КРИМІНАЛІЗАЦІЯ НЕЗАКОННОГО ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ НАД ЛЮДИНОЮ ТА ЙОГО КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ОЗНАКИ

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ імені Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

ЄГОРОВА ВІКТОРІЯ ОЛЕГІВНА

УДК 343.6:343.347.5

КРИМІНАЛІЗАЦІЯ НЕЗАКОННОГО ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ НАД ЛЮДИНОЮ ТА ЙОГО КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ОЗНАКИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
КУЦ Віталій Миколайович
кандидат юридичних наук,
професор

Донецьк – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП….........................………………………………………………......4
РОЗДІЛ 1
Соціальна зумовленість криміналізації незаконного проведення
дослідів над люди-ною………………………...........................................14
1.1 Історичний та сучасний досвід правового регулювання проведення дослідів над люди-ною............................................................................15
1.2 Підстави криміналізації незаконних дослідів над людиною та врахування принципів її здійснення..........................................................37
Висновки до розділу 1.................................................................................62

РОЗДІЛ 2
Об’єктивні ознаки незаконного проведення дослідів над
люди-ною.....................................................................................................64
2.1 Об’єкт незаконного проведення дослідів над люди-ною..................64
2.2 Об’єктивна сторона незаконного проведення дослідів над
люд-иною.....................................................................................................90
2.2.1. Незаконне проведення дослідів над людиною як суспільно
небезпечне діян-ня......................................................................................91
2.2.2. Суспільно небезпечні наслідки незаконного проведення
дослідів над люди-ною.............................................................................120
2.2.3. Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними
наслідками при проведенні дослідів над люди-ною..............................126
2.3 Кваліфікуючі ознаки незаконного проведення дослідів над
люди-ною...................................................................................................133
Висновки до розділу 2.............................................................................139

РОЗДІЛ 3
Суб’єктивні ознаки незаконного проведення дослідів над
люди-ною...................................................................................................142
3.1 Суб’єктивна сторона незаконного проведення дослідів над
люди-ною....................................................................................................142
3.2 Суб’єкт незаконного проведення дослідів над
люди-ною....................................................................................................157
Висновки до розділу 3..............................................................................175

ВИСНОВКИ.............................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................183
ДОДАТКИ................................................................................................219

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ – початок ХХІ століть ознаменувався інтенсивним розвитком науки і техніки, що супроводжується значним накопиченням наукових знань у всіх сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі в медицині.
Медицина є тією сферою людської діяльності, в якій кожне нове відк-риття спрямоване на збереження життя або, принаймні, на полегшення перебігу хвороби. З іншого боку, застосування будь-якого методу чи засобу для вилікування хворого чи поліпшення його самопочуття завжди на певному етапі проходить випробовування на людині. Сьогодні не можна уявити медицину без рентгенографії, ультразвукових досліджень, томографії, проте колись ці методи теж були вперше випробувані на людині. Переливання крові, трансплантація органів і тканин людини, які були визнані методами лікування лише в XX ст., спочатку носили експериментальний характер.
Проте наслідки таких випробувань для організму людини достовірно передбачити неможливо. У зв'язку з цим виникає протиріччя між зацікавленістю суспільства у прогресі медицини та прагненням людини забезпечити невтручання у сферу її здоров’я, життя і безпеки, гарантованих державою. Задовольняючи соціальну потребу в новітніх технологіях, дослідники в окремих випадках вимушено створюють загрозу заподіяння шкоди як окремій особі, залученій до проведення дослідів, так і суспільству в цілому. Так, неконтрольоване втручання в геном людини може назавжди змінити генетичну складову людства і призвести до про-блем світового масштабу. Зважаючи на приховану небезпеку, яку містять в собі дослідження над людьми, держава повинна здійснювати суворий контроль за такою діяльністю з метою забезпечення прав і свобод піддослідних осіб та інтересів суспільства в цілому, а також попередження чи припинення можливих зловживань у цій сфері.
Визнаючи людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, Конституція України встановила принцип пріоритету інтересів людини над інтересами науки та суспільства. Крім того, у ч. 2 ст. 28 Конституції проголошено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. На сьогоднішній день реалізація цього конституційного положення забезпечується кримінально-правовими заходами впливу, оскільки з набранням чинності Кримінальним кодексом України 2001 року (далі – КК України) було введено норму про відповідальність за незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України). Поява такої новації в кримінальному законодавстві відповідає потребам не лише українського суспільства, а й міжнародного співтовариства.
Слід відзначити, що з 2001 року і по теперішній час склад злочину, передбачений ст. 142 КК України, на монографічному рівні залишається невивченим. Жодного дисертаційного чи іншого глибокого дослідження, присвяченого характеристиці цього протиправного посягання, в Україні поки що не проводилось. Аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак вказаного злочину здійснюється лише на рівні науково-практичних коментарів до КК України, розділів підручників і має фрагментарний та почасти суперечливий характер.
Окремі аспекти правового регулювання дослідів над людьми переважно в межах вивчення загальних питань відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення розглядали наступні вчені: В.І. Акопов, П.П. Андрушко, Ф.Ю. Бердичевський, В.О. Глушков, О.П. Громов, Я. Дргонець, Ю.С. Зальмунін, І.І. Карпєц, І.А. Концевіч, А.М. Красіков, Н.Є. Крилова, В.М. Куц, О.В. Леонтьєв, М.С. Малеїн, М.М. Малеїна, І.Ф. Огарков, Н.В. Павлова, В.П. Сальніков, Ю.Д. Сергєєв, С.Г. Стеценко, К.І. Сурілова, М.С. Таганцев, С.А. Хімченко, П. Холендер, Г.В. Чеботарьова, М.Д. Шаргородський, Н.М. Ярмиш та інші.
Відсутність судової практики та висока латентність злочину, передба-ченого ст. 142 КК України, не сприяють зацікавленості науковців у дослі-дженні цієї проблематики. Хоча випадки незаконного проведення дослідів над людьми набули поширення у суспільстві, що підтверджується одержаними внаслідок анкетування даними.
Слід також зазначити, що диспозиція ст. 142 КК України є досить складною, що породжує серед правників різне за своїм змістом тлумачення ознак складу цього злочину. Зокрема, неоднозначно визначається зміст таких понять, як «незаконний дослід», «медико-біологічний дослід», «психологічний дослід», «інші досліди над людиною» тощо.
Дослідження підстав кримінальної відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною має не лише наукове, а й практичне значення, адже в умовах застосування експериментальних методів лікування, діагностики, профілактики та реабілітації набуває особливого значення охорона та захист інтересів піддослідних осіб.
Зазначені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначили її актуальність і значимість з погляду як загальної доктрини кримінального права, так і застосування відповідних положень кримінального законодавства на практиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення окремих завдань, передбачених міжгалузевою комплексною програмою «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14); програмою реорганізації медичної допомоги в Україні «Перспектива – 2010». Дисертація виконувалась у контексті реалізації Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 року та відповідно до планів наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення соціальної зумовленості криміналізації незаконного проведення дослідів над людиною, з'ясування його об’єктивних та суб’єктивних ознак, а також внесення науково обгрунтованих пропозицій і рекомендацій по вдосконаленню чинної редакції ст. 142 КК України та регулятивного законодавства з питань проведення дослідів над людиною.
Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання наступних за-вдань: 1) вивчити історичний, міжнародно-правовий та зарубіжний досвід правового регулювання проведення дослідів над людиною; 2) з'ясувати фактори соціальної зумовленості встановлення кримінальної відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною; 3) визначити законодавство, що регулює умови та порядок проведення дослідів над людиною, розкрити зміст основних правових понять та внести пропозиції по вдосконаленню регулятивного законодавства у сфері дослідницької діяльності; 4) проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 142 КК України; 5) визначити кваліфікуючі ознаки незаконного проведення дослідів над людиною; 6) провести відмежування досліджуваного злочину від суміжних злочинів.
Об’єктом дослідження є кримінально-правова протидія незаконному проведенню дослідів над людиною.
Предметом дослідження є криміналізація незаконного проведення дослідів над людиною та його кримінально-правові ознаки.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання й загальної теорії кримінального права. При проведенні дослідження застосовувалися наступні наукові методи: логіко-історичний і історико-правовий, що дозволило проаналізувати соціальні, нормативні та кримінологічні фактори доцільності та обґрунтованості кримінально-правової охорони відносин щодо убезпечення проведення дослідів над людьми; діалектичний – при дослідженні елементів і ознак складу злочину; догматичний – при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють питання умов та порядку проведення дослідів; порівняльно-правовий – при проведенні порівняльного аналізу положень чинного КК та інших законодавчих актів України з відповідними положеннями законодавства інших країн; системно-структурний і функціональний мето-ди, за допомогою яких досліджувались ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін і суб'єкта злочину під кутом зору порівняння змісту норм чинного кримінального законодавства та законодавства у сфері охорони здоров'я, а також визначалось місце ст. 142 в системі норм КК України. Метод соціологічного опитування було використано для з’ясування сучасного стану проблеми проведення незаконних досліджень над людьми у медичній діяльності та розробки кримінально-правових заходів протидії цьому негативному явищу (було опитано 105 лікарів та 310 працівників прокуратури, суду й ОВС). Статистичний метод застосовувався для аналізу даних: а) Державного Фармакологічного центру МОЗ України щодо кількості дозволів, виданих на проведення клінічних випробувань лікарських засобів на людині за 2001-2008 рр.; б) Українського центру наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи щодо кількості зареєстрованих нововведень за 2001-2007 рр.; в) Державної судової адміністрації України щодо кількості осіб, засуджених за ст.ст. 131-132, 134, 138-145 КК України впродовж 2003-2008 рр. Метод документального аналізу використовувався для вивчення 36 обвинувальних вироків за ст.ст. 134, 139, 140, 143 КК України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в теорії кримінального права України монографічним дослідженням проблеми криміналізації та кримінально-правової характеристики незаконного проведення дослідів над людиною.
В дослідженні сформульовано та обґрунтовано низку нових положень, які виносяться на захист, зокрема:
вперше:
– проаналізовано історичний, міжнародно-правовий і зарубіжний досвід правового регулювання проведення дослідів над людиною та з’ясовано, що численні порушення етичних і правових норм у цій сфері створили підґрунтя для розробки на міжнародному рівні і на рівні окремих держав, в томі числі України, правових актів з метою запобігання такого роду зловживань і встановлення відповідальності за їх вчинення;
– встановлено підстави криміналізації незаконного проведення дослідів над людиною і доведено часткову невідповідність аналізованого складу злочину принципам криміналізації суспільно-небезпечних діянь, розроблених теорією кримінального права;
– визначено безпосередній об'єкт складу злочину, передбаченого ст. 142 КК України, як суспільні відносини, що убезпечують проведення дослідів над людиною;
– визнано недоцільним використання в ч. 1 ст. 142 КК України узагальнюючого терміну "інших дослідів", оскільки усі досліди над людиною поділяються на медико-біологічні та психологічні;
– запропоновано змінити законодавче визначення суспільно небезпечних наслідків в диспозиції ч. 1 ст. 142 КК України шляхом заміни формулювання "…якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я" на "…що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження", а відповідну вказівку на тривалий розлад здоров’я потерпілого з диспозиції ч. 2 ст. 142 виключити;
– охарактеризовано причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками розглядуваного складу злочину і доведено, що він має опосередкований характер;
– в якості спеціальної ознаки суб'єкта незаконного проведення дослідів над людиною виділено ознаку фахівця, що виконує професійні обов'язки по убезпеченню дослідів та охорони життя і здоров’я піддослідних осіб. З'ясовано, що суб’єктом цього злочину може бути лікар, а також за певних умов цілитель та психолог. Вперше запропоновано включити вказівку на спеціальний суб'єкт до диспозиції ч. 1 ст. 142;
– обґрунтовано доцільність закріплення в ч. 2 ст. 142 КК України по-вторності в якості кваліфікуючої ознаки складу цього злочину;
- доведено необхідність доповнення ст. 142 КК України частиною третьою, в якій передбачити в якості особливо кваліфікуючої ознаки цього злочину "смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки";
удосконалено:
– перелік умов, при дотриманні яких дослід над людиною слід вважати законним: суспільно корисна мета; наукова обґрунтованість; перевага можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для життя чи здоров'я людини; добровільна інформована згода піддослідної особи та (або) її законних представників; проведення досліду в акредитованих закладах охорони здоров’я;
– аргументи щодо необхідності встановлення у законодавстві про охорону здоров’я прямої заборони на участь у наукових дослідах вагітних жінок, жінок в період лактації та неповнолітніх;
– тлумачення суб’єктивної сторони складу злочину: психічне ставлення суб'єкта до суспільно небезпечного діяння може полягати у прямому умислі чи злочинній недбалості, а до суспільно небезпечних наслідків – у злочинній самовпевненості чи злочинній недбалості;
– відмежування незаконного проведення дослідів над людиною від складів злочинів, передбачених ст.ст. 121, 122, 129, 130, 138, 141, 143, 149, 202 КК України;
набули подальшого розвитку:
– аргументи щодо неоднорідності родового об'єкта у складах злочинів, включених до розділу ІІ Особливої частини КК України. Відтак запропоновано виокремити злочини у сфері медичного обслуговування населення в самостійний розділ Особливої частини КК України;
– положення про необхідність вдосконалення регулятивного законо-давства щодо регламентації умов та порядку проведення дослідів над людиною.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані:
- у науково-дослідній діяльності – для подальшого розв’язання проблемних аспектів кримінально-правової характеристики злочинів у сфері медичного обслуговування населення;
- у законотворчості – за результатами роботи підготовлено та направлено до комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України авторські пропозиції щодо вдосконалення ст. 142 КК України, які включено до кола матеріалів законопроектної розробки та буде використано при підготовці проекту змін до КК України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 09.06.2009 р. № 04-19/14-1674);
- у правозастосовчій діяльності – для вдосконалення практики засто-сування ст. 142 КК України при кваліфікації злочину. За результатами дослідження підготовлено та направлено до Міністерства охорони здоров'я України авторські пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері охорони здоров'я, які за висновком комісії можуть бути враховані при розробці законопроектів про внесення змін та доповнень до законодавства України у сфері охорони здоров'я (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 15.06.2009 р. № 14.01-02/22);
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у викладанні студентам (курсантам) курсу Особливої частини кримінального права України. Здобувачем розроблена й апробована фондова лекція на тему «Злочини проти життя та здоров'я особи», яка використовується викладачами у навчальному процесі ДЮІ ЛДУВС (акт впровадження дисертаційного дослідження від 31.08.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Здобувачем у співавторстві опубліковано дві наукові статті. Особистий внесок здобувача у статті „Питання кваліфікації незаконного проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України)”, опублікованій у журналі „Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ”, 2008 р., становить 50 % і полягає у вирішенні проблемних питань кваліфікації незаконного проведення дослідів над людиною, зокрема, відмежування злочину, передбаченого ст. 142 КК України, від суміжних та їх кваліфікації за сукупністю зі злочинами проти життя та здоров’я особи. А в статті „Підстави та принципи криміналізації незаконного проведення дослідів над людиною”, опублікованій у журналі „Вісник Національної академії прокуратури України”, 2009 р., особистий внесок здобувача складає 75 % і полягає у доведенні існування об'єктивних передумов криміналізації діяння, передбаченого ст. 142 КК України, та відповідності такого законодавчого рішення науково розробленим критеріям криміналізації.
Апробація дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені під час проведення науково-практичної конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 25 травня 2005 року), Міжнародної науково-практичної конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (Львів, 7-8 квітня 2006 року), науково-практичної конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 12 травня 2006 року), науково-практичної конференції «Проблеми правового забезпечення медичної діяльності в Україні» (Харків, 26 жовтня 2006 року), ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)» (Львів, 17-18 квітня 2008 року), Міжнародної науково-практичної конференції «Від громадянського суспільства до правової держави» (Харків, 24 квітня 2008 року), наукової конференції «Правові засади під-вищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні» (Харків, 15 травня 2008 року), ІІІ Російського Конгресу кримінального права «Противодействие преступности: уголовно-правовые, криминологические и уголовно-исполнительные аспекты» (Москва, 29-30 травня 2008 року), Міжнародної науково-практичної конференції «Біоетика в системі охорони здоров'я і медичної освіти» (Львів, 26-27 березня 2009 року).
Публікації. Результати дослідження викладені у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у восьми тезах доповідей на науково-практичних конференціях
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел (375 найменування) і додатків. Загальний обсяг роботи – 226 сторінок, із них основного тексту – 182, список використаних джерел – 36 сторінок, додатки – 8 сторінок.
Література та законодавство використані станом на 01 грудня 2009 р.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження розв’язано важливе для науки кримінального права наукове завдання: з'ясовано фактори соціальної обумовленості встановлення та подальшого збереження кримінальної відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною; проаналізовано ознаки складу злочину, передбаченого ст. 142 КК, а також сформулювано пропозиції щодо удосконалення редакції цієї статті та практики її застосування.
Проведене дослідження дозволило дійти наступних висновків:
1) Історичний аналіз правового регулювання проведення дослідів над людиною свідчить, що нерідко ці досліди проводилися з грубими порушеннями етичних і правових норм, що створило підґрунтя для розробки на міжнародному рівні і на рівні окремих держав правових актів різної юридичної сили з метою запобігання такого роду практик у майбутньому і встановлення відповідальності за їх здійснення.
2) Сформульовані у міжнародному праві основні принципи проведення дослідів над людиною знайшли своє відображення і у законодавстві України, зокрема в її Конституції, Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших актах регулятивного законодавства.
3) Врахування історичного, міжнародного та зарубіжного досвіду правового регулювання дослідів над людиною відбулося і в процесі підготовки проекту чинного Кримінального кодексу України, до якого було введено новий склад злочину – незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України).
4) Сукупний аналіз підстав криміналізації цього діяння свідчить про те, що у законодавця дійсно були підстави для її здійснення. Зазначене явище має достатньо високий рівень (характер і ступінь) суспільної небезпечності, існує в умовах, які неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності, і є суттєвим порушенням прав людини та суспільної моралі. До того ж існувала нагальна потреба у виділенні окремого складу злочину задля усунення прогалин у законодавстві.
5) Встановлення кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ст. 142 КК, у цілому відповідає принципам криміналізації. Зокрема, діяння є відносно поширеним у суспільстві; можливість впливу на такі діяння за допомогою кримінально-правових заходів дійсно існує; позитивні наслідки криміналізації однозначно переважають над негативними; суспільна правосвідомість підтримує криміналізацію. Поряд з цим, ми вимушені констатувати порушення принципу процесуального здійснення переслідування.
6) Криміналізація незаконного проведення дослідів над людиною виступила закономірним та соціально обумовленим кроком. При цьому криміналізаційним приводом, на думку автора, стало прийняття відповідних міжнародних договорів з цього питання та приєднання до них України.
7) Враховуючи неоднорідність родового об'єкта злочинів, розміщених у розділі ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України, вважаємо доцільним виділити групу норм у сфері медичного обслуговування населення в окремий розділ Особливої частини КК, оскільки існує відповідна група однорідних супільних відносин, які охороняються цими нормами.
8) Родовим об'єктом злочину, передбаченого ст. 142 КК України, є суспільні відносини по охороні життя і здоров'я людини в сфері медичного обслуговування населення.
9) Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 142 КК України, є суспільні відносини, що убезпечують проведення дослідів над людиною. При цьому предметом суспільних відносин, що формують основний безпосередній об'єкт злочину, є безпека дослідів над людиною. Суб'єктами зазначених відносин є особи, що проводять досліди, та піддослідні особи. Зміст соціального зв'язку полягає в забезпеченні безпеки дослідів шляхом додержання вимог закону щодо порядку проведення дослідів над людиною.
10) Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 142 КК, характеризується злочинним діянням, його наслідками і причинним зв'язком між ними, – ознаками, які стосовно цього складу є обов'язковими. Формальним виразом діяння є порушення закріплених відповідними нормативними актами умов та порядку проведення дослідів над людиною. Обсяг діяння і його зміст випливають з положень нормативних актів у сфері охорони здоров'я, що визначають обов'язки дослідника по дотриманню умов і порядку проведення дослідів і убезпеченню прав та інтересів піддослідних осіб.
11) Поглиблений розгляд різновидів дослідів над людьми (медико-біологічні, психологічні та інші) свідчить про те, що вплив на організм людини можливо здійснити лише двома шляхами: безпосередній фізичний вплив (медико-біологічні досліди) та вплив на психіку через органи почуттів (психологічні досліди). У зв'язку з цим автор вважає, що вказівка в диспозиції ч. 1 ст. 142 КК України на «інші» досліди над людиною, є зайвою.
12) На підставі вивчення законодавства у сфері охорони здоров'я робиться висновок про існування нормативно закріплених умов правомірного проведення медико-біологічних експериментів над людиною. Саме ці умови взято за основу при виробленні авторського проекту умов, при дотриманні яких медико-біологічний дослід вважається законним. Це наступні умови: 1) суспільно корисна мета; 2) наукова обґрунтованість; 3) перевага можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров'я або життя людини; 4) добровільна інформована згода піддослідної особи та (або) її законних представників; 5) проведення досліду в акредитованих закладах охорони здоров’я. Вказані умови, з урахуванням окремих особливостей, можуть бути застосовані як до терапевтичних, так і до наукових дослідів, а також слугувати орієнтиром для вироблення та закріплення на законодавчому рівні умов проведення психологічних дослідів над людиною. Автором відмічається необхідність розробки та прийняття норм, які регулювали б умови і порядок проведення медико-біологічних та психологічних дослідів над людиною (як з терапевтичною, так і з науковою метою). Також обгрунтовується доцільність встановлення в законодавстві про охорону здоров’я прямої заборони на участь у наукових дослідах вагітних жінок, жінок в період лактації та неповнолітніх.
13) Суспільно небезпечні наслідки незаконного проведення дослідів за ч. 1 ст. 142 КК полягають у створенні небезпеки для життя та здоров'я людини. Оскільки при проведенні дослідів на організм людини завжди чиниться вплив і це завжди створює ймовірність заподіяння шкоди для життя та здоров'я, робиться висновок, що такого роду наслідок органічно пов’язаний із діянням і є невід’ємним від нього, а отже не виконує функцію відмежування злочинних і незлочинних дій. У зв'язку з цим пропонується в диспозиції ч. 1 ст. 142 КК змінити формулювання «…якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я» на «…що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження», а відповідну вказівку на тривалий розлад здоров’я потерпілого з диспозиції ч. 2 ст. 142 виключити.
14) Аналіз причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками вказаного складу злочину доводить його опосередкований характер.
15) Розгляд кваліфікуючих ознак незаконного проведення дослідів над людиною згідно із ч. 2 ст. 142 КК виявляє нагальну потребу у розширенні їх переліку за рахунок врахування ознаки повторності та закріплення особливо кваліфікуючої ознаки «смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки». У зв'язку з цим обгрунтовується пропозиція закріпити в ч. 2 ст. 142 КК додатково в якості кваліфікуючої ознаки спеціальну повторність, що означатиме вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила такий злочин. Також пропонується доповнити статтю 142 частиною третьою в наступній редакції: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки, – караються …».
16) Із суб'єктивної сторони розглядуваний злочин може бути охарактеризований в рамках змішаної або необережної форм вини. Психічне ставлення суб'єкта до суспільно небезпечного діяння може виражатися у вигляді прямого умислу чи злочинної недбалості, а до суспільно небезпечних наслідків – у вигляді злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. В цілому злочин є необережним. Мотив і мета розглядуваного злочину на кваліфікацію не впливають. Мотиви вчинення злочину за ст. 142 КК можуть бути як суспільно корисні, так і суспільно шкідливі, мета – лише суспільно корисною.
17) Суб'єктом розглядуваного злочину є фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності і є фахівцем, який виконує професійні обов'язки по убезпеченню здійснюваних ним дослідів та охорони життя і здоров’я піддослідних осіб. Отже, суб’єктами незаконного проведення дослідів над людиною можуть бути наступні категорії осіб: 1) лікарі; 2) цілителі (з відповідною освітою) – при проведенні психологічних дослідів; 3) психологи – при проведенні психологічних дослідів з науковою метою. Задля усунення неодностайного тлумачення ознак суб'єкта досліджуваного злочину пропонуємо включити до диспозиції ч. 1 ст. 142 вказівку на спеціальний суб'єкт. Диспозиція буде сформульована наступним чином: «Незаконне проведення фахівцем медико-біологічних ...».
18) При відмежуванні злочину, передбаченого ст. 142 КК, від суміжних до уваги береться сфера правоохоронюваних інтересів, характер діяння, правовий статус суб'єкта злочину, форма вини та інші ознаки.
19) З урахуванням викладеного, з метою подальшого удосконалення чинного кримінального закону та практики його застосування вважаємо за доцільне запропонувати нову редакцію статті 142 КК України:
Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною
1. Незаконне проведення фахівцем медико-біологічних чи психологічних дослідів над людиною, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження –
карається ...
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, повторно, шляхом примушування або обману, –
караються ...
3. Дії, передбачені частиною першою, другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки, –
караються …

За межами дослідження залишаються невирішеними питання покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 142 КК. В певній мірі це обумовлено відсутністю необхідного обсягу судово-слідчої практики притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин. Разом з тим, головні завдання, що були поставлені у відповідності із темою дослідження, вбачаються виконаними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аветисян С. С. Соучастие в преступлениях со специальным составом : монография / Аветисян С. С. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 467 с.
2. Альошина О.І. Провокація злочину (кримінально-правове дослідження): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Альошина Ольга Іванівна. – Х., 2007. – 204 с.
3. Андрушко П. П. Проблема кваліфікації злочинів, пов’язаних із зараженням людини інфекційними хворобами (ст. 130, 131, 133 КК України) / П. П. Андрушко // Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи : наук.-практ. конф., 22-23 квітня 2004 р. : тези доп. – К.–Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 93–97.
4. Аникина В. П. Эксперименты на людях в лабораториях смерти / В. П. Аникина // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: всерос. науч.-практ. конф., 26 марта 2004 г. : тезисы докл. ; ред. колл.: С. Г. Стеценко и др. – М. : Юрист, 2004. – 374 с.
5. Антонов С. В. Інформована згода пацієнта як необхідна умова надання медичної допомоги / С. В. Антонов // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. – 2004. – № 1. – С. 117–120.
6. Анчукова М. В. Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння : монографія / Анчукова М. В. – Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2006. – 168 с.
7. Ардашева Н. Понятие эксперимента в медицине и защита прав человека / Н. Ардашева // Государство и право. – 1995. – № 12. – 102–107 с.
8. Аронов Г. Ю. Визначні імена у світовій медицині / Аронов Г. Ю., Грандо О. А., Мирський М. Б. – К. : Тріумф, 2001. – 319 с. – (Нац. музей медицини України).
9. Артамонова О. В. Експерименти на людях. Уроки Другої світової війни / О. В. Артамонова // Безпека життєдіяльності. – 2007. – № 5. – С. 27–30.
10. Бавсун М. В. Проблемы виновного вменения за преступления, совершаемые по неосторожности / М. В. Бавсун, С. В. Векленко // Правоведение. – 2004. – № 5. – С. 133–141.
11. Бажанов М. И. Личность под охраной уголовного закона / М. И. Бажанов, В. В. Сташис. – Симферополь : Таврида, 1996. – 235 с.
12. Бажанов М. И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права / М. И. Бажанов // Проблеми законності. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 40. – С. 145-156.
13. Байда А.О. Відповідальність за незаконну лікувальну діяльність за КК України (аналіз складу злочину, питання кваліфікації): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Байда Антон Олександрович. – Х., 2006. – 244 с.
14. Байда А. О. Класифікація злочинів у сфері медичної та фармацевтичної діяльності / А. О. Байда // Актуальні проблемі правознавства : наук. конф. молодих вчених та здобувачів : тези доп. та наук. повідом. / за ред. М. І. Панова. – X. : Нац. юрід. акад. України. 2004. – С. 148–151.
15. Байда А. О. Медична помилка та її кримінально-правова оцінка / А. О. Байда // Проблеми законності. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 69. – С. 154–160.
16. Бандурка О. Методологічні засади визначення вартості злочину щодо пересічної особи / О. Бандурка, В. Радченко // Право України. – 2001. – № 4. – С. 93–97.
17. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Баулин Ю. В. – Х : Основа, 1991. – 360 с.
18. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Беляев Н. А. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. – 176 с.
19. Бердичевский Ф. Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей / Бердичевский Ф. Ю. – М. : Юридическая литература, 1970. – 128 с.
20. Бжезинский Зб. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство ; пер. с англ. / Бжезинский Зб. – М. : Ладомир, 2005. – 288 с.
21. Биомедицинские технологии и право в третьем тысячелетии / В. П. Сальников, О. Э. Старовойтова, А. Е. Никитина, Э. В. Кузнецов. – СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России, Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности, Фонд «Университет», 2003. – 256 с.
22. Битеев В. Обоснованный риск: проблемы толкования и практического применения / В. Битеев, П. Мазин, Г. Пономарев // Уголовное право. – 2002. – № 1. – С. 26–29.
23. Блиев Ю. Шесть клеток, которые потрясли мир / Ю. Блиев // Медицинская газета. – 2002. – № 28. – С. 5.
24. Богданов А. Борьба за жизнеспособность / Богданов А. — М. : Новая Москва, 1927. – 160 с.
25. Боднарук М. І. Правові проблеми медичних експериментів з дослідами на людині / М. І. Боднарук // Науковий вісник Чернівецького університету. – 1996. – № 4–5. – С. 342–347.
26. Большая медицинская энциклопедия : в 30-ти т. / [ред. Б. В. Петровский]. – М. : Советская энциклопедия. 1986– .–
Т. 28 : Экономо-Ящур. – 1986. – 544 с.
27. Борисов В. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів / В. Борисов, О. Пащенко // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3. – С. 180–190.
28. Борисов В. І. Загальна характеристика Особливої частини нового Кримінального кодексу України / В. І. Борисов // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення : міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 жовт. 2001 р. : тези допов. / гол. ред. В. В. Сташис. – К. –Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 99-104.
29. Борисов В.И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Борисов Вячеслав Иванович. – Х. : Вища школа, 1992. – 399 с.
30. Борисов В. И. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации / В. И. Борисов, В. Н. Куц. – Харьков : Консум, 1995. – 104 с.
31. Борисов В. И. Решение вопросов Особенной части в новом Уголовном кодексе Украины / В. И. Борисов // Уголовное право в XXI веке : междунар. науч. конф., 31 мая – 1 июня 2001 г. : тезисы докл. – М. : ЛексЭст, 2002. – С. 77–81.
32. Борисов В. И. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения / В. И. Борисов, С. В. Гизимчук. – Харьков : Консум, 2001. – 160 с.
33. Бородин С. В. Преступления против жизни / Бородин С. В. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 467 с.
34. Брич Л. П. Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст. 130 КК України «Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби», із суміжними складами злочинів / Л. П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2003. – Вип. 38. – С. 454–467.
35. Бычков И. А. К вопросу о законодательном регламентировании врачебного эксперимента над людьми / И. А. Бычков // Советский врачебный журнал. – 1939. – № 1. – С. 61–68.
36. Введение в биоэтику: учебн. пос. / [Иванюшкин А. Я., Игнатьев В. Н., Коротких Р. В. и др.] ; под ред. Б. Г. Юдина, П. Д. Тищенко. – М. : Прогресс-Традиция, 1998. – 381 с.
37. Векленко С. Интеллектуальное содержание умышленной вины / С. Векленко // Уголовное право. – 2001. – №4. – С. 15–20.
38. Вересаев В. Записки врача / В. Вересаев. – М. : Правда, 1961– .– (Сочинения : в 5 т. / В. Вересаев ; т. 1).
Т. 1. – 1961. – 479 с.
39. Вереша Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України / Вереша Р. В. – К. : Атіка, 2005. – 224 с.
40. Волков Б. С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Волков Б. С. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 152 с.
41. Волков Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность / Волков Б. С. – Казань : Изд-во Казанск. ун-та, 1965. – 136 с.
42. Володіна О. О. Кримінальна відповідальність за викрадення людини (аналіз складу злочину) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / О. О. Володіна. – Х., 2003. – 20 с.
43. Всеобщая декларация о геноме человека и правах человека: [Электронный ресурс] — Режим доступа :
http://www.hro.org/docs/ilex/un/genom.php.
44. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4–15.
45. Гальперин И. М. Уголовная политика и уголовное законодательство / И. М. Гальперин // Основные направления борьбы с преступностью / И. М. Гальперин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит, 1975. – С. 57–60.
46. Гізімчук С. В. Питання кваліфікації незаконного проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України) / С. В. Гізімчук, В. О. Єгорова // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 42–50.
47. Глашев А. А. Медицинское право: практическое руководство для юристов и медиков / Глашев А. А. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 208 с.
48. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / Глистин В. К. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1979. – 127 с.
49. Глушков В. А. Ответственность за преступления в области здравоохранения : монография / Глушков В. А. – К. : Вища школа, 1987. – 198 с.
50. Глушков В. О. Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України щодо відповідальності за злочини у сфері медичного обслуговування населення / В. О. Глушков // Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи : наук.-практ. конф., 22-23 квітня 2004 р. : тези доп. – К.–Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 90–93.
51. Глязер Г. Драматическая медицина. Опыты врачей на себе / Глязер Г. ; пер. с нем. – М. : Молодая гвардия, 1965. – 215 с.
52. Глязер Г. Исследователи человеческого тела от Гиппократа до Павлова / Глязер Г. – М. : Медгиз, 1956. – 244 с.
53. Глязер Г. О мышлении в медицине / Глязер Г. ; пер. с нем. В. О. Горенштейна. – М. : Медицина, 1969. – 268 с.
54. Годфруа Ж. Что такое психология : в 2-х т. / Годфруа Ж. – М. : Мир, 1996– .–
Т. 2. – 1996. – 376 с.
55. Голик Ю. В. Перспективы развития уголовного права / Ю. В. Голик // Уголовное право в XXI веке : междунар. науч. конф., 31 мая – 1 июня 2001 г. : тезисы докл. – М. : ЛексЭст, 2002. – С. 124–126.
56. Горбатова М.А. Составы преступлений, ставящих в опасность жизнь или здоровье: понятие, система и уголовно-правовой анализ: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Горбатова Марина Анатольевна. – Саратов, 2002. – 212 с.
57. Горелик И. И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья / Горелик И. И. – Минск : Вышейш. школа, 1973. – 318 с.
58. Горелик И. И. Ответственность за оставление в опасности по советскому уголовному праву / Горелик И. И. – М. : Юрид. лит., 1960. – 72 с.
59. Гринберг М. С. Об обстоятельствах, исключающих преступность деяния / М. С. Гринберг // Социалистическая законность. – 1989. – № 3. – С. 26–29.
60. Гринберг М. С. Понятие преступной самонадеянности / М. С. Гринберг // Правоведение. – 1962. – № 2. – С. 97–105.
61. Гринберг М. С. Проблема производственного риска в уголовном праве / Гринберг М. С. – М. : Госюриздат, 1963. – 132 с.
62. Гринберг М. С. Технические преступления / Гринберг М. С. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1992. – 141 с.
63. Гринчак С. В. Незаконна торгівля органами або тканинами людини: проблеми об'єкта злочину / С. В. Гринчак // Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи : наук.-практ. конф., 22-23 квітня 2004 р. : тези доп. – К.–Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 103–105.
64. Гринчак С.В. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: підстави кримінальної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / С. В. Гринчак. – Х., 2007. – 20 с.
65. Гринчак С.В. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: підстави кримінальної відповідальності: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Гринчак Сергій Васильович. – Х., 2006. – 218 с.
66. Громов А. П. Врачебная деонтология и ответственность медицинских работников / Громов А. П. – М. : Медицина, 1969. – 78 с.
67. Громов А. П. Закон на страже здоровья / Громов А. П. – М. : Знание, 1976. – 94 с.
68. Громов А. П. Права, обязанности и ответственность медицинских работников / Громов А. П. – М. : Медицина, 1976. – 168 с.
69. Громов А. Рецидив средневековья с точки зрения закона / А. Громов // Врач. – 1994. – № 2. – С. 51–53.
70. Гуторова Н. О. Усвідомлення протиправності і його значення для кримінальної відповідальності за злочини проти державних фінансів / Н. О. Гуторова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 16. – С. 3-7.
71. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление : монография / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
72. Дагель П. С. Условия установления уголовной наказуемости / П. С. Дагель // Правоведение. – 1975. – № 4. – С. 67–74.
73. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. Т. Даль. – М. : Русский язык, 1989– .–
Т. 1 : А–3. –1989. – 669 с.
74. Даньшин М. В. Актуальні проблеми злочинів ятрогенного характеру / М. В. Даньшин // Від громадянського суспільства – до правової держави : міжнар. наук.-практ. конф. : тези допов. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. – С. 348–350.
75. Демидов Ю. А. Человек – объект уголовно-правовой охраны / Ю. А. Демидов // Советское государство и право. – 1972. – № 2. – С. 106–110.
76. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників / Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство праці та соціальної політики України. – К. : Золоті сторінки, 2002. – Вип. 78 : Охорона здоров’я. – 372 с.
77. Домбровська О. В. Теоретичні проблеми кримінально-правової охорони життя людини / О. В. Домбровська // Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи : наук.-практ. конф., 22-23 квітня 2004 р. : тези доп. – К.–Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 42–44.
78. Дополнительный протокол к Конвенции о правах человека и биомедицине в области биомедицинских исследований : [Электронный ресурс] — Режим доступа :
http://conventions.coe.int/Treaty/rus/Treaties/Html/195.htm.
79. Дргонец Я. Современная медицина и право ; пер. со словац. / Я. Дргонец, П. Холлендер. – М. : Юрид. лит., 1991. – 336 с.
80. Дубинин Н. П. Некоторые вопросы биосо¬циальной природы человека / Дубинин Н. П., Шевченко Ю. Г. – М. : СПП, 1976. – С. 224-225.
81. Дубров А. П. Парапсихология и современное естествознание / А. П. Дубров, В. Н. Пушкин. – М. : Соваминко, 1989. – 280 с.
82. Дудоров О. О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти : монографія / Дудоров О. О. – К. : Істина, 2006. – 648 с.
83. Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву / Дурманов Н. Д. – М. : Госюриздат, 1955. – 212 с.
84. Єгорова В. Обставини, що виключають злочинність діяння при проведенні дослідів над людиною / В. Єгорова // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 4 (51). – С. 231–240.
85. Єдиний звіт «Про злочинність на территорії України за 12 місяців 2006 р.» Розділ 2. Злочини проти життя та здоров'я особи // Департамент інформаційних технологій МВС України, 2006: Документ знаходиться в архіві МВС України.
86. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–12.
87. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный / Ефремова Т. Ф. – М. : Рус. яз., 2000— .—
Т. 1. : А–О . – 2000. – 1209 с.
88. Жижиленко А. А. Преступления против личности / Жижиленко А. А. – М.–Л., 1927. – 112 с.
89. Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Загородников Н. И. – М. : Гос. изд-во Юридической литературы, 1961. – 278 с.
90. Загородников Н. И. Преступления против здоровья / Загородников Н. И. – М. : Юридическая литература, 1969. – 168 с.
91. Загородников Н. Система составов преступлений против личности в связи с проектом УК СССР / Н. Загородников // Социалистическая законность. – 1954. – № 7. – С. 20-27.
92. Закон об уголовном праве Израиля / предисл., пер. с иврита М. Дорфман, науч. ред. Н. И. Мацнев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2005. – 412 с.
93. Заславська М.Г. Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей: соціальна обумовленість і склад злочину: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Заславська Марина Георгіївна. – Х., 2005. – 220 с.
94. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / О. Зателепин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29–31.
95. Зателепин О. К. Современные концепции объекта преступления в Российском уголовном праве / О. К. Зателепин // Криминальная безопасность человека: угрозы и пути их преодоления : сб. науч. тр. / науч. ред. К. В. Харабет. – М., 2003. – Вып. 5. – С. 40–49.
96. Зелінський А. Ф. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу / Зелінський А. Ф., Куц В. М. // Вісник університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 148–154.
97. Зильбер А. П. Этика и закон в медицине критических состояний / Зильбер А. П. – Петрозаводск : Изд-во Петрозаводского университета, 1998. – 560 с.
98. Злобин Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права. – М. : Институт государ¬ства и права АН СССР, 1978. – С. 105–107.
99. Злобин Г. А. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1972. – 264 с.
100. Інструкція про порядок надання Комітетом з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров`я України спеціального дозволу для провадження медичної діяльності в галузі народної і нетрадиційної медицини: Затв. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.08.2000 р. № 195 // Офіц. вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 378.
101. Канал НТВ мир. Програма «Профессия репортер» від 19.08.2006, 19.20 : [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://profrep.ru/arhive/19-08-2006.
102. Канал 1+1. Програма «Новини ТСН» від 26.01.2007, 19.58 : [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://1plus1.tv/news/26-01-2007.
103. Канал 1+1. Програма «Чорним по білому» від 10.04.2007, 23.17 : [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://1plus1.tv/ /10-04-2007.
104. Карпец И. И. Современные проблемы уголовного права и криминологии / Карпец И. И. – М. : Юрид. лит., 1976. – 207 с.
105. Катц Дж. Защита испытуемых и пациентов: уроки Нюрнберга / Дж. Катц // Человек. – 1997. – № 4. – С. 28–32.
106. Келина С. Г. Профессиональный риск как обстоятельство, исключающее преступность деяния / С. Г. Келина // Советская юстиция. – 1988. – № 22. – С. 14–15.
107. Князькина А. К. Классификация конвенциональных преступлений / А. К. Князькина // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : міжнар. наук.-практ. конф., 13-15 квітня 2007 р. : тези допов. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 2. – 338 с.
108. Ковалев М. Уголовно-правовые проблемы охраны здоровья с точки зрения прав и свобод человека / М. Ковалев // Советская юстиция. – 1989. – № 10. – С. 20–21.
109. Коган В. Л. Правовые аспекты охраны здоровья / В. Л. Коган // НТР, здоровье, здравоохранение. – М., 1984. – с.
110. Комаров Ф. И. Права человека и биомедицинская этика / Ф. И. Комаров, Ю. М. Лопухин // Клиническая медицина. – 1998. – № 4. – С. 4–6.
111. Концевич И. А. Долг и ответственность врача / Концевич И. А. – К. : Вища школа, 1983. – 112 с.
112. Концепція розвитку законодавства України на 1997–2005 роки : монографія / [авт. кол. В. Ф. Опришко]. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – 122 с.
113. Концепция уголовного законодательства Российской Федерации / И. М. Гальперин, А. И. Игнатов, С. Г. Келина [и др.] // Государство и право. – 1992. – № 8. – С. 39–46.
114. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : навч. посібник / Коржанський М. Й. – К. : Атіка, 2007. – 640 с.
115. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності / Коржанський М. Й. – К. : Юрінком, 1996. – 144 с.
116. Коржанський М. Й. Кримінальне право України : частина Особлива / Коржанський М. Й. – К. : Генеза, 1998. – 592 с.
117. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Коржанський М. Й. – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
118. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Коржанский Н. И. – Волгоград : Право, 1976. – 120 с.
119. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации : монография / Коробеев А. И. – Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. – 267 с.
120. Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел) : учебн. пособие / Коробеев А. И. – Хабаровск : Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с.
121. Корчагин А. Г. Мотивация неосторожных преступлений с использованием техники / А. Г. Корчагин // Правовые вопросы борьбы с преступностью. – Томск, 1985. – С. 52-59.
122. Красиков А. Н. Преступления против личности : учебн. пособие / Красиков А. Н. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1999. – 342 с.
123. Красиков А. Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / Красиков А. Н. – Саратов : Полиграфист, 1996. – 211 с.
124. Красицкая Л. В. Историко-правовой аспект регулирования медицинской деятельности / Л.В. Красицкая // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности : всерос. науч.-практ. конф., 16 мая 2003 г. : тезисы докл. – М. : Юрид. лит. – 2003. – С. 129.
125. Красицька Л.В. Право громадян України на життя, здоров'я, свободу і особисту недоторканність: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Красицька Лариса Василівна. – Х., 1999. – 197 с.
126. Кривуля О. М. Чи можуть бути суспільні відносини об'єктом злочину? / О. М. Кривуля, В. М. Куц // Вісник університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 70–75.
127. Кригер Г. Еще раз о смешанной форме вины / Г. Кригер // Советская юстиция. – 1967. – № 3. – С. 5–6.
128. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4 вид., доповн. – Х. : Одіссей, 2008. – 1208 с.
129. Кримiнальне право України. Загальна частина / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв, наук. ред. В. А. Клименко, М. І. Мельник. – К. : Правовi джерела, 2002. – 432 с.
130. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-є вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
131. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Лихова С. Я. та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
132. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3 вид., переробл. та доп. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 624 с.
133. Крылова Н. Е. Об уголовно-правовой защите прав человека от общественно опасных нарушений биоэтики / Н. Е. Крылова // Вестник Московского ун-та. Сер. 11 : Право. – 2003. – № 1. – С. 38–58.
134. Крылова Н. Е. Преподавание спецкурса «Уголовно-правовое регулирование медицинской деятельности» / Н. Е. Крылова // Вестник Московского университета. Серия 11 : Право. – 2005. – № 2. – С. 36–47.
135. Крылова Н. Е. Уголовное право и биоэтика: проблемы, дискуссии и поиск решений / Крылова Н. Е. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 320 с.
136. Крылова Н. Е. Уголовное право современных зарубежных стран (Англия, США, Франция, Германия) : учебн. пособие / Н. Е. Крылова, А. В. Серебренникова. – М. : Зерцало, 1997. – 187 с.
137. Кубарь О. И. Этические и правовые проблемы исследований на человеке: из истории России XX века / О. И. Кубарь // Человек. – 2001. — № 3. – С. 115–122.
138. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования / Кудрявцев В. Н. – М. : Инфра-М, 1998. – 256 с.
139. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
140. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит., 1978. – 192 с.
141. Кудрявцев В. Н. Эффективность закона как средства осуществления уголовной политики / В. Н. Кудрявцев // Основные направления борьбы с преступностью / И. М. Гальперин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит, 1975. – С. 38–42.
142. Кудрявцева Е. Братцы-кролики / Е. Кудрявцева // Огонек. – 2006. – № 46. – С. 44–46.
143. Кузина С. Экстрасенсы особого назначения / С. Кузина // Комсомольская правда. – 2004. – 3 апреля. – С. 4.
144. Кузнецов А. В. Уголовное право и личность / Кузнецов А. В. – М. : Юрид. Лит, 1977. – 167 с.
145. Кузнецова Н. Ф. Главные тенденции развития российского уголовного законодательства / Н. Ф. Кузнецова // Уголовное право в XXI веке : междунар. науч. конф., 31 мая – 1 июня 2001 г. : тезисы докл. – М. : ЛексЭст, 2002. – С. 7–12.
146. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Кузнецова Н. Ф. – М. : Госюриздат, 1958. – 220 с.
147. Кузнецова Н. Ф. Основные черты Особенной части УК РФ / Н. Ф. Кузнецова // Вестник Московского университета. Серия 11 : Право. – 1996. – № 5. – С. 23–24.
148. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность / Кузнецова Н. Ф. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1969. – 232 с.
149. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Кузнецова Н. Ф. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 208 с.
150. Кузнецова Н. Ф. Социальная обусловленность уголовного закона / Н. Ф. Кузнецова // Правовые исследования. – Тбилиси : Мецниереба, 1977. – С. 36–38.
151. Курляндский В. И. Уголовная политика: дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности / В. И. Курляндский // Основные направления борьбы с преступностью / И. М. Гальперин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит, 1975. – С. 80–83.
152. Курс советского уголовного права : в 6 т. / [ред. А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе]. – М. : Наука, 1970– .–
Т. 2 : Преступление. – 1970. – 517 с.
153. Курс советского уголовного права. Часть Общая / [М. Д. Шаргородский, И. И. Солодкин, С. А. Домахин и др.] ; отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1968– .–
Т. 1. – 1968. – 648 с.
154. Курс уголовного права. Общая часть : учебник : в 5 т. / [Борзенков Г. Н., Комиссаров В. С., Крылова Н. Е. и др.] ; под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало-М, 2002— .—
Т. 1 : Учение о преступлении. – 2002. – 624 с.
155. Куц В. М. Новий Кримінальний кодекс України: яким йому бути / Куц В. М. – Х. : ІПЦ Ксилон, 1999. – 204 с.
156. Куц В. М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину / В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 17–23.
157. Лем С. Время Марса / С. Лем // Россия в глобальной политике. – 2004. – № 2. – С. 12.
158. Лист Генеральної прокуратури України щодо надання статистичної інформації № 12/1/2-82 вих 07 від 05.10.2007.
159. Лист Державного Фармакологічного центру МОЗ України щодо надання статистичної інформації № 5.12-232/АК від 16.10.2007.
160. Лист Державного Фармакологічного центру МОЗ України щодо надання статистичної інформації № 1.8-17/50/АК від 26.02.2008.
161. Лист Державного Фармакологічного центру МОЗ України щодо надання статистичної інформації № 3922/2.2.2-4 від 24.06.2009.
162. Лист Державної судової адміністрації України щодо надання інформації про кількість засуджених № 14-2437/08 від 17.04.08.
163. Лист Державної судової адміністрації України щодо надання інформації про кількість засуджених № 14-1146/09 від 26.02.09.
164. Лист Департаменту інформаційних технологій МВС України щодо надання статистичної інформації № 16/1К-1269 від 17.04.08.
165. Лист Інституту української мови НАН України щодо проведення лінгвістичного аналізу ч. 1 ст. 149 КК України № 307/1451 від 20.11.08.
166. Литвин О. П. Злочини проти життя : навч. посібник / Литвин О. П. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2002. – 232 с.
167. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Затв. Наказом Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємницт