Косовець Василь Іванович. Розвиток соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села

Краткое описание

Косовець Василь Іванович. Розвиток соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села. : Дис... канд. наук: 13.00.05 2009

Косовець В.І. Розвиток соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05 соціальна педагогіка. Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2009.
У дисертаційному дослідженні визначено особливості соціокультурного середовища села; розкрито суть соціальної активності сільської молоді, окреслено логіку побудови та функціонування моделі соціальної активності сільської молоді; подано теоретичний аналіз сучасних підходів до вирішення проблеми соціальної активності молоді; виявлено наявні проблеми соціальної активності сільської молоді; проведено комплексне соціологічне, психологічне та педагогічне дослідження, на основі якого створено модель соціокультурного середовища села, складовими якої стали: змістове наповнення соціокультурного середовища, соціально педагогічні умови та соціально-результативні показники соціальної активності. Розроблено критерії (змістовий, мотиваційний, діяльнісний), показники соціальної активності (прояв інтересу, мотиву і соціальної активності), виявлені рівні їх сформованості (високий, середній, низький) та перевірено ефективність соціально-педагогічних умов і методик щодо підвищення соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропонований новий підхід до розв’язання наукової проблеми розвитку соціальної активності молоді у сільському соціокультурному середовищі, що полягає у визначенні концептуально-методологічних засад категорії соціальна активність молоді”, побудові структурної моделі активності молоді та впровадженні у практику методичних рекомендацій, програми діяльності соціальних інституцій.
Результати проведеного теоретичного та експериментального дослідження засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання наступнихвисновків.

У дисертації теоретично узагальнено та науково обґрунтовано комплекс проблемних питань щодо розкриття поняття „соціальна активність” молоді як педагогічного феномена і як багатоаспектного відображення розвитку особистості та соціокультурного середовища як соціально-педагогічного фактора, який стимулює здатність молодої людини до творчості, вольових актів, продуктивного спілкування.

Доведено складність і багатогранність феноменасоціальна активність сільської молодіяк стійкого особистісного утворення, яке характеризує молоду людину як соціальну істоту, котра має чітку особистісну спрямованість, володіє світоглядом як системою знань і переконань, має власну позицію, взаємодіє з навколишнім світом; водночас це і процес соціальної діяльності, що характеризується інтенсивністю, якістю, новизною, креативністю, успіхом, змістовим наповненням і може відбуватися за певних умов і в певних ситуаціях.
Визначено, що на розвиток соціальної активності молоді діє низка різних факторів, які простежуються у різних сферах життєдіяльності жителів села: освітній, соціально-виховній, трудовій, соціально-побутовій, управлінсько-координаційній. Їх вплив залежить від суб’єктивного ставлення молоді і її ролі у кожній сфері.
Узагальнення питань соціальної активності молоді потребувало уточнення поняття„молодь” як суб’єктадіїсоціокультурного середовища, яка виступає як ресурсом, так і учасником соціальних процесів. Конституційно це особи віком 14-35 років, за характерологічними ознаками вільна, винахідлива, ініціативна, діяльна, творча особистість; прагне бути причетною до політичних свобод, з розвиненою правовою відповідальністю, з окремою світоглядною позицією, з національно орієнтованою свідомістю; це людина, яка має бути підготовленою до життя, конкурентно здатною, з цілеспрямованою мотивацією та володіє соціальною мобільністю. Встановлено, що сільську молодь об’єднує територія поселення, громада, освітні заклади, сім’я, церква та інші агенти соціального виховання.

У процесі дослідження виявлено різні тлумачення поняття «соціокультурне середовище». При цьомусоціальне середовищеохарактеризовано як складне організоване багаторівневе утворення, де складові володіють відносно функціональною автономією один від одного і від цілого. Встановлено, щоінфраструктура соціокультурного середовищасела має свої особливості, обумовлені цілями, смислом і особливостями життєдіяльності мешканців села, зокрема молоді. Це: органи місцевого самоврядування, громадські та молодіжні організації, об’єднання за інтересами, освітні заклади, позашкільні соціально-виховні заклади, консультативний пункт, медичний центр, культурно-виховний центр, рада активу села, рада старійшин, центр соціальної допомоги тощо. Узагальненоюсоціально-виховною метоюфункціонуваннясоціокультурного середовища визначено: а) формування особистісних і соціально значущих потреб, інтересів молоді та їх задоволення відповідно до соціальних норм; б) створення умов для саморозвитку та самореалізації духовних і моральних сил особистості чи групи людей; в) забезпечення відтворення соціокультурного потенціалу середовища.

У ході експериментальної роботи виявлено особливості соціокультурного середовища села, суть яких проявляється у: способі життя, сезонності та циклічності виробництва; специфіці умов праці, побуту; циклічності у відтворенні професійної структури населення; норми поведінки та форми спілкування жителів села; наявності і можливостях культурних і освітніх установ.
3. З метою проведення експериментальної роботи та розвитку соціальної активності молоді було розробленомодельсоціокультурного середовища селаяк соціально-педагогічного феномена. Дана модель представляє змістово-процесуальні блоки, до яких входить зміст, форми, які дозволяють досягати окреслених цілей і завдань; суб’єкти взаємодії (молодь, соціальні інститути, громада, сім’я тощо), технологічне забезпечення соціально-виховного процесу (соціальні проекти і програми, індивідуально орієнтовані мікросоціуми, продуктивна соціальна значуща діяльність за інтересами, система самоуправління);комплекс соціально-педагогічних умоврозвитку соціальної активності (педагогізація середовища, створення ситуацій успіху, змінюваність соціальних ролей, цільові програми, взаємодія і взаємовплив суб’єктів дії).
4. З метою виявлення змін, що відбуваються у життєдіяльності сільської молоді було розробленокритерії(змістовий, мотиваційний, діяльнісний),показникисоціальної активності (прояв інтересу до соціально значущої діяльності, сформованість мотиву і прояв соціальної активності) тавиявлено рівніїх сформованості (високий, середній, низький).
Виявлення помітно малого відсотка респондентів, які відносяться до високого рівня розвитку соціальної активності (ЕГ 7%, КГ 9%) спонукало до пошуку шляхів реалізації запропонованої моделі, метою якої стало досягнення узагальненого результату: адекватності соціокультурного середовища визначеним цілям і завданням розвитку соціальної активності особистості. У ході дослідження виокремлено оціночно-критеріальний інструментарій розвитку соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села. В якості основного критерію виміру рівня вибрано динаміку від низького і середнього рівнів розвитку соціальної активності до високого рівня.
5. У процесі проведення експериментального дослідження, встановлено, що характер соціально-педагогічних технологій особливо яскраво проявився упроцесі педагогізаціїсоціокультурного середовища села, який можливий за умов: соціальної спрямованості саморозвитку особистості та розвитку соціальної активності; позитивного ставлення сільської молоді до соціокультурного середовища, до різних соціальних інститутів і соціальних груп; реального включення молоді у процес перетворення процесу життя і соціального оточення; можливості реалізації власних ініціатив, ідей, рішень і відповідальності за них; оволодіння технологією проектування власної життєдіяльності; вільної самореалізації. Через систему соціально спрямованих форм роботи і видів діяльності забезпечено рівні можливості для різних груп молоді, серед них можна виокремити організацію системи самоуправління, участь у теоретичних семінарах, тренінгах („Ми за здоровий спосіб життя”, „Ми проти насильства у сім’ї!”), спільних творчих справах („Адресна турбота”, „Не забудь ти творець власної долі”, „Кожна людина талант”, „Розумник села” та ін.) у художньо-мистецьких вечорах, святах, конкурсах („Я і моя сім’я”, „Сімейна творчість”, свята вулиці, конкурс гумористів та ін.), організацію клубів за інтересами (Клуб молодої сім’ї, КВВ, клуб сімейної реліквії, клуб майстрів рукоділля тощо), діяльність в індивідуально-орієнтованих соціумах (корпус волонтерів, прихильників народних обрядів, фонд соціальної допомоги тощо).
На основі впровадження запропонованої нами моделі соціокультурного середовища села, яка обумовила цілі, завдання, умови і змістово-процесуальне забезпечення, виявлено рівні прояву соціальної активності молоді в адекватних оптимальних умовах. Результати, отримані після формувального експерименту, підтвердили припущення про те, що створення ефективного соціокультурного середовища як інтегративного соціально-педагогічного феномена є незаперечним доказом отримання прогнозованого результату як розвитку окремих позитивних соціально значущих якостей молоді, так і розвитку її соціальної активності загалом.
6. В результаті проведеної експериментальної роботи розроблено концепцію системної роботи з молоддю села, програмне забезпечення різних соціальних інститутів щодо соціального виховання молоді та розвитку її соціальної активності („Особистість і її партнери на шляху до активної дії у суспільстві”, „Соціальне партнерство на селі і демократизація співпраці”; „Партнерство школи і громада села” тощо).
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх проблем соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села. На нашу думку, потребує уваги ряд питань, що стосується розробки та реалізації моделі соціокультурного середовища та району, взаємодії його складових, які у сукупності можуть давати помітний ефект у розвитку соціальної активності молоді; розробки і впровадження цільових соціально спрямованих програм, розрахованих на людей різного віку і статусу тощо.