КОНТРАБАНДА ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП .....................................................……………................. 3

РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОНТРАБАНДУ В ТЕОРІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ...

13

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОНТРАБАНДУ...........................................................

25

РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ “КОНТРАБАНДА”....................……………...….…...
44
3.1. Об`єкт і предмет контрабанди..…...……...................... 44
3.2. Об`єктивна сторона контрабанди..…………................ 90
3.3. Суб’єкт контрабанди..………………..…….................. 138
3.4. Суб`єктивна сторона контрабанди…………….….….. 151

РОЗДІЛ 4. ВІДМЕЖУВАННЯ КОНТРАБАНДИ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ…........................................
163

РОЗДІЛ 5. ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАННЯ ЗА КОНТРАБАНДУ...........................................................
184

ВИСНОВКИ .....….............…………….................…………...…......... 198

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …….…............……......... 208

ДОДАТКИ................................................................................................. 234

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід економіки України на ринкові відносини, які є основою соціально-економічного розвитку і благополуччя будь-якої демократичної країни, можливий лише за умови ефективного здійснення її зовнішньої економічної діяльності.
Значення зовнішньоекономічної діяльності держави полягає у тому, що прибутки, які надходять до бюджету держави в результаті цієї діяльності, є, зокрема, суттєвим внеском у технічне переозброєння і модернізацію інших галузей народного господарства, що дає змогу зміцнити їхню матеріально-технічну базу, сприяє зміцненню соціально-економічної могутності держави і підвищенню рівня життя її громадян.
Серед широкого кола фінансових джерел, які поповнюють бюджет держави, важливо виділити доходи, що надходять від митних зборів за переміщення товарів та інших предметів через митний кордон держави. Зауважимо, що у більшості економічно розвинених країн лише за рахунок митних надходжень формується значна частина доходів державного бюджету.
В умовах ринкової економіки одним з основних завдань зовнішньоекономічної політики української держави на сучасному етапі є всебічний розвиток і розширення зовнішньої торгівлі, зміцнення економічних зв’язків з іншими країнами, захист вітчизняного товаровиробника, впорядкування системи збору митних платежів.
Вирішення цього завдання, поряд із проведенням в країні соціально-економічних реформ, багато в чому залежить і від належного правового регулювання діяльності господарюючих суб’єктів у галузі зовнішньоекономічних зв’язків, удосконалення порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон держави.
Останнім часом особливе занепокоєння викликає переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинюване у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, тобто таке явище як контрабанда.
Необхідність боротьби з контрабандою викликана також й інтересами захисту внутрішнього ринку та вітчизняного товаровиробника, що своєю чергою створюватиме додаткові можливості для надходження прибутків у загальнодержавний та місцеві бюджети.
Однак, колишні союзні республіки, які стали незалежними державами, зокрема й Україна, не маючи відповідного досвіду і належної організаційно-правової бази щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, не забезпечують високого рівня розвитку зовнішніх економічних зв’язків.
Ця проблема ускладнюється недосконалим контролем з боку держави за переміщенням громадян і товарно-матеріальних цінностей через державні кордони країн – учасниць СНД, що створює сприятливий ґрунт для контрабанди.
Спостерігається і стійка тенденція якісного розширення асортименту товарів, які стають предметами контрабанди. Аналіз судової практики за останні п’ять років свідчить, що коли раніше через митний кордон України незаконно переміщувалися переважно такі товари масового вжитку як промислові вироби, аудіо-, відеоапаратура, продукти харчування, алкогольні напої, то сьогодні предметом нелегального ввезення в державу і вивезення із неї здебільшого стають стратегічно важливі сировинні товари, устаткування, технології, шкідливі для оточуючого середовища виробничі відходи, що завдає значної шкоди економіці держави.
Формування в Україні нової економічної системи, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, проведення правової реформи зумовлюють необхідність в удосконаленні нормативних основ боротьби з контрабандою. Актуальність проблем гармонізації законодавства різних галузей права, а також його поєднання на взаємовигідних умовах з нормативними установленнями інших держав визначаються дедалі зростаючою участю України в зовнішньоекономічних зв’язках з іншими державами. Реформування законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності стане важливим засобом розвитку і зміцнення економіки держави.
В умовах зростання рівня злочинності значущість забезпечення захисту суверенітету і безпеки України, прав та свобод громадян залежить від того, наскільки чинне законодавство відповідає сучасним реаліям життя і відображає тенденції судової практики. Це, звичайно, стосується і законодавства, спрямованого на боротьбу з контрабандою.
Ситуація, що виникла у зовнішньоекономічній сфері діяльності країни, пояснюється не лише соціально-економічною кризою і “прозорістю” державних кордонів України з країнами СНД, але й недостатньою роботою її правоохоронних органів, недосконалою правовою базою боротьби з контрабандою.
Серед комплексу невідкладних заходів, необхідних для активізації боротьби з контрабандою, потрібно особливо виділити і проблему вдосконалення кримінально-правових заходів боротьби з цим злочином, і важливість розробки теоретичних та прикладних досліджень у цій галузі, що відповідають сьогоденню і потребам правозастосовної практики.
Незважаючи на велике соціально-економічне і політико-правове значення розробки комплексу проблем удосконалення організаційно-правових основ охорони зовнішньоекономічної діяльності держави від злочинних посягань, ця проблема на сьогодні ще не була в українській кримінально-правовій науці предметом спеціального монографічного дослідження з сучасних, співзвучних часові, методологічних позицій та з урахуванням реалій реформаційних процесів в Україні.
Відзначимо, однак, що склад контрабанди розглядався у кандидатських дисертаціях Н.В.Качева, М.П.Дороніна, В.М.Колдаєва, В.В.Лук`янова, Б.І.Тишкевича, Ю.І.Сучкова. Важливий внесок у дослідження питань контрабанди зробили такі вчені: Л.В.Багрій-Шахматов, А.Ф.Бантишев, В.А.Владимиров, В.М.Володько, М.П.Карпушин, В.І.Курляндський, П.С.Матишевський, Ю.Б.Мельникова, С.І.Нікулін, Г.Б.Устинова.
Суттєву роль у виробленні авторської концепції кримінально-правової охорони від злочинних контрабандних посягань відіграли праці вчених А.І.Алєксєєва, Х.Д.Алікперова, П.П.Андрушка, М.М.Бабаєва, Т.А.Боголюбової, А.І.Долгової, В.Є.Емінова, Е.М.Жевлакова, Б.В.Коробейнікова, М.Б.Крупкіна, Н.Ф.Кузнєцової, В.В.Лунєєва, Ю.І.Ляпунова, А.І.Наумова, В.В.Орехова, Е.Ф.Побігайло, А.Р.Ратинова, К.Ф.Скворцова, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, Є.А.Фролова, В.Г.Храбскова та ін.
Незаперечним позитивним внеском у розробку питань боротьби з контрабандою є захищені в Україні кандидатські дисертації С.А.Гадойбоєва (1996) та Д.Д.Давітадзе (1992).
Не заперечуючи важливість наукових праць згаданих учених для дослідження проблем контрабанди, ці питання розглядались ними в контексті криміногенної ситуації в інших державах, або з позиції кримінального законодавства СРСР. Відтак сучасні проблеми вдосконалення кримінально-правової боротьби з контрабандою в Україні не могли бути предметом їхнього дослідження.
Водночас деякі питання кримінально-правових проблем боротьби з контрабандою в Україні, які поставали останніми роками, залишаються невирішеними в українській кримінально-правовій науці, як і не заповнені істотні прогалини у законодавстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з теми “Проблеми вдосконалення кримінального і кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз теоретичних проблем контрабанди і практики боротьби з цим злочином, розробка пропозицій, спрямованих на подальше вдосконалення кримінального закону стосовно відповідальності за контрабанду, та рекомендацій щодо питань правильної кваліфікації контрабандних діянь.
Відповідно до поставленої мети визначено і коло взаємопов’язаних задач, теоретичне вирішення яких є сутністю дисертаційного дослідження, а саме:
- аналіз стану розробки теоретичних і практичних проблем контрабанди в науці кримінального права;
- висвітлення соціальної зумовленості кримінально-правової заборони контрабанди;
- проведення юридичного аналізу складу злочину “Контрабанда” (ст. 201 Кримінального кодексу (далі - КК)України);
- вирішення проблемних питань, які постають у теорії та на практиці з приводу застосування норми кримінального закону, яка передбачає відповідальність за контрабанду, та виявлення причин неефективності її дії;
- вироблення пропозицій щодо удосконалення норм чинного КК України про відповідальність за контрабанду;
- відмежування кримінально караної контрабанди від суміжних злочинів;
- дослідження проблем застосування покарання за контрабанду.
Об`єктом дослідження є контрабанда як негативне антисоціальне явище, його природа і сутність, специфічні риси прояву суспільної небезпеки, які виявляють її характер і ступінь, а також юридичні форми закріплення зазначеної злочинної поведінки в кримінальному законі.
Предмет дослідження – теоретичні положення кримінально-правової науки щодо складу контрабанди як злочину у сфері господарської діяльності, передбаченого ст. 201 КК України, а також його конструктивні елементи та ознаки, наявність яких у діяннях винної особи є підставою її кримінальної відповідальності за контрабанду, а також правозастосовна практика з цих питань.
Методологічною основою дослідження є базові положення загальної теорії права, інтерпретовані стосовно кримінального законодавства відповідно до загальнонаукових розробок принципів і способів побудови теоретичних досліджень.
У процесі дослідження автор керувався фундаментальними працями в галузі загальної теорії права, кримінального права, кримінології, адміністративного права, митного права, соціології, юридичної психології.
Як емпірична база дослідження використовувались:
а) законодавчі акти в галузі кримінального права України, Кримінальні кодекси Польщі, Франції, Російської Федерації, США, Китаю, Болгарії, Кримінальне законодавство СРСР;
б) статистична звітність компетентних органів у справі боротьби з контрабандною злочинністю в Україні за 1995-2001 рр., практика діяльності органів досудового слідства і судів у справах про контрабанду (всього вивчено понад 80 кримінальних справ).
Нормативну базу дослідження становить Конституція України, КК України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року, нормативно-правові акти митного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є першим в українській кримінально-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за контрабанду, виконаним на базі КК України 2001 року з урахуванням сучасних реалій боротьби з цим злочином.
Новели чинного кримінального закону щодо контрабанди піддані детальному доктринальному тлумаченню і поглибленому юридичному аналізу. Крім того, враховуючи нову систематизацію норм Особливої частини КК України 2001 року, зроблено спробу з цих позицій розкрити сутнісну антисуспільну природу контрабанди як надзвичайно небезпечного злочинного явища, показавши поширеність його негативних впливів.
У результаті проведених досліджень автором запропоновано деякі рекомендації та висловлено пропозиції, врахування яких у кримінальному законодавстві, як нам видається, може істотно активізувати кримінально-правову боротьбу з контрабандою в Україні.
У дисертації обґрунтовуються і виносяться на захист такі основні положення і висновки:
- положення про соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за контрабанду;
- пропозиція визнати родовим об’єктом контрабанди охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні;
- додатково аргументовані теоретичні положення про необхідність класифікації безпосередніх об`єктів контрабанди по горизонталі на основний, додатковий і факультативний. Основним безпосереднім об’єктом контрабанди пропонується визнавати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо зовнішнього і внутрішнього товарообігу в Україні. Додатковим безпосереднім об`єктом контрабанди – охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, передбачених у диспозиції ст. 201 КК України. Факультативним безпосереднім об`єктом (залежно від предмета контрабанди: товари, історичні та культурні цінності, зброя тощо) – охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо сплати податків, зборів, обов`язкових платежів державі; забезпечення права народу на культурну спадщину; громадської безпеки; життя та здоров`я населення;
- висновок про необхідність розширення переліку предметів контрабанди, вчинюваної шляхом ввезення, увівши до нього ядерну, хімічну, біологічну та інші види зброї масового знищення або їхніх компонентів, а також матеріали, обладнання або документи, що містять науково-технічну інформацію чи відомості про технології, які завідомо можуть бути використані при її створенні. Водночас обґрунтовується доцільність законодавчого передбачення окремого способу вчинення контрабанди документів, що містять таку науково-технічну інформацію або відомості про технології, а саме – з використанням засобів електронного зв’язку;
- розвинуті та уточнені положення щодо належності газу, нафтопродуктів та електроенергії до числа предметів контрабанди;
- висновок про доцільність встановлення кримінальної відповідальності за ввезення стратегічно важливих сировинних товарів незалежно від розмірів, як це має місце при їх вивезенні;
- пропозиція про уточнення способів незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України з приховуванням від митного контролю і у зв’язку з цим доповнення абзацу 3 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.99 р. № 2 “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” після слів “інших предметів;” такими словами: “шляхом недекларування або декларування їх не своєю назвою”;
- додатковими аргументами підкріплена думка про доповнення ст. 201 КК України кваліфікованим видом контрабанди – “вчинення контрабанди службовою особою з використанням нею свого службового становища”;
- проект ст. 201 КК України, який обґрунтовується необхідністю диференціації кримінальної відповідальності за контрабанду залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки контрабандних діянь (сторінки 161-162 дисертації).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, висновки і рекомендації, які містяться в дисертації, прийняті до розгляду під час розробки та обговорення проекту про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” (Додаток А), а також можуть бути:
- використані у процесі вдосконалення норм кримінального кодексу України;
- основою для постановки і вирішення нових проблемних питань відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності;
- використані у навчальному процесі під час вивчення кримінального та митного права, кримінології, при підготовці монографій, навчальних видань.
Практичне значення дисертації визначається також і тим, що наявний у ній всебічний та поглиблений аналіз і доктринальне тлумачення ознак складу контрабанди, положень митного законодавства та інших нормативних актів стосовно контрабанди, як видається, можуть допомогти практичним працівникам у підвищенні ефективності боротьби з розглядуваним посяганням у суворій відповідності з принципом законності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, які містяться в дисертації, оприлюднені на семи наукових конференціях: науково-практичній конференції “Реформування міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (14-15 жовтня 1999 р., м. Ірпінь Київської області); шостій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (8-9 лютого
2000 р., м. Львів); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” (19-20 травня 2000 р., м. Київ); конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (7 квітня 2001 р., м. Острог); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (20 квітня 2001 р.,
м. Івано-Франківськ); міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (29-30 листопада 2001 р. – м. Київ); восьмій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”
(13-14 лютого 2002 р.) – м. Львів.
Публікації. Головні результати дисертаційного дослідження опубліковані у десяти наукових працях, підготовлених особисто дисертантом, шість з яких надруковані у наукових виданнях, внесених до переліку фахових видань ВАК України.
Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження і складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків.
Повний обсяг дисертації становить 239 сторінок, у тому числі на 26 сторінках список використаних джерел (330 назв) та два додатки на 6 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Пропоноване дослідження є спроба автора системно, комплексно підійти до висвітлення гостро актуальних кримінально-правових проблем сучасності, зокрема відповідальності за контрабанду.
Проведені автором теоретичні узагальнення значних наукових досягнень у вивченні цієї проблеми та аналіз практики дали можливість виявити прямі взаємозв’язки її з питаннями господарської діяльності в Україні.
У процесі дослідження виникло також чимало проблем, недостатньо ґрунтовно розроблених, а то й зовсім не вивчених. Серед таких дискусійних питань, особливу увагу привертають: визначення родового та безпосереднього об’єктів контрабанди, питання віднесення електроенергії та газу до числа предметів контрабанди, кримінально-правова характеристика стратегічно важливих сировинних товарів, проблеми, пов’язані із стадіями вчинення контрабанди, зокрема з встановленням моменту, коли контрабанда є закінченим злочином, питання відмежування контрабанди від суміжних злочинів та кваліфікації її за сукупністю з іншими злочинами.
На вирішенні цих питань і зосереджена головна увага дисертанта.
Викладені положення про ступінь суспільної небезпеки такого явища як контрабанда, його поширеність дають підставу прийти до висновку, що кримінально-правова заборона є необхідним і ефективним чинником у боротьбі з контрабандою. Вона є також і профілактичним засобом у боротьбі з контрабандою.
Аналізуючи поняття та види об’єкта контрабанди, дисертант керувався цілком правильною позицією законодавця, який у чинному КК України відніс контрабанду до злочинів у сфері господарської діяльності. Автор прийшов до висновку, що родовим об’єктом цього складу злочину є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні.
Специфічні риси суспільної небезпеки контрабанди є наслідком багатогранності об’єкта її кримінально-правової охорони. Нові концептуальні ідеї стосовно предметного змісту об’єкта кримінально-правової охорони висуваються і обґрунтовуються у другому підрозділі третього розділу. При цьому охоронювані кримінальним законом суспільні відносини (об’єкти злочину) класифікуються автором як “по вертикалі”, так і “по горизонталі”.
Основним безпосереднім об’єктом контрабанди визнаються охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо зовнішнього і внутрішнього товарообігу в Україні. Додатковим безпосереднім об’єктом контрабанди є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів, історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.
Автор акцентує увагу на тому, що у диспозиції ст. 201 КК України передбачені діяння щодо незаконного переміщення предметів, ввезення чи вивезення яких містить різний ступінь суспільної небезпеки, тобто у цій нормі згруповані різні за своєю кримінально-правовою значимістю діяння. Відтак пропонується здійснити поділ ст. 201 КК України на частини, у санкціях яких була б диференційована відповідальність за вчинені діяння, виходячи з їхнього порівняльного ступеня суспільної небезпеки, що у свою чергу сприяло б індивідуалізації покарання.
На нашу думку, це підтверджується і різницею у факультативних безпосередніх об’єктах контрабанди різних предметів. Зокрема, факультативними безпосередніми об’єктами у даному контексті ми визначаємо: при контрабанді товарів – охоронювані кримінальним законом суспільні відносини з приводу сплати податків, зборів, обов’язкових платежів державі; коли предметом контрабанди є історичні та культурні цінності – охоронювані кримінальним законом суспільні відносини з приводу забезпечення прав народу на культурну спадщину; коли ж предметом контрабанди виступають отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини, зброя та боєприпаси, то додатковим безпосереднім об’єктом у цих злочинах виступають охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення громадської безпеки, життя та здоров’я населення.
Стосовно такої самостійної обов’язкової ознаки складу злочину “Контрабанда” як предмет злочину, автор вважає, в законодавстві України необхідне більш чітке визначення понять “культурні цінності”, “отруйні речовини”, “сильнодіючі речовини”, “вибухові речовини”, “зброя”, “стратегічно важливі сировинні товари”.
Розглядаючи питання про поняття стратегічно важливих сировинних товарів, автор піддає критиці позицію законодавця, який у диспозиції ст. 201 КК України передбачив кримінальну відповідальність незалежно від розміру за незаконне переміщення через митний кордон стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 201 КК України, ввезення стратегічно важливих сировинних товарів є кримінально караним лише тоді, коли воно вчинене у великих розмірах. Відтак обґрунтовується необхідність удосконалення законодавчого врегулювання цієї проблеми шляхом встановлення кримінальної відповідальності не лише за вивезення, але й за ввезення на територію України стратегічно важливих сировинних товарів незалежно від розмірів.
Передбачені в КК України як предмети контрабанди “радіоактивні, сильнодіючі та отруйні речовини” далеко не вичерпують увесь перелік речовин, різних засобів, безконтрольне ввезення та вивезення яких може завдавати суттєвої шкоди державній та громадській безпеці, здоров’ю населення, рослинному та тваринному світу, оскільки швидкий розвиток науки і техніки призводить до створення нових хімічних речовин і біологічних засобів, чимало яких виробляється як зброя масового знищення людей, а також для знищення флори та фауни. З урахуванням цього, автор вважає за доцільне розширити перелік предметів контрабанди, вчинюваної шляхом ввезення, включивши до нього ядерну, хімічну, біологічну та інші види зброї масового знищення або їх компонентів, а також матеріали, обладнання або документи, що містять науково-технічну інформацію або відомості про технології, котрі завідомо можуть бути використані при її створенні. Водночас обґрунтовується доцільність законодавчого передбачення окремого способу вчинення контрабанди документів, що містять таку науково-технічну інформацію або відомості про технології, зокрема – з використанням засобів електронного зв’язку.
Видається, що внесення запропонованих доповнень у КК України сприятиме посиленню кримінально-правової боротьби зі злочинами, які посягають на встановлений порядок переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України. У зв’язку з цим, поряд із порядком переміщення зазначених предметів через митний кордон України (додатковий безпосередній об’єкт), факультативним безпосереднім об’єктом контрабанди вищевказаних предметів пропонується визначати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо спеціально контрольованого порядку вивезення за кордон або ввезення в Україну для реалізації технологій, науково-технічної інформації, які можуть бути використані при створенні зброї масового знищення, засобів її транспортування, озброєння та військової техніки.
Розглядаючи поняття “контрабанда живим товаром”, яке активно обговорюється в наукових колах, та виходячи з аналізу позицій вчених, відповідних законодавчих положень, міжнародних актів, дисертант вважає, що ці діяння потрібно кваліфікувати не за ст. 201 КК України (“Контрабанда”), а за
ст. 149 КК України (“Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”).
Дослідження ознак об’єктивної сторони контрабанди також привело автора до певних висновків. Зокрема, автор вважає, що суспільно небезпечне діяння при вчиненні контрабанди полягає в активних діях – тобто незаконне переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю предметів, які вказані в диспозиції ст. 201 КК України, за наявності хоча б однієї з передбачених у диспозиції цієї статті ознак. Винятком з цього правила може бути ситуація, коли працівник митниці або прикордонник, за попередньою змовою з іншими особами, надає виконавцеві (виконавцям) контрабанди допомогу шляхом бездіяльності – не вчиняє необхідних дій для затримання предметів контрабанди.
Говорячи про вдосконалення кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за контрабанду та підвищення ефективності її дії, автор пропонує доповнити її такою особливо кваліфікуючою ознакою, як “вчинення контрабанди із застосуванням насильства щодо особи, яка здійснює митний контроль”. Обґрунтовуючи доцільність цієї пропозиції, важливо вказати, що суспільна небезпека будь-якого діяння, пов’язаного із фізичним насильством, є досить високою.
Розвиваючи ідею про дуалістичну природу об’єктивної ознаки контрабанди – “великий розмір”, – автор робить висновок про доцільність передбачити у ст. 201 КК України таку ознаку як вчинення її у “особливо великих розмірах”, якими пропонує вважати вчинення контрабанди товарів, вартість яких у десять тисяч і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. З одного боку, ця ознака характеризує кількісно-грошові параметри предмета посягання, а з іншого – є показником глибини ураження об’єкта кримінально-правової охорони, тобто вагомості антисоціальних суспільно небезпечних наслідків. Контрабанда за своєю законодавчою конструкцією – формальний склад злочину. Відповідно йдеться не про нормативні, а саме про соціальні наслідки діяння – адже злочинів без наслідків в реальній дійсності не існує і в принципі бути не може: дія, яка фактично не порушує правоохоронюване благо, ні на що не посягає. Потрібно також враховувати, що “великий розмір” характеризує не лише діяння, і не в першу чергу діяння, а предмет контрабанди.
Враховуючи наявність випадків вчинення контрабандних діянь шляхом недекларування предметів чи декларування їх не своїм найменуванням, автор робить висновок про доцільність віднесення даної ознаки до способів незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Говорячи про доцільність виділення у складі злочину “Контрабанда” (ст. 201 КК України) окремої ознаки “спеціальне сховище”, дисертант, враховуючи теоретичні міркування вчених та аналіз практики, вважає недоцільним виділяти цю ознаку як кваліфікуючу, оскільки ознака переміщення через митний кордон з приховуванням від митного контролю повністю її охоплює.
Автор визначає контрабанду закінченим злочином з моменту фактичного переміщення предмета контрабанди через митний кордон України. Якщо предмет контрабанди виявлений до моменту фактичного перетину митного кордону, то це – незакінчений злочин, і дії суб’єкта, необхідно кваліфікувати, виходячи з обставин справи, як готування до контрабанди чи замах на контрабанду.
Кримінальній відповідальності за контрабанду підлягає лише фізична особа. Суб’єктом злочину не може бути юридична особа (установи, підприємства, організації). За злочинні діяння, виявлені у процесі діяльності юридичної особи, відповідає фізична особа, яка вчинила відповідні діяння.
Вчинення контрабанди службовою особою містить у собі велику суспільну небезпеку, оскільки це підриває авторитет державної служби, ускладнює розслідування кримінальних справ про контрабанду, створює сприятливі умови для вчинення цього злочину у великих розмірах. Відтак пропонується у законодавчому порядку виділити таку кваліфікуючу ознаку контрабанди як “вчинення контрабанди службовою особою з використанням свого службового становища” як кваліфікуючу ознаку ст. 201 КК України.
Суб’єктивна сторона контрабанди передбачає наявність вини у формі прямого умислу. Винний усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів або інших предметів через митний кордон і має намір з порушенням встановлених правил вивезти чи ввезти їх в Україну.
Виходячи з викладеного, автор пропонує нову редакцію ст. 201 КК України, яка передбачає відповідальність за контрабанду. Внесення запропонованої норми в КК України, вважає автор, активізує кримінально-правову боротьбу зі злочинами, які посягають на встановлений порядок переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України, а також сприятиме більш правильній кваліфікації вчиненого, індивідуалізації покарання. З урахуванням усіх вищевказаних пропозицій сформульована наступна редакція проекту ст. 201 КК України:
Стаття 201. Контрабанда
1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, –
карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк з конфіскацією предметів контрабанди або штрафом у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів контрабанди.
2. Таке ж незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, –
карається позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років з конфіскацією предметів контрабанди або штрафом у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів контрабанди.
3. Таке ж незаконне переміщення через митний кордон України отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила переміщення через митний кордон України, –
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
4. Ввезення через митний кордон України ядерної, хімічної, біологічної та інших видів зброї масового знищення або їхніх компонентів, а також матеріалів, обладнання або документів, що містять науково-технічну інформацію чи відомості про технології, котрі завідомо можуть бути використані при її створенні, вчинене поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, або з використанням засобів електронного зв’язку, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
5. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в особливо великих розмірах, а також дії, передбачені частинами першою – четвертою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, а так само службовою особою з використанням свого службового становища або із застосуванням насильства щодо осіб, уповноважених здійснювати митний або прикордонний контроль, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Примітка 1. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються вчиненими у великих розмірах, якщо вартість переміщуваних товарів становить тисячу і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в особливо великих розмірах – якщо вартість переміщуваних товарів становить десять тисяч і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка 2. Перелік стратегічно важливих сировинних товарів, стосовно яких встановлені спеціальні правила переміщення через митний кордон, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кримінально-правова природа складу контрабанди стосовно теми нашого дослідження набуває особливої актуальності і гостроти, оскільки вона прямо пов’язана із правильним застосуванням закону, з реалізацією основоположного фундаментального принципу законності.
У світлі викладеного можна впевнено констатувати, що ст. 201 КК України, яка передбачає відповідальність за контрабанду, містить у собі досить чітко формалізовані відмежувальні ознаки, орієнтація на які дає змогу відмежувати кримінально карану контрабанду від суміжних злочинів. Тому не випадково, за вивченими автором кримінальними справами про контрабанду не було виявлено жодного випадку помилкової кваліфікації в плані розмежування контрабанди та інших злочинів.
Як розмежувальні ознаки між суміжними із контрабандою злочинами кримінальний закон вказує на спеціальні предмети контрабанди, вичерпний перелік яких, міститься в ст. 201 КК України, та на розмір контрабанди, якщо мова йде про незаконне переміщення через митний кордон України товарів. Поєднання вказаних розмежувальних критеріїв та їх ефективне використання практичними працівниками у процесі правозастосовної діяльності, дає можливість уникнути судових та слідчих помилок.
Розглядаючи питання, пов’язані з проблемами застосування покарання, автор спирався на вивчену практику розгляду судами кримінальних справ цієї категорії.
Узагальнивши судову практику, дисертант дійшов висновку, що суди, призначаючи покарання, керуються загальними засадами призначення покарання. При цьому у кожному випадку, призначаючи покарання, суд враховує обставини, які його пом’якшують. Із вивчених судових вироків у справах про контрабанду не було жодного, у якому суд призначив би покарання у вигляді позбавлення волі понад три роки, а у багатьох випадках застосовувалось призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
Розглядаючи суть одного з критеріїв загальних засад призначення покарання, автор звернув увагу на суперечності виявлені у розділі ХІ КК України “Призначення покарання”, які зводяться до того, що, з одного боку, згідно з п. 1
ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті, і з буквального розуміння суті цього положення суд не може виходити за межі санкції; з іншого боку, ст. 69 КК України передбачає призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. З метою усунення наявної суперечності між нормами кримінального закону автор пропонує доповнити п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України після слова “злочин” таким формулюванням: “...за винятком можливості застосування підстав призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом”.
Пропозиції щодо кваліфікації контрабанди, призначення покарання судами за такі дії сформульовані у прийнятих до розгляду пропозиціях про зміни та доповнення до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.02.1999 р. “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”.
Сподіваємось, що викладені в дисертаційному дослідженні наукові положення заповнять прогалини, які простежуються в теорії застосування кримінального закону, і можуть бути основою для наступних наукових досліджень, подальшого вдосконалення законодавства в питанні кримінальної відповідальності за контрабанду, сприятимуть удосконаленню судової практики з цієї категорії справ, і загалом юридичної освіти. Отже, найважливіші наукові та практичні результати дисертаційного дослідження теми “Контрабанда за кримінальним правом України” мають різнопланове значення для юридичної науки та практики і можуть бути використані:
- в теорії кримінального права – для наступних наукових розробок проблем особливостей кримінальної відповідальності за контрабанду та основою для постановки і вирішення нових проблемних питань відповідальності за злочини, які вчиняються в цій сфері;
- у правотворчості – в процесі подальшого вдосконалення норм кримінального закону України;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального, митного права, кримінології в юридичних вузах, при підготовці монографій, підручників та навчальних посібників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма: Краткие тез. докл. и науч. сообщ. Респ. науч. конф. – Харьк. юрид. ин-т, 1985. – 256 с.
2. Аналіз контрабандної діяльності на державному кордоні України у 1998 році // Лист Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 3 травня 1999 року № 12/3975.
3. Аналіз результатів оперативно-службової діяльності Прикордонних військ України у першому півріччі 1999 року // Лист Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 4 серпня 1999 року № 12/7178.
4. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави: Навчальний посібник для студентів юридичного факультету. – К.: РВЦ «Київський університет», 1997. – 166 с.
5. Андрушко П.П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним кримінальним кодексом та проектом КК: проблеми систематизації, криміналізації та декриміналізації // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 12. – С. 13-18.
6. Архів Галицького районного суду міста Львова. 1997 р. Справа №1-69.
7. Архів Галицького районного суду міста Львова. 1998 р. Справа №1-413.
8. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1989 р. Справа №11-21384.
9. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1995 р. Справа №1-115.
10. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1995 р. Справа №1-180.
11. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1995 р. Справа №1-206.
12. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1995 р. Справа №1-213.
13. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-11.
14. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-38.
15. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-67.
16. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-112.
17. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-140.
18. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-174.
19. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-201.
20. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-239.
21. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-248.
22. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-11.
23. Архів Жовківського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-227.
24. Архів Залізничного районного суду міста Львова. 1996 р. Справа №1-618.
25. Архів Залізничного районного суду міста Львова. 1996 р. Справа №1-619.
26. Архів Залізничного районного суду міста Львова. 1996 р. Справа №1-701.
27. Архів Залізничного районного суду міста Львова. 1998 р. Справа №1-22.
28. Архів Залізничного районного суду міста Львова. 1999 р. Справа №1-482.
29. Архів Залізничного районного суду міста Львова. 1999 р. Справа №1-672.
30. Архів Личаківського районного суду Львівської обл. 2000 р. Справа №1-280.
31. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-19.
32. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-45.
33. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-67.
34. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-94.
35. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-118.
36. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-122.
37. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-126.
38. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-144.
39. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-145.
40. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-155.
41. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-157.
42. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-159.
43. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-191.
44. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-228.
45. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-245.
46. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-246.
47. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-249.
48. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1996 р. Справа №1-287.
49. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-19.
50. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-33.
51. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-37.
52. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-61.
53. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-93.
54. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-130.
55. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-144.
56. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-149.
57. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-165.
58. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-186.
59. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-206.
60. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-210.
61. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1997 р. Справа №1-269.
62. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1998 р. Справа №1-18.
63. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1998 р. Справа №1-74.
64. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1998 р. Справа №1-109.
65. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1998 р. Справа №1-212.
66. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1999 р. Справа №1-25.
67. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1999 р. Справа №1-87.
68. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1999 р. Справа №1-144.
69. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1999 р. Справа №1-148.
70. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 1999 р. Справа №1-224.
71. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 2000 р. Справа №1-60.
72. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 2000 р. Справа №1-129.
73. Архів Мостиського районного суду Львівської обл. 2000 р. Справа №1-181.
74. Архів Шевченківського районного суду Львівської обл. 2000 р. Справа №1-465.
75. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР. – М.: ИД «Муравей». – 432 с.
76. Багрій-Шахматов Л.В. Кримінально-правові та кримінологічні проблеми боротьби з контрабандою в Україні // Митна справа. – № 2. – 2000 р. – С. 3-12.
77. Багрій-Шахматов Л.В. Кримінально-правові та кримінологічні проблеми боротьби з контрабандою в Україні // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / Під редакцією А.І.Комарової. К., 1999. – Том 18. – С. 306-313.
78. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск: ”Пороги” – 1992 – 166 с.
79. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации.–Л.,1986.–176 с.
80. Блага А.Б. Жінки як суб’єкт корупції та контрабанди: кримінологічна характеристика // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / Під редакцією А.І.Комарової. – К., 1999. – Том 18. – С. 408-413.
81. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. – М.: Нифра, 1998. – VI. – 790 с.
82. Боротьба з корупцією – за поняттями // Голос України, № 8 (2508), 17 січня 2001 р. – С. 1, 2.
83. Брайнин Я.М. Некоторые вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве. // Юридический сборник Киевского университета, 1950, № 4.
84. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія. Автор вступ. стат. М.Я.Азаров. – К.: Атіка, 2000. – 288 с.
85. Ваулина Т.И. Основные и квалифицирующие признаки преступных посягательств, связанных с наркотическими средствами: Автореф. дисс…к.ю.н.: 12.00.08 / – Свердловск, 1990. – 16 с.
86. Владимиров В.А., Загородников Н.И. и др. Государственные преступления. – М.: Высшая школа, 1961.
87. Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву. Лекция. М.: Высшая школа МООП РСФСР. – 1964. 59 с.
88. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность. – М.: Юрид лит. – 1986. – 221 с.
89. Владимиров В.А. Уголовно-правовая борьба с контрабандой. – М.: Изд. Высшая школа. – 1959.
90. Военный энциклопедический словарь. Пред. Гл. ред. комиссии С.Ф.Ахромеев. – М.: Воениздат. – 1986. – 836 с.
91. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц: Серия “Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе”. – СПб., 1998. – 40 с.
92. Волженкин Б. Еще раз об обратной силе уголовного закона // Законность. – 1994. – № 11. – С. 29-31.
93. Володько Н.В. Объект и предмет контрабанды. – В кн.: Труды КВШ МВД СССР, № 6.
94. Воробей П.А., Коржанський М.Й., Щупаковський В.М. Завдання і дія кримінального закону. – К., – 1997. – 156 с.
95. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. – К.: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України. – 1997. – 184 с.
96. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. - Харьков. – 1994. – 640 с.
97. Гадойбоев С.А. Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения контрабанды наркотиков: Автореф. дис… к.ю.н.: 12.00.08 / Украинская академия внутренних дел. Киев. 1996. – 21 с.
98. Гадойбоев С.А. Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения контрабанды наркотиков: Дис… к. ю. н.: 12.00.08. – К.: Украинская Академия внутренних дел. – 1996. – 187 с.
99. Галанжин Е.Ф. Предупреждение контрабанды (по материалам ГТК РФ): Автореф. дис... к.ю.н. 12.00.08 / М., 1995, 24 с.
100. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навчальний посібник. – К.: Вища шк., 1998. – 544 с.
101. Гельфер М.А. Некоторые вопросы общего учения об объекте преступления в советском уголовном праве // Ученые записки ВИЮН, вып. 7, М., 1959.
102. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛУ. 1979. – 126 с.
103. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України. – Львів: Львівський університет. – 1993. – 137 с.
104. Давитадзе Д.Д. Уголовная ответственность за контрабанду: вопросы квалификации (по материалам республики Грузия): Автореф. дис… к.ю.н: 12.00.08 / Украинская юридическая академия. – Харьков. 1992. – 21 с.
105. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Изд-во Воронеж. ун-та. – 1974. – 243 с.
106. Декларація про викорінення насильства проти жінок. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.12.1993 р. / Наші людські права.–К.–1996.–С. 164-168.
107. Декрет СНК РРФСР от 29.12.17 г. “О разрешениях на ввоз и вывоз товаров” // СУ РРФСР. – 1918. – № 14, ст. 197.
108. Декрет СНК РСФСР от 3.01.1921 г. “О реквизициях и конфискациях” // СУ РСФСР, 35.
109. Декрет СНК РСФСР от 01.09.1922 г. “О таможенной охране” // СУ РСФСР. – 1922. – № 58. – Ст. 734.
110. Диканова Т.А., Осипов В.Е. Борьба с таможенными преступлениями и отмыванием грязных денег: Методическое пособие. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 310 с.
111. Диканова Т.А. Связь таможенных преступлений с отмыванием «грязных денег» // Митна справа. № 1. – 2001 р. – С. 11-17.
112. Дмитриевский Н. Развитие законодательства о внешней торговле // Право и жизнь. – 1923. – №1. С. 5-7.
113. Дроздов А.В. Человек и общественные отношения. Л.: Изд-во ЛГУ. – 1966.
114. Дудоров О.О., Свириденко Т.В. До питання співвідношення контрабанди та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Митна справа. – № 1. – 2002 р. – С. 15-26.
115. Дьяков С.В. Государственные преступления (против основ конституционного строя и безопасности государства) и государственная преступность. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 320 с.
116. Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Карпушин М.П. Ответственность за государственные преступления. / Общ. ред. и введение Л.И.Баркова. – М.: Юрид. лит., – 1988. – 224 с.
117. Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Лунеев В.И. Уголовное право. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 416 с.
118. Економічний словник-довідник; За ред. док. екон. наук., проф. С.В.Мочерного / Худож. оформ. В.М.Штогріна. К.: Феміна, 1995. – 368 с.
119. Жалинський А.Є. Контрабанда. Словарь по уголовному праву. – М. – 1997.
120. Жариков Н.М., Морозов Г.В., Хритинин Д.Ф. Судебная психиатрия: Учебник для вузов / Под общей редакцией академика Российской академии медицинских наук Г.В.Морозова.– М.: Издательская группа ИНФРА-М – Норма, 1997.–432 с.
121. Жевлаков Е.Н. Экологические преступления: понятие, виды, проблемы ответственности: Автореф. дис... д.ю.н.: 12.00.08 / – М. – 1991.
122. Загальна декларація прав людини, проголошена Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України: декларації, документи / Упорядник Ю.К.Качуренко. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 18-24.
123. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве. // Труды ВЮА, вып. 13, 1951.
124. Закон України від 03.12.1990 р. № 507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення”
(З наступними змінами та доповненнями, внесеними законом України від 17.03.99 р. № 495-XIV) // ВВР УРСР. – 1990. - № 52. – Ст. 650.
125. Закон України від 04.11.1991 р., № 1777- ХІІ “Про державний кордон України” (Із наступними змінами та доп-ми внесеними законом України від 18.06.96 № 245/96-ВР) // ВВР. – 1992. – № 2, ст. 5.
126. Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-ХІІ “Про судову експертизу” // ВВР України, 1994, № 28, ст. 232.
127. Закон України від 08.02.1995 р. № 39/95 – ВР “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” // ВВР. – 1995. – № 12, ст. 81.
128. Закон України від 04.04.1996 р. № 123 “Про лікарські засоби”. Із змінами та доповненнями: ВВР України. – 1997. - № 15, ст. 115; ВВР України, 1999. - №34, ст. 274 // ВВР України 1996. – № 22, ст. 86.
129. Закон України від 15.05.1996. - № 192/96-ВР “Про трубопровідний транспорт” // ВВР України. – 1996. - № 29, ст. 139.
130. Закон України від 16.10.1997 № 575/97-ВР “Про електроенергетику” (із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8.06.2000 року № 1812-ІІІ, від 22.06.2000 року № 1821-ІІІ) // ВВР України, 1998, № 1, ст. 1; ВВР України, 2000, № 38, ст. 319; ВВР України, 2000, № 38, ст. 321.
131. Закон України від 08.07.1999 р. № 863-ХІV “Про внесення змін до Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” // ВВР України. – № 36, ст. 318.
132. Закон України від 21.09.1999 р. № 1068-ХІV “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” // ВВР України. – 1999. - № 48. Ст. 405.
133. Закон України від 17.05.2001 р. № 2415-ІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил” // ВВР України, 2001 р., № 31, ст. 148.
134. Закон України від 12.07.2001 р. № 2665-ІІІ “Про нафту і газ” // Офіційний вісник України. 2001 р. № 33. Ст. 1524.
135. Законы СССР и Постановления Верховного Совета СССР. Изд. “Известия”, 1959.
136. Зеленский Ю.И. Контрабанда – язва империализма. – М.: Международные отношения, 1985. – 207 с.
137. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков: Прапор, 1996. – 260 с.
138. Иншаков С.М. Криминология: Учебник. – М.: Юриспруденция. 2000. – 432 с.
139. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Ответственность за государственные преступления. – М.: Изд. Юридическая литература, 1965. – 292 с.
140. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид. лит., - 1974. – 231 с.
141. Качев Н.В. Криминологическое исследование контрабанды // Социалистическая законность, 1990, № 1.
142. Ківалов С.В. Правильна кваліфікація – основа боротьби з контрабандою // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник. / Під редакцією А. І. Комарової. – К., 1999. –
Т. 18. – С. 292-294.
143. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 25.06.99 № 8073-Х. (Із змінами та доповненнями прийнятими законом України від 20.09.01. № 2703-ІІІ) // ВВР УРСР, 1984, додаток до № 51, ст. 1122.
144. Колдаев В. Ответственность за контрабанду // Человек и закон. – 1972. – № 9.
145. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Особенная часть / Под общей редакцией Генерального прокурора Российской Федерации, профессора Ю.И.Скуратова и Председателя Верховного Суда Российской Федерации В.М.Лебедева. – М.: Издательская группа ИНФРА М – НОРМА, 1996. – 592 с.
146. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. / Отв. ред. доктор юридических наук, профессор А.В.Наумов. – М.: Юристъ, 1996. – 824 с.
147. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. Доктора юридических наук, профессора Ю.И.Скуратова и доктора юридических наук, Председателя Верховного Суда РФ В.М.Лебедева.–3-е изд., изм. и доп.–М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М), 2001. – 896 с.
148. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и с эксплуатацией проституции третьими лицами. Затверджена Резолюцією 317 (IV) Генеральної Асамблеї ООН від 2 грудня 1949 р. // Юстиция. – 1975 – № 7. – С. 55-58.
149. Конвенція Організ