenic Republic. – Режим доступу: http://www.hellenicparliament.gr/UserFiles/f3c70a23-7696-49db-9148-f24dce6a27c8/001-156%20aggliko.pdf.
23. The Constitution of India [Електронний ресурс] / Republic of India. – Режим доступу: http://lawmin.nic.in/coi/coiason29july08.pdf.
24. The Constitution of the Italian Republic [Електронний ресурс] / Republic of Italy. – Режим доступу: http://en.camera.it/application/xmanager/projects/camera_eng/file/THE_CONSTITUTION_OF_THE_ITALIAN_REPUBLIC.pdf.
25. The Constitution of the Republic of Armenia [Електронний ресурс] / Republic of Armenia. – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/action/popup/id/8782/preview
26. The Fundamental Law of Hungary [Електронний ресурс] / Hungary. – Режим доступу: http://www.kormany.hu/download/4/c3/30000/THE%20FUNDAMENTAL%20LAW%20OF%20HUNGARY.pdf.
27. Act LVI of 1990 on the Emoluments of the Members of Parliament [Електронний ресурс] / Hungarian National Assembly. – Режим доступу: http://www.parlament.hu/angol/act_lv_of1990.htm.
28. Act of the National Council of the Slovak Republic on Rules of Procedure [Електронний ресурс] / National Council of the Slovak Republic. – Режим доступу: http://www.nrsr.sk/web/Static/en-US/NRSR/Dokumenty/rules_of_procedure.pdf.
29. Federal Law and the Rules of Procedure of the Austrian National Council [Електронний ресурс] / Austrian National Council. – Режим доступу: http://www.parlament.gv.at/ENGL/PERK/RGES/GOGNR/.
30. Knesset Rules of Procedure [Електронний ресурс] / Israel Knesset. – Режим доступу: http://www.knesset.gov.il/rules/eng/contents.htm.
31. Members of the Bundestag Act [Електронний ресурс] / Federal Republic of Germany Bundestag. – Режим доступу: http://www.bundestag.de/htdocs_e/documents/legal/memlaw.pdf.
32. Organic Law of the National People's Congress of the People's Republic of China [Електронний ресурс] / [Електронний ресурс] / Hungary. – Режим доступу: http://www.npc.gov.cn/englishnpc/Law/2007-12/13/content_1384019.htm.
33. Regulations of the Chamber of deputies [Електронний ресурс] / Chamber of deputies of Romania. – Режим доступу: http://www.cdep.ro/pls/dic/site.page?id=240.
34. Riigikogu Rules of Procedure and Internal Rules Act [Електронний ресурс] / Riigikogu (Parliament) of Estonia. – Режим доступу: http://www.riigikogu.ee/?rep_id=799356.
35. Rules of Organisation and Procedure of the National Assembly [Електронний ресурс] / National Assembly of Republik of Bulgaria. – Режим доступу: http://www.parliament.bg/en/rulesoftheorganisations.
36. Rules of Procedure of Stortinget The Norwegian Parliament [Електронний ресурс] / Stortinget (Norwegian Parliament). – Режим доступу: http://www.stortinget.no/Global/pdf/Diverse/StortingetsForretENGELSK.pdf.
37. Rules of Procedure of the Assembly of the Republic [Електронний ресурс] / Assembly of Portuguese Republic. – Режим доступу: http://app.parlamento.pt/site_antigo/ingles/cons_leg/regimento/Rules_of_Procedure.pdf.
38. Rules of procedure of the Assembly of the Republic of Macedonia [Електронний ресурс] / Assembly of the Republic of Macedonia. – Режим доступу: http://www.sobranie.mk/en/default-en.asp?ItemID=B1E2A59E1D94354F9C6B17D64F77079C.
39. Rules of Procedure of The Chamber of Deputies [Електронний ресурс] / The Chamber of Deputies of Italian Republic. – Режим доступу: http://en.camera.it/application/xmanager/projects/camera_eng/file/RULES_OF_PROCEDURE_CHAMBRE_OF_DEPUTIES.pdf.
40. Rules of Procedure of the Chamber of Deputies [Електронний ресурс] / Camber of Deputies of the Czech Republik. – Режим доступу: http://www.psp.cz/cgi-bin/eng/docs/laws/1995/90.html.
41. Rules of Procedure of the German Bundestag [Електронний ресурс] / Federal Republic of Germany Bundestag. – Режим доступу: https://www.btg-bestellservice.de/pdf/80060000.pdf.
42. Rules of Procedure of the House of Representatives of the States-General Kingdom of the Netherlands [Електронний ресурс] / House of Representatives of the States-General Kingdom of the Netherlands. – Режим доступу: http://www.houseofrepresentatives.nl/sites/www.houseofrepresentatives.nl/files/content/rules_of_procedure_0.pdf.
43. Rules of procedure of the National Assembly [Електронний ресурс] / National Assembly of Franch Republic. – Режим доступу: http://www.assemblee-nationale.fr/english/8ac.asp#chap5.
44. Rules of the U.S. House of Representatives, 111th Congress [Електронний ресурс] / U.S. House of Representatives. – Режим доступу: http://clerk.house.gov/legislative/rules111/111th.pdf.
45. Standing Orders of the Congress of Deputies (Spain) [Електронний ресурс] / Congress of Deputies of Kingdom of Spain. – Режим доступу: http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Hist_Normas/Norm/standing_orders_02.pdf.
46. Standing Orders of the Danish Parliament [Електронний ресурс] / Parliament of Kingdom of Denmark. – Режим доступу: http://www.thedanishparliament.dk/Publications/~/media/Pdf_materiale/Pdf_publikationer/English/Forretningsorden%20engelsk_samlet_060212.pdf.ashx.
47. Standing Orders of the House of Commons [Електронний ресурс] / Canadian House of Commons.– Режим доступу: http://www.parl.gc.ca/information/about/process/house/standingorders/toc-E.htm.
48. Standing Orders of The House of Commons [Електронний ресурс] / UK House of Commons. – Режим доступу:http://www.parliament.uk/about/how/members/parties.cfm.
49. Statute governing Members of the Assembly of the Portuguese Republic [Електронний ресурс] / Assembly of the Portuguese Republic. – Режим доступу: http://www.en.parlamento.pt/Legislation/StatuteofMembers.pdf.
50. The Riksdag Act [Електронний ресурс] / Riksdag (Parliament) of Sweden. – Режим доступу: - http://www.riksdagen.se/templates/R_Page____6429.aspx.
51. The Rules of Procedure of the Belgian House of Representatives [Електронний ресурс] / Belgian House of Representatives. – Режим доступу: http://www.dekamer.be/kvvcr/pdf_sections/publications/reglement/reglementE.pdf.
52. The Rules of Procedure of the Parliament of Georgia [Електронний ресурс] / Parliament of Georgia. – Режим доступу: http://www.parliament.ge/files/819_18559_127313_reglamenti.pdf.
53. The Standing Orders of the Parliament of the Republic of Hungary [Електронний ресурс] / Parliament of the Republic of Hungary. – Режим доступу: http://www.parlament.hu/hazszabaly/resolution.htm.
54. The Аct of the National Council of the Slovak Republic on Rules of Procedure [Електронний ресурс] / National Council of the Slovak Republic. – Режим доступу: http://www.nrsr.sk/web/Static/en-US/NRSR/Dokumenty/rules_of_procedure.pdf.
55. Регламент Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации [Електронний ресурс] / Государственная Дума Федерального Собрания Российской Федерации. – Режим доступу: http://www.duma.gov.ru/about/regulations/.
56. Регламент Палаты Представителей [Електронний ресурс] / Палата Представителей Национального Собрания Республики Беларусь. – Режим доступу: http://house.gov.by/index.php/,256,,,,0,0,0.html.
57. Постановление Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации от 29.12.2003 N 11-Iv Гд "О внесении изменений в статьи 9, 10, 13, 16 И 18 Регламента Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации" [Електронний ресурс] / Государственная Дума Федерального Собрания Российской Федерации. – Режим доступу:, - http://lib.ksrf.ru/doc.asp?ID=73565.

Судова практика

58. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту "Про внесення змін до Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект N 4105 з внесеними до нього поправками) від 16 березня 2004 року N 1-в/2004 // Голос України вiд 23.03.2004 - № 54.
59. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення зміни до Конституції України (щодо обмеження депутатської недоторканності) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 10 вересня 2008 року N 2-в/2008 // Офіційний вісник України вiд 29.09.2008 - 2008 р., № 71, стор. 73, стаття 2397, код акту 44434/2008.
60. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа про вибори народних депутатів України) вiд 26.02.1998р. № 1-рп/98 // Офіційний вісник України вiд 25.06.1998 - 1998 р., № 23, стор. 93, код акту 5484/1998.
61. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) від 7 липня 1998 року N 11-рп/98// Офіційний вісник України вiд 20.07.1998 - 1998 р., № 27, стор. 139, код акту 5659/1998.
62. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України" (справа про утворення фракцій у Верховній Раді України) від 3 грудня 1998 року N 17-рп/98 // Офіційний вісник України вiд 24.12.1998 - 1998 р., № 49, стор. 41, код акту 6468/1998.
63. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України", частини четвертої статті 61 Регламенту Верховної Ради України та офіційного тлумачення положень пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81, частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України" (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції) від 25 червня 2008 року N 12-рп/2008 // Офіційний вісник України вiд 25.07.2008 - 2008 р., № 52, стор. 120, стаття 1741.
64. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) // Вісник Конституційного суду України 2010 р., № 5, стор. 36.
65. Decision of the European Court on Human rights, Case of Republican Party of Russia v. Russia (Application no. 12976/07) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en.
66. Decision of the European Court on Human rights, Case of United Communist Party of Turkey and others v. Turkey (133/1996/752/951) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en.
67. Decision of the European Court on Human rights, Case of Refah Partisi (The Welfare Party) and others v. Turkey (Applications nos. 41340/98, 41342/98, 41343/98 and 41344/98) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en.
68. Decision of the European Court on Human rights,Partidul Comunistilor (Nepeceristi) and Ungureanu v. Romania, (Application no. 46626/99) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en.
69. Decision of the European Court on Human rights, Case Yazar and Others v. Turkey (Applications nos. 22723/93, 22724/93 and 22725/93) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en.
70. The judgment of the Federal Constitutional Court second Senate of 30 June 2009 on the ratification of the Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community, signed at Lisbon, 13 December 2007 (OJ no. C 306/1) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bundesverfassungsgericht.de/en/decisions/es20090630_2bve000208en.html.

Спеціальна література

71. Авакьян С.А. Федеральное Собрание - парламент России / С.А.Авакьян. – М.: Российский Юрид.Изд.Дом, 1999. – 432 с.
72. Айвазян М. С. Открытое государство: политико-правовое видение / Айвазян М.С., Варданян В.В. // Государство и право. – 2003. – № 5. – С. 60-68.
73. Алескеров Ф.Т. Оценка влияния групп и фракций в российском парламенте (1994-2003 гг.) [Електронний ресурс] / Ф.Т. Алескеров. – Режим доступу: http://new.hse.ru/sites/infospace/podrazd/uvp/id/preprints/DocLib/WP7_2003_01.pdf.
74. Антошевський А. Розвиток польської партійної системи після 1989 р. / Антошевський Анджей // Магістеріум. Національний університет "Києво-Могилянська академія ". Вип. 31. Політичні студії. – К. : КМ Академія, 2008. – С. 78–82.
75. Аристотель Политика : Сочинения : В 4 т./ Аристотель – М.: Мысль, 1983. – Т.4. – 1983. – 830 c.
76. Асмолов К. Политика. Политические партии в Республике Корея [Електронний ресурс] / К.Асмолов // Проблемы дальнего востока. – 2003. – № 4. – С. 46-63. – Режим доступу: http://dlib.eastview.com/browse/doc/5404636.
77. Бабич И. Л. Рец. на: Мусульманские представители в российском парламенте. 1906 - 1916 гг. Усманова Д. М. [Електронний ресурс] / И. Л. Бабич // Этнографическое обозрение. – 2006. – № 4. – Режим доступу: http://dlib.eastview.com/browse/doc/10199151.
78. Барабаш Ю.Г. Питання правового статусу голови парламенту (за законодавством європейських країн) / Ю.Г. Барабаш // Форум права. – 2006. – № 2. – С.22–28.
79. Батанова Н. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування / Н.Батанова // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 4 (14). – С.61-67.
80. Благовещенский Н.Ю. Структурная устойчивость и позиции фракций в Государственных Думах РФ I и II созыва [Електронний ресурс] / Н.Ю. Благовещенский. – Режим доступу: http:// www.hse.ru/data/558/768/1238/blagoveschensky.doc.
81. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; Предисл. П.П.Гайденко. — М.: Прогресс, 1990. — 808 с.
82. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ"Перун", 2007. – 1750 c.
83. Ворона П.В. Особливості становлення парламентаризму в Ізраїлі та його вплив на формування органів місцевої влади (уроки для вітчизняної демократії та партійної еліти) [Електронний ресурс] / П.В. Ворона. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-4/R_4/09vpvdpe.pdf.
84. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики / А.З. Георгіца; [Чернів. держ. ун-т ім. Ю.Федьковича]. – Чернівці : Рута, 1998. – 483 с.
85. Георгіца А.З. Функції та мета здійснення державної влади в Україні / А.З. Георгіца, Ю.О. Фрицький // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 427: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 26-30.
86. Голосов Г.В. Политические институты и мотивация законодательной деятельности в российском парламенте / Г.В. Голосов, Ю.Д. Шевченко // Общественные науки и современность. – 2001. – № 6. – С. 84 – 100.
87. Григоренко А.О. Конституційно-правовий статус народного депутата України і парламентаріїв Італії, Польщі та Угорщини / Григоренко Артем Олегович. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2011. – 231 с.
88. Григорук Н.Г. Деякі аспекти теорії статусу народного депутата / Н.Г. Григорук // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. : Матеріали міжнар. наук. конф., 17-20 жовт. 2000 р. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2000. – 405 с.
89. Грін К. Більшість на основі коаліції фракцій [Електронний ресурс] / К. Грін – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/analit/bilshist.htm.
90. Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації / Отфрід Гьофе ; пер. з нім. Л. Ситніченко, О. Лозінської. – К.: ППС-2002, 2007. – 436 с.
91. Демократія: Антологія / Упоряд. О.Проценко. – К.: Смолоскип, 2005. – 1104 c.
92. Депутат парламента в зарубежных государствах / Отв. ред. Д.А. Ковачев. – М.:Юрид.лит., 1995. – 112 с.
93. Древаль Ю. Д. Інституалізація парламентської опозиції / Древаль Ю.Д. // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – № 1 (35). – С. 42-48.
94. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДПІЛ, ПАРЄ / За ред. Ю.Ключковського. – К.:ФАДА, ЛТД, 2008. – 340 с.
95. Законодавчий процес і процедура в парламенті України: проблеми якості і вдосконалення в контексті європейського досвіду : матеріали міжнар. наук. семінару (м. Київ, 22 верес. 2010 р.) / Координатор проектів ОБСЄ в Україні [та ін.]; за ред. О. В. Скрипнюка. – К. : Атіка, 2011. – 78 с.
96. Історія українського парламентаризму: У 3-х т. Т. І-ІІІ / Ред. рада: В.М. Литвин (голова ред. ради), В.О. Зайчук, В.Б. Яловий; Ін-т історії НАН України. – К.: Дніпро, 2010. – Т. 1. – 2010. – 636 с.
97. Книш В. В. Методологічні проблеми визначення дефініції «конституційно-правова відповідальність суб’єктів державно-політичних відносин» / Книш В.В. // Держава і право. — К. – 2010. — Вип. 48: Юридичні і політичні науки. — С.131–137.
98. Козюбра М. І. Виборчий процес, право, правосуддя / М.І. Козюбра. // Аналіз правових позицій Центральної виборчої комісії щодо застосування Закону України "Про вибори Президента України" у редакції 2004 року : зб. матеріалів наук.-практ. конф. : доп., виступи, рек., м. Косів, 13-15 трав. 2005 р. / Ін-т виборчого права ; [ред. Т. Г. Бондаренко]. – К. : Поліграфічний центр "Фоліант", 2005. – С. 14-27.
99. Козюбра М.І. Дотримання вимог верховенства права як необхідна умова реформування виборчої системи / Козюбра М.І. // Наукові записки. Т. 90 : Юридичні науки /Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія". – К. : Києво-Могилянська академія, 2009. – С. 3-7.
100. Козюбра М.І. Принцип верховенства права та вітчизняна теорія і практика / М. Козюбра. // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 15-23.
101. Козюбра М.І. Принципи верховенства права і правової держави : єдність основних вимог / Козюбра М.І. // Наукові записки. Т. 64 : Юридичні науки /Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія". – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 3-9.
102. Козюбра М.І. Юридична відповідальність суб'єктів виборчого процесу : проблема видів та аспектів / М.І. Козюбра. // Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства : доповіді, виступи : матеріали науково-практичної конференції, м. Київ, 24 листопада 2005 року / [рец. В.Л. Мусіяка] ; Ін-т виборчого права, Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія". – К. : Поліграфічний центр "Фоліант", 2005. – С. 13-16.
103. Колодій А. Праворозуміння: теорія, політика, практика / Колодій А., Колодій О. // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. пр. / редкол.: В. Я. Тацій та ін. – Х. : Право, 2010. – № 3 (62). – С. 12-18.
104. Колодій А.М. Розуміння «демократії» та забезпечення прав людини на шляху до європейської інтеграції України / Колодій А.М. // Юридичний вісник „Повітряне і космічне право”. – № 4 (9). – 2008. – С. 41-46.
105. Конончук С.Г. Непрямі вибори в європейських демократіях / [Конончук Світлана]; Укр. незалеж. центр дослідж.. – К. : Агентство ”Україна”, 2010. – 63 с.
106. Конституція України: текст Основного Закону з офіційним тлумаченням Конституційного Суду / огляд і коментарі В.Ф. Погорілка та В.Л. Федоренка; [упоряд.офіційних текстів В.Г.Рубан]; Національна академія наук України. – Київ: Наукова думка, 2006. – 209 с.
107. Корх О. Роль інституту президента за парламентсько-президентської форми державного правління в Україні / Корх О. , Глотов Б., Карнаух І. // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. – Вип. 2 (32). – 296 с.
108. Краснов М.А. Ответственность в системе народного представительства: методологические подходы / М.А. Краснов; отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: Ин-т государства и права, 1999. – 55 с.
109. Кречмер Г. Фракції. Партії в парламенті / Кречмер Геральд . – К.: Заповіт, 1999. – 300 с.
110. Кудерська Н. Парламентська демократія як основа діяльності органів державної влади / Кудерська Н. // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2009. – № 2–3 (16–17). – С. 35-40.
111. Кудерська Н.І. Парламентська демократія як основа парламентаризму [Електронний ресурс] / Н.І.Кудерська. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdakk/2009_4/36.pdf.
112. Кульчицька О. В. Організаційно-правові форми діяльності депутатських фракцій у Верховній Раді України / О. В. Кульчицька // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 383–391.
113. Кульчицька О.В. Конституційно-правовий статус депутатських фракцій Верховної Ради України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право»/ О.В.Кульчицька; Київ. нац. ун-т. внутрішніх справ. – К, 2010. – 20 с.
114. Кульчицька О.В. Правовий статус парламентських об’єднань та його нормативна регламентація в законодавстві зарубіжних країн / Кульчицька О.В. // Вісник Донецького національного університету, Сер. В.: Економіка і право. – ВИП.2. – 2009. – С. 352-355.
115. Кынев А. Парадоксы и перспективы политической системы Украины / А. Кынев // Общество и економика. – 2004. – № 10. – С.180-191.
116. Лапаева В.В. Когда депутаты меняют ориентацию / В.В. Лапаева // Независимая газета. – Выпуск 75 (3188) от 13.04 2004. – С. 5-8.
117. Лінецький С.В. Законотворчість: Коментар до Регламенту Верховної Ради України. Частина І / Лінецький С.В., Крижанівський В.П.– К.: «К.І.С.», 2008. – 400 с.
118. Матвєєва Ю.І. Деякі міркування щодо проблем реалізації принципу верховенства права в Україні / Матвєєва Ю.І. // Наукові записки. Т. 64 : Юридичні науки /Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія". – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 109-114.
119. Матвєєва Ю.І. Принцип правової визначеності: у пошуках розуміння / Матвєєва Ю.І. // Наукові записки. Т. 90 : Юридичні науки /Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія". – К. : Києво-Могилянська академія, 2009. – С. 10-12.
120. Мелешевич А.А. Ознаки консолідованої демократії: Матеріали Конференції "Консолідована демократія : перспективи для України" / Мелешевич А.А. // Вибори та демократія. – 2007. – № 4. – C. 104-105.
121. Мелешевич А.А. Підходи до визначення поняття верховенства права : в пошуках консенсусу? / А. Мелешевич, Т. Яремко. // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 221-231.
122. Михельс Р. Демократическая аристократия и аристократическая демократия / Р. Михельс ; пер. А. А. Зотов // Социологические исследования. – 2000. – № 1. – С. 107–116.
123. Науково-історичні читання, присвячені 140-річчю з дня народження М.С. Грушевського (Мінськ, 22 грудня 2006р.) / Білоруський державний університет; За заг. ред. О.А. Яновського, В.М. Бойка. — Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — 156 с.
124. Нудненко Л.А. Конституционно-правовой статус депутата законодательного органа государственной власти в Российской Федерации / Нудненко Л.А. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 512 с.
125. Оніщук М. Безпосередня демократія, представницька демократія та муніципальна демократія: проблеми ідентифікації та розмежування: Стаття народного депутата України / Оніщук М. // Вісник Академії правових наук. – 2006. – № 4. – С. 65-77.
126. Оніщук М.В. Проблеми утвердження референдної демократії та унормування інституту лобіювання в Україні / Оніщук М.В. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. –Д., 2009. – №3. – С. 3-8.
127. Парламентаризм в Україні – Верховна Рада України 3-го скликання (1998 – 2002) – народні депутати України 3-го скликання [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3.
128. Парламентаризм в Україні - Верховна Рада України 4-го скликання (2002 – 2006) – народні депутати України 4-го скликання [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site/p_deputat_list?skl=5.
129. Пар