КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ЩОДО ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

БРАЙЛОВСЬКА Алла Ігорівна
УДК 343.62

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ЩОДО ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

Спеціальність 12.00.08. – кримінальне право і кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
МИРОШНИЧЕНКО Наталія Анатоліївна,
кандидат юридичних наук, професор
кафедри кримінального права

Одеса – 2012

ЗМІСТ
Вступ………………...……………………………………………………….................4
Розділ 1 Генезис законодавства щодо охорони життя і здоров’я дітей від неналежного виконання обов’язків …………….................................................14
1.1 Історія розвитку вітчизняного та іноземного законодавства з питання відповідальності за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей……...................................................................................................14
1.2 Соціальна обумовленність криміналізації неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей...................................................45
Висновки до розділу 1……………………………...........…………....……………...62
Розділ 2 Об’єктивні ознаки неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей………………………..........................................65
2.1 Об’єкт неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей………....…………………………………..........................................65
2.2 Об’єктивна сторона неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей………………………….......................................................96
Висновки до розділу 2…………………………....……...........……………………133
Розділ 3 Суб’єктивні ознаки неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей……….....……..................................................137
3.1 Суб’єкт неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей…………………………….....………..............….............................137
3.2 Суб’єктивна сторона неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей………………….................................................................162
Висновки до розділу 3………………………………...............…………………....180
Висновки……………………………………………...........……………………......182
Додаток А..............................................................................................................191
Додаток Б..............................................................................................................194
Додаток В..............................................................................................................199
Додаток Д..............................................................................................................200
Додаток Ж.............................................................................................................204
Список використаних джерел……………………..........……………………….206

ВСТУП

Актуальність теми. Суспільство потребує закріплення тих видів соціальних відносин, які спрямовані на задоволення нагальних потреб, шляхом створення системи статусів, ролей та санкцій. У контексті цього можна зазначити, що закріплення у спеціальній статті КК України відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей відбулося також через необхідність у державі підвищеного захисту дітей. Існування зазначеної потреби підтверджують такі соціальні фактори.
Для України характерним є старіння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж минулого століття, частка дітей знизилася з приблизно 40% на початку ХХ ст. століття до 15% на початку ХХІ ст. Проте не слід забувати, що від того, яким за чисельністю, станом здоров’я, моральними та культурними якостями буде населення, залежить майбутнє країни.
Актуальність розгляду обраної теми підтверджується відомостями і про стан здоров’я дітей в Україні. За даними статистики, в Україні майже на 4% зріс рівень захворюваності серед неповнолітніх. Аналіз стану здоров'я вихованців будинків дитини свідчить, що тільки 1,5% із загальної їх кількості можна віднести до здорових. Отже, високий показник захворюваності при відносно невеликому відсотку дітей у суспільстві підкреслює важливість правової охорони дитинства, зокрема життя і здоров’я неповнолітніх, вказує на наявність високої соціальної зацікавленості у збільшенні кількості здорових дітей, збереженні їхнього життя.
У зв’язку із цим, важливим є подолання зазначених негативних явищ, що зумовлює актуалізацію кримінально-правових заходів протидії невиконанню чи неналежному виконанню обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей.
Крім того, під час проведення анкетування 99% опитаних підтримали необхідність криміналізації діянь, передбачених ст. 137 КК України.
При визначенні актуальності питання захисту дітей важливим показником є також наявність в Україні великої кількості дитячих будинків, притулків і шкіл-інтернатів. Так, за даними державної статистики, в Україні 100 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Окрім того, серед дітей-сиріт лише 3% – фактичні сироти, решта – сироти при живих батьках. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що діти-сироти і діти, що залишилися без турботи батьків, перебувають у цілковитій залежності від представників адміністрації або педагогічного персоналу, внаслідок чого невиконання чи неналежне виконання ними обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей може призвести як до завдання фізичних ушкоджень, так і до смерті дитини.
Окрім того, найважливішими показниками злочину є тяжкість та шкідливість його наслідків. Тяжкість наслідків злочину визначаються відносною можливістю їх вимірювання. У випадку вчинення злочину, передбаченого ст. 137 КК України, наслідки у більшості випадків (за виключенням смерті) не піддаються конкретному вимірюванню (оскільки здоров’я та життя не мають грошового еквіваленту), однак незважаючи на це, вони не перестають реально існувати та не втрачають свого значення як елемента складу злочину. Так, найвищою суспільною небезпекою характеризуються ті злочини, наслідки яких не може бути усунено взагалі (так звані особливо тяжкі наслідки), наприклад, смерть потерпілого, що передбачено як наслідок у ч. 2 ст. 137 КК України. У зв’язку із цим криміналізація невиконання або неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я дітей, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього, є більш ніж обґрунтованою і потребує особливої уваги і прагнення до досконалості у формулюванні цієї норми.
Отже, вимоги які ставляться перед сучасним суспільством щодо захисту прав неповнолітніх та представництва їх інтересів обумовлюють необхідність більш суворого дотримання діючого законодавства, а також створення нових або вдосконалення існуючих норм правового регулювання у цій сфері суспільних відносин, оскільки «ефективність боротьби зі злочинністю кримінально-правовими засобами залежить … від того, наскільки досконалим є застосовуваний закон».
Кримінально-правовим проблемам охорони життя та здоров’я дітей присвячено значну кількість наукових робіт. Суттєвий внесок у розвиток теоретичних уявлень та в удосконалення правозастосування щодо поставленої проблематики внесли такі науковці як О.М. Балакірєва, А. М. Белякова,
А. О. Бесєдіна, В.І. Борисов, С.А. Вегера, В.В. Вітвицька, Л.С. Волинець, В.О. Глушков, І.К. Городецька, Т. В. Гришко, Г. М. Даниленко, Т.А. Денисова, В. Д. Єрмаков, І. В. Жилінкова, М.Г. Заславська, В.О. Іващенко, Д. С. Карьов, Л. В. Кевлова, С.Г. Киренко, Ю. О. Костенкова, Н. М. Крестовська,
Л. О. Кузмічьова, Г.В. Лактіонова, А.В. Ландіна, Г. М. Міньковський,
Г. Г. Мошак, В. О. Навроцький, О. М. Нечаєва, В. С. Орлова, О.П. Петращук, Н.В. Плахотнюк, Б. П. Пузанова, Р.Д. Риндзюнський, О.П. Рябчинська,
В. І. Сєліверстова, В. С. Тадевосян, І. О. Фесенко, С. Н. Шаховська, Н.В. Шость, Р. Т. Шуба, Н.С. Юзікова та ін.
Однак, незважаючи на наявність великої кількості наукових праць щодо питань захисту життя та здоров’я дітей, актуальність роботи обумовлена й тим, що до теперішнього часу залишаються дискусійними питання розмежування суміжних складів злочинів із діянням, передбаченим ст. 137 КК. Крім того, в указаній кримінально-правовій нормі містяться оціночні поняття, які по-різному тлумачяться, що призводить до наявності великого проценту помилок у матеріалах практики при відносно низькому показнику порушених кримінальних справ за ст. 137 КК.
Крім того, аналіз даних Департаменту інформаційних технологій МВС України щодо кількості порушених кримінальних справ за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей у період з 2001 р. по 2011 р. свідчить про зростання фактів вчинення вказаних злочинів. Так, у період з 2002 р. по 2005 р. в Україні протягом року порушувалося 25 – 26 кримінінальних справ. У 2006 р. цей показник збільшився до 33 кримінальних справ, у 2007 р. – 39, у 2008 р. – 28, у 2009 – 37 кримынальних справ, а у 2010 р. – 31 кримінальна справа.
Отже, виходячи із зазначеного, можна окреслити перспективи подальшого розвитку у напрямку захисту життя та здоров’я дітей, а саме – розробку найбільш досконалого формулювання та тлумачення ст. 137 КК.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Положення, викладені в дисертації, ґрунтуються на напрямах окремих положень Указа Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» від 24 січня 2001 р. № 42/2001, Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України № 228-IV від 21.11.2002 р. [14], Закону України «Про охорону дитинства», прийнятого Верховною Радою України 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ, Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», прийнятого Верховною Радою України 02 червня 2005р. № 2623-IV [16], Указу Президента України «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 16 грудня 2011 р. № 1163/2011.
Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» «Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України» на 2006–2010 рр., який є складовою частиною наукового дослідження Національного університету «Одеська юридична академія» за темою «Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970) та за темою «Механізм кримінально-правового впливу в умовах сталого розвитку» ( 2011–2015 рр.).
Тему дослідження затверджено та уточнено рішеннями Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія» (протокол № 2 від 28.10.2008 р. та протокол № 5 від 14.07. 2011 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз проблем, пов’язаних із кримінально-правовою кваліфікацією невиконання чи неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей, формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-правової охорони дітей від злочину, передбаченого ст. 137 КК України.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:
дослідити еволюцію становлення законодавства про захист життя та здоров’я дітей на міжнародному та національному рівнях;
з’ясувати соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей;
визначити родовий, видовий та безпосередній об’єкти неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей;
визначити зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак невиконання чи неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей;
виявити кримінально-правовий зміст поняття «невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей» та діяннь, які ним охоплюються;
дослідити проблемні питання при кваліфікації діяння, передбаченого ст. 137 КК, у тому числі здійснити відмежування цього злочину від суміжних посягань;
дослідити можливі зміни в регламентації відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей та визначити їх позитивні та негативні сторони.
Об’єктом дослідження є злочинна діяльність щодо невиконання чи неналежного виконання обов’язків відповідних суб’єктів у сфері забезпечення охорони життя та здоров’я дітей.
Предметом дослідження є кримінально-правова кваліфікація неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей.
Методи дослідження. Під час дослідження застосовувалися такі методи: історичний – було використано при вивченні історичних аспектів та генезису правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (п. 1.1); формально-догматичний – служив для аналізу ст. 137 КК України з погляду на конструювання диспозиції норми, сприяв виявленню недоліків у її побудові та формулюванні пропозицій щодо їх усунення (п. 2.2); метод юридичної герменевтики використовувався для розуміння і тлумачення суті законодавчого тексту, а також для визначення прийомів його формулювання і сприйняття (п.п. 2.1, 3.2), статистичний метод – використано при вивченні кримінальних справ, порушених за ст. 137 КК України, що дало змогу отримати дані стосовно поширення цього злочину на території України, про осіб, які вчинили цей злочин (п.п. 1.2, 3.1); соціологічний метод – використано при дослідженні соціальних явищ та процесів, які призводять до вчинення невиконання чи неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (п. 1.2).
Емпіричну базу дослідження становлять: 1) результати анкетування 100 практичних працівників ОВС України в Одеській, Кіровоградській, Миколаївській та Херсонській областях щодо питань ефективності застосування кримінально-правової норми про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей, а також щодо проблемних питань кваліфікації під час порушення та розслідування кримінальних справ, передбачених ст. 137 КК; 2) матеріали 260 кримінальних справ, розглянутих судами України за період з 2001 р. по 2011 р.
Наукова новизна одержаних результатів. У ході дисертаційного дослідження розроблено окремі базові для дослідження питання – визначено поняття «невиконання чи неналежне виконання функцій щодо охорони життя та здоров’я дітей», його зміст і обсяг, запропоновано критерії визначення шкоди, яка спричиняє відхилення у нормальному духовному, психосексуальному та етичному розвитку дитини, удосконалено ряд наукових положень.
Участь дисертанта у науковій розробці проблем кримінальної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання функцій щодо охорони життя та здоров’я дітей полягає в обґрунтуванні нових теоретичних висновків, уточненні змісту окремих понять та термінів, які мають значення для науки кримінального права та практики застосування ст. 137 КК України і виносяться на захист, зокрема:
уперше:
науково обгрунтовано необхідність доповнити обсяг функцій щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх функціями, що випливають із трудових та інших договірних зобов’язань з метою охоплення всіх сфер діяльності зобов’язаних осіб;
обґрунтовано необхідність установлення у ст. 137 КК України відповідальності за невиконання чи неналежне виконання функцій щодо охорони життя та здоров’я дітей, якщо воно призвело до появи відхилень у нормальному фізичному, духовному, психосексуальному, моральному, психічному та етичному розвитку неповнолітнього;
визначено соціальний портрет осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 137 КК: у 30% випадків винними є вихователі та вчителі шкіл та ліцеїв; приблизно у 15 % – це вихователі або службові особи дитячих садків, ще 15% – працівники дитячих будинків (інтернатів), у 10% винними є співробітники оздоровчих закладів; до 10% – тренери або інші особи, які організовують дозвілля дітей; 20% – інші особи, наприклад, посадові особи державних органів влади, керівники туристичних груп;
удосконалено:
визначення родового, видового та безпосереднього об’єктів;
поняття моменту початку життя людини, який визначено як момент появи можливості безпосередньо впливати на тіло дитини, яка народжується; поняття моменту початку кримінально-правової охорони життя і здоров’я дитини від неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я – з моменту народження живої дитини, тобто повне її відділення від тіла матері;
поняття істотної шкоди (істотною шкодою для здоров'я у ч. 1 ст. 137 КК є наслідки у вигляді середньої тяжкості і легких тілесних ушкоджень, які викликають короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності, а також відхилення у нормальному духовному, моральному, фізичному, психосексуальному, етичному, психічному розвитку дитини) та тяжких наслідків (тяжкими наслідками у складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 137 КК, є тяжка хвороба, середньої тяжкості тілесні ушкодження, спричинені більше, ніж двом дітям, легкі тілесні ушкодження, які можуть викликати короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності, більш, ніж у десяти дітей, тяжкі тілесні ушкодження або завдання безповоротної шкоди нормальному духовному, моральному, фізичному, психосексуальному, етичному, психічному розвитку дитини, зараження невиліковними хворобами, самогубство);
визначення специфіки суб’єктивної сторони діяння, передбаченого ст. 137 КК, а саме – обгрунтовано, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 137 КК, може мати вираження в необережній формі вини, а саме – у виді злочинної недбалості або злочинної самовпевненості чи у формі змішаної (складної) вини;
шляхи розмежування невиконання чи неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137 КК України) від інших суміжних злочинів (ст.ст. 135, 139, 140, 166, 271, 367 КК України);
набули подальшого розвитку:
позиція щодо необхідності замінити термін «неповнолітній» на термін «діти» у диспозиції ст. 137 КК, який є більш широким за змістом, що відповідатиме меті кримінально-правової охорони всіх осіб від початку їх життя і до досягнення 18 років (як це вказано у найменуванні ст. 137 КК);
думка щодо необхідності внесення змін до ст. 137 КК шляхом заміни поняття «обов’язки» на поняття «функції» у визначенні «невиконання чи неналежне виконання професійних чи службових обов’язків»;
визнання того, що спричинення легких тілесних ушкоджень, які викликають короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності, у випадку невиконання чи неналежного виконання функцій щодо охорони життя та здоров’я дітей є істотною шкодою;
уявлення щодо розвитку законодавства, яке попереджувало б невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей, шляхом притягнення винних до адміністративної відповідальності, що вимагає внесення поправок до чинних нормативно-правових документів, які регулюють адміністративні та сімейні правовідносини;
позиція щодо проведення відмежування злочину, передбаченого ст. 137 КК від діяння, передбаченого ст. 140 КК, відповідно до якої має враховуватися те, що медичний або фармацевтичний працівник може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язків лише за ст. 140 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у:
науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальших кримінально-правових досліджень проблем захисту та охорони життя та здоров’я дітей;
правотворчій діяльності – для подальшого удосконалення підстав кримінальної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей;
правозастосуванні – для підвищення ефективності та правильності практики застосування ст. 137 КК України;
правовиховній сфері – як засіб підвищення рівня правової культури і правової свідомості населення і працівників правоохоронних органів.
Викладені в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки й пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і спеціально-галузеве значення для науки кримінального права: вони розширюють і поглиблюють уявлення про невиконання функцій щодо охорони дітей як негативне соціальне явище, а також пропонують зміни до законодавства про кримінальну відповідальність, що дасть змогу посилити захист дітей від необережних злочинів.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».
Положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на: VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави. Теорія та практика протидії злочинності» (15 квітня 2011 р., м. Харків), науково-практичній конференції «Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними органами України та громадськістю» (20 травня 2011 рік, м. Одеса), щорічній звітній Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (20 – 21 травня 2011 p., м. Одеса), Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Пошук концептуальних засад розбудови правової системи України» (10 – 11 червня 2011 р., м. Львів), Міжнародній науково-практичній конференції «Подальші наслідки реформування законодавства України» (18 – 19 червня 2011 р., м. Одеса), Всеукраїнській конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку української правової системи» (16 липня 2011р., м. Львів), Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні» (29 – 30 вересня 2011р., м. Харків), Всеукраїнській конференції науковців та практиків «Теоретико-практичні механізми розбудови правової держави» (23 – 24 вересня 2011р., м. Львів), Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення» (29 – 30 вересня 2011р., м. Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (05 – 06 жовтня 2011 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Роль права у забезпеченні законності та правопорядку» (12 – 13 жовтня, м. Запоріжжя).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації дисертації представлено у 16 одноосібних наукових публікаціях, у тому числі 5 статтях у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, п’яти додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 228 сторінки, із них основного тексту – 190 сторінок, додатки – 15 сторінок, список використаних джерел, що містить 298 найменувань, розташований на 23 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У всьому світі розуміють, що діти є важливим прошарком суспільства через те, що підростаюче покоління є гарантією продовження державності. Проте така думка панувала не завжди і реально права та інтереси неповнолітніх стали захищатися державами лише у XX ст. У залежності від типу політичної системи та економічних можливостей різні держави створювали різні механізми національно орієнтованих моделей захисту дитинства.
Крім того, стан злочинності щодо неповнолітніх є важливим показником морального здоров’я суспільства, його духовної зрілості та правової культури. Отже, зростаючі показники числа вчинюваних злочинів, передбачених ст. 137 КК України, відображають низький рівень цивілізованості українського суспільства. У зв’язку із цим, у ході роботи було досліджено проблемні та актуальні питаня, при розв’язуванні яких зроблено такі висновки:
1. Аналіз норм міжнародного та зарубіжного законодавства щодо захисту дітей та їх співставлення з проведеною у 2001 р. криміналізацією діяння – невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей, свідчать про той факт, що Україна виконала зобов’язання щодо внесення змін до законодавства шляхом кодифікації правових норм, які передбачають кримінальну відповідальність за всі форми можливих необережних злочинів проти життя та здоров’я неповнолітніх.
2. У назві розділу ІІ Особливої частини Кримінального кодексу пропонується використовувати поняття «людина» замість «особа», оскільки воно є універсальною ознакою об’єкта злочину.
3. Дані щодо аналізу об’єкта злочину дають змогу зробити такі висновки: 1) родовим об’єктом цього злочину слід розуміти сукупність однорідних суспільних відносини щодо охорони людини; 2) видовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 137 КК, є сукупність тотожних суспільних відносин щодо забезпечення охорони життя і здоров’я людини; 3) основним безпосереднім об’єктом діяння, передбаченого ст. 137 КК, є сукупність суспільних відносин щодо забезпечення охорони життя, здоров’я, нормального духовного, психосексуального, етичного, фізичного і психічного розвитку конкретної дитини. Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом можна вважати суспільну безпеку, суспільні відносини у сфері службової, професійної діяльності з питаня охорони життя та здоров’я дітей.
Крім того, як уявляється, діяння, передбачене ст. 137 КК, є безпредметним.
4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 137 КК, характеризується такими обов’язковими ознаками як діяння (в існуючій редакції статті виключно у формі бездіяльності), наслідки і причинний зв'язок. Під діянням пропонується розуміти невиконання, неналежне виконання чи порушення функцій, які випливають із законів чи підзаконних актів, із службових, професійних, трудових та інших договірних обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Враховуючи специфіку об’єкта вказаного злочину, необхідно відносити до істотної шкоди у тому числі й легкі тілесні ушкодження, які не викликають короткочасного розладу здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності у дитини. Пропонується існуючу редакцію ст. 137 КК України доповнити вказівкою на наслідки у виді шкоди, яка спричиняє відхилення у нормальному духовному, психосексуальному, етичному, фізичному і психічному розвитку дитини. Особливістю причинного зв’язку у розглядуваному злочині є множинність «спричиняючих» факторів, їх самостійність із точки зору наслідків.
5. Суб’єкт розглядуваного злочину є спеціальним, а саме – фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності та виконує покладені відповідно до встановленого порядку функції щодо охорони життя та здоров’я дітей. Пропонується таке класифікація суб’єктів злочину, передбачених ст. 137 КК: службові особи, на яких безпосередньо покладено функції щодо охорони життя та здоров’я дітей, особи, на яких покладено аналогічні функції цивільно-правовим, трудовим або іншим договором (угодою) та особи, які виконують професійні функції щодо охорони життя та здоров’я дітей.
Щодо соціальних ролей суб’єкта злочину, передбаченого ст. 137 КК, то у 30% випадків винними є вихователі та вчителі шкіл та ліцеїв, приблизно у 15 % це вихователі або службові особи дитячих садків, ще 15% - працівники дитячих будинків (інтернатів), у 10% винними є співробітники оздоровчих закладів. Крім того, до 10% займають тренери або інші особи, які організовують дозвілля дітей. Останні ж 20% суб’єктів злочинів – це інші особи, наприклад, посадові особи державних органів влади, керівники туристичних груп.
6. Суб’єктивна сторона невиконання чи неналежного виконання функцій щодо охорони життя та здоров’я дітей характеризується в залежності від випадку необережною (у виді злочинної недбалості або злочинної самовпевненості) або змішаною виною. У разі наявності змішаної вини, психічне ставлення особи до діяння, передбаченого ст. 137 КК України, може виражатися у виді прямого умислу, а ставлення суб'єкта до суспільно небезпечних наслідків неналежного виконання функцій щодо охорони життя і здоров’я дітей характеризується тільки необережною формою вини.
Зазначений злочин у цілому відноситься до необережних. Окремо слід сказати, що у разі невиконання чи неналежного виконання функцій щодо охорони життя та здоров’я дітей, якщо особа сподівається уникнути настання суспільно-небезпечних наслідків при розрахунку не на конкретні обставини, а лише на випадковість, виключатиметься кваліфікація вчиненого за ст. 137 КК і таке діяння кваліфікуватиметься за відповідною статтею як навмисний злочин проти життя та здоров’я потерпілого.
До мотивів розглядуваного діяння найчастіше належать інтелектуальні, емоційні та фізичні лінощі, небажання обтяжувати себе аналізом ситуації та її можливих наслідків, прийняття на себе обов’язків, які не відповідають психофізичному станові особи (стрес, втома, вплив хвороби) або критична ситуація.
7. Щодо співвідношення злочину передбаченого ст. 137 КК із діяннями, передбаченими ст. ст. 135, 139, 140, 166, 271, 367 КК України слід відмити таке.
Так, потерпілим від злочину, передбаченого ст. 137 КК, є дитина віком до 18 років, а потерпілим від діяння, передбаченого ст. 135 КК, може бути дитина віком до 14 років, при цьому вона обов’язково має перебувати у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження. Отже, такий елемент складу злочину як потерпілий, є розмежувальною ознакою злочинів, передбачених ст. 137 КК та ст. 135 КК України. Крім того, розмежовуючи розглядуване діяння із злочином, передбаченим ст. 135 КК, слід зазначити, що безпосередній об’єкт останього є відмінним від безпосереднього обєкта злочину, передбаченого ст. 137 КК, а саме – суспільні відносини щодо забезпечення охорони життя осіб, які знаходяться у безпорадному стані та неспроможні вжити заходів до самозбереження. За суб’єктом також можна розмежовувати діяння, передбачене ст. 135 КК, із діянням, передбаченим ст. 137 КК. Так, коло суб’єктів злочину, передбаченого ст. 135 КК, є більш ширшим, аніж коло суб’єктів неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Так, батьки, опікуни, піклувальники не можуть бути суб’єктами злочину, передбаченого ст. 137 КК, проте вони входять до кола суб’єктів діяння, передбаченого ст. 135 КК, оскільки забов’язані піклуватися про малолітніх дітей.
Розглядуваний злочин слід відмежовувати від діяння, передбаченого ст. 135 КК, і за суб’єктивною стороною. Так, діяння, передбачене ч. 1 ст. 135 КК, є злочином із формальним складом, які можуть вчинятися лише з прямим умислом, а діяння, передбачене ст. 137 КК, загалом є необережним. Крім того, ставлення до наслідків злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК, може виражатися лише у формі непрямого умислу, оскільки якщо суб’єкт злочину бажає настання смерті потерпілого чи інших тяжків наслідків, його бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисне вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від наслідків, які настали в результаті вчиненого діяння. Вести мову про ставлення до наслідків у формі злочинної самовпевненності не представляється можливим, оскільки логічно постає питання, як особа могла легковажно розраховувати на відвернення наслідків, якщо залишала потерпілого без допомоги у стані, небезпечному для життя. Злочинна недбалість до наслідків у ч. 3 ст. 135 КК, як уявляється, також виключається, оскільки законодавець у диспозиції ч. 1 ст. 135 КК використав поняття «завідомо», яке в існуючій конструкції цього складу злочину стосується як діяння, так і наслідків.
Із питання співвідношення ст. 137, ст. 139 і ст. 140 КК України, то слід вказати, що суб'єктивна сторона ненадання допомоги хворому полягає лише в пря-мому умислі, тоді як діяння, передбачені ст. 137 КК та ст. 140 КК, можуть вчинятись як із прямим умислом, так і зі злочинною недбалістю або злочинною самовпевненістю.
Вважаємо, що законодавцем виділено окремо вказане діяння відносно неповнолітнього вчинене саме медичним працівником з тією метою, щоб підкреслити посилену відповідальність останніх. Проте слід звертаємо увагу на непослідовність законодавця у тому, що не передбачена відповідальність медичного або фармацевтичного працівника за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків, якщо це завдало істотної шкоди неповнолітньому.
Слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання службовою особою підприємства, установи або організації вимог нормативно-правових актів саме щодо охорони праці неповнолітніх, якщо це завдало шкоди його здоров'ю, має кваліфікуватися за ст. 271 КК. У разі ж невиконання будь-яких інших вимог щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх під час проходження навчально-виробничої практики, діяння слід кваліфікувати за ст. 137 КК. У цьому разі розмежування відбувається за об’єктом. Так, у злочині, предбаченому ст. 271 КК, основним безпосереднім об'єктом є суспільні відносини щодо конституційного права людини і громадянина на безпечні умови праці або як переважно визначають вчені – суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Додатковим обов'язковим об'єктом є здоров'я особи (зокрема, дитини). Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 137 КК, є сукупність суспільних відносин щодо забезпечення охорони життя і здоров’я конкретної дитини.
Окрім того, злочин, передбачений ст. 137 КК, розмежовується з діянням, передбаченим у ст. 166 КК, за об’єктом посягання, про що свідчить їх розташування в окремих розділах Кримінального кодексу. Зобов’язання щодо охорони дітей можуть також випливати з родинних відносин. Проте ж у залежності від підстави виникнення таких обов’язків необхідно відмежувати невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей і злочин, що передбачений ст. 166 КК «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування», а саме – у разі злісного порушення відповідного обов’язку батьками дитини, опікунами чи піклувальниками, що потягло його смерть, діяння належить кваліфікувати за ст. 166 КК. У разі ж невиконання чи неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дитини іншими зобов’язаними особами, діяння слід кваліфікувати за ст. 137 КК (тобто відмежування за суб’єктом). Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 166 КК, характеризується тільки прямим умислом, оскільки у диспозиції статті використано поняття «злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною», що передбачає систематичне невиконання цих обов’язків, чим виключається необережна форма вини у даному випадку. А діяння, передбачене ст. 137 КК, в цілому є необережним, тобто відмежування здійснюється за формою вини.
Норми ст. 367 КК та 137 КК співвідносяться як загальна та спеціальна. Проте, слід окремо відмітити, що ст. 137 КК та ст. 367 КК України конкурують тільки у випадку вчинення діяння службовою особою. В іншому разі конкуренція відсутня. Таким чином, аналізуючи викладене, у разі невиконання чи неналежного виконання службовою особою обов’язків щодо охорони життя та здоров’я саме неповнолітніх, яке спричинило відповідні наслідки потерпілому, діяння належить кваліфікувати за ст. 137 КК, а не за ст. 367 КК, тобто кваліфікація має здійснюватися за правилами конкуренції загальної та спеціальної норми, а саме – за спеціальною нормою.
7. Таким чином, з урахуванням висловленого, пропонується така редакція ч.1 ст. 137 КК :

Стаття 137. Неналежне виконання або порушення функцій щодо охорони життя та здоров'я дітей
« 1. Невиконання, неналежне виконання або порушення професійних, службових, трудових або інших договірних функцій щодо охорони життя і здоров’я дітей внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це завдало істотної шкоди їх здоров'ю, або відхилення у нормальному духовному, психосексуальному, моральному, етичному, фізичному і психічному розвитку, –
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох
років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть дитини або інші тяжкі наслідки, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років
або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років або без такого».

Примітка.
Істотною шкодою здоров'ю у ч. 1 ст. 137 КК є наслідки у вигляді середньої тяжкості і легких тілесних ушкоджень, які викликають короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності, а також відхилення у нормальному духовному, моральному, фізичному, психосексуальному, етичному, психічному розвитку дитини.
Тяжкими наслідками у складі злочину, передбаченому ст. 137 КК, є тяжка хвороба, середньої тяжкості тілесні ушкодження, спричинені більш, аніж двом дітям, легкі тілесні ушкодження, які викличуть короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності, більш, аніж у десяти дітей, тяжкі тілесні ушкодження або завдання безповоротної шкоди нормальному духовному, моральному, фізичному, психосексуальному, етичному, психічному розвитку дитини, зараження невиліковними хворобами, самогубство.
8. Доповнити Постанову Пленуму Верховного суду України від 07 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» наступним:
«Відхилення у нормальному моральному, фізичному, психосексуальному, етичному, психічному розвитку дитини можливо встановити лише шляхом проведення медико-психолого-педагогічної експертизи. При цьому у разі безповоротності нанесеної шкоди розвитку дитини, діяння, що його потягло, має кваліфікуватися за ч. 2 ст. 137 КК України.
Під безповоротною шкодою слід розуміти такі зміни у нормальному духовному, психосексуальному, моральному, етичному, фізичному і психічному розвитку, які не можна усунути шляхом природньої регенерації, без оператиного, медичного або іншого спеціалізованого втручання.
Моментом початку кримінально-правової охорони життя і здоров’я дитини від неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя і здоров’я вважати момент народження живої дитини, тобто повне відділення від тіла матері.
Під час відмежування злочину, передбаченого ст. 137 КК, від діяння, передбаченого ст. 140 КК, має враховуватися те, що медичний або фармацевтичний працівник може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язків лише за ст. 140 КК.
9. Внести у главу 5 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я населення» або у главу 14 «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідну статтю, а саме:
(номер статті) Неналежне виконання або порушення обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
«Невиконання, неналежне виконання або порушення професійних, службових, трудових або інших договірних обов'язків щодо охорони життя і здоров’я дітей, за відсутності ознак злочину, –
тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, –
тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
І. Нормативно-правові акти та інші документи
Міжнародні нормативно-правові акти

1. Всеобщая декларация прав человека от 10.12.1948 г.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_384
2. Декларация прав ребенка от 20.11.1959 г.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_384
3. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 г. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 5. – К. : Юрінком, 1997. – С. 35–54.
Нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, їх проекти та інші офіційні документи

4. Кодекс законов о труде РСФСР 1922 года. Приложение из учебного пособия И.Я.Киселева "Трудовое право России" (Москва, 2001) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.hist.msu.ru/Labour/Law/kodex_22.htm
5. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С.141 (Конституція України за станом на 20.10.2011 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
6. Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.14 (Кодекс за станом на 26.01.2011 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2001-05)
7. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – С.131 (Кодекс за станом на 01.11.2011 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14
8. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України № 2801-XII від 19.11. 1992 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2801-12
9. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників: Постанова Кабінету Міністрів України № 963 від 14. 06. 2000 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-п
10. Перечень хронических заболеваний, при которых лица, страдающие этими заболеваниями, не могут проживать в коммунальной квартире или в одной комнате с членами своей семьи : Приказ Министерства здравоохранения Украины № 52 от 08.02.1985 г. // Нормативні акти України [Електронний ресурс]: Програмний продукт / Всеукраїнська мережа поширення інформ. – Версія 8.4.0.0. – К., 1994.
11. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень : Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17. 01. 1995 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0255-95
12. Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України” на період до 2005 року” : Указ Президента України № 42/2001 від 24 січня 2001 р. // Офіційний вісник України – 2001. – № 4. – С. 64 – 116.
13. Про дошкільну освіту: Закон України № 2628-III від 11. 07. 2001 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2628-14
14. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України № 228-IV від 21.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – С. 12.
15. Про органи та служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України № 20/95 - ВР від 24. 01. 1995 р. .: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=20%2F95-%E2%F0
16. Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей : Закон України № 2623-IV від 02.06.2005: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2623-15
17. Про охорону дитинства : Закон України № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14
18. Статут Великого княжества Литовского 1529 года: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kobrin-online.com/history/inmenu-153/361.html?task=view
19. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167 (Ведомости Парламента РК, 1997 г., № 15-16, ст. 211) / Предисловие министра юстиции Республики Казахстан, докт. юрид. наук, проф. И. И. Рогова. – СПб. : Изд–во «Юридический центр Пресс», 2001. – 466 с. – С. 162
20. Щодо поліпшеня превентивного виховання та профілактичної роботи з подолання злочинності серед неповнолітніх: Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-632 від 11.09.2009 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://coolschool1.at.ua/load/shhodo_polipshennja_preventivnogo_vikhovannja_ta_profilaktichnoji_roboti_z_podolannja_zlochinnosti_sered_nepovnolitnikh/2-1-0-101
Акти органів судової влади
21. Постанови Пленуму Верховного суду України в кримінальних та цивільних справах. – К. : Юрінком, 1995. – 460 с. – С. 18.
Статистичні дані

22. Відповідь на запит ДІТ МВС України від 01.04.2011 р. № 5465-р
23. Завдання Генеральної прокуратури України про проведення перевірок додержання законодавства щодо захисту прав дітей на безпечну, якісне харчування від 11.02.2008 р.
24. Завдання Генеральної прокуратури України про проведення перевірок додержання Основ законодавства України про охорону здоров’я від 04.02.2009 р.
25. Завдання Прокуратури Одеської області міськрайпрокурорам та прирівняним до них прокурорам № 07/3-217-08вих.86окв від 21.05.2008 р.
26. Статистичний щорічник України за 2002 р. – Київ : Державний комітет статистики України, 2005 р. – 664 с. – С. 397.

ІІ. Наукові джерела

27. Абєльцев С.Н. Проблеми кримінального насилля / Абєльцев С.Н. – Коломна, 2002. – 127 с.
28. Аверкіна Н.А. Аналіз поняття «життя» в антропології Х. Ортеги-і-Гассета / Н.А. Аверкіна // Вісник : Політологія і філософія. – 2003. – Вип. 51. – С. 109-114.
29. Аветисян С. Актуальные проблемы понятия специального субъекта преступления / С. Аветисян // Прокурорская и следственная практика. – 2003. – № 1. – C.187–193. - с. 189
30. Альперт С.А. Производство по делам, возбуждённым по жалобе потерпевшего / Альперт С.А. – Х. : Харьковский юрид. ин-т, 1976. – 46 с.
31. Амбрумова А. Г. Суицидальное поведение как объект комплексного изучения: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gestalt-taganrog.ru/articles/ambrumova1.shtml
32. Ананченко Е.В. Особенности объективной стороны неосторожных преступлений / Е.В. Ананченко // Наука і вища освіта. – 2000. – № 3. – C. 187–188. – с. 187.
33. Анатольєва О. Державно-правовий захист неповнолітніх в УСРР (20-ті роки XX) / Анатольева О. // Право України. – 2009. - № 4. – с. 173.
34. Андреев В.Л. Особенности применения понятия «несовершеннолетний» в уголовном праве / В.Л. Андреев // Безопасность уголовно-исполнительной системы. – 2009 . – № 2 . – С. 20–23. – с. 20
35. Андреева Л.А. Причинная связь в преступлениях против жизни и здоровья / Андреева Л.А. – Л., 1983. – 98 с.

36. Андріїв І. Програми запобігання злочинності неповнолітніх у країнах європейського союзу / І. Андріїв // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали VІІ регіон. наук-практ. конф. – 2002. – С. 262–264.
37. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступное поведение и психические аномалии / Антонян Ю. М. – М. : Спарк, 1998. – 207 с.
38. Аристотель. Аналитики. Первая и вторая книги / Пер. с греч. / Аристотель – Л. : Госполитиздат, 1952. – 439 с.
39. Ашурилаев С.М. Основные направления предупреждения преступлений против жизни / С.М. Ашурилаев // Закон и право. – 2008. – № 7. – С. 37–40. – с. 39
40. Балабко В. Вчинення злочинів медичними та фармацевтичними працівниками / В. Балабко // Вісник прокуратури. – 2010. – № 5. – С. 34–44. – с. 4
41. Бастрыкин А. На защите прав несовершеннолетних / А. Бастрыкин // Вопросы ювенальной юстиции. – 2007. – № 1. – С. 3–7. – с. 3
42. Бахуринська О.О. Кримінально-правова характеристика порушення вимог законодавства про охорону праці: Дис. на здобуття науков. стпеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бахуринська О.О. – Х., 2007. – 200 с. – С. 87
43. Безруких М.М. Ученье, вредное для здоровья / М.М. Безруких // Семья и школа. – 2001. – № 4.
44. Безруких М.М. Школьные факторы риска и здоровье детей / М.М. Безруких // Педагогіка толерантності. – 1999. – № 3/4.
45. Бєлова О.І. Деякі аспекти характеристики суб’єктивної сторони злочинів проти сім’ї та неповнолітніх / О. І. Бєлова // Право України. – 2005. – № 5. – С. 120 – 125. – с. 123, 124
46. Бєлова О.І. Проблеми захисту сім’ї і неповнолітніх у міжнародному праві / О.І. Бєлова // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2006. – Вип. 9. – С. 149 – 153. – с. 149-150
47. Бикеев И. Актуальные проблемы учения о субъективной стороне преступления / И. Бикеев // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 9–13. – с. 9.

48. Білоконєв В.М. Особливості призначення покарання за необережні злочини / Білоконєв В.М. // Держава та регіони. Серія: Право. – 2002 . – № 1. – C.71–75. – с. 75
49. Большая советская энциклопедия: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bse.sci-lib.com/article040263.html
50. Борисова Н.Ф. Защита прав несовершеннолетних / Н.Ф. Борисова // Право и государство: теорія и практика. – 2008. – № 3. – С. 64–65. –с. 65
51. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья : вопросы квалификации / Борисов В.И., Куц В.Н. – Х. : НПКФ «Консум», 1995. – 104 с. – С. 89-93
52. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину / Брайнін Я.М. – К. : Вид-во Київського ун-ту, 1964. – 189 с.
53. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Брайнин Я.М. – М.: Советская Россия, 1963. – С. 308.
54. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні / Бурдін В.М. – К. : Атіка, 2004. – 240 с.
55. Бурчак Ф. Г. Дальнейшее укрепление правовой защиты государственной и общественной жизни / Бурчак Ф.Г. – К.: О-во «Знание» УССР, 1987. – 48 с. – С. 6.
56. Васецов А. Субъекты взяточничества / А. Васецов // Советская юстиция. – 1984. – № 18. – С. 9.
57. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти / І. Васильківська // Право України. – 2004. – № 1. – С. 95–98. – с. 96.
58. Василь М. Семикласник сельской школы, которого выгнали с уроков, погиб от поражения электротоком в трансформаторной будке / М. Василь // Факты и комментарии. – 2002. – 17 апр. (№72). – С. 15.
59. Великий тлумачний словник української мови [За ред. В.Т. Бусел]. – К., Ірпінь : ВТ «Перун», 2001. – 717 с.
60. Величко О.И. Совершенствование системы защиты прав несовершеннолетних / О.И. Величко // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 2. – С. 68–77. – с. 75.
61. Вереша Р. Суб’єкт злочинного діяння за кримінальним законодавством зарубіжних держав / Р. Вереша // Право України. – 2006. – № 9. – С. 137–143. – с. 137.
62. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Людина розумна : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0
63. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Населення України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#.D0.92.D1.96.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D0.B0_.D1.81.D1.82.D1.80.D1.83.D0.BA.D1.82.D1.83.D1.80.D0.B0
64. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Особа: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0
65. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Самогубство : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE
66. Витвицкая В.В. Криминологические проблемы предупреждения преступных посягательств на моральное и физическое развитие несовершеннолетних : дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.В. Витвицька / Нац. акад. внутр. дел Украины. – К., 2002. – 277 с.
67. Витвицкая В.В. Уголовно-правовая защита несовершеннолетних от преступных посягательств на свободу их личности / В. В. Витвицкая // Злочини проти особистої волі людини : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. сем. – 2002. – С. 143–148.
68. Виговська О. Професіоналізм учителя як гарант збереження його здоров’я / О. Виговська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 2.
69. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность / Волков Б.С. – Казань, 1965. – 136 с.
70. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину / Нац. акад. внутр. справ України / Воробей П.А. – К., 1997. – 183 с.
71. Ворошилин В.В., Кригер Г.А. Субъективная сторона преступления. Учебное пособие / Ворошилин В.В. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – С. 9–10.
72. В Тогучине началось рассмотрение уголовного дела о смерти 3 детей: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tayga.info/news/2006/03/21/~57429
73. Герцензон А.А. Уголовное право. Общая часть / Герцензон А.А. – М., 1948. – С. 288, 291.
74. Гирфанов Р.М., Калинкина М.Ю. Муниципальная практика предупреждения жестокого обращения с детьми и подростками (международный и российский опыт) / Р.М. Гирфанов, М.Ю. Калинкина // Вопросы ювенальной юстиции. – 2007. – № 1. – С. 3–7. – с. 4.
75. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. / Глушков В.А. – Киев. : Вища шк., 1987. – 140 с. – С. 28.
76. Гожфруа Ж. Что такое психология : в 2 т. [Т. 2. – 2-е изд., стереотип.] / Гожфруа Ж. – Г. : Мир, 1999. – С. 8.
77. Гончарук Л.Я., Олашин М.М. Правові наслідки порушення професійних чи службових обов’язків медичними працівниками щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх / Л.Я. Гончарук, М.М. Олашин // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2007. – Вип. 3. – С. 345–351. – с. 346
78. Гошовський Н.І., Кучинська О.П. Потерпілий в кримінальному процесі України / Гошовський Н.І. – К., 1998. – С. 33.
79. Гребенкин В.В. Права детей на должный уровень защиты / В.В. Гребенкин // Юрист. – № 9. – С. 58–59. – с. 59
80. Грищук В.К., Сенько М.М. Проблеми застосування та перспективи удосконалення КК України / В.К. Грищук, М.М. Сенько // Науковий вісник Львів. держ. ун. внутрішн. справ. Серія юридична : зб. наук. праць – Львів: ЛьвДУВС. – Вип. 2. – 2006. – С. 288–301.
81. Громов Н.А. Законы уголовные / Громов Н.А. – СПб., Издание юрид. Книжн. магазина Н.К. Мартынова. [2-е изд. доп. и измен.] / Громов Н.А. – 1911. – 1118 с.
82. Громов А.П. О морально-этическом и правовом регулировании деятельности медицинских работников / А.П. Громов // Терапевтичесий архив. – 1981. – Т. 53. – С.14–17.
83. Гуль Н.В. Уголовная ответственность за неисполнение обязанностей по воспитанию несовершеннолетнего / Н.В. Гуль // Журнал российского права . – 2005. – № 3 . – С. 159–163. – с. 160
84. Гутиева И.Г. Определение признака «жестокое обращение» при неисполнении обязанностей по воспитанию несовершеннолетнего / И.Г. Гутиева // Юрист-Правовед. – 2008. – № 5. – С. 107– 109. – с. 108
85. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности : Раздел VІІ Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием / Гуторова Н.А. – Х. : ООО «Одиссей», 2003. – 256 с.
86. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Гуторова Н.О. – Х. : В-во Націон. ун. внутрішн. справ. – 2001. – 320 с.
87. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление / Дагель П.С. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
88. Дагель П.С. Неосторожность : криминологические и уголовно-правовые проблемы / Дагель П.С. – М. : Юрид. лит., 1977. – 143 с.
89. Дагель П.С. Причинная связь в преступлениях, совершаемых по неосторожности / П.С. Дагель // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1981. – Вып. 34. – С. 30
90. Даниел Гунн Опыт работы с юными правонарушителями в Шотландии / Даниел Гунн // Аспект. – 2004. – № 1(11). – С. 9–14. – с. 15
91. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Демидов Ю.А. – М., 1975. – 52 с.
92. Джужа О. Щодо механізму злочинної поведінки / Джужа О., Василевич В., Кирилюк А. // Право України. – 2005. – № 6. – С. 67.
93. Дикарев И.С. Принцип повышенной защиты прав и законных интересов несовершеннолетних / И.С. Дикарев // Российская юстиция . – 2007 . – № 5. – С. 37–39. – с. 37.
94. Діти і молодь, що знаходяться під загрозою: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://soc-in.com.ua/ua/article/view/id/256
95. Жеребятьев И.В. Личность потерпевшего в современном уголовном судопроизводстве России : монография / Жеребятьев И.В. – Оренбург : РИК ГОУ ОГУ, 2004. – 220 с.
96. Заборовская Е.В., Назымко Е.С. Региональное исследование информации об уровне совершения пре ступлений в отношении несовершеннолетних (г. Донецк, Украина) / Е.В.Заборовская, Е.С. Назымко // Вопросы ювенальной юстиции. – 2009. – № 6. – С. 7–8. – с. 7
97. Зайцев А. В. К вопросу об уменьшенной вменяемости в уголовном праве / А. В. Зайцев // Проблемы законности. – Х.: НЮАУ им. Я. Мудрого, 2000. – № 41. — С. 164–168.
98. Зайцев О.В. Сутність та критерії обмеженої осудності / Зайцев О.В. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 17. – С. 414–418.
99. Закарпаття: у трьох вихованців Берегівського інтернату виявлено сифіліс: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uzhgorod.net.ua/news/13224?o=1
100. Заславська М.Г. Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей : соціальна обумовленість і склад злочину : дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Заславська М.Г. – Х., 2005. – 220 с.
101. Заруба П. Злочин як соціальне явище / П. Заруба // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 140.
102. Злобнин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы / Злобин Г.А. – М., 1972. – 264 – С. 230.
103. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / А.О. Івченко – Х. : Фоліо, 2006. – 766 с.
104. Информационный портал Узбекистана. Население Узбекистана: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.moymir.uz/naselenie.html
105. Історія держави і права України: підруч. для юрид. вищ. навч. закладів і факультетів у 2 ч. / [За ред. А.Й. Рогожина, М.М. Страхова, В.Д. Гончаренка й ін.]. – К. : ІнЮре, 1996. – Ч. 1. – 368 с.
106. Каплунов В., Широков В. Уголовно-правовая охрана детства / В. Каплунов, В. Широков // Законность. – 2007. – №8. – С. 46-48. –с. 48.
107. Карагезян Г.Г. К вопросу об ответственности за преступно-небрежное нарушение лицом своих профессиональных обязанностей по уголовному законодательству зарубжных стран / Г.Г. Карагезян // Современные гуманитарные исследования . – 2008 . – № 6 . – С. 176–180. – с. 178-179
108. Карагезян Г.Г. Объективные признаки преступлений, совершаемых медицинским работником в следствии ненадлежащего исполнения своих профессиональных обязанностей / Г.Г. Карагезян // Юридические науки. – 2008. – № 6. – С. 48–55. – с. 50
109. Карамзін М.М. Історія держави російської. Т. 1-3 / Карамзін М.М. – Ростов-на-Д. : Ростов. вид–во, 1989. – С. 115-117.
110. Квашис В.Е. Теоретические основы профилактики неосторожных преступлений / Квашис В.Е. – М., 1977. – С. 80.
111. Кедров Б.М. История науки и принципы исследования / Б. М. Кедров. – М. : Наука, 1972. – 82 с.
112. Киренко С. Захист життя неповнолітніх кримінальним законодавством України / С. Киренко // Право україни. – 2000. – № 9. – С. 61–64. – с. 61, 63.
113. Киренко С. Кримінально-правова охорона неповнолітніх: новий КК – старі проблеми / С. Киренко // Право України. – 2002. – № 6. – С. 39–41. – С. 40.
114. Козлов А.П. Причинная связь и бездействие в уголовном праве / А.П. Козлов // Проблемы уголовной политики. Красноярск, 1990. – 162 с.
115. Колесников С.В. Лібералізація кримінальної відповідальності за злочини проти неповнолітніх / С.В. Колесников // Вісник Університету внутрішніх справ . – 1999. – Вип. 9 . – C.285–290. – с. 287.
116. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності / Коржанський М.Й. – К. : Юрінком, 1996. – 143 с.
117. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України : загальна частина : курс лекцій / Коржанський М.Й. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
118. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н.И. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – С. 71, 73
119. Красиков А.Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / Красиков А.Н. – Саратов, 1996. – С. 9-10.
120. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу : підруч. / Крижанівський О.П. [3-те вид.]. – К. : Либідь, 2006 – 592 с.
121. Крылова О.А. Неисполнение обязанностей по содержанию и воспитанию несовершеннолетних детей как основание применения к родителям мер юридической ответственности / О.А. Крылова // Современной право. – 2009. – № 8. – С. 57– 62. – с. 57
122. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина : посібник для підготовки до іспитів [За аг. ред. В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2003. – 288 с.
123. Кримінальне право України: Загальна частина : підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів / [Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 506 с.
124. Кримінальне право України: Загальна частина : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / [За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація].