КОВБАСЮК СТЕФАНІЯ АНДРІЇВНА. ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА РАННЬОМОДЕРНИХ НІДЕРЛАНДІВ (1480-ті – 1580-ті рр.)

Краткое описание

КОВБАСЮК СТЕФАНІЯ АНДРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА РАННЬОМОДЕРНИХ НІДЕРЛАНДІВ (1480-ті – 1580-ті рр.)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОВБАСЮК СТЕФАНІЯ АНДРІЇВНА
УДК 94 (492): 316.7:75"14/15"
ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА РАННЬОМОДЕРНИХ НІДЕРЛАНДІВ
(1480-ТІ – 1580-ТІ РР.)
Спеціальність 07.00.02 – Всесвітня історія
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Науковий керівник
Кандидат історичних наук, доцент
Котляров Петро Миколайович
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА: ІСТОРІОГРАФІЯ ТА
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ........................................................................................... 10
1.1. Популярна культура в контексті історичних досліджень: дефініції,
проблеми, підходи ............................................................................................. 10
1.2. Історіографія проблеми ............................................................................. 36
1.3. Джерельна база дослідження .................................................................... 57
РОЗДІЛ ІІ. ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ПОПУЛЯРНОЇ КУЛЬТУРИ В
РАННЬОМОДЕРНИХ НІДЕРЛАНДАХ ........................................................ 82
2.1. Політичні та соціально-економічні трансформації в житті
ранньомодерних Нідерландів .......................................................................... 82
2.2. Зміни в популярній культурі: реформа популярної проповіді, кермес та
Карнавалу ......................................................................................................... 104
2.3. «Місця відпочинку»: популярна культура в уявленнях та практиках
міської еліти в Нідерландах другої половини XVI ст. ................................ 124
РОЗДІЛ ІІІ. ТОПОСИ ПОПУЛЯРНОЇ КУЛЬТУРИ ТА КУЛЬТУРА
ЕЛІТ: ВИМІРИ ВЗАЄМОДІЇ .......................................................................... 138
3.1. «Корабель дурнів» та «блакитний човен»: популярні конструкти,
гуманістична думка та візуальна інтерпретація........................................... 138
3.2. Блазні та блазнювання: популярні практики та їх реінтерпретація в
гуманістичному та реформаційному дискурсах .......................................... 153
3.3. Збирання прислів’їв в Нідерландах: гуманістичні студії,
«зображувальний екуменізм» та «лінгвістичний націоналізм» ................. 167
3.4. День св. Мартіна в ранньомодерних Нідерландах: наративи,
візуальність та популярна традиція............................................................... 180
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ .................... 198
ДОДАТКИ ........................................................................................................... 223
3
ВСТУП
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку джерел та літератури,
додатків.
Повний обсяг дисертації – 278 сторінок, з яких 24 сторінки становлять
список джерел і літератури (296 найменувань) українською, російською,
англійською, французькою, німецькою, іспанською, нідерландською,
італійською та латинською мовами.
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку
суспільства великого значення набувають проблеми масової культури як
поля для маніпуляцій суспільною свідомістю і, в той же час, поля
емансипації «високої культури». Тому актуальними стають праці, пов’язані із
теорією та практиками популярної культури. Осмислення та всебічний аналіз
засад, на яких конструювалося європейське суспільство, дозволить
охарактеризувати структури популярної культури, її топоси, роль та функції.
Саме такій проблематиці присвячене дослідження «Популярна культура
ранньомодерних Нідерландів (1480-ті – 1580-ті рр.)».
На сьогодні спеціальні дослідження, присвячені особливостям
популярної культури ранньомодерних Нідерландів, залишаються
нечисленними. Загальну характеристику європейській популярній культурі у
визначений період дав видатний англійський історик та культуролог П. Берк;
до окремих аспектів популярної культури Нідерландів звертались у своїх
працях Д. Бакс, Г. Плей, Г. Вейт, В.С. Гібсон та ін. Проте поза увагою
дослідників поки що залишається теоретичне переосмислення процесів в
ранньомодерній популярній культурі, виділення її топосів, а також її
взаємовпливи з культурою еліт та з ідейними рухами ранньомодерної доби,
зокрема з Гуманізмом та Реформацією.
Враховуючи ж синтетичний характер культури міст Нідерландів (вона
увібрали в себе риси культури селянської, бюргерської, елітарної), вкрай
4
важливим є розкриття шляхів впливу суспільно-політичних та релігійних
трансформацій на міжкультурну взаємодію, чому присвячена значна частина
роботи. Не менш важливим є і дослідження топосів – «загальних місць» –
популярної культури, які характеризують суспільні трансформації та
рецепцію явищ загальноєвропейського масштабу – Відродження, Гуманізму
та Реформації.
Мета дослідження полягає у комплексному з’ясуванні всіх аспектів
еволюції популярної культури в ранньомодерних Нідерландах.
Для досягнення цієї мети поставлені такі конкретні завдання:
 дати визначення терміну «популярна культура» та окреслити
межі його застосування в історичних дослідженнях;
 проаналізувати стан джерельної бази та стан історіографічної
розробки теми;
 охарактеризувати політичні та економічні трансформації в
Нідерландах доби раннього Нового часу, в контексті яких
розвивалась популярна культура;
 розкрити роль релігійної кризи в започаткуванні «реформи»
популярної культури;
 проаналізувати образ популярної культури в уявленнях та
практиках нідерландської еліти;
 розглянути образи «корабля дурнів», «блакитного човна» та
блазня в контексті популярної культури та гуманістичної думки
XVI ст.;
 проаналізувати практики збирання народних прислів’їв у
реальному, наративному та художньому вимірах;
 розкрити роль та значення популярних святкувань на прикладі
Дня св. Мартіна в ранньомодерних Нідерландах.
Об'єктом дослідження є суспільне життя ранньомодерних Нідерландів,
17 провінцій, об’єднаних під владою династії Габсбургів в 1480-тих – 1580-
тих роках.
5
Предметом дослідження визначається популярна культура як найбільш
розповсюджена та динамічна складова культури визначеного суспільства
ранньомодерних Нідерландів (1480 – 1580-тих років).
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1482 року,
коли Нідерланди, внаслідок Арраського миру, стали частиною імперії
Габсбургів, що позначило початок нового етапу їх історії, до 1581 року, коли
був опублікований Акт про клятвене відлучення Філіпа ІІ. Акт
проголошував, що іспанський король не виконував своїх обов’язків у країні і
тому більше не вважається законним королем Об’єднаних провінцій
Нідерландів. Ця подія ознаменувала остаточний розпад Нідерландів на дві
частини – Північні Об’єднані провінції та Південні (Габсбурзькі) Нідерланди.
Даний проміжок часу був вибраний невипадково і не тільки з огляду на
політичні зміни. Епоха правління Карла V та Філіпа ІІ стала часом відчутних
трансформацій в усіх сферах буття нідерландського суспільства. Не менш
насиченим було і духовне та культурне життя цього часу, позначене впливом
Відродження, Гуманізму та Реформації. Всі ці корінні зміни не могли не
відбитися на динаміці розвитку популярної культури, стимулювавши
переосмислення, реінтерпретацію та реконтекстуалізацію її образів.
Таким чином, вибраний хронологічний проміжок можна назвати
перехідною епохою, в контексті якої особливо плідним є дослідження
розвитку популярної культури в усій її складності, багатогранності та
контроверсійності.
Географічні межі дослідження охоплюють територію 17 провінцій
Нідерландів, обєднання яких у XVI ст. було закріплено «Прагматичною
санкцією» Карла V Габсбурга (1546 р.). Окрім сучасного Королівства
Нідерландів, 17 об’єднаних провінцій включали в себе території сучасних
Бельгії, Люксембургу, частину Франції та Німеччини.
В основу теоретико-методологічної бази покладено принцип
історизму, який вимагає досліджувати будь-яку історичну подію в розвитку
та із врахуванням конкретної ситуації, відокремлення минулого від
6
теперішнього, дотримання історичного контексту та сприйняття історії як
процесу, із уникненням її модернізації в сучасних дослідженнях. Ми
приєднуємося до неокласичної парадигми історизму, згідно з якою історик
має відмовитись від стандартів та пріоритетів, що лежать поза межами епохи,
яку він досліджує, а з іншого боку – пройнятися її цінностями та побачити
події з точки зору їх учасників, хоча і неможливо реконструювати минуле
«як воно було насправді».
Основою для вирішення завдань, поставлених у дослідженні, стали як
загальнонаукові методи – індукції та дедукції, аналізу та синтезу,
порівняльний, структурний аналіз, так і методи історичні – проблемнохронологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний методи,
історико-біографічний, історико-динамічний, а також історико-системний
методи.
Нами був широко застосований інтердисциплінарний підхід в
дослідженні топосів («загальних місць») популярної культури Нідерландів,
де були використані як методи історичної науки, так і соціології,
культурології, історії мистецтва.
Так, до іконографічного методу ми звернулись в дослідженні
візуалізації окремих явищ духовного, політичного та соціального життя
суспільства. Іконографію визначають два важливих моменти: повторюваність
окремих характерних рис архетипу, чи першообразу, та збереження того
самого змісту при повтореннях.
Також при роботі з візуальними джерелами для виявлення різних
змістовних шарів художніх творів був застосований іконологічний метод,
розроблений в працях А. Варбурга та Е. Панофського, зокрема при аналізі
відтворення популярних образів в нідерландському мистецтві XVI ст., що
дозволило відкрити не лише формальний та іконографічний рівні
зображуваного, але й його ідейний, соціальний та психологічний підтексти.
При відтворенні образу популярної культури, селянства тощо в
уявленнях та практиках міської еліти ми звернулись до імагології, яка
7
займається вивченням формування, сприйняття та перетворення певних
образів (країни, народу, культури) та образного сприйняття «чужого» або
«іншого».
Наукова новизна дисертації полягає у таких положеннях:
Вперше:
- запропоновано парадигму взаємодії між популярною та «високою»
культурою (гіперболізація, інтелектуалізація, естетизація);
- визначено топоси, властиві як для ранньомодерної популярної, так і
«високої» культури («блакитний човен», «корабель дурнів», блазень,
прислів’я та ін.);
Уточнено:
- ґенезу та характер трансформацій у суспільно-політичному та
релігійному житті нідерландського суспільства;
- місце популярної культури в уявленнях та практиках нідерландської
еліти;
- роль збирання та візуалізації народних прислів’їв і приказок в
наративах та мистецтві ранньомодерних Нідерландів
Отримали подальший розвиток:
- теза про посередницьку роль популярної культури у взаємодії між
«вченою» та народною культурами;
- твердження про активну роль еліти у формуванні популярної
образності;
- уявлення про блазня як ключову фігуру для розуміння
ранньомодерної популярної культури;
- ідея про вплив популярних практик на ідейні рухи ранньомодерної
доби (Гуманізм та Реформацію).
Практичну цінність дослідження обумовлюють сформульовані у
ньому висновки, положення, загальнотеоретичні узагальнення, їх наукова
новизна. Розроблена методика аналізу топосів популярної культури
Нідерландів та їх рецепції у «високій» культурі може бути також застосована
8
для аналізу інших явищ масової культури не лише XVI ст., але й пізніших
періодів – аж до сучасності, бо є досвідом всебічного дослідження
популярної культури як області емансипації елітарної культури, її
демократизації та перетворення на основну для суспільства.
Основні наукові результати дослідження можуть бути використані при
викладання нормативних та спеціальних курсів кафедри історії
стародавнього світу і середніх віків історичного факультету. Так само вони
можуть бути актуалізовані при аналізі аналогічних явищ постіндустріального
суспільства як європейських країн, так і України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та матеріали
дослідження були представлені у вигляді доповідей та тез на 18 наукових
конференціях: Всеукраїнській конференції молодих істориків VII
«Богданівські читання» (Черкаси, 2012), IV Науковій конференції «XVIII
Сергеевские чтения» (Москва, 2013), І Міжнародній інтердисциплінарній
конференції «What is old age? New perspectives from the Humanities»
(Warwick, 2013), X Одеських читаннях ім. П.О. Каришковського (Одеса,
2013), XX Международной конференция студентов, аспирантов и молодых
ученых «Ломоносов» (Москва, 2013), IV Міжнародній науковій конференції
«Актуальні проблеми історії стародавнього світу» (Київ, 2013), І
Міжнародному Круглому столі «Дипломатія, політика та місто середніх віків
та раннього Нового часу» (Київ, 2013), VІ Міжнародній науковій конференції
молодих вчених «Дні науки історичного факультету» (Київ, 2013),
Международной научной конференции «Ренессансная культура и
общественные практики» (Саратов, 2013), XII Конференції студентів,
аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна – 2014» (Київ, 2014), VIІ
Міжнародній конференції молодих вчених «Дні науки Історичного факультету –
2014» (Київ, 2014), Круглом столе «Модернизационные процессы в Старой
Европе: структуры, коллизии, люди. (К столетию со дня рождения А.Н.
Чистозвонова)» (Москва, 2014), Summer School: «Court Residences as Places of
Exchange in Late Medieval and Early Modern Europe (III)» (Utrecht, 2014), «Crises in
9
Early Modern Times: Scenarios – Experiences – Management – Coping». International
Workshop for Junior Historians (Salzburg, 2014), XIIІ Конференції студентів,
аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна – 2015» (Київ, 2015), VIІІ
Міжнародній конференції молодих вчених «Дні науки історичного
факультету – 2015» (Київ, 2015).
Публікації. Основний зміст та результати дисертаційного дослідження
відображені в 14 публікаціях: 5 наукових статтей, з яких 4 статті
опубліковані у наукових фахових виданнях України, 1 стаття – в іноземному
фаховому виданні, та 9 публікацій – в наукових збірниках та матеріалах
конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Популярна культура на сьогодні є одним із найбільш активно
досліджуваних та дискутованих елементів «території історика». Тому не
видається дивною відсутність одного загальноприйнятого визначення цього
терміну: в історіографії побутує шість основних підходів до визначення
популярної культури – більшість з них ми знаходимо і в працях істориківмедієвістів та дослідників ранньомодерної доби.
Початки наукового дослідження популярної культури були закладені
ще в епоху Романтизму істориком та літератором Жюлєм Мішлє, але
справжня популярність до цієї теми прийшла разом із «поворотом до
культури» в західноєвропейській історіографії кінця 60 – 80-х років, часу,
позначеного виданням вже класичних праць А. Грамші, М.М. Бахтіна, П.
Берка, А.Я. Гурєвича, Н.З. Девіс та Р. Скрібнера. Не вщухає інтерес до
популярної культури Середньовіччя та Ренесансу і по сьогодні, що
характеризується численними виданнями як теоретичних нарисів, так і
емпіричних досліджень. Найбільш вживаним залишається неограмшіанський
підхід: визначення популярної культури як найбільш розповсюдженої та
динамічної в певному суспільстві та дослідження популярного «засвоєння»
об’єктів і пам’яток (Р. Шартьє)
Наше визначення ґрунтується як на неограмшіанському баченні
популярної культури як «місця» обміну, зіткнення народного та елітарного,
так і на більш загальному усвідомленні популярної культури як найбільш
розповсюдженої та динамічної складової культури визначеного суспільства.
Вона не є народною в значенні, створеної народом для народу, як і не є
масовою (адже про масове виробництво можливо говорити лише з часів
індустріалізації), але певним синтезом «великої» та «малої» традиції, до
якого долучаються в різний спосіб всі верстви суспільства.
Дослідження ж історії ранньомодерних Нідерландів в її цілісності
сягають ще часів становлення історії як науки, себто – середини XIX ст. Тоді
194
у фокусі досліджень знаходився період національно-визвольних змагань у
Нідерландах другої половини XVI ст.: їх розгляд загалом відбувався з пропротестантських (Д. Мотлі) або націоналістичних (Й. ван Флотен, А. Піренн)
позицій, на яких перебували автори. Але вже в першій третині XX ст.
традиції романтичної історіографії змінюють нові методологічні підходи, якто географічний детермінізм П. Гейла та культурно-антропологічний підхід
Й. Хейзинги. Міждисциплінарність культурної антропології ствердиться у
працях вчених Школи Анналів (Ж. Делюмо), вона буде сприйнята і
дослідниками історії Нідерландів, особливо в тому, що стосується
досліджень ментальності, історії уявлень та їх співвідношень із візуальною
культурою. Із виокремленням у 1960-тих роках соціальної історії як
самостійного дослідницького поля, утвореного на перехресті політичної та
економічної історії, було видано низку важливих для даної дисертації праць
авторства П. Арнейда, А. Дьюка, В.О. Дятлова та ін. Праці Д. Фрідберга та К.
Йонкере, написані в руслі візуальної історії, свідчать про переваги даного
підходу при аналізі явищ популярної та високої культур, а також політичних
і соціальних трансформацій в ранньомодерних Нідерландах.
Досліджувана тема забезпечена досить багатою та різноманітною
джерельною базою. Наявна джерельна база дозволила комплексно
проаналізувати динаміку розвитку ранньомодерної популярної культури в
Нідерландах, а також особливості змін, які в ній відбувались.
В другому розділі нами були розглянуті суспільно-політичні,
економічні та релігійні трансформації, в контексті яких відбувались і певні
зміни як в самій популярній культурі, так і в уявленнях про неї в середовищі
міської еліти. Ми виділили чотири основні сфери буття Провінцій, які
зазнали суттєвих трансформацій: політико-адміністративна, соціальноекономічна, релігійна, та внутрішньополітична. В політико-адміністративній
сфері відбувся перехід від композитного утворення, яким були Нідерланди за
часів герцогів Бургундських, до централізованої держави, що, за
Прагматичною санкцією, мала переходити у спадок в недоторканій
195
цілісності. Змінилась і релігійна адміністрація – в чотири рази була
збільшена кількість єпископств.
Великі географічні відкриття відкрили для Нідерландів, як частини
імперії Габсбургів, можливості трансатлантичної торгівлі на податково
вигідних умовах, що призвело до перетворення найбільшого порту Брабанта
– Антверпена – на столицю міжнародної торгівлі європейського рівня.
Трансформації в торгівлі, в свою чергу, сприяли подальшій урбанізації
Нідерландів. Спроба Габсбургів трансформувати податкову систему
Нідерландів провалилася – нові закони викликали відчутний опір населення
та наростання опозиційних настроїв в нідерландському суспільстві.
Зазнали трансформації і стосунки між Габсбургами, як суверенами, та
їх васалами – нідерландським дворянством. Із часів Карла V у них почала
відчуватись певна напруга. Проте справжня криза настала за правління
Філіпа ІІ, що призвело до розриву між монархом та «великими сеньйорами»,
заміни частини адміністрації іспанцями та, врешті, до збройного опору
дворянства каральній експедиції герцога Альби, направленої Філіпом ІІ для
упокорення знаті та решти підданих. Популярні настрої щодо суперечливої
політики проіспанської адміністрації в Нідерландах знайшли відображення
як у наративній, так і у візуальній культурі (зокрема у гравюрах Ф.
Хогенберга та інших творців «Чорної легенди»).
Трансформації в різних сферах суспільного життя не могли не
вплинути на динаміку розвитку популярної культури. Особливим чином це
стосується релігійної сфери: «реформі» популярної культури сприяло швидке
розповсюдження реформаційних ідей, в яких передбачались значні зміни в
культі та його відправленні, а також в сфері народної релігійності, і, в той же
час, рух за оновлення Католицької церкви, розпочатий гуманістами та згодом
вже в іншій формі стверджений Тридентським собором, який так само
ініціював значне обмеження, «очищення» практик популярної релігійності.
В середовищі ж нідерландської еліти був створений й інший її образ,
відмінний від політичного та релігійного бачення народних практик.
196
Містяни, хоч і відділяли себе від народного, проте не відмовлялись від участі
в ньому, вбачаючи в популярних святкуваннях «місце відпочинку», яке вони,
звичайно інтелектуалізуючи популярну культуру, відтворювали у своїх
міських помешканнях під час зібрань-конвівіумів за допомогою книг, картин
та творів декоративно-прикладного мистецтва.
Було встановлено, що трансформації в різних сферах буття
нідерландського суспільства мали досить неоднозначний вплив на популярну
культуру, яка, хоч і реагувала на політичні, економічні та релігійні кризи, але
не піддавалась структурним змінам, які проявляться лише після розпаду
Нідерландів в кінці XVI – XVII ст.
Виходячи з проаналізованих шляхів взаємодії між популярними
топосами та вченою культурою запропоновано нову модель аналізу
міжкультурної взаємодії. На нашу думку, вона проходила в трьох основних
вимірах: гіперболізації, інтелектуалізації та естетизації популярної культури
в нарративах та візуальності.
Інтелектуалізація проявилась в переосмисленні, даному у «великих
нарративах» окремих топосів популярної культури, як-то образу «корабля
дурнів» та «блакитного човна» та образу блазня, котрі були використані в
нових соціокультурних контекстах – реформаційній полеміці, гуманістичних
практиках тощо, що надало їм новий, не властивий до того, зміст.
Естетизація популярних практик проявилась у збиранні, публікації та
вживанні гуманістами в своїх творах народних прислів’їв та приказок; вона
також знайшла своє відображення у візуальній культурі, де живописцями, які
належали до «високої культури» (І. Босхом, П. Брейгелем Старшим) було
дане нове, художнє трактування образів народної мови.
Гіперболізація помітна у трактуванні популярних святкувань, зокрема
Дня св. Мартіна, до якого вдаються гуманісти та міські інтелектуали –
редерейкери – в своїх наративах, а також художники в картинах та гравюрах.
З метою висвітлення окремих суспільних явищ – жебрацтва, зловживання
алкоголем тощо – ритори, гуманісти та художники прибігають до
197
перебільшення існуючих практик, що надає моралізаторському підтексту їх
творів більшої переконливості, а сатирі – гостроти.
Взаємодія між «вченою» та популярною культурами відзначалась
складністю та відбувалась у декількох вимірах – гіперболізації,
інтелектуалізації та естетизації, і не була односторонньою – мав місце не
лише рух «зверху – вниз», від еліти – до популярного середовища, але й
зворотній, коли елементи популярної культури інкорпорувалися та
переосмислювались в уявленнях та практиках представників «високої
культури».