Котов Євген Валерійович. Механізм формування та реалізації державного управління охороною праці

Краткое описание

Котов Євген Валерійович. Механізм формування та реалізації державного управління охороною праці: Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2002. - 200арк. - Бібліогр.: арк. 162-174

Котов Є.В. Механізм формування та реалізації державного управління охороною праці. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування і регулювання економіки. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002.
Дисертаційну роботу присвячено розробці теоретичних і науково-практичних питань реформування організаційно-економічного механізму управління охороною праці в Україні. Здійснено оцінку концептуального, нормативно-правового та науково-методичного забезпечення управління охороною праці. Визначено проблеми та причини їх невідповідності вимогам ефективного управління охороною праці на державному, регіональному та виробничому рівнях. Систематизовано першочергові напрями адаптації вітчизняної системи управління охороною праці до міжнародних здобутків у цій сфері. Розкрито недоліки законодавства з охорони праці, управління охороною праці на підставі власних досліджень та за результатами експертного опитування керівників і фахівців служб охорони праці.
Розроблено напрями удосконалення концептуальної бази управління охороною праці. Надано пропозиції з удосконалення законодавства про охорону праці, про підприємства, про місцеві держадміністрації та місцеве самоврядування. Здійснено науково-методичне забезпечення стимулювання охорони праці на підприємстві та розроблено інструктивні рекомендації з їх впровадження.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо формування та розвитку організаційно-економічного механізму управління охороною праці на підставі удосконалення концептуального, нормативно-правового та науково-методичного забезпечення.
У процесі дослідження цієї проблеми сформульовано такі висновки теоретичного та науково-практичного спрямування:
1. Недосконалість концептуальних засад державного управління охороною праці, невизначеність його сутності, принципів, пріоритетів, основних напрямів та механізму забезпечення стали значною перешкодою для ефективного збереження трудового потенціалу, обумовили втрату здоров'я та життя працюючих на виробництві, зорієнтували зусилля на компенсацію наслідків несприятливих умов праці, а не на профілактичну діяльність щодо їх попередження. Поєднання на державному рівні органів управління та контролю скасували можливість затребування відповідальності за неефективність політики в сфері охорони праці, погіршення стану охорони праці, невмонтованість управління охороною праці в процес реформування господарського механізму.
Виходячи з цього обґрунтовано зміст, мету, принципи державного управління охороною праці, які зорієнтовані на забезпечення дієвості правової бази, попереджувальний характер управлінської діяльності, економічну зацікавленість діяльності щодо забезпечення охорони праці, чіткий розподіл відповідальності за незабезпечення охорони праці.
2. Вагомий внесок у розвиток вітчизняного законодавства надасть адаптування до сучасних умов та використання позитивного міжнародного досвіду з управління охороною праці. Було досліджено досягнення розвинених країн з вирішення проблем управління охороною праці, фінансового забезпечення заходів з охорони праці, економічного стимулювання роботодавців у цій сфері та наукового забезпечення охорони праці.
3. Основні пріоритети та напрями управління охороною праці визначають поєднання реформування господарського механізму з відповідними процесами в охороні праці; гарантованість реалізації прав і гарантій власника і працівника в сфері охорони праці; моніторинг потреб удосконалення управління охороною праці; формування державної політики охорони праці та її реалізацію; розвиток системи страхування від виробничих ризиків. Системність визначених пропозицій обумовлено розробленою низкою заходів щодо впровадження визначених напрямів управління охороною праці.
4. Значні досягнення у законодавчому забезпеченні охорони праці в Україні на початку 90-х років поволі почали скасовуватись. Ліквідовано цільове фінансове забезпечення заходів з охорони праці через закриття фондів охорони праці на галузевому, регіональному та виробничому рівнях. Суми, витрачені на ліквідацію наслідків несприятливих умов праці, значно перевищують витрати на поліпшення стану охорони праці. Економічне стимулювання охорони праці не знайшло необхідного розвитку. Скасовано систему наскрізного планування з охорони праці.
За результатами оцінки чинного законодавства з охорони праці виявлено його недостатню ефективність та дієвість. У зв'язку з цим надано пропозиції з удосконалення змісту чинного законодавства про охорону праці та про підприємства. Вони обумовлюють пільгове оподаткування та кредитування коштів підприємств, які спрямовані на поліпшення стану охорони праці, впровадження систем стимулювання охорони праці на виробничому рівні; підвищення відповідальності роботодавців за стан охорони праці, включення до умов контрактів керівників підприємств показників, що визначають ефективність управління охороною праці.
5. Зміни та доповнення до законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні" містять притаманні цим органам та структурам напрями діяльності щодо забезпечення реалізації прав і гарантій законодавства з охорони праці, державної та регіональної політики в сфері охорони праці; сприяння підготовці у вузах фахівців з охорони праці та їх працевлаштування; надання медичної, юридичної допомоги та консультацій з охорони праці, забезпечення демократизації процесів у договірному регулюванні охорони праці.
6. Оцінка науково-методичного забезпечення управління охороною праці визначила значні прогалини у цьому процесі. Комплексні системи управління охороною праці та дуже популярні в 70-80-х роках системи стимулювання охорони праці на підприємстві були проігноровані та забуті при прийнятті вітчизняного законодавства з охорони праці, а типові положення з цих питань зі стану проектів так і не виходять. Залишається незадовільною потреба практики управління охороною праці у використанні положень з науково-методичного забезпечення стимулювання охорони праці.
7. Задовольняючи цю потребу, на підставі аналізу вітчизняного досвіду застосування систем стимулювання охорони праці на підприємстві та визначення їх недоліків, було розроблено відповідні методичні рекомендації, які спрямовані на підвищення зацікавленості всіх категорій працівників у діяльності в сфері охорони праці. Перевагами системи стимулювання охорони праці є її органічна вбудованість у систему стимулювання праці та управління охороною праці на підприємстві, диференціація оціночних показників у залежності від категорій працюючих, їх професійних обов’язків і можливостей впливу на стан охорони праці. Визначено принципи системи стимулювання охорони праці, умови стимулювання, джерела заохочувальних виплат.
Було надано пропозиції до Закону України "Про охорону праці" з удосконалення положень із стимулювання охорони праці на всіх рівнях управління. Окреслено пріоритетні напрями державної політики в сфері економічного заохочення роботодавців щодо вирішення питань охорони праці на підприємстві.