КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ

Краткое описание

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

На правах рукопису

УДК 343.4 (477)

Дем’яненко Юлія Іванівна

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ

Спеціальність 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Киричко Василь Миколайович, кандидат юридичних наук, доцент

Харків 2008

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ (ст. 182 КК) ..11
1.1. Об’єкт порушення недоторканності приватного життя ....11
1.2. Предмет злочину, передбаченого ст. 182 КК..30
Висновки....46
РОЗДІЛ 2 ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ (ст. 182 КК) .......51
2.1. Загальні положення....51
2.2. Незаконне збирання конфіденційної інформації про особу без її згоди...54
2.3. Незаконне зберігання конфіденційної інформації про особу без її згоди.. .62
2.4. Незаконне використання конфіденційної інформації про особу без її згоди...67
2.5. Незаконне поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди...73
2.6. Незаконне поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.....77
2.7. Поняття, види та значення згоди особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї..81
2.8. Законодавча конструкція об’єктивної сторони і момент закінчення злочину.85
2.9. Правові підстави законного збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди..92
Висновки...104
РОЗДІЛ 3 СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ (ст. 182 КК) .108
3.1. Суб’єктивна сторона порушення недоторканності приватного життя ..108
3.2. Суб’єкт порушення недоторканності приватного життя......117
Висновки...128
РОЗДІЛ 4 ВІДМЕЖУВАННЯ ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ (ст. 182 КК) ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ .130
4.1. Відмежування порушення недоторканності приватного життя від злочинів у сфері охорони державної таємниці........................................................130
4.2. Відмежування порушення недоторканності приватного життя від передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК) .....136
4.3. Відмежування порушення недоторканності приватного життя від злочинів у сфері охорони професійних та інших таємниць...141
4.4. Відмежування порушення недоторканності приватного життя від порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст.163 КК).....157
4.5. Відмежування порушення недоторканності приватного життя від злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку..165
4.6. Відмежування порушення недоторканності приватного життя від порушення недоторканності житла (ст. 162 КК) ......172
4.7. Відмежування порушення недоторканності приватного життя від злочинів проти власності ........180
Висновки......183
РОЗДІЛ 5 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗМІНИ СТАТТІ 182 КК ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ .186
ВИСНОВКИ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КК Кримінальний кодекс України
ЦК Цивільний кодекс України
КпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку України характеризується посиленням уваги до охорони приватного життя фізичних осіб. Це пов’язано, по-перше, із більш повним осмисленням значення цієї сфери життя для нормального розвитку особистості і суспільства в цілому, підвищення якості особистого життя. По-друге, побудова правової держави зумовлює необхідність посилення захисту прав і свобод людини і громадянина, у тому числі прав на невтручання в особисте і сімейне життя та на конфіденційну інформацію про особу (ч. 1 і 2 ст. 32 Конституції України). По-третє, це викликано збільшенням випадків незаконного втручання в сферу приватного життя, особливо тих, що характеризуються використанням технічних засобів для незаконного збирання відомостей про особисте та сімейне життя фізичних осіб, їх наступного зберігання, використання та поширення.
З метою посилення кримінально-правової охорони приватного життя законодавець при прийнятті Кримінального кодексу України 2001 р. включив до нього ст. 182 «Порушення недоторканності приватного життя». Однак у судовій практиці ця стаття застосовується рідко і однією з головних причин є те, що передбачена нею кримінально-правова норма була вперше включена до КК і тому існують труднощі у тлумаченні її змісту. Статтю 182 КК досліджували в своїх роботах різні вчені, зокрема, Д. С. Азаров, П. П. Андрушко, А. П. Бабій, В. І. Бобрик, О. М. Готін, І. О. Зін- ченко, Є. В. Лащук, С. Я. Лихова, М. І. Мельник, З. А. Тростюк, М. І. Хавронюк, О. М. Храмцов, А. М. Чернобай та ін. В їх роботах запропоновано вирішення окремих питань, але одночасно виявився ряд дискусійних питань, а також таких, що взагалі залишилися без розгляду. Оскільки ст. 182 КК не була предметом окремого дисертаційного дослідження, то необхідне комплексне теоретичне дослідження цієї норми в системі Особливої частини КК, яке б мало своїм результатом не лише теоретичну розробку всіх ознак цього складу злочину, а й виявлення недоліків в кримінально-правовій охороні приватного життя та вироблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, що й пропонується в даній дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності» (номер державної реєстрації 0186.0.070883). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 28 грудня 2000 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: а) отримання теоретично обгрунтованих результатів щодо підстави кримінальної відповідальності за ст. 182 КК, зокрема, у вигляді теоретичних визначень та пояснень всіх елементів та ознак складу злочину; б) виявлення основних системних зв’язків ст. 182 КК з іншими кримінально-правовими нормами і формулювання рекомендацій щодо кваліфікації цього злочину; в) розроблення і формулювання пропозицій щодо вдосконалення ст. 182 КК та кримінально-правової охорони приватного життя.
Для досягнення цієї мети вирішувалися наступні завдання. По-перше, здійснення теоретичного дослідження всіх елементів і ознак складу злочину, передбаченого ст. 182 КК. Це потребувало вирішення деяких важливих похідних завдань, зокрема дослідження поняття приватного життя, його співвідношення з поняттям особистого життя; прав фізичної особи у сфері охорони приватного життя та інформаційних прав, їх співвідношення; понять «інформація» та «відомості», а також їх співвідношення. По-друге, дослідження питань про відмежування ст. 182 КК від суміжних злочинів, пов’язаних як з інформаційними відносинами, так і з відносинами у сфері охорони приватного життя. По-третє, здійснення теоретичного аналізу виявлених недоліків у кримінально-правовій охороні прав на недоторканність приватного життя та на конфіденційну інформацію про особу і розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства.
Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини у сфері охорони недоторканності приватного життя та конфіденційної інформації про особу.
Предметом дослідження виступає кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК): підстава відповідальності, системні зв’язки ст. 182 КК з іншими статтями КК, складні питання кваліфікації цього злочину, диференціація відповідальності, а також питання вдосконалення кримінального законодавства.
Методи дослідження. В роботі застосовувалися методи теоретичного аналізу і синтезу, а також їх поєднання. Зокрема, з їх використанням досліджувалися основні поняття, які є в ст. 182 КК, а також нормативні акти, які мають значення для застосування цієї статті, і різноманітні теоретичні позиції. Ряд питань потребували застосування методу системного аналізу, особливо це стосується дослідження питань про визначення сфери приватного життя, об’єкта злочину, відмежування ст. 182 КК від суміжних злочинів, розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства. При вирішенні одного з найбільш складних питань, що стосується застосування ст. 182 КК при наявності в законодавстві різних визначень інформації, був застосований метод теоретичного моделювання: була розроблена структурована теоретична модель поняття «відомості», що лежить в основі визначень інформації, і це дозволило порівняти різні визначення та привести їх до єдиного смислового знаменника. Застосування історичного методу позволило виявити тенденцію розвитку законодавства України та багатьох інших країн — від охорони окремих проявів особистого життя, таких як недоторканність житла, таємниця кореспонденції тощо, до формулювання більш інтегрованого, цілісного суб’єктивного права на охорону приватного життя. Цій тенденції відповідає пропозиція щодо доповнення КК загальною нормою про відповідальність за незаконне втручання в особисте і сімейне життя особи. Порівняльно-правовий метод був застосований для теоретичного розгляду положень Кримінальних кодексів інших держав щодо охорони приватного життя і врахування зарубіжного досвіду при вирішенні різних питань дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням питань кримінальної відповідальності за порушення недоторканності приватного життя і містить низку нових наукових положень, які стосуються тлумачення ст. 182 КК, її відмежування від суміжних злочинів, кваліфікації цих злочинів та вдосконалення кримінального законодавства про охорону недоторканності приватного життя та інформації про особу з обмеженим доступом. Зокрема, наукову новизну мають наступні результати:
1. Вперше доведено, що назва статті 182 КК лише частково відображає її зміст і не повинна обмежувати тлумачення диспозиції цієї статті, в якій йдеться про інформаційні правовідносини, що виникають у різних сферах життя людини.
2. Удосконалено визначення сфери приватного життя фізичної особи, яку пропонується розуміти як сферу особистого самоврядування (саморегулювання), в якій фізична особа має верховну владу щодо визначення свого життя та його регулювання, встановлення правил поведінки. Ця особиста і соціальна цінність, а також ті суспільні відносини, що виникають у зв’язку з нею, охороняються ст. 182 КК і можуть виступати об’єктом передбаченого цією статтею злочинного посягання.
3. Вперше основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 182 КК, визнано право власності на конфіденційну інформацію про особу, а додатковим факультативним об’єктом — право фізичної особи на збереження у таємниці обставин свого особистого життя, право на невтручання в особисте життя або на його недоторканність.
4. Дістали подальший розвиток положення про конфіденційну інформацію про особу, яка є: а) у практичному плані — окремо існуючим предметом зі специфічними ознаками матеріальності, з яким вчинюється кожна із зазначених у ст. 182 КК незаконних дій; б) в юридичному плані — одночасно: а) предметом суспільних відносин, які охороняються цією статтею (тобто структурним елементом об’єкта злочину); б) самостійною обов’язковою ознакою складу злочину, яка розглядається у сукупності з об’єктом злочину, але також характеризує його об’єктивну сторону.
5. Вперше розроблена структурована теоретична модель поняття «відомості», що лежить в основі визначень інформації. До неї входять поняття: а) сутність відомостей; б) зміст відомостей; в) носій відомостей; г) форма відомостей; д) форма представлення або подання відомостей; е) стан відомостей. Основні відмінності між різними законодавчими визначеннями інформації пов’язані із станом відомостей (документованістю чи іншим), що має значення для правильного застосування ст. 182 КК.
6. Вперше доведено, що правовий режим конфіденційної інформації про особу, як предмета злочину за ст. 182 КК, в сукупності характеризують: а) відомості про особу перебувають у стані документованості (зафіксованості на зовнішніх матеріальних носіях інформації); б) згода особи, якої стосуються відомості за змістом, має обов’язкове і вирішальне значення для визнання правомірними дій зі збирання, зберігання, використання чи поширення інформації. Такий режим, за загальним правилом, встановлюється власником інформації, а як виняток — Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону.
7. Вперше аргументована необхідність при відмежуванні конфіденційної інформації про особу від таємної інформації враховувати, що в передбачених законами України різних правових режимах таємниць можуть бути: в одних випадках — конфіденційна інформація про особу, в інших — таємна інформація про особу. Розроблені критерії для практичного вирішення цих питань.
8. Вперше зроблені висновки про те, що за змістом конфіденційна інформація про особу, як предмет передбаченого ст. 182 КК злочину, може бути різною і стосуватися фізичної особи як біологічної істоти, її внутрішнього світу, особистого життя, а також й інших сфер її життя, включаючи участь у державних та суспільних справах.
9. По-новому теоретично визначена кожна із п’яти альтернативних дій, які утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 182 КК, а також встановлено момент закінчення злочину стосовно кожної із них. Визначено зміст законодавчої ознаки «без згоди особи» та її значення для встановлення як факту вчинення, так і протиправності кожної дії.
10. Вперше комплексно визначені правові підстави законного збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди у контексті ст. 182 КК.
11. Дістали подальший розвиток положення щодо суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 182 КК, зокрема, детально розкрито зміст інтелектуальної та вольової ознак прямого умислу на вчинення цього злочину, показано можливе кримінально-правове значення мотиву та мети цього злочину, а також визначено суб’єктивне ставлення до тяжких наслідків, як обставини, що обтяжує покарання (п. 5 ч. 1 ст. 67 КК).
12. Набули подальшого розроблення положення про суб’єкт злочину, передбаченого ст. 182 КК, зокрема доведено, що ним можуть бути як особи, які не мають жодних прав щодо інформації про особу, так і ті, що мають певні права щодо її збирання, зберігання, використання чи поширення. Таким суб’єктом може бути й та особа, яка є власником конфіденційної інформації про іншу особу, але не у повному обсязі (відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про інформацію»).
13. Вперше обґрунтовано висновок, що злочинні порушення різних видів правових режимів таємниць відрізняються від злочину, передбаченого ст. 182 КК, тим, що їх предметом можуть бути не лише певна інформація (документовані відомості) з обмеженим доступом, а й певні недокументовані відомості.
14. Дістали подальший розвиток основні теоретичні положення про співвідношення ст. 182 КК із статтями 111, 114, 132, 145, 162, 163, 168, 2091, 231, 232, 328, 329, 330, 361-3631, 381, 387, 397, 422 КК та злочинами проти власності. Воно, зокрема, характеризується можливістю конкуренції із спеціальними нормами (статті 132, 145, 163, 168, 231, 232, 330, 361, 3612, ч. 2 ст. 362, 397 КК), при якій застосовується лише спеціальна норма. Доведено, що обмежена дія деяких з цих норм відкриває можливості для застосування ст. 182 КК, а також конкретизовані випадки можливої кваліфікації за сукупністю злочинів.
15. Встановлено, що ст. 182 КК потребує суттєвого вдосконалення і з цією метою в дисертації запропонована її нова редакція, яка включає в себе нові положення, що полягають: а) в розширенні предмету злочину та кола злочинних дій за ч. 1; б) встановленні у ч. 2 кваліфікуючих ознак, що обтяжують покарання; в) доповненні заохочувальною (ч. 3) і роз’яснювальною (у примітці) нормами.
16. Показано, що статтею 182 та іншими статтями КК лише частково охороняється право фізичної особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, передбачене ч. 1 ст. 32 Конституції України, і вперше аргументована необхідність загальної норми про кримінальну відповідальність за злочинне втручання в особисте чи сімейне життя. Розроблена редакція такої норми, що містить лише нові положення щодо основного складу злочину та його кваліфікуючих ознак, і пропонується включити її до КК як ст. 1821 «Незаконне втручання в особисте і сімейне життя особи».
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: а) в науково-дослідницькій сфері — як основа для подальшої теоретичної розробки питань про кримінально-правову охорону приватного життя та інформації про особу з обмеженим доступом; б) в правотворчості — як вже готові до прийняття проекти доповнень до КК, спрямованих на вдосконалення кримінального закону; в) у правозастосовчій діяльності — як наукове тлумачення ст. 182 КК і рекомендації щодо кваліфікації цього та суміжних злочинів; г) в навчальному процесі — при викладанні Особливої частини кримінального права, підготовці підручників, навчальних посібників і методичних вказівок, а також в науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорено і прорецензовано на кафедрі кримінального права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків). Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на наукових конференціях молодих учених: а) «Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності» (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.); б) «Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті» (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.).
Публікації. Результати дисертації викладені в п’яти наукових працях, а саме: трьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових збірниках, а також двох тезах доповідей на наукових конференціях.
В дисертації використані література та законодавство станом на 1 березня 2008 р.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження кримінальної відповідальності за порушення недоторканності приватного життя, які детально викладені в тексті дисертації та у висновках до її розділів, узагальнено можна відобразити наступним чином.
1. Проведене дослідження виявило неточності в тлумаченні ст. 182 КК та в практиці її застосування, відсутність комплексного теоретичного розроблення цих питань, вади законодавчого формулювання складу злочину, а також прогалини в кримінально-правовій охороні приватного життя та інформації про особу з обмеженим доступом.
2. Результати, одержані в дисертації, розв’язують: а) наукову проблему тлумачення ст. 182 КК з урахуванням її системних зв’язків з іншими кримінально-правовими нормами, що має значення для правильного застосування цих норм в практиці; б) задачу розроблення готових до прийняття проектів двох самостійних загальних кримінально-правових норм про охорону особистого та сімейного життя фізичної особи та інформації про особу з обмеженим доступом.
Зокрема, розв’язання проблеми тлумачення ст. 182 КК, її відмежування від суміжних злочинів та правил кваліфікації цих злочинів стосуються наступні результати:
1. Назва статті 182 КК лише частково відображає її зміст і не повинна обмежувати тлумачення диспозиції цієї статті, в якій йдеться про інформаційні правовідносини, що виникають у різних сферах життя.
2. Сферу приватного життя фізичної особи необхідно розуміти як сферу особистого самоврядування (саморегулювання), в якій фізична особа має верховну владу щодо визначення свого життя та його регулювання, встановлення правил поведінки. Ця особиста і соціальна цінність, а також ті суспільні відносини, що виникають у зв’язку з нею, охороняються ст. 182 КК і можуть виступати об’єктом передбаченого цією статтею злочинного посягання, якому завдається шкода.
3. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 182 КК, виступає право власності на конфіденційну інформацію про особу, а додатковим факультативним об’єктом може бути право фізичної особи на збереження у таємниці обставин свого особистого життя, право на невтручання в особисте життя або на його недоторканність.
4. У складі злочину, передбаченого ст. 182 КК, конфіденційна інформація про особу є: а) у практичному плані — окремо існуючим предметом зі специфічними ознаками матеріальності, з яким вчинюється кожна із зазначених у цій статті незаконних дій; б) в юридичному плані — одночасно: а) предметом суспільних відносин, які охороняються ст. 182 КК (тобто структурним елементом об’єкта злочину); б) самостійною обов’язковою ознакою складу злочину, яка розглядається у сукупності з об’єктом злочину, але також характеризує його об’єктивну сторону.
5. Розроблена структурована теоретична модель поняття «відомості», що лежить в основі визначень інформації. До неї входять поняття: а) сутність відомостей; б) зміст відомостей; в) носій відомостей; г) форма відомостей; д) форма представлення або подання відомостей; е) стан відомостей. Основні відмінності між різними законодавчими визначеннями інформації пов’язані із станом відомостей (документованістю чи іншим), що має значення для правильного застосування ст. 182 КК.
6. Правовий режим конфіденційної інформації про особу, як предмета злочину за ст. 182 КК, в сукупності характеризують: а) відомості про особу перебувають у стані документованості (зафіксованості на зовнішніх матеріальних носіях інформації); б) згода особи, якої стосуються відомості за змістом, має обов’язкове і вирішальне значення для визнання правомірними дій зі збирання, зберігання, використання та поширення інформації. Такий режим, за загальним правилом, встановлюється власником інформації, а як виключення — Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону.
7. При відмежуванні конфіденційної інформації про особу від таємної інформації необхідно враховувати, що в передбачених законами України різних правових режимах таємниць можуть бути: в одних випадках — конфіденційна інформація про особу, в інших — таємна інформація. Розроблені критерії для практичного вирішення цих питань.
8. За змістом конфіденційна інформація про особу може бути різною і стосуватися фізичної особи як біологічної істоти, її внутрішнього світу, особистого життя, а також й інших сфер її життя, включаючи участь у державних та суспільних справах чи процесах.
9. По-новому теоретично визначена кожна із п’яти альтернативних дій, які утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 182 КК, а також встановлено момент закінчення злочину стосовно кожної дії. Визначено зміст ознаки «без згоди особи» та її значення для встановлення як факту вчинення, так й протиправності кожної дії.
10. Комплексно визначені правові підстави законного збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди у контексті ст. 182 КК.
11. Детально розкрито зміст інтелектуальної та вольової ознак прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 182 КК, а також визначено суб’єктивне ставлення до тяжких наслідків, як обставини, що обтяжує покарання (п. 5 ч. 1 ст. 67 КК), та можливе кримінально-правове значення мотиву та мети цього злочину.
12. Доведено, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 182 КК, можуть бути як особи, які не мають жодних прав щодо інформації про особу, так і ті, що мають певні права щодо її збирання, зберігання, використання чи поширення. Таким суб’єктом може бути й та особа, яка є власником конфіденційної інформації про іншу особу, але не у повному обсязі (відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про інформацію»).
13. Злочинні порушення різних видів правових режимів таємниць, відрізняються від злочину, передбаченого ст. 182 КК, тим, що їх предметом можуть бути не лише певна інформація (документовані відомості) з обмеженим доступом, а й певні недокументовані відомості.
14. Розроблені основні теоретичні положення про співвідношення ст. 182 КК із статтями 111, 114, 132, 145, 162, 163, 168, 2091, 231, 232, 328, 329, 330, 361-3631, 381, 387, 397, 422 КК та злочинами проти власності. Воно, зокрема, характеризується можливістю конкуренції із спеціальними нормами (ст. 132, 145, 163, 168, 231, 232, 330, 361, 3612, ч. 2 ст. 362, 397 КК), при якій застосовується лише спеціальна норма. Показано, як обмежена дія деяких з цих норм відкриває можливості для застосування ст. 182 КК, а також конкретизовані випадки можливої кваліфікації за сукупністю злочинів.
Усунення прогалин в кримінальному законі та його вдосконалення стосуються наступні результати:
1. Встановлено, що ст. 182 КК потребує суттєвого вдосконалення і з цією метою в дисертації (в кінці розділу 5) запропонована її нова редакція, яка включає в себе нові положення, що виражаються: а) в розширенні предмету злочину та кола злочинних дій за ч. 1; б) встановленні у ч. 2 кваліфікуючих ознак, що обтяжують покарання; в) доповненні заохочувальною (ч. 3) і роз’яснювальною (у примітці) нормами.
2. Статтею 182 та іншими статтями КК лише частково охороняється право фізичної особи на невтручання в особисте і сімейне життя, передбачене ч. 1 ст. 32 Конституції України. Потрібна загальна норма про кримінальну відповідальність за злочинне втручання в особисте чи сімейне життя. В дисертації (в кінці розділу 5) пропонується редакція такої статті, яка містить лише нові положення щодо основного складу злочину та його кваліфікуючих ознак.
3. З метою посилення охорони тієї інформації про особу, яка перебуває в правовому режимі конфіденційної інформації, що є власністю держави, пропонується частину 2 ст. 330 КК доповнити після слів «тяжкі наслідки для інтересів держави» словами «або охоронюваних законом інтересів окремих фізичних чи юридичних осіб».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за розголошення лікарської таємниці: окремі теоретичні і прикладні проблеми / Д. С. Азаров // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 25—26 квітня 2004 р.) / редкол.: Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. — К. — Х.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 100—102.
2. Азаров Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідження) / Д. С. Азаров — К.: Атіка, 2007. — 304 с.
3. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев — М.: Издательство БЕК, 1993. — 223 с.
4. Андрушко П. Кримінально-правова охорона конституційного права громадян на недоторканність приватного життя / П. Андрушко // Вісник Конституційного суду України. — 2005. — № 2. — С. 43—50.
5. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: об’єкт і система / П. П. Андрушко // Кримінальне право України. — 2006. — № 12. — С. 3—28.
6. Арский Ю. М., Гиляревский Р. С., Туров И. С., Черный А. И. Инфосфера: информационные структуры, системы и процессы в науке и обществе. — М.: Издательство ВИНИТИ, 1996.
7. Архів Київського районного суду м. Сімферополя: справа № 1-109/2004.
8. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / М. И. Бажанов. — К.: Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1980. — 216 с.
9. Бєляков К.І. Інформація з обмеженим доступом: проблеми законодавчого регулювання / К. І. Бєляков // Науковий вісник Національної акад. внутр. справ України. — 2004. — № 6. — К.: Національна акад. внутр. справ України, 2004. — С. 267—277.
10. Бєляков К. І., Мірошник Ю. П. Проблеми законодавчого регулювання у сфері користування інформацією з обмеженим доступом в Україні / К. І. Бєляков, Ю. П. Мірошник // Стратегічна панорама. — 2004. — № 3. — С. 171—177.
11. Беляева Н. Г. Право на неприкосновенность частной жизни: соотношение международно-правовой и внутригосударственной регламентации: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.10 / Беляева Наталья Геннадьевна. — Екатеринбург: Уральская государственная юридическая академия, 2000. — 201 с.
12. Бобрик В. І. Право власності на персональні дані / В. І. Бобрик // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2002. — № 2. — С. 114—117.
13. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. І. Бобрик. — Харків , 2004. — 20 с.
14. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Бобрик Володимир Іванович. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004. — 207 с.
15. Брижко В. М. Правовий механізм захисту персональних даних: монографія / В. М. Брижко; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф., засл. діяча науки і техніки України М. Я. Швеця та д-ра юрид. наук, проф., засл. юриста України Р. А Калюжного. — К.: Парламентське видавництво, 2003. — 120 с.
16. Брыжко В. М., Цимбалюк В. С., Орехов А. А., Гальченко О. Н. е-будущее и информационное право / под ред. докт. юрид. наук, проф. М. Я. Швеца. — К.: Интеграл, 2002. — 264 с.
17. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. — 1440 с.
18. Вереша Р. В. Проблеми вини в теорії кримінального права: навчальний посібник / Р. В. Вереша. — К.: Атіка, 2005. — 464 с.
19. Галыгина И. П. Уголовно-правовая характеристика нарушения неприкосновенности частной жизни: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Галыгина Ирина Петровна. — Томск: Томский государственный университет, 2006. — 204 с.
20. Гом’єн Д. Короткий путівник по Європейській конвенції з прав людини / Д. Гом’єн; пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка. — Львів: Кальварія, 1998. — 176 с.
21. Горобців В. О. Проблеми правового захисту персональних даних в Україні та Канаді (порівняльний аналіз) / В. О. Горобців // Держава і право: збірник наукових праць; юридичні і політичні науки; випуск 11. — К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2001. — С.161—166.
22. Городов О. А. Основы информационного права России: учебное пособие / О. А. Городов. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. — 305 с.
23. Готін О. М. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина: навчальний посібник; 2-е вид.; МВС України, Луганський держ. ун-т внутр. справ / О. М. Готін. — Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. — 192 с.
24. Дагель П. С., Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и ее установление. — Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1974. — 243 с.
25. Дем’яненко Ю. І. Об’єкт злочину, передбаченого ст. 182 КК України «Порушення недоторканності приватного життя» / Ю. І. Дем’яненко // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. збірник / відповід. ред. В. Я. Тацій. — Х.: Нац. юрид. академія України, 2007. — Вип. 87. — С. 105—111.
26. Демьяненко Ю. И. О некоторых вопросах предмета нарушения неприкосновенности частной жизни (ст. 182 УК) / Ю. И. Демьяненко // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. збірник / відповід ред. В. Я. Тацій. — Харків: Нац. юрид. академія України. 2003. — Вип. 59. — С.121—127.
27. Дем’яненко Ю. І. Проблема визначення інформації як предмета злочину, передбаченого ст. 182 КК України «Порушення недоторканності приватного життя» / Ю. І. Дем’яненко // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. Збірник / відповід. ред. В. Я. Тацій. — Х.: Нац. юрид. академія України, 2007. — Вип. 89. — С. 132—138.
28. Дем’яненко Ю. І. Про деякі питання кримінально-правової охорони приват-ного життя // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези наук. доповідей та повідомлень учасн. наук. конф. молодих учених (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.). — Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. — С. 135—137.
29. Дем’яненко Ю. І Приватне життя як об’єкт кримінально-правової охорони за ст. 182 КК України // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: Те-зи наук. доповідей та повідомлень учасн. наук. конф. молодих учених (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.). — Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. — С. 147—149.
30. Диваева И. Р. Уголовно-правовая охрана права на неприкосновенность частной (личной) жизни человека в России: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Диваева Ирина Рафаэловна. — Уфа: Уфимский юридический институт, 2004. — 206 с.
31. Дмитренко О. Проблема правомірності обробки персональних даних при проведенні онлайнової аутентифікації: американський та європейський досвід / О. Дмитренко // Адвокат. — 2005. — № 1. — С. 8—11.
32. Дрьомов С. Комп’ютерна інформація як предмет злочину, передбаченого статтею 362 Кримінального кодексу України / С. Дрьомов // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 4. — С. 129—132.
33. Жеребкин В. П. Уголовно-правовая охрана частной жизни: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. П. Жеребкин. — Саратов: Саратовская гос. академия права, 2003. — 25 с.
34. Закон України Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.
35. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 5—6. — Ст. 30.
36. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 34. — Ст. 266.
37. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 30. — Ст. 260.
38. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81.
39. Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 2 червня 2005 р. № 2635-ІV // Офіційний вісник України. — 2005. — № 26. — Ст. 1485.
40. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
41. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. № 3855-ХІІ (в редакції Закону від 21 вересня 1999 р. № 1079-ХІV) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 49. — Ст. 428.
42. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 1. — Ст. 1.
43. Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (в редакції Закону від 3 березня 1998 р. № 155/98-ВР) // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 35. — Ст. 235.
44. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р. № 249-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 1. — Ст. 2.
45. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» (в редакції Закону від 31 травня 2005 р. № 2594-ІV) // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 26. — Ст. 347.
46. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. № 393/96ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 47. — Ст. 256.
47. Закон України «Про інформаційні агентства» від 28 лютого 1995 р. № 74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 13. — Ст. 83.
48. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
49. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
50. Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 р. № 3814-ХІІ (в ред. Закону від 13 грудня 2001 р. № 2888-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 11. — Ст. 81.
51. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — Ст. 540.
52. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 39. — Ст. 383.
53. Закон України Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.
54. Закон України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24 грудня 1993 р. № 3807-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 14. — Ст. 78.
55. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35. — Ст. 358.
56. Закон України «Про поштовий зв’язок» від 4 жовтня 2001 р. № 2759-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 6. — Ст. 39.
57. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р. № 1647-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. — Ст. 224.
58. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. № 1550-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 23. — Ст. 176.
59. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4. — Ст. 19.
60. Закон України «Про розвідувальні органи України» від 22 березня 2001 р. № 2331-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 19. — Ст. 94.
61. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 3. — Ст. 17.
62. Закон України Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ (в редакції Закону від 12 січня 2006 р. № 3317-IV) // Відомості Верховної ради України. — 2006. — № 18. — Ст. 155.
63. Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. № 1280-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 12. — Ст. 155.
64. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16 липня 1999 р. № 1007-ХІV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 377.
65. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом СБУ від 12 серпня 2005 р. № 440 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 34. — Ст. 2089.
66. Зінченко І. О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (Аналіз законодавства і судової практики): монографія / І. О. Зінченко. — Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. — 320 с.
67. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 48. — Ст. 1764.
68. Інформаційне законодавство: збірник законодавчих актів у 6 т. / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Чижа. — Т. 5: Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — 328 с.
69. Калашникова Е. Е. Уголовно-правовое обеспечение неприкосновенности информации о частной жизни: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Е. Е Калашникова. — М.: Московская гос. юридическая академия, 2001. — 24 с.
70. Касперський І., Марущак А. Суспільна значимість як підстава поширення інформації з обмеженим доступом // Право України. — 2006. — № 4. — С. 107—110.
71. Клочков В. Н. Нарушение неприкосновенности частной жизни в уголовном праве: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. Н. Клочков. — М., 2004. — 28 с.
72. Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини щодо рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини»: реферативний переклад // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 4. — С.39, 43.
73. Конвенція про захист прав і основних свобод людини // Додаток до журналу «Вісник Верховного Суду України». — 1997. — № 3. — С. 3—14.
74. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. — 2006. — № 32. — Ст. 2371.
75. Кондратов Д. Ю. Предмет злочину, передбаченого ст. 163 КК України / Д. Ю. Кондратов // Право і безпека. — 2005. — № 4’1. — С. 65—67.
76. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: монографія / О. В. Кохановська. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. — 463 с.
77. Кремянский В. И. Методологические проблемы системного подхода к информации / В. И. Кремянский. — М.: Изд-во «Наука», 1977. — 288 с.
78. Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений / Л. Н. Кривоченко. — Харьков: Издательство при Харьковском государственном университете издательского объединения «Вища школа». — 1983. — 129 с.
79. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.]; за ред.. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — [3-є вид., перероб. і допов.]. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 496 с.
80. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — [3-є вид., перероб. і допов.]. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 624 с.
81. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.]; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — [Вид. третє, переробл. та доповн.]. — Х.: ТОВ Одіссей”, 2006. — 1184 с.
82. Ладиченко В. В. Правова автономія особи — неодмінна умова самореалізації індивіда в громадянському суспільстві / В. В. Ладиченко // Часопис Київського університету права. — 2006. — № 4. — С. 10—15.
83. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право». — К. — 2005. — 20 с.
84. Лихова С. Актуальні питання вдосконалення кримінально-правових норм, спрямованих на захист недоторканності приватного життя (статті 162, 163, 182 Кримінального кодексу України) / С. Лихова // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 7. — С. 98—104.
85. Лихова С. Конфіденційна інформація як об’єкт кримінально-правової охорони / С. Лихова // Прокуратура. Людина. Держава. — 2005. — № 4. — С.45—53.
86. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): монографія / С. Я. Лихова. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. — 573 с.
87. Лихова С. Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження). Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право». — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006. — 39 с.
88. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Служби безпеки України від 10 жовтня 2006 р. № 92/669 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 44. — Ст. 2967.
89. Ломако В. А. Зміст умислу і його види / В. А. Ломако. — Харків: Юридичний інститут. — 1991. — 16 с.
90. Мазуренко О., Розенфельд Н. Комп’ютерна інформація як предмет злочинів, передбачених Розділом ХVІ КК України // Право України. — 2004. — № 6. — С. 80—84.
91. Макеев П. Н. Уголовная ответственность за нарушение неприкосновенности частной жизни: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Макеев Павел Николаевич. — М.: Московский университет, 2006. — 187 с.
92. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита / М. Н. Малеина. — [2-е изд., испр. и доп.]. — М.: МЗ Пресс, 2001. — 244 с.
93. Малинин В. Б., Парфенов А. Ф. Объективная сторона преступления. — СПб.: Издательство Юридического института (Санкт-Петербург), 2004. — 301 с.
94. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 9. — С. 2—13.
95. Марущак А. І. Свобода слова та інформація з обмеженим доступом: співвідношення понять / А. І. Марущак // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2005. — № 6. — С.44—49.
96. Музика А., Азаров Д Про поняття злочинів у сфері комп’ютерної інформації // Право України. — 2003. — № 4. — С. 86—89.
97. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особлива частина / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Г. Атаманюк та ін.]; під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. — К.: Форум, 2001. — 944 с.
98. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у трьох книгах / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев та ін.]; за заг. ред. В. Г. Гончаренка, П. П. Андрушка. — Книга друга: Особлива частина (статті 109—254). — К.: Форум”, 2005. — 673 с.
99. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у трьох томах / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев та ін.]; за заг. ред. В. Г. Гончаренка, П. П. Андрушка. — Книга третя: Особлива частина (статті 255—447). — К. : «Форум», 2005. — 584 с.
100. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук та ін.]; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — [4-те вид., переробл. та доповн.]. — К.: Юридична думка, 2007. — 1184 с.
101. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [Ю. Б. Бек, Й. Г. Богдан, Л. В. Григоровська та ін]; за ред. В. М. Коссака. — К.: Істина, 2004. — 976 с.
102. Новый Уголовный кодекс Франции / авторы перевода: М. Б. Гарф, М. В. Щорс, Н. Е. Крылова; науч. ред.: Н. Ф. Кузнецова, Э. Ф. Побегайло. — М.: Изд. «Юридический колледж МГУ». — 1993. — 212 с.
103. Новый большой англо-русский словарь: в 3-х томах / под общ. рук. Ю. Д. Апресяна и Э. М. Медниковой. — М.: Русский язык, 2002. — Т. 2. — 828 с.
104. Нуркаева Т. Н. Личные (гражданские) права и свободы человека и их охрана уголовно-правовыми средствами: вопросы теории и практики / Т. Н. Нуркаева. — СПб.: Изд. «Юридический центр Пресс», 2003. — 254 с.
105. Определе