Копайгора Ірина Іванівна. Законодавство про оплату праці в Україні другої половини XIX-XX ст. (історико-правове дослідження)

Краткое описание

Копайгора Ірина Іванівна. Законодавство про оплату праці в Україні другої половини XIX-XX ст. (історико-правове дослідження): дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2006

Копайгора І.І. Законодавство про оплату праці на Україні в другій половині ХIХ ХХ століть (історико-правове дослідження). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень. Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2006.
У роботі досліджено процес становлення та розвитку законодавства про оплату праці на теренах України протягом другої половини ХIХ ХХ ст. Основну увагу приділено вивченню, аналізу і узагальненню досвіду становлення формування законодавства про оплату праці, форми і системи організації її оплати, розкриваються форми і методи правового регулювання, а також практика вирішення трудових спорів щодо оплати праці. Проаналізовано вплив законодавства про оплату праці провідних країн світу та рекомендації МОП з цього питання на розвиток вітчизняного законодавства про оплату праці.
Аналіз зібраних джерел свідчить, що створене вітчизняне законодавство про оплату праці, у досліджуваний автором період не відповідає рівню розвинутих держав світу.

Законодавство про оплату праці на українських землях пройшло наступні етапи розвитку: 1) дореволюційне законодавство (1886 1917 рр.) коли зародилося і почало свій розвиток правове регулювання відносин у галузі оплати праці; 2) законодавство доби визвольних змагань та нової економічної політики(1917-1929 рр.), коли воно мало національний або певні ознаки національного характеру і розвивалося в умовах плюралізму господарських форм і наявності більш чи менш розвинених ринкових відносин; 3) законодавство періоду централізації й абсолютизації впливу держави на трудові правовідносини, обумовлених становленням і розвитком командно-адміністративної системи управлінням економікою (30-і кінець 80-х рр. ХХ ст.); 5) ґенеза національного законодавства часів незалежності України (90-і рр. ХХ ст.), для цього етапу притаманними є демократизація, децентралізація, вплив ринкових відносин.
Імперське законодавство Росії та Австро-Угорщини заклало початок правового регулювання оплати праці на українських землях. Воно було недосконалим, але його норми або використовувалися, або були рецеповані національним правом доби визвольних змагань. Більша увага до питань оплати праці, незважаючи на істотний популізм у правозастосуванні радянських політико-правових режимів на відміну від національних сприяла розширенню соціальної бази перших порівняно з другими. У роки непу радянське законодавство України чітко слідувало за нормотворчістю у сфері оплати праці РСФРР, використовувало її акти чи дублювало їх. Регулювання оплати праці мало певною мірою децентралізований характер, ураховувало інтереси виробника, було своєрідним засобом тиску радянської держави на приватного роботодавця. Відмова від ринкових засад, формування тоталітарного режиму і адміністративно-командної системи управління економікою стали чинником централізації й дегуманізації регулювання оплати праці.
Відхід від радянського минулого, перехід на шлях демократичного ринкового розвитку супроводжувалися непослідовністю й помилками у регламентації оплати праці, що ускладнило ці процеси у часи становлення незалежності в Україні.
Вносяться пропозиції по вдосконаленню законодавства про оплату праці та впровадження його в життя, зокрема, підвищення координованості органів законотворення та виконавчої влади, створення місцевих органів Міністерства праці та соціальної політики України, започаткування системи спеціальних судів з трудових спорів, активізації правовиховної роботи щодо учасників трудових правовідносин.