КРИМІНАЛЬНО – ПРАВОВА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА: проблеми законодавства, теорії та практики

Краткое описание

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ”

На правах рукопису

МАТВІЙЧУК ВАЛЕРІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 343. 349.6 (477)

КРИМІНАЛЬНО ПРАВОВА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА: проблеми законодавства, теорії та практики

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора
юридичних наук

Науковий консультант:
Музика Анатолій Ананійович
доктор юридичних наук, професор

КИЇВ 2008

зміст

вступ .

4

розділ 1. злочини проти навколишнього природного середовища як соціальна і правова проблема
сучасності ...

18

1.1. Новітнє обґрунтування поняття злочинів проти навколишнього природного середовища ..

18

1.2. Поняття кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища ...

27

1.3. Витоки явища, генезис і сучасний стан проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища ...

40

1.4. Національне кримінальне законодавство і міжнародно-правові акти у подоланні злочинів проти навколишнього природного середовища (співвідношення, проблеми, тенденції) .

89

1.5. Система складів злочинів проти навколиш­нього природного середовища за чинним КК України ...

109

Висновки до першого розділу

125

РОЗДІЛ 2. УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА І ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ..

129

2.1. Проблема об’єкта кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища ..

129

2.2. Характеристика й особливості предмета складів злочинів проти навколишнього природного середовища ..

173

2.3. Зміст об’єктивної сторони складів злочинів проти навколишнього природного середовища ..

196

2.4. Суб’єктивні ознаки складів злочинів проти навколишнього природного середовища ..

252

2.5. Відмежування злочинів проти навколишнього природного середовища від аналогічних адміністративних правопорушень ..

305

Висновки до другого розділу ..

320

розділ 3. тенденції сучасної кримінально-правової політики у сфері охорони навколишнього природного середовища

327

3.1. Проблема криміналізації та декриміналізації діянь проти навколишнього природного середовища ..

327

3.2. Реформаторські тенденції законодавства зарубіжних держав у сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища

345

3.3. Запобігання злочинам проти навколишнього природного середовища як пріоритетний напрям української кримінально-правової політики ..

361

Висновки до третього розділу

378

висновки

381

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...

388

ДОДАТКИ ..

469

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. У системі глобальних викликів сучасності екологічна проблема характеризується найвищим ступенем складності зовнішніх і внутрішніх взаємозв’язків. Серед пріоритетних завдань, які вирізняються у цьому контексті, є розробка напрямів кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища (назва дисертації зумовлена відносинами, що покликані охороняти доступну людині природу).
Проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища певною мірою розроблялися в юридичній літературі. Суттєвий внесок у дослідження цих питань зробили, зокрема, З. Г. Корчева, Б. М. Леонтьєв, Н.О. Лопашенко, В.О. Навроцький, В.Д. Пакутін, Є.А. Плотнікова, Т.Л.Сергеєва, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко, В. А. Широков.
На особливу увагу заслуговують докторські дисертації, захищені в Росії Ю. І. Ляпуновим (1974 р.), П. Ф. Повеліциною і Е. М. Жевлаковим (1991 р.), а також в Україні С. Б. Гавришем (1994 р.). Утім, більшість наукових праць з аналізованої тематики ґрунтуються на застарілій нормативній базі або написані з використанням вузького підходу лише з позицій екологічної безпеки та природного блага, без врахування сучасного праворозуміння нових екологічних аномалій. Тому існує потреба наукового осмислення чинного кримінального законодавства і кримінально-правової політики загалом із позицій нових підходів у досліджуваній сфері.
Багато питань, які стосуються теми дисертації, юристами не вивчалися, а деякі розроблені недостатньо. Так, поза увагою науковців залишилися вперше криміналізовані діяння проти навколишнього природного середовища, сутність зазначених злочинів, генезис кримінального законодавства у відповідній сфері. Не досліджувалися поняття кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, співвідношення кримінального законодавства і міжнародно-правових актів, спрямованих на подолання цих злочинів, система чинного кримінального законодавства, що стосується аналізованої сфери. До останнього часу залишився недостатньо вивченим об'єкт цих діянь, зокрема, не досліджувалися суб'єкти відносин (або їх учасники), а предмет цих відносин часто підміняється предметом злочинів проти навколишнього природного середовища. Поза увагою дослідників залишився соціальний зв'язок відповідних відносин. Потребують переосмислення й інші складоутворюючі ознаки цих діянь. Нерозробленими залишилися також питання відмежування кримінально-правових діянь від інших екологічних” правопорушень. Не досліджувалися раніше загальні проблеми криміналізації та декриміналізації діянь у зазначеній сфері, реформаторські тенденції відповідного законодавства зарубіжних держав, особливості запобігання злочинам проти навколишнього природного середовища.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Праця ґрунтується на положеннях Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (прийнята Верховною Радою України 18 березня 2004 р. № 1629ІV), Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р. (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 880-р.) та виконана у межах Державної комплексної програми Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883). Тема дисертації відповідає основним напрямам наукових досліджень ВНЗ Національна академія управління” на 2004 2009 рр. (затверджена Вченою радою 27 червня 2004 р., протокол № 4).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичної моделі системи кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, що ґрунтується на авторській концепції інтеграційної екологічної політики і сучасному праворозумінні потенційних заходів протидії злочинним посяганням та їх наслідкам.
Визначено такі головні завдання дослідження: 1) обґрунтувати та сформулювати поняття кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища; 2) запропонувати визначення поняття злочинів проти навколишнього природного середовища; 3) з'ясувати витоки і генезис кримінальної відповідальності за аналізовані злочини; 4) порівняти національне кримінальне законодавство і міжнародно-правові акти про подолання досліджуваних злочинів; 5) з урахуванням сучасних досягнень науки розкрити проблему об'єкта (в тому числі й особливості предмета) досліджуваних складів злочинів; 6) удосконалити положення про об'єктивну сторону досліджуваних діянь; 7) запропонувати нові підходи до розуміння суб'єкта та суб'єктивної сторони згаданих діянь; 8) розробити правила відмежування злочинів від інших правопорушень в означеній сфері; 9) окреслити шляхи вирішення проблеми криміналізації та декриміналізації відповідних діянь; 10) визначити напрями кримінально-правової політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; 11) надати пропозиції щодо вдосконалення системи чинного кримінального законодавства в зазначеній сфері та оптимізації відповідної правозастосовної діяльності.
Об’єкт дослідження суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища.
Предметом дослідження є законодавчі, теоретичні і прикладні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища.
Методи дослідження діалектичний (застосовувався у всіх розділах дисертації, забезпечив дослідження положень кримінального законодавства України та зарубіжних держав, міжнародно-правових актів у їх розвитку і взаємозв'язку); історико-правовий (використовувався у підрозділі 1.3. для аналізу витоків і генезису кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища); метод порівняльного правознавства (слугував аналізу кримінального законодавства окремих зарубіжних держав для виявлення спільних і відмінних рис відповідних кримінально-правових норм та інститутів цих держав та України, а також окремих положень низки міжнародно-правових документів у підрозділах 1.4, 3.1, 3.2); догматичний (використовувався в усіх підрозділах дисертації для тлумачення юридичних конструкцій, визначення позитивних і негативних рис кримінального законодавства України та деяких зарубіжних держав); системний (дозволив з'ясувати внутрішню побудову і взаємозумовлені системи відповідного кримінального законодавства України та деяких зарубіжних держав у підрозділах 1.4, 1.5, 2.1 2.4, 3.2); соціологічний (використовувався у всіх підрозділах дисертації при вивченні судової практики, проведенні опитування шляхом анкетування й інтерв'ювання).
Емпіричну базу дослідження складають: відомості, одержані в результаті вибіркового вивчення дисертантом кримінальних справ відповідної категорії, розглянутих судами України в 19882007 рр. (500 справ); узагальнення практики, зроблені судами, статистичні дані щодо справ кримінальної та адміністративної юрисдикції. Крім того, проаналізовано 400 матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ зазначеної категорії. За спеціальною програмою проанкетовано 500 осіб: суддів, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ та окремих громадян щодо проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища.
Для обґрунтування теоретичних положень у дисертації автор спирається на праці таких вчених, як: Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, П. А. Воробей, С. Б. Гавриш, В. А. Глушков, В. К. Грищук, О. М. Костенко, О. М. Литвак, С. Я. Лихова, В.А.Мисливий, А. А. Музика, В. Л. Мунтян, Є. Л. Стрельцов, М. І. Панов, В.Я. Тацій, В. О. Туляков, В. П. Тихий, П. Л. Фріс, С. С. Яценко та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні (після оновлення у 2001 р. кримінального законодавства) комплексним і системним дослідженням проблем кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища. Праця містить теоретичні положення та науково обґрунтовані результати в галузі кримінального права України, що розв'язують важливу наукову та науково-прикладну проблему, задекларовану в меті дослідження. Автором сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної науки. Зокрема,

уперше:
1) на підставі сучасного праворозуміння сформульовані засади кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища: а)людський життєвий простір є лише частиною природного простору, а тому кримінальне право має забезпечувати охорону всього навколишнього природного середовища; б) поєднання біоцентричного і антропоцентричного підходу до проблеми кримінально-правової охорони зазначеної сфери для забезпечення життя як глобального явища; в) переорієнтація засобів кримінально-правової охорони аналізованої сфери з окремих природних об'єктів на розробку цілісної (інтеграційної) системи такої охорони;
2) визначено складові кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища та запропоновано дефініцію зазначеного поняття це система (комплекс) засобів (кримінальне законодавство і кримінально-правова політика), що забезпечують охорону цього середовища, зосереджуючи зусилля на тому, щоб аналізовані відносини (взяті під охорону кримінального закону) залишалися, як правило, об'єктами охорони і якомога менше зазнавали злочинних посягань;
3) розроблена концепція кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, що передбачає, серед іншого, таке: комплексне дослідження такої системи на основі сучасних поглядів і останніх досягнень наук, пов'язаних із проблемою, що розглядається; переорієнтація кримінального законодавства на цілісну охорону аналізованої сфери для забезпечення життя як глобального явища; забезпечення пріоритету приписам чинних міжнародних договорів (згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) над національним законодавством; надання переваг запобіганню цим злочинам;
4) сформульовано визначення поняття злочинів проти навколишнього природного середовища це суспільно небезпечні, кримінально-протиправні умисні або необережні діяння, вчинені суб'єктами цих злочинів із застосуванням знарядь, засобів, джерел вчинення злочинів або з використанням обстановки їх здійснення, які посягають на відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи життєдіяльності і людини та завдають цим відносинам істотної шкоди або ставлять їх під загрозу заподіяння такої шкоди;
5) обґрунтовано шість періодів кримінально-правової охорони зазначеної сфери (для яких властива низка змін в об'єктивних і суб'єктивних ознаках злочинних діянь): перший ХІ ХІV ст.ст. (отримали закріплення незаконне полювання, незаконна порубка дерев); другий ХІV початок ХVІІІ ст. (вирізняється відсутністю нових складів злочинів); третій ХVІІІ початок ХІХ ст. (відбулася криміналізація, зокрема, таких діянь, як: незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, порушення правил охорони надр, засмічення водних об'єктів); четвертий кінець ХІХ початок ХХ ст. (законодавець не закріпив нових складів злочинів); п'ятий початок ХХ ст. 1991 р. (має низку нових діянь, передбачених ст.ст. 163, 163¹, 227¹, 228, 228¹, КК 1960 р.); шостий з 1991р. по наш час (пов'язаний із прийняттям КК 2001 р. і появою складів злочинів, передбачених ст.ст. 236 239, 252 254 КК);
6) у контексті порівняльно-правового аналізу національного кримінального законодавства та міжнародно-правових актів і кримінального законодавства деяких держав в аналізованій сфері зроблені, зокрема, такі висновки: 1) подібні дослідження важливі для тлумачення національного кримінального законодавства в аналізованій сфері; 2) їх результати можна використати при кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 241 243 КК (наприклад, при визначенні верхньої межі забруднення атмосферного повітря); 3) деякі положення міжнародно-правових актів можна запозичити при подальшому вдосконаленні вітчизняного кримінального законодавства, зокрема, для ст.ст.241 243 КК; 4) норми КК деяких зарубіжних держав можуть бути корисними для побудови теоретичної моделі системи злочинів проти навколишнього природного середовища;
7) наголошується на необхідності при розгляді змісту аналізованих суспільних відносин у теорії кримінального права і законодавстві користуватися поняттям навколишнє природне середовище”, що означає доступну людині природу. Доведено, що: 1) терміни природа” і природні багатства” є занадто всеохоплюючі та стосуються і тих компонентів, які людина не в змозі використовувати й охороняти; 2) термін оточуюче середовище” характеризується невизначеністю і є суперечливим, оскільки охоплює як природу, так і різні будівлі, відповідну інфраструктуру; 3) поняття довкілля” позбавлене змістовного навантаження і породжує ще більші суперечності;
8) розроблено теоретичну модель системи злочинів, що складається з шести груп діянь посягань на відповідні екзосфери (чотири приповерхневі оболонки ареали функціонування живої речовини): а) злочини проти літосфери; б) злочини проти біосфери; в) злочини проти гідросфери; г) злочини проти атмосфери; д) злочини проти біосфери та гідросфери; е) злочини проти біосфери, гідросфери, літосфери й атмосфери;
9) обґрунтовано нові концептуальні підходи до вирішення проблеми родового та безпосередніх об’єктів злочинів проти навколишнього природного середовища, зокрема, за допомогою категорій суспільні відносини”, навколишнє природне середовище”, потреби” і структурні елементи об’єкта”. У такому аспекті всі компоненти об’єкта проаналізовані вперше. На розвиток цих теоретичних положень родовим об’єктом досліджуваних складів злочинів визнано суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи, до якої належить і людина (все це утворює навколишнє природне середовище), її охорону, раціональне використання, оздоровлення та відтворення для теперішніх і майбутніх поколінь, яка гарантуватиме безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
10) аргументовано нову позицію щодо змісту складових об’єкта злочину, де: а) суб’єктну сторону аналізованих суспільних відносин утворюють фізичні і юридичні особи, а також громадські об’єднання; б) предметом відносин (об’єкта) є лише те, з приводу чого виникають відносини, а не їх уречевлення, тобто умови, які забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення природних об’єктів; в) зміст відносин (соціальний зв’язок) має розглядатися лише у межах діяльності суб'єктів в означеній сфері, не може існувати без предмета відносин і обумовлюється потребами, які є рушійною силою у спілкуванні суб'єктів відносин;
11) сформульовано визначення предмета складів злочинів проти навколишнього природного середовища це ознака складу злочину, що є матеріальним утворенням, яке залучене до суспільного виробництва (або потенційно може бути залучено), невіддільне від природного середовища, вилучене із господарського обігу (за винятком землі), відособлене у натуральній формі (за винятком атмосферного повітря), має межі володіння, можливість самовідтворення, не знаходиться на балансі юридичної особи, не відображається у бухгалтерських звітах, враховується лише у натуральному вигляді, характеризується неповторністю і глибокою індивідуальністю, крайньою рухливістю і природним походженням;
12) доведено, що об'єктивна сторона як елемент загального поняття складу злочину недостатньо наповнена ознаками зовнішньої сторони. Одна з таких ознак відображена в законі (ст.ст. 239, 241 243 КК), але необґрунтована в теорії кримінального права це джерело вчинення злочину, тобто сфера діяльності людини (підприємство, установа, організація, транспорт, споруджені у морі конструкції та ємності), з якої внаслідок протиправних діянь надходять засоби забруднення водних об'єктів, моря, атмосферного повітря та землі. На підставі викладеного обґрунтовано пропозицію щодо доповнення загального вчення про склад злочину (в частині об'єктивної сторони) факультативною ознакою джерело вчинення злочину”;
13) розроблено правила відмежування знарядь від засобів вчинення злочинних діянь, у тому числі і досліджуваних складів злочинів. Для знарядь вчинення злочину характерним є те, що це: а) предмети, які винний безпосередньо використовує при виконанні об'єктивної сторони того чи іншого діяння; б) предмети, які винний спеціально використовує для вчинення дій (у злочинах з формальними складами), а також з метою досягнення злочинних наслідків, які зазначені в законі (у злочинах з матеріальними складами). Для засобів вчинення злочину властивим є те, що це: а) предмети, які винний використовує для готування до вчинення злочину; б) предмети, які винний використовує для полегшення виконання основної дії, що спричиняє наслідки; в) предмети, які винний використовує з метою позбутися їх;
14) зроблено обґрунтований висновок про те, що, по-перше, місце вчинення злочинів є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. 237, ч. 1 і 2 ст. 238, ч. 2 ст. 240, ч. 1 і 2 ст. 243, ст.ст.244 246, ст. 252 КК; по-друге, для діянь, передбачених ст.ст. 239 243, ч. 2 ст.248 КК, засоби вчинення злочину є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони; по-третє, двом складам злочинів, передбачених ч. 1 ст. 238 та ч. 3 ст. 243 КК, властива така ознака зовнішньої сторони складу злочину, як обстановка вчинення злочину;
15) акцентується увага на тому, що поняття неслужбова особа” і службова особа” не вичерпують об'єм поняття суб'єкт складу злочину”. Обґрунтовується необхідність поділу суб'єктів злочинів на службову, неслужбову та приватну особи, що вичерпно характеризуватиме об'єм загального поняття суб'єкт складу злочину”;
16) сформульовано визначення поняття неслужбова особа” як можливого суб'єкта складу злочину це фізична особа, що не має ознак службової особи, при вчиненні злочину виконує виробничі або професійні функції, тобто відносно постійний вид трудової діяльності, є носієм певної сукупності знань, практичного досвіду і навичок, коло обов'язків якої передбачено інструкцією, договором, статутом, контрактом, положенням або іншим документом;
17) запропоновано дефініцію поняття приватна особа” як суб’єкта злочину (в тому числі і досліджуваних складів злочинів) це фізична особа, яка вчиняє злочин, не пов'язаний із функціями службової або неслужбової особи (тобто не у зв’язку з роботою, що виконувалась, або зі службовими повноваженнями чи професійними функціями), і яка не знаходиться у відповідних трудових, цивільно-правових або службових відносинах;
18) аргументується, що внаслідок великої різноманітності екологічних” правопорушень і їх відмежувальних параметрів закріпити такі відмежувальні ознаки в окремій нормі вкрай складно. У зв'язку з цим запропоновано підходи (правила) щодо відмежування зазначених явищ, які передбачають з'ясування: а) відмінностей між окремим складом злочину та аналогічним адміністративно-правовим деліктом (на основі загально-розмежувальних ознак і спеціальних, які є в складах порівнюваних діянь); б) пошуку відмежувальних ознак (одночасно в гіпотезі і диспозиції норми);
19) пропонується виокремити державну політику у сфері боротьби зі злочинністю в досліджуваному напрямі під назвою кримінально-правова політика у сфері охорони навколишнього природного середовища”. Наголошується, що це комплекс державних заходів, метою яких є формулювання у кримінальному законодавстві оптимального кола складів злочинів, визначення характеру кримінально-правової боротьби із зазначеними діяннями та обрання її методів, які спрямовані на підвищення ефективності впливу кримінально-правових засобів на правосвідомість населення та забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення й оздоровлення навколишнього природного середовища для сьогоднішніх і майбутніх поколінь, а також слугують засобами превенції, надаючи перевагу запобіганню злочинам;
удосконалено:
20) систему злочинів проти навколишнього природного середовища у межах чинного КК на підставі розроблених автором таких критеріїв: а) родовий об'єкт злочину; б) безпосередній об'єкт злочину; в) відповідний природний об'єкт. Запропоновано включити десять груп діянь до цієї системи злочинів (див.: підрозділ 1.5. рубрики автореферату Основний зміст роботи”);
21) дефініцію такої ознаки об'єктивної сторони складів злочинів (у тому числі і досліджуваних), як обстановка вчинення злочинів це специфічні об'єктивні умови (чи умова), що використовуються винним для досягнення мети злочину, або є збігом подій і обставин, які свідчать про більший чи менший ступінь суспільної небезпеки злочину і злочинця;
22) визначення поняття тяжка екологічна аварія” (наслідку діяння, передбаченого ч. 2 ст. 253 КК) це викид з вини людини у навколишнє природне середовище певними об'єктами (введенням в експлуатацію без обов'язкових інженерних систем захисту навколишнього природного середовища споруд, які можуть спричинити стан екологічної аварії) шкідливих речовин у таких обсягах, що виникає загальна небезпека для навколишнього природного середовища, людей і матеріальних утворень;
23) дефініцію екологічна катастрофа” (наслідку діяння, передбаченого ч. 2 ст. 253 КК) це раптовий викид у навколишнє природне середовище певними об'єктами внаслідок широкомасштабної аварії з вини людини (введенням в експлуатацію без обов'язкових інженерних систем захисту навколишнього природного середовища споруд, які можуть спричинити стан екологічної катастрофи) великої кількості шкідливих матеріальних утворень, що призвело до різких або кумулятивних вкрай несприятливих і незворотних перетворень навколишнього природного середовища, погіршення екологічної рівноваги, втрати стійкості ландшафтів, в результаті чого зазначене середовище переходить в інший екологічний стан з меншим, порівняно з вихідним рівнем його складності, речовинним, енергетичним, інформаційним і людським потенціалом;
набули подальшого розвитку:
24) обґрунтування положень стосовно того, що суб’єктами діянь, передбачених ст. 238, ч. 2 ст. 248 (за ознакою ...вчинені службовою особою...”), ч. 1 і 2 ст. 253 КК (за ознакою ...розробка... службовою особою...”), ч. 3 ст. 243 КК, можуть бути лише службові особи; виконавцями злочинів, передбачених ст.ст. 236, 239, 241, 242, ч. 1 і 2 ст. 243, ч. 1 ст. 244, ст.ст. 245 247, ч. 1 і 2 ст. 248 (за виключенням ознаки ”...вчинені службовою особою...”), ст.ст. 250252, 254 КК, можуть бути як службові і неслужбові, так і приватні особи;
25) положення про те, що суб’єктивна сторона будь-якого складу злочину це внутрішня сторона злочину як асоціального мотиваційного вчинку, що є психічною діяльністю особи та відображає її ціннісно-смислове ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, має особистісний сенс і характеризується виною, метою, мотивом та емоціями;
26) висновки про те, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 238, ч. 2 ст. 238 (за винятком ознаки ...що спричинили загибель людей...&rdqu

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення законодавчих, теоретичних та практичних проблем кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища. Це виявляється в комплексній теоретичній розробці сучасної системи кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, яка ґрунтується на авторській концепції інтеграційної екологічної політики України і сучасному праворозумінні потенційних заходів протидії злочинним посяганням та їх наслідкам, створенні теоретичної моделі майбутньої системи складів злочинів у зазначеній сфері. Проведене дослідження дозволило сформулювати висновки та пропозиції, які в сукупності утворюють систему кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища.
Основні наукові здобутки дисертанта, окрім тих теоретичних та прикладних, що висвітлено вище, відображено, зокрема, у таких пропозиціях стосовно вдосконалення кримінального законодавства в означеній сфері:
1. В законодавчій площині для утворення зазначеної системи необхідні такі зміни і доповнення до кримінального законодавства:
1.1. слід закріпити кримінальну відповідальність юридичних осіб, яка зумовлена тим, що: 1) є діяння, які вражають комплексністю проблем і відповідальність фізичної особи не вирішить питання; 2) кримінальна відповідальність юридичної особи матиме превентивний характер; 3) цей засіб має бути запроваджений для того, щоб огородити законослухняних громадян від шкоди, що їм завдають юридичні особи; 4) кримінальна відповідальність юридичних осіб (а не цивільна) скорочує час від заподіяння шкоди до відшкодування збитків;
1.2. необхідно законодавчо визначити поняття таких суб'єктів злочинів, як неслужбова особа” та приватна особа”, які достатнім чином відображають соціальний і правовий статуси цих виконавців злочинів та сприятимуть застосуванню чинного КК України;
1.3. розділ VІІІ КК повинен мати назву Злочини проти навколишнього природного середовища”, оскільки передбачені у ньому діяння посягають на відносини, які забезпечують охорону доступної людині природи;
1.4. склад злочину, передбачений ст. 326 Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами” необхідно перенести до розділу VІІІ КК, оскільки він стосується природної речовини, позначивши його ст. 246² указаного змісту;
1.5. ч. 1 ст. 236 КК після слова якщо” викласти такий текст: це створило загрозу загибелі людей, екологічного забруднення значних територій, або інших тяжких наслідків”, ч.2 цієї статті викласти в редакції нині чинного закону;
1.6. настала необхідність у назві ст. 237 КК після слова щодо” доповнити словом запобігання”. Ч 1 ст. 237 КК викласти в такій редакції: 1.Ухилення від проведення або неналежного проведення заходів щодо запобігання забрудненню, а так само проведення чи непроведення на території, яка зазнала забруднення небезпечними речовинами, або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це створило загрозу загибелі людей або інших тяжких наслідків”. Ч 2 цієї статті викласти в такій редакції: 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки”;
1.7. є потреба з назви ст. 238 КК та диспозиції вилучити такі слова, як захворюваність населення” і стан захворюваності”, оскільки таке положення закону стосується відносин, що забезпечують охорону здоров’я населення;
1.8. потрібно змінити назву ст. 239 КК на таку: Забруднення або псування, або засмічення чи виснаження земель”;
1.9. ч. 1 ст. 240 КК викласти у такій редакції: Незаконне, тобто з порушенням установленого законом порядку, видобування незагальнопоширених загальнодержавного значення корисних копалин”; ч. 2 ст. 240 після слів природно-заповідного фонду” доповнити словами природної спадщини”;
1.10. ч. 1 ст. 241 КК повинна мати таку редакцію: Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря, яке знаходиться у відкритому просторі у межах території держави України шкідливими для життя і здоров'я людей або для навколишнього природного середовища речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва або шумом, або вібрацією, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для навколишнього природного середовища;
1.11. назву ст. 242 КК викласти у такій редакції: Ст. 242. Забруднення, засмічення або виснаження водних об’єктів”. Ч. 1 цієї статті викласти у такій редакції: 1. Забруднення, засмічення або виснаження водних об'єктів на території України (у твердому, рідкому і газоподібному стані), що беруть участь у кругообігу вод і нерозривно пов'язані з навколишнім природним середовищем або незаконне використання прісних водних об'єктів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи навколишнього природного середовища”;
1.12. є потреба назву ст. 243 КК сформулювати таким чином: Ст. 243. Забруднення або засмічення моря”. У ч. 1 цієї статті після слова Україна”, доповнити словами або в межах вод особливого району”, а після слова речовинами” доповнити словами або сумішами” та після слів здоров'я людей” доповнити словами або засмічення названих вод”. Ч. 4 ст. 243 КК викласти у чинній редакції ч. 3 цієї статті;
1.13. ч. 1 ст. 244 КК після слів захисту” слід доповнити словами живих ресурсів моря, природних багатств континентального шельфу; мінеральних та інших неживих ресурсів поверхні надр морського дна, а також живих організмів сидячих видів, тобто організмів, які в період свого розвитку прикріплені до морського дна чи під ним, або можуть пересуватись тільки по морському дну чи в його надрах, від шкідливих відходів”;
1.14. назву ст. 246 КК викласти в такій редакції: Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях”; цю статтю необхідно доповнити частиною 2 у такому варіанті: Ті самі дії, якщо вони вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або службовою особою з використанням свого службового становища, або заподіяли шкоду у великих розмірах”;
1.15. у ст. 247 КК після слів про захист рослин” доповнити словами або порушення законодавства щодо збереження біологічного різноманіття рослин, або незаконну торгівлю видами дикої флори та порушення законодавства щодо охорони нових сортів рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, що створило небезпеку настання тяжких наслідків”. Ст. 247 КК доповнити ч. 2 такого ж змісту, але після слів загрозою зникнення” викласти так: що спричинило тяжкі наслідки”;
1.16. ст. 248 КК повинна мати таку назву: Незаконне полювання на диких звірів і птахів”; ч. 1 ст. 248 КК має бути викладено у такій редакції: Порушення правил полювання на диких звірів і птахів, що охороняються законом і знаходяться в стані природної свободи, які включені в державний мисливський фонд, незаконна торгівля видами дикої фауни, що знаходиться під загрозою зникнення, знищення мігруючих видів тварин та середовища їх існування, що перебувають під загрозою зникнення, вилучення яєць із середовища існування диких тварин, продажу, зберігання з метою продажу тварин, транспортування з метою продажу тварин, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, природної спадщини, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України”;
1.17. є необхідність в ч. 1 ст. 249 КК після слів істотну шкоду” доповнити словами а також незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у заповідниках або на інших територіях та об'єктах природнозаповідного фонду, природної спадщини або незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом щодо риб, водних тварин, водних рослин, що занесені до Червоної книги України”, а ч.2 цієї статті викласти у такій редакції: 2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею”;
1.18. ст. 250 КК має бути з такою назвою: Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин, що перебувають у природних умовах”. Це змінить формулювання диспозиції цієї статті на таке: Проведення вибухових робіт з порушенням правил, що встановлені з метою охорони рибних запасів або диких тварин, що перебувають у природних умовах”;
1.19. ч. 1 ст. 251 КК викласти в такій редакції: 1. Порушення ветеринарних правил, яке створило загрозу поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки”. Доповнити цю статтю ч. 2 такого змісту:”2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загрозу поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки”;
1.20. важливо ст. 252 КК (після слів природно-заповідного фонду”) доповнити словами природної спадщини”, а ст. 254 (після слів ґрунту”) доповнити словами: незаконне використання сільськогосподарських земель не за призначенням, яке призвело до таких же наслідків”;
1.21. потребує доповнення КК ст. 246¹ у такій редакції: Ст. 246¹. Незаконна порубка дерев, чагарників у містах та інших населених пунктах
Незаконна порубка дерев і чагарників у містах та інших населених пунктах, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи природної спадщини”;
1.22. настав час доповнити КК статтею 245¹ у такій редакції: Ст. 245¹. Забруднення, засмічення лісу
1. Забруднення або засмічення лісу речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або навколишнього природного середовища внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи навколишнього природного середовища”; ч. 2 цієї статті викласти в такій редакції: ”2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки”;
1.23. об'єктивно існують умови для доповнення КК ст. 245² в такій редакції: Ст. 245². Необережне знищення або пошкодження лісових масивів
1. Необережне знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень, якщо це спричинило загрозу життю, здоров'ю чи навколишньому природному середовищу”. Ч. 2 викласти в такій редакції: 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, завдали шкоди здоров'ю або навколишньому природному середовищу”;
1.24. склад злочину, передбачений ст. 268 КК, потрібно перенести до розділу VІІІ КК, оскільки він стосується забруднення навколишнього природного середовища, позначивши його ст. 237¹ і викласти в такій редакції: Ст. 237¹. Незаконне ввезення на територію України шкідливих відходів, вторинної сировини або матеріалів”;
1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію шкідливих речовин, відходів, вторинної сировини або матеріалів без належного дозволу”. Ч. 2 цієї статті викласти в такій редакції: 2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію шкідливих речовин, відходів, вторинної сировини або матеріалів, які заборонені для ввезення”;
1.25. необхідно доповнити ст.ст. 236, 237, 239, 241243, 245, 246²КК частинами третіми такого змісту: 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили масове захворювання населення, масову загибель людей або екологічну катастрофу”.
2. Реформування КК України пропонується здійснювати на основі такої теоретичної моделі майбутньої системи злочинів проти навколишнього природного середовища: літосфера:1) ст. 239. забруднення, псування, засмічення та виснаження земель; 2) ст. 254. Безгосподарське використання земель; 3) ст. 240. Порушення правил охорони надр; біосфера: 1) ст. 246. Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях; 2) ст. 247. Порушення законодавства про захист рослин; 3) ст. 245. Знищення або пошкодження лісових масивів; 4) ст. 245². Необережне знищення або пошкодження лісових масивів; 5) ст. 245¹. Забруднення, засмічення лісу; 6) ст. 248. Незаконне полювання на диких звірів і птахів; 7) ст. 251. Порушення ветеринарних правил; гідросфера: 1) ст. 243. Забруднення або засмічення моря; 2) ст. 242. Забруднення, засмічення або виснаження водних об’єктів; атмосфера: ст. 241. Забруднення атмосферного повітря; біосфера та гідросфера: 1) ст. 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; 2) ст. 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин, що перебувають у природних умовах; біосфера, гідросфера, літосфера і атмосфера: 1) ст. 248¹. Знищення або пошкодження критичних місць існування організмів, занесених у Червону книгу України; 2) ст. 236. Порушення правил екологічної безпеки; 3) ст. 237. Невжиття заходів щодо попередження та ліквідації наслідків екологічного забруднення; 4) ст. 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан; 5) ст. 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природо-заповідного фонду або природної спадщини; 6) ст. 253. Проектування, експлуатація чи реконструкція споруд без систем захисту довкілля; 7) ст. 237¹. Незаконне ввезення на територію України шкідливих речовин, відходів, вторинної сировини або матеріалів; 8) ст. 246¹. Порушення правил безпеки при обігу з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами або токсинами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141. Із змінами, внесеними згідно із Законом №2222ІV від 08.12.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. 2005. № 2. Ст. 44.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. 1991. № 38. Ст. 502.
3. Про державний суверенітет України: Декларація від 16 липня 1990 р. //Відомості Верховної Ради України. 1990. № 31. Ст. 429.
4. 1715 г. апреля 26. Артикул воинский // Российское законодательство Х ХХ веков. В девяти томах; отв. ред. тома докт. юрид. наук А. Г. Маньков. Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма. М.: Юрид. лит., 1986. С. 325389.
5. 1720 янв. (3485) Морской Устав // Развитие русского права в ХVІІХІХ веков; отв. ред. доктор юрид. наук, профессор В.С. Нарсесян. М.: Наука, 1990. С. 1540.
6. 1798 март (18429) Устав Лесной // Развитие русского права в ХVІІХІХ веков; отв. ред. доктор юрид. наук, профессор В. С. Нарсесян. М.: Наука, 1990. С. 6071.
7. 1829 июль 24 (3033) Устав Горный // Развитие русского права в ХVІІХІХ веков; отв. ред. доктор юрид. наук, профессор В.С. Нарсесян. М.: Наука, 1990. С. 100130.
8. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 24. Ст. 189.
9. Екстракт прав Київського Магістрату, міщанству і законодавчих актів Данила Слюсарського, травня 1769. // Развитие русского права в ХVІІХІХ веков; отв. ред. доктор юрид. наук, профессор В.С. Нарсесян. М.: Наука, 1990. С. 90149.
10. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 20002015 роки: закон України від 21 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 47. Ст. 405.
11. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2002. №34. Ст.27.
12. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради. 1994. № 36. Ст. 340.
13. Кримінальний кодекс УРСР 1927 р.// СУ УРСР. 1927. № 26-27 Ст.ст.131, 132.
14. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. 2001. № 2526. Ст. 131.
15. Литовський Устав 1529. Познань, 1841. 125 с.
16. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 17. Ст. 99.
17. Об охране окружающей природной среды: Закон СРФСР от 19 декабря 1991 г. // Ведомости Съезда народных депутатов РСФСР и Верховного Совета РСФСР. 1992. № 10. Ст. 457.
18. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 р. (в редакції Закону України від 5 грудня 1996 р.) // Голос України. 1997. 4 лютого.
19. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 р., в ред. від 5 грудня 1996 р. // Закони України. Т. 2. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С. 4678.
20. Про видобування та переробку уранових руд: Закон України від 19 листопада 1997 р. // Закони України. Т. 13. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. С. 293299.
21. Про відповідальність за порушення вимог, спрямованих на поліпшення екологічної обстановки в Українській РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 19 січня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1990. № 5. Ст. 60.
22. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1998. № 3637. Ст. 242.
23. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Закони України. Т.1. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С. 2029.
24. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: Закон України від 19 листопада 1997 р. // Голос України. 1997. 20 грудня.
25. Про внесення змін до ст. 159 КК України: Закон України від 8 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 15. Ст. 70.
26. Про внесення змін до ст. 160¹ КК України: Закон України від 6 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 15. Ст. 70.
27. Про внесення змін до ст. 161 КК України: Закон України від 6 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 15. Ст. 70.
28. Про внесення змін до ст. 162 КК України: Закон України від 6 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 15. Ст. 70.
29. Про внесення змін до ст. 162¹ КК України: Закон України від 6 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 15. Ст. 70.
30. Про внесення змін до ст. 163¹ КК України: Закон України від 17 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 35. Ст. 511.
31. Про внесення змін до ст. 228 КК України: Закон України від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 8. Ст. 53.
32. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради 1974. № 44. Ст.445.
33. Про внесення змін і доповнень у Кримінальний кодекс Української РСР: Указ Президії Верховної ради УРСР від 12 січня 1983 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. 1983. № 4. Ст. 50.
34. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 р. // Закони України Т.2. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С. 237247.
35. Про доповнення КК України ст. 162¹ КК: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 47. Ст. 647.
36. Про доповнення ст. 227¹ КК УРСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 19 січня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1990. № 5. Ст. 60.
37. Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР: Закон Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1961. № 2. Ст. 14.
38. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 р. // ОВУ. 2000. № 28. Ст. 1155.
39. Про зміни і доповнення Кримінального кодексу УРСР: Декрет ВУЦВК і РНК УРСР від 17 жовтня 1928 р.// СУ УРСР. 1928. № 5. Ст. 33.
40. Про зміни ст. 99 КК УРСР про доповнення цього Кодексу ст. ст. 99¹ та 99²: Постанова ВУЦВК і РНК УРСР від 23 лютого 1927 р.// СУ УРСР, 1927. № 6 Ст. 33.
41. Про зміни ст. 99 Кримінального Кодексу УРСР: Постанова ВУЦВК і РНК від 9 вересня 1925 р.// СУ УРСР, 1925. № 57. Ст. 385.
42. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000 р. // ОВУ. 2000. № 42. Ст. 348.
43. Про карантин рослин: Закон України від 30 червня 1993 р. // Закони України. Т. 5. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С.224-233.
44. Про континентальний шельф Союзу РСР: Закон СРСР від 26 червня 1968 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. 1968. № 6. Ст. 40
45. Про континентальний шельф Союзу РСР: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 лютого 1968, затверджений Законом СРСР від 26 червня 1968 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. 1968. № 6. Ст.40.
46. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України. 2000. № 12. Ст. 442.
47. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. 2001. № 7. Ст. 268.
48. Про охорону зелених насаджень у містах і інших населених пунктах України: Декрет РНК від 29 травня 1922 р.// Постанови Ради Народних Комісарів. 29 травня 1922. С. 1116 (394 с.).
49. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25червня 1991р.// Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.-№41. Ст. 546.
50. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 14. Ст. 91.
51. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 р. // Офіційний вісник України. 2000. № 20. Ст. 813.
52. Про посилення боротьби із забрудненням моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 жовтня 1974 р.// Відомісті Верховної Ради УРСР. 1974. № 44. Ст. 445.
53. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. // Закони України. Т. 3. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С. 271296.
54. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16 червня 1992 р., в ред. 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. 2000. № 4. Ст. 26.
55. Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 жовтня 1988 р. // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища (міжнародні конвенції та угоди, інші правові акти). Том 5. Чернівці: Зелена Буковина, 1999. С.610.
56. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 22 23. Ст. 198.
57. Про тваринний світ: Закон України від 3 березня 1993 р. (Із змінами, внесеними згідно із законом № 81/96) // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 15. Ст. 70.
58. Про тваринний світ: Закони України. Т. 5. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України 1996. С. 5575.
59. Свод Законов СССР. Т. 4. М.: Известия, 1989. С. 315319.
60. Свод законов США // Law of the State of New York, 1983 Разд. 3. Ст.1319.
61. Свод законов США // Law of the State of New York, 1983 Разд. 42. Ст.1857.
62. Свод законов США // Law of the State of New York, 1983 Разд. 42. Ст.4901.
63. Свод законов США // Law of the State of New York, 1983 Разд. 42. Ст.6901.
64. Свод законов уголовныхъ. Санкт-Петербургъ Въ Типографии Второго Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии,1842. 900 с.
65. Соборное Уложение 1649 г. // Российское Законодательство ХХХ веков. В девяти томах. Т. 3. Акты Земских соборов; отв. ред. тома докт. юрид. наук А.Г. Маньков. М.: Юрид. лит., 1985. С. 76443.
66. Уголовное Уложение 1903 г. СПб.: Сенатская типография, 1903. 598 с.
67. Уголовный закон Латвийской Республики / Адапт. пер. с лат., научн. ред. и вступ. статья А.И. Лукашова и Э.А. Саркисовой. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 313 с.
68. Уголовный кодекс Австрии / Пер. А.В. Серебренниковой. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. 386 с.
69. Уголовный кодекс Азербайджанской республики / Научн. редакт. предисл. И.М. Рагимова. [Пер. с азейрб. Б. Э. Аббасова]. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 325 с.
70. Уголовный кодекс Дании / Пер. С.С. Беляева и А.Н. Рычевой. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 230 с.
71. Уголовный кодекс Испании / Под. ред. и с предисл. Н.Ф. Кузнецовой и Ф.М. Решетникова. М.: Зерцало, 2003. 240 с.
72. Уголовный кодекс Китайской народной Республики / Под. ред. и с предисл. А.И. Коробеева. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 303 с.
73. Уголовный кодекс Республики Беларусь/ Вступ. статья А.И. Лукашова, Э.А.Саркисовой. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 474 с.
74. Уголовный кодекс Республики Болгария /Ред. колл.: А.И. Лукашова (научн. ред.) и др. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 298 с.
75. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Предисл. И.И. Рогова. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 466 с.
76. Уголовный кодекс Республики Польша / Адапт. пер. и научн. ред. Э.А.Саркисовой, А.И. Лукашова; под ред. Н.Ф. Кузнецовой. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 234 с.
77. Уголовный кодекс Республики Узбекистан / Вступ. статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 338 с.
78. Уголовный кодекс РСФСР // История права. Сер. «Юриспруденция»: Учебное пособие. Вып.13 / Сост. Р.Л. Хачатуров. Тольятти, 2000. 240 с.
79. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. А.В. Серебренниковой. М.: Зерцало, 2000. 208 с.
80. Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. А.В. Серебренниковой. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. 350 с.
81. Уголовный кодекс Швеции / Пер. С.С. Беляева и А.С. Михлина. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 320 с.
82. Уголовный кодекс Эстонской Республики / Научн. ред. и пер. с эст. В.В.Запевалова; вступ. статья Н.И. Манцева. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 329 с.
83. Уголовный кодекс Японии / Под. ред. и с предисл. А.И. Коробеева. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. 225 с.
84. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г.// Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. Т.6./ Законодательство первой половины ХІХ века. М.: Юрид. лит., 1985. 432 С.
85. Устав горный. // Сводъ законовъ уголовныхъ. Санкт-Петербургъ: Въ Типографии Второго Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1842. 212 с.
86. Устав горный. // Сводъ законовъ уголовныхъ. Санкт-Петербургъ: Въ Типографии Второго Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1832 март 6 (5211) §§ 13, 15. Ст. 1524.
87. Устав лесной. // Сводъ законовъ уголовныхъ. Санкт-Петербургъ: Въ Типографии Второго Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1832. Ст. 1525.
88. Устав о наказаниях, налагаемых мировыми судьями 1864 г.// Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. Т.8. М.: Юрид. лит., 1991. С. 402 414.

УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА

89. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р.№ 1573/99// Офіційний вісник України. 1999. - № 50.-Ст. 2435.

ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

90. Положення про Червону книгу України: Постанова Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. Про Червону книгу України” // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 52. Ст. 686.
91. Про внесення змін до законодавчих актів України щодо застосування кримінальних покарань у вигляді штрафу // Відомості Верховної Ради України. 1995. №8. Ст. 53.
92. Про внесення змі