КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У МЕТОДИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК ІНФОРМАЦІЙНА МОДЕЛЬ ТА РОБОЧИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СЛІДЧОГО
1.1. Криміналістична характеристика у структурі елементів окремої методики розслідування вбивств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
1.2. Склад та призначення криміналістичної характеристики вбивств . . . . . . . 40
1.3. Криміналістична класифікація вбивств та їх криміналістична характеристика: співвідношення і взаємозв’язок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76
РОЗДІЛ 2
КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ КРИМІНАЛІ-СТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВБИВСТВ
2.1. Метод кореляційних залежностей у механізмі формування криміналістич-ної характеристики вбивств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
2.2. Кількісні (емпіричні) показники як основа виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств . . . . 95
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .124
РОЗДІЛ 3
ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВБИВСТВ ПРИ РОЗРОБЛЕННІ ЗАСОБІВ ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ
3.1. Типові версії щодо особи вбивці як результат аналізу кореляційних
залежностей між елементами криміналістичної характеристики . . . . . . . . 128
3.2. Алгоритмізація та творчий елемент у діяльності слідчого. Криміналі-
стична характеристика як підстава для побудови алгоритмів . . . . . . . . . . . . . 146
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . .193

ВСТУП
Актуальність теми. Серед злочинів проти життя і здоров’я людини найбільш небезпечними є умисні вбивства. Розкриття та розслідування саме цієї категорії злочинів пов’язані з великим обсягом роботи та вирішенням складних розумових завдань. Відтак, удосконалення та оптимізація процесу розкриття і розслідування вбивств є одним з актуальних питань, які постають на сьогодні перед наукою криміналістикою. Згідно з цим із значної кількості аспектів зазначеної проблеми потребують виділення і поглибленого дослідження насамперед питання щодо розроблення та впровадження у діяльність слідчих органів відповідних науково-методичних рекомендацій. Серед них приоритетне місце посідає криміналістична характеристика як один із засобів у розпорядженні слідчого, що надає йому можливість відшукувати в ситуаціях невизначеності та відсутності інформації найбільш вірогідні шляхи збирання доказів.
Зусиллями таких учених-криміналістів, як Ю.П.Аленін, В.П.Бахін, Р.С.Бєлкін, О.М.Васильєв, А.Ф.Волобуєв, В.К.Гавло, І.Ф.Герасимов, В.Г.Гончаренко, А.В.Іщенко, Л.Я.Драпкін, А.В.Дулов, В.А.Журавель, Н.І.Клименко, О.Н.Колесниченко, В.П.Колмаков, В.О.Коновалова, В.С.Кузьмі- чов, В.К.Лисиченко, І.М.Лузгін, В.Г.Лукашевич, Г.А.Матусовський, В.О. Образцов, М.В.Салтєвський, М.Я.Сегай, М.О.Селіванов, Л.О.Соя-Серко, В.В.Тіщенко, В.Ю.Шепітько, В.І.Шиканов, О.О.Ейсман, М.П.Яблоков та ін., зроблено вагомий внесок у розроблення теоретичних основ криміналістичної характеристики злочинів.
Проблематика криміналістичної характеристики вбивств окремо досліджувалась у роботах С.А.Афанасьєва, В.І.Боярова, І.В.Борисенка, В.С.Бородуліна, О.Ю.Булулукова, В.С.Бурданової, Л.Г.Відонова, В.Ф.Глазиріна, В.В.Донцова Ю.П.Дубягіна, С.Ф.Здоровка, М.М.Китаєва, М.В.Костенко, Г.М.Мудьюгіна, А.В.Старушкевича, Б.Ф.Тимошенка, О.П.Тєльцова, А.О.Шульги та ін.
Водночас наукових розробок щодо створення практичної частини криміналістичної характеристики вбивств, механізму її застосування як робочого інструментарію слідчого здійснено поки ще недостатньо. І це дійсно проблема сьогодення, розв’язання якої можливе тільки за наявності виявлених кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики, виражених у кількісних показниках. Ця інформація стає підставою для побудови типових версій насамперед відносно суб’єкта злочину, що дозволяє значно звузити коло осіб, серед яких необхідно здійснювати розшукові заходи.
Наведене потребує значної активізації зусиль учених-криміналістів щодо виявлення кількісних показників, які відображають специфіку кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств. Адже дотепер висловлені щодо даної проблематики судження за дуже рідкими винятками (насамперед система даних Л.Г.Відонова) мають суто декларативний характер. Саме такий стан справ і є однією із головних причин нігілістичного ставлення як науковців, так і практичних працівників до розглядуваної категорії (відсутність серйозних розробок щодо впровадження криміналістичної характеристики у практичну діяльність слідчих органів надає підстави деяким ученим ставити питання не тільки про виділення криміналістичної характеристики як окремої самостійної теорії, а й про доцільність існування цієї категорії взагалі  Р.С.Бєлкін).
Отже, незважаючи на значущість криміналістичної характеристики для розширення пізнавальної сфери науки криміналістики, активізації конкретних напрямків практичної діяльності слідчих органів, її функція дотепер не отримала належного розвитку, який відповідає складним завданням, що стоять перед наукою і практикою в сфері боротьби зі злочинністю. Крім того, питання виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств раніше не були самостійним напрямком наукового дослідження, а якщо і згадувались, то лише у загальному контексті розроблення методики розслідування вбивств без посилань на репрезентативну вибірку кримінальних справ, без застосування сучасних комп’ютерних технологій і математичних методів щодо збирання і оброблення необхідних емпіричних даних. На сьогоднішній день в Україні відсутні монографічні роботи, присвячені даній проблематиці, а у дисертаційному аспекті ця проблема в криміналістиці спеціально не досліджувалася.
Названі обставини визначили наперед можливість віднести розглядувану проблему до числа актуальних і стимулювали обрання теми цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана проблематика дисертаційного дослідження базується на планах наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і становить складовий елемент цільової комплексної програми “ Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер держреєстрації 0186.0.099031), а також Комплексної програми профілактики злочинності на 20012005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. за №1376/2000.
Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті проведення широкого узагальнення кримінальних справ про вбивства, виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики зазначених злочинів і на підставі аналізу отриманих кількісних показників побудову схем та таблиць, які б відображали відомості стосовно суб’єкта та мотиву злочину, формулювання рекомендацій працівникам судово-слідчих органів щодо застосування отриманих результатів у здійсненні розкриття та розслідування конкретного вбивства
Комплексність мети, її багатоплановість зумовили актуальність вирішення таких завдань:
- обгрунтувати необхідність формування нової концепції щодо розгляду структури окремої криміналістичної методики у вигляді інформаційно-пізнавальної моделі як важливого наукового підгрунтя для подальших досліджень у цій галузі;
- здійснити перетворення криміналістичної характеристики вбивств з теоретичної концепції на робочий інструментарій слідчого, своєрідний орієнтир, на який потрібно рівнятися при вирішенні конкретних завдань розслідування;
- визначити умови, чинники і підстави для формування класифікаційних побудов цих категорій злочинів за криміналістично значущими ознаками;
- подати криміналістичну характеристику вбивств у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відобразити кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі здійснити розбудову типових версій щодо особи вбивці та мотиву злочину;
- розробити рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці, в процесі розкриття та розслідування конкретного злочину;
- визначити сутність, сферу застосування, теоретичну і практичну значущість методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, розглянути можливість його віднесення до розряду окремонаукових (спеціальних) методів криміналістики;
- розробити з метою реалізації методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств автоматизовану комп’ютерну систему як підґрунтя інформаційного забезпечення підтримки прийняття рішення слідчим, що провадить розслідування по конкретній кримінальній справі;
- запропонувати на базі сформованого банку даних із урахуванням імовірно можливих вихідних кримінальних ситуацій процедуру розбудови довідкових таблиць, у яких відображаються типові версії щодо особи вбивці та мотиву злочину;
- враховуючи узагальнені дані, що зосереджені у довідкових таблицях, які сформовані на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, викласти рекомендації щодо розбудови складної моделі особи злочинців, котрі зникли з місця події, і алгоритмів їх пошуку.
Об’єкт дослідження ― умисні вбивства та процес їх розкриття та розслідування.
Предметом дослідження є закономірності виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств і формування на їх підставі типових версій щодо особи вбивці та мотивів учинення злочинів.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв’язок теорії та практики, а також концептуальні положення криміналістики і загальної теорії статистики. У процесі здійснення цього дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: системно-структурний  для розбудови внутрішньої архітектоніки окремої криміналістичної методики вбивств та її криміналістичної характеристики; функціональний  для аналізу динаміки окремих елементів криміналістичної характеристики вбивств; формально-логічний  для визначення напрямків дослідження криміналістичної характеристики вбивств; порівняльний  для окреслення місця криміналістичної характеристики у структурі окремої криміналістичної методики; статистичний  для узагальнення кримінальних справ про вбивства, оброблення вихідної інформації і формування банку даних, анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури і співробітників карного розшуку МВС України; кореляційного аналізу  для визначення ступеня щільності та характеру залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств; моделювання  для формування типових версій щодо особи вбивці та мотивів злочину, а також алгоритмів пошуку суб’єктів, що зникли з місця події.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати узагальнення 1100 кримінальних справ про вбивства, вчинені в Харківській області за період 1998  2002 рр.; результати анкетування 150 слідчих прокуратури та співробітників карного розшуку органів МВС України, що проводилось за спеціально розробленою методикою; результати узагальнення та аналізу опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України.
При підготовці дисертаційного дослідження також використовувався особистий багаторічний досвід слідчої діяльності здобувача.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим у вітчизняній криміналістичній літературі монографічним дослідженням, в якому на базі положень загальної теорії криміналістики, а також репрезентативної вибірки кримінальних справ здійснено комплексний аналіз криміналістичної характеристики вбивств, виявлено кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі запропоновано методику розбудови типових версій щодо особи вбивці та мотивів злочину. В роботі обґрунтовується низка нових положень і висновків, що мають важливе теоретичне і практичне значення та виносяться на захист:
1) аргументовано нову концепцію щодо розгляду структури окремої криміналістичної методики вбивств у вигляді інформаційно-пізнавальної моделі;
2) запропоновано авторський варіант криміналістичної класифікації вбивств і розглянуто її співвідношення з криміналістичною характеристикою цих злочинів;
3) запропоновано шляхи і напрямки перетворення криміналістичної характеристики вбивств з теоретичної концепції на робочий інструментарій слідчого, своєрідний орієнтир, на який потрібно рівнятися при вирішенні конкретних завдань розслідування;
4) криміналістичну характеристику вбивств подано у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відображено кореляційні залежності між її елементами;
5) вдосконалено рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці вбивств, у процесі розкриття та розслідування конкретного злочину;
6) вперше визначено сутність, сферу застосування, значущість методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, розглянуто можливість його віднесення до розряду окремонаукових (спеціальних) методів криміналістики;
7) вперше розроблено автоматизовану комп’ютерну систему з умовною назвою “Вбивство”, яка надає можливість зберігати інформацію щодо елементів криміналістичної характеристики вбивств на електронних носіях і оперативно користуватися нею для формування довідкових таблиць, у яких відображено типові версії щодо особи вбивці і мотиву злочину;
8) вперше запропоновано процедуру розбудови кореляційних таблиць (рангова та парна кореляція), а також визначення ступеня щільності між елементами криміналістичної характеристики вбивств як підґрунтя для визначення найбільш імовірних версій;
9) вперше з огляду на узагальнені дані, що зосереджені у довідкових таблицях, які сформовано на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, викладено рекомендації щодо розбудови складної моделі особи злочинців, котрі зникли з місця події, і запропоновано алгоритми їх пошуку.
Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності:
- науково-дослідницької роботи  як підґрунтя вдосконалення самої методики розслідування вбивств і такої її складової частини, як криміналі-стична характеристика;
- практичної діяльності правоохоронних органів  як рекомендації щодо оптимізації слідчої і оперативно-розшукової діяльності, оскільки запропонована система моделювання типових версій дозволяє органам дізнання і досудового слідства максимально цілеспрямовано використовувати отриману інформацію, зосереджуючи свої зусилля на більш вузькому напрямку пошуку злочинця;
- навчального процесу  як матеріал для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Криміналістика”, а також у навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів України при читанні лекцій з криміналістики та проведенні практичних занять.
Апробація результатів дисертації. Наукові погляди, ідеї, теоретичні висновки та положення, а також практичні рекомендації, одержані в результаті дисертаційного дослідження, відображено в опублікованих автором наукових статтях та повідомленнях.
Основні положення дисертації доповідались на міжнародній науковій конференції “Методологічні проблеми правової науки” (м. Харків, 2002), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 2003), науково-практичній конференції “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи” (м. Харків, 2004), регулярних семінарах слідчих працівників прокуратури Харківської області та м. Харкова.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також використовуються в навчальному процесі і науково-дослідницькій роботі студентів за курсом “Криміналістика”.
За результатами дисертаційного дослідження до Генеральної прокуратури України, а також прокуратури Харківської області передано автоматизовану комп’ютерну систему “Вбивство” з доповідною запискою щодо її користування і застосування. Окремі пропозиції автора впроваджено у діяльність слідчих органів прокуратури та УМВС окремих областей України, що підтверджується відповідними актами.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи статтях, опублікованих у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, трьох тезах наукових доповідей.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації визначається її метою, задачами та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, із яких основний текст  170 сторінок, додатки  30 сторінок, список використаних джерел 22 сторінки (210 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Незважаючи на значущість криміналістичної характеристики для розширення пізнавальної сфери науки криміналістики, активізації конкретних напрямків практичної діяльності слідчих органів, її функція дотепер не отримала належного розвитку, який відповідає складним завданням, що стоять перед наукою і практикою в сфері боротьби зі злочинністю. Крім того, питання виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств раніше не були самостійним напрямком наукового дослідження, а якщо і згадувались, то лише у загальному контексті розробки методики розслідування вбивств без посилань на репрезентативну вибірку кримінальних справ, без застосування сучасних комп’ютерних технологій і математичних методів щодо збирання і обробки необхідних емпіричних даних. На сьогоднішній день в Україні відсутні монографічні роботи, присвячені даній проблематиці, а у дисертаційному аспекті ця проблема в криміналістиці спеціально не досліджувалася.
Названі обставини визначили наперед можливість віднесення цієї проблеми до числа актуальних і стимулювали проведення цього дисертаційного дослідження, результати якого надають підстави дійти таких висновків:
1. Удосконалення криміналістичної методики як системи знань, як самостійного розділу науки криміналістики можливе за рахунок узагальнення та пояснення накопиченого емпіричного матеріалу і пізнання наукових фактів, що відносяться як до сфери вчинення злочинів, так і до сфери їх розкриття, розслідування та попередження.
2. Криміналістичну методику доцільно розглядати як інформаційно-пізнавальну модель, розбудову якої здійснено на підставі застосування предметних та функціональних прийомів дослідження.
Внутрішня архітектоніка цієї моделі, складається з двох рівнів  ретроспективного і перспективного. Перший рівень включає в себе криміналістичну характеристику певної категорії злочину, в якій за статистичними показниками відображені кореляційні залежності між її елементами ( “злочинець  жертва”, “сліди злочину  спосіб вчинення злочину”, “місце, час злочину  злочинець” і т.ін.), а також сформульовані на підставі аналізу цих кількісних показників типові версії відносно особи злочинця та жертви, мотивів злочину та інших обставин.
Другий, перспективний рівень, на відміну від ретроспективного, описує не сам злочин, а процес його розкриття та розслідування. Це своєрідна типова криміналістична модель здійснення досудового слідства, яка включає в себе: а) типові слідчі ситуації, відповідно до певного етапу розслідування; б) програми розслідування (мета, завдання та напрямки розслідування, що обумовлені слідчими ситуаціями і обставинами, які підлягають з’ясуванню по конкретній категорії злочинів); в) типові системи слідчих дій і оперативно-розшукових заходів або їх сполучення, тобто тактичні операції, як засоби впливу на слідчі ситуації, перевірки версій та вирішення стратегічних і тактичних завдань.
Такий підхід сприяє реалізації завдання криміналістики щодо розробки типових моделей кримінальної діяльності і типових криміналістичних моделей слідства, тобто криміналістичних характеристик злочину і криміналістичних характеристик досудового і судового слідства.
3. Дослідження криміналістичної характеристики необхідно здійснювати у двох напрямках: а) як теоретичну концепцію; б) як робочий інструментарій слідчого. Відповідно до зазначених аспектів треба визначати її дефініцію, внутрішню архітектоніку, місце у системі криміналістики та функціональне призначення.
Сучасний стан криміналістичної характеристики свідчить про суттєве відставання розробок стосовно її впровадження у практичну діяльність слідчих органів, що надає підстави деяким вченим ставити питання про доцільність існування цієї категорії взагалі.
Зберегти для науки криміналістики таку категорію як “криміналістична характеристика”, придати їй нового імпульсу можливо за рахунок створення саме її практичної частини. І це дійсно проблема сьогодення, розв’язання якої доцільно здійснювати у таких напрямках:
- криміналістичну характеристику вбивств розробляти на видовому чи підвидовому рівні відповідно до криміналістичної класифікації цих категорій злочинів;
- криміналістичну характеристику вбивств представити у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відображені кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі визначені типові версії, насамперед щодо можливих суб’єктів злочинів. При цьому необхідно поставити за правило, що кінцевим результатом досліджень криміналістичної характеристики є побудова типових версій. Якщо таких версій запропоновано не буде, то можна вважати дослідження незакінченим і таким, що потребує додаткових розробок.
- розробити рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці у процесі розкриття та розслідування конкретного злочину.
4. До елементного складу криміналістичної характеристики вбивств доцільно включати: особу злочинця та жертви злочину; мотив злочину; спосіб вчинення та приховування злочину; “слідову картину”; обстановку злочину (час, місце, знаряддя). Саме у такому системному вигляді криміналістична характеристика:
а) відповідає інформаційному підходу щодо її формування;
б) здатна найбільш ефективно здійснити свою службову функцію і дійсно розглядатися як робочий інструментарій слідчого;
в) найбільш тісно кореспондує з предметом доказування по даній категорії справ;
г) дозволяє виявити кореляційні залежності, які виступають підґрунтям для побудови типових версій щодо особи вбивці та мотиву вчинення злочину.
Зазначені елементи криміналістичної характеристики вбивств являють собою єдине ціле і розглядати їх у відриві один від одного є недоцільним. Кожний елемент даного комплексу здатний тією чи іншою мірою вказувати на істотні моменти, що сприяють розкриттю злочинів, висуненню версій, прогнозуванню можливих місць знаходження злочинців тощо.
5. Криміналістична характеристика вбивств як системне утворення передбачає необхідність розташування її елементів у певній ієрархічній послідовності, яке може бути здійснено за таких підстав:
а) за рівнем інформативності та ступенем значимості;
б) за принципом інформаційного збагачення (накопичення інформації).
6. Формування криміналістичної характеристики вбивств необхідно здійснювати на основі сукупності якісної і кількісної інформації, тобто результатах емпіричних і статистичних досліджень. Без використання такого роду результатів криміналістична характеристика являтиме собою набір абстрактно-умоглядних відомостей, виділених за принципом “може бути” без розкриття можливих зв’язків, що істотно знижує ефективність її практичного використання.
7. Використання даних криміналістичної характеристики вбивств у практичній діяльності може бути здійснено двома шляхами:
- до криміналістичної характеристики звертаються безпосередньо на початку розслідування і на її підставі здійснюють побудову версій та визначають послідовність слідчих дій;
- до криміналістичної характеристики звертаються в разі отримання негативних результатів в ході проведення початкових слідчих дій.
8. Зв’язки між елементами криміналістичної характеристики носять неоднозначний характер, що передбачає певну ймовірність встановлення одної визначеної ознаки (або групи ознак) при наявності другої (іншої групи ознак), тобто зв’язки проявляються лише у решті злочинів, а це в свою чергу обумовлює необхідність застосування саме кореляційних методів щодо їх виявлення і дослідження.
9. Найбільш придатним, тим що у повній мірі відповідає специфіці взаємозв’язків між елементами криміналістичної характеристики вбивств, є термін “кореляційні” (зв’язки або залежності), а ніж термін “закономірні”. Останній термін доцільно застосовувати при розкритті функціональних (однозначних) зв’язків, які практично не реалізуються у криміналістичній характеристиці злочинів, оскільки на її елементи (один чи декілька) впливають випадкові фактори, а це призводить до “розмивання” строгої функціональної залежності.
10. Для визначення специфіки зв’язків між елементами криміналістичної характеристики вбивств більш вдалим є використання терміну “ступінь ймовірності”, а ніж застосування терміну “ ступінь жорсткості”. Саме за таких засад істотно зменшується шаблонність криміналістичної характеристики, що обмежує творчий підхід слідчого до висунення версій і визначення напрямків розслідування.
11. Ступінь щільності кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств розподіляється на високу, середню і низьку і визначається на підставі виведення коефіцієнтів кореляції та детермінації. Так, чим ближче коефіцієнт кореляції за абсолютною величиною наближається до одиниці, тим тісніше зв’язок між ознаками, і тім вища ступень ймовірності.
12. Кореляційні залежності можуть проявлятися як між декількома елементами криміналістичної характеристики, так і між їх групами (парна кореляція). Зокрема можна виділити кореляційні залежності між:
- до кримінальною, кримінальною і після кримінальною поведінкою суб’єкта вбивства;
- способом вчинення вбивства і обстановкою його вчинення;
- знаряддям вбивства і слідами його застосування;
- особистими властивостями особи вбивця і способом приготування, вчинення і приховування вбивства;
- знаряддям вчинення вбивства і особистими властивостями злочинця;
- вбивцею і жертвою;
- місцем і часом вчинення вбивства і особою злочинця;
- мотивом злочинного діяння і особою злочинця;
- способом вчинення вбивства, знаряддями і наслідками злочину та ін. Зазначений перелік відкритий, тобто він не є вичерпним і може доповнюватись.
13. Сфера застосування, теоретична і практична значущість методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики злочинів надають підстави щодо його віднесення до розряду окремонаукових (спеціальних) методів криміналістики.
Застосування цього метода дозволяє на основі дедукції зробити припущення щодо наявності ще не відомих фактів, які мають відношення до події злочину. Іншими словами, виявлення у ході розслідування будь-якого елемента системи з тим чи іншим ступенем ймовірності може вказувати на існування іншого, ще не встановленого елемента і визначати напрямки і засоби його пошуку. Саме в можливості розкриття конкретного злочину із використанням узагальнених даних про раніше розслідувані аналогічні злочини і полягає практичне інструментальне значення криміналістичної характеристики вбивств.
14. Виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, насамперед між вихідними даними і комплексами ознак, що притаманні особам, які вчиняють ці злочини можливе за рахунок математичної обробки репрезентативної вибірки кримінальних справ даної категорії злочинів із застосування новітніх комп’ютерних технологій, які дозволяють встановити найбільшу кількість кореляційних залежностей між зазначеними елементами.
15. З метою реалізації методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств і більш широкого застосування в слідчій практиці типових версій, що сформовані на підставі аналізу цих виявлених залежностей розроблено і запроваджено автоматизовану комп’ютерну систему під умовною назвою “Вбивство”, яка складається з двох структурно-програмних модулів: “Вбивство  діагностика” та “Вбивство  типові версії”. Перший модуль має аналітико-статистичну спрямованість, його завданням є накопичення, перероблення та аналіз вихідної інформації, що зосереджена в анкетах узагальнення. Він призначений для дослідницьких цілей і користувачами його є передусім науковці, які займаються проблематикою побудови інформаційної моделі криміналістичної характеристики вбивств. Сутність другого програмного модулю полягає у тому, що слідчий відповідно до заданої ним кримінальної ситуації може отримати відомості щодо особи вбивць, які вчиняли аналогічні злочини і інформація стосовно яких є у банку даних, тобто сформувати типові версії. Отримані результати оформляються у вигляді довідкових таблиць.
Розглядувана автоматизована комп’ютерна система може розглядатися як підґрунтя інформаційного забезпечення підтримки прийняття рішення слідчим, котрий здійснює розслідування по конкретній кримінальній справі, а саме щодо висунення робочих версій та обрання оптимальних систем слідчих дій.
16. Композиційно зазначена система складається з двох блоків: банку даних (електронного архіву) і пошукових систем. Причому банк даних є єдиним для різних за спрямуванням пошукових систем і до нього можна звертатися як для отримання підсумкових результатів проведеного узагальнення, так і для моделювання типових версій.
Сам банк даних сформований на підставі проведеного вибіркового емпіричного спостереження і включає в себе 1100 кримінальних справ про умисні вбивства, вчинені у Харківській області України за період з 1998 по 2002 рр. Якщо прийняти до уваги, що у банку даних зосереджена інформація стосовно 48 місць вчинення вбивств, 17 способів і 6 базових вікових груп злочинців, то вже ці показники дозволяють сформувати 4896 довідкових таблиць щодо особи вбивця та мотиву злочину, а різноманітні варіації з віком злочинця при моделюванні кримінальної ситуації зазначену кількість довідкових таблиць можуть збільшити ще в декілька разів. Ці показники наочно ілюструють перевагу машинної форми збереження та обробки інформації щодо криміналістичної характеристики вбивств у порівнянні з тими напівформалізованими таблицями, що свого часу були запропоновані Л.Г.Відоновим і в подальшому декілька модифіковані М.О.Селівановим. Більш того, самостійне моделювання вихідної кримінальної ситуації надає можливість слідчому максимально наблизити реальне до типового і користуватися не вельми абстрагованими даними, які відображені у довідковій літературі, а показниками, що характеризують ступень кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики конкретної вибірки кримінальних справ про вбивства.
Разом з тим, треба враховувати, що зазначені підрахунки свідчать лише про гіпотетичні можливості даної комп’ютерної програми. Щодо реально можливих, то вони залежать від об’єму банку даних та характеру інформації, що зосереджена в ньому. Принаймні існуючий банк даних не змозі забезпечити всі можливі комбінації сполучень перелічених елементів під час моделювання відповідних кримінальних ситуацій. В деяких випадках формування довідкових таблиць може буде здійснено на базі одного чи двох прикладів, які є у банку даних, що істотно знижує рівень репрезентативності отриманих результатів. Це дійсно так, але люба інформація щодо особи злочинця, навіть якщо вона базується на незначних вихідних показниках, є більш корисливою, аніж її повна відсутність. Крім того, банк даних як відкрита система може поповнюватись, що надасть можливість збільшити як варіантність комбінацій сполучень елементів, які входять до вихідної кримінальної ситуації, так і їх базові абсолютні показники.
17. Криміналістична характеристика як інформаційна модель може застосовуватись для розробки алгоритмів щодо виявлення та розшуку злочинців, котрі зникли з місця події. Вирішення цього завдання доцільно здійснювати у два етапи: 1) розбудова розумової моделі вказаних категорій осіб; 2) розробка програми їх розшуку.
Розбудова розумової моделі, злочинця що встановлюється здійснюється на підставі інформації, яка є у розпорядженні слідчого стосовно обставин вчинення конкретного злочину, а також узагальнених даних, щодо осіб, які вчиняють злочинні діяння аналогічної категорії. Такі узагальнені дані зосереджені у довідкових таблицях, які формуються на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики і включає в себе відомості про стать і вік злочинця, його характерологічні ознаки (наявність судимості, негативні чи позитивні риси), стосунки з жертвою, місця мешкання та мотиви вчинення злочину. У ході розбудови складної моделі особи злочинця слідчий має змогу звернутися до зазначених довідкових таблиць і скористатися інформацією стосовно окремих груп осіб, що вчиняли злочини, аналогічні тому, що є у його провадженні.
Програма розшуку злочинця, що зник з місця події у своїй конструктивній частині може мати три аспекти. Перший пов’язаний із виявленням осіб, котрі схожі за своїми ознаками з тими, що відображені у вихідній моделі злочинця та здійснення їх перевірки на предмет причетності кожного з них до вчиненого злочину (шляхом перевірки алібі, вирішення ідентифікаційних завдань тощо). Другий аспект пов’язаний із вивченням оперативної обстановки у визначеному регіоні. При цьому не слід виключати можливість “виходу” на злочинця за рахунок виявлення і розкриття інших злочинних актів, що мали місце до і після вчинення злочину, що розслідується на певній території, до якої, як передбачається, може мати відношення особа, що встановлюється. Третій аспект програми передбачає необхідність отримання додаткової інформації як стосовно обставин самого злочину, так особи злочинця. Йдеться насамперед про відшукання тих джерел інформації, котрі на даному етапі розслідування ще не виявлені, але їх об’єктивна можливість витікає із узагальнених відомостей щодо злочину, обставин його вчинення (кримінальної ситуації), особи злочинця. Отримана таким чином інформація використовується для вдосконалення розбудованих моделей та коректування програми пошуку злочинця.
18. Запропонована система моделювання типових версій має важливе практичне значення, оскільки дозволяє органам дізнання і досудового слідства максимально цілеспрямовано використовувати отриману інформацію, зосереджуючи свої зусилля на більш вузькому напрямку пошуку злочинця.
Водночас вона сприятиме поповненню у робітників кримінального розшуку і слідчих прокуратури відсутніх досвіду та знань, оскільки менш досвідчені працівники отримують можливість нарівні з професіоналами, тобто тими що мають значний досвід роботи з аналогічних кримінальних справ, користуватися системою розбудови типових версій.
Крім того ця система може використовуватись і у процесі навчання оперативних і слідчих співробітників, а також студентів та слухачів вищих юридичних навчальних закладів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия.  М,: ЮНИТИ-ДАНА. Закон и право, 2000.  207 с.
2. Аверьянова Т.Г., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика.  М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1999.  990 с.
3. Аджумаджидов Г.А., Быков В.М. Типовая криминалистическая характеристика групповых преступлений // Алгоритмы и организация решений следственных задач: Сб. науч. тр.  Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1982.  59-62.
4. Аленин Ю.П. Выявление и расследование очагов преступлений.  Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996.  267 с.
5. Аленин Ю.П., Тищенко В.В. Особенности расследования тяжких преступлений против личности: Учебное пособие.  Одесса: АО БАХВА, 1996.  112 с.
6. Антипов В.П. Криминалистические характеристики преступлений и системы типичных версий // Алгоритмы и организация решений следственных задач: Сб. науч. тр.  Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1982.  С. 49-56.
7. Антонян Ю.М. Психология убийства.  М.: Юристъ, 1997.  304 с.
8. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие.  М.: ВНИИ МВД СССР, 1982.  80 с.
9. Арцишевский В.Г. Выдвижение и проверка следственных версий.  М.: Юрид. лит., 1978.  104 с.
10. Афанасьев С.А. Криминалистическая характеристика и типовая программа расследования сексуально-садистских убивств: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук:: 12.00.09 / ЛГУ.  СПб., 1992.  18 с.
11. Баев О.Я. И все же: реальность или иллюзия (еще раз о криминалистической характеристике) // Вестник криминалистики. Вып. 1(3).  М., 2002.  С. 22-26.
12. Басейнов Б.С. Алкоголизм: уголовно-правовые и криминологические проблемы.  М.: Юрид. лит., 1981.  200 с.
13. Бахин В.П. Понятие и виды следственных ситуаций // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений.  К.: Выща школа, 1988.  С. 15-24.
14. Бахин В.П. Криминалистическая методика: Лекция.  К., 1999.  26 с.
15. Бахин В.П. Особенности расследования заказных убийств: Лекция.  Симферополь, 1999.  48 с.
16. Бахін В., Лук’янчиков Б. Склад і призначення криміналістичної характеристики злочинів // Часопис Донецького унінерситету. Вип. 1(4).  2000.  С. 39-43.
17. Бахин В.П. Криминалистика для криминалистов или для практиков?// Роль и значение деятельности Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики: Материалы Международной научной конференции (к 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина).  М.: Академия управления МВД Российской Федерации, 2002.  С. 53-61.
18. Бек В. Л. Теорія статистики. Курс лекцій: Навчальний посібник.  К.: ЦУЛ, 2003.  288 с.
19. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории  к практике.  М.: Юрид. лит., 1983.  304 с.
20. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики.  Волгоград, 1993.  С. 29-30.
21. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации.  М.: Юристъ, 1997.  480 с.
22. Белкин Р.С. Понятие, ставшее «криминалистическим пережитком» // Тезисы докладов Всероссийской научно-практической конференции «Российское законодательство и юридические науки в современных условиях: состояние, проблемы, перспективы.  Тула, 2000.  С. 6-10.
23. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. 2-е изд. доп.  М.: Мегатрон ХХІ, 2000.  334 с.
24. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики.  М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА  ИНФРА-М), 2001.  240 с.
25. Бельсон С. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью.  М.: Наука, 1989.  240 с.
26. Блувштейн Ю.Д. Проблема личности преступника // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 28.  М.; Юрид. лит., 1978.  С. 159-166.
27. Божкова Н.Р. Использование виктимологических данных при расследовании преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Саратов. юрид. ин-т.  Саратов, 1987.  19 с.
28. Борисенко І.В. Методика розслідування вбивств з розчленуванням трупа: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України.  Харків, 1999.  19 с.
29. Борисенко І.В. Розслідування вбивств, повязаних із виявленням частин розчленованого трупа // Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін.  К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003.  С. 206-229.
30. Бородулин В.С. Убийство по найму: Криминалистическая характеристика: Методика расследования.  М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфор”, 1997.  211 с.
31. Бояров В.И. Некоторые особенности расследования умышленных убийств, совершенных в процессе противостояния организованных преступных групп // Криминалистика и судебная экспертиза: Межвед. науч.-метод. сб. Вып. 48.  К., 1997.  С. 72-83.
32. Булулуков О.Ю. Методика розслідування вбивств при відсутності трупа: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України.  Харків, 1996.  19 с.
33. Бурданова В.С. Расследование уголовных дел об убийствах, замаскированных инсценировкой самоубийства, и дел о доведении до самоубийства.  Автореф. дисс. канд. юрид. наук: 12.00.09 // ЛГУ.  Л., 1966.  16 с.
34. Бурданова В.С. Проблемы расследования убийств водителей автомашин // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. Вып. 3.  Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996.  С. 201-205.
35. Бурданова В.С., Гуняев В.А., Пелецкая С.М. Особенности расследования убийств, совершенных по найму: Учебное пособие.  СПб.: Юридический институт Генеральной прокуратуры РФ, 1997.  179 с.
36. Бурданова В.С., Гуняве В.А. Программа раскрытия убийств, совершенных по найму // Южно-Уральские криминалистические чтения. Вып. 7.  Уфа: Башкир. гос. ун-т, 1999.  С. 12-20.
37. Бурданова В.С., Владимиров В.Ю., Кузьминых К.С. Расследование заказных убийств: особенности криминалистической характеристики и использование специальных знаний в процессе расследования // Проблемы повышения эффективности экспертно-криминалистического обеспечения раскрытия и расследования тяжких преступлений против личности: Матер. науч.-прак. семинара-совещания по итогам работы ЭКП г. Санкт-Петербурга и Ленинградской области за 1998 г. 14 января 1999г.  СПб., 1999.  С. 3-17.
38. Бурданова В.С., Никитин Л.Н. Расследование умышленного причинения вреда здоровью: Учебное пособие. Изд. 3-е, испр. и доп.  СПб.: Юридический институт Генеральной прокуратуры РФ, 2000.  72 с.
39. Быков В.М. Криминологический анализ  тактический прием расследования преступлений // Криминалистическая виктимология (вопросы теории и практики): Сб. науч. тр.  Иркутск, 1980.  С. 31-32.
40. Валуйская М.Ю. К вопросу о типологии лиц, совершивших умышленные убийства при отягчающих обстоятельствах // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. Вип. 2 .  Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000.  С. 140-145.
41. Вандер М.Б. Схемы криминалистических алгоритмов.  СПб.: Питер, 1998.  132 с.
42. Вандышев В.В. Правовые и этические основы использования данных виктимологии в советском уголовном процессе: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ленингр. гос. ун-т.  Л., 1977.  19 с.
43. Васильев А.Н. Следственная тактика.  М.: Юрид. лит., 1976.  200 с.
44. Васильев А.Н. О криминалистической классификации преступлений // Методика расследования преступлений (общие положения).  М.: Юрид. лит., 1976.  С. 25-26.
45. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений.  М.: Изд-во МГУ ,1978.  71 с.
46. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики.  М.: Изд-во МГУ, 1984.  144 с.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.  К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001.  1440 с.
48. Веліканов С.В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України.  Харків, 2002.  С.19.
49. Видонов Л.Г. Криминалистические характеристики убийств и системы типовых версий о лицах, совершивших убийство без очевидцев: Методические рекомендации к использованию систем типовых версий.  Горький: Прокур. Горьк. обл., 1978.  53 с.
50. Видонов Л.Г. К вопросу о криминалистической характеристике и следственной ситуации в методике расследования убийств // Следственная практика. Вып. 146.  М., 1984.  С. 123 - 128.
51. Видонов Л.Г., Видонов В.Л. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений и закономерных связях между ее элементами // Криминалистическая характеристика преступлений.  М., 1984.  С. 96-101.
52. Викторов Б.А. Цель и мотив в тяжких преступлениях.  М.: Госюриздат, 1963.  87 с.
53. Викторова Л.Н., Образцов В.А., Селиванов Н.С. Проблемы исследования криминалистических характеристик преступлений и использования полученных данных в оперативно-следственной практике (на материалах дел об убийствах) // Алгоритмы и организация решений следственных задач: Сб. науч. тр.  Иркутск:: Изд-во Иркут. ун-та, 1982.  С. 26-33.
54. Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений.  Л.: Изд-во ЛГУ, 1976.  97 с.
55. Возгрин И.А. Криминалистическая методика расследования преступлений.  Мн.: Вышейшая школа, 1983.  215 с.
56. Возгрин И.А Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография.  СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.  475 с.
57. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва.  Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.  336 с.
58. Гавло В.К. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений // Вопросы повышения борьбы с преступностью: Сб. науч. тр.  Томск: Томск. гос. ун-т, 1980.  С. 123 – 131.
59. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений.  Томск: Изд-во Томск. гос. ун-та, 1985.  333 с.
60. Гавло В.К. К вопросу о криминалистической методике как информационно-познавательной системе в деятельности по предотвращению, раскрытию и расследованию преступлений // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия: Межвуз. науч. сб./Башк. ун-т. Уфа, 1989.  С. 101-107.
61. Гавло В.К. Наследие Р.С.Белкина и дискуссионые вопросы // Роль и значение деятельности Р.С.Белкина в становлении современной криминалистики: Материалы Международной научной конференции (к 80-летию со дня рождения Р.С.Белкина).  М.: Академия управления МВД Российской Федерации, 2002.  С. 207-212.
62. Гарбар В.П., Лукашевич В.Г., Перепелица А.Н.. Топчеева В.П. Некоторые вопросы изготовления субъективных рисованных портретов в следственной практике // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып. 37.  К.: Выща школа, 1988. ― С. 43-47.
63. Гармаев Ю.П. К проблеме классификации методик расследования преступлений // Тезисы Всероссийских криминалистических чтений, посвященных 100-летию со дня рождения профессора А.Н. Васильева, Москва, 16 апреля 2002 г.  М.: МАКС Пресс, 2002.  С. 62-67.
64. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений.  Свердловск: Свердл. юрид. ин-т., 1975.  184 с.
65. Гитин В., Хигер Б. Анатомия криминала. Убийство. Изнасилование.  Х.: Паритет, 1996.  416 с.
66. Головач А.В., Головач Н.А., Захожай В.Б., Шепітко Г.Ф. Фінансова статистика ( з основами теорії статистики): Навчальний посібник  К.: МАУП, 2002.  224 с.
67. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика.  М.: ЛексЭст, 2002.  338 с.
68. Головкін Б.М. Соціально-психологічний портрет особи сімейно-побутового злочинця // Вісник Запорізького юридичного інституту. Вип. 1.  Запоріжжя, 2001.  С. 189-198.
69. Гончаренко В.Г, Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие криминалистической характеристики преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. науч.-метод. сб. Вып. 33.  К.: Выща школа, 1986.  С. 3-8.
70. Горский Д.П. Определение.  М.: Наука, 1974.  326 с.
71. Гурев М.С. Убийство на “разборках”: Методика расследования.  СПб.: Питер, 2001.  288 с.
72. Гусев Л.Н., Муравьев А.С. Предупреждение, пресечение и раскрытие убийств.  М.: Юрид. лит., 1962.  206 с.
73. Густов Г.А. Моделирование в работе следователя.  Л.: Институт усовершенствования следственных работников, 1980.  188 с.
74. Густов Г.А. Проблемы программирования расследования преступлений // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия: Межвузовский науч. сб. / Башк. гос. ун-т.  Уфа, 1989.  С. 16-27.
75. Даньшин И.Н. К вопросу о понятии личности преступника // Проблемы соц. законности. Вып. 6.  Харьков: Харьк. юрид. ин-т, 1980.  С.117-127.
76. Дворкин А.И., Бабаева Э.У., Токарева М.Е., Чернова К.Т. Расследование убийств, совершенных организованными вооруженными группами: Методическое пособие.  М.: Лига Разум, 1995.  215 с.
77. Донцов В.В. Теоретические и методические основы установления лица, совершившего убийство: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук:: 12.00.09 / МГУ.  М., 1989.  19 с.
78. Драпкин Л.Я. Построение и проверка следственных версий: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 // МГУ.  М., 1972. ― 18 с.
79. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики преступлений // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. Вып. 69.  Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1978.  С.16-25.
80. Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственных ситуаций: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности.  М., 1987.  33 с.
81. Дубовик О.Л. Принятие решения в механизме преступного поведения и индивидуальная профилактика преступлений. М.: Юрид. лит., 1977.  214 с.
82. Дубовой А.П. Типичные следственные ситуации и криминалистическая характеристика в методике расследования краж с проникновением в жилище: Автореф. дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Киев. высш. школа МВД СССР.  К., 1986.
83. Дубягин Ю.П. Руководство по розыску и расследованию неочевидних убивств. ― М.: Буквица, 1997. ― 480 с.
84. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений.  Мн.: Изд-во БГУ, 1979.  128 с.
85. Ермолович В.Ф., Ермолович М.В. Построение и проверка версий / Под ред. И.И.Басецкого.  Мн.: Амалфея, 2000. ― 176 с.
86. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений.  Мн.: Амалфея, 2001.  315 с.
87. Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. Общая теория статистики: Учебник.  Изд. 2-е, испр. и доп.  М.: ИНФРА-М, 2002.  416 с.
88. Жирний Г.Ю. Деякі питання криміналістичної методики // Матеріали наукової конференції «Конституція України  основа модернізації держави та суспільства. 21-22 червня 2001р., Харків»,  Харків, 2001.  С. 379-380.
89. Жирний Г.Ю. До питання про класифікацію окремих криміналістичних методик // Актуальні проблеми криміналістики: Матер. міжнарод. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 вересня 2003р.  Х.: Гриф, 2003.  С. 102-105.
90. Журавель В.А. О структуре частной криминалистической методики // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. науч.-метод. сб. Вып. 47.  К.: Лыбидь, 1995.  С. 62-67.
91. Журавель В.А. Следственная ситуация как объект криминалистического прогнозирования // Вісник Луганского інституту внутрішніх справ МВС України. Вип. 2.  Луганськ, 1999.  С. 107-113.
92. Журавель В. Криміналістична характеристика злочинів: реальність чи ілюзія? // Правничий часопис Донецького університету.  2001. №1(6).  С. 56-60.
93. Журавель В. Криміналістичні категорії: традиції та новації (деякі дискусійні питання) // Правничий часопис Донецького університету. Вип. 2 (8).  2002.  С. 56-58.
94. Журавель В. Криміналістична класифікація злочинів: засади формування та механізм застосування // Вісник Академії правових наук України. Вип. 3 (30).  Харків, 2002.  С. 160-166.
95. Заиграев Г.Г Пьянство в России как реальная угроза национальной безопасности // Социс.  2001.  № 11.  С. 69-76
96. Здоровко С.Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: : Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України:  Харків, 2002.  19 с.
97. Здоровко С.Ф. Типові тактичні операції при розслідуванні вбивств, вчинених організованими злочинними групами: Методичні рекомендації.  Харків: Нац. юрид. акад. України 2002.  48 с.
98. Здоровко С.Ф Розслідування вбивств, що вчиняються організованими злочинними групами ( типові тактичні операції).  Х.: Гриф, 2004.  176 с.
99. Здоровко С.Ф., Шепітько В.Ю. Проблеми розслідування нових видів убивств, що вчиняються організованими злочинними групами // Слідча практика. Вип. 3.  Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.  С. 85-92.
100. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления // Соц. законность.  1971.  № 11.  С. 14-19.
101. Зырянова В.П. К вопросу о методе установления и использования корреляционных зависимостей между структурными элементами криминалистической характеристики при расследовании отдельных видов преступлений // Тезисы Всероссийских криминалистических чтений, посвященных 100-летию со дня рождения профессора А.Н. Васильева, Москва, 16 апреля 2002 г., МГУ им. М.В. Ломоносова.  М.: МАКС Пресс, 2002.  С. 89-92.
102. Илюшенко Л.В. Опыт применения системы типовых версий, разработанной прокуратурой Горьковской области // Следственная практика. Вып. 141.  М.: Юрид. лит., 1983.  С. 37- 40..
103. Козусев А.Ф. Проверка сообщений о безвесном исчезновении граждан // Соц. законность.  1995.  №6.  С. 28-32.
104. Колдин В.Я. Служебная роль криминалистики // Криминалистика ХХI век: Материалы научно-практической конференции 26-28 февраля 2001 г. Т. 1.  М., 2001.  С. 20-25.
105. Колесниченко А.Н., Матусовский Г.А. О системе версий и методике их построения // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. науч.-метод. сб. Вып.7.  К.: Выща школа, 1970.  С. 7-13.
106. Колесниченко А.Н. Общие положения криминалистической методики расследования отдельных видов преступлений.  Харьков: Юрид. ин-т, 1976.  14 с.
107. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учебное пособие.  Харьков: Юрид. ин-т, 1985.  93 с.
108. Колесниченко А.Н. Структура и содержание методики расследования отдельных видов преступлений // Советская криминалистика: Методика расследования отдельных видов преступлений.  К.: Выща школа, 1988.  С. 15-16.
109. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений.  К.: Выща школа, 1988.  С. 29-43.
110. Компьютерные технологии в юридической деятельности. Консультационные системы поддержки расследования преступлений.  М.: АО “Цен