КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦІВ, ЩО ВЧИНИЛИ УМИСНІ ВБИВСТВА ПРИ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИНАХ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1.
ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ОСОБУ ЛЮДИНИ…………….10 1.1. Філософське вчення про особу…………………………………………10 1.2. Кримінологічне поняття особистості злочинців…………………….17

РОЗДІЛ 2.
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНИХ ВБИВСТВ……………………………………………………………………. 32
2.1. Статистично значущі кількісно-якісні показники умисних убивств…………………………………………………………………………32
2.2. Характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах……………………………………37

РОЗДІЛ 3.
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦІВ, ЩО ВЧИНИЛИ УМИСНІ ВБИВСТВА ПРИ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИНАХ………………………………………………………………. 49
3.1. Соціально-демографічні ознаки особистості умисного вбивці…………….…………………………………………………………….50
3.2. Морально – психологічні властивості і якості особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах…………………………………………………………………….61
3.3. Кримінально-правові ознаки особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах……………………………88

РОЗДІЛ 4.
ТИПОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦІВ, ЩО ВЧИНИЛИ НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗЛОЧИНИ………….…………………………………105
4.1. Загальні підходи до розробки типології особистості злочинців………………………………………………………………...…...105
4.2. Типологія особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах……………………………………………………110

РОЗДІЛ 5.
ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ПРО ОСОБИСТІСТЬ ЗЛОЧИНЦІВ-УБИВЦЬ ПРИ ПОПЕРЕДЖЕННІ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ПОСЯГАНЬ НА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ……………………………………….131
5.1. Поняття попередження злочинності й злочинів……………………131
5.2. Використання заходів попередження з метою протидії вчиненню умисних вбивств при обтяжуючих обставинах………………………...137

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………180

ДОДАТКИ……………………………………………………………………198

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Найважливіша мета розбудови в Україні правової держави полягає в забезпеченні гарантій прав і свобод людини, в захисті її життя й здоров’я, які в ст. 3 Конституції України визнаються найвищими соціальними цінностями. На це спрямована вся діяльність державних органів, у тому числі й правоохоронних.
В процесі виконання цих конституційних вимог у державі зараз відбуваються значні перетворення. Між тим, поряд із позитивними змінами, мають місце дестабілізуючі явища в усіх сферах нашого суспільства. Одним із свідоцтв цього є наявність складних криміногенних обставин в тому числі і тих, що стосуються зниження цінності людського життя. Відмічається зростання кількості вбивств взагалі та вбивств при обтяжуючих обставинах (ст. 115 КК України). Структура особистості злочинців також зазнала суттєвих змін.
У зв’язку з цим проблеми боротьби з убивствами в теперішній час набули підвищеної актуальності.
Різні аспекти цієї складної багатогранної проблеми розглядались фахівцями в галузі кримінального права та кримінології, психології та психіатрії, у числі числі яких: Алексеєв А.І., Антонян Ю.М., Бажанов М.І., Бобков В.І., Бородін С.В., Герцензон О.А., Голіна В.В., Гульдан В.В., Гульман Б.Л., Даньшин І.М., Долгова А.І., Єнікеєв М.І., Жалінський А.Е., Закалюк А.П., Зелінський А.Ф., Ігнатов О.М., Карпець І.І., Коржанський М.Й., Корідзе З.В., Костенко О.М., Краснушкін Є.К., Кудрявцев В.М., Кузнецова Н.Ф., Литвак О.М., Лунєєв В.В., Матвійчук В.В., Мошак Г.Г., Панов М.І., Пітерцев С.К., Побігайло Е.П., Ратінов О.Р., Самовічев Є.Г., Слинько М.І., Снігерьов О.П., Сташис В.В., Шепітько В.Ю., Тацій В.Я., Яценко С.С. та ін.
Однак більшість їхніх наукових праць була виконана у 70-80 роки й раніше. Причому в багатьох з них особистості злочинця не приділялося достатньої уваги.
Все вищезгадане обумовило обрання теми цього дисертаційного дослідження.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема даного дисертаційного дослідження передбачена перспективним планом науково-дослідницької роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 1995-2000роки. Вона відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996р. № 837/96, а також Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000р. № 1376/2000.
Мета дослідження полягала в тому, щоб виявити рівень та динаміку умисних убивств у сучасних умовах та описати структуру особистості вбивць, які вчинили злочини, передбачені ст.115 КК України.
Задачі дослідження. На базі наукових положень і зібраних емпіричних даних за двома вищезгаданими напрямками сформулювати пропозиції щодо подальшої розробки теорії особистості злочинця-убивці та висловити практичні рекомендації з попередження суспільно небезпечних посягань на життя людей. Для цього в роботі була зроблена спроба:
- всебічно вивчити філософські вчення про особу людини й висловити свої думки з приводу цього феномену;
- проаналізувати погляди на поняття особистості злочинця й, зокрема, особистості вбивці;
- виявити соціально-демографічні ознаки, морально-психологічні особливості осіб, що вчиняють умисні вбивства при обтяжуючих обставинах;
- розробити типологію умисних убивць;
- намітити шляхи використання відомостей про особу злочинців-убивць при розробці заходів попередження злочинів з їхнього боку.
Об'єктом дослідження є кримінологічна характеристика умисних убивств, а предметом – поглиблене вивчення особи тих, хто вчиняє умисні вбивства при обтяжуючих обставинах.
Методи дослідження. Автор при написанні роботи використав наступні наукові методи:
- історичний – при дослідженні розвитку філософської думки щодо проблеми особи взагалі;
- порівняльно-правовий – при аналізі особистості всіх злочинців та особистості злочинця-вбивці зокрема;
- системно-структурний аналіз – при розробці типології злочинців-убивць;
- статистичні – при збиранні та первинній обробці інформації, отриманої зі статистичної звітності, архівних документів, масових опитувань;
- соціологічні – при збиранні та аналізі інформації про істотні та стійкі суспільні ознаки й соціально зумовлені біопсихологічні особливості злочинців-убивць;
- психологічні – при проведенні тестування злочинців-убивць з метою вивчення властивостей, що послаблюють адаптивні можливості особи.
Емпірична база дослідження. Були використані роботи з філософії, соціології, психології, психіатрії, педагогіки та кримінального права. Для обґрунтування окремих положень, висновків та рекомендацій, які містяться в дисертації, було:
- узагальнено матеріали 410 архівних кримінальних справ, розглянутих судами Донецької, Луганської та Харківської областей в 1991-2000 рр., за якими було засуджено 527 злочинців;
- проведено опитування 400 засуджених за вбивство при обтяжуючих обставинах, що відбували покарання у ВТУ Луганській та Харківській областях, а також вивчені матеріали їхніх особистих справ;
- паралельно проведено вивчення контрольної групи в кількості 400 осіб;
- отримано інтерв’ю у 90 співробітників ВТУ Луганської і Харківської областей, працюючих з засудженими досліджуваного виду.
Використовувались також статистичні звіти МВС України, Міністерства юстиції України та Державного комітету статистики України.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в Україні комплексне системно-структурне дослідження особистості злочинців, які вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, на дисертаційному рівні проведено вперше. Зокрема, в роботі:
- з урахуванням сучасних досягнень різноманітних галузей науки поглиблені знання про феномен особистості злочинця взагалі й особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, зокрема;
- збагачена сучасними даними розгорнута кримінологічна характеристика особистісних властивостей та якостей убивць в історичному та динамічному аспектах (кількісно-якісні показники, структура особистості вбивці тощо);
- вперше серед злочинців-убивць проведено дослідження інстинктів, які домінують у свідомості та підсвідомості, за рахунок чого істотно поглиблено рівень вивчення особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах;
- на підставі кримінологічних критеріїв глибини антисуспільного спрямування особи та стійкості криміногенної мотивації, а також кримінально-правового критерію - ступеня участі суб'єкта у вчиненні злочину, запропоновано нову типологію особистості злочинців, які вчинили вбивства з кваліфікуючою ознакою;
- структурні елементи авторської типології проаналізовано з точки зору особливостей, притаманних кожному з типів (підтипів) убивць;
- з урахуванням типологічних особливостей убивць досліджуваного виду висловлюється низка пропозицій щодо вдосконалення діяльності суб'єктів попередження умисних вбивств взагалі і умисних вбивств при обтяжуючих обставинах зокрема.
Практичне значення отриманих результатів. Викладені висновки та рекомендації можна використати:
- у науково-дослідних роботах – для подальшого розвитку та поглиблення знань про феномен злочинця-вбивці;
- в практичній діяльності органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю;
- в навчальному процесі при читанні лекцій з учбової дисципліни “Кримінологія”, її спецкурсів.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були викладені в доповідях на науково-практичній конференції “Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю» (Харків, 19 листопада 1997 р.), науково-практичній конференції «Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю» (Харків, 30 вересня 1999 р.), науково-практичній конференції «Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю» (Харків, 30 вересня 1999 р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (Харків, 27 грудня 2000 р.), використовувались автором при проведенні практичних занять з кримінології та правової статистики.
Публікації. Основні положення даної роботи викладено в 5-х наукових статтях (три з яких опубліковано у фахових виданнях) та тезах трьох повідомлень на наукових конференціях.
Структура дисертації визначена її метою й завданням. Вона складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (294 найменувань) та десяти додатків. Безпосередній текст дисертації –179 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки проведеного дослідження, можна зробити наступні висновки.
I. Особа людини є предметом вивчення багатьох галузей знань – філософії, соціології, біології, психології й інших наук. Вивчає особу людини й кримінологія: особа злочинця є одним з елементів її предмету.
Фундаментальне й глибоке пізнання особистості злочинця-вбивці повинно базуватися на загальнофілософському понятті особи, під яким розуміється індивід, наділений певним біокомплексом, на підставі якого відбувається його соціалізація та конститування психологічних властивостей у формі адаптації й самоіндивідуалізації з урахуванням певного його ставлення до існуючої в даному суспільстві системи цінностей.
Поняття особистості злочинця в кримінології відрізняється від філософського тим, що воно конструюється не тільки на підставі узагальнених даних, нароблених іншими науками, але й з використанням і аналітичним осмисленням емпіричного матеріалу, зібраного дослідником-кримінологом. Специфіка кримінологічного пізнання надає можливість розглянути означені поняття не тільки в рамках юридичної значущості, але й за її межами.
У нашому дисертаційному дослідженні ми дотримувались тієї точки зору, що особа злочинця являє собою сукупність істотних і тривких соціальних ознак та соціально зумовлених біопсихологічних особливостей індивіда, які, об'єктивно реалізуючись у вчиненні конкретного злочину (злочинів), надають вчиненому діянню характер суспільної небезпеки, а винній особі властивість суспільної небезпеки, у зв'язку з чим вона притягується до відповідальності, передбаченої кримінальним законом.
II. Використовуючи різноманітні способи збору та обробки інформації, ми отримали можливість поглибити існуюче уявлення про природу феномена вбивці. Взявши за основу дані попередніх дослідників, зокрема, поглибивши концепцію про дезадаптаційну основу механізму умисного вбивства, висунуту Самовичевим Є.Г., ми логічно продовжили розробку цього напрямку: вперше дослідження феномена особистості вбивці було проведено на більш глибокому рівні - в аспекті його домінуючих інстинктів, які впливають на особливості розвитку індивіда на ранній стадії онтогенезу. Дане дослідження проводилося за допомогою тестування засуджених за методикою професора В.І.Гарбузова.
У цьому дисертаційному дослідженні в структурі особистості злочинців, які вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, виділялися їхні соціально-демографічні, морально-психологічні та кримінально-правові ознаки.
III. Аналіз соціально-демографічних ознак показав, що в ряду розподілу вбивць за статевою ознакою маємо переважну більшість чоловіків. Однак отримані нами показники вказують на те, що має місце неухильна тенденція до розширення “сфери діяльності” жінок-убивць та все гостріше встає проблема неповнолітніх убивць: найбільшу кримінальну активність мають підлітки та особи, які переживають період юності й дорослення.
Завдяки швидкому соціальному розшаруванню населення наш час має місце в тенденція до люмпенізації досліджуваної категорії осіб. Особливий неспокій викликає даний факт у зв'язку з існуванням зворотної залежності між участю в праці та вчиненням злочинів.
Враховуючи гіпотезу про вплив родини на формування різноманітних особистісних відхилень, ми вперше зробили спробу поглибленого осмислення дисфункцій у середовищі первинної соціалізації майбутніх убивць. Зібрані при цьому відомості про первинну соціалізацію майбутніх вбивць вказують на порушення щодо них структурно-рольового аспекту життєдіяльності й підтверджують важливість розробки такої проблеми внутрішньосімейної дисфункції, як “старша дитина – молодша дитина”. Виявилося, що на біопсихологічному рівні невідповідною для хлопчика є роль молодшого в родині, а для дівчинки найбільш несприятливим є статус старшої дитини. На наш погляд, необхідною є подальша розробка даної проблеми як на теоретичному рівні, так і в аспекті психологічної практики.
На основі узагальнення даних про прояви інстинктів у підсвідомості осіб, засуджених за вбивство, нами було зроблено висновок про те, що у них часто зустрічається домінування інстинктів за дуалістичним типом. Найбільш сильно проявляється в убивць інстинкт самозбереження (егоінстинкт). Це недивно, оскільки саме він із народження пригнічувався умовами, в яких знаходились майбутні злочинці. Далі слідують альтруїстичний інстинкт і дигнітоінстинкт (інстинкт збереження гідності). Порівняння цих даних з показниками «контрольної групи» надало можливість зробити висновки про те, що: а) найбільш несприятливим є прогноз стосовно осіб зі слабко диференційованими інстинктами дуалістичного типу; б) особливо небезпечно пригнічення інстинкту самозбереження та інстинкту збереження гідності; в) незважаючи на тяжкість вчиненого, в убивць другим за частотою виявлення є альтруїстичний інстинкт (хоча в контрольній групі показник цього інстинкту вищий), що вказує на можливість цілком реального впливу на групу ризику в умовах ранньої профілактики.
У процесі дослідження були виявлені розбіжності в прояві домінуючих інстинктів у злочинців різної статі, зокрема, в підсвідомій сфері в жінок-убивць не були виявлені “чисті” типи з домінуючими інстинктами свободи, домінування, продовження роду, дослідження й практично відсутнім був інстинкт самозбереження.
Аналізуючи кримінально-правові ознаки злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах слід відмітити, що при кваліфікації їхніх вчинків найбільш часто застосовувалися п. “а” ст. 93 КК України 1960 р. - вбивство з корисливих мотивів та п. “г” – вбивство двох або більше осіб. Встановлено, що найбільша кількість умисних убивств при обтяжуючих обставинах вчиняється в проміжок з 20 до 24 годин. Основний масив досліджуваних злочинів має побутовий та дозвільний ґрунт, і тому найчастіше вони припадають на травень, листопад, грудень та січень, у які відбуваються вседержавні свята. Місцем вчинення вбивства найчастіше є житло потерпілого або злочинця. Найчастіше убивці керувались мотивами користі, неприязні, помсти та ревнощів. Спостерігається суттєве зниження кількості вбивств з хуліганських мотивів. Більша частина вбивств при обтяжуючих обставинах вчинялася в стані алкогольного сп'яніння.
Найбільш розповсюдженим засобом вчинення вбивства при обтяжуючих обставинах є безпосередній фізичний вплив на організм жертви різноманітними колючо-ріжучими предметами побутового призначення. Привертає увагу той факт, що навіть при поглибленому дослідженні ми не виявили випадків притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вбили жертву шляхом отруєння. Однак в матеріалах кримінальних справ мали місце відомості про марну спробу застосування цього засобу. Це дає підстави припустити, що один з найдавніших засобів убивства (що застосовується, до речі, в основному для досягнення корисливої мети), скоріше за все, перейшов в розряд латентних. У цьому зв'язку, на наш погляд, було б доцільним ввести в практику обов'язкового тестування трупів на предмет впливу на них отрутою, наркотичними речовинами тощо, а також введення кримінально-процесуального інституту, аналогічного коронерському розслідуванню. Необхідним також бачиться внесення в КПК України прямої вказівки на необхідність проведення розслідування у зв'язку з заявою про безвісне зникнення громадянина.
На основі синтезу відомостей про соціально-демографічні, морально-психологічні й кримінально-правові властивості особистості досліджуваних злочинців у роботі складено узагальнений «кримінологічний портрет» убивці.
IV. Систематизація отриманих у результаті нашого дослідження відомостей надала можливість побудувати типологічну структуру особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, в основу якої покладено два системоутворюючих критерія: а) характер антисуспільного спрямування особистості злочинця й зміст мотивації злочинної поведінки; б) ступінь глибини та стійкості його криміногенної мотивації. Останній доповнений нами такими уточнюючими параметрами, як: домінуючі інстинкти, умови соціалізації (особливо ранньої), темперамент, інтелект, вольові якості, мотивація злочину (в тому числі ступінь відхилення від умовної психологічної норми рушійних сил конфлікту, який знайшов своє розв'язання у вчиненні вбивства); суб'єктивна кількість зусиль (фізичних та інтелектуальних), що прикладаються для досягнення злочинного результату, а також психологічне навантаження по подоланню психологічних бар'єрів; ступінь підготовленості вбивства. Крім того використовувався кримінально-правовий критерій, який відображає характер участі особи у вчиненні злочину.
У дисертації типологія вбивць окреслена наступним чином.
I. Тип виконавців. Підтип: а) ”прості” виконавці; б) маніяки; в) наймані виконавці (“кілери”).
II. Тип співучасників. Сюди входять організатори, пособники, підмовники.
Представники підтипу “прості” виконавці мають чітко виражену конфліктність, близький до холеричного тип темпераменту в поєднанні зі слабістю вольових стримань і невисоким рівнем інтелектуального розвитку. Мотиви, які спонукають цих осіб до вчинення вбивства, відзначаються примітивністю і на практиці кваліфікуються як корисливі. Зусилля, котрі прикладаються ними до вчинення злочину, як правило, носять фізичний характер. Злочин, як правило вчиняється ситуативно. Психологічний бар'єр переборюється немовби самий собою шляхом нейтралізації вищих почуттів негативними емоціями, якими супроводжується криміногенна ситуація.
Підтип маніяки дуже відрізняється від попереднього підтипу. Повсякденна поведінка маніяків, як правило, не дає можливості навіть запідозрити в них особу з високим ступенем суспільної небезпеки. Вони замкнуті, схильні до фантазування, мають відносно високий рівень інтелекту й використовують його для “конструювання” криміногенної ситуації. Намір на вчинення вбивства формується у них заздалегідь, але при сприятливих обставинах може реалізуватися й зненацька. Особливо характерним для вбивць-маніяків є практично повна відсутність бар'єрів на вчинення вбивства.
Підтип найман виконавці (“кілери”). Враховуючи специфіку “професійної” діяльності виконавців замовлених вбивств, можна зробити висновок, що більшість кілерів мають темперамент, близький до флегматичного або сангвіністичного, достатньо тривку психіку, розвинені вольові якості й досить високий рівень інтелекту, який кілер, як і маніяк, використовує для ретельної підготовки злочину. “Кілер”, (особливо кілер-“професіонал”), легко переборює “табу” на вбивство, оскільки можливість та необхідність вчинення вбивства закріплена на рівні його підсвідомості.
Тип співучасники. У судовій практиці досить рідко зустрічаються справи зі складним розподілом ролей співучасників убивства, однак у ситуації розповсюдження замовлених убивств не можна скидати із рахукнку феномен замовника, котрий практично завжди залишається “за кадром”. Не являючись виконавцем, замовник може достатньо активно сприяти вчиненню злочину, виконуючи одну або навіть декілька ролей співучасників. Вважаємо, що особа замовника має достатньо високий ступінь суспільної небезпеки і може стати об'єктом самостійного наукового дослідження.
V. Зазначена типологія дозволила проаналізувати реально існуючі засоби попередження умисних убивств при обтяжуючих обставинах, а також виявити потенційні можливості по розширенню їхнього впровадження в практику і підняття їх ефективності. У проведеному дисертаційному дослідженні підтримується точка зору про те, що найбільш перспективною є робота в напрямку загальносоціальної профілактики і ранньої профілактики вбивств.
Профілактичні запобіжні заходи по відношенню до «простих» виконавців змикаються з загальнопрофілактичними. Вирішення проблеми щодо убивць-маніяків бачиться в створенні розгалуженої та доступної мережі психотерапевтичної й психокорекційної служб. Для профілактики дій потенційних «кілерів» перспективним бачиться вдосконалення методів виявлення осіб, які володіють спеціальними навичками по знищенню противника й спостереження за ними.
Запобіганню умисних вбивств при обтяжуючих обставинах «простими» виконавцями сприяло своєчасне притягнення злочинців до відповідальності за тілесні ушкодження різноманітного ступеня тяжкості й мордування, підсилення контролю за виробництвом та реалізацією холодної й вогнепальної зброї. Запобіганню дій «маніяків» може сприяти створення централізованої бази даних про особливості вбивць, їхніх жертв, а також типові обставини скоєння злочинів. Щодо найманих убивць важливе місце займають оперативно-розшукові заходи й віктимологічна діяльність.
Припиненню діяльності «простих» виконавців може сприяти забезпечення технічних можливостей оперативного реагування відповідних спеціалізованих служб на сигнали про розпочатий злочин. Зважаючи на те, що дуже часто наймані виконавці вчиняють убивство за декілька секунд, найбільші шанси на його попередження маємо при використанні спеціальних високотехнологічних засобів індивідуального захисту. У ситуації нападу вбивць-маніяків можливо вчинення активних контрдій, внаслідок чого нападаючий сам починає відчувати себе жертвою, або збільшення фази спілкування зі злочинцем, щоб у зручний момент ретируватися, покликати допомогу або захопити знаряддя для самозахисту.
Заходи за фактом закінченого злочину по відношенню до вбивць усіх типів мають своєю метою недопущення рецидиву. Цьому передусім можуть сприяти чіткі та злагоджені дії співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та суду по вчасному виявленню, розслідуванню й розгляду справ про тяжкі злочини проти особи. Розкриття вбивств, вчинених «простими виконавцями», не викликає в практичних робітників особливо серйозних ускладнень, чого не можна сказати про розкриття злочинів убивць-маніяків. Тому в цих справах може мати сенс підключення до роботи професійних психологів. Дуже складним є розкриття замовленого вбивства, затримання й знешкодження «кілера». Однак уже зараз є низка практичних рекомендацій, які дозволять правоохоронним органам діяти найбільш оперативно та ефективно.
Слід також зазначити, що при відбуванні покарання поряд із співробітниками ВТУ та фахівцями в галузі педагогіки, психології, психіатрії, в роботі з вказаною категорією засуджених повинні брати участь різноманітні громадські, в тому числі й релігійні організації. У зв’язку з цим потрібна розгорнута процесуальна регламентація їхнього доступу до засуджених.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Р.С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов.- 3-е изд., испр.- М.: «Академия», 1998.- 672 с.
2. Агаларзаде А.З., Шишков С.Н., Волков В.Н. Неотложная психиатрия в деятельности пенитенциарных учреждений по ресоциализации осужденных // Мат. межвузовск. науч.-теорет. конф. «Биологическое и социальное в личности преступника и проблемы ее ресоциализации» 21-22 октября 1993 г.- Уфа: УВШ МВД РФ.- 1994.- С. 140-142.
3. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций.- М.: Щит-М, 1998.- 340 с.
4. Алексеева М.А. Личность осужденного за насильственные преступления и предупреждение специального рецидива: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия МВД СССР. - М., 1986.- 20 с.
5. Аманов Х. Проблемы борьбы с тяжкими преступлениями против жизни и здоровья в Туркменской ССР: Автореф. дис… д-ра юрид. наук 12.00.08 / Туркменский государственный ун-т им. А.М.Горького.- Л., 1982. – 32 с.
6. Антонян Ю.М. Криминальная психиатрия как частная криминологическая теория // Советское государство и право.- 1990.-№ 10.- С. 44-51.
7. Антонян Ю.М. Личность преступника как объект предупредительного воздействия и предупреждения преступлений // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных.- М.: ВНИИ МВД СССР.- 1987.- С. 3-13.
8. Антонян Ю.М. Об истоках формирования личности преступника // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных.- М.: ВНИИ МВД СССР.- 1990.- С.3-13.
9. Антонян Ю.М. Преступная жестокость.- М.: ВНИИ МВД России, 1994.- 216 с.
10. Антонян Ю.М. Психология убийства.- М.: Юристъ, 1997.- 304 с.
11. Антонян Ю.М. Убийства ради убийства.- М.: Щит, 1998.- 233 с.
12. Антонян Ю.М., Верещагин В.А. Убийцы, отбывающие пожизненное лишение свободы // Государство и право.- 1999.- № 11.-С. 44-50.
13. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология.- М.: Наука, 1991.- 248 с.
14. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследование преступлений.- М.: Юристъ, 1996.- 336 с.
15. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А., Шостакович Б.В.- Криминальная сексология / Под ред. Ю.М.Антоняна.- М.: Спарк, 1999.- 464 с.
16. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А., Шостакович Б.В.- Экспертное исследование сексуального поведения по конкретним уголовним делам// Криминологические проблемы преступного поведения.- М.: ВНИИ МВД СССР.- 1991.- С. 34-41.
17. Ассаджоли Р. Психосинтез: Пер. с англ.- М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997.- 320с.
18. Бакусов Л.М., Дуленко В..А., Насыров Р.В., Пестриков В.А., Савельев А.В. Концепция единого информационно-корректирующего поля в социально-экономических системах. // Мат. межвузовск. науч.-теорет. конф. «Биологическое и социальное в личности преступника и проблемы ее ресоциализации» 21-22 октября 1993 г.- Уфа: УВШ МВД РФ.- 1994.- С.163-165.
19. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений).- Донецк: Сталкер, 1998.- 432 с.
20. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учебное пособие для вузов.- Харьков: Ун-т внутренних дел, 1997.- 356с.
21. Бафия Е. Проблемы криминологии. Диалектика криминогенной ситуации.- М.: Юрид. лит., 1983.- 150 с.
22. Бачинин В.А. Философия права и преступления.- Харьков: Фолио, 1999.- 607с.
23. Белослудцев В.И. Организация психиатрической службы в ИТУ как фактор ресоциализации осужденних с психиатрическими аномалиями // Мат. межвузовск. науч.-теорет. конф. «Биологическое и социальное в личности преступника и проблемы ее ресоциализации» 21-22 октября 1993 г.- Уфа: УВШ МВД РФ.- 1994.- С. 138-140.
24. Беляев В.Г. Личность преступника в советском уголовном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Ростовский государственный университет .- Ростов-на-Дону, 1964.- 23 с.
25. Берковец Л. Агрессия: причины, последствия и контроль: Пер. а англ.- СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.- 512 с.
26. Бернацкая М. Маньяк-потрошитель из Балашихи.- М.: Изограф, 1996.- 144 с.
27. Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика.- Минск: Высшая школа, 1981.- 96 с.
28. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений.- Минск: Изд-во университетское, 1986.- 287 с.
29. Бобков В.И. Криминологические проблемы борьбы с умышленными убийствами и тяжкими телесными повреждениями с учетом специфических условий региона: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Московская высшая школа милиции МВД СССР.- М., 1986.- 22 с.
30. Богомолова С.Н. О внутриличностных детерминантах криминальной агрессии // Насилие, агрессия, жестокость. Криминально-психологическое исследование. - М.: ВНИИ Проблем укрепления законности и порядка.- 1990. - С. 75-88.
31. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте.- М.: Просвещение, 1968.- 464 с.
32. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских.- М.: ИНФРА-М, 1998.- 790 с.
33. Бомбы в почтовых отправлениях // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати).- М.: ВНИТИ.- 1998.- № 7.- С. 10-15.
34. Боно Э. Латеральное мышление. СПб.: Питер Паблишинг, 1997.- 320 с.
35. Боно Э. Нестандартное мышление: самоучитель: Пер. с англ.- Минск: ООО «Попурри», 2000.- 224 с.
36. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы.- М.: Наука, 1990. - 272 с.
37. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни.- М.: Юрид. лит., 1977.- 240 с.
38. Бородин С.В. Осужденные за преступления против личности. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1973.- 44 с.
39. Бородин С.В. Ответственность за убийство: квалификация и наказание по российскому праву.- М.: Юрист, 1994.- 216 с.
40. Бородин С.В. Преступления против жизни.- М.: Юристъ, 1999.- 356 с.
41. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью.- М.: Междунар. отношения, 1983.- 200 с.
42. Братусь Б.С. Общепсихологическая теория деятельности и проблема единиц анализа личности.// А.Н. Леонтьев и современная психология / Под ред А.В. Запорожца и др.- М.: Моск. Ун-т.- 1983.- С. 212-219.
43. Брусиловский Л.С. Использование музыки при групповом аутотренинге в комплексном восстановительном лечении психически больных // Групповая психотерапия при неврозах и психозах / Под ред. Б.Д. Карвасарского и В.А. Мурзенко.- Ленинград: Ленинградский науч.-иссл. психоневрологический ин-т им. В.М.Бехтерева, 1975.- С. 97-101.
44. Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 1994.- № 2.- С. 134-183.
45. Валуйская М.Ю. К вопросу о типологии лиц, совершивших умышленные убийства при отягчающих обстоятельствах // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ.- Луганськ: Луганський ін-т внутрішніх справ.- 2000.- Вип. 2.- С. 140-145.
46. Валуйская М.Ю. К проблеме личности преступника // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности.- Харків: Нац. юрид. акад. України.- 1997.- С. 133-144.
47. Валуйская М.Ю. О сходстве и различии действий соучастников в умышленном убийстве // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.- Харків: Нац. юрид. акад. України.- 2000.- Вип. 43.- С.165-168.
48. Валуйская М.Ю. Факторы, оказывающие воздействие на личность совершившего умышленное убийство // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.- Харків: Нац. юрид. акад. України.- 1998.- Вип.: 35.- С. 129-132.
49. Валуйська М.Ю. Типологія осіб, які вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: Тези доп. та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І.Панова.- Харків: Нац. юрид. акад. України.- 2000.- С.152-154.
50. Валуйська М.Ю. Щодо проблеми особистості латентного злочинця // Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю : Мат. наук.-практ. конф. 19 листопада 1997 р.- Харків: Право, 1998.- С.213-218.
51. Василевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів // Право України.- 1997.- № 12.- С. 82-84.
52. Введение в философию: Учебник для вузов / Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А. и др.: В 2т. - М.: Политиздат, 1990.- Т.2.- 639 с.
53. Внуков В. Проблема изучения личности преступника в свете марксистской криминологии.- Харьков: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1930.- 64 с.
54. Волков Б.С. Мотивы преступлений.- Казань: Казанский ун-т, 1982.- 152с.
55. Воловик В.М., Вид В.Д. Общие принципы и методы групповой психотерапии больных шизофренией. // Групповая психотерапия при неврозах и психозах / Под ред. Б.Д. Карвасарского, В.А. Мурзенко.- Л.: Ленинградский науч.-иссл. психоневрологический ин-т им. В.М. Бехтерева.- 1975.- С. 26-37.
56. Волошина Л.А. Генезис агрессивно-насильственних преступлений // Насилие, агрессия, жестокость. Криминально-психологические исследования.- М.: ВНИИ Проблем укрепления законности и порядка.- 1990.- С.16-40.
57. Вопросы частной охранной и детективной деятельности // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати).- М.: ВНИТИ.- 2000.- № 1.- С. 27-33.
58. Воронин Ю.А. Система борьбы с преступностью в США.- Свердловск: Изд. Свердловского ун-та, 1990.- 100 с.
59. Выготский Л.Л. Лекции по психологии. - СПб.: Союз, 1997.- 144 с.
60. Гарбузов В.И. Практическая психотерапия или как вернуть ребенку и подростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровье. - СПб.: АО «Сфера», 1994.- 160 с.
61. Гарбузов В.И. Человек – жизнь, здоровье: (Древние каноны медицины).- 2-е изд., перераб. и доп.- СПб.: АО «Комплект», 429 с.
62. Гегель В.Ф. Философия права.- М.: АН СССР Мысль, 1990. – 528 с.
63. Генкин А. Каждый второй убийца в момент преступления был пьян // Время.- 2001.- № 18.- С.4.
64. Герман Р.Б. деятельность ОВД по предупреждению и борьбе с сексуальными преступлениями // Мат. междунар. науч.-практ. конф. «Серийные убийства и их предупреждение: юридические и психологические аспекты».- Ч.3.- Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России. - 1998.- С. 8-15.
65. Герцензон А.А. Уголовное право и социология.- М.: Юрид. лит., 1970.- 288 с.
66. Гиндикин В.Я. Лексикон малой психиатрии.- М.: КРОН-ПРЕСС, 1997.- 576 с.
67. Гликин М. Милиция и беспредел.- М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000.- 443 с.
68. Голина В.В. Тяжкая насильственная преступность против личности: криминологическая характеристика и предупреждение // Проблеми законності.- Харків: Національна юридична академія України.- 2000.- С. 177-185.
69. Голіна В.В. Злочинності – організовану протидію.-Харків:”Рубікон”, 1998.- 128 с.
70. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров‘я особи: Навчальний посібник. - Харків: Національна юридична академія України, 1997.- 52 с.
71. Головкін Б. Конфліктні стосунки – передумова вчинення насильницьких злочинів у сімейно-побутовій сфері // Право України.- 2001.- № 5.- С. 93-96.
72. Голубев В.П., Кудряков Ю.Н., Шамис А.В. Типология осужденных за насильственные преступления и индивидуальная работа с ними: Учебное пособие.- М.: ВНИИ МВД СССР, 1985.- 52 с.
73. Горбачевський В. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення // Право України.- 1999.- № 5.- С. 58-61.
74. Гордуз Н.А. Уголовно-правовые средства предупреждения тяжких преступлений против личности: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия МВД СССР.- М., 1985.- 20 с.
75. Гульман Б.Л. Сексуальные преступления.- Харьков: ИМП «Рубикон», 1994. – 272 с.
76. Гумерова Р.Б., Галяутдинова С.И. Взаимосвязь социального и биологического в развитии личности преступника // Мат. межвузовск. науч.-теорет. конф. «Биологическое и социальное в личности преступника и проблемы ее ресоциализации» 21-22 октября 1993 г.- Уфа: УВШ МВД РФ.- 1994.- С. 41-44.
77. Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку.- Харьков: Право, 1998.- 144 с.
78. Даньшин И.Н. Из истории криминологических учреждений в Украинской ССР в 20-30-е годы // Вопросы борьбы с преступностью.- М.: Юрид. лит.- 1980.- Вып. 32.- С. 63-70.
79. Даньшин И.Н. К вопросу о личности преступника // Проблемы соц. законности. - Харьков. - 1980.- Вып. 6.- С. 117-126.
80. Даньшин И.Н. Криминологическое понятие насильственной преступности, ее количественно-качественные показатели и тенденции развития // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю: Збірник матеріалів наук.-практ. конф. (Харків) / Редкол.: Борисов В.І. та ін.- Харків: ПФ”Книжкове вид-во “Лествиця Марії”.- 2001.- С. 61-67.
81. Даньшин И.Н. О методологической роли особеного и отдельного в криминологии // Проблемы правоведения.- К.: Вища школа, 1987.- Вып. 48.- С. 79-86.
82. Даньшин И.Н. Правоотношения в уголовном праве // Вопросы государства и права.- М.: Юрид. лит., 1974.- Вып. 2.- С. 234-246.
83. Даньшин И.Н. Становление и развитие криминологических исследований в Украинской ССР// Проблемы правоведения. - К.: .- 1978, Вып. 37, 38. - С. 90-100.
84. Даньшин І.М. Відповідальність за погрозу вчинити вбивство // Радянське право.- 1974. - № 6.- С. 69-73.
85. Даньшин І.М. Рання профілактика правопорушень // Радянське право.- 1976.- №3.- С.73-78.
86. Действия охраны VIP в условиях нападения // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати).- М.: ВНИТИ.- 2000.- № 3.- С. 33, 34.
87. Декларація про загальні засади державної політики України по відношенню до сім'ї та жінок: Постанова Верховної Ради України від 05.03.99 р. № 475-ХІV // Відомості Верховної Ради України.- 1999.- № 17.- Ст. 129.
88. Джекебаев У. Криминологическое изучение личности преступника и преступного поведения: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07/ Всесоюзный институт по изучению причин и разрабртке мер предупреждения преступности.- М., 1974.- 32 с.
89. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія: Спеціалізованний курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник.- Київ: Атіка, 2001.- 368 с.
90. Диоген Лаэртский. О жизни, ученых и изречениях знаменитых философов.- М.:Мысль, 1975.- 571с.
91. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. - М.: Юрид. лит., 1981.- 160 с.
92. Дуглас Д., Олшейкер М. Охотники за умами: ФБР против серийных убийц: Пер. с англ.- М.: КРОН-ПРЕСС, 1998.- 416 с.
93. Дуглас Дж., Олшейкер М. Погружение во мрак: Пер. с англ.- М.: КРОН-ПРЕСС, 1998.- 448 с.
94. Дюк В.А. Компьютерная психодиагностика.- СПб.: Братство, 1994.- 364с.
95. Европейский семинар по проблеме частных служб безопасности // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати).- М.: ВНИТИ.- 1998.- № 1.- С. 38, 39.
96. Експрес-інформація МВС України за 12 місяців 1998 р. 63 с.
97. Експрес-інформація МВС України за 12 місяців 1999 р. 70 с.
98. Експрес-інформація МВС України за 12 місяців 2000 р. 67 с.
99. Експрес-інформація МВС України за 12 місяців 2001 р. 67 с.
100. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник.- М.: Юрист, 1996.- 631 с.
101. Еникеева Д.Д. Популярные основы психиатрии.- Донецк: Сталкер, 1997. - 432 с.
102. Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. Общая теория статистики: Учебник. - М.: Инфра-М, 2000.- 416 с.
103. Жалинский А.Э. Условия эффективности профилактики преступлений.- М.: ВНИИ МВД СССР, 1978.- 152 с.
104. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация.- Львов: Вища школа, 1980.- 212 с.
105. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник для юридичних вузів і факультетів / 3-є вид., стереотипне.- Харків: Основа, 1999.- 256 с.
106. Забрянский Г.И. Методика статистического изучения преступности: Учебное пособие.- Краснодар: Кубанский ун-т, 1976.- 83 с.
107. Задояный М. Некоторые криминологические факторы, указывающие на «заказное убийство» // Экономика. Финансы. Право.- 1997.- Вып.1.- С. 32-36.
108. Заказные убийства в России.- М.: Букмэн, 1998.- 384 с.
109. Закалюк А.П. Общественное воздействие и предупреждение правонарушений.- К.: Наукова думка, 1975.- 264 с.
110. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения.- М.: Юрид. лит., 1986. - 192 с.
111. Закалюк А.П. Теория и практика индивидуального прогнозирования и профилактики преступного поведения: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Харьковский юридический институт им. Ф.Э. Дзержинского.- Харьков, 1987.- 28 с.
112. Зейгарник Б.В. Патопсихология / Под ред. А.С. Спиваковского.- М.: Апрель Пресс, Издательство ЭКСМО-Пресс, 2000.- 576 с.
113. Зелинский А.Ф. Значение норм уголовного права для предупреждения преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Всесоюзный юридический институт.- М., 1966.- 19 с.
114. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. - К.: Юринком Интер, 1999.- 240 с.
115. Зелинский А.Ф. Криминология (курс лекций). - Харьков: Прапор, 1996. - 260 с.
116. Зелинский А.Ф. Криминология: Учебное пособие.- Харьков: Рубикон, 2000.- 260 с.
117. Злочинність в Україні: Статистичний збірник.- Київ: Держ. комітет статистики України, 1998.- 71 с.
118. Иванов А.Н. Заказные преступления: Убийства, кражи, грабежи.- Минск: Литература, 1998.- 640 с. С. (125)
119. Игнатов А.И., Дьяченко А.П., Пономарев П.Г. Проблемы применения наказания за тяжкие преступления против личности.- М.: ВНИИ МВД СССР, 1982.- 80 с.
120. Идентификация личности по термограмме лица // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати).- М.: ВНИТИ.- 1999.- № 1.- С. 24,25.
121. Изучение мотивов сексуальных преступлений. // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати).- М.: ВНИТИ.- 1998.- № 12.- С. 44-49.
122. Исаенко В. Организация расследования серийных убийств // Законность.- 1999.-№ 2.- С. 2-7.
123. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз: Затв. наказом Міністра юстиції України від 08.10.98 р. № 53/5 // Офіційний вісник України.- 1998.- № 46.- Ст. 1715.
124. Інформаційно-методичний лист Міністерства освіти від 20.04.98 р. № 1/9-168 // Інформаційний збірник Міністерства освіти України.- 1998.- № 11.- С. 28-30.
125. Кайзер Г. Криминология. Введение в основы .- М.: Юрид. лит., 1979.- 320 с.
126. Кант И. Трактаты и письма: Пер. с нем. - М.: Наука , 1980.- 709 с.
127. Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юрид. лит., 1969.- 168 с.
128. Ковалев А.И., Савченко Е.А. «Феномен Чикатило» у детей и подростков: проявление и лечение как форма предупреждения серийных преступлений // Материалы междунар. науч.-практ. конф. «Серийные убийства и их предупреждение: юридические и психологические аспекты».- Ч.1.- Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России. - 1998.- С. 74-76.
129. Колесник В.М. Серийные убийства и их предупреждение. Юридический и психологический аспект // Материалы междунар. науч.-практ. конф. «Серийные убийства и их предупреждение: юридические и психологические аспекты».- Ч.1.- Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России. - 1998.- С. 37-41.
130. Комплекс типовых следственных действий и оперативно-розыскных мероприятий по раскрытию и расследованию умышленных убийств.- Воронеж: Прокуратура Воронежской области, УВД администрации Воронежской области, 1996.- 22 с.
131. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 рр.: Затв. Указом Президента України від 25.12.00 р. № 1376/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 52.- Ст. 2258.
132. Комплексная целевая программа по борьбе с преступностью на 1996-2000 гг. // Деловая Украина.- 1996.- № 70.
133. Концепція державної сімейної політики: Схвалена Постановою Верховної Раді України від 17.09.00 № 1603-ХІV // Відомості Верховної Ради України.- 1999.- № 46-47.- Ст. 404.
134. Коридзе З.В. Комплексные криминологические исследования убийств и организация их предупреждения ОВД: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08.- М., 1992.- 257с.
135. Коридзе З.В. Криминологическая характеристика лиц, совершивших умышленные убийства (по материалам МВД Грузии) // Криминологические проблемы преступного поведения СНГ.- М.: ВНИИ МВД СССР.- 1991.- С. 97-100.
136. Королев В.В. Психические аномалии как объект криминологического исследования // Советское государство и право.- 1985.- № 5.- С. 74-80.
137. Косарев В.Н., Мамонов Г.И. О некоторых аспектах взаимодействия психофизиологического и социального в механизме формирования личности преступника // Мат. межвузовск. науч.-теорет. конф. «Биологическое и социальное в личности преступника и проблемы ее ресоциализации» 21-22 октября 1993 г.- Уфа: УВШ МВД РФ.- 1994.- С. 44-48.
138. Краснушкин Е. Криминальные психопаты современности и борьба с ними // Преступный мир Москвы / Под ред. М.Н. Гернета .- М.: Право и жизнь.- 1924.- С. 192-207.
139. Краснушкин Е.К. К психологии убийства // Убийства и убийцы.- М.: Изд-во мосздравотдела.- 1928.- С. 10-32.
140. Краткий психологический словарь: Личность: образование, самообразование, профессия / Сост. М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович.- Минск: Хэлтон, 1998.- 399 с.
141. Краткий словарь криминолого-статистических терминов / Сост. А.Г. Кальман, И.А. Христич.- Харьков: НИИИПП АПрН Украины, 1998.- 68 с.
142. Криминология и профилактика преступлений / Под ред. А.И. Алексеева.- М.: МВД СССР, 1989.- 431с.
143. Криминология ХХ век / Под ред. В.Н.Бурлакова, В.П.Сальникова.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2000.-554 с.
144. Криминология: Учебник / Беляев Н.А., Волгарева И.В., Кропачев Н.М. и др. / Под ред. В.В. Орехова.- СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1992.- 216с.
145. Криминология: Учебник / Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского.- М.: Юрид. лит., 1988.- 384 с.
146. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова.- М.: Юрист, 1995. - 512 с.
147. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой.- М.: Зерцало, 1998.- 160 с.
148. Криминология: Учебник для юрид. вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. - М.: НОРМА – ИНФРА М, 2000.- 784 с.
149. Криминология: Учебник для юрид. вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова.- СПб.: СПб. акад. МВД России, 1998.- 576 с.
150. Кримінальний кодекс України: Затв. Законом «Про затвердження Кримінального кодексу України» № 2341-III від 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України.- 2001.- № 25-26.- Ст. 131.
151. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник для студентів юрид. спец. вищіх закладів освіти / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман / За ред. І.М. Даньшина.- Харків: Право, 1999.- 232 с.
152. Кудрявцев В.Н. Качественные методы в социально-правовых исследованиях // Социологические исследования.- 1999.- № 7.- С. 44-46.
153. Кудрявцев В.Н. Эффективность закона как средства осуществления уголовной политики // Основные направления борьбы с преступностью / Под ред. И.М.Гальперина, В.И.Курляндского.- М.: Юрид. лит.- 1975.- С. 42-46.
154. Кудрявцев В.Н., Андреев Б.В. Нечеткая логика при решении криминологических задач // Государство и право.- 1999.- № 1.- С. 106-108.
155. Курс советской криминологии / Под ред. В.Н. Кудрявцева, И.И. Карпеца, Б.В. Коробейникова: В 2 т.- М.: Юрид. лит., 1985.- Т.1.- 416с.
156. Курс спецподготовки для телохранителей VIP // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати).- М.: ВНИТИ.- 2000.- № 2.-С. 26-31.
157. Ларин А.М. Профессия: телохранитель.- М.: Бумеранг, 1995.- 144 с.
158. Ливингстоун Н.С. Руководство по обеспечению безопасности личности и предпринимательства.- М.: Виком, 1996.- 120 с.
159. Литвак О. Реформування у системі боротьби зі злочинністю // Юридический вестник.- 2001.- № 1.- С. 68-76.
160. Литвак О.М. О заказных убийствах (по материалам уголовных дел) // Материалы междунар. науч.-практ. конф. «Серийные убийства и их предупреждение: юридические и психологические аспекты».- Ч.1.- Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России. - 1998.- С. 43-46.
161. Личность преступника / Под ред. Б.С. Волкова.- Казань: Каз. Ун-т., 1972.- 188 с.
162. Ломброз