КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗАЙНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОЮ ТА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЗА СТ. 202 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Краткое описание

Вступ 3 - 11
Розділ 1. Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю 12 - 67
1.1. Історико-правовий і порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. 12 - 30
1.2. Підстави і принципи криміналізації порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. 31 - 67
Розділ 2. Об’єктивні ознаки порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю. 68 - 135
2.1. Об’єкт і предмет порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. 68 - 105
2.2. Об’єктивна сторона порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю. 106 - 135
Розділ 3. Суб’єктивні ознаки порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю. 136 - 173
3.1. Суб’єктивна сторона порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю. 136 - 157
3.2. Суб’єкт порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю. 158 - 173
Висновки. 174 - 179
Список використаних джерел. 180 - 190
Додатки 191 - 217

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення і становлення відповідних суспільних інститутів в Україні тісно пов'язані з ринковими реформами в економіці. Трансформація економічної системи України як незалежної держави визначається, насамперед, зміною системи суспільного виробництва і перерозподілу суспільного продукту [168, с. 7; 151, с.15]. В умовах лібералізованої економіки статус основного джерела суспільного виробництва, а також засобу перерозподілу суспільного продукту набуває підприємництво, як своєрідна форма організації господарювання. Створення умов для належного функціонування такої діяльності і контроль над нею, як одним із підрозділів національної економічної системи, складають одну з функцій держави – функцію регулювання господарського ринку.
Кримінальне законодавство є невід’ємною, обов’язковою складовою охорони врегульованих нормами інших галузей права господарських відносин від суспільно небезпечних посягань, а його застосування є необхідною формою використання державного впливу на функціонування господарського ринку і поведінку осіб, що входять до його суб’єктного складу. Кримінально-правові норми як частини системи державної регламентації суспільного життя мають базуватися на нормах інших галузей права, а також доповнювати їх. Вимога узгодженості окремих галузей права при регулюванні схожих відносин неодноразово поставала в працях як з теорії держави та права, так й в дослідженнях криміналістів [104, с.68].
Особливого значення, норма, яка передбачає відповідальність за порушення порядку здійснення господарської діяльності, набуває в рамках комплексу заходів щодо детінізації національної економіки [114, с.63], оскільки вона може надолужити нестачу відповідної етичної заборони, на брак якої в сучасному суспільстві неодноразово вказували дослідники [179; 181, с. 87; 183, с.127].
Із набранням чинності Кримінальним кодексом України (далі – КК) відбулися певні зміни у спрямованості й обсязі кримінально-правової заборони у сфері господарської діяльності, що, викликає зміну правозастосовчої практики. З’ясування точного змісту цієї заборони не лише потребує текстуального дослідження вимог, які встановлюються нормами інших галузей національного права, а й вимагає порівняння з іноземними правовими джерелами, а також вивчення історії правової регламентації і охорони відповідних відносин.
У науковій літературі проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю висвітлювалися в роботах П.П. Андрушка, К.В. Антонова, Б.В. Волженкіна, П.А. Вороб’я, Л.Д. Гаухмана, О.В. Галахової, П.Т. Геги, В.О. Глушкова, О.О. Дудорова, І.І. Карпеця, М.Й. Коржанського, С.П. Корабельникова, Я.М. Кураш, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, Б.М. Леонтьєва, М.І. Панова, О.І. Перепелиці, А.М. Ришелюка, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка, О.М. Яковлєва, П.С. Яні та ін. Незважаючи на достатньо велику кількість таких досліджень, проблему не можна назвати остаточно вирішеною. В опублікованих працях хоча й розглядалися окремі питання кримінально-правової характеристики порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, проте до цього дослідження комплексного аналізу ознак складу злочину зроблено не було. Та й переважна більшість робіт виконані на підставі кримінального законодавства минулих років, що не задовольняє сьогоденних потреб кримінально-правової охорони суспільних відносин у зазначеній сфері. Усе вищевикладене й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки (п. 1.4.), ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня1998 р.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. Для її досягнення були поставлені завдання: 1) проаналізувати суспільну небезпечність порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; 2) здійснити історико – і порівняльно-правовий аналіз проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; 3) з’ясувати підстави і принципи криміналізації цього діяння; 4) дати аналіз складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, виділивши систему ознак, що його характеризують; 5) виявити в цій частині недоліки чинного законодавства і практики його застосування; 6) внести пропозиції щодо їх усунення.
Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю.
Предметом дослідження виступає: а) чинне кримінальне законодавство, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, і практика його застосування, б) вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, в) кримінальне законодавство зарубіжних країн, г) законодавство, що регулює господарську та банківську діяльності і г) система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта і предмета дослідження. Діалектичний метод використано при розгляді питань кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права; історичний та історико-правовий – при з’ясуванні історичних витоків і генезису цієї кримінально-правової норми, й тенденцій її виникнення, змін, передумов походження; порівняльно-правовий при порівнянні кримінального законодавства України з законодавством інших країн щодо такого діяння, а також при порівнянні підходів до вдосконалення цієї норми; формально-логічний (догматичний) – при аналізі цієї норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні; метод системно-структурного аналізу – при виявленні місця досліджуваної норми в системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення її з іншими кримінально-правовими нормами.
Науково-теоретичним підґрунтям у роботі над дисертацією послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і кримінальній відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, а також праці з економічної теорії, загальної теорії права, історії держави та права, кримінально-процесуального й цивільного права, юридичної й загальної психології. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані внаслідок вивчення 358 вироків, постанов слідчих ОВС і судів з кримінальних справ по фактах порушення порядку здійснення підприємницької й незаконної торгівельної діяльності за статтями 1483, 1556 КК 1960 р., матеріали кримінальних справ за статтями 202 і 240 КК, дані опитувань, статистичні дані.
Нормативною базою послужили Конституція України, чинне вітчизняне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права, у тому числі адміністративного, господарського, кримінально-процесуального, цивільного.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше на дисертаційному рівні проаналізовано проблеми кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 202 КК „Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю”. Конкретним внеском дисертанта в розробку наукових результатів є те, що в роботі визначено низку нових положень, що мають вагому значення для науки і практики:
1. Доведено, що існування кримінально-правової заборони порушення порядку здійснення господарської діяльності є необхідним лише в період становлення ринкових відносин в економіці.
2. Уперше досліджується питання відповідності ст. 202 КК підставам та принципам криміналізації і робиться висновок про часткову її невідповідність. Обґрунтовується необхідність приведення диспозиції ч.1 ст. 202 КК у відповідність до суспільної небезпечності описуваних нею діянь і положень господарського законодавства.
3. Уперше визначається, що основним безпосереднім об’єктом порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю виступають суспільні відносини, що забезпечують суспільну безпеку в економічній сфері. При порушенні цього порядку у вигляді „здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню... якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах”, безпосереднім додатковим обов’язковим об’єктом виступають суспільні відносини, що забезпечують отримання доходу від підприємницької діяльності.
4. Наводяться додаткові аргументи на користь позиції, що „доход у великих розмірах” є предметом розглядуваного злочину, а зазначений предмет злочину – це матеріальне вираження вартості, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
5. Аргументується, що за побудовою склад розглядуваного злочину належить до так званих „формальних”, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони виступає діяння, яке може виражатися у вчиненні одного з трьох альтернативних суспільно небезпечних діянь, як то
а) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, яка містить ознаки підприємницької і яка підлягає ліцензуванню...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт), при ухиленні від державної реєстрації в якості суб’єкта підприємницької діяльності виду, що підлягає ліцензуванню;
б) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „...здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт) при ухиленні від отримання ліцензії.
в) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування...”, – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні певного виду господарської діяльності за наявності ліцензії.
6. Обстоюється положення, що замість існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 202 КК, доцільно використовувати конструкцію на базі терміна „ухилення”, оскільки фактично йдеться про умисне невиконання юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії на здійснення ліцензійного виду господарської діяльності чи дотримання умов ліцензування при здійсненні того виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. А саме термін „ухилення” найточніше відбиває таку сутність діяння, як умисна бездіяльність.
7. Доведено необхідність конструювання розглядуваної кримінально-правової норми як злочину з матеріальним складом, для чого пропонується ввести у диспозицію ст. 202 КК вказівку на суспільно небезпечні наслідки у виді створення загрози настання тяжких наслідків.
8. Обґрунтовується, що усвідомлення протиправності здійснення господарської та банківської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, без одержання ліцензії чи з порушенням умов ліцензування не входить до інтелектуального моменту умислу.
9. Дістали подальшого розвитку погляди, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 202 КК, є особа, обов’язки якої виконати необхідні дії щодо державної реєстрації, одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності, додержуватись умов ліцензування. Визначено, що суб’єкт здійснення діяльності з ознаками підприємницької (у тому числі видів фінансової), яка підлягає ліцензуванню якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, характеризується сукупністю ознак загального суб’єкта злочину згідно з ч. 1 ст. 18 КК.
Суб’єкт здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, та суб’єкт здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством з порушенням умов ліцензування поряд з ознаками загального суб’єкта характеризується додатковою ознакою: – це громадянин-підприємець або службова особа підприємства, організації чи установи (за винятком органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, громадських організацій), тобто це спеціальний суб’єкт.
10. Наводяться додаткові аргументи на користь позиції, що в ч. 2 ст. 202 КК сформульовано не кваліфікований склад злочину щодо ч.1 ст. 202 КК, а спеціальну норму, яка встановлює кримінальну відповідальність за такі ж діяння, які вчинюються у сфері фінансової діяльності. Виявлено невідповідність диспозиції ч.2 ст. 202 КК стану сучасного господарського законодавства, а також підставам і принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь, у зв’язку з чим обґрунтовується необхідність виключення ч.2 зі ст. 202 КК.
11. Пропонується в ч.2 ст. 202 КК передбачити кваліфікований склад цього злочину шляхом використання кваліфікуючих ознак, які вказували б на настання тяжких наслідків і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Обґрунтовується необхідність передбачити в ч.3 ст. 202 КК особливо кваліфікуючи ознаки порушення порядку зайняття господарською діяльністю, які вказували б на настання особливо тяжких наслідків і вчинення злочину організованою групою. Роз’яснення термінів „тяжкі наслідки”, „особливо тяжкі наслідки” пропонується викласти в примітці до ст. 202 КК.
12. Доведено необхідність встановлення кримінальної відповідальності за ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності не лише тих видів, що підлягають ліцензуванню, а всіх видів господарської діяльності. Обґрунтовано, що оскільки пропонується конструювання основного складу злочину як злочину з матеріальним складом, то таке рішення є не розширенням обсягу заборони порівняно із сучасним станом, а уточненням її змісту, а тому не суперечить визначеним тенденціям розвитку кримінального законодавства щодо охорони суспільних відносин у сфері господарської діяльності.
13. Уперше в результаті аналізу принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь доведено, що поширення в Україні здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування й відносно невелика суспільна небезпечність цього діяння є підставами для його декриміналізації.
14. Сформульовано нову редакцію ст. 202 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю і за злочини у сфері господарської діяльності; у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства щодо цієї кримінально-правової норми; у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації порушень порядку зайняття господарською та банківською діяльністю в слідчій і судовій практиці; у навчальному процесі – під час викладання курсів Особливої частини кримінального права, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів.
Апробація результатів дисертації. Результати поданого до захисту наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, міжнародній і регіональній наукових і науково-практичних конференціях – „Концепція формування законодавства України” (Запоріжжя, 2000 р.), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 20 червня 2003 р.). Вони впроваджені в практичну діяльність ОВС, а також використовуються при викладенні курсу “Кримінальне право України. Особлива частина”.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом опубліковано 7 статей у фахових наукових виданнях України та Російської Федерації, а також двоє тез доповідей на зазначених конференціях.
Література і нормативний матеріал використані на 01.09.2003.

Список литературы

ВИСНОВКИ.
Історичний аналіз проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю демонструє, що її встановлення характерне для перехідних періодів, для періодів становлення ринкових відносин і зникає або разом з ними або після їх закріплення. Застосування порівняльно-правового методу підтверджує висновок, що наявність норми, яка встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, притаманна суспільствам, в яких проходить становлення ринкових відносин, і не є такою для суспільств з усталеною ринковою економікою.
Першим періодом існування норми, що встановлювала відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю були 1529 – 1566 роки, тобто період дії І Литовського Статуту. Під час підвладності України Російській імперії, відновлення існування норми, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською діяльністю у 1845 році співпадає із піднесенням значення капіталістичного способу виробництва порівняно із феодальним. Заміну кримінальної відповідальності у 1866 році адміністративною за вчинення відповідних діянь необхідно пояснити затвердженням домінування капіталістичних відносин в суспільстві.
Декрет РНК “Про спекуляцію” від 22.07.1918 започаткував існування норм, що встановлювали кримінальну відповідальність за порушення обмежень щодо здійснення господарської діяльності в післяреволюційний період. Наприкінці періоду коли Україна входила до складу СРСР, наступні статті містили кримінально-правові норми, які складали систему охорони порядку здійснення господарської діяльності - 148 “Зайняття забороненими видами індивідуально-трудової діяльності”, 150 “Приватнопідприємницька діяльність”, 151 “Комерційне посередництво”, 154 “Спекуляція”.
В період з 28.01.1994 по 01.09.2001 в Україні існував блок норм, що встановлювали відповідальність за порушення порядку здійснення господарською (підприємницькою діяльністю), а саме статті – 148 “Зайняття забороненими видами підприємницької діяльності”, 1483 “Порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю”, 1556 “Незаконна торгівельна діяльність”.
Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 202 КК полягає в запобіганні здійсненню державного контролю над господарською діяльністю і заподіянні шкоди суспільним відносини, пов’язаним з забезпеченням суспільної безпеки в економічній сфері.
Основним безпосереднім об’єктом порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю виступають суспільні відносини, що забезпечують суспільну безпеку в економічній сфері. При порушенні цього порядку у вигляді „здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню... якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах”. Для такого діяння як „здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, ... якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах,-„ безпосереднім додатковим обов’язковим об’єктом виступають суспільні відносини, що забезпечують отримання доходу від підприємницької діяльності.
„Доход у великих розмірах” є предметом розглядуваного злочину, тобто – це матеріальне вираження вартості, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
За побудовою склад розглядуваного злочину належить до так званих „формальних”, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони виступає діяння, яке може виражатися у вчиненні одного з трьох альтернативних суспільно небезпечних діянь, як то:
а) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, яка містить ознаки підприємницької і яка підлягає ліцензуванню...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт), при ухиленні від державної реєстрації в якості суб’єкта підприємницької діяльності виду, що підлягає ліцензуванню;
б) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „...здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт) при ухиленні від отримання ліцензії.
в) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування...”, – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні певного виду господарської діяльності за наявності ліцензії.
Господарська діяльність, як діяння (в кримінально правовому сенсі), це певна кількість усвідомлюваних, вольових тілорухів по створенню (придбанню іншим законним способом) товарів (у широкому сенсі – об’єктів власності) чи оплатному відчуженню їх.
Замість існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 202 КК, доцільно використовувати конструкцію на базі терміна „ухилення”, оскільки фактично йдеться про умисне невиконання юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії на здійснення ліцензійного виду господарської діяльності чи дотримання умов ліцензування при здійсненні того виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. А саме термін „ухилення” найточніше відбиває таку сутність діяння, як умисна бездіяльність.
Існує необхідність конструювання розглядуваної кримінально-правової норми як злочину з матеріальним складом, для чого пропонується ввести у диспозицію ст. 202 КК вказівку на суспільно небезпечні наслідки у виді створення загрози настання тяжких наслідків.
Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 202 КК, є особа, обов’язки якої виконати необхідні дії щодо державної реєстрації, одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності, додержуватись умов ліцензування. Визначено, що суб’єкт здійснення діяльності з ознаками підприємницької (у тому числі видів фінансової), яка підлягає ліцензуванню якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, характеризується сукупністю ознак загального суб’єкта злочину згідно з ч. 1 ст. 18 КК.
Суб’єкт здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, та суб’єкт здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством з порушенням умов ліцензування поряд з ознаками загального суб’єкта характеризується додатковою ознакою: – це громадянин-підприємець або службова особа підприємства, організації чи установи (за винятком органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, громадських організацій), тобто це спеціальний суб’єкт.
Суб’єктивна сторона порушень порядку зайняття господарською та банківською діяльністю характеризується єдиною обов’язковою ознакою – виною, яка має бути у виді прямого умислу. Мотив і мета злочину є факультативними ознаками в системі складу злочину, передбаченого ст. 202 КК.
Усвідомлення протиправності здійснення господарської та банківської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, без одержання ліцензії чи з порушенням умов ліцензування не входить до інтелектуального моменту умислу.
У ч. 2 ст. 202 КК сформульовано не кваліфікований склад злочину щодо ч.1 ст. 202 КК, а спеціальну норму, яка встановлює кримінальну відповідальність за такі ж діяння, які вчинюються у сфері фінансової діяльності. Диспозиція ч.2 ст. 202 КК не відповідає стану сучасного господарського законодавства, а також підставам і принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь, у зв’язку з чим обґрунтовується необхідність виключення ч.2 зі ст. 202 КК.
Належить в ч.2 ст. 202 КК передбачити кваліфікований склад цього злочину шляхом використання кваліфікуючих ознак, які вказували б на настання тяжких наслідків і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Існує необхідність передбачити в ч.3 ст. 202 КК особливо кваліфікуючи ознаки порушення порядку зайняття господарською діяльністю, які вказували б на настання особливо тяжких наслідків і вчинення злочину організованою групою. Роз’яснення термінів „тяжкі наслідки”, „особливо тяжкі наслідки” пропонується викласти в примітці до ст. 202 КК.
Є необхідним встановлення кримінальної відповідальності за ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності не лише тих видів, що підлягають ліцензуванню, а всіх видів господарської діяльності. Оскільки пропонується конструювання основного складу злочину як злочину з матеріальним складом, то таке рішення є не розширенням обсягу заборони порівняно із сучасним станом, а уточненням її змісту, а тому не суперечить визначеним тенденціям розвитку кримінального законодавства щодо охорони суспільних відносин у сфері господарської діяльності (тобто наступній повній декриміналізації, як ознаки домінування ринкових відносин в економічній системі українського суспільства).
Застосування принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь свідчить, що поширення в Україні здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування й відносно невелика суспільна небезпечність цього діяння є підставами для його декриміналізації.
18. З урахуванням викладеного пропонується викласти ст. 202 КК у наступній редакції:
Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю.
1. Ухилення від реєстрації які суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це створило загрозу настання тяжких або особливо тяжких наслідків,–
карається ...
2. Ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це спричинило тяжкі наслідки або вчинене за попередньою змовою групою осіб,-
карається ...
3. Ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це спричинило особливо тяжкі наслідки або вчинене організованою групою,-
карається ...
Примітка: 1. Тяжкі наслідки – це наслідки у виді заподіяння шкоди здоров’ю або загибелі людини, або істотного забруднення довкілля, або ненадходження до бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів коштів на суму, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або заподіяння іншої майнової шкоди в цих розмірах”.
2. Особливо тяжкі наслідки – це наслідки у виді загибелі двох чи більше осіб або заподіяння шкоди здоров’ю трьох чи більше осіб, або катастрофи, або ненадходження до бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів коштів на суму, що в три тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або заподіяння іншої майнової шкоди в цих розмірах”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Теория права.- М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
2. Андрушко П. Коментар до ст. 202 Кримінального кодексу України “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” // Юридичний вісник України. – 2001. - № 42. – С. 20-26.
3. Андрушко П.П. Відповідальність за незаконну торговельну діяльність //Юрид вісник України. – 1998 – № 25. – С. 23 – 24.
4. Андрушко П.П., М.Є.Короткевич. Відповідальність за заняття забороненими видами підприємницької діяльності та за порушення порядку заняття нею// Вісник Верховного суду України. – 1998 - № 3 (9). – С. 54 – 59.
5. Бадида М. Налог на прибыль: проблемы законодательства // Вестник налоговой службы Украины.– № 17-99.– С. 8 – 13.
6. Багалій Д.І.Історія Слобідської України.– Харків:Основа, 1991.- 256 с.: іл.
7. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному пра-ву Украины. — Харьков: Право, 2000. — 128 с.
8. Бандурка І.В. “Цивільно-правові основи приватизації житла в Україні”. 12.00.03., дис. канд. юр.наук, Харків – 1998 – 177 с.
9. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. Монография. Л.: Изд. Ленинградского ун-та, 1986.- 176 с.
10. Біля І. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика // Право України.– 2002. – №3.– С. 217-226.
11. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. - М.: Юрид. лит., 1967. – 240 с.
12. Брич Л.П, Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. – К.: Атіка, 2000. – 288 с.
13. Булгаков С.Н. Иван Посошков // Русская философия собственности (XVII-ХХ вв.). – СПб. СП “Ганза”, 1993.- 512 с.
14. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. І голов. Ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
15. Вересов В.Н. «Уголовная ответственность за уклонение от уплаты налогов, сборов, других обязательных платежей» дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Одесса-Симферополь. – 1999.– 199 с.
16. Волженкин Б.В. Экономические преступления. - – Спб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999. – 367 с.
17. Волкова К.А., Казакова Ф.К. Предприятие: положения об отделах и службах, должностные инструкции. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2000. – 461 с.
18. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступления. Казань, 1968.- 168 с.
19. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность.- Изд. Казанского ун-та, 1982.- 127 с.
20. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань в сфері підприємництва. Навч. Посібник. – Харків: Рубікон, 2000. – 272 с.
21. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставленні в вину: Монографія.- К.: вид-во НАВСУ, 1997.- 184 с.
22. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 116 с.
23. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. – Харків: Основа, 1994. – с 520-527.
24. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика.– № 11.– 2000.– С. 4-15
25. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.-метод. материалы к курсу «Общая психология».- М.: Просвещение, 1986.– 272 с.
26. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – М., 1998. – 296 с.
27. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охрані общественных отношений. – Л.Изд-во ЛГУ, 1978. – 321 с.
28. Господарський кодекс України. Відомості Верховної Ради України.– 2003.– № 18.– ст.144.
29. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України/ АН України.- К. “Наукова думка”, 1992. – 544 с.
30. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія.- Харків, 2001.–384 с.
31. Гуторова. Н.О. Удосконалення системи кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за злочини проти фінансових інтересів держави, як захід протидії економічній організованій злочинності//Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії та практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції// Київ.– 1999.– С. 296 – 299.
32. Гуторова Н.О., Романов С.Ю. Проблеми систематизації злочинів в сфері економіки // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 2001. – № 14. – С. 3-8.
33. Деникин А.И. Поход на Москву («Очерки русской смуты»).- К.: Воениздат, 1990. – 288 с.
34. Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Отв. Ред. В.К. Мамутов. – Донецк. – 2000. – 384 с.
35. Джек Патрік. Щодо питання боротьби із фінансовими злочинами (виявлення, розслідування та судове переслідувння за вчинення фінансових злочинів // Фінансова злочинність: Зб. матеріалів міжнар. наук.- практ. семінару, [Харків], 12 – 13 лют. 1999 р. – Харків:Право.– 2000. – 119 с.
36. Дружинин В.Н. Психология общих способностей – СПб.: Питер, 2000. – 368 с.: (Серия «Мастера психологии»).
37. Дудоров О.О., Мельник, М.І., Хавронюк М.І. “Злочини у сфері підприємництва”. Навчальний посібник / за ред. Хавронюка М.І. - К., 2001. – 608 с.
38. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
39. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М.: Изд-во АН СССР, 1948. – 311 с.
40. Ежов Ю.А. Преступления в сфере предпринимательства: Учебное пособие.- М.: Изательско-книготороговый центр “Маркетинг”, 2001 – 108 с.
41. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке.// Право і безпека. – 2002. - № 4. – С. 7-11.
42.
Емельянов В.П. Терроризм и преступле¬ния с признаками терроризирования (уголовно-правовое исследование). -М.: №ОТА ВЕ№Е, 2000.– 320 с.
43 Ефименко А.Е. История украинского народа. К.-1990.– 512 с.: ил.
44. Заклинатели змия 2003 // Бизнес.– 2003. – № 36. – С. 146 – 152
45. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України.– № 3 –2002.– С 118-119.
46. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. - К.:Генеза, 1998. – 160 с.
47. Зелінський А.Ф. Оніка Л.П. Детермінація злочину. Навчальний посібник. – Харків: УкрЮА, 1994.- 52 с.
48. Злобин Г.А., Келина С.Г. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 102-119.
49. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972. – 264 с.
50. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки / В.П. Тихий – Консп. лекцій. – Харків: Національна юрид. акад. України, 1996. – 69 с.
51. Иногамова-Хегай Л. Совершенствование уголовно-правовых норм об экономических преступлениях. // Уголовное право. № 1 – 2001.– С. 17 - 20.
52. Історія держави та права України. У 2 ч./ А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. акад. АПНУ А.Й. Рогожина. – ч.1.- К.- 1996.- 368 с.
53. Історія держави та права України. У 2 ч./ А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. акад. АПНУ А.Й. Рогожина.ч.2. – К.- 1996.- 368 с.
54. Кибенко Е.Р. Научно-практический комментарий Закона Украины «О хозяйственных обществах». – Харків: фирма «Эспада», 2000. – 440 с.
55. Кириенко Н. Торговля на рынке // Вестник налоговой службы Украины. – № 20. – 1999. С. 26 – 32.
56. Коблянська Є. Учет и аудит валовых расходов и валовых доходов // Вестник налоговой службы Украины.–№ 17 – 1999. С. 23-28.
57. Ковалев М.И. Правильное построение уголовно-правовой нормы – одно из необходимых условий ее эффективности. // Некоторые вопросы эффективности уголовного законодательства: Сб. учен. трудов. СвЮИ. Вып.29.- Свердловск: СвЮИ.- 1974.- с.11.
58. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
59. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно правовой охраны.– М.: изд-во Академии МВД СССР, 1980 – 247 с.
60. Коржанский Н.И. Предмет преступления (понятие, виды и значение для квалификации) Учебное пособие.- Волгоград, 1976.- 55 с.
61. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): Учебное пособие.- Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с.
62. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. Посібник для юрид. Фак. Вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
63. Красиков Ю.А. Множественность преступлений (понятие, виды, наказуемость). Учебное пособие / Отв. редактор Б.В. Здравомыслов. - М.: ВЮЗИ, 1988.- 186 с.
64. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини об'єктом злочину? // Вісн. ун–ту внутр. справ.– 1997. – Випуск 2. – С. 70 -75.
65. Криминальная мотивация/ Под.ред. В.Н. Кудрявцева.– М..– 1986. – 452 с.
66. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч для студентів юрид вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін., За ред. проф. П.С. Матишевського та ін. – К., 1997. – 312 с.
67. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник для студ. вузів./ Кол. авторів. За ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я.- Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001.- 416 с.
68. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник для студ. вузів./ Кол. авторів. За ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я.- Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001.- 494 с.
69. Кримінальний Кодекс України. Вiдомостi Верховної Ради України.- 2001, – № 25-26.– ст. 131
70. Кримінальний Кодекс УРСР. Вiдомостi Верховної Ради УРСР. – 1983.– № 4. – Ст.50.
71. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман; За редакцією І.М. Даньшина. – Харків: Право, 1999.- 232 с.
72. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. М.: Госюриздат.- 1960, 244 с.
73. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. М., 1966.- 214 с.
74. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. М.: Госюриздат, 1958.- 220 с.
75. Кузнецова Н.Ф. Новый УК Франции // Вестник МГУ.– 1994. –№ 1.– С. 34-35.
76. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.- 182 с.
77. Лантинов Я.А. Унифицировать ответственность за незаконное предпринимательство в УК России и Украины // Российская юстиция. – М.: «Юрид.лит». – 2002. - №. 6. – С. 59.
78. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. Л.: изд-во ЛГУ, 1968.- 128 с.
79. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика.- К.: Україна, 1997.- 167 с.
80. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть. Разд.1. Основания уголовной ответственности: Учеб. пособие.- К.: МАУП, 2000.- 192 с.
81. Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 174 с.
82. Маркс К. Капитал. Критика полдитической экономии. Т. 1. Кн. 1. Процесс производства капитала. – М.: Политиздат, 1988. – XVIII.– 891 с., факс.,
83. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001.- 352 с.
84. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. Харків, 1999.- 480 с.
85. Михлин А.С. Последствия преступления. М.:“Юрид. лит”, 1969.- 104 с.
86. Монтескье Шарль Луи. Избранные произведения. М.: Гос. изд-во полит. лит., 1955.- 799 с.
87. Музиченко П.П. Історія держави і права України. Навч. посіб.- К.: Т-во “Знання”. КОО, 2000.-662 с.
88. Навроцький В.О. Кримінальне право України. особлива частина: курс лекцій.- К, 2000. – 771 с.
89. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атака, 1999. – 464 с.
90. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
91. Науково-практичний коментар Кримінальний кодекс України: / Ю.В. Баулін, В.І Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн «видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
92. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г у 2-х ч.Особлива частина.- К. “Форум”, 2001.- 942 с.
93. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2001. – 1104 с.
94. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р./ За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002.- 936 с. – (Економіка. Фінанси. Право).
95. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. Курс лекций.- М.: изд-во БЕК, 1996.-560 с.
96. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 229 с.
97. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты.- М.: Издательство Норма, 2001.- 208 с.
98. Ноел Хілман, Джон Т. Лінч. Відповідальність за відмивання грошей // Фінансова злочинність: Зб. матеріалів міжнар. наук.- практ. семінару, [Харків], 12 – 13 лют. 1999 р. – Харків:Право, 2000. – 119 с.
99. Об индивидуальной трудовой деятельности. Закон СССР. М.. – 1986.-15 с.
100. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко – Том 2. Теория права. – М.: Изд-во “Зерцало”, 1998 – 656 с.
101. Орлеан А.А. Уголовная ответственность за торговлю людьми. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – рукопись., Харків, 2002. – 189 с.
102. Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1958. – 260 с.
103. Орлов П.І. Право як засіб організації безпеки // Право і безпека.- Харків.- 2002.- №1.- 196 с.
104. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация. /Под ред. В.Н.Кудрявцева и А.М.Яковлева – М.: Наука, 1982. – 304 с.
105. Павлов В.Г. Субъект преступления в уголовном праве (историко-правовое иссдедование). СПб.: Герда, 1998.- 124 с.
106. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харків: Вища школа, 1982. – 162 с.
107. Перепелица А.И. Новое в уголовном законодательстве об ответственности за хозяйственные преступления (Комментарий к действующему законодательству) // Весы Фемиды. – 2000. – № 4. – С. 62 – 78.
108. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности: Комментарий к действующему законодательству. – Харьков: Рубикон, 1997. – 105 с.
109. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за преступления в сфере финансовой деятельности и обращения ценных бумаг. Комментарий к действующему законодательству. - Xарьков: Одиссей, 1998. - 128 с.
110. Пинаев А.А. Курс лекций по общей части уголовного права. Книга 1 «О преступлении».-Х.: «Харьков юридический», 2001 – 284 с.
111. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР: Часть Общая. -М.: Гиз, 1925.
112. Пионтковский А.А. Учение о преступлении. М.: Госюриздат, 1961.- 666 с.
113. Полонська-Василенко Н. Історія України: у 2 т. т.1.К.: Либідь, 1992. – 608 с.
114. Попович В. Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки // Право України.– № 3.– 2002.– С. 63 – 69.
115. Права за якими судиться малоросійський народ. 1743.: Законодавство / За ред. О.М. Мироненко, К.А. Вислобокова, І.Б. Ксенко, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученко. – К.: Книга, 1997. – 547 с.
116. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20.03.1991 № 872-XII// Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 25.– ст.281.
117. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – ст.30.
118. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997 № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – ст.292.
119. Про власність: Закон України від 07.02.1991 № 697-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – ст.249.
120. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України від 28.01.1994 № 3888-ХІІ // Відомості Верховної Ради України 1994. – № 19. – ст.111.
121. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – ст.682.
122. Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами: Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 46. – ст. 345.
123. Про захист споживчого ринку: Закон України від 25.06.1991 № 1255 // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 40. – ст.527.
124. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999 № 651-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – ст.230.
125. Про застосування статей 154, 155-6 Кримінального кодексу України та статей 160-2 та 208-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: Постанова Верховної Ради України від 26.01.93 № 2941-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 12. – ст.103.
126. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII// Вiдомостi Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – ст. 377.
127. Про електроенергетіку: Закон України від 16.10.1997 № 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – ст.1.
128. Про ліцензування певних видів господарської діяльності. Закон України від 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – ст. 299.
129. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 № 2402-III// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – ст.142.
130. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – ст.505.
131. Про оподаткування доходів підприємств і організацій: Закон України від 21.02.1992 № 2146-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 23. – ст. 333.
132. Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування: Закон України від 17.01.2002 № 2953-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – ст.121.
133. Про підприємництво:Закон України від 07.02.1991 № 698-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – ст.168.
134. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 № 887-XII // Вiдомостi Верховної Ради України 1991. – № 24. – ст.272.
135. Про податок на промисел: Декрет КМУ від 17.03.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19. – ст.208.
136. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності: Постанова Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 № 3 // www.kiev.rada.ua.
137. Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Закон України від 05.07.1991 № 1306-XII // Відомості Верховної Ради України .– 1991.– № 43. – ст.568.
138. Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi: Закон України від 15.09.1999 № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – ст.397.
139. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10.02.1998 № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 32. – ст.215.
140. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991 № 987-XII // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 25. – ст.283.
141. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – ст. 43.
142. Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – ст. 1.
143. Психофизиология. Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова, - Спб.: Питер, 2001. – 496 с.: ил. – (Серия «Учебник нового века»).
144. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб.: Изд-во «Юрид. Цент Пресс», 2002. – 304 с.
145. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве / Науч. ред. Б.В. Здравомыслов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 186 с.
146. Ришелюк А. Декілька зауважень щодо проблем пов’язаних зі статею 1556 Кримінального Кодексу України // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998 -№ 10.- с.23 – 28.
147. Российское законодательство Х – ХХ веков. Т.1 Законодательство Древней Руси. М. Юрид. Лит., 1984.- 432 с.
148. Российское страхование: системный анализ понятий и методология финанс .- М.: Анкил – 2000.- 448 с.
149. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии - Спб.: Питер, 2001. –720 с.: ил. - (Серия «Мастера психологии»).
150. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Монографія.- К.: Атіка, 2002. – 144 с.
151. Самуэльсон П. Экономика. В 2-х томах.Т.1. М.: НПО «Алгон» ВНИИСИ, 1992.- 333 с.
152. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР. 1917-1952 гг. / Под ред.И.Т.Юлякова. М., 1953.
153. Сборник постановлений Верховного суда СССР (1924 – 1977 гг.) Ч.2. М., 1978, – 528 с.
154. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – 245 с.
155. Системный анализ в управлении: Учеб. пособие / В.С. Анфилатов, А.А. Емельянов, А.А. Кукушкин; Под. Ред. А.А. Емельянова. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 368 с.
156. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 285 с.
157. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. проф. А.В. Наумов. М.: Издательство БЕК, 1997. – 702 с.
158. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х томах. Т.2 / Верб С.А., Добрынин Ю.Е., Илларионова Т.И. и др.; Под ред. О.А. Красавчикова. – 3-е изд., испр. И доп. – М.: Высш. Шк., 1985. – 544 с.
159. Советское уголовное право. Общая часть. М. Юридическая литература/ Под ред. проф. Н.А. Беляева и проф. М.И. Ковалева.- 1977.- 544 с.
160. Спасович В.Д. Избранные труды и речи / Сост. И.В. Постапчук. – Тула: Автограф, 2000.- 496 с.:ил.- (Юридическре наследие).
161. Статистичний щорічник України за 2001 рік. Державний комітет статистики. Довідкове видання. К.”Техніка”- 2002.- 644 с.
162. Сташис В.В. Уголовно-правовая охрана социалистического хозяйства (научно-практический комментарий действующего законодательства УССР). Харків: «Вища школа»: изд-во при ХГУ, 1973. – 158 с.
163. Сташис В.В. Хозяйственные преступления. - Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1971. - 60 с.
164. Стрельцов Є.Л. Господарські злочини. Глава VI Кримінального кодексу України з науково-практичним коментарем. – Одеса: Астропринт, 1998. – 152 с.
165. Стрельцов Е.Л. К оценке общественной опасности хозяйственных преступлений // Проблемы социалистической законности. – 1991. – Вып. 26. – С. 68 – 72.
166. Стрельцов Є. Правові проблеми регулювання підприємницької діяльності (кримінально-правовий аспект) // Право України. – 1992. – № 2. – С. 26 – 30.
167. Стрельцов Е.Л. Проблемы уголовной ответственности за преступления в сфере предпринимтаельства: Автореф. дис. … д-ра юрид наук. – Харьков. – 1992. – 43 с.
168. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2000. – 476 с.
169. Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций. – Одесса: АО БАХВА, 1997. – 572 с.
170. Субтельний Орест. Україна: історія.- К.: Либідь, 1991.- 512 с.
171. Сумцов М.Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка/ Підготовка тексту й мовна редакція Л.Ушкалова.- Х.: Акта, 2002. – 282 с.
172. Таганцев Н.С. Уголовное право. Курс лекций. В 2-х томах. Т.1. Учение о преступлении. – М.Наука.- 1994.- 280 с.
173. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Выща шк. изд-во при ХГУ, 1988.- 198 с.
174. Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Объект и система.– Харків.– 1984. – 231 с.
175. Тацій В.Я. Об`єкт і предмет злочину в кримінальному праві України. Навчальний посібник.– Харків, 1994.- 76 с.
176. Теория государства и права: Учебник. Отв. редакторы: А.И. Королев, Л.С. Явич.-Л.: изд-во ЛГУ, 1987. – 550 с.
177. Теория государства и права: Учебник / Под ред. А.М. Васильева. – 2-е изд. – М.: Юрид.лит, 1983. – 416 с.
178. Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения.- М.: Юрид.лит., 1980. – 152 с.
179. Темченко В. Етика та право: теоретичні аспекти співвідношення // Право України. – 2002.– № 9.– С. 24 – 26.
180. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. - Ростов: Изд-во Ростовского университета, 1977. – 216 с.
181. Титов А. Участь захисника в кримінальних справах за призначенням: окремі проблеми // Право України. –№ 3.– 2002.- С. 87 – 89.
182. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления, М.: Госюриздат, 1957.- 362 с.
183. Тригубенко Г. Боротьба із злочинністю як засіб подолання правового нігілізму.// Право України. – 2002.– № 3.- 127.
184. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека.- 2002.- №1.- 196 с.
185. Турчинов О.В. Тіньова економіка: закономірності, механізми функціонування, методи оцінки. – К., 1996. – 199 с.
186. Узнадзе Д.Н. Психология установки.-Спб.: Питер, 2001. – 416 с. – (Серия «Психология классика»).
187. Уголовное закондательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии) Сборник законодательніх материалов / Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Изд-во “Зерцало”, – 352 с.
188. Уголовный кодекс Испании. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
189. Уголовный закон Латвийской Республики / Адап. пер. с лат., науч. ред. и вступ. ст. А.И. Лукашова и Э.А. Саркисовой. – Мн.: «Тесей», 1999. – 176 с.
190. Уголовный кодекс Республики Беларусь / Вступ. ст. А.И.Лукашова, Э.А.Саркисовой.-Мн.: Тесей, 1999.-288 с.
191. Уголовный кодекс Российской федерации. – М.: ТОО “Транспорт”, 1996. – 192 с.
192. Уголовный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. коммент. / Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф.Г. Бурчак и др. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
193. Уголовный кодекс Украины. Комментарий: Под редакцией Ю.А.Кармазина и Е.Л. Стрельцова. – Х., 2001. – 960 с.
194. Уголовный кодекс ФРГ. – М.: Зерцало, 2000. – 208 с.
195. Уголовное право. Общая часть. Учебник /Отв. Ред. И.Я.Козаченко й З.А.Незнамова. - М.: ИНФРА-М-НОРМА.– 1997. – 504 с.
196. Уголовное право. Особенная часть. Учебник для вузов. / Под ред. И.Я.Козаченко, З.А.Незнамовой, Г.П.Новоселова. – М.: Издательская группа ИНФРА М – НОРМА.– 1997. – 768 с.
197. Уголовное право УССР. Общая часть./ Под ред. Профессора В.В. Сташиса и доцента А.Ш. Якупова. К.: головное издательство издателського объединения «Вища школа».- 1984. –382 с.
198. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / По редакцией заслуженного деятеля науки и техники Украины, доктора юридических наук, профессора Е.Л. Стрельцова. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. – 672 с.
199. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. Харьков: Выща школа.- 1989.- 104 c.
200. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. М.: Госюриздат, 1950.- 320 с.
201. Фернан Бродель. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV – ХVІІІ вв. Т.2. Игры обмена. Научная монография. М.: Прогресс.- 1998. 632 с.
202. Філософія політики. Короткий енцикл. словник / Автор упорядник Андрущенко В.П. та ін. К.: Наукова Думка. - 2002.- 670 с.
203. Хозяйственное право. Учебник: Мамутов В.К., Знаменский Г.С., Хахулин К.М. и др. / Под ред. Мам