КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП ----------------------------------------------------------------------------- 4
Розділ 1. Кримінально-правова характеристика зловживання владою або службовим становищем..................................................................................12
1.1. Об’єкт і предмет зловживання владою або службовим становищем………...................................................................................................12
1.2. Об’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем………………………………………………………………………...31
1.3.Суб’єкт зловживання владою або службовим становищем……........87
1.4. Суб’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем…………………………………………………………………….....122
1.5. Кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим становищем…………………………………………………………………….....139

Розділ 2. Відмежування зловживання владою або службовим становищем від суміжних злочинів…........................…......……………….....162
2.1. Відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень………………………............162
2.2. Відмежування зловживання владою або службовим становищем від інших злочинів………………………………………………………………….............. 173

Розділ 3. Малозначність та службова необхідність як обставини, що виключають злочинність зловживання владою або службовим становищем…….....................................................................................................185
3.1. Малозначність як обставина, що виключає злочинність зловживання владою або службовим становищем......................................................................185
3.2. Службова необхідність як обставина, що виключає злочинність зловживання владою або службовим становищем...............................................199
ВИСНОВКИ ---------------------------------------------------------------------- 208
ДОДАТКИ ------------------------------------------------------------------------- 212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -----------------------------------236
В С Т У П
Актуальність теми. Однією з гарантій успішного функціонування держави і громадянського суспільства є створення належних умов для ефективної діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування та підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Результативність такої діяльності на сьогодні в Україні значним чином зменшена негативними політичними, економічними, правовими та іншими змінами, а також станом злочинності. Істотною ланкою у ланцюгу названих факторів є зловживання службових осіб наданою їм владою або службовим становищем. За даними статистики МВС України, протягом 2001-2004 рр. серед усіх зареєстрованих злочинів в Україні, діяння, передбачені ст. 364 КК України, становили в середньому 1,4%. У 2006 р. зареєстровано 4621 зловживання владою або службовим становищем, тобто їх рівень (2002 р. – 7285, 2003 р. – 6827, 2004 р. – 5979, 2005 р. – 5834) залишається досить високим. Дуже часто зловживання владою або службовим становищем є тим засобом, за допомогою якого службова особа вчинює інший, більш тяжкий злочин задля досягнення бажаного злочинного результату. З використанням службового становища часто вчинюються такі злочини, як викрадення в особливо великих розмірах; незаконна приватизація державної чи комунальної власності; ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів; приховування злочинів тощо. Зловживання владою або службовим становищем також сприяє розвитку організованої злочинності.
У теорії кримінального права питанням відповідальності за посадові злочини приділялась значна увага. Ці питання були предметом спеціальних досліджень таких, зокрема, науковців, як П.П. Андрушко, О.Ф. Бантишев, Б.В. Волженкін, А.В. Галахова, О.О. Дудоров, А.А. Жижиленко, Б.В. Здравомислов, В.Ф. Кириченко, М.Й. Коржанський, М.Д. Лисов, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, А.Б. Сахаров, О.Я. Свєтлов, В.І. Соловйов, А.Н. Трайнін, М.І. Хавронюк, П.С. Яні та ін. Більшість наукових робіт із зазначеної проблематики належить до початку 90-х років минулого століття. Останніми роками в Україні була захищена лише одна докторська дисертація (М.І. Мельник, 2002 рік), де частково досліджувались теоретичні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності, та чотири кандидатських (О.О. Дудоров, 1994; В.С. Лукомський, 1996; М.І. Хавронюк, 1997; С.А. Шалгунова, 1999), в яких висвітлювались питання кримінальної відповідальності за хабарництво, перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, а також кримінально-правові та кримінологічні заходи попередження хабарництва серед співробітників органів внутрішніх справ.
Проте, останнім часом відбулися істотні зміни в політичному, соціальному, економічному житті держави. 1 вересня 2001р. набрав чинності новий КК України. У зв’язку з чим виникла необхідність теоретично переосмислити, поряд з іншими видами злочинної діяльності, злочини у сфері службової діяльності, зокрема зловживання владою або службовим становищем, та розробити рекомендації щодо правильної кваліфікації цього злочину для працівників правоохоронних органів.
Це зумовлено невирішеністю та спірністю ряду питань в теорії кримінального права (зокрема, питання про поділ суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності на публічних посадових осіб та осіб, що виконують управлінські функції в комерційних та інших організаціях) і наявністю відповідних недоліків у судовій практиці. У дисертації зроблено спробу вирішити зазначені питання або визначити можливі шляхи їх вирішення, що має практичне значення для діяльності правоохоронних органів та суду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження обумовлюється положеннями Концепції подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності”, схваленої Указом Президента України від 11 вересня 2006 р., Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р., „Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, як потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р., а також планом наукових досліджень Запорізького юридичного інституту ДДУВС „Актуальні проблеми вдосконалення діяльності кримінальної міліції в боротьбі зі злочинністю на 2001-2005 роки”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення теоретичних положень кримінального права та кримінального закону в частині відповідальності за зловживання владою або службовим становищем, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення практики його застосування.
Для досягнення цієї мети були визначені такі основні завдання:
– здійснити юридичний аналіз складу зловживання владою або службовим становищем та його кваліфікуючих ознак;
– на підставі вищезазначеного аналізу та узагальнення слідчої і судової практики розробити рекомендації щодо правильного застосування ст. 364 КК України;
– сформулювати пропозиції з удосконалення кримінального закону, що передбачає відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, та відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України;
– розробити рекомендації щодо вирішення найбільш спірних питань кваліфікації зловживання владою або службовим становищем та його відмежування від інших злочинів;
– дослідити малозначність та службову необхідність як обставини, що виключають злочинність зловживання владою або службовим становищем.
Об’єктом дослідження є кримінально-правова регламентація відповідальності за зловживання владою або службовим становищем у КК України.
Предметом дослідження є теоретичні і прикладні проблеми кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем.
Методи дослідження обрані з огляду на поставлену мету, об’єкт і предмет дослідження. За допомогою історико-порівняльного методу досліджено історію розвитку кримінального законодавства за зловживання владою або службовим становищем. З використанням догматичного методу та методу системного аналізу розглянуто об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, завдяки чому виявлено недоліки даної кримінально-правової норми та сформульовано пропозиції щодо її вдосконалення. Компаративістський метод використано для порівняння кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн (Азербайджан, Білорусь, Іспанія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Польща, Російська Федерація, Франція, ФРН, Швеція тощо). Статистичний та соціологічний методи використано при вивченні правозастосовчої практики.
Основні висновки і положення роботи базуються на аналізі норм Конституції України, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, трудового, адміністративного законодавства України, законодавства інших країн, міжнародно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України, монографічної літератури, наукових статей з кримінального права, загальної теорії права, кримінології, цивільного, міжнародного, адміністративного права, довідкової літератури.
Емпіричною базою дослідження є матеріали опублікованої судової практики, дані, одержані при вивченні 276 кримінальних справ, пов’язаних зі зловживанням владою або службовим становищем, розглянутих місцевими та апеляційними судами Запорізької та Дніпропетровської областей за період 1999-2006 рр., статистичні дані за період 2001-2006 рр., а також результати опитування 250 працівників суду та інших правоохоронних органів стосовно проблемних питань кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем. Наукова новизна полягає у таких положеннях:
вперше:
– обґрунтовано положення про те, що злочини, передбачені розділом ХVII Особливої частини КК України, можуть посягати на два родові об’єкти: перший – суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної роботи апарату органів державної влади та органів місцевого самоврядування та їх підприємств, установ чи організацій; другий – суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної роботи апарату підприємств, установ чи організацій недержавних форм власності;
– надано авторське визначення безпосереднього об’єкта зловживання владою або службовим становищем на підставі аналізу сучасних теоретичних положень кримінального права та законодавства в цій галузі;
– в рамках комплексного дослідження визначено та обґрунтовано доктринальні положення змісту понять „іноземець” та „особа без громадянства” як суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності;
– проаналізовано можливість застосування норми про малозначність діяння (ч. 2 ст.11 КК України) щодо діянь, які формально містять ознаки злочину, передбаченого ст. 364 КК України, але в силу своєї малозначності не становлять суспільної небезпеки. Зроблено висновок, що це буде можливо лише за умови виключення з ч. 2 ст. 11 КК України посилання на відсутність істотної шкоди як обов’язкової ознаки малозначного діяння;
удосконалено:
– зміст поняття „всупереч інтересам служби” і зроблено висновок про те, що воно має різне значення, залежно від того, на підприємстві, в установі чи організації якої форми власності працює службова особа;
– визначення змісту понять „істотна шкода” і „тяжкі наслідки”. Зроблено спробу уніфікувати їх для всіх злочинів у сфері службової діяльності та наведено аргументи на користь того, що зазначені оціночні поняття не можуть визначатись за допомогою категорій, що не містять конкретних кількісних і якісних ознак;
– зміст поняття „зловживання владою або службовим становищем” та визначення критеріїв відмежування його від поняття „перевищення влади або службових повноважень”. Наведено аргументи на користь висновку про недоцільність існування загального складу „перевищення влади або службових повноважень”;
набули подальшого розвитку:
– положення про те, що поняття „зловживання владою або службовим становищем” відображає не тільки зовнішню форму прояву суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 364 КК, але й специфічний спосіб вчинення інших суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України, з чим пов’язана необхідність, як правило, кваліфікації за сукупністю злочинів;
– наукова позиція про те, що склад зловживання владою або службовим становищем належить до злочинів зі змішаною формою вини, в якому щодо діяння наявний умисел з боку службової особи, а щодо наслідків – умисел або необережність;
– пропозиція щодо необхідності виключення з диспозиції ст. 364 КК обов’язкових ознак суб’єктивної сторони – мотивів, оскільки теперішнє їх існування не має практичного значення і створює труднощі в доказуванні злочину;
– аналіз поняття „службова особа” як суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності. Зроблено висновок про доцільність повернення у кримінальному законі до поняття „посадова особа” та виділення серед посадових осіб публічних та приватних посадових осіб, а також встановлення їх окремої відповідальності;
– обґрунтування необхідності виключення зі ст. 364 КК такої кваліфікуючої ознаки, як зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, з одночасним включенням ознак: вчинення зловживання владою або службовим становищем службовою особою, що обіймає відповідальне та особливо відповідальне становище;
– пропозиція про необхідність існування „службової необхідності” як самостійної обставини, що виключає злочинність діяння.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблені та розвинуті теоретичні положення, викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у таких сферах:
- у правотворчості – при підготовці проектів законів про внесення змін та доповнень до КК України стосовно кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем та інші злочини у сфері службової діяльності;
- у правозастосуванні – при вирішенні судами, слідчими та іншими працівниками правоохоронних органів проблемних питань кваліфікації зловживання владою або службовим становищем;
- у науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідження питань кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності та інші злочини, що вчиняються з використанням службовою особою свого службового становища;
- у навчальному процесі – при підготовці та проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсу кримінального права та інших дисциплін кримінального циклу у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах.
Окремі висновки та пропозиції дослідження використано дисертантом при підготовці методичних рекомендацій з питань кваліфікації зловживання владою або службовим становищем, які були впроваджені у практичну діяльність судів Запорізької області (акт впровадження від 26.01.2005 № 8-12). Результати дисертації використовуються при проведенні лекційних, семінарських та практичних занять з курсу „Кримінальне право України” та „Теоретичні основи кваліфікації злочинів” у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 14.03.2007 №17).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації оприлюднені у виступах дисертанта на: Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2002), Регіональному круглому столі „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2004), Науково-практичній конференції „Піднесення до права” за темою „Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства – головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань” (Запоріжжя, 2006), Науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні” (Дніпропетровськ, 2007).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у восьми статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях, шість з яких у фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 259 сторінок, додатки – 20 сторінок, список використаних джерел складається із 269 найменувань і займає 24 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене комплексне наукове дослідження проблем кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем дозволило здобути важливі для теорії, законотворчої і судової практики результати, та на підставі цього сформулювати такі висновки та рекомендації щодо їх наукового і практичного використання:
1. Злочинні діяння службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування та підприємств, установ і організацій державної та комунальної форм власності, з одного боку, та службових осіб підприємств, установ і організацій різних форм власності (крім державної і комунальної) – з іншого, не є повною мірою однорідними і відрізняються за змістом, що потребує встановлення їх окремої відповідальності за злочини у сфері службової діяльності.
2. Визнано за доцільне уніфікацію понять „посадова особа” і „службова особа” для всіх галузей права, закріплення в окремому міжгалузевому законі правового статусу посадових і службових осіб та засад організації і функціонування служби в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також організаціях державної форми власності. Після уніфікації законодавства службовим особам, які виконують службові обов’язки в публічній та в недержавній сферах, слід повернути назву „посадова особа” і дати найменування „публічна посадова особа” і „приватна посадова особа”. Назву розділу XVII КК викласти як „Злочини у сфері публічної посадової діяльності” і включити до КК новий розділ „Злочини у сфері приватної посадової діяльності”.
3. Внести зміни до ст. 364 КК, яку викласти в такій редакції:
„Стаття 364. Зловживання посадовим становищем
1. Зловживання посадовим становищем, тобто умисне використання публічною посадовою особою посадового становища або обумовлених ним можливостей всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло значну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським правам та інтересам або правам та інтересам юридичних осіб, –
карається…
2. Те саме діяння, якщо воно вчинене публічною посадовою особою, яка займає відповідальне становище, –
карається…
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, або вчинене публічною посадовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, –
карається…”
4. Виключити зі ст. 364 КК примітку, замість якої розділ XVII Особливої частини КК доповнити статтею 3641 “Визначення понять, що вживаються в статтях цього розділу”, в якій об’єднати зміст приміток до ст. 364 і 368 КК. Визначення суб’єкта злочинів, що можуть вчинятися з використанням службового (посадового) становища, закріпити у спеціальному розділі, де міститимуться найважливіші поняття, що вживаються у різних розділах КК.
5. Пропонується Пленуму Верховного Суду України дати роз’яснення щодо правильного розуміння ознаки об’єктивної сторони даного злочину „всупереч інтересам служби”, оскільки інтереси служби в органах державної влади та органах місцевого самоврядування не збігаються з інтересами служби в недержавних структурах:
„Діяння (дія чи бездіяльність) приватної посадової особи суб’єкта господарювання не слід визнавати вчиненим всупереч інтересам служби, якщо встановлено, що це діяння, хоча й спричинило шкоду інтересам інших суб’єктів господарювання, але було вчинене у межах допустимої конкуренції (приватна посадова особа не порушила відповідних нормативних актів і правил конкуренції, встановлених главою 3 Господарського кодексу України) і не завдало істотної шкоди правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським правам та інтересам або правам та інтересам юридичних осіб.
При оцінці діяння як такого, що вчинене всупереч інтересам служби, права, свободи та законні інтереси окремих громадян слід вважати пріоритетними відносно всіх інших правоохоронюваних інтересів”.
6. Підтримується ідея щодо введення розрахункової одиниці замість неоподаткованого мінімуму доходів громадян для встановлення майнових критеріїв кваліфікації злочинів (правопорушень) і визначення розмірів кримінальних та адміністративних штрафів. Пропонується встановити її у розмірі 100 гривень.
7. З метою розв’язання проблеми відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень пропонується виключення зі ст. 365 КК її першої частини та поглинення складу простого перевищення влади або службових повноважень складом зловживання владою або службовим становищем.
8. Статтею 365 КК передбачити відповідальність за зловживання владою або службовим становищем представниками влади, що пов’язане з насильством щодо фізичних осіб. Випадки застосування службовими особами, які не є представниками влади, насильства щодо фізичних осіб, пропонується кваліфікувати за відповідними статтями, що передбачають посягання на життя і здоров’я.
9. Існує потреба доповнити законодавче визначення предмет хабара посиланням на його матеріальний характер через внесення відповідних змін до ч. 1 ст. 368 КК.
10. Пропонується всі кваліфікуючі ознаки різних складів злочинів, які є різновидами зловживання посадовим становищем, викласти в єдиному визначенні: „посадовою особою з використанням посадового становища або обумовлених ним можливостей”.
11. Положення про малозначність діяння повинні застосовуватися щодо зловживань владою або службовим становищем. Для уникнення протиріч у застосуванні ч. 2 ст. 11 КК термін „істотна шкода” пропонується замінити на інший – „значна шкода” у злочинах, ознакою яких є наявність істотної шкоди, а з ч. 2 ст. 11 виключити посилання на відсутність істотної шкоди, з якою пов’язується можливість застосування даної норми.
12. „Службова необхідність” має визнаватися самостійною обставиною, що виключає злочинність діяння. У зв’язку з цим пропонується доповнити КК України статтею 39-1 „Службова необхідність”, у якій це поняття визначити таким чином:
„1. Не є злочинним діяння (дія чи бездіяльність) публічної чи приватної посадової особи, пов’язане із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам у стані службової необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським правам та інтересам, або правам та інтересам юридичних осіб, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було перевищено меж службової необхідності.
2. Перевищенням меж службової необхідності є умисне заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
3. Публічна чи приватна посадова особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж службової необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.”
С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л

1. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України: науково-практичний коментар. – 2005.- №9.— С.28-87.
2. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем: кримінально-правова характеристика (ст.364 Кримінального кодексу України) // Законодавство України: науково-практичний коментар. – 2005.- №2.— С.16-42.
3. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: „Юрисконсульт”, 2006. – 342 с.
4. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Кримінальна справа №2-53 / 97.
5. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Кримінальна справа №22-137 / 97.
6. Архів апеляційного суду Запорізької області. Кримінальна справа №2-62 / 98.
7. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Кримінальна справа №22-1379 / 98.
8. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Кримінальна справа №1-29/ 99.
9. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Кримінальна справа №1-288 / 99.
10. Архів Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ. Кримінальна справа №1-56 / 99.
11. Архів Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ Кримінальна справа №1-638 / 2000.
12. Архів Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ Кримінальна справа №1-820 / 2000.
13. Архів Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ. Кримінальна справа №1-128 / 01.
14. Архів Білозерського районного суду Херсонської області. Вирок від 21 січня 2005 р.
15. Архів Заводського районного суду м.Запоріжжя. Кримінальна справа №1-112 / 03.
16. Архів міського суду м. Мелітополь Запорізької області. Кримінальна справа №1-218 / 04.
17. Архів Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя. Кримінальна справа №2-62 / 96.
18. Архів Хортицького районного суду м.Запоріжжя. Кримінальна справа №1-384 / 01.
19. Архів Хортицького районного суду м.Запоріжжя. Кримінальна справа №1-385 / 01.
20. Архів Хортицького районного суду м.Запоріжжя. Кримінальна справа №1-555 / 01.
21. Архів Хортицького районного суду м.Запоріжжя. Кримінальна справа №1-630 / 01.
22. Аснис А. Разграничение злоупотребления властью или должностным положением и превышения власти или должностных полномочий.—Соц.законность. – 1987.— №12.— С.34-35.
23. Аснис А.Я. Служебное преступление: понятие и субъект. — М.:АО Центр ЮрИнфоР, 2003. – 122 с.
24. Аснис А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления. – М.: АО „Центр ЮрИнфоР”, 2004. – 396 с.
25. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР. — М.: ИД „Муравей”, 2000. — 432 с.
26. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации).— К.: Академия СБУ, 1996.— 46 с.
27. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посіб.— К.: МАУП, 2002.— 128 с.
28. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния.—Х.: Основа, 1991.— 360 с.
29. Безверхов А.Г. К вопросу о родовом объекте должностных преступлений // Правовые формы и эффективность доказывания по уголовным делам.— Тольятти, 1994.— C.124-132.
30. Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею // Підприємництво, господарство і право.—2001.— №1.— С.58-62.— №2.— С.68-71.
31. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія. / Автор вступ. стат. М.Я.Азаров.— К.: Атіка, 2000.— 288 с.
32. Васильєв А.С., Стрельцов Є.Л. До питання про поняття, ознаки і функції службової особи // Вісник Академії правових наук України.— 1995.—№5.— С.125-136.
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол.ред. В.Т. Бусел.— К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004.— 1440 с.
34. Військові злочини: Коментар законодавства / Хавронюк М.І., Дячук С.І., Мельник М.І.; Відп.ред. М.Д.Дрига, В.І.Кравченко.— К.: А.С.К., 2003.—272 с.
35. Владимиров В.А., Кириченко В.Ф. Должностные преступления.— М., 1965. — 42 с.
36. Вознюк В. Посадова і службова особа: конституційно-правовий та кримінально-правовий аспекти // Вісник Конституційного суду України.—2005.— №2.— С.37-42.
37. Волженкин Б.В. Служебные преступления.— М.: Юристъ, 2000.—368 с.
38. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступлений.— Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1968.— 166 с.
39. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства.— Х.: Основа, 1994. — 640 с.
40. Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий. Вопросы уголовно-правовой квалификации. — М.: Юр. лит., 1978.— 96 с.
41. Гармаев Ю.П. Должностные преступления в таможенных органах.—М.: ООО Издательство “Юрлитинформ”, 2002. — 176 с.
42. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика.—М.: АО „Центр ЮрИнфоР”, 2001. — 316 с.
43. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
44. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України.— 2003.— №18.— Ст.144. Із наступними змінами та доповненнями.
45. Гошовський М. Величина майнової шкоди, заподіяної злочином, та її вплив на кримінальну відповідальність // Право України.— 1996.— №9.— С.67-70.
46. Гринберг М.С. Должностные преступления и крайняя необходимость // Советское государство и право.— 1989.— №5.— С.64-71.
47. Гувилев А.А. Малозначительность деяния как обстоятельство, исключающее производство по уголовному делу // Труды Московской ВШМ МВД СССР.— 1978.— Вып.2.— С.104-109.
48. Гук О.М. Зловживання владою або службовим станом і службовий підлог // Сучасні проблеми держави та права. — К.: Либідь, 1990.— С.130-133.
49. Гук О.М. Проблемные вопросы уголовной ответственности за злоупотребление властью или служебным положением: Автореф.дис. …канд.юрид.наук: 12.00.08. / КГУ им.Т.Г.Шевченко.— К., 1988.— 24 с.
50. Гуторова Н. Службова особа як суб’єкт злочинів проти державних фінансів // Підприємництво, господарство і право.— 2001.—№12.— С.72-74.
51. Гюнтер А. Должностные преступления (УК УССР и РСФСР—сравнительный комментарий) / Под.ред. М.Е.Шаргея. — Харьков: Юрид.изд-во Наркомюста, 1928. — 82 с.
52. Дагель П.С. Классификация мотивов преступления и ее криминологическое значение // Некоторые вопросы социологии и права (Материалы научн.-теор. конф.). – Иркутск, 1967. – С.265-274.
53. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установленние.— Воронеж: Изд-во Воронеж.ун-та, 1974. — 243 с.
54. Дагель П.С., Михеев Р.И. Теоретические основы установления вины. — Владивосток: Изд-во ДВГУ, 1975. — 167 с.
55. Диденко В.П. Квалификация хищений государственного и общественного имущества путем присвоения, растраты или злоупотребления служебным положением: Учебное пособие.— К.: Украинская академия внутренних дел, 1992.— 80 с.
56. Домахин С. А. Крайняя необходимость как обстоятельство исключающее уголовную ответственность в советском уголовном праве: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ленинградский юридический институт им. М. И. Калинина. - Л.,1953. -14 с.
57. Домахин С.А. Крайняя необходимость по советскому уголовному праву. – М., 1955. – 79 с.
58. Дудоров А. Управленческий аппарат предпринимательских структур и субъект должностных преступлений // Бизнес-Информ.— 1998.— №2.— С.25-29.
59. Дудоров О. Відповідальність за посадові злочини в сфері оподаткування: питання кваліфікації та вдосконалення законодавства // Предпринимательство, хозяйство и право.— 1999.— №12.— С.19-24.— 2000.—№1.— С.32-39.
60. Дудоров О.О. Проблеми кримінально-правової охорони системи оподаткування України: Автореф. дис. ... доктор юрид. наук: 12.00.08. – К., 2007. – 34 с.
61. Дудоров О.О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара. Автореф.дис. …канд.юрид.наук: 12.00.08. / Київський унверситет ім.Тараса Шевченка.— К., 1994.— 24 с.
62. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
63. Дурманов Н.Д. Обстоятельства, исключающие общественную опасность и противоправность деяния. – М., 1961. – 45 с.
64. Дьяков С. Малозначительность деяния и уголовная ответственность // Социалистичская законность.— 1980.— №7.— С.30-31.
65. Емельянов В.П. Концептуальные аспекты исследования объекта преступления // Право и политика.— 2002.— №10.— С.61-72.
66. Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995р. // Відомості Верховної Ради України.— 1995.— №34.— Ст.266. Із наступними змінами та доповненнями.
67. Закон України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 23 квітня 2004 р. // Офіційний вісник України.—2004.— №14. — Ст.964. Із наступними змінами та доповненнями.
68. Закон України „Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” від 7 березня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України.—2002.— №32.— Ст.225. Із наступними змінами та доповненнями.
69. Закон України „Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб” від 11 липня 1995р. // Відомості Верховної Ради України.— 1995.— №34.— Ст.216.
70. Закон України „Про громадянство України” від 1 березня 2001р. // Урядовий кур’єр — 2001.— №3. Із наступними змінами та доповненнями.
71. Закон України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 р. // Голос України. – 2006.— №246 від 27 грудня. Із наступними змінами та доповненнями.
72. Закон України „Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998.— № 36-37.— Ст.243. Із наступними змінами та доповненнями.
73. Закон України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— №11.— Ст.50. Із наступними змінами та доповненнями.
74. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993.—№13.— Ст.110. Із наступними змінами та доповненнями.
75. Закон України „Про державну кримінально-виконавчу службу в Україні” від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005.— № 30.- Ст.409.
76. Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991.— № 6.— Ст.37. Із наступними змінами та доповненнями.
77. Закон України „Про державну прикордонну службу України” від 3 квітня 2003р. // Відомості Верховної Ради України.— 2003.— №27.— Ст.208.
78. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— №52.— Ст.490. Із наступними змінами та доповненнями.
79. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 р // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.— №4.— Ст.20. Із наступними змінами та доповненнями.
80. Закон України „Про місцеве самоврядування Україні” від 21 травня 1997р. // Відомості Верховної Ради України.— 1997.— №24.— Ст.170. Із наступними змінами та доповненнями.
81. Закон України „Про нотаріат” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— К., 1998.— №5.— С.4-20. Із наступними змінами та доповненнями.
82. Закон України „Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994.— № 5.— Ст.21. Із наступними змінами та доповненнями.
83. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від від 22 травня 2003р. // Відомості Верховної Ради України.— 2003.— №37.— Ст.308. Із наступними змінами та доповненнями.
84. Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. // Голос України.— 2001.— №10 від 9 березня .— Ст.44. Із наступними змінами та доповненнями.
85. Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994р. // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— №9.— Ст.154. Із наступними змінами та доповненнями.
86. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— №53.— Ст.793. Із наступними змінами та доповненнями.
87. Закон України „Про Службу безпеки України ” від 25 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— №27.— Ст.382. Із наступними змінами та доповненнями.
88. Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001р. // Голос України.— 2001.— №119 від 10 липня. — С.10-11. Із наступними змінами та доповненнями.
89. Закон України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України.— 2002.— №27. — Ст.180. Із наступними змінами та доповненнями.
90. Закон України „Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. // Офіційний вісник України.— 2004.— №27. — Ст.1763.
91. Застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за окремі посадові злочини // Вісник Верховного суду України.— 1997.— №1—С.30-35.
92. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация.— М.: Юридическая литература, 1975. — 168 с.
93. Зейкан І. Визначення поняття посадової особи в кримінальному законодавстві // Право України. — 2001. — №10. — С.58-60.
94. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. — 2002.— №3. — С.118-121.
95. Землюков С.В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда. – Новосибирск: Изд. Новосиб. Ун-та, 1991. – 244 с.
96. Золотухин Ю. Являются ли представителями власти работники лесной охраны, рыбоохраны и охотничьей инспекции // Социалистическая законность.— 1970.—№12. — С.44-46.
97. Золотухин Ю.В. Субъект должностного преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 и 12.00.07 / Всесоюз. Ин-т по изуч. причин прест. – М., 1976 – 36 с.
98. Квициния А.К. Должностные преступления.— М.: Российское право, 1992. — 223 с.
99. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права.—М.: Юридическая наука, 1988. — 176 с.
100. Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву.— М.: Изд-во АН СССР, 1959 — 184 с.
101. Кириченко В.Ф. Проблемы субъективной стороны должностных преступлений. Правовые исследования.. — Тбилиси,1977. — 210 с.
102. Клименко В.А., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Кримінальна відповідальність за посадові злочини / Мельник М.І., Омельченко Г.О., Хавронюк М.І. / Коментар до Закону України „Про боротьбу з корупцією”.— К.: Бліц- Інформ, 1996. — 512 с.
103. Клименко В.А., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Норма про відповідальність за зловживання владою або посадовим становищем потребує вдосконалення // Удосконалення кримінального законодавства України. — К.—1996. — С.123-124.
104. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве.—Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1987. — 206 с.
105. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1971.— №50.— Ст.375. Із наступними змінами та доповненнями.
106. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №47. — Ст.349. Із наступними змінами та доповненнями.
107. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122. Із наступними змінами та доповненнями.
108. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости.- Саратов: Изд-во Саратовского Ун-та, 1981 — 153 с.
109. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 р. – Режим доступу: http: // www. zakon rada.gov.ua / cgi-bin/laws/main.cgi.
110. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України.— 1999.— №5. — Ст.43. Із наступними змінами та доповненнями.
111. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— №30 — Ст.141. Із наступними змінами та доповненнями.
112. Коржанский Н. Понятие должностного лица. // Советская юстиция.—1970. — №21. — С.10-11.
113. Коржанський М. Визначення окремих понять у Кримінальному кодексі України. // Право України. — 2002.— №10 — С.83-88.
114. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
115. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Ососблива.— К.: Генеза, 1998 — 592 с.
116. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину: Монографія. – Д.: Юрид. Акад.. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
117. Кримінальне право України (Особлива частина) / Підручник для студентів юр. вузів і факультетів / За ред. П.С..Матишевського.— К.: Юрінком Інтер, 1999 — 892 с.
118. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В.Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін.; За ред. П.С.Матишевського та ін.— К.: Юрінком інтер, 1999.— 512 c.
119. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник (Ю.В.Александров, В.І. Антипов , М.В.Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл та допов. / За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка.— К.: Юридична думка, 2004.—352 c.
120. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.— 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005.— 480 с.
121. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник (Ю.В.Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка.— К.: Юридична думка, 2004.— 656 с.
122. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник / Під ред. В.І.Шакун — К.: НАВСУ “Правові джерела”, 1999.— 896 с.
123. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131. Із наступними змінами та доповненнями.
124. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21. Із наступними змінами та доповненнями.
125. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15. Із наступними змінами та доповненнями.
126. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений — 2-е изд., перераб. и дополн. — М.: Юристъ, 2001.— 304 с.
127. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления — М.: Госюриздат, 1960.— 244 с.
128. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности.— М.: Госюриздат, 1958. — 220 с.
129. Кузнецова Н.Ф., Кострова М.Б. Общественно опасные последствия: лингвистический аспект // Вестник Московского Университета. Серия 11: Право.—2001.— №6.— С.23-36.
130. Курс советского уголовного права. Т.4 – М., 1971. – 560 с.
131. Лихова С. Про визначення поняття “правоохоронні органи” // Радянське право.— 1984.— №11.— С.74-76.
132. Лісова Н. Місце крайньої необхідності в системі обставин, що виключають злочинність діяння // Вісник прокуратури. – 2006. – №5. – С.56-65.
133. Лукашов А.И., Саркисова Э.А. Уголовный кодекс Республики Беларусь: сравнительный анализ и комментарий.— Минск: Тесей, 2000.— 672 с.
134. Лысов М. Мотив как конструктивный признак должностных злоупотреблений // Советская юстиция.— 1971.— №5.— С.21-22.
135. Лысов М. Определение существенности вреда при квалификации должностных преступлений // Советская юстиция.— 1976.— №19.— С.20-21.
136. Лысов М. Понятие действия (бездействия) в составах должностных преступлений // Советская юстиция.— 1973.— №7.— С.24-26.
137. Лысов М. Понятие и виды преступных последствий при злоупотреблении по службе и халатности // Советская юстиция.— 1971.—№13.— С.8-9.
138. Лысов М. Причинная связь по делам о преступлениях должностных лиц // Советская юстиция.— 1970.— №19.— С.16-18.
139. Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву.— Казань: Издательство Казанского университета, 1972.—176 с.
140. Ляпунов Ю. Разграничение хищений социалистического имущества и злоупотреблений служебным положением // Социалистическая законность.—1976.— №2.— С.41-44.
141. Ляпунов Ю.И. Должностные преступления: Учебное пособие.— К.: НИиРИО Киевской ВШ МВД СССР им.Ф.Э.Дзержинского, 1988.— 116 с.
142. Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.08.— Львів, 2007. – 18 с.
143. Малиновский И.Б. Коррупция: проблемы уголовной ответственности государственных служащих: Учебное пособие / Московский институт МВД России.— М., 1996.— 112 с.
144. Мальцев В. Малозначительность деяния в уголовном праве // Законность. – 1999. – № 1. – С.17-21.
145. Мельник М. І. Нові аспекти кримінальної відповідальності за посадові (службові) злочини // Новий Кримінальний кодекс України: Питання зстосування і вивчення: Матер. Міжнар. Наук.-практ. Конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001р. / Редкол.: В.В.Сташис (голов.ред.) та ін.— К.— Х.: Юрінком Інтер, 2002.— С.199-202.
146. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: Автореф.дис. …доктор юрид.наук: 12.00.08. — К., 2002.—32 с.
147. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: Дис… доктор. юрид. наук: 12.00.08. – Захищена 26.09.2002. – К., 2002. – 506 с. — Бібліогр.: с. 397-422.
148. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 256 с.
149. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Розмежування складів злочинів “Зловживання владою або посадовим становищем” та “Перевищення влади або посадових повноважень” // Право України.— 1997.— №2. – С.31-33.
150. Мельникова В.Е. Должностные преступления (вопросы уголовно-правовой квалификации).— М.: Всесоюзный юрид. заочный институт, 1985.—97 с.
151. Митний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1144. Із наступними змінами та доповненнями.
152. Михлин А.С. Последствия преступления.— М.: Юридическая литература, 1969.— 104 с.
153. Модельный Уголовный кодекс для государств – участников Содружества Независимых Государств: принят Постановлением Межпарламентской Ассамблеи государств – участников СНГ 17 февраля 1996 г.
154. Навроцький В.О. Кримінальне право України (Особлива частина) / Курс лекцій.— К.: Знання, 2000.— 771 с.
155. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
156. Навроцький В.О. Посадові злочини: лекції для студентів.— Л.: ЛДУ ім. І.Франка, 1997.— 28 с.
157. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України . – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка.- К.: Юридична думка, 2007.— 1184 с.
158. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією М.О.Потебенька, В.Г.Гончаренка— К.: Форум, 2001., у 2-х ч. — ч.2. — 942 с.
159. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.—4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко.— К.: А.С.К., 2005.— 848 с.
160. Наумов А.В. Ответственность за коррупционные преступления по законодательству европейских стран (сравнительно-правовой анализ) // Прокурорская и следственная практика.— 1999.— №3-4. — С.80-100.
161. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву.— М.: Госюриздат, 1960.— 229 с.
162. Новое Уголовное право России. Особенная часть. Учебное пособие. – М.: Зерцало, ТЕНС, 1996. – 392 с.
163. Новосёлов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 208 с.
164. Орлов В.С. Субъект преступления.— М.: Госюриздат, 1958.— 178 с.
165. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. — Алма-Ата: Наука, 1977.— 153 с.
166. Осадчий В. І. Правоохоронні органи як суб’єкти кримінально-правового захисту // Право України. – 1997. – № 11. – С.71–75.
167. Осика І., Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб’єктивної сторони злочину // Право України. – 1997. – № 3. – С.51-52.
168. Ответственность за должностные преступления в зарубежных странах / Отв.ред. проф. Ф.М. Решетников.— М.: Юрид. лит., 1994. — 75 c.
169. Папиашвили Ш.Г. Должностные преступления в теории уголовного права, законодательстве и судебной практике.— Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1988. — 303 с.
170. Паше-Озерский Н. Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1962. – 181 с.
171. Паше-Озерский Н. Н. Обстоятельства, исключающие ответственность по советскому уголовному праву: Автореф дис. ... д. ю. н. – М.: Моск. юридич. ин-т.,1954. - 25 с.
172. Пенитенциарный кодекс Эстонской республики // Правовые акты Эстонии. – 2001. – №40. – Ст.364.
173. Петришин О. Поняття посадової особи державного апарату // Вісник Академії правових наук України.— 2000. — №2.— С.37 — 45.
174. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. В 2-х книгах.— Книга первая: „О преступлении”.— Харьков: Юридический Харьков, 2001.— 290 с.
175. Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формами вины: Учебное пособие.— Х., 1984.— 51 с.
176. Пионтковский А. Советское уголовное право.— т.2: Особенная часть. — М.: Гос.издат-во, 1928. — 428 с.
177. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 3. Із наступними змінами та доповненнями.
178. Практика застосування судами законодавства про військові службові злочини // Вісник Верховного Суду України.— 2002.— №2.— С.21-24.
179. Пранестис И.И. Понятие объета и субъекта должностных преступлений // Вестник МГУ. Серия 11, Право.— 1981.— №5.— С.78-83.
180. Пранестис И.И. Уголовно-правовая борьба с халатностью: Автореф.дис. … канд. юрид .наук: 12.00.08.— М., 1983. — 23 с.
181. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. №15 // Вісник Верховного Суду України.— 2004.— №11.
182. Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 // Вісник Верховного Суду України.— 2004.— №6.— С.29.
183. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України.— 2004.— №4.
184. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. №8 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг.ред. В.Т.Маляренка.— К.: А.С.К., 2003.— С.372-380.
185. Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи: постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 26 січня 1990 р. №1 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг.ред. В.Т.Маляренка.— К.: А.С.К., 2003.—С.427-437.
186. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. №13 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг.ред. В.Т.Маляренка.— К.: А.С.К.— 2003.—С.449-456.
187. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг.ред. В.Т.Маляренка.— К.: А.С.К., 2003.— С.66-73.
188. Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 2 липня 1976 р. №4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг.ред. В.Т.Маляренка.— К.: А.С.К., 2003.— С.414-419.
189. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. №12 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг.ред. В.Т.Маляренка. — К.: А.С.К., 2003. — С.330-342.
190. Про судову практику в справах про обман покупців: постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 березня 1973 р. №2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг.ред. В.Т.Маляренка.— К.: А.С.К., 2003.— С.352-358.
191. Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень: постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 27 грудня 1985 р. №12 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг.ред. В.Т.Маляренка. — К.: А.С.К., 2003.— С.359-363.
192. Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. №15 // Вісник Верховного Суду України.— 2004.— №2.— С.7-9.
193. Про судову практику в справах, пов’язаних із порушенням вимог законодавства про охорону праці: постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 10 жовтня 1982р. №6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг.ред. В.Т.Маляренка. — К.: А.С.К., 2003.— С.405-410.
194. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — №1.
195. Про судову практику у справах про хабарництво: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг.ред. В.Т.Маляренка. — К.: А.С.К., 2003. — С.364-371.
196. Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення” №2112 від 11 вересня 2006 р. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua.
197. Проект Закону України „Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення” №3736 від 9 липня 2003 р. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/ webproc4_1?id=&pf3511=15516.
198. Проект Уголовного кодекса Украины.— К.: Изд. Каб. Мин. Украины, 1994.
199. Прокопович Е. Понятие и квалификация должностных преступлений // Cов. юстиция.— 1976.— №17.— С.5-8.
200. Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений.—М.: ООО “Профобразование”, 2001.— 136 с.
201. Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) // Офіційний вісник України. – 2004. — №50. — Ст.3288.
202. Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 р. №6-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства вну