Куцевол Ольга Миколаївна,. Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури

Краткое описание

Куцевол Ольга Миколаївна,. Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури : Дис... д-ра наук: 13.00.02 2007

Куцевол О.М. Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія і методика навчання (українська література). Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2007.
Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми професійно-творчого розвитку майбутнього вчителя літератури в контексті його методичної підготовки. У дисертації вперше теоретично обґрунтовано й розроблено навчально-методичну систему професійно-методичної підготовки майбутніх учителів української літератури у вищій педагогічній школі, побудовану з позицій креативної освітньої парадигми. Обґрунтовано креативогенну сутність професійної діяльності словесника, з’ясовано специфіку його методичної творчості, розроблено поняття креативність учителя літератури”, здійснено компонентно-структурний аналіз креативних якостей, професійно сутнісних для його творчої методичної діяльності. Визначено основні напрямки модернізації змісту, форм і методів складових підсистем професійно-методичної підготовки учителів літератури у ВНЗ (теоретичної, практичної, науково-дослідної, самостійної, позааудиторної) з метою формування в них готовності до творчого виконання майбутньої професійної діяльності. Доведено взаємозв’язок між використанням інтенсивних форм і методів навчальної діяльності та розвитком творчого потенціалу особистості.
Експериментально доведено, що запропонована концепція істотно підвищує продуктивність професійної освіти студентів-філологів у ВНЗ, сприяє розвитку їхньої педагогічно-творчої індивідуальності.

1. Професійно-педагогічна діяльність учителя літератури має іманентно творчий характер, зумовлений креативогенною сутністю мистецтва слова й педагогічного процесу. Доведено, що викладання літератури це специфічна галузь педагогічної діяльності, котра вимагає від особистості вчителя нестандартного художньо-педагогічного мислення, відкритості до діалогу в координатах письменник учитель учень”, постійних творчих пошуків. Викладач літератури приречений” на творчість, яка детермінована предметом його діяльності, специфічною естетичною природою процесу передавання учням літературних знань, особливою роллю цієї шкільної дисципліни у творенні духовного світу юних особистостей і розвитку їхніх творчих здібностей.
2. З’ясовано, що структура професійно-педагогічної діяльності словесника містить художньо-дослідницький, методичний, педагогічний і комунікативний компоненти. Теоретично обґрунтовано значенняметодичної діяльностіяк важливої складової фахової компетенції сучасного вчителя. Вона розглядається як поєднання інтелектуальної та практичної діяльності, спрямованої на створення моделі майбутньої предметно-педагогічної взаємодії з учнями, проектування, конструювання й реалізацію її змісту й технології в навчально-виховному процесі з метою більш ефективного впливу на розвиток школярів засобами словесного мистецтва.
3. Доведено, що словесник як творець інтелектуальної, духовної й моральної сфери юної особистості має бути особливо чутливим до інновацій, здатним до їх сприйняття, впровадження і творення у власній роботі. Це зумовлює потребу його готовності дометодичної творчості, що трактується нами як діяльність, спрямована на постановку дидактично-методичних завдань з удосконалення змісту, структури й системи шкільної літературної освіти та пошук нестандартних, оригінальних шляхів і засобів їх вирішення з метою розвитку суб’єктів навчально-виховної взаємодії за допомогою художнього слова.
4. Встановлено, щоструктура методичної творчості вчителя літературимає трикомпонентну будову й містить когнітивний, діяльнісний та особистісний складники. Когнітивний компонент виконує системотвірну функцію, є будівельним матеріалом для творчої методичної діяльності, це професійні знання, що в єдності з творчим мисленням і творчою уявою складають основу для народження нових задумів. До діяльнісного компонента входять професійно-педагогічні вміння і творчі способи вирішення дидактично-методичних завдань, а також досвід творчої діяльності й індивідуально-творчий стиль. До особистісного компонента належать риси різних сфер особистості. Доведено провідну роль особистісного компонента в процесі методичної творчості, оскільки від рівня сформованості його складових залежить націленість учителя на самовдосконалення на шляху до професійної творчості та якість результатів його праці.
5. Узагальнення результатів дослідження дає підстави стверджувати, що процес викладання літератури потребує розвинених креативних здібностей особистості, котрі детермінують її творчий підхід до виконання професійних обов’язків.Креативність учителя літературирозглядаємо як здатність пластично й адекватно змінювати досвід методичної діяльності, що перестав бути продуктивним за певних умов, а також створювати нові цілі, оригінальні засоби й способи навчальної взаємодії з учнями з метою їхнього творчого розвитку за допомогою мистецтва слова. Креативність словесника в методичній сфері професійної діяльності виявляється в таких основних діях:
- усвідомленні та подоланні бар’єрів, стереотипів, змістових і поведінкових шаблонів;
- пластичній модифікації досвіду за допомогою перекомбінації вже відомих елементів, методів, прийомів навчальної діяльності та формулювання нових цілей і засобів їх втілення;
- педагогічній імпровізації в ході реалізації педагогічного задуму;
- прагненні до особистісного самовираження у творчій діяльності, виробленні індивідуально-творчого стилю роботи;
- бажанні забезпечити сприятливі умови для творчого розвитку учнів;
- здатності швидко й ефективно адаптуватися в динамічних обставинах навчально-виховного процесу.
Вибудувана модель креативних рис особистості, професійно сутнісних для творчої методичної діяльності вчителя літератури. Це стійкі якості психічної сфери індивіда, які в комплексі забезпечують творчий стиль поведінки, діяльності, продуктивність й унікальність її способів і результатів, а також готовність до творчих конструктивних перетворень. Розроблена модель містить мотиваційні, інтелектуальні, емоційні, естетичні, комунікативні, екзистенціальні властивості психічної сфери особистості.
6. На підставі вивчення стану досліджуваної проблеми виявлено необхідність удосконалення методичної підготовки майбутніх учителів літератури в педагогічних університетах, оскільки в традиційній освітній парадигмі зроблено акцент на засвоєнні нормативного компонента при недостатній увазі до творчого. Це збільшує диспропорцію між суспільними вимогами до вчителя-творця та реальним рівнем готовності випускників ВНЗ до творчої професійної діяльності.
Потреба модернізації навчального процесу у вищій школі зумовила необхідність розроблення моделі навчально-методичної системи розвитку креативності студентів-філологів у контексті курсу Методика викладання української літератури”.
7. Розроблено модель навчально-методичної системи розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів літератури, яка ґрунтується на методологічному положенні психологів, що в студентські роки в процесі оволодіння майбутнім фахом яскраво виявляються індивідуально-креативні риси особистості. Загальна концепція розробленої моделі заснована на досягненнях креалогії та креагогіки. Її засадничою ідеєю є твердження, що формування креативності майбутніх учителів літератури важлива складова їхньої професійно-методичної підготовки; це багатовимірний процес якісних змін психологічної сфери особистості, який відбувається поетапно і в логічній послідовності за певних психолого-педагогічних умов з використанням методів, прийомів, видів, форм і засобів навчання, котрі найбільш ефективно впливають на підвищення творчого потенціалу студентів у ВНЗ.
Модель вибудована накреативно-інноваційній стратегії, сутність якої полягає в зміні вектора методичної підготовки майбутніх учителів літератури з нормативно-регламентованого на творчий компонент, що передбачає перенесення центрації з передавання знань про способи традиційного вирішення методичних завдань на формування в студентів готовності до сприйняття, використання і творення педагогічних інновацій, а також на самовдосконалення й саморозвиток професійно сутнісних креативних якостей особистості.
Змістову частинуметодичної системискладають науково-методичні знання, поняття про методичну творчість учителя літератури, її специфіку й закономірності; педагогічну креативність; професійно сутнісні креативні якості словесника; відомості про здобутки передового педагогічного досвіду; власний досвід творчої діяльності майбутніх освітян.
У розвитку креативності студентів виокремленотри етапи:
-діагностично-інформаційний, що передбачає підготовку до формування професійно-креативних якостей майбутніх освітян, надання їм знань про особливості методичної діяльності вчителя літератури, її нормативний і творчий компоненти, діагностування рівня потенційної креативності особистості;
-репродуктивно-творчийетап, метою якого є засвоєння студентами знань і способів діяльності, навчання їх комбінуванню, трансформації і відбору відповідно до реальних умов; моделювання навчально-виховного процесу з внесенням елементів новизни;
-на творчо-репродуктивномуетапі студенти набувають уміння творчо моделювати процес викладання літератури в школі.
8. Результати дослідного навчання засвідчили правильність обраних напрямів розвитку креативності еврилогізації й психологізації методичної підготовки. Найбільшу продуктивність у розвитку професійно-креативних якостей студентів виявили інтенсивні форми й методи навчання, що, на відміну від традиційних репродуктивно-інформаційних, спрямовані не лише на розвиток логічних операцій мислення, а й на розкріпачення правопівкульних процесів психічної діяльності людини стимулювання творчого мислення, несвідомої обробки інформації, розвиток інтуїції, уяви, натхнення, антиципації, емпатії тощо. У дослідному навчанні були задіяні інтенсивні форми й методи, характерні для сучасних освітніх парадигм креативної, проблемної, розвивальної, особистісно орієнтованої та продуктивної.
9. Установлено перспективні тенденції модернізації основних підсистем методичної підготовки майбутніх учителів літератури в педагогічному ВНЗ теоретичної, практичної, самостійної, науково-дослідної, позааудиторної.
Значну роль у формуванні креативності словесників відіграєпедагогічна практика, організована на принципах співтворчості, індивідуально-диференційованого підходу й поетапного збільшення частки продуктивного компонента в методичній діяльності студентів-практикантів.
Особливу потужність у підвищенні творчого потенціалу майбутніх учителів літератури виявиланауково-дослідна роботастудентів, котра проходила наскрізним вектором через усю теоретичну і практичну підготовку в курсі методики викладання літератури. Перспективним напрямком її модернізації є гармонійне поєднання традиційних форм (наукових гуртків, виконання конкурсних робіт, участь в олімпіадах, підготовка курсових і дипломних робіт), а також сучасних форм, а саме магістерських робіт та різноманітних проектів.
Розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів літератури істотно сприяє збільшення питомої ваги самостійної роботи в їхній професійно-методичній підготовці та її креативна центрація. Застосування рейтингової системи контролю й оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів виступає ефективним чинником їхнього творчого саморозвитку, засобом залучення до активного оволодіння професією педагога.
Вектором удосконалення позааудиторної робота з методики викладання літератури має стати професіоналізація всіх виховних впливів, що надасть навчально-виховному процесу ВНЗ особистісного забарвлення.
10. Серед критеріїв розвитку креативності майбутніх учителів літератури виокремлено три блоки якостей і вмінь, необхідних на кожному з етапів їхньої методичної творчої діяльності:виникнення творчого задуму; його розроблення та оцінювання продукту діяльності.
11. Дослідно-експериментальна робота підтвердила ефективність напрацьованої моделі. Одним із результатів дослідного навчання стало збільшення кількості студентів експериментальних груп з високим і достатнім рівнями сформованості професійно-креативних здібностей.
Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія правильна, концепція плідна, визначені завдання реалізовано, мета досягнута, отримані наукові положення мають важливе значення для теорії і практики методики навчання української літератури.
З огляду на актуальність теми і її недостатню розробленість у науці на сучасному етапі пропоноване дослідження може бути використане вченими-методистами для подальшого аналізу проблеми, а також викладачами ВНЗ і вчителями літератури середніх навчальних закладів різного типу для вдосконалення своєї професійно-методичної діяльності. На вироблених концептуальних засадах можливе конструювання варіативних шляхів модернізації навчально-виховного процесу у вищій школі.
У ході дослідження актуалізувались інші аспекти, пов’язані з проблемою розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів літератури, які ще чекають свого вирішення: розгляд механізму розвитку креативності студентів в умовах ступеневої освіти; наступність у формуванні професійно-креативних якостей словесників від допрофесійної до фахової підготовки, а також на стадії самостійної професійної діяльності тощо.