Критська МУЗИЧНА традиція у розвитку новогрецької композиторської школи другої половиНи ХХ століття (на прикладі творчостІ ДИМІТРІСА КАПСОМЕНОСА)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

УДК 78.03(495) + 781.7(495)

РЯБЧУН ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Критська МУЗИЧНА традиція у розвитку новогрецької композиторської школи другої половиНи ХХстоліття (на прикладі творчостІ ДИМІТРІСА КАПСОМЕНОСА)

Спеціальність 17.00.03 музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
доктор мистецтвознавства, професор,
Черкашина-Губаренко Марина Романівна

Київ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ1. МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ОСТРОВУ КРИТ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ І СУЧАСНІСТЬ.. 11
1.1.Новогрецька композиторська школа та її критський регіон. 11
1.2. Біля витоків цивілізації: острів Крит і стародавня Греція. 28
1.3.Крит і Візантія: історичні перехрестя і музична традиція. 36
1.4.Культурні надбання Венеціанської республіки на Криті. Критське Відродження ХVХVІІ століть. 40
1.5.Крит під владою Османської імперії. Шлях до національного визволення. 49
1.6. Інструменти і жанри критської народної музики. 55
РОЗДІЛ2. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ НОВОГРЕЦЬКОГО КОМПОЗИТОРА ДИМІТРІСА КАПСОМЕНОСА.. 70
2.1. Дитинство. Перші кроки у музиці 70
2.2. Роки навчання у Афінах. Суспільно-політичні обставини у Греції шістдесятих років ХХ століття. 75
2.3. Д. Капсоменос в Італії. Повернення на Крит. 77
2.4. Творча і суспільна діяльність композитора у кінці сімдесятих на початку дев’яностих років. 86
РОЗДІЛ3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ Д.КАПСОМЕНОСА. ЖАНРОВА ПАЛІТРА І ОГЛЯД ОСНОВНИХ ТВОРІВ.. 92
3.1.Д.Капсоменос як продовжувач тенденцій другої хвилі неокласичного руху. 92
3.2.Критська тема у творчості Д.Капсоменоса. 115
3.3.Твори останніх десятиліть. 144
ВИСНОВКИ.. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ.. 181
НОТОГРАФІЯ.. 181
ДОДАТКИ.. 181
Додаток А.1. 181
Додаток А.2. 181
Додаток А.3. 181
Додаток Б.1. 181
Додаток Б.2. 181
Додаток Б.3. 181
Додаток В.. 181
Додаток Д.. 181
Додаток е.. 181
Додаток К.1. 181
Додаток К. 2. 181

ВСТУП
Останнім часом в українському музикознавстві стала помітною тенденція до вивчення музики сучасної Греції. У даній роботі досліджується музика критського регіону Греції, представлена у яскравій індивідуальній творчості композитора третього покоління новогрецького композиторської школи Димітріса Георгія Капсоменоса (19371994).
Острів Крит є одним із найдавніших осередків розвитку музики. Критські музиканти зображені у пам’ятках мінойської культури і гомерівського світу. Вони були авторитетними дослідниками і теоретиками музики у часи стародавньої Греції. Визначеність критського етносу як частини загальногрецького впродовж віків проявлялася у спільній мові, міфології та релігії. У нові часи критська музика зазнала численних впливів у зв’язку з пануванням на острові Ромейської держави, нашестя арабів-кілікійців[1]. Після семи століть[2], коли Крит входив до складу Візантійської імперії і ще до її остаточного зруйнування, островом на тривалий час заволоділа Венеціанська республіка. У часи венеціанського правління, після падіння Константинополя Крит більш ніж на два століття залишається однією з найбільших цитаделей християнства і притулком для багатьох візантійських митців. У ХVІХVІІстоліттях критська культура досягла значних висот, і ці часи увійшли в історію під назвою Критського Відродження. У другій половині ХVІІстоліття почався складний період окупації Османської імперії (Додаток А.1). Згадані історичні обставини, а також географічне положення острову обумовили формування регіональних особливостей критської музичної культури, про які йдеться у пропонованому дослідженні.
У часи турецької окупації хвиля культурного піднесення перемістилася з Криту у регіон Ептаніса (семи островів Іонійського моря), який залишався під володарюванням Венеції. Розквіт греко-венеціанської культури створив у цьому регіоні передумови для розвитку мистецтва західного типу. У ХІХстолітті на островах Ептаніса було організовано філармонічне товариство, з’явилися перші зразки оперного мистецтва, а також інші ознаки формування професійної композиторської школи. Діяльність ептанійців стала підґрунтям для становлення у ХХстолітті новогрецької національної композиторської школи [2, 322].
Композитори перших двох її поколінь по різному намагалися вирішити проблему створення національного музичного мистецтва. Після Другої світової війни виходить на арену нове покоління грецьких композиторів, серед яких, завдячуючи активній роботі у демократичних жанрах мистецтва, швидко завойовують широке визнання М.Теодоракіс і М.Хадзідакіс. Довшим був шлях у мистецтво, що пройшов їхній сучасник Димітріс Капсоменос. Поєднуючи у своїй творчості різноманітні стильові пласти народної музики своєї батьківщини острову Крит і надаючи їм оригінального сучасного звучання, композитор на якісно новому рівні продовжив справу своїх попередників, видатних новогрецьких композиторів М.Каломіріса, Я.Константинідіса, Д.Мітропулоса, Н.Скалкотаса. Йдеться про адаптацію архаїчного грецького фольклорного матеріалу до стильових засад європейської професійної музики. Працюючи у жанрах симфонічної, камерної і інструментальної музики, Д.Капсоменос створив яскраві національно самобутні твори, у яких постає його непересічна особистість митця, художника, гуманіста. Творчість Димітріса Капсоменоса не тільки підіймає на новий щабель музику критського регіону і робить гідний внесок у розбудову новогрецької композиторської школи, але, водночас, мовою класичної музики розкриває для світу скарбницю найдревнішої у Європі фольклорної традиції, повертаючи до буття зразки давньогрецької музики, яку до недавніх часів прийнято було вважати назавжди втраченою під порохом століть.
Отже, актуальність теми обумовлена зростанням зацікавленості українських учених музичним мистецтвом Греції, спорідненої Україні з огляду на релігію і ментальність, а також спільну участь у творенні загальноєвропейського культурного ландшафту. Інший аспект актуальності теми обумовлений посиленням ролі новітніх композиторських шкіл у процесах розвитку європейської і світової музичної культури. У межах самих цих шкіл цікаво проявляють себе різні регіональні гілки і культурні надбання. Однією з таких регіональних відгалужень і є музика острову Крит, на осмисленні і перетворенні якої засобами сучасної композиторської техніки базується творчість Димитріса Капсоменоса.
Об’єктом дослідження є регіональні традиції розвитку музичної культури Греції у їх спільності і відмінностях, які вивчаються на прикладі Криту, його народної творчості, особливостей становлення музичного професіоналізму у ХХстолітті.
Предметом дослідження є життєвий шлях і творчість новогрецького композитора Димітріса Капсоменоса як видатного діяча національної музичної культури, яскравого представника її критського регіонального відгалуження, що розвивається і збагачується в контексті загальних тенденцій музичного процесу другої половини ХХстоліття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планами науково-дослідної роботи кафедри історії зарубіжної музики Національної музичної академії України імені П.І.Чай­ков­ського і відповідає темі №8 Історія зарубіжної музики” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України імені П.І.Чай­ков­ського.
Метою дослідження є виявлення специфічних рис і закономірностей розвитку критської музики та особливостей її відображення у творчості Димітріса Капсоменоса, визначення новаторства композитора як представника грецької професійної композиторської школи другої половини ХХстоліття.
Предмет і мета обумовлюють головні завдання дослідження:
- виконати дослідження історії острова Крит від часу перших поселень і до наших днів для з’ясування процесів генезису критської музики;
- виявити особливості критського музичного фольклору, наголошуючи на його регіональній специфіці, визначити специфіку ладової і ритмічної будови, риси окремих жанрів, охарактеризувати народний інструментарій;
- дати огляд основних етапів життя і творчості Димітріса Капсоменоса як представника третьої генерації діячів новогрецької композиторської школи;
- здійснити аналіз жанрової основи й особливостей музичної мови основних творів Д.Капсоменоса з метою виявлення характерних рис його композиторської індивідуальності;
- охарактеризувати місце і роль Димітріса Капсоменоса як представника яскравої регіональної течії у межах новогрецької композиторської школи і в музиці другої половини ХХстоліття.
Рівень вивченості тематики. Першим кроком у фундаментальному вивченні історії музики сучасної Греції в українському музикознавстві була дисертація Ліани Харалампіду Музична освіта у сучасній Греції: історія, проблеми, перспективи” (Київ, НМАУ, 2001) [164], у якій, зокрема, досліджувалися шляхи розвитку новогрецької композиторської школи. Проте конкретні персоналії представників цієї школи хоча і фігурували у дослідженні грецького вченого, однак, враховуючи спрямованість роботи, не могли стати предметом окремого вивчення. Творчості композитора Димітріса Капсоменоса були присвячені кілька публікацій у грецьких масових виданнях, які мали, здебільшого, публіцистичний характер, а також статті оглядового характеру у грецьких енциклопедичних музичних виданнях останнього часу [230, 141-142; 233, 258, 1,6; 314, 6;]. Аналіз його багатого доробку донині не здійснювався ні на батьківщині митця, ні в інших країнах, де звучала і звучить його музика. Тому пропоновану дисертацію можна вважати першим кроком на даному шляху. У грецькому й українському музикознавстві критська традиція аналізується вперше у контексті новогрецької композиторської школи.
Поштовхом для дослідження стало тісне співробітництво автора з композитором у 19921994роках, а також спілкування з оточенням Димітріса Капсоменоса при здійсненні концертів, присвячених його пам’яті, зокрема, в Афінах, на островах Кос та Крит. Слід згадати також прем’єрне виконання сюїти Морська” у місті Ларисса, фондовий запис фортепіанних творів Д.Капсоменоса для грецького Державного радіомовлення, інтерв’ю на грецькому телебаченні (19931996), записані у Грецькій республіці компакт-диски з творів композитора і його учня Т.Харидіса (19962005).
Матеріал дослідження документи архіву композитора, зокрема, автобіографія, спогади і листи вдови композитора В.Петти-Капсомену, [302], його брата Е.Капсоменоса, його учня Т.Харидіса, друзів, знайомих композитора і шанувальників його таланту (скрипачки Н.Патрикіду), а також статті у періодичних та енциклопедичних виданнях. Нотний матеріал, здебільшого рукописний, автору дисертації надав сам композитор, а також В.Петта-Капсомену. Для виявлення етнічної специфіки і її індивідуального відтворення у доробку Д.Капсоменоса досліджувалися численні матеріали з музичної історії Криту та критської культури.
Методологічну основу і методи дослідження становлять історико-порівняльний метод, основні положення системного підходу до культури як цілісності, конкретні методики, що склалися у музикознавчій науці. Базового значення набули праці з історії античної і візантійської музики грецьких авторів С.Караса [236239], М.Мавроїдіса [269272], Я.Па­па­до­пуло­са [298], Г.Статіса [316], О.Толіки [320], а також корифеїв музичної науки західної і східної Європи, передусім Д.Комотті [358], К.Нефа [386], К.Шлєзінгер [393395], Є.Герцмана [2427]. Шодо загальних музично-історичних і культурологічних питань позиція автора дисертації базується на положеннях учених Б.Асаф’єва [57], А.Лосєва [8992], Л.Гумільова [3738], Л.Каваллі-Сфорца [356], С.Бо-Бові [344350], М.Мавроїдіса [271272], І.Ляшенка [93].
Теоретичною основою дисертації стали розробки М.Друскіна [4447], Ц.Когоутека [66], Л.Мазеля [94], В.Протопопова [122], С.Скребкова [141145], Ю.Холопова [170172], Л.Христиансен [173]. Підґрунтям для вивчення критського фольклору стали праці грецьких дослідників, зокрема І.Амаргіанакіса [193199], Ф.Аноянакиса [201205], Е.Капсоменоса [245249], М.Каукаласа[231232], Г.Хадзідакіса [332333], присвячені критській народній пісні ХХстоліття, розвідки з історії жанрів критського лірницького мистецтва Я.Бухалакіса [282], К.Пападакіса [292], М.Пападакіса [293]. Фундаментальною базою для осмислення процесів становлення і розвитку

Список литературы

ВИСНОВКИ
Крит, професійне музичне мистецтво якого репрезентує Д.Капсоменос, підключився до процесу розбудови новогрецької композиторської школи з відставанням на століття. Він є особливим для Греції культурним регіоном, у фольклорі якого зараз співіснують антична архаїка, середземноморська монодія і відголоски венеціанської доби. Різноманітні історичні нашарування, які органічно поєднуються у критському традиційному мистецтві, роблять його плідним полем культурологічних і музично-теоретичних досліджень. Проте традиційна музика Криту і донині є явищем мало доступним і не до кінця розкритим у європейському і загальносвітовому масштабі. Нині у музичному мистецтві критського культурного регіону представлені унікальні зразки професійної музики, які мають історичну, етико-естетичну і художню цінність. Продуктивний критсько-європейський діалог у музичному мистецтві став можливим не лише завдяки звільненню Крита від Османського Ярма, але, не в меншому ступені, завдячуючи оновленню західноєвропейської музичної мови і збагаченню її більш різноманітними композиторськими техніками.
Критське традиційне мистецтво є полісемантичним культурним феноменом, утвореним мозаїчною розмаїтістю ознак культур різних епох і континентів. Їх взаємодія присутня у регіональній специфіці жанрів критського мистецтва: приміром, жанр критської мадинади, який виник у Венеціанський період, має ознаку давньогрецького мовлення п’ятнадцятискладову структуру; акомпанемент мадинади кодільєс є спорідненим із жанром арабеску і може служити інструментальним супроводом для критських танців і серед них для тих, що виникли у часи оттоманського володарювання і не залишилися осторонь турецького впливу.
Зв’язок із грецькою етнічною ойкуменою уможливив перетворення Криту з реліктового культурного анклаву у регіон, інтегрований в європейське мистецтво. Відмінності історичної долі Криту і материкової Греції визначилися у різних шляхах формування композиторських шкіл, базованих на західноєвропейській стилістиці. Критське мистецьке Відродження ХVІХVІІ століть у істотній мірі проявилося як розквіт греко-венеціанського музичного мистецтва, про що свідчать розвинена інфраструктура, а також яскраві особистості тогочасних музикантів. Перервана традиція критського мистецтва західного типу натомість у значній мірі вплинула на розквіт музики Ептанійського регіону, яке заклало базові основи для виникнення новогрецької школи у ХХ столітті.
Незважаючи на припинення венеціанського культурного впливу на Крит у період турецької окупації, важливим його наслідком серед іншого можна вважати феномен мераклітства. Меракліти особлива категорія критського населення, для якої насолода від мистецтва є однією з першочергових життєвих потреб. Цей феномен, розвинений у інтенсивному мистецькому житті крито-венеціанської доби є продовженням античного прагнення до Прекрасного.
Серед доцентрових ознак (термін Л.Кияновскої [63,4]) регіонального критського традиційного мистецтва, що споріднюють його з материковим грецьким, слід назвати його професіональний розвиток, відображений у фаховій діяльності народних виконавців, існуванні фахових фольклорних ансамблів, оркестрів і хорових колективів.
Творчість Д.Капсоменоса різностороннє і виразно представляє професійне музичне мистецтво критського регіону у новогрецькій музиці ХХ століття. Її регіональна специфіка проявляється не тільки у збалансованості локальних і загальнонаціональних рис, але у відповідності формату сучасного європейської музичної культури. При загально високому розвитку інфраструктур критської музичної традиції, яка стала основою творчості композитора, особливою передумовою появи творчої особистості Д.Капсоменоса була обмеженість безпосереднього підготовчого етапу становлення регіональної професіональної музики, орієнтованих на європейські стандарти. Причини браку регіональних критських композиторів західного типу, котрі б передували появі творчої особистості Д.Капсоменоса, варто шукати у тенденції централізації національного мистецтва на перших етапах становлення новогрецької композиторської школи.
Ім’я Димітріса Капсоменоса увійшло в новогрецьку музику наприкінці шістдесятих років ХХ століття. Його творча особистість формувалась у той час, коли вже були закладені фундаментальні основи розвитку новогрецької професійної музики завершився процес формування національної музичної мови. Проте композитор, розкривши у своїх високопрофесійних музичних творах регіональні особливості критської музики, завдяки переосмисленню засад композиторської техніки, виконав важливу місію у розбудові новогрецької композиторської школи.
Ім'я Д.Капсоменоса користується шаною у мистецьких колах Греції і відоме далеко за її межами. Проте, за життя він не отримав такого визнання і популярності, як, приміром Н.Скалкотас, Я.Ксенакіс. М.Хадзідакіс, або М.Теодоракіс. Причини цього, передусім, в відносно пізньому формуванню Д.Капсоменоса-композитора, а також у специфіці його входження у професійне музичне мистецтво. Він пройшов довгий і складний шлях від сільського музики з віддаленого гірського селища до рафінованого музиканта-естета, тонкого знавця музичних форм і жанрів, творця самобутнього сучасного симфонічного стилю.
Значення творчості Димітріса Капсоменоса полягає передусім у окресленні в межах новогрецької композиторської школи ще одного регіону. Творчість композитора є сміливим вирішенням проблеми гармонізації грецьких мелодій” поставленої Манолісом Каломірісом у його Credo: не нехтуючи стильовими здобутками класико-романтичної музики, Д.Капсоменос, диференційовано підходить до історичних розшарувань критського фольклору і розвиває його найбільш типові риси у стилістиці відповідних епох [2,58,68]. У методах розробки специфічної грецької монодійної мелодики композитор нерідко орієнтується на стилістику епохи Відродження, широко використовуючи принципи модального розвитку, гетерофонії та ранніх поліфонічних форм, а також архаїчні танцювально-пісенні структури. При роботі з латинським стильовим напрямком, при більшій близькості останнього до стилістики класицизму, композитор підкреслює не подібність, а, радше, розбіжності. Свєї черги, класико-романтичний компонент набуває у творах Д.Капсоменоса допоміжне, побічне значення. Він використовується як один з видів структурної організації, фактуротворення, або як епізодична фарба.
Тетрахордова будова, що лежить у основі критської традиційної музики органічно проявляється у творах композитора в умовах розширеної діатоніки. При цьому він розвиває ідеї представників неофлорентійської школи, зокрема свого вчителя К.Проспері, вільно застосовуючи серійну техніку, тонально-атональні мутації (тональне вагання”). У творах Д.Капсоменоса вперше здійснюється спроба загально історичного обсягу ладових систем як цілісності. Композитора захоплює ідея ставлення до ладової системності, подібне до ставлення до ритмічної організації, або жанрових основ. Його ладові системи не є дискретними і перебувають у процесі розвитку, еволюційних змін, запозичень, ремінісценцій. Слід зазначити, що поєднання, навіть у одному творі, різних ладових систем, а отже різних епох і світосприйняттів у випадку Д.Капсоменоса далекі від еклектичності, адже йдеться про критський етнос і його історичну пам’ять. При цьому монодійна основа мислення є постійно присутнім і незмінним фактором його музики. Монодійність у композитора стає своєрідною призмою інших стильових устроїв. У основі функціонування ладу як впорядкованої системи звуковисотних пропорцій лежить інтервал кварти. Безкінечність простору і можливостей такого ладу походить від специфіки будови і потенціальної модальній мобільності кварто-квінтового кола.
Своєрідно відродивши у композиторській творчості основи давньогрецького музичного мислення, композитор здійснив живий зв’язок між новогрецькою музичною культурою і її прадавнім минулим, пов’язаним з критським регіоном. Композитору вдається подолати дистанцію від реліктової архаїки критської музики до сучасного західноєвропейської мистецтва створенням власної неокласичної моделі, сутністю є якої відтворення близьких до античності зразків фольклору і пошук відповідної стилістики для їх розвитку. У ставленні до фольклору композитор виступає не з позицій риторики, типової для мистецтва ХХ століття, зіштовхуючи різні субстанції і підкорюючи їх одну одній, а скоріше як софіст, знаходячи у протилежностях внутрішні передумови, які стають основою нової єдності.
Метод аналогії, став основою індивідуальної стильової селекції Димітріса Капсоменоса. Її мета необхідність заповнення стилістичних лакун для відтворення органічного стилістичного простору. Інструментарієм для цього відтворення у композитора є ладова система, яка може знаходитись у процесі розвитку у часовому просторі твору і ставати суб’єктом драматургії. Полістилістика і стильова перемінність, які, за певних історичних обставин стали дійовими чинниками критського традиційного мистецтва, знайшли відображення і у творчості Димітріса Капсоменоса. Суттєво важливим є те, що поява подібних стилістичних ознак у творах композитора знаменувала собою зустріч, збіг і поєднання принципів традиційного і професійного мистецтв [161,78-81]. Тому композитор цілком природно адаптує традиційний фольклорний матеріал для професійного звучання на класичних інструментах у камерній і симфонічній музиці. Він делікатно оперує аутентичним матеріалом, не порушуючи його цілісності і досягаючи ефективності у передачі його естетично-емоційної дії
Творчий метод Д.Капсоменоса у роботі з фольклором за деякими рисами можна порівняти з методами його попередників і сучасників, співвітчизників і композиторів інших країн Б.Бартока, Я. Константинідіса, Н.Скалкотаса, Т.Камал. Завдяки творам композитора, зокрема, таким як фортепіанна сюїта Критські землі, проливається нове світло на зв’язки сучасного критського фольклору з античною музикою. А такі твори Д.Капсоменоса, як Вісім пісень для гітари, або Франкськафортеця, у яких він певною мірою наслідує традиції Франгіскоса Леонтаритіса, відсувають на три століття межі виникнення новогрецької музики. Тим самим, отримавши подібний зв’язок між Критським Відродженням і сьогоденням, нового смислу і значення набуває діяльність композиторів ептанійської школи.
Великою заслугою Д.Капсоменоса можна вважати усвідомлення дискретного віку музики критського регіону і розкриття її особливостей у аналогіях з музичною мовою різних епох. Збіг неокласичної і неофольклорної ліній послужив поштовхом для здійснення виняткової культурної місії Д.Капсоменоса, яка стала можливою завдяки його глибоким знанням традиційного мистецтва і сучасної техніки, а також насназі у безмежних пошуках їх взаємодії. Лексика творів Д.Капсоменоса відкрита для будь-яких стилів і здатна поєднувати принципово протилежні стильові компоненти в органічну єдність. Кожна з епох, що відбилися у стилістиці творів композитора, привертає його увагу передусім певним історичним досвідом етносу, ракурсом відображення Гармонії всесвіту, що лежить у основі буття. Саме тому, поєднання найрізноманітніших стилістичних компонентів у творах Д.Капсоменоса принципово виключає еклектичність. Воно створює життєздатні стильові організми, досконалі системи, які є проекцією унікального світобачення композитора.
У розмаїтій художньо-образній палітрі творів Димітріса Капсоменоса переважають життєствердні образи і світлі тони. При цьому, в образному світі композитора аполлонічне світло гармонії співіснує з діонісійським пафосом життя. Його художній метод можна було б назвати методом інтелектуально-емоційного прозріння: у творах Д.Капсоменоса через гармонію змісту і форми здійснюється відкриття гармонії буття і проголошується єдність людини і всесвіту.
Гармонія світосприйняття, відображена в музиці композитора, споріднена з гуманістичною цілісністю еллінської естетики. Слід зауважити, що велику роль у формуванні естетики композитора відіграли його походження і виховання. У значній мірі, таке відчуття гармонії прищеплювалось у атмосфері гірського селища, де, як у ковчегу Ноя, за будь-яких історичних обставин, плекались духовно-естетичні ідеали етносу.
Ставлення Д. Капсоменоса до мистецтва як до конденсату вищих цінностей буття співзвучне і ментальності мераклітів. Творча позиція композитора базується на гідності митця, служінні музиці, пошуку мистецької істини, безкомпромісності, високих художніх і етико-естетичних критеріях. Основою мотивації творчості Д.Капсоменоса, що стоїть осторонь від пошуків оригінальності і імітації чиєїсь манери, є втілення творчої ідеї, яка є у Д.Капсоменоса головним героєм твору [181]. Життя цієї ідеї у різних величинах і матеріях для нього є безкінечним у своїй неповторності, так саме, як і безкінечне мистецтво, якому він віддав життя. Єдиними критеріями, які обмежують обриси втілюваної ідеї, у Д.Капсоменоса є гармонія і краса.
Дар творення простих, але водночас виразних, самобутніх мелодій проявляється протягом всього творчого шляху митця і є певним домінуючим естетичним цензом навіть феноменально складних, з точки зору композиторської техніки, творів. Краса у творах композитора є сутністю, яка відділяє життя від смерті, вічність від миттєвості. У цьому творі нема жодної зайвої ноти” пише композитор про додекафонічний Перший квартет. Подібним чином можна охарактеризувати усі без винятку твори Д.Капсоменоса, кожен із яких ніби пропонує нову формулу світової Гармонії.
Не претендуючи на роль новатора або законодавця мод в області музичної композиції, Д.Капсоменос, між тим, у своїх творах істотно випереджає свій час, підіймаючись над полістилістикою і постмодернізмом відкриттям нового стилістичного синтезу. Творча манера композитора є слушним підтвердженням вислову Ю.Холопова: Нове у європейській сучасній музиці, особливо другої половини століття свідчить не просто про розвиток старих традицій, а про вихід за їх межі” [169, 54]. Творчість Димітріса Капсоменоса є вагомим внеском у справу відкриття критської музичної terra incognita для вчених-дослідників, музикантів, а також для широкої аудиторії. Осяяний лампадою мудрості і просякнутий космічною гармонією музичний всесвіт композитора, що відкривається у його творах, є творінням високої духовності і гуманізму і ставить Д.Капсоменоса у ряд визначних митців ХХстоліття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ
1. Акопян Л.О. Анализ глубинной структуры музыкального текста. - Москва: Практика, 1995. - 256с.
2. Аноянакис Ф. Музыка в современной Греции / Перевод с французского Г.Эдельмана // Советская Музыка, 1985 №3. - С.134137.
3. Античные гимны. Составление и общая редакция А.А.Тахо-Годи. - Москва: Издательство Московского университета, 1988. - 363с.
4. Аристофан. Комедии, В двух т. Т. 2. - Москва: Искусство, 1983. - 218 с.
5. Асафьев Б. музыкальная форма как процесс. - Ленинград, 1971.- 376с.
6. АсафьевБ. Об изучении музыки средневековья. Публикация И.И.Земцовского / Традиция в истории музыкальной культуры (Античность. Средневековье. Новое время) // Проблемы музыкознания №3. - Ленинград, 1989. - С.132-135
7. Асафьев Б. О хоровом искусстве / Составление и комментарии А.Б.Павлова-Арбенина - Ленинград: Музыка 1980. 216с.
8. Аристотель. Поэтика. //Памятки естетичної думки - Київ:Мистецтво, 1967.- 194с.
9. Банк А.В. Прикладное искусство Византии ІХХІІ вв. Очерки // Культура народов Востока. Материалы и исследования Москва: Наука 1978. - 202с. Иллюстрации.
10. Баранова Т.Переход от средневековой ладовой системы к мажору и минору в музыкальной теории ХVIХVII веков //Из истории зарубежной музыки. Выпуск 4. - Москва: Музыка, 1980. - С. 627.
11. Баранова Т. Танцевальная музыка эпохи Возрождения // Музыка и хореография современного балета. Вып. 4-й., Москва. Музыка. 1982, С.835.
12. Белецкий А.А.Проблема греческого языка Византийской эпохи. // Античная культура и современная наука. - Москва: Наука, 1985. - Античные традиции в истории культуры.- С. 189201.
13. Бергман о Бергмане. Ингрид Бергман в театре и кино. - Составление, перевод, послесловие, комментарии издательства Радуга”. - Москва, 1985. - 525с.
14. БогоявленскийС. Композиторы Италии. // Музыка ХХ века: Очерки. У двох частинах, ч.2, кн..4. - Москва: Музика, 1984.- С.467505.
15. Боннар А. Греческая цивилизация. Книга первая. От Илиады до Парфенона. В 2т., Т. 1- Ростов-на-Дону: Феникс, 1994 - 439 с.
16. Борухович В. Зевс Минойский // Античный мир и археология. -Саратов, 1979, Выпуск 4. - С.10-11.
17. Брокгауз и Ефрон. Новий энциклопедический словарь. Редакция Арсеньева П. в 86 т., Т. 17,с. 284-285; т. 23. с.389-390.
18. Варунц В. Цикл Kammermusik” [К вопросу о неоклассицизме Хиндемита] // Пауль Хиндемит. Статьи и материалы. - Москва: Советский композитор, 1979. - С. 139149.
19. Васильева-Рождественская М. Историко-бытовой танец. - Москва: Искусство, 1987. - 260с.
20. Васильченко-Михно Г. Греческий распев в украинской певческой практике конца ХVI первой половины ХVIІ ст.: О преемственности с греко-византийской гимнографической традицией. Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения / КГК им. П.И.Чайковского: Киев, 1993. - 203 с.
21. Виппер Б. Введение в историческое изучение искусства. Москва: Изобразительное искусство, 1985. - 287с.
22. Гадамер Г. Актуальность прекрасного. Сборник статей // История эстетики в памятниках и документах. - Москва: Искусство, 1991. - 368с.
23. Геродот. Історія в дев’яти книгах / Геродота турійця з Галікарнасса історій” книг дев’ять, що їх називають музами / Переклад, передмова та примітки А.О.Білецького / Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. - Київ: наукова думка, 1993 - 576с.
24. Герцман Е. Античное музыкальное мышление. - Ленинград: Музыка”, 1986 - 223с.
25. Герцман Е. К вопросу о древней музыкальной символике. - Советская Музыка, 1978, №12 - С. 128130
26. Герцман Е. Византийское музыкознание. - Ленинград: Музыка, 1988 255с.
27. Герцман Е. Уколова В. Становление музыкальной культуры // Культура Византии IV - первая половина VІІ в. Ответственный редактор Удальцова З. - Москва: Наука”, 1984 С. 614631.
28. Гнедич Н. Cтихотворения., 1956. - с. 207 - 221.
29. Головинский Г.Композитор и фольклор. Из опыта мастеров ХІХ-ХХ векав. - Москва: Музыка, 1981. - 279с.
30. Гомер. Илиада. Перевод Н. И. Гнедича., Москва-Ленинград, 1949. -549c.
31. Гомер. Илиада. Перевод Вересаева Москва: Просвещение, 1987 - 400 с.
32. ГоранВ.Древнегреческая мифологема судьбы / Ответственный редакция В.Н.Карпович. - Новосибирск: Наука - 1990, - 330 c.
33. Грейвс Р. Мифы древней Греции, перевод К.П. Лукьяненко, редакция А.А. Тахо - Годи., Москва: Прогресс, 1992. - 624с.
34. Григорьева Г. Стилевые проблемы русской советской музыки второй половины ХХ века / 50-80 годы. - Москва: 1989. 208с.
35. Грица С. Музичний фольклор з позицій етногенезиса. // Проблеми етномузикології. Збірник наукових праць. Випуск 2 / Міністерство культури України, НМАУ - Київ : 2004 С.523.
36. ГуляницкаяН. Гармония в системе художественно-выразительных средств: стилистика музыки советских композиторов (6070-е годы) // Современное искусство музыкальной композиции, выпуск 79 / ГМПИ им. Гнесиных -Москва, 1985. - С. 3248.
37. Гумилёв Л. География этноса в исторический период. - Ленинград, 1990. - 172. с.
38. ГумилёвЛ.Этногенез и биосфера Земли. - Ленинград: Гидрометеоиздат, 1990. - 528с.
39. ГусевВ.К соотношению стиля и метода // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1964. № 3. - С. 143144.
40. ГусевВ.О полифункциональности фольклора // Актуальные проблемы современного фольклора. Проблемы народной инструментальной музыки - С.143170
41. Денисов Э. Додекафония и проблемы современной композиторской техники / Музыка и современность. Выпуск 6. - Москва: Музыка, 1969, С. 478524.
42. Денисов Э. Стабильные и мобильные элементы музыкальной формы и их взаимодействие // Денисов Э. Современная музыка и проблемы эволюции композиторской техники. - Москва, 1986. - С. 112136.
43. Драч І. Аспекти вияву композиторської індивідуальності у сучасній культурі (на прикладі творчості В.С. Губаренка). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства. - Суми : Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка, 2004. - 439с.
44. Друскин М. Игорь Стравинский. Личность, творчество, взгляды. - Ленинград: Советский композитор, 1979. - 232 с.
45. Друскин М. Клавирная музыка Испании, Англии, Нидерландов, Франции, Италии, Германии ХVІХVІІ веков. Ленинград: Государственное музыкальное издательство, 1960. 284с.
46. Друскин М. О западноевропейской музыке ХХ века. - Москва: Советский композитор, 1973. - 271с.
47. Друскин М. Пути развития современной зарубежной музыки. / Вопросы современной музыки - Ленинград, 1965. - С.156179
48. Дубравская Т. Итальянский мадригал XVI века // Вопросы музыкальной формы, вып. 2., Москва, 1972.
49. Евдокимова Ю.К. Многоголосие средневековья XXIV веков / История полифонии. Выпуск 1., - Москва, 1983. - 454 с.
50. Заборов М. Крестоносцы на Востоке.-Москва: Наука, 1980. - 320с.
51. Земцовский И. Фольклор и композитор. Теоретические этюды о русской и советской музыке.- Ленинград, Москва: Советский композитор, 1978, 174с.
52. Зейфас Н. Concerto grosso в музыке барокко. / Проблемы музыкальной науки, вып. 3.М.,1975. - С. 379406.
53. ЗинькевичЕ. Динамика обновления украинской симфонии на современном этапе в свете диалектики традиций и новаторства (1970-е начало 80 годов. - Киев: Музична Украина,1986. -184 с.
54. Игнашева О. Л.Даллапиккола об опере и о себе, Советская Музыка, 1983, №6. - С.99 - 103.
55. Игнашева О. Л.Даллапиккола и его Музыка протеста” / Музыка в борьбе с фашизмом. - Москва, 1985. - С. 231245.
56. Интервью с Л.Даллапиккола, / Советская Музыка, 1967, №4. - С. 130.
57. История Древнего мира. Упадок древних обществ. Издание второе / Академия наук СССР, Институт востоковедения. Москва: Главная редакция восточной литературы, 1983. 302 с.
58. Каломирис М. Прошлое и настоящее греческой музыки. - Советская Музыка., 1956. - С. 124128.
59. Каллистов Д.П.Греко-Персидские войны. Расцвет эллинской рабовладельческой демократии / Всемирная История в 10т., Т. ІІ.- Москва: издательство социально - экономической литературы, 1958. С.3455.
60. Киприан (Керн), архимандрит. Литургика (гимнография и эортология) // Богословская библиотека, книга 5., Москва: Крутицкое Патриаршее Подворье, 1997. - с. 40-78.
61. Кириллина Л. Луиджи Ноно / ХХ век. Зарубежная музыка. Очерки, документы, Выпуск 2. - Москва: Музыка, 1995. - С.1157.
62. Кириллина Л. Лучано Берио / ХХ век. Зарубежная музыка. Очерки, документы, вып. 2. - Москва: Музыка, 1995. - С.74109.
63. КияновскаЛ. Стильова еволюція галицької культури ХІХХХ століття. - Тернопіль : Астон, 2000 - 339с.
64. Классическая восточная поэзия. Антология. Составитель Х. Короглы - Москва: Высшая школа, 1991.- 497с.
65. Климовицкий А. Судьбы традиций классической сонатности в двух антагонистических течениях западноевропейской музыки ХХ века / Кризис буржуазной культуры и музыка, выпуск 3. -Москва: Музыка, 1976. - С. 144145.
66. Когоутек Ц. Техника композиции в музыке ХХ в., Москва: Музыка, 1976. - 367с.
67. Козина Ж. В поисках новых ориентиров / Советская музыка. Москва, 1985, № 11, С. 117119.
68. Колмыков С. Новогреческая музыка / Советская музыка. Москва, № 1.- С.130-134
69. Кон Ю. О теоретической концепции Янниса Ксенакиса / Кризис буржуазной культуры и музыка. Выпуск 3. - Москва: Музыка, 1976. - С. 105135.
70. Конен В. Этюды о зарубежной музыке. - Москва., 1968 - 294с.
71. Кондорсе Ж. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума. - Москва, 1936. - 127с.
72. Котляревська О. Феномен диалогу” в культурологічному контексті (до проблеми визначення) / Науковий вісник НМАУ, випуск 16, Культурологічні проблеми української музики (Наукові дискурси пам’яті академіка І.Ф.Ляшенка) - Київ 2002. - С.123-131.
73. Котляревський І. Діатоніка и хроматика як категорії музичного мислення. - Київ: Музична Україна, 1971 - 159 с.
74. Крейчи С. Визуализация в процессах анализа и синтеза речи и музыки/ Электроника, музыка, свет/К столетию со дня рождения Л.С.Термена., Казань: НИИ Прометей, 1996. - С. 208211.
75. Кузнецов К. Музыкально-исторические портреты // Биографии композиторов. Избранные страницы их творчества. Серия І.- Москва: Музгиз, 1937 - 199 с.
76. Культура Византии IV - первая половина VІІ в. Ответственный редактор З.В.Удальцова. - Москва: Наука, 1984. 726 с.
77. Культура Византии ХІІІ - первая половина ХV в. Ответственный редактор Г.Г.Литаврин - Москва: Наука, 1994. - 638с.
78. Кун Н. Легенды и мифы древней Греции. - Челябинск: Южно-уральское книжное издательство, 1981. - 462с.
79. Курбатов Г.Л.История Византии (От античности к феодализму). ­- Москва: Высшая школа. 1984. - 204 с.
80. Лебедев С. О модальной гармонии XIV века. // История гармонических стилей. Зарубежная музыка доклассического периода. - Москва, 1987 - 712с.
81. Ленцман Я.А.Греция ІХ-ХІ вв. до. н.е. // Всемирная История в 10 т., Т.I.- Москва: Издательство социально - экономической литературы, 1955. - ХХVІІІ, С. 637651
82. Ленцман Я.А.Ранние рабовладельческие государства в Эгейском бассейне. // Всемирная История в 10т., Т.I. - Москва: Издательство социально - экономической литературы, 1955. - ХV, С. 401 - 421.
83. Леонтьева О. Пауль Хиндемит.- Москва, 1974. - 125 с.
84. Леонтьева О. Пауль Хиндемит - критик времени / Пауль Хиндемит. Статьи и материалы. - Москва: Советский композитор, 1979. - С.559.
85. Леся Українка. Лист до О.Кобилянської від 2