КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ ВПЛИВОМ: СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ І СКЛАД ЗЛОЧИНУ

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОЧЕРОВА НІНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.353.1

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ ВПЛИВОМ: СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ І СКЛАД ЗЛОЧИНУ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Вербенський М.Г. –
доктор юридичних наук, доцент,
заслужений юрист України

Київ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………..3
ВСТУП…………………………………………………………………………4-13
РОЗДІЛ 1. Генезис кримінальної відповідальності за зловживання впливом та її соціальна обумовленість ……………………………………..14
1.1. Історико-правовий аналіз становлення кримінальної
відповідальності за зловживання впливом ………………………………...14-25
1.2. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за
зловживання впливом ………………………………………………………25-54
Висновки до розділу 1 ………………………………………………...55-56
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні ознаки зловживання впливом ……………………57
2.1. Об’єкт посягання зловживання впливом…………………………57-74
2.2. Предмет зловживання впливом ………………………………….75-90
2.3. Зміст об’єктивної сторони зловживання впливом ……………..91-116
Висновки до розділу 2 ……………………………………………...117-122
РОЗДІЛ 3. Суб’єктивні ознаки зловживання впливом …………………123
3.1. Суб’єкт зловживання впливом …………………………………123-133
3.2. Суб’єктивна сторона зловживання впливом ………………….134-152
Висновки до розділу 3 …………………………………………...…153-156
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………...157-160
ДОДАТКИ ………………………………………………………………...161-183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...184-214

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КК Кримінальний кодекс
ГК Господарський кодекс
ПК Податковий кодекс
ЦК Цивільний кодекс
ЗУ Закон України
КСУ Конституційний Суд України
ВСУ Верховний Суд України
ВРУ Верховна Рада України
ПВСУ Пленум Верховного Суду України
ППВСУ Постанова Пленуму Верховного Суду України
ООН Організація Об’єднаних Націй
РЄ Рада Європи
Закон України від 07 квітня 2011 року № 3206-VІ «Про засади запобігання і протидії корупції» ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції»
ч. частина
абз. абзац
гл. глава
м. місто
п. пункт
р. рік
розд. розділ
рр. роки

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Зміна суспільних цінностей та прагнення нашої держави до євроінтеграції зумовили усвідомлення невідкладної потреби у переосмисленні й реформуванні українського законодавства, у тому числі кримінального, приведенні його у відповідність до вимог міжнародних стандартів, зокрема у сфері запобігання і протидії корупції. Свідченням цього є ратифікація Україною ряду міжнародних договорів, імплементація рекомендацій міжнародних інституцій у вітчизняне кримінальне законодавство, розробка та прийняття Верховною Радою України 7 квітня 2011 року законів України № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» та № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», апробація останніх, а також подальша консультаційна та законопроектна робота з їх удосконалення.
Необхідність послідовного розвитку антикорупційного законодавства насамперед зумовлена тим, що будь-яка конвенція, як відзначається у теорії кримінального права, лише закріплює готовність держав-учасниць до подолання того чи іншого явища, зміст же конкретних нормативно-правових актів має бути внутрішньою прерогативою держави. Криміналізуючи певні діяння, законодавцю слід зважати, що спосіб опису явища, щодо якого висловлено міждержавну запобіжну ідею, у кожній правовій системі має свої специфічні особливості (у тому числі побудова речень, лексико-граматичні правила), недостатнє врахування яких нівелює в очах громадськості позитивні цілі, закладені в законі. Так, у вітчизняній правозастосовній практиці є цілий ряд питань, пов’язаних із застосуванням норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за зловживання впливом. За даними проведеного нами емпіричного дослідження – анкетування представників правозастосовних органів, – співзвучність назви ст. 369-2 зі статтею цього ж розділу КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, через використання віддієслівного іменника «зловживання» ускладнює кваліфікацію діянь. У зв’язку зі схожістю конструкцій статей 368, 369-2 КК України виникають труднощі при з’ясуванні змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак зловживання впливом, що призводить до подальшої перекваліфікації діянь або виправдання осіб тощо (у 2011 році у 2 із 7 випадків дії осіб у судовому порядку було перекваліфіковано).
Викладене вище і зумовлює актуальність питання удосконалення кримінального законодавства про відповідальність за зловживання впливом, підвищення дієвості його норм, що дасть змогу значно скоротити масштаби злочинних проявів «фонової корупції».
У кримінально-правовій науці питання кримінально-правової боротьби зі злочинами у сфері службової діяльності досліджували такі вчені, як О.Ф. Бантишев, Д.В. Бараненко, Б.В. Волженкін, А.В. Галахова, О.О. Дудоров, Б.В. Здравомислов, І.Ю. Зейкан, Г.М. Зеленов, В.П. Коваленко, М.Д. Лисов, Р.Л. Максимович, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, О.Б. Сахаров, О.Я. Свєтлов, Т.І. Слуцька, І.В. Терентьєв, В.І. Тютюгін, М.І. Хавронюк, В.Г. Хашев, Ф.В. Шиманський та інші. Норму, яка передбачає кримінальну відповідальність за зловживання впливом, у своїх працях розглядали такі вчені як П.П. Андрушко, Л.П. Брич, В.І. Тютюгін, М.І. Хавронюк тощо. При цьому у більшості випадків наукові дослідження вчених мали комплексний характер, оскільки присвячувалися корупційним правопорушенням у цілому, та містили лише загальний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України.
Окрім робіт зазначених авторів теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також праці українських і зарубіжних учених, зокрема: М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, А.М. Бойка, В.І. Борисова, М.Г. Вербенського, П.А. Вороб’я, С.Б. Гавриша, В.О. Глушкова, Н.О.Гуторової, О.М. Джужі, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, С.Я.Лихової, О.А. Мартиненка, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, А.А.Музики, А.В. Наумова, Б.С. Нікіфорова, В.М. Поповича, О.І. Рарога, А.В. Савченка, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, Є.В.Фесенка, П.Л. Фріса, М.Д. Шаргородського, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та ін.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених службовим злочинам, беручи до уваги зміни, внесені до КК України, особливої актуальності набуває комплексне дослідження нових статей, зокрема норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за зловживання впливом, з огляду на відсутність монографічних досліджень, присвячених кримінально-правовій характеристиці саме зловживання впливом, потребу у наданні рекомендаційних роз’яснень із метою однакового застосування кримінального закону та недопущення неоднозначного тлумачення його норм. Наведене свідчить про необхідність ґрунтовного аналізу самої норми, положень міжнародних документів, досвіду зарубіжних країн, судової практики та підготовки на основі здобутих результатів пропозицій щодо можливих шляхів вирішення спірних питань, які виникають у теорії кримінального права та в практичній діяльності правозастосовних органів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Указу Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002 «Про заходи для подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян», Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911-р, Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347, Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Державного науково-дослідного інституту МВС України на 2012 р.
Тему дисертації розглянуто й затверджено вченою радою Державного науково-дослідного інституту МВС України (протокол від 29 грудня 2010 р. № 6).
Метою дисертаційного дослідження є всебічний науковий аналіз факторів соціальної обумовленості та складу злочину як підстави кримінальної відповідальності за зловживання впливом, а також формулювання на цій основі обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування. Для досягнення цієї мети було визначено такі основні завдання:
– дослідити історичний розвиток кримінальної відповідальності за зловживання впливом та визначити її соціальну обумовленість;
– визначити об’єкт і предмет зловживання впливом;
– розкрити й проаналізувати зміст об’єктивної сторони цього злочину;
– встановити й дослідити суб’єктивні ознаки складу зловживання впливом;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення правозастосовної практики, норми, що передбачає кримінальну відповідальність за зловживання впливом, та внесення відповідних змін до чинного законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а також прирівняних до них осіб.
Предмет дослідження – соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за зловживання впливом і склад злочину.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і завдань дослідження у роботі було використано такі загальнонаукові та спеціальні наукові методи: догматичний застосовувався під час опрацювання законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, з’ясування дійсного змісту ознак, передбачених диспозиціями ст. 369-2 КК, шляхом їх тлумачення з використанням різних способів (розділи 1, 2); метод системного аналізу дав змогу проаналізувати фундаментальні положення сучасної теорії кримінального права, основоположні нормативно-правові акти України – Конституцію України, Кримінальний кодекс України та закони України, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених щодо з’ясування понять, значення, ознак, кримінально-правових проблем зловживання впливом, а також передумов формування кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину (застосовується в усіх розділах дисертації); порівняльно-правовий – для аналізу і порівняння національного та зарубіжного законодавства про відповідальність за зловживання впливом (розділи 2, 3); системно-структурний і функціональний – для дослідження родового та безпосереднього об’єктів зловживання впливом, а також ознак об’єктивної і суб’єктивної сторін, суб’єкта злочину в контексті з’ясування змісту та удосконалення чинного законодавства (розділи 2, 3); метод опитування – під час анкетування працівників органів прокуратури і суду (застосовується в усіх розділах дисертації); статистичний метод забезпечив обґрунтування, аналіз й узагальнення емпіричної інформації, що стосується досліджуваної теми (застосовується в усіх розділах дисертації); метод моделювання – для побудови проекту статті КК України.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці з питань кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного права, теорії держави і права, філософії та соціології.
Нормативну базу дослідження становлять міжнародні правові акти, Конституція України, Кримінальний кодекс України, інші нормативно-правові акти України. У роботі також використано кримінальні кодекси зарубіжних країн, зокрема: Австралії, Австрії, Аргентини, Бельгії, Іспанії, Литовської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Польща, Сполучених Штатів Америки, Таїланду, Французької Республіки, Японії.
Емпіричною базою дослідження є дані статистичної звітності (за 2011 р. і 3 місяці 2012 р.), аналітичні документи Генеральної прокуратури України, узагальнення матеріалів судової практики за 2011 р. і 3 місяці 2012 р., зведені дані вивчення 14 кримінальних справ, порушених за ст. 369-2 КК України, розслідуваних досудовими органами та розглянутих у суді першої та апеляційної інстанцій упродовж 2011 р. і 2 місяців 2012 р. Проведено анкетування 70 працівників органів прокуратури та 50 суддів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням питання соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за зловживання впливом та його складу. Особистий внесок дисертанта полягає у формулюванні та обґрунтуванні ряду нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих термінів і понять, що можуть мати значення для науки, правозастосовчої практики та подальшого удосконалення кримінального законодавства. Найбільш важливими теоретичними висновками і практичними положеннями, які відображають новизну роботи, є:
вперше:
– аргументовано на основі судової практики позицію, згідно з якою розмір (кількісні показники) неправомірної вигоди переважно пов’язаний зі службовим становищем та змістом рішення уповноваженої на виконання функцій держави особи, за вплив на яку та у зв’язку з яким надається неправомірна вигода. Запропоновано диференціювати кримінальну відповідальність за зловживання впливом залежно від розміру неправомірної вигоди, передбачивши як кваліфікуючі ознаки одержання неправомірної вигоди за вплив, незалежно від його характеру – дійсний чи удаваний, на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у великому та особливо великому розмірах;
– з’ясовано, що форми прояву зловживання впливом, з огляду на використання в диспозиціях ст. 369-2 КК України слів «надання» та «одержання», є взаємозалежними, тобто «зустрічними» діями, які у теорії кримінального права називають «необхідною співучастю» або «квазіспівучастю». У зв’язку з тим, що в аналізованій статті не враховано деяких зустрічних дій, пропонується її доповнити;
– обґрунтовано, що вплив, який особа пропонує чи обіцяє (погоджується) здійснити та за здійснення якого їй пропонується чи надається неправомірна вигода, може бути зумовлений довірчими, родинними, близькими, дружніми та іншого роду стосунками такої особи з особою, уповноваженою на виконання функцій держави;
– з’ясовано, що відсутність у нормі, яка передбачає кримінальну відповідальність за зловживання впливом, безпосередньої вказівки на те, що суб’єктом злочину може бути службова особа, не виключає такої можливості, за умови, що обіцяний, запропонований, здійснений нею вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, зумовлено не наданою їй по службі владою чи службовим становищем, а близькими, дружніми чи будь-якими іншими відносинами з останньою. При цьому у випадку, коли за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, неправомірну вигоду отримано службовою особою і цей вплив остання могла здійснити із використанням наданої їй влади або свого службового становища (наприклад, у зв’язку зі службовою залежністю першої), дії винної особи слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 368 КК України. У разі здійснення такою особою обумовленого впливу з використанням владних чи службових повноважень її дії необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. ст. 364 і 368 КК України. Якщо ж службова особа отримала неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, здійснила його, використовуючи при цьому не надану їй по службі владу чи службове становище, а близькі, дружні чи будь-які інші відносини з останньою, винна особа підлягає відповідальності за зловживання впливом та за наявності на те підстав – ще й за ч. 1 ст. 343 або ч. 1 ст. 344 чи ст. 376 КК України;
– аргументовано, що спрямованість дій особи, яка пропонує або надає неправомірну вигоду, зумовлена необхідністю прийняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави, потрібного їй рішення. Під рішенням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, слід розуміти як саму дію з метою вирішення того чи іншого питання, так і результат цієї дії – винесення письмового документа. При цьому ознака законності прийнятого рішення знаходиться поза межами аналізованого складу злочину, а тому на кваліфікацію діяння не впливає;
вдосконалено:
– підходи до гармонізації складових статті, яка передбачає відповідальність за зловживання впливом, у тому числі пропонується внести зміни до диспозицій ст. 369-2 КК України;
– визначення безпосереднього об’єкта зловживанні впливом та запропоновано розуміти під ним суспільні відносини, які виникають у зв’язку зі здійсненням особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діяльності відповідно до нормативно-правових актів, чим забезпечується нормальна (правильна) робота державного апарату та апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Додатковим безпосереднім об’єктом пропонується визначити авторитет органів, які виконують функції держави, а також охоронювані законом блага особи (права і свободи людини і громадянина, власність тощо);
дістали подальшого розвитку:
– положення про те, що вміщене у визначенні неправомірної вигоди (примітка до ст. 364-1 КК України) застереження «без законних на те підстав» необхідно розуміти як одержання, пропозицію, обіцянку, надання особою безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, матеріальних благ, переваг, пільг, послуг або нематеріальних активів, взагалі не передбачених для неї, або хоча й передбачених, але за певних (конкретно визначених нормативно-правовими актами) умов;
– аргументація, що зловживання впливом характеризується прямим умислом, спрямованість дій винних осіб (незалежно від того, чи це суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1, чи частинами 2 і 3 ст. 369-2 КК України) свідчить, що їхні мотиви не впливають на кваліфікацію, однак їх встановлення є необхідним, оскільки вони мають значення при призначенні покарання;
– обґрунтування, що метою суб’єкта злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, є прийняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави, конкретно визначеного та бажаного для неї рішення, а злочину, передбаченого частинами 2 і 3 ст. 369-2 КК України, зважаючи на складність об’єктивної сторони цих діянь, як в сукупності, так і альтернативно – особисте збагачення (прийняття у власність вигод матеріального характеру), прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, торгівля впливом у виді промислу;
– обґрунтування, що вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, здійснений за неправомірну вигоду, перебуває за межами складів злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 369-2 КК України, а тому в разі здійснення такого впливу за отриману вигоду дії особи мають бути піддані правовому аналізу, а якщо вони містять ознаки складу злочину, – повинні одержати самостійну юридичну оцінку.
Практичне значення одержаних результатів визначається пропозиціями стосовно доцільності внесення змін до кримінального законодавства України (лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 13 червня 2012 р. № 04-19/143-1329). Крім того, отримані при проведенні дослідження результати може бути використано:
– у правозастосуванні – при вирішенні судами, слідчими та іншими працівниками правоохоронних органів проблемних питань кваліфікації зловживання впливом, під час підготовки постанов пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (акт впровадження у практичну діяльність Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 р. № 223-695/0/4-12);
– у науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідження питань кримінальної відповідальності за зловживання впливом та інші злочини, що вчиняються у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
– у навчальному процесі – при підготовці та проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсів Загальної та Особливої частин кримінального права України та спецкурсів, присвячених проблемам застосування кримінально-правових норм, а також кримінальній відповідальності за окремі види злочинів, у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах (акт впровадження у навчальний процес Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» від 3 вересня 2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднено у виступах дисертанта на Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ» (м. Львів, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан юридичної науки» (м. Харків, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин (актуальні проблеми та напрями розвитку)» (м. Запоріжжя, 2012 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у десяти наукових роботах: шести наукових статтях, чотири з яких опубліковано у виданнях, що визнані як фахові з юридичних наук та чотирьох тезах виступів на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виконане комплексне дисертаційне дослідження, присвячене кримінальній відповідальності за зловживання впливом, зокрема її соціальній обумовленості та складу злочину за вітчизняним законодавством та з урахуванням іноземного досвіду, дозволив сформулювати такі висновки і пропозиції:
1. Встановлення кримінальної відповідальності за зловживання впливом є цілком обґрунтованим й обумовлюється історичними, загальносоціальними і кримінально-правовими факторами, а прийняття цієї статті кримінального закону відповідає принципам криміналізації.
2. Основним безпосереднім об’єктом зловживання впливом є суспільні відносини, які виникають у зв’язку зі здійсненням особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діяльності відповідно до нормативно-правових актів, чим забезпечується нормальна (правильна) робота державного апарату та апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Додатковим безпосереднім об’єктом є авторитет органів, які виконують функції держави, а також охоронювані законом блага особи (права, свободи людини і громадянина, власність тощо).
Неправомірна вигода як предмет злочинів, у тому числі й зловживання впливом, з огляду на притаманні їй конструктивні ознаки, може мати лише матеріальний характер, оскільки її зміст становлять матеріальні блага та вигоди майнового характеру, вартість яких може бути виражена (оцінена) у грошовому еквіваленті, розмір (кількісні показники) якої безпосередньо пов’язаний зі службовим становищем та змістом рішення уповноваженої на виконання функцій держави особи, за вплив на яку та у зв’язку з яким вона надається. Враховуючи викладене, пропонується диференціювати кримінальну відповідальність за одержання неправомірної вигоди залежно від її розміру, передбачивши як кваліфікуючі ознаки зловживання впливом одержання неправомірної вигоди у великому та в особливо великому розмірах.
3. За конструкцією об’єктивної сторони склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 369-2 КК України, є формальним, а частинами 2 і 3 ст. 369-2 КК України, – усічено формальним (оскільки здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, для кваліфікації цього діяння за ст. 369-2 КК України законом не вимагається, достатньо лише встановити таку обумовленість), визнається закінченим із моменту вчинення однієї з дій, передбачених диспозиціями статті.
З огляду на криміналізацію у ч. 1 статті 369-2 КК України «пропозиції неправомірної вигоди», а у ч. 2 статті 369-2 КК України – «пропозиції здійснити вплив за надання неправомірної вигоди», цілком логічним та необхідним вбачається доповнення диспозицій ч. 1 та ч. 2 цієї статті після слова «пропозиція» словом «обіцянка». Проведений порівняльно-правовий аналіз норм міжнародних документів, кодифікованих актів зарубіжних країн свідчить про необхідність передбачити кримінальну відповідальність за «вимагання неправомірної вигоди без її одержання». Викладене вище, а також зміст ч. 3 ст. 369-2 КК України обумовлюють встановлення у цій статті аналогічно статтям 368-3, 368-4 та 369 КК України спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності.
4. Суб’єктом зловживання впливом є будь-яка фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Зловживання впливом характеризується прямим умислом, корисливим або будь-яким іншим мотивом – низьким (суспільно небезпечним), суспільно нейтральним або суспільно позитивним – і спеціальною метою.
5. Для удосконалення правового регулювання кримінальної відповідальності за зловживання впливом пропонується диспозиції ст. 369-2 КК України викласти у такій редакції:
«Стаття 369-2. Зловживання впливом
1. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди будь-якій особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, –
карається…
2. Одержання неправомірної вигоди за вплив, дійсний чи удаваний, на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вимагання такої вигоди або пропозиція, обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди, –
карається…
3. Одержання неправомірної вигоди за вплив, дійсний чи удаваний, на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у великому розмірі, або поєднане з вимаганням такої вигоди, –
карається…
4. Одержання неправомірної вигоди за вплив, дійсний чи удаваний, на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у особливо великому розмірі, –
карається…
5. Здійснення у будь-якій формі впливу, за який було запропоновано (обіцяно), надано неправомірну вигоду, на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, –
карається…
6. Особа, яка пропонувала, надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання неправомірної вигоди або якщо після пропозиції чи надання неправомірної вигоди вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом порушувати кримінальну справу.
Примітка. 1. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені в пунктах 1–3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
2. Неправомірною вигодою у великому розмірі вважаються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливо великому розмірі – на суму, що перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації : Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Денис Сергійович Азаров. – К., 2002. – 246 с.
2. Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Беньківський В. О., Кобзаренко П. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Київський ун-т ім. Т. Шевченка / П. С. Матишевський (ред.). – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
3. Андрушко П. П. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 9. – С. 28 – 88
4. Андрушко П. П. Злочини у сфері службової діяльності : навчальний посібник / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська. – К. : Юрисконсультант, 2006. – 342 с.
5. Андрушко П. П. Корупційні правопорушення та корупційні злочини як їх різновид : співвідношення і диференціація відповідальності за їх вчинення / П. П. Андрушко // Право України.– 2010. № 9. – С. 90 – 101.
6. Андрушко П.П. Напрями вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за корупційні діяння / П.П. Андрушко // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми. Матеріали міжнародної наукової конференції, Донецьк, 17−18 листопада 2006 року. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – 360 с.
7. Андрушко П. П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань країни / П. П. Андрушко. – К.: Атіка, 2012. – 332 с.
8. Асейкін Р. В. Підстави та принципи криміналізації посягання на об’єкти культурної спадщини України. / Р. В. Асейкін // Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского – Серия «Юридические науки». – Том 24 (63). – № 1. 2011. – С. 225 – 231.
9. Ахметшин Х. М., Игнатов А. Н., Котов В. П., Красиков Ю.А. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.М. Лебедева.– М.: Издательство НОРМА, 2003. – 880 с.
10. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть : [учебник] / Бажанов М. И. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 167 с.
11. Бакай М. Кримінально-правова характеристика зловживання впливом як виду злочину за міжнародними антикорупційними нормативно-правовими актами / М. Бакай // Право України. – 2011. – № 8. – С. 351 – 359.
12. Бантишев О. Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації) : навчальний посібник / О. Ф. Бантишев. – К. : МАУП, 2002. – 128 с.
13. Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части / орд. проф. Ун-та св. Владимира Леонид Сергеевич Белогриц-Котляревский. – Киев–Петербург–Харьков : Южно–Русское кн-во Ф.А.Иогансона, – 1903. – 618 с.
14. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути её реализации / Н. А. Беляев – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. – 175 с.
15. Біла І. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика / І. Біла // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 1 (28). – С. 217 – 226
16. Борисов В. И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины : Дис…д-ра юрид. наук. : 12.00.08 / Вячеслав Иванович Борисов. – Х., 1992. – 399 с.
17. Брич Л. П. Кримінально-правова кваліфікація корупційних діянь з врахуванням нового антикорупційного законодавства України / Л. П. Брич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2. – С. 250 – 263.
18. Брич Л. П. Кримінально-правова кваліфікація корупційних діянь (з урахуванням диференціації юридичної відповідальності за новим антикорупційним законодавством України) / Л. П. Брич // Юридичний вісник України – 2010. № 19 (775). – С. 14-15.
19. Брич Л. П. Про проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення / Л. П. Брич // Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування і перспективи удосконалення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13–15 квітня 2007 р. – У 2-х ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 2 – 338 с.
20. Брич Л.П. Про проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» / Л. П. Брич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 1. – С. 214 – 222.
21. Вакулик О. О. Проблеми протидії примушуванню давати показання в Україні та інших державах / О. О. Вакулик // Юридична Україна. – 2009. – № 4 (76). – С. 90 – 93.
22. Венгрова Л. Рейдерство – міф чи реальність? /Л.Венгерова // Юридична газета. – 2009. – № 44. – 2 листопада.
23. Вербенський М.Г. Транснаціональна злочинність : кримінологічна характеристика та шляхи запобігання : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / М. Г. Вербенський ; Дніпропетр. нац. ун-т внутр. справ. – Д., 2010. –40 с.
24. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Р.В. Вереша ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 279 с
25. Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня 2012 року у справі № 2490/11-194/2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua
26. Вирок Белгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2012 року у справі №1505/2583/2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua
27. Вирок Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг від 23 травня 2012 року у справі № 1/413/388/12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua
28. Вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 червня 2012 року у справі № 1-87/12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua
29. Вирок Київського районного суду міста Харкова від 15 травня 2012 року у справі № 2018/6252/2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua
30. Вирок Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 червня 2012 року у справі № 2020/3778/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua
31. Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01 грудня 2011 року у справі № 1-267/11. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua
32. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 08 грудня 2006 року на проект Закону України від 17 листопада 2006 року № 2112 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1? pf3511=30762
33. Висновок Головного юридичного управління Верховної Ради України до проекту Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zwebn/webpr
34. Волженкин Б. В. Служебные преступления / Б. В. Волженкин. – М. : Юристъ, 2000. – 368 с.
35. Волков Б. С. Мотивы преступлений (уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Волков Б. С. – Казань : Казан. ун-т, 1982. – 50 c.
36. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування та розвитку кримінального законодавства / С.Б.Гавриш – К. : Верховна Рада України, Інститут законодавства, 2002. – 633 с.
37. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4 – 15.
38. Гега П.Т. Про деякі недоліки антикорупційного законодавства в Україні / П.Т. Гега, Л.І. Поліщук // Боротьба з організованою злочинністю (теорія і практика): наук.-практ. Журнал. – 2009. – № 21. – С. 156-163.
39. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В.К.Глистин – Л. : Ленинград. ун-т, 1979. – 128 с.
40. Гончарук Г.О. Реалізація заходів подолання та попередження корупції в органах державної влади // Г.О. Гончарук. Коментар фахівців (Архів 2005) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/6678
41. Горбатий Р. Питання кваліфікації давання хабара відповідно до чинного кримінального законодавства України / Р. Горбатий: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ekpu.lublin.pl/naukidni/gorbatyj/gorbatyj.html.
42. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15
43. Грек Т.Б., Грек Г.Б. Відповідальність за корупцію в світлі міжнародно-правових актів / Т.Б. Грек, Г.Б. Грек // Адвокат № 4 (127) – 2011. – С. 39 – 42.
44. Губарєва І. О. Оцінка якості державних програм боротьби з корупцією в Україні / І. О. Губраєва // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України – 2011. № 2 – С. 63 – 75.
45. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С.Дагель, Д.П.Котов; Науч. ред.: Горский Г.Ф. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 c.
46. Дагель П.С. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / П. С. Дагель, Г. А. Злобин, С.Г. Келиа ; отв. Ред. В. Н. Кудрявцев, А. М. Яковлев. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
47. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве / П.С.Дагель // Ученые записки ДДУ. – Владивосток, 1968. – Вып. 21. – Ч. 1.– С.73 – 76.
48. Дагель П. С. Теоретические основы установления вины : [учеб. пособ.] / П. С. Дагель, Р. И. Михеев. – Владивосток : Дальневост. гос. ун-т, 1975. – 167 с.
49. Джужа О. М., Василевич В. В., Кирилюк А. В. Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології / О. М.Джужа, В. В.Василевич, А. В. Кирилюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 6 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mndc.nainau.kiev.ua/Gurnal /8text/g8_16.htm.
50. Джуджа О.М., Кирилюк А.В. Кримінологічна експертиза як засіб удосконалення законотворчого процесу /О.М.Джужа, А.В.Кирилюк //Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2003. - № 8. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://mndc.nainau.kiev.ua/Gurnal/8text/g8_16.htm.
51. Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: монография / В.Н. Дремин. – Одесса: Юридическая литература, 2009. – 613 с.
52. Дроздов А. В. Человек и общественные отношения / А.В.Дроздов. – Л. : ЛГУ, 1966. – 124 с.
53. Дрьомов С.В. Корупція в Україні : причини поширення та механізми протидії. Зелена книга державної політики : монографія / С.В. Дрьомов, Ю.Г.Кальниш, Г.О. Усатий [та ін.]. – К. : Видавничий центр НУБіП України, 2011. – 91 с.
54. Дудоров О. О. Посадові злочини [методичні вказівки до вивчення глави Особливої частини Кримінального кодексу України для студ. фак. управління зі спеціальності 6.0607 Правознавство] / О. О. Дудоров // Навчально-наукове об’єднання «Запорізький університет», Азовський регіональний інституту управління. – Бердянськ, 1997. – 43 с.
55. Дудоров О. О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / О. О. Дудоров ; Київський університет ім. Тараса Шевченка. – К., 1994. – 24 с.
56. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Н.Д.Дурманов – М.-Л. : АН СССР, 1948. – 213 с.
57. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7 –11.
58. Емельянов В. П. Терроризм – как явление и как состав преступления / В.П.Емельянов. – Харьков : Право, 1999. – 272 с.
59. Ермакова Л. Д. Понятие соучастия / Л. Д. Ермакова // Энциклопедия уголовного права. – СПб., 2007. – Т. 6. – Соучастие в преступлении. – С. 3 – 123.
60. Задорожний А.А. Злочини у сфері службової діяльності як об’єкт кримінологічного дослідження / А.А. Задорожний // Вісник Вищої ради юстиції. – № 3 (7) 2011. – 2011. – С. 111–121.
61. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології [Текст] : у 3 кн. / А. П. Закалюк. – К. : Ін Юре, 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – [Б. м.] : [б.в.], 2007. – 706 c.
62. Закон України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1955-15
63. Закон України від 01 червня 2010 року № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2289-17
64. Закон України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат». [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3425-12
65. Закон України від 02 червня 2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17
66. Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2344-14
67. Закон України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2346-14
68. Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5076-7/page?text=%E2%F2%F0%F3%F7
69. Закон України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру». [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1789-12
70. Закон України від 07 квітня 2011 року № 3206-VІ «Про засади запобігання і протидії корупції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/3206-17
71. Закон України від 07 квітня 2011 року № 3207-VI«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3207-17/ed20120617
72. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17
73. Закон України від 10 березня 2010 року № 1962-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1962-17/ed20110105
74. Закон України від 11 червня 2009 року № 1508-VI «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg= 150817&test=4/UMfPEGznhhhi
75. Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/1023-12
76. Закон України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1280-15
77. Закон України від 19 червня 2003 року № 966-IV «Про соціальні послуги» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/966-15
78. Закон України від 21 грудня 2010 року № 2808-VІ «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2808-17/ed20110105
79. Закон України від 23 грудня 2009 року № 1787-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1787-17/ed20091230
80. Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1875-15
81. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»: Науково-практичний коментар // Відп. ред.: С. В. Ківалов і Є. Л. Стрельцов. – Х. : Одіссей, 2011. – 344 с.
82. Заславська М.Г. Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей: соціальна обумовленість і склад злочину: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 /М.Г.Заславська / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2006. – 18 с.
83. Зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради України від 15 квітня 2009 року до проекту Закону України від 23 листопада 2007 року № 0875 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511 =30762
84. Звіт Міністерства юстиції України «Про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році» / Міністерство юстиції України квітень 2012 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/anti_corruption_report_11
85. Іванов Ю. Ф. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц.] / Ю.Ф.Іванов. – К. : КНЕУ, 2003. – 354 с.
86. Ігнатов О. М. Загальний кримінологічний аналіз Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» як заходу протидії корупції / О.М. Ігнатов // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. № 2. – 2011. – С. 90 – 94.
87. Ігнатов О. М., Кашкаров О. О. Соціальні та соціально-політичні принципи криміналізації незаконного отримання винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації. / О.М. Ігнатов, О.О. Кашкаров // Кримський юридичний вісник. – Випуск 3 (10). – Частина ІІ. – 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc...3.../07.pdf
88. Індекс сприйняття корупції за 2009 рік: Офіційний сайт Трансперенси Интернешнл – провідної всесвітньої неурядової організації протидії корупції. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.transparency.org.ru/doc/BPL
89. Казимирчук В. П. Право и методы его изучения / В.П.Казимирчук – М. : Изд. : Юридическая литература, 1965. – 204 с.
90. Калмыков П. Д. Учебник уголовного права: Части общая и особенная / составленно по лекциям профессора Петра Давидовича Калмыкова; сост.: А.Любавский. – СПб. : тип. т-ва «Обществ. польза», – 1866. – 551 с.
91. Карпушин М. П., Курляндский В. И. Уголовная ответственность и состав преступления / М.П.Карпушин, В.И.Курляндский. – М. : «Юрид. лит.», 1974 – 232 с.
92. Квициния А.К. Взяточничество и борьба с ним / А.К.Квициния. – Сухуми : Алашара, 1980. – 183 с.
93. Кладков А. В. О мотивах и целях умышленного убийства в связи с выполнением потерпевшим служебного или общественного долга / А.В. Кладков //Учен, зап. Перм. ун-та. № 204 1969. С. 3 – 35.
94. Конвенция об уголовной ответственности за коррупцию [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http:// conventions.coe.int/Treaty/rus /Treaties/Html/173.htm
95. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
96. Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.unodc.org/ pdf/crime/convention_corruption/signing/Convention-r.pdf;
97. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 12 грудня 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nau.kiev.ua/nau10/ukr/show.php?uid=1014.4947.0.
98. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
99. Конференція сторін Конвенції ООН проти корупції. Четверта сесія. Марракеш, Марокко, 24-28 жовтня 2011 року. – Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/control/uk/publish/article?art_id=48329&cat_id=46352
100. Конференция государств-участников Конвенции Организации Объединенных Наций против коррупции. Обзор хода осуществления Конвенции Организации Объединённых Наций против коррупции. Возобновлённая третья сессия. – Вена – 14-16 ноября 2012 года. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: CAC/cosp/irg/1/1/1/Add.8
101. Конференция государств-участников Конвенции Организации Объединенных Наций против коррупции. Обзор хода осуществления Конвенции Организации Объединённых Наций против коррупции. Третья сессия. – Вена – 18- 22 июня 2012 года. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: CAC/cosp/irg/1/1/1/Add.3
102. Костин А.И. Кризис цивилизации, стратегия устойчивого развития ы проблема политического выбора / А. Костин // Вестник Московского университета. – 2004. - № 5. – С. 38-62
103. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Загальна частина : [курс лекцій] / Коржанський М. Й. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
104. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива / М.Й.Коржанський. – К. : Ґенеза, 1998. – 592 с.
105. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : [лекція] / М.Й.Коржанський – К. : НАВСУ, 1997. – 112 с.
106. Коржанський М. Й. Ще раз про об’єкт злочину / М. Й. Коржанський // Юридичний вісник України. – 1996. – № 29. – С. 23 – 25.
107. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И.Коржанский – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
108. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Н.И.Коржанский – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1976. – 188 с.
109. Коржанский Н. Установление вины / Н. Коржанский // Юрид. практика. – 1997. – № 3 (37)–февр. – С. 5 – 6.
110. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А.И. Коробеев. – Владивосток : Дальневост. ун-т , 1987. – 268 с.
111. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): Учебное пособие. /А.И.Коробеев – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986 – 80с.
112. Кострова М.Б. Язык уголовного закона: ясность, простота, доступность / М.Б. Кострова // Уголовное право в ХХІ веке : материалы Междунар. науч. конф. на юрид. фак. МГУ им. М.В. Ломоносова (г. Москва. 31 мая – 1 июня 2001 г.). – М.: ЛексЭст, 2002. – С. 163 – 172.
113. Кочерова Н. О. Відмежування злочину, передбаченого статтею 369-2 Кримінального кодексу України, від зловживання службовим становищем / Н. О. Кочерова // Сучасний стан юридичної науки: збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції. – Харків : Асоціація аспірантів-юристів, 2012. – С. 89 –91.
114. Кочерова Н. О. Зарубіжний досвід боротьби зі зловживанням впливом / Н. О. Кочерова // Наука і правоохоронна діяльність. – 2012. – № 3 (17) – С. 35 – 42.
115. Кочерова Н. О. Історико-правовий аналіз становлення кримінальної відповідальності за зловживання впливом / Н. О. Кочерова // Кримінальне судочинство. Судова практика у кримінальних справах: науково-практичний юридичний журнал. – 2012. – № 2. – С. 7 – 15.
116. Кочерова Н. О. Поняття «неправомірної вигоди» як предмета зловживання впливом (ст. 369-2 КК) / Н. О. Кочерова // Правове регулювання суспільних відносин (актуальні проблеми та напрями розвитку): збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Запоріжжя : Запорізька міська громадська організація «Істина», 2012. – С. 81 – 83.
117. Кочерова Н. О. Поняття суб’єкта злочину, передбаченого статтею 369-2 Кримінального кодексу України / Н. О. Кочерова // Митна справа: науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності. – 2012. – № 4 (82), част. 2, книга 2, липень – серпень 2012 року. – С. 94 – 98.
118. Кочерова Н. О. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 369-2 Кримінального кодексу України / Н. О. Кочерова // Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2012. – С. 94 – 95.
119. Кочерова Н. О. Характеристика об’єктивної сторони зловживання впливом / Н. О. Кочерова // Наука і правоохоронна діяльність. – 2012. – № 2 (16) – С. 39 – 47.
120. Краткий философский словарь / под ред. Розенталя М., Юдина П. – [4-е изд., доп., испр.]. – М. : Госполитиздат, 1955. – 568 с.
121. Кригер Г. А. Еще раз о смешанной форме вины / Г. А. Кригер // Сов. юстиция. – 1967. – № 3. – С. 6 – 7.
122. Кригер Г. А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве // Г. А. Кригер // Вестник московского университета. – 1955. – № 1. – С. 111 – 123.
123. Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27 січня 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc
124. Кримінальне право України. Загал. частина: підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Бенківський В. В. та ін] ; за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 506 с.
125. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ ; Харків : Юрінком Інтер ; Право, 2001. – 416 с.
126. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Бенківський В. В. та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 512 с.
127. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч. для юрид. вузів і фак.] / за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Харків : Право, 1997. – 368 с.
128. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-е вид., перероб. і допов.] – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
129. Кримінальне право України. Загальна частина :Підручник [Ю. А. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько, О. О. Дудоров та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [3-тє вид.]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
130. Кримінальне право. Загальна частина : підруч. / [ Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; за ред. М. І. Мельник, В. А. Клименко. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
131. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко, та ін.] ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-є вид., перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
132. Кримінальне право. Особлива частина : підручник / [Відп. ред. В.І.Шакун] – К. : НАВСУ – Правові джерела, 1999. – 896 с.
133. Кримінальне право України. Особлива частина [підручник для студентів юрид. вузів і фак.] / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, С. Я. Лихова та ін. ; За ред. П. С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
134. Кримінальне право України. Особлива частина : Підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко, М. І. Мельник та ін. За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та доп. – К. : Атіка, 2009. – 744 с.
135. Кримінальний кодекс України вiд 05 квітня 2001 року № 2341-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14
136. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар. Видання восьме, перероблене та доповнене / Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. – Х. : Одіссей, 2012. – 904 с.
137. Кримінальний кодекс України : чинне законодавство із змінами і допов. на 23 січня 2012 року : (Відповідає офіц. текстові) – К. : Алерта ; ЦУЛ. – 182 с.
138. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 376 с.
139. Кримінологія : підручник для студ. вищ. навч. закл. / О. М. Джужа, Я.Ю. Кондратьев, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко та ін..; за заг. ред. О.М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
140. Кудрявцев В. М. Проблеми визначення ознак об’єктивної сторони посягання на життя носіїв судової влади або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя / В. М. Кудрявцев // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 9. – С. 54 – 62.
141. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. Госюриздат., 1960 – 244 с.
142. Кудрявцев В. Н. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1982 с. – 304 с.
143. Кузнецов А. В. Уголовное право и личность / А.В.Кузнецов. – М. : Юрид. лит., 1977. – 168 с.
144. Кузнєцов В. Комп’ютерна інформація як предмет крадіжки / В.Кузнєцов // Право України. – 1999. – № 7. – С. 85–88.
145. Курс советского уголовного права : [в 5 т.] / [М. Д. Шаргородский, И. И. Солодкин, С. А. Домахин и др.] ; отв. ред. Н. А. Беляев (т. 1–5), М. Д. Шаргородский (т. 1–3). – Л. : ЛГУ, 1968 – 1971. – Т. 1. Часть общая. – 1968. – 646 с.
146. Курс советского уголовного права : [в 6 т.] / А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, Г. Л. Кригер ; ред. кол. : А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. – М. : Наука, 1970–1971. – Т. 5 : Часть Особенная. Преступления против личности, ее прав. Хозяйственные преступления. – 1971. – 571 с.
147. Курс советского уголовного права : [в 6 т.] / А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, Г. Л. Кригер ; ред. кол. : А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. – М. : Наука, 1970–1971. – Т. 6. Особенная часть. Преступления против государственного аппарата и общественного порядка. Воинские преступления / В. Ф. Кириченко, Ш. С. Рашковская, Н. А. Стручков и др. – 1971. – 559 с.
148. Курс уголовного права : Общая часть : [в 2 т.] : учебник для вузов / [Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крылова и др.] ; под ред. Н. Ф.Кузнецовой, И. М.Тяжковой. – М. : ЗЕРЦАЛО, 1999. Т.1 : Учение о преступлении. – 1999. – 592 с.
149. Кушниренко С. Об имплементации в национальное законодательство России международных правовых норм, направленных на усиление борьбы с кор.-рупцией / С. Кушниренко, А. Зоточкин // Уголовное право. – 2006. – № 6. – С. 106-110.
150. Кушниренко С.П. Субъекты взяточничества / С.П. Кушниренко // Следователь. – 2007. – № 2. – С. 6-10.
152. Лаврінчук І. П. Пільги // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енциклоп., 2002. – Т. 4. – 720 с.
153. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович. – К., 2005. – 262 с.
154. Лизогуб Ярослав. Зловживання впливом (ст. 369-1 КК України): проблеми мовної конструкції юридичного складу / Я. Лизогуб [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://justinian.com.ua/article.php?id=3443
155. Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект) : дис.. … д-ра. юрид. наук : 12.00.08 / О. М. Литвак. – Х., 2001. – 370 с.
156. Лукашук И.И. Международно-правовые формы борьбы с коррупцией / И.И. Лукашук // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы : сб. мат. Междунр. науч.-практ. конф. (г. Москва, 9-10 сентября 1999 г.) / [Под ред. В.В. Лунева]. – М. : Юристь, 2001. – С. 85-98.
157. Лукьянов А. Противодействовать «торговле влиянием» / А. Лукьянов. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.kz/analytics/4498994-protivodejjstvovat-torgovle-vlijaniem.html
158. Лунєєв В. В. Коррупция, учтенная и фактическая / В. В. Лунєєв // Государство и право, 1996. № 8. – С. 78 – 90.
159. Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: [монографія] / Р.Л. Максимович. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ. 2008. – 304 с.
160. Мальцев В. В. Принципы уголовного законодательства и общественно опасное поведение / В. В. Мальцев // Гос-во и право. – 1997. – № 2 – С. 98 – 102.
161. Мартиненко О.А. Верховенство права як провідний принцип реформування органів внутрішніх справ / О.А. Мартиненко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : umdpl.info/files/docs/1309246163.doc
162. Мартиненко О. Доступність для суспільного контролю розслідувань за фактами катувань та жорстокістю поводження : актуальні завдання правоохоронних органів / О. Мартиненко // Право України. – 2011. – № 7. Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.info-pressa.com/article-1108.html
163. Мартиненко О. Кримінологічний вимір ціни та рівня латентності злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України / О. Мартиненко // Вісник Нац. ун-ту вн. справ. – 2005. – № 31. Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/chv/uk/publish/article/113442;jsessionid=2BE0805C389ED1580B574DA860353321
164. Матишевський П. С. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч. для студ. юрид. вузів і фак.] / Павло Семенович Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
165. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / Маты