КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОНТРАБАНДУ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ПЕРЕДУМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОНТРАБАНДУ 13
1.1. Теоретико-прикладні передумови здійснення дослідження кримінальної відповідальності за контрабанду 13
1.2. Історичний розвиток кримінальної відповідальності за контрабанду 19
Висновки до розділу 1 35
РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОНТРАБАНДУ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ 39
2.1. Об’єкт і предмет контрабанди 45
2.2. Об’єктивна сторона контрабанди 95
2.3 Суб’єкт контрабанди 124
2.4 Суб’єктивна сторона контрабанди 132
Висновки до розділу 2 140
РОЗДІЛ 3 СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОНТРАБАНДУ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ 151
3.1. Кваліфікуючі ознаки контрабанди 151
3.2. Покарання за контрабанду 171
Висновки до розділу 3 184
ВИСНОВКИ 192
ДОДАТКИ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 238

ВСТУП

Актуальність теми. Укріплення міжнародних зв’язків України та інтенсифікація її євроінтеграційних процесів впливає на зростання кількості осіб, які перетинають митний кордон держави у різних напрямках. Незважаючи на загострення економічної кризи та певні дестабілізаційні явища в сучасній економіці України (див. додаток А), завдяки заходам, що вживаються керівництвом нашої держави (див. додаток Б), обсяги експортно-імпортних операцій у цілому збільшуються, а по деяким напрямкам навіть з позитивним сальдо (див. додатки В, Д, Е). Однак, поряд із зростанням обсягів зовнішньоекономічних операцій збільшується і кількість правопорушників, котрі, користуючись різницею в курсі валют, у цінах на різноманітні товари на національних ринках різних країн, прагнуть отримати наживу через вчинення контрабандних посягань.
В умовах сьогодення контрабанда в Україні набула поширеності та якісно нового характеру: відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень за період січень 2006 – квітень 2009 судами різної юрисдикції у справах по контрабанді прийнято близько 618 рішень, що знайшли своє відображення у вироках, постановах, ухвалах тощо. Відтак, наявні непоодинокі випадки незаконного вивозу за кордон різного роду товарів, дорогоцінних металів, культурних та історичних цінностей, промислової сировини та інших специфічних предметів. Останнім часом збільшилася кількість спроб вивезення з України через її митний кордон кольорових металів і стратегічно важливої сировини. До нашої держави незаконно ввозяться переважно іноземна валюта, викрадені автомобілі, зброя, наркотичні засоби, що впливає на зростання загальнокримінальної злочинності. Непоодинокі випадки, коли на територію України ввозять товари та продукти харчування сумнівної якості, що дестабілізує економічне зростання держави та зашкоджує здоров’ю населення. Важливим завданням для митних органів України є також вистежування незаконного експорту технологій з виробництва ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів зброї, особливо коли мова йде про держави, що підтримують міжнародний тероризм, так само як і попередження переказу через офшорні банки грошей, здобутих від продажу наркотиків для іноземних наркодилерів.
На жаль, характерною особливістю контрабанди є те, що контрабандисти швидко реагують на зміни кон’юнктури ринку, митного режиму та режиму оподаткування, постійно вдосконалюють способи контрабандного перевезення. Контрабандна діяльність досить часто поєднана з такими злочинами, як крадіжка, відмивання грошей, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), збут наркотичних засобів, одержання чи давання хабара тощо. Чинний Кримінальний кодекс (КК) України хоча і встановлює відповідальність за контрабанду, однак при цьому диференціює тільки власне контрабанду (ст. 201) та контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305). Проте на практиці складнощі при кваліфікації контрабанди виникають саме при встановленні якісних характеристик предмета злочину. Сама ж конструкція ст. 201 КК України видається не зовсім досконалою, їй бракує чіткості щодо визначення об’єктивних ознак, а також обставин, що впливають на кваліфікацію контрабанди. Чимало питань щодо тлумачення відповідних термінів та здійснення правильної кваліфікації діянь не знайшли свого висвітлення у постанові Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ) від 03.06.2005 № 8 “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”, а також від 30.05.2008 № 8 “Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”.
Важливо наголосити, що при криміналізації контрабанди у чинному КК України не був належним чином використаний іноземний досвід. Сучасний погляд на кримінальне законодавство більшості цивілізованих країн світу щодо відповідальності за цей злочин дозволяє стверджувати, що, наразі, в них створено високі стандарти щодо протидії незаконному перетинанню державного кордону та митним правопорушенням (зокрема, це було зумовлено необхідністю убезпечення суспільства від терористичних загроз, навали незаконної міграції та постачання небезпечних речовин і предметів). Одним з основних чинників при цьому стало створення більш досконалого кримінального законодавства та реформування кримінально-правової політики щодо відповідальності за контрабанду. До того ж, у багатьох іноземних державах було переформатовано діяльність митних органів й систему національної безпеки. Саме ж кримінальне законодавство низки зарубіжних країн передбачає цілі глави (розділи) норм про контрабанду, ретельне вивчення яких посприяло б удосконаленню відповідних положень КК України.
Зауважимо, що проблеми кримінальної відповідальності за контрабанду досліджували такі вітчизняні й іноземні вчені сучасності та минулого: Х.М. Бабаєв, О.Ф. Бантишев, Л.В. Багрій-Шахматов, О.І. Бойко, Б.В. Волженкін, В.М. Володько, С.А. Гадойбоєв, Є.П. Гайворонський, В.О. Глушков, Й. Ганс-Генрих, Д.Д. Давітадзе, О.О. Дудоров, М.Г. Кадніков, І.Д. Козочкин, В.М. Колдаєв, М.А. Кочубей, О.О. Кравченко, В.І. Курляндський, П.С. Матишевський, П.П. Михайленко, А.А. Музика, О.В. Навроцький, С.І. Нікулін, О.М. Омельчук, Л.Ю. Родіна, Н.А. Сафаров, М.С. Таганцев, Б.І. Тишкевич, О.М. Трикоз, Г.О. Усатий, В.І. Шакун, І.В. Шмаров. З позиції порівняльного аналізу, питання кримінально-правової протидії контрабанді знайшли своє розкриття в працях А.А. Нашер Мутахара, О.В. Процюка, А.В. Савченка, М.І. Хавронюка. Проте у розробках цих науковців головним чином йшлося лише про відповідальність за контрабанду за європейським континентальним, арабським чи американським федеральним кримінальним законодавством. Через це всебічного дослідження питань кримінальної відповідальності за контрабанду в аспекті її порівняльного пізнання не було здійснено. Оскільки іноземний досвід кримінально-правової протидії контрабанді до цього часу в Україні ретельно не вивчався, то це і вплинуло на актуальність і вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи ґрунтується на положеннях: Програми боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008–2009 рр. (Указ Президента України від 04.03.2008 № 195/2008); Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755); Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) на 2008–2010 рр. (п. 3.3.4).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та іноземних державах, а також розроблення на цій основі відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення та реформування національних кримінально-правових норм, що охороняють суспільні відносини у сфері встановленого порядку перетинання митного кордону України.
Завдання дослідження випливають з його мети та включають у себе:
– обґрунтування теоретико-прикладних передумов здійснення дослідження кримінальної відповідальності за контрабанду в порівняльно-правовому аспекті;
– встановлення особливостей історичного розвитку кримінальної відповідальності за цей злочини в Україні та іноземних державах;
– розкриття методології порівняльного пізнання та з’ясування специфіки кримінального законодавства й доктрини (їх позитивних та негативних рис включно) держав різних правових сімей щодо відповідальності за контрабанду;
– здійснення кримінально-правової характеристики об’єктивних і суб’єктивних ознак контрабанди в Україні та іноземних державах, а також кваліфікуючих ознак цього злочину;
– визначення видів і меж покарання за контрабанду в Україні та іноземних державах;
– проведення власних емпіричних досліджень і вивчення матеріалів судової практики, узагальнення та аналіз їх результатів;
– розроблення основних напрямів удосконалення національного кримінального законодавства щодо відповідальності за контрабанду з урахуванням позитивного іноземного досвіду.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини з приводу кримінально-правової охорони сфери господарської діяльності в частині забезпечення встановленого порядку переміщення відповідних предметів через митний кордон України та іноземних держав.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за контрабанду: порівняльно-правове дослідження.
Методи дослідження репрезентовані системою загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувалися такі методи: порівняльно-правовий – використовувався у всіх розділах дисертації при виявленні загального, схожого, відмінного та унікального у кримінальному законодавстві України та іноземних держав, в їх юридичній практиці та положеннях доктрини щодо відповідальності за контрабанду; історико-правовий – дозволив розкрити генезис кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та іноземних державах – у підрозділі 1.2.; діалектичний – застосовувався у всіх розділах дисертації, забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за контрабанду в їх взаємозв’язку, вплинув на формулювання висновків і пропозицій за темою дослідження; системного аналізу – використовувався при аналізі конкретних елементів та ознак складу контрабанду, що дозволило простежити їх взаємозв’язок – підрозділ 1.1., розділи 2 і 3; структурно-функціональний – використовувався у всіх розділах дисертації, посприявши комплексному дослідженню питань уніфікації норми про кримінальну відповідальність за контрабанду з урахуванням існуючих умов і потреб практики; логіко-юридичний – використовувався при формулюванні висновків і виробленні пропозицій теоретико-прикладного значення; соціологічний (враховувався у всіх розділах дисертації при вивченні судової практики, проведенні опитування); статистичний – застосовувався у розділах 2 і 3, зокрема, при встановленні статистичних даних про кількість учинених злочинів, відповідних показників. Використовувалися у всіх розділах дисертації і такі методи, як: моделювання та правового прогнозування.
Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні та аналітичні дані Державної митної служби України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України й інших органів щодо виявлення, розкриття та розгляду справ про контрабанду; 170 ухвал Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, вироків судів нижчих ланок, що винесені протягом 2006–2009 рр.; 37 постанов Європейського суду з прав людини щодо питань про відповідальність за контрабанду; результати анкетування 360 працівників митної служби та СБУ з 20 областей України, міст Києва та Севастополя.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань, дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, де проведено комплексний аналіз кримінальної відповідальності за контрабанду з позиції порівняльного пізнання, уточнено історичний аспект розвитку цього явища, формалізовано та визначено відповідні об’єктивні та суб’єктивні ознаки, що мають першочергове значення для кваліфікації зазначеного діяння, досліджено специфічні зв’язки контрабанди з організованими формами злочинності, визначено ефективність норм кримінального та митного законодавства щодо питань боротьби з контрабандою.
Зокрема,
вперше:
– проведено порівняльно-правове дослідження кримінального законодавства України та іноземних держав щодо відповідальності за контрабанду, на підставі чого: виявлено загальні та особливі риси відповідних кримінально-правових норм; враховано позитивний зарубіжний досвід в теоретико-прикладному аспекті; уточнено та диференційовано низку положень КК України (зокрема, розроблено нову норму – ст. 2631 “Контрабанда потенційно небезпечних предметів, обіг яких обмежено чи заборонено”);
– встановлено, що в окремих державах континентальної Європи (передусім країнах ЄС), питання кримінальної відповідальності за контрабанду є одними з найменш розроблених, через наявність сталого механізму протидії цьому посяганню адміністративними, податковими, цивільними та економічними засобами, відтак у порівняльно-правовому аспекті запропоновано орієнтуватися передусім на досвід кримінального законодавства країн СНД, Великобританії, США та деяких держав Далекого Сходу (наприклад, Китаю), який видається більш виваженим і практично значущим, на відміну від держав-репрезентантів інших правових сімей;
– обґрунтовано, на підставі вивчення зарубіжного досвіду, у ст. 201 та розробленій ст. 2631 КК України передбачити в якості: основних ознак – такі форми вчинення злочину, як “із завідомо обманним використанням документів чи засобів митної ідентифікації” або “шляхом недекларування чи недостовірного декларування”; кваліфікуючих ознак – вказівку на вчинення злочину “повторно” замість “особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею” та “із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства”; особливо кваліфікуючих ознак – вказівку на вчинення злочину “організованою групою”, “із застосуванням насильства, що є небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства”, “шляхом прориву митного кордону” та “службовою особою з використанням свого службового становища”;
– запропоновано, з урахуванням результатів порівняльно-правового дослідження: визначити поняття “зброя масового знищення” та перелік її видів як предмета контрабанди; розтлумачити у примітці до ст. 201 КК України поняття “товар”, що значно полегшить кваліфікацію контрабанди; передбачити у санкції чинної ст. 201 та розробленої ст. 2631 КК України такий вид додаткового покарання для службових осіб, як “позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю”;
– розглянуто питання про декриміналізацію певних видів контрабанди (зокрема, товарів), з урахуванням чого наголошено на передчасності таких підходів в умовах сьогодення, оскільки через світову економічну кризу та брак наповнення доходної частини державного бюджету це може призвести до незворотних негативних наслідків економіко-правового характеру;
удосконалено:
– доктринальні положення щодо особливостей методології порівняльно-правового дослідження та генезису кримінальної відповідальності за контрабанду;
– наукові позиції щодо необхідності уточнення якостей таких предметів контрабанди: культурних та історичних цінностей, сильнодіючих, отруйних, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів, а також стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, через це визначено їх місце в структурі ст. 201 КК України з метою вдосконалення складу контрабанди;
– підходи щодо збалансування меж мінімальних і максимальних санкцій у виді позбавлення волі в нормі про контрабанду у КК України;
дістало подальшого розвитку:
– конкретизація родового та безпосереднього об’єктів контрабанди, а також таких предметів цього злочину, як “газ”, “нафтопродукти” та “електроенергія”;
– юридична характеристика контрабанди як формального складу злочину, а також уточнення моменту закінчення цього злочину та змісту поняття “переміщення” як характеристики об’єктивної сторони складу контрабанди;
– аргументація про те, що вина у контрабанді може бути виражена тільки у виді прямого умислу;
– положення про те, що: суб’єктом контрабанди не може бути юридична особа; визначений у КК України вік відповідальності за цей злочин (з 16 років) є найбільш оптимальним; спеціальним суб’єктом контрабанди слід визнати “службову особу, яка використовує своє службове становище”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в ньому висновки та пропозиції використовуються у: правотворчості – при вдосконаленні положень КК України щодо диференціації та уточнення змісту норм про контрабанду (акт Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України від 09.07.2009 № 04-12/15-2169); правозастосовній практиці – при вдосконаленні правоохоронної діяльності підрозділів Державної митної служби України (акт Бориспільської митниці від 30.06.2009 № 28/1-103); навчальному процесі – при викладанні курсів “Особлива частина кримінального права України”, “Теорія кваліфікації злочинів”, “Порівняльне кримінальне право”, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з кримінально-правових дисциплін (акт КНУВС від 26.06.2009).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права КНУВС, а також були оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 2007); міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (Київ, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Безпекотворення в Україні та Росії: питання теорії і практики та правові аспекти. Рейдерство” (Київ, 2008); ІІІ міжнародній інтернет-конференції “Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (Тернопіль, 2008); ІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (Київ, 2009).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковано у дев’яти наукових працях, з них чотири статті у наукових фахових виданнях України, затверджених ВАК України, та п’ять – тези виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне й системне дослідження питань кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та іноземних державах у контексті її порівняльного пізнання, дозволяє сформулювати в якості загальних висновків теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правозастосовної практики, а саме:
1. Значна наукова розробка питань кримінальної відповідальності за контрабанду зумовлена великим ступенем суспільної небезпеки цього діяння, однак у кримінальному праві поки що наявна неузгодженість доктринальних позицій щодо понятійного апарату, елементів та ознак, кваліфікуючих обставин цього складу злочину, генезису відповідних кримінально-правових норм, а також обсягу, меж і напрямів використання зарубіжного досвіду з цього приводу. Завдяки проведеному порівняльному кримінально-правовому дослідженню усунуто чимало доктринальних і законодавчих недоліків, зокрема: а) виявлено загальні та особливі риси відповідних кримінально-правових норм; б) враховано позитивний зарубіжний досвід в теоретико-прикладному аспекті; в) уточнено та диференційовано нормативні положення про відповідальність за контрабанду (зокрема, запропоновано зміни до чинної ст. 201 “Контрабанда” КК України та розроблено нову норму – ст. 263-1 КК України “Контрабанда потенційно небезпечних предметів, обіг яких обмежено чи заборонено”.
2. В історичному аспекті встановлено, що до середини XVI ст. контрабанда не сприймалася суспільством як злочин, однак уже в XVIІ ст. законодавство багатьох держав світу починає формувати нормативну базу щодо боротьби з цим явищем. Наприкінці XVII ст. передбачено окрему відповідальність за контрабанду як самостійне правопорушення. У національному законодавстві дореволюційного періоду питання відповідальності за цей злочин найбільш повно були врегульовані Митними Статутами 1909 та 1910 років. У період радянської влади контрабанда спочатку визнавалася “державним злочином” (зокрема, КК УРСР 1922 р., КК УРСР 1960 р.), тоді як за сучасних умов – це злочин у сфері господарської діяльності (ст. 201 КК України 2001 р.). Загалом розвиток норм про кримінальну відповідальність за контрабанду йшов паралельно як з розвитком норм про злочини проти держави, у сфері господарської діяльності та проти здоров’я населення, так і з розвитком вчення про злочин, склад злочину, покарання. У низці зарубіжних країн контрабанда як злочин та явище мало глибоке історико-правове коріння, а в наш час – це один з ключових напрямів діяльності організованої злочинності. В різні часи та в різних національних законах контрабанда розглядалася або як митне правопорушення, або як кримінально-каране діяння.
3. Об’єктивність і результативність кожного порівняльного кримінально-правового дослідження (у тому числі й нашого) напряму залежить від правильного обрання методології наукових пошуків та визначення головних специфічних рис кримінального законодавства й доктрини держав різних правових сімей з приводу відповідальності за контрабанду. Встановлено, що в низці держав континентальної Європи (передусім країнах ЄС) протидія контрабандним діянням здійснюється не кримінально-правовими, а адміністративно-правовими, цивільно-правовими, податковими та економічними засобами, однак такий досвід за сучасних умов є не зовсім обґрунтованим і тому, в аспекті порівняльного пізнання щодо кримінальної відповідальності за контрабанду, слід орієнтуватися на позитивні здобутки країн СНД, Великобританії, США та деяких держав Далекого Сходу (наприклад, Китаю), які уявляються більш виваженими та практично значущими, на відміну від держав-репрезентантів інших правових сімей. Ці вектори наукових пошуків за сучасних умов пропонуємо визнати ключовими та першочерговими. Доведено, що задля наповнення грошовими коштами державного бюджету України та з метою сприяння подальшому ефективному розвиткові економіки в нашій державі питання про декриміналізацію контрабанди (зокрема, товарів, а також стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України) ставити завчасно та неприпустимо (в умовах загальносвітової економічної кризи це прогнозовано призведе до збільшення як кількості, так і обсягу контрабандних перевезень, а засоби адміністративно-правового впливу неспроможні ефективно протидіяти та попереджувати це діяння).
4. В межах розгляду загальних питань кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та зарубіжних країнах здійснено ретельне дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак складу цього злочину в порівняльно-правовому аспекті. Враховуючи позитивний іноземний досвід, результати емпіричних досліджень та положення національного кримінального законодавства й доктрини:
а) уточнено родовий і безпосередній об’єкт контрабанди (ст. 201 КК України). Зокрема, родовим об’єктом цього злочину слід вважати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні або за її межами, безпосереднім – суспільні відносини щодо встановленого порядку переміщення відповідних предметів (товарів, історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливих сировинних товарів щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України) через митний кордон України;
б) доведено, що переміщення отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї) не може утворювати контрабанду як злочин у сфері господарської діяльності. Переміщення цих предметів має визнаватися суспільно небезпечним вже саме по собі (це випливає з їх основного призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища тощо), отже відповідальність за такі дії слід передбачити в межах злочинів проти громадської безпеки. До предметів цього злочину слід віднести й усі види зброї масового знищення, її компоненти або матеріали, документи, обладнання, які можуть бути використані при її створенні;
в) запропоновано нове визначення поняття “товар”, під яким слід розуміти будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності), електричну, теплову та інші види енергії або предмети, у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи також послуги, пов’язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;
г) зроблено висновок, що у ст. 201 КК України поняття “культурна цінність” є більш загальним щодо поняття “історична цінність”, відтак, культурні цінності не завжди одночасно є історичними, тоді як історичні цінності є частиною культурних цінностей народу. Вказано на недоцільність вживання сполучника “та” між цими за суттю неоднаковими предметами через проблеми граматичного тлумачення та правильної кваліфікації діяння. Враховуючи й те, що вказані предмети не є товарами, пропонується об’єднати ці два поняття в єдине – “культурні цінності” та виділити незаконне переміщення таких цінностей в окрему частину ст. 201 КК України;
ґ) критично оцінено той факт, що з приводу переміщення стратегічно важливих сировинних товарів (як предметів контрабанди) закон говорить лише про відповідні правила їх “вивезення” за межі України, тому запропоновано уніфікувати понятійний апарат і використати термінологічний зворот “правила переміщення”. Виключна стратегічна значущість таких товарів для економіки держави орієнтує на поєднання кримінальної відповідальності за їх незаконне переміщення через митний кордон з кримінальною відповідальністю за незаконне переміщення культурних цінностей;
д) відповідальність за контрабанду має наставати за умови “переміщення” товарів у великих розмірах чи відповідних предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Зміст терміну “переміщення”, який неповно розкритий законодавцем і судовим тлумаченням, запропоновано розуміти з урахуванням визначень, що давалися у п. 3 ст. 15 МК України станом на 1 вересня 2000 р., та, що даються у п. 1.4. “Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна”. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони контрабанди (крім діяння) також є місце її вчинення – митний кордон, який збігається з державним кордоном, за винятком меж території спеціальних митних зон. Контрабанда має формальний склад злочину та вважається закінченою з моменту фактичного переміщення відповідних предметів через митний кордон України. У зв’язку з цим уточнено момент закінчення контрабанди за наявності різних типових ситуацій на практиці;
е) суб’єктом контрабанди може бути лише фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Наведено аргументи про виключну суспільну небезпеку вчинення контрабанди у складі організованої групи, що може бути визнано однією з кваліфікуючих ознак складу цього діяння. Оскільки контрабанда є злочином у сфері господарської діяльності, не виключена можливість вчинення її суб’єктами підприємницької діяльності – засновниками (учасниками) або членами виконавчого органу (дирекції) суб’єкта підприємницької діяльності;
є) суб’єктивна сторона контрабанди характеризується прямим умислом, а щодо мотиву, мети та емоційного стану, то ці ознаки не впливають на кваліфікацію злочину, однак можуть враховуватися судом при призначенні покарання.
5. Щодо іноземного досвіду кримінального законодавства з приводу об’єктивних і суб’єктивних ознак контрабанди, то встановлено таке:
а) об’єкт і предмет цього злочину у КК держав романо-германської правової сім’ї мають подвійний характер: по-перше, вони не визначені нормативно низкою держав ЄС (такий досвід не можна визнати позитивним, враховуючи велику суспільну небезпеку контрабанди для економіки України); по-друге, у тих державах, де вони згадуються (передусім країни СНД), контрабандні посягання можуть спричиняти шкоду більшому колу суспільних відносин і включають більш широкий спектр предметів цього злочину. Мають бути критично оцінені: розмежування контрабанди не за родовим об’єктом злочину, а за абеткою, що властиво державам англо-американської правової сім’ї; фактична безкарність контрабандних діянь у більшості мусульманських держав; “класове” розшарування відповідальності за контрабанду; обмеження контрабандних дій виключно сферою здоров’я населення, а предметів цього злочину – виключно опієм та приборами для його паління (КК Японії); “мілітаризація” контрабанди (КК Республіки Корея);
б) об’єктивна сторона складу контрабанди в кримінальному законодавстві, доктрині та судовій практиці іноземних держав сформульована по-різному: замість терміну “об’єктивна сторона” щодо складу контрабанди часом використовуються зовсім інші категорії, що пов’язані із зовнішніми складовими самого злочину (зокрема, у Франції – це “матеріальний елемент” злочину; в Англії та США – “actus reus”, а Австралії – “фізичні елементи”). Разом з тим, контрабанда передусім передбачає вчинення діяння у формі дій, а її основний склад сконструйований як формальний. КК деяких зарубіжних країн замість вказівки на “контрабанду” можуть вживати інші терміни (зокрема, “переміщення”, “імпорт”, “експорт”), а також відсилати до спеціальних законів, що уточнюють зміст протиправних дій. Заслуговують на використання у КК України такі форми вчинення контрабанди: 1) “завідомо обманне використання документів чи засобів митної ідентифікації”; 2) “недекларування чи недостовірне декларування предметів під час митного огляду”. Важливим завданням при вирішенні питання про об’єктивні та інші ознаки контрабанди є обов’язкове врахування рішень Європейського суду з прав людини, оскільки цього вимагає національне законодавство України;
в) суб’єктами контрабанди у відповідних іноземних кримінально-правових нормах можуть виступати або тільки фізичні особи, або як фізичні, так і юридичні особи. У країнах різних правових сімей вік суб’єкта контрабанди може бути різним (наприклад, з 7, 14, 16, 17 років тощо). Подекуди суб’єктом контрабанди може бути спеціальний суб’єкт (про нього зазвичай зазначають або в основному складі злочину, або в межах кваліфікуючих ознак складу контрабанди). З урахуванням іноземного досвіду наголошено на передчасності: а) збільшення чи зменшення віку суб’єкта контрабанди за КК України; б) визнання юридичних осіб суб’єктами цього злочину; в) виокремлення поряд із загальним суб’єктом (чи замість нього) спеціального суб’єкта при вчиненні контрабанди (разом з тим, запропоновано серед кваліфікуючих ознак контрабанди вказати на “службову особу, що вчиняє злочин з використанням свого службового становища”);
г) суб’єктивна сторона складу контрабанди в кримінальному законодавстві, доктрині та судовій практиці іноземних держав подекуди визначається іншими категоріями, що пов’язані з внутрішніми складовими самого злочину (наприклад, у Франції – це “моральний елемент” злочину; в Англії та США – “mens rea”, а Австралії – “елементи вини”). Зазвичай контрабанда передбачає умисел (намір, усвідомлення) щодо суспільно небезпечних дій і лише у виключних випадках низка контрабандних дій може бути вчинена з необережності (про це свідчить досвід кримінального законодавства Іспанії, США та Австралії), однак такий варіант не слід відносити до позитивного іноземного досвіду. Обов’язковою ознакою контрабанди за кордоном подекуди може виступати мотив (наприклад, корисливий – КК Китаю) або мета (наприклад, розповсюдження відповідного майна – КК Сан-Марино; корислива мета – КК Польщі; відшкодування митних зборів – федеральне кримінальне законодавство США; обману – КК Ірану; продажу відповідних предметів – КК Японії), а щодо емоційного стану, то ця ознака не впливає на кримінальну відповідальність особи.
6. В межах розгляду спеціальних питань кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та зарубіжних країнах здійснено ретельне дослідження кваліфікуючих ознак контрабанди та покарання за цей злочин в порівняльно-правовому аспекті, зокрема:
а) піддано критиці положення ч. 2 ст. 201 КК України, які вказують тільки на дві кваліфікуючі ознаки контрабанди – вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею (ці кваліфікуючі ознаки є недосконалими за своїм нормативним формулюванням і не відбивають усіх сучасних тенденцій з приводу підходів щодо їх криміналізації);
б) запропоновано: серед кваліфікуючих ознак контрабанди замінити терміном “повторно” конструкцію “особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею”, що охопить як власне рецидив цього злочину, так і повторність, не пов’язану з попереднім засудженням винного (фактичну повторність); доповнити їх вказівкою на таку з них, як “із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства” (ці положення мають бути поширені й на пропоновану нами ст. 263-1 “Контрабанда потенційно небезпечних предметів, обіг яких обмежено чи заборонено” КК України);
в) обґрунтовано в якості особливо кваліфікуючих ознак контрабанди передбачити вказівку на вчинення її: “організованою групою”; “із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства”; “шляхом прориву митного кордону”; “службовою особою з використанням свого службового становища” (зазначені положення мають бути поширені й на пропоновану нами ст. 263-1 “Контрабанда потенційно небезпечних предметів, обіг яких обмежено чи заборонено” КК України). Поряд з цим критично оцінено зарубіжний досвід, через його суперечність вітчизняній філософії криміналізації злочинів і принципам кримінального права України, щодо виокремлення в нормі про контрабанду привілейованих складів (як це йдеться у КК Іспанії, КК Болгарії, КК Туреччини, КК Китаю тощо);
г) зроблено висновок, що такі широкі межі санкцій (значний розрив між нижньою та верхньою межею покарання у виді позбавлення волі) у ст. 201 КК України не відповідають правильній оцінці суспільної небезпеки контрабанди, а тому можуть сприяти зловживанням при постановленні судом вироку та провокувати суддівське свавілля. Зазначена ситуація призводить до того, що контрабанда, вчинена за тяжких обставин, може каратися м’якше, ніж звичайна контрабанда (зокрема, у першому випадку суд може призначити винному п’ять років позбавлення волі, а в другому – сім років позбавлення волі). У зв’язку з цим запропоновано свій варіант вирішення цієї проблеми через гармонізацію відповідних санкцій. Додатковим покаранням для службових осіб пропонується визнати позбавлення їх права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (на це орієнтує досвід КК Іспанії, КК РФ, КК Республіки Таджикистан тощо). Також запропоновано узгодити між собою санкції в ст. 201 КК України та пропонованій дисертантом ст. 263-1 КК України (в останньому випадку злочин має каратися суворіше).
7. Вагомою підставою для відповідних теоретичних висновків та практичних пропозицій стало використання результатів проведених нами власних емпіричних досліджень, зокрема: по-перше, вивчення статистичних та аналітичних даних Державної митної служби України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України й інших органів щодо виявлення, розкриття та розгляду справ про контрабанду; по-друге, анкетування 360 працівників митної служби та СБУ з 20 областей України, міст Києва та Севастополя (див. додаток Ж); по-третє, аналізу матеріалів 170 ухвал Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, рішень судів нижчих ланок, винесені протягом 2006–2009 рр. (див. додаток З), а також 37 постанов Європейського суду з прав людини щодо питань про відповідальність за контрабанду. Конкретні пропозиції щодо удосконалення КК України (у вигляді проекту Закону України “Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за контрабанду” на підставі якого пропонуються зміни до ст. 201 та створення нової норми – ст. 263-1) викладено у додатку И. Крім цього, нами сформульовано пропозиції щодо створення спеціалізованих підрозділів в системі ОВС по розкриттю контрабанди та особливості підготовки їх працівників (див. додаток К). Низка наших законодавчих пропозицій також була врахована у проекті Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушенням митних правил” (реєстр. № 3359 від 12.11.2008 р.) (див. додаток Л). Щодо актів та довідок впровадження результатів проведеного нами дисертаційного дослідження, то відповідні дані про це наведено у додатку М.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма : краткие тез. докл. и науч. сообщ. / [Редкол. : Бажанов М. И., Бару М. И., Горшенев В. М. и др.] / Респ. науч. конф. 16 – 18 октября 1985 г. – Х. : Харьк. юрид. ин-т., 1985. – 256 с.
2. Али Али Нашер Мутахар. Понятие контрабанды в Российской Федерации и арабских странах / Мутахар Али Али Нашер // Человек: преступление и наказание. – № 3 (58). – М., 2007. – С. 76–79.
3. Али Али Нашер Мутахар. Уголовная ответственность за контрабанду в арабских странах : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Нашер Мутахар Али Али. – Москва, 2008. – 22 с.
4. Ахметшин Х. М. Современное уголовное право КНР / Ахметшин Х. М., Ахметшин Н. Х., Петухов А. А. – М. : ИД “Муравей”, 2000. – 430 с.
5. Бажанов М. И. Уголовное право Украины : Общая часть / М. И. Бажанов. – Днепропетровск : “Пороги”, 1992. – 167 с.
6. Беницкий А. С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем: проблемы квалификации и совершенствования законодательства : [монографія] / А. С. Беницкий. – Луганск : РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.
7. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем. – К. : Україна, 1999. – 554 с.
8. Бехруз Х. Вступ до порівняльного правознавства : навч. посібник / Х. Бехруз. – Одеса : Юридична література, 2002. – 328 с.
9. Бойко А. И. Контрабанда = Smuggling: история, социально-экономическое содержание и ответственность / Ассоциация Юридический центр. / А. И. Бойко, Л. Ю. Родина. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 297 с.
10. Бойко В. М. Історія митної справи в Україні / Бойко В. М., Багрій-Шахматов Л. В., Попов Г. В. – К. : Видавець Вадим Карпенко, 2002. – 52 с.
11. Борьба с преступностью в Украинской ССР [науч. редактор П. П. Михайленко] – Т. 1. – Киев, 1966. – 831с.
12. Бурдін В. Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи / В. Бурдін // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 417–423.
13. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений. – 2-е издание, доп. / Ф. Г. Бурчак – К. : Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
14. Бурчак Ф. Г. Соучастие: cоциальные, криминалистические, правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. – К. : Выща школа, 1986. – 207 с.
15. Бутырин С. А. Проблемы определения момента окончания контрабанды / С. А. Бутырин, С. А. Фомичев // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке : матер. Второй международной научно-практ. конф. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – С. 216–219.
16. Ведерникова О. Н. Современные уголовно-правовые сисиемы: типы, модели, характеристика / О. Н. Ведерникова // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 68–76.
17. Владимиров В. А. Государственные преступления. / В. А. Владимиров, Н. И. Загородников. – М. : Выща школа, 1961. – 214 с.
18. Волженкин Б. В. Экономические преступления / Б. В. Волженкин. – Спб., 1999. – 315 с.
19. Волков М. Я. Очерки истории промыслов России. Вторая половина XVII – первая половина XVIII века. Винокуренное производство / М. Я. Волков – М. : Наука, 1979. – Т. 4. – 175 с.
20. Володько Н. В. Ответственность за контрабанду в советском уголовном праве / Н. В. Володько. – К. : КВШ МВД СССР, 1978. – 95 с.
21. Воробей П. А. Завдання і дія кримінального закону / Воробей П. А., Коржанський М. Й., Щупаковський В. М. – К., 1997. – 156 с.
22. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину : [монографія] / П. А. Воробей. – К. : Вид. Нац. акад. внутр. спр. України, 1997. – 217 с.
23. Галиакбаров Р. Р. Уголовное право. Общая часть : учебник / Р. Р. Галиакбаров. – Краснодар : Заря, 1999. – 321 с.
24. Гальчинський А. С. Основи економічних знань : навчальний посібник / Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. – К. : Выща школа, 1998. – 544 с.
25. Гаухман Л. Д. Преступления в сфере экономической деятельности / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М., 1998. – 426 с.
26. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
27. Гутин Б. М. Проблемы обеспечения собственной безопасности таможенных органов Российской Федерации : [монография] / Б. М. Гутин ; предисл. А. С. Подшибякина ; под общ. ред. Н. Е. Симонова. – М. : Издательский дом Шумиловой И. И., 2008. – 112 с.
28. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : [монографія] / Н. О. Гуторова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
29. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А.Туманова. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
30. Давитадзе Д. Д. Уголовная ответственность за контрабанду: вопросы квалификации (по материалам республики Грузия) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Д. Д. Давитадзе. – Харьков, 1992. – 21 с.
31. Дементьева Е. Е. Экономическая преступность и борьба с ней в странах с развитой рыночной экономикой (на материалах США и Германии) / Е. Е. Дементьєва. – М. : РАН ; Ин-т научн. инф-ции по обществ. Наукам ; ГИЦ МВД России ; Журнал “Законность”, 1992. – 50 с.
32. Дмитрієв А. І. Порівняльне правознавство : навчальний посібник / А. І. Дмитрієв, А. О. Шепель ; відп. редактор В. Н. Денисов. – К. : Юстініан, 2003. – 184 с.
33. Дмитров С. І. На шляхах контрабанди / С. І. Дмитров // Політика і час. – 1997. – № 10. – С. 18–22.
34. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : [монографія] / О. О. Дудоров. – К. : Юридична практика, 2003. – 924 с.
35. Дудоров О. О. Злочини у сфері підприємництва : навчальний посібник / Дудоров О. О., Мельник М. І., Хавронюк М. І. ; За ред. Хавронюка М. І. – К. : Атіка, 2001. – 608 с.
36. Дудоров О. О. Проблеми кримінально-правової охорони системи оподаткування України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О. О. Дудоров. – К., 2007. – 34 с.
37. Дьяков С. В. Ответственность за государственные преступления / Дьяков С. В., Игнатьев А. А., Карпушин М. П. ; Общ. ред. и введение Л. И. Баркова. – М. : Юрид. лит., 1988. – 224 с.
38. Економічний словник-довідник / за ред. док. екон. наук., проф. С. В. Мочерного ; худож. оформ. Штогріна В. М. – К. : Феміна, 1995. – 368 с.
39. Есаков Г. А. Mens rea в уголовном праве США: историко-правовое исследование : монография / Г. А. Есаков, О. Ф. Шишов. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 553 с.
40. Європейська конвенція з прав людини (Рим, 4 листопада 1950 р.) та протоколи до неї // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – 3-є вид., доп. і перероб. – К. : Сфера, 2002. – С. 203–247.
41. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=300:1:236263377261151. – Заголовок з екрану.
42. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:2:2558034060371744::NO::P2_DCID,P2_DC_HASH:10000393390%2C420D9CD5ECF0283932229E01AFE5AADA&cs=1FA9FE15AEDBE3BDF86E0279E5F25D6EF. – Заголовок з екрану.
43. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://wwwreyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:2:2558034060371744::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10004782355%2C754FEDF6C20D4E072C6A1DA8F96922DA&cs=1A10BC8ACFF8D3152EED73CA0DAD92E89. – Заголовок з екрану.
44. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:2:2329677898156125::NO::P2_DCID,P2_DC_HASH:10001903401%2CE4C22983C82AD11B6B1BFE363676BF52&cs=1ACFA54CDD395EB57C0B9D59CBEE33402. – Заголовок з екрану.
45. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:2:3644000627323610::NO::P2_DCID,P2_DC_HASH:10000951021%2CD19BE83CCCD3E182B954F10086268B74&cs=17FC7991B52EB3815F52F302C93CAF0CF. – Заголовок з екрану.
46. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:2:2329677898156125::NO::P2_DCID,P2_DC_HASH:10004682794%2CA80DF9110CB0332E4C957A82F6656415&cs=199679A6BC4F20B51A235C473E6A1B6AE. – Заголовок з екрану.
47. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex /f?p= 301:3:23 29677 8981 56125 :SEARCH :NO:RP. – Заголовок з екрану.
48. Загородников Н. И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве / Н. И. Загородников – М. : Юрид. лит., 1975. – 568 с.
49. Закон об исламских уголовных наказаниях Исламской Республики Иран / науч. ред. А. И. Ахани ; предисл. зам. Председ. Гос. Думы РФ Ю. Н. Волкова ; Перевод с персид. М. С. Пелевина. – СПб. : Изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2008. – 343 с.
50. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”: від 8 лютого 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=39%2F95-%E2%F0. – Заголовок з екрану.
51. Закон України “Про електроенергетику” від 16 вересня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=575%2F97-%E2%F0. – Заголовок з екрану.
52. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”: Прийнятий 22 лютого 2000 р. № 1490-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1490-14. – Заголовок з екрану.
53. Закон України “Про нафту і газ”: Прийнятий 12 липня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2665-14. – Заголовок з екрану.
54. Закон України “Про поводження із радіоактивними відходами” : від 30 червня 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=255%2F95-%E2%F0. – Заголовок з екрану.
55. Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” : від 13 вересня 2001 р. № 2681-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2681-14. – Заголовок з екрану.
56. Закон України “Про трубопровідний транспорт”: від 15 травня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=192%2F96-%E2%F0. – Заголовок з екрану.
57. Законодательство США: экономические преступления [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www. russianny. com/ NewDesign /New York /2006 /11/1//index_newyork.asp?ACTION=NEWYORK&ARTNUM=1158091982. – Заголовок з екрану.
58. Изслъедование началъ угаловного права, изложенних въ уложениях царя Алексъя Михайловича / отв. ред. проф. Владимир Лановский. – Одесса, 1847. – 356 с.
59. Йешек Ганс-Генрих. Предисловие / Ганс-Генрих Йешек // Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии / науч. ред. и втуп. статья д.ю.н., проф. Д. А. Шестакова ; предисл. док. права Г.-Г. Йешека ; перевод с нем. Н. С. Рачковой. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 524 с.
60. Кальянова Л. В. Експертиза при провадженні справ про контрабанду : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Л. В. Кальянова – О., 2001. – 19 с.
61. Кисловский Ю. Г. Контрабанда: история и современность / Ю. Г. Кисловский – М., 1996. – 87с.
62. Коваленко Е. О. Понятие и структура родового объекта контрабанды культурных ценностей / Е. О. Коваленко // Современные разновидности российской и мировой преступности : состояние, тенденции, возможности и перспективы противодействия / Сборник науч. трудов под ред. д.ю.н., проф. Н. А. Лопашенко. – Саратов, Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции : Сателлит, 2005. – С. 455–458.
63. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: Научно-практический комментарий / Отв. ред. В. М. Лебедев. – М. : Юрайт, 2001. – 736 с.
64. Коржанский Н. И. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Н. И. Коржанский. – М., 1979. – 25 с.
65. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М., 1980. – 248 с.
66. Коржанский Н. И. Предмет преступления : учебное пособие / Н. И. Коржанский – Волгоград, 1976. – 55 с.
67. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : [монографія] / М. Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
68. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : лекція / М. Й. Коржанський – К. : НАВСУ, 1997. – 112 с.
69. Формування митної політики як умова ефективної боротьби з контрабандою // Боротьба з контрабандою : проблеми та шляхи їх вирішення / Л. І. Кормич ; керівник автор. колективу А. І. Комаров, О. О. Крикун. – Т. 10., Розд. ІV. – Київ, 1998.– 647 с.
70. Коталейчук С. П. Теорія держави та права : навчальний посібник для підготовки до державних іспитів / С. П. Коталейчук. – К. : КНТ, 2009. – 320 с.
71. Котовенко О. М. Кримінальна відповідальність за злісне (умисне) банкрутство в зарубіжних країнах / О. М. Котовенко // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 4. – С. 74–78.
72. Кравченко О. Деякі міркування з приводу законопроекту про відповідальність за контрабанду та порушення митних правил / О. Кравченко // Право України. – 2000. – № 5. – С. 62–66.
73. Кравченко О. Щодо добровільної відмови від вчинення злочину на стадії замаху по справах про контрабанду / О. Кравченко // Право України. – 1999. – № 4. – С. 47–49.
74. Кривоченко Л. Н. Субъективная сторона преступления : уголовное право Украины. Общая часть / Л. Н. Кривоченко. – Харьков, 1999. – 456 с.
75. Кригер Г. А. Борьба с хищениями социалистического имущества / Г. А. Кригер. – М. : Юрид. лит, 1965. – 328 с.
76. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 4-те вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2008. – 376 с.
77. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, С. Я. Лихова та ін. ; за редакцією П. С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
78. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименка та ін. ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – вид. 2-ге, переробл. та допов. – К. : Атіка, 2008. – 712 с.
79. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
80. Кримінальний кодекс Республіки Албанія (англійською мовою) / Criminal Code of the Republic of Albania) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pbosnia.kentlaw.edu/resources/legal/albania/crim_code.htm. – Заголовок з екрану.
81. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар. Видання п’яте, перероблене та доповнене / відп. ред. Є. Л. Стрельцов. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2008. – 800 с.
82. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом законодавства на 1 березня 2005 р. : (відповідає офіційному тексту) – К. : Вид. Паливода А. В., – 2005. – 188 с.
83. Кузнецов В. В. Кримінально-правова характеристика електроенергії як стратегічно важливого предмету зовнішньоекономічних відносин / В. В. Кузнецов // Митна справа. – № 2. – 2001. – С. 49–56.
84. Кузнецов, В. В., Кримінальне право України : посіб. для підготов. до іспитів / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. д. ю. н., О. М. Джужи. – 4-е вид., доповн. та перероб. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2009. – 304 с.
85. Кулишер И. М. История русской торговки / И. М. Кулишер. – Ленинград, 1923. – 517с.
86. Курс советского уголовного права : часть общая. – т. 2. / под ред. А. А. Пионтковского – Л. : Изд-во ЛГУ, 1970. – 671 с.
87. Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство (Англ. підхід) / П. Лейленд ; пер. з англ. П. Таращук. – К. : Основи, 1996. – 207 с.
88. Лодыженский К. История русского таможенного тарифа / К. Лодыженский. – СПб., 1886. – 125 с.
89. Лопашенко Н. А. Приграничная контрабанда между Россией и Грузией (Российско-грузинское расследование. 2003 г.) / Н. А. Лопашенко. – Саратов, Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции, 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sartraccc.sgap.ru /Explore/lopashenko.htm. – Заголовок з екрану.
90. Лукьянов В. В. Уголовно-правовая характеристика контрабанды и ее предупреж¬дение : автореф. дис. на соискание науч. ступени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / В. В. Лукьянов. – Л., 1982. – 22 с.
91. Малиновский А. А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А. А. Малиновский. – М. : Междунар. отношения, 2002. – 376 с.
92. Маркиз Цезарь Беккария. Преступление и наказание / Беккария Маркиз Цезарь. – М., 1889. – 345 с.
93. Мартыненко И. Преступления против историко-культурного наследия по законодательству стран СНГ и Балтии / И. Мартыненко // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 103–110.
94. Марченко М. Н. Сравнительное правоведение. Общая часть : учебник для юрид. вузов / М. Н. Марченко. – М. : Изд-во “Зерцало”, 2001. – 560 с.
95. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студ. юрид. вузів і фак. / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
96. Матышевский П. С. Уголовно-правовая охрана собственности в Украинской ССР / П. С. Матышевский. – К., 1972. – 251 с.
97. Митний Кодекс України від 11 липня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-15. – Заголовок з екрану.
98. Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень