Коссак Григорій Михайлович. Формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи

Краткое описание

Коссак Григорій Михайлович. Формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи : дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2005

Коссак Г. М. Формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія і методика виховання. Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, Тернопіль, 2005.
У дисертації досліджено особливості, педагогічні умови формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи у контексті нової педагогічної парадигми згідно з якою учень у суб’єктній позиції набуває досвід організації особистісного способу буття у цьому процесі. На основі аналізу різних видів досвіду, що виявляються у процесі соціалізації й індивідуалізації особистості, автором обгрунтовано суть, стриктуру, розроблено модель особистісного досвіду старшокласників у єдності нормативно-оцінного, мотиваційно-стимулюючого й практично-дієвого компонентів із урахуванням психологічних новоутворень, потреб розвитку учнів юнацького віку. Визначено теоретично-методичні засади, обгрунтовано психологічні аспекти організації навчально-виховного процесу як набуття старшокласниками особистісного досвіду, що забезпечують суб’єктну активність та єдність зовнішньої, практичнї й внутрішньої, рсихологічної сторін їхньої діяльності. Розглянуто головні чинники формування особистісного досвіду старшокласників навчально-пізнавальну й суспільно-практичну діяльність, міжособистісне спілкування з різними соціальними групами, висвітлено особливості, принципи організації у єдності з їхніми сутнісними й динамічними характеристиками для досягнення ефективного педагогічного впливу. У роботі теоретично обгрунтовано та експериментально доведено ефективність педагогічних умов, моделі формування особистісного досвіду старшокласників.

1. Соціально-політичні зміни в Україні, спрямованість освіти на посилення активної позиції учнів у самовизначенні й саморозвитку, зумовлюють необхідність переходу від традиційного навчально-виховного процесу як засвоєння й відтворення готових знань, до процесу набуття учнями досвіду навчально-пізнавальної, суспільно-практичної діяльності, міжособистісної взаємодії з представниками шкільної спільноти й організації власної поведінки. У зв’язку з цим формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі є одним із вагомих, пріоритетних завдань освіти.
На підставі аналізу науково-методичної літератури поняття досвід” розглянуто як особистісне надбання людини у процесі її розвитку, синтез знань, почуттів й умінь організації діяльності й поведінки з позиції суб’єкта. Виокремлено особистісний досвід як складову життєвого, основну умову й результат становлення людини як особистості. Особистісний досвід формується у процесі набуття учнями знань, умінь взаємодії з іншими людьми, суспільно значущої діяльності, і є самостійним, системним утворенням, пов’язаним із особистісним способом буття. Особистісний спосіб буття визначає моральне, духовне буття людини, розвиває її готовність самостійно організовувати поведінку, обирати вчинки, усвідомлювати власну відповідальність за їхні наслідки, керуючись інтересами інших, і виражає ті психологічні утворення, що засвідчують особистісну сутність людини (особистісні цінності, позицію, життєві цілі, особистісний вибір, самоорганізацію поведінки).
2. Обгрунтовано, що сучасні методологічні підходи забезпечують цілеспрямоване набуття старшокласниками особистісного досвіду, якщо вчитель забезпечує: умови для вияву учнями суб’єктної позиції в різних видах навчально-пізнавальної, позакласної діяльності, міжособистісної взаємодії з педагогом і однокласниками; пошуку й вибору життєвих цілей, самостійного вибору вчинків, організації й регуляції власної поведінки, скеровує учнів на осмислення особистісного досвіду, вироблення ними власного розуміння соціальних цінностей; створює сприятливе для набуття досвіду середовище, в якому виявляються соціальні й моральні норми організації міжособистісної взаємодії; виконує функції організатора, фасилітатора навчально-виховного процесу.
Розроблено модель особистісного досвіду старшокласників на підставі врахування особливостей новоутворень в процесі розвитку учнів цього шкільного віку. Доведено, що набуття старшокласниками особистісного досвіду закономірне явище і пов’язане з їхнім вибором життєвого шляху, визначенням перспектив не тільки професійного самовизначення, але й системи власних цінностей, напрямів морального розвитку. Відповідно до розробленої моделі обгрунтовано, що особистісний досвід старшокласника це цілісне, системне, динамічне утворення, складовими якого є: досвід визначення особистісної позиції (особистісне самовизначення, усвідомлення власних потреб, домагань, цінностей, узгодження їх з моральними нормами суспільними цінностями); досвід накреслення життєвого плану (виокремлення мети, цілі, подальшої перспективи, визначення способів і засобів досягнення); досвід самоорганізації поведінки (організація діяльності й поведінки відповідно завдань, цілей, усвідомлення власної відповідальності за результат діяльності).
Зазначені складові є самостійні, системні утворення, що взаємовпливають і взаємодоповнюють один одного та в єдності забезпечують цілісність особистісного досвіду старшокласника. Водночас вони визначають структурні компоненти особистісного досвіду: нормативно-оцінний, мотиваційно-стимулюючий, діяльнісно-поведінковий.
3. Дослідження особистісного досвіду старшокласників було спрямоване на вивчення особливостей вияву кожної його складової: особистісної позиції як ієрархізованої системи особистісних цінностей, життєвих цілей, готовності до самоорганізації й саморегуляції поведінки. Аналіз й синтез отриманих даних дав змогу виокремити такі рівні сформованості особистісного досвіду: високий, середній активний, середній пасивний, низький рівень. Кожний рівень особистісного досвіду старшокласників визначався такими показниками: домінантною орієнтацією на соціальні й моральні цінності (покращення добробуту людей, продуктивне життя, чесність) чи цінності особистісного, матеріального благополуччя (матеріально забезпечене життя, розваги, кохання); усвідомленням важливості й наявності потреби у визначенні життєвих цілей, спрямованістю на їхнє досягнення; усвідомленням особистої ролі у виборі й контролю за власною поведінкою, особистої відповідальності за наслідки власних вчинків.
4. Розроблено й обґрунтовано модель формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі, яка передбачає забезпечення педагогічних умов, що зумовлюють цілісність педагогічних впливів на процес набуття учнями досвіду у єдності його складових: організації навчально-пізнавальної діяльності: у напрямі самостійного конструювання знань, формування особистісних суджень, оцінної діяльності, практичної діяльності як виконання програми життєдіяльності; її видів аналітико-синтезуючої, оцінної, рефлексивної; інтеграції традиційних й інноваційних методів навчання створення проблемних ситуацій, гри, моделювання, дискусії, Дельфі-методу, суспільно-практичної діяльності (аутентичної, соціально активної, громадсько значущої), форм міжособистісної взаємодії учнів з різноманітними соціальними групами як рівноправних суб’єктів процесу (організацію тренінгів, семінарів, консультацій).
5. Визначено й теоретично обгрунтовано педагогічні умови формування особистісного досвіду старшокласників, що полягають в: організації навчально-пізнавальної діяльності як взаємодії старшокласників з науковою інформацією, спрямованої на вироблення ними особистісних знань, визначення особистісної позиції, життєвих планів; організації взаємодії педагогів, батьків й учнів як обміну особистісними цінностями, власним досвідом, життєвими намірами, спрямованої на створення спільноти, в якій панують суб’єктно-суб’єктні взаємини; залучення учнів до суспільно-практичної діяльності, з поступовим ускладненням за метою, змістом й способами організації.
Шляхом експериментального впровадження педагогічних умов в організацію навчально-виховного процесу старшокласників досягнуто статистично вірогідних позитивних змін у визначенні особистісної позиції (переважаюча орієнтованість на соціальні цінності; отримані значення для термінальних цінностей лтерм.=1,73, що є вищим порогового рівня істотності (л0,1=1,63), тому різниця між порівнювальними рядами вважається достовірною із ступенем ймовірності Р>0,99; для інструментальних цінностей лінстр.=1,41, що є вищим порогового рівня істотності (л0,5=1,36), із ступенем ймовірності Р>0,95; життєвих цілей (розвиток потреби у визначенні життєвих планів, їхньому досягненні; високий рівень мотивації досягнення життєвих цілей в експериментальних групах становить 26,3%, в контрольних групах 13,5%, готовність до самоорганізації поведінки (підвищення самоконтролю за власною поведінкою, усвідомлення особистісної відповідальності за власні вчинки; високий рівень в експериментальних групах 8,8%, в контрольних групах 1,1%).
Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчує, що зросла кількість старшокласників експериментальних груп з високим (на 8,2%) і середнім активним (на 24%) рівнем сформованості особистісного досвіду і знизилась кількість учнів з середнім пасивним (на 16,4%) й низьким рівнем (до 0). У контрольних групах відповідно зросли високий рівень на 1,1%; середній активний на 2,8%; знизились середній пасивний на 2,3%; низький на 1,6%.
Аналіз достовірності отриманих кінцевих результатів за критерієм лямбда” показав, що отримані значення лдосл.=2,25, що є вищим порогового рівня істотності (л0,01=1,95) і є достовірним із ступенем ймовірності Р>0,999.
Результати дослідження можуть бути використані в загальноосвітніх навчальних закладах вчителями в організації навчально-виховного процесу. Наше дослідження не вичерпує всіх проблем пов’язаних з формуванням особистісного досвіду учнів в навчально-виховному процесі. У зв’язку з організацією профільного навчання у старших класах (12-річне навчання) є перспективним дослідження формування особистісного досвіду підлітків у навчально-виховному процесі