Культурно-мистецька спадщина Житомирщини у вимірах українського духовного життя ХІХ — першої третини ХХ століття

Краткое описание

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису
ДАЦЕНКО Петро Харитонович

7.011.2 (447.42)

Культурно-мистецька спадщина Житомирщини у вимірах українського духовного життя ХІХ — першої третини ХХ століття

17. 00. 01 — теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Уланова Світлана Іванівна
доктор філософських наук, професор

Київ — 2005

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................... 3
Розділ І. КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКА СПАДЩИНА ЖИТОМИРЩИНИ ЯК ДЖЕРЕЛОЗНАВЧА ОСНОВА ВИВЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ КРАЮ У ХІХ — ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТОЛІТТЯ................................. 10
1.1. Процес історичного розвитку Житомирщини у вимірах українського краєзнавства................................................. 10
1.2. Фольклорно-етнографічні дослідження ХІХ століття як основа вивчення етнорегіональних особливостей культурно-мистецької спадщини Житомирщини................................................................... 36
1.3. Культурно-мистецькі здобутки Житомирщини як фактор її регіонального виокремлення......................................... 49
Розділ ІІ. КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ ЖИТОМИРЩИНИ КІНЦЯ ХІХ — ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ..................... 71
2.1. Історія духовного життя Житомирщини ХІХ — першої третини ХХ століття у літературно-мистецькій спадщині української еліти 71
2.2. Просвітницька діяльність на Житомирщині та її роль у формуванні митців краю................................................................. 92
2.3. Особливості розвитку просвітництва та мистецької діяльності вумо­вах полікультурних традицій регіону.................................... 106
2.4. Житомир як осередок української музичної культури кінця ХІХ— першої третини ХХ століття..................................... 120
ВИСНОВКИ........................................................................................ 140
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 144

В С Т У П
Актуальність теми дослідження. Кожна людина має свою «малу» батьківщину — місце, де вона народилася, виросла, де спочиває не одне покоління її предків. Любов до рідного краю матеріалізується лише через інтерес до його історії, культурних традицій, накопиченого нацією духовного досвіду, закумульованого у пам’ятках різних епох, літературних і мистецьких, а також діяльності тих науковців та громадських діячів, зусиллями яких була збережена і донесена до сьогодні культурно-мистецька спадщина українців етнічного регіону нашої держави.
Серед цих регіонів в історичному і культурному плані найбільш цікавим є житомирський край — специфічне територіальне утворення, де з сивої давнини разом проживали різні етнічні угрупування та національні меншини: російські, польські, білоруські, чеські, єврейські та інші, що визначило своєрідність тих тенденцій і закономірностей, які стали домінантними для історичного розвитку української культури в цілому. Ця своєрідність завжди спрямовувала вітчизняну історичну науку на пошук аргументів, необхідних для доведення самодостатності всього українського етносу за походженням та накопиченим в процесі еволюції культурним досвідом.
Започаткована такими відомими її представниками як М.Максимович, П.Куліш, М.Костомаров та інші, ця наука дала поштовх для розвитку українознавства ХІХ століття — це період, коли була закладена та оприлюднена численна кількість українських старожитностей, зібрані різноманітні етнографічні матеріали, проведені ґрунтовні археологічні дослідження, що сприяло становленню підходів до вивчення української історії і культури (В.Антонович, М.Грушевський, М.Грінченко, А.Кримський, П.Козицький, Ф.Колеса та інші).
Чималий внесок у цю справу зробили представники регіонального краєзнавства. Найбільш значним і цікавим він є на Житомирщині, культурні традиції якої постійно привертали до себе увагу не тільки науковців. Місцева влада постійно підтримувала засобами державних, громадських, церковних організацій, освітніх та мистецьких закладів суспільний інтерес до культурно-мистецької спадщини краю, постійно друкуючи на сторінках періодичної преси краєзнавчі матеріали. В Житомирі, який у ХІХ столітті перетворився у губернський центр, видавалися «Волынские губернские ведомости», «Волынь», «Волынские епархиальные ведомости», «Памятные книжки Волынской губернии», в яких перевага віддавалася публікаціям місцевого значення: описам старовинних пам’яток, обрядів та звичаїв, культурних традицій у побуті та прикладних ремеслах, церковних старожитностей, важливих для регіону.
Краєзнавчо-дослідницькою діяльністю займалася також й місцева інтелігенція: письменники, святенництво, вчителі і державні службовці, які залишили багато мемуарних дорожніх нотаток, етнографічних та фольк­лорних записів, описів стародруків, архітектурних пам’яток середньовіччя та козацької доби тощо.
Серед них є й імена відомих діячів української культури: Марко Вовчка, Олени Пчілки, П.Чубинського, Т.Шевченка та інших. Їхніми зусиллями була створена різноманітна за змістом фактологічна база для доведення ідей національної самобутності культурно-мистецької спадщини, що зберігалася на східних українських територіях, та права на їхню незалежність від іншомовного тиску з боку царизму, а також згодом і для проголошення автономії (доба Центральної Ради).
Проте денаціоналізація духовного життя України в радянський період надовго вивела з наукового обігу досвід, накопичений українознавством та краєзнавством у дожовтневий період. Повернення інтересу до національних культурних традицій, які уособлює в собі культурно-мистецька спадщина різних регіонів України, відбулося тільки після проголошення незалежності. Це позначилося на зростанні ваги регіональних досліджень, переважна більшість яких присвячена вивченню культури на західноукраїнських територіях. Щодо Житомирщини, то її культурно-мистецький досвід висвітлюється епізодично в контексті історичних нарисів різної тематики та окремих статей, що не мають узагальнюючого характеру.
Серед останніх публікацій П.Білоуса, М.Гайдая, М.Гордійчука, Л.Дах­нен­ко, Л.Данчука, П.Даценка, В.Єремеєва, І.Копоть, М.Костриці, М.Лавриновича, Г.Мокрицького, К.Шамаєвої, що вказують на зміну цієї тенденції, слід виокремити праці К.Шамаєвої та збірку матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю Житомирського музичного училища ім. В.С.Косенка.
Отже, на сьогодні існує велика кількість матеріалів, які вимагають систематизації і створення на цій основі узагальнених характеристик культурно-мистецької спадщини Житомирщини, щоб за їхньою допомогою можна було б з’ясувати особливості протікання українського духовного життя у цьому регіоні у ХІХ — першій третині ХХ століття, тобто в період становлення національної свідомості. Перелічені аргументи обумовили вибір теми: «Культурно-мистецька спадщина Житомирщини у вимірах українського духовного життя ХІХ — першої третини ХХстоліття».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планами наукової роботи кафедри теорії, історії та практики культури та кафедри музикології Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Мета дослідження — визначити особливості культурно-мистецької спадщини Житомирщини і розглянути їх у контексті загальноукраїнського духовного життя ХІХ — першої третини ХХ століття.
Для досягнення мети потрібно було вирішити такі завдання:
1. Реконструювати історичну долю Житомирщини, спираючись на інформацію, яка міститься у краєзнавчих дослідженнях представників різних національних шкіл та напрямів.
2. Виокремити регіональні особливості культурного життя в цьому регіоні такими, якими вони бачилися представникам національно-визвольного руху другої половини ХІХ століття.
3. Визначити ціннісні орієнтири, які віддзеркалює культурно-мистецька спадщина житомирського краю та виокремити їх специфічність у проекції на духовні ідеали, що скеровували розвиток української культури у визначений період.
4. Виявити тенденції, які обумовили розвиток духовного життя Житомирщини ХІХ — першої третини ХХ століття, показати їхнє відображення в літературно-мистецькій спадщині.
5. Проаналізувати розвиток просвітництва в цьому регіоні та охарактеризувати його роль у виокремленні Житомирщини в один з провідних центрів українського духовного життя кінця ХІХ — першої половини ХХ століття.
Об’єкт дослідження — культурно-мистецька спадщина Житомирщини.
Предмет дослідження — культурно-мистецька спадщина житомирського регіону у вимірах українського духовного життя ХІХ — першої третини ХХ століття.
Для розв’язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналітичний — у вивченні історичної, фольклорно-етнографічної, краєзнавчої та мистецтвознавчої літератури, де висвітлюються факти, пов’язані з історією та культурою Житомирщини зазначеного періоду; пошуковий — у накопиченні джерельних, переважно музейних та архівних матеріалів і документів; системний — у підходах до аналізу комплексного дослідження культурно-мистецької спадщини Житомирщини як сукупності різних форм предметної діяльності та її результаті; феноменологічний — для осмислення регіональності культурно-мистецьких традицій краю ХІХ — першої третини ХХ століття; теоретичний — для підсумків дослідження.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період ХІХ — першої третини ХХ століття. Вибір саме цього часу зумовлений низкою обставин, в яких розгорталася динаміка наукових пошуків на регіональному рівні. Це період першої половини ХІХ століття, коли з’являються перші матеріали такого значення. Початок ХХ століття, особливо 20-і роки, являються «зоряним» часом житомирського краєзнавства. На початку 30-х років спостерігається поступове зниження наукової активності та інтерес до регіональних характеристик. Це було обумовлено політикою денаціоналізації, яка проводилася радянською владою.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
— вперше введено у науковий обіг поняття «культурно-мистецька спадщина» як багаторівневе системне утворення, що дозволяє розглядати культурний досвід в різних проекціях та знакових формах відтворення ціннісної для культурної свідомості інформації, що визначає й суттєво впливає на загальний розвиток культурного процесу, зберігаючи свою актуальність, незважаючи на динаміку історичних змін, що відбуваються;
— вперше відтворюється через сукупність різних історичних джерел: археологічних, етнографічних, фольклорних, літературних і мистецьких пам’яток загальна картина розвитку культури краю та її внесок у становлення наукових засад вивчення української історії;
— визначено особливості культурного життя ХХ століття, які обумовили поліетнічність традицій і перш за все — національних меншин, що тривалий час проживали на території Житомирщини. Ці особливості розглянуті в проекції на творчі здобутки діяльності різних просвітницьких та культурно-мистецьких інституцій, характерні риси духовного життя, якими Житомирщина відрізняється від інших українських земель;
— доведено, що завдяки культурно-мистецькій спадщині, яку зберігала Житомирщина, цей край починає відігравати у ХІХ столітті значну роль у піднесенні національного руху. Її використовують для доведення національної самобутності української культури і як вагомий політичний чинник у боротьбі за національну автономію і незалежність України. Наприкінці ХІХ — початку ХХ століття зростання інтересу до культурно-мистецької спадщини Житомирщини та її активне різноманітне духовне життя, особливо музичне, стало передумовою виділення Житомира в один з провідних культурних центрів, не менш впливових ніж Київ, Львів, Хар­ків, Одеса.
Практичне значення одержаних результатів. Використання джерелознавчих та документальних матеріалів значно розширює уявлення про історію української культури зазначеного періоду.
Матеріали проведеного дослідження можуть бути використані для подальшого дослідження культурно-мистецької спадщини житомирського регіону України; у культурно-просвітницькій діяльності державних та громадських організацій і товариств, які займаються проблемами відродження національної культури; при підготовці спецкурсів краєзнавства. Вони можуть знайти своє застосування при розробці курсів лекцій з краєзнавчого туризму (для фахівців, які опановують спеціальності: менеджмент соціокультурної діяльності, міжнародний туризм тощо).
Апробація результатів дисертації. Окремі теоретичні положення дисертації було апробовано на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів» (Київ, 2000); «Творчість у контексті розвитку людини» (Київ, 2003). На Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Культурологічна трансформація мистецької освіти та актуальні питання творчої діяльності музиканта в сучасній Україні» (Київ, 1998); «Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій» (Київ, 2000); «Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи» (Луганськ, 2003); «В.С.Косенко і культурно-мистецькі традиції Волині-Житомирщини» (Житомир, 2005). Дисертація обговорювалась також на засіданнях кафедр музикології, теорії, історії та практики культури та Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Основні положення дисертації викладено у 7 одноосібних статтях, 4 з яких надруковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України за напрямом: мистецтвознавство.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота (загальний обсяг дисертації 161 сторінка, з них основного тексту 143сторінки) складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, бібліографічного списку використаної літератури (250 позицій).

Список литературы

В И С Н О В К И
Культурно-мистецька спадщина українського народу і Житомирщини є і буде об’єктом наукових інтересів сучасних дослідників. Упродовж своєї багатовікової історії народ регіону створив незліченну кількість скарбів матеріальної і духовної культури в галузях архітектури, мистецтва, писемності, науки.
Відповідно до поставлених завдань здобувачем систематизовано основні положення і подано загальний підсумок роботи, формулюються положення, які мають перспективне значення для подальших теоретико-методологічних та науково-практичних розробок. Результати дисертаційного дослідження дають змогу формулювати основні висновки:
У висновках дисертації подано загальний підсумок роботи, формулюються положення, які мають перспективне значення для подальших теоретико-методологічних та науково-практичних розробок. Результати дисертаційного дослідження дають змогу формулювати основні висновки:
1. Вперше регіональні особливості розвитку культурно-мистецького життя Житомирщини розглянуто у сукупності різних його складових, що дозволило визначити їх у вигляді комплексних характеристик і проакцентувати в них те, що вписується у загальну картину української історії. А також визначено, яким чином ці особливості відтворювали себе в умовах історичного буття Житомирщини у ХІХ— першій третині ХХ століття.
2. Вперше у науковий обіг вводиться поняття «культурно-мистецька спадщина». Воно тлумачиться як сукупність пам‘яток матеріальної і духовної культури, за якими науково закріплена певна етнонаціональна, територіально географічна та родова належність. Це також сукупність ціннісних орієнтацій, які сповідує суспільна свідомість, та його автономність в організації власного буття.
3. Реконструйована історична динаміка формування розвитку духовного життя краю у визначений період шляхом виокремлення і систематизації «доказів», що містяться у дослідженнях представників різних національних шкіл і напрямів.
4. Встановлено, що характерною рисою культурно-мистецького життя на всіх етапах його розвитку є послідовна творча співдружність митців багатонаціонального регіону. Аналізуючи зовнішні і внутрішні фактори впливу національної культури на регіональну, підтверджується думка про те, що вони відтворюють розвиток просвіти, музичної освіти та професійної мистецької творчості в умовах полікультурних традицій регіону.
5. Доведено, що регіональна визначеність цього регіону простежується на всіх етапах української історії: в археологічних пам’ятках первісної культури, мистецьких та релігійних традицій середньовіччя (архітектура, іконопис та інші старожитності доби польсько-литовського князівства та Речі Посполитої), пам’яток народної творчості (піснях, переказах, звичаях тощо). Незважаючи на складну історію розвитку цього краю, який багато разів змінював свою державну належність, його культурна спадщина збереглася завдяки колективним зусиллям багатьох поколінь науковців. Проте досліджувалась ця спадщина не в проекції на різні політичні вимоги та національні інтереси, що переслідувала Російська імперія (русифікація культурних традицій етносів, що входили до її складу). Разом з тим, українсько-польська еліта прагнула до збереження своєї етнічної самодостатності та автономії у сфері духовного життя як слов’янської спільноти, близької за своїми традиціями, а тому такої, що має право і повинна боротися за свою незалежність.
6. Визначені тенденції, що обумовили розвиток духовного життя Житомирщини у ХІХ — першій третині ХХ століття. Їх загальну спрямованість накреслювали суспільні рухи, що виступали за проведення кардинальних реформ у Російській імперії. Проте на Житомирщині ціннісні пріоритети цих років формувалися у векторі різних культурних впливів. У першій половині ХІХ століття в контексті західноєвропейського досвіду реалізації ідей свободи, братства та рівноправності, у другій половині ХІХ століття народницького, трансформованого в ідеї національно-визвольного руху та самостійності української держави, відродження та розвитку її культурних традицій (перша третина ХХ століття).
7. Водночас ці вимоги не мали об’єднуючого характеру, хоча в них переважала етносоціальна зорієнтованість, яку формувала більшість на Житомирщині. Цю більшість представляли демократично налаштоване українство та польська меншина, що мали тісні зв’язки з науковим літературним та мистецьким середовищем інших регіонів Російської та Австро-Угорської імперій, а у ХХ столітті— Польщі та Чехії.
8. Розкрито, що розповсюдження прогресивних ідей відбувалося просвітницьким шляхом через використання прогресивних освітянських технологій та завдяки громадським ініціативам житомирської художньої та наукової інтелігенції. Вона підняла на високий професійний рівень мистецьку культуру краю, пропагувала художні досягнення Європи і Росії, сприяла розвитку концертно-просвітницької та творчої діяльності професійних та аматорських колективів, підтримувала розвиток поліетнічності культурних традицій Житомирщини. Характерною рисою культурно-мистецького життя на всіх етапах його розвитку є послідовна творча співдружність митців багатонаціонального регіону. Аналізуючи зовнішні і внутрішні фактори впливу національної культури на регіональну, підтверджується думка про те, що вони відтворюють розвиток просвіти, музичної освіти та професійної мистецької творчості в умовах полікультурних традицій регіону. Все це дозволяє стверджувати, що наприкінці ХІХ у першій третині ХХ століття за Житомиром закріплюється статус одного з найпотужніших центрів українського духовного життя з розвинутою театральною та музичною культурою, яка знаходилася на передових позиціях по відношенню до новітніх літературних та мистецьких течій. Це середовище стало підґрунтям для виховання нової генерації українців, яка зробила значний внесок у подальший розвиток української культури і, перш за все — музичної.
Висновки, зроблені в дисертації, не вичерпують проблемного поля, яке накреслює культурно-мистецька спадщина Житомирщини як у регіо­наль­ному, так і загальноукраїнському культурно-історичному контекстах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антонович В. Б. О результатах раскопок, произведенных летом 1878 г. в бассейнах Ирпеня и Тетерева // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. — Кн. 2. — 1888. — С. 72—77.
2. Антонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии. — М., 1900. — 130 с.
3. Антонович В. Б. Древности Юго-Западного края. Раскопки в стране древлян. — СПб.: Типография И.Н.Скороходова, 1893. — 38 с.
4. Аристотель. Поетика / з старогрецької пер. Борис Тен — К.: Мистецтво, 1967. — 134 с.
5. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ — на початку ХХ століть: Становлення. Історіографія. Бібліографія. — Хмельницький: Доля, 1995. — 229 с.
6. Баженов Л. В. Дослідження Волині в другій половині ХІХ ст. // Велика Волинь: Минуле і сучасне. — Житомир, 1993. — С. 9—13.
7. Батюшков П. Н. Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края. — СПб., 1888. — 288 с.
8. Березова Г. А. Жемчужина украинского балета. Михаил Скорульский: Воспоминания, письма, материалы / Сост. Р.Н. Скорульская. — К.: Муз. Украина, 1988. — 326 с.
9. Белза И. Ф. Юльюш Зарембский // Забытые польские музыканты. — М., 1961. — С. 112—124.
10. Белза И. Ф. Юльюш Зарембский // Сов. музыка. — М., 1963. — № 9. — С. 128—130.
11. Белза И.Ф. Фортепианные произведения Ю. Зарембского. — М., 1963.— 136 с.
12. Білоус Н.М. Пейзаж у ранній ліриці М.Рильського. // Поліський дивосвіт. — Житомир, 2000. — С. 60—61.
13. Білоус П.В.Гейнч (Гейч) Кароль Август // Укр. літ. енц. в 5т. — Т. 1. — К., 1988. — С. 405—412.
14. Бітаєв В.А. Гуманістична парадигма соціалізації та інкультурації людини // Вісник Державна академії керівних кадрів культури і мистецтв. — К.: Міленіум, 2003. — № 1. — С. 9—17.
15. Богун Г. Археологічні пам’ятки р. Гнилоп’яті // Праці комплексної експедиції Чернівецького державного університету. Том VІІІ, серія археологічна, вип. 1. — Чернівці, 1960. — С. 131—136.
16. Бойчук Л. Вітренко В. До питання про роль християнської православної символіки у волинському фольклорі // Діяльність бібліотек по збереженню культурної спадщини і відродження духовності народу: Матеріали Всеукр. науков. краєзнавч. конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. — Житомир, 1996. — С. 64—65.
17. Болторович З.Е. Україна в дослідженнях польських етнографів ХІХ століття. — К., 1976. — 169 с.
18. Бондарчук Л.І. Олена Пчілка і Житомирщина. // Поліський дивосвіт. Література рідного краю. — Ч.1. — Житомир, 2000. — С. 31—3317
19. Братчиков А. Материалы для исследования Волынской губернии в статистическом, сельскохозяйственном и других отношениях. Вип. 1. — Житомир, 1868. — 129 с.
20. Вітренко В., Власюк А., Ляшук С. До питання генезису та художньо-смислових особливостей фольклору Волині // Житомир в історії Волині і України: Тези Всеукр. наук. краєзн. конф., м. Житомир, 7—10 верес. 1994р. — Житомир, 1994. — С. 246—249.
21. Вітренко В.В. Література волинських німців. — Житомир: Волинь, 2003. — 260с.
22. Волынский историко-археологический сборник / — Вып. 1. Распорядительный комитет Волынского Церковно-Археологического Общества. — Житомир: Типография и литография М.Дененмана, 1896. — С. 18—22.
23. Волынский историко-археологический сборник. — Вып. 2. Распорядительный комитет Волынского Церковно-Археологического Общества. — Житомир: Типография и литография М.Дененмана, 1900. — С. 117—195.
24. «Волынские епархиальные ведомости». — 1899. — № 4. — С. 130.
25. «Волынские губернские ведомости». — 1855. — 11 марта.
26. «Волынськая жизнь». — 1906. — 16 янв.
27. «Волынь». — 1883. — 16 окт.
28. «Волынь». — 1892. — 19 марта.
29. «Волынь». — 1895. — 21 сент.
30. «Волынь». — 1896. — 2 апр.
31. «Волынь». — 1896. — 27 янв.
32. «Волынь». — 1899. — 26 мая.
33. «Волынь». — 1912. — 5 мая.
34. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — Т. І. — Мюнхен: Укр. видавництво, 1958. — 456 с.
35. Гайдай М.М. Народна спадщина Михайла Гайдая. // Нар. творчість та етнографія. — 2003. — № 4. — С.3—12.
36. Гайдай Л.І. Освіта у Волинській губернії // Житомирщина крізь призму століть. — Житомир, 1997. — С. 57—59.
37. Гамченко С.С. Житомирский могильник: Археологические исследования житомирской группы курганов. — Житомир, 1888. — 124с.
38. Грабар И. История русского искусства. — Т. 1. — М., 1910. — 624 с.
39. Гомер. Одіссея / Пер. із старогрецької Борис Тен; Вступ. стаття О. Дейча. — К.: Держлітвидав УССР, 1963. — 467 с.
40. Гомер. Іліада / Пер. з старогрецької Борис Тен; Вступ. стаття Андрія Білецького. — К.: Дніпро, 1978. — 430 с.
Горацій. З «Послання до Пізонів». / Пер. Б. Тена. — В кн.: Теорія драми в історичному розвитку. — К.: Мистецтво, 1950. — С. 84—89.
42. Гордійчук М.М. Музика і час. — К.: Муз. Україна, 1984. — 328 с.
43. Гордийчук Н.М. Художник — гражданин // Борис Николаевич Лятошинский. Сб. Статей / Сост. М. Капица. — К., 1987. — С. 5—11.
44. Грушевський М.С. Історія України-Русі. — Т.1. — К., 1991. — 569 с.
45. Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV ст. — К.: Наук. думка, 1991. — 541 с.
46. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. — К., 1992. — 528 с.
47. Гуменюк А.І. Українські народні музичні інструменти. — К.: Наук. думка, 1967. — 244 с.
48. Дахненко Л.О. Зачарований красою // Рад. Житомирщина. — 1987. — 14 жовт.
49. Дахненко Л.О. 100 років Волинському єпархіальному давньосховищу // Тези наукової конференції до 100-річчя Волинського єпархіального давньосховища. — Житомир, 1993. — С. 3—6.
50. Дахненко Л.О. Симфонія рідної землі. — Житомир, 2002. — 26 с.
51. Даценко П.Х. Історична самосвідомість етнічних українців як складова частина їх національної свідомості // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць у 2-х частинах. — Вип. ІХ: Ч. ІІ. — К., 2002. — С. 89—96.
52. Даценко П.Х. Видатні житомиряни — подвижники української музики // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Вип. ХІ: Зб. наук. праць у 2-х частинах. Ч. І. — К.: Міленіум, 2003. — С. 116—124.
53. Даценко П.Х. Осмислення процесу формування історичної самосвідомості українського народу в українській суспільно-політичній думці ХІХ — початку ХХ ст. // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — Міленіум, 2003. — № 3. — С. 86—93.
54. Даценко П.Х. Етнорегіональні та культурно-мистецькі традиції Житомирщини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст. ) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — Міленіум, 2004. — № 2. — С. 71—77.
55. Даценко П.Х. Психологічні чинники формування музичної пам’яті // Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи. Збірник тез за матеріалами другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Луганськ, 2003. — С. 75—77.
56. Даценко П.Х. Місце історичної самосвідомості у громадянській позиції студентської молоді // Творчість у контексті розвитку людини. Матеріали Міжнародної наукової конференції. — Ч. 3. — К., 2003. — С. 6—8.
57. Даценко П.Х. Мистецька та просвітницька діяльність митців в умовах полікультурних традицій Житомирщини у ХІХ — першій третині ХХ століття // Матеріли Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю Житомирського музичного училища імені В. С. Косенка. — Житомир, 2005. — С. 33—39.
58. Дашкевич М.П. Болоховская земля, ее значение в русской истории. Эпизод из истории Южной Руси в ХІІ—ХІV столетиях. — К.,1876. — 26 с.
59. Дашкевич М.П. Еще разыскания и вопросы о Болохове и болоховцах.— К., 1889. — 63 с.
60. Дашкевич М.П. Новейшие домыслы о Болохове и болоховцах. — К., 1884. — 32 с.
61. Дерев’янко Ф.М. Народу й людськості служив. // Рад. Житомирщина.— 1995. — 6 квіт.
62. Дерев’янко Ф. Постать світового рівня. // Рад.Житомирщина. — 1995.— 18 травня.
63. Державний архів Житомирської області (далі ДАЖО). — Ф. 1. Оп. 73, спр. 127.
64. ДАЖО. — Ф.1. Оп. 90, спр. 54, арк. 4.
65. ДАЖО. — Ф. 2524. Оп.І, спр. 147.
66. ДАЖО. — Ф. 62. Оп. І, спр. 2010, арк. 7—8.
67. ДАЖО. — Ф. 147. Оп. І, (дод) спр. 29.
68. ДАЖО. — Ф. 98. Оп. І, спр. І, арк. 17.
69. ДАЖО. — Ф. 543. Оп. І, спр. 66, арк. 42.
70. ДАЖО. — Ф. Р-32. Оп. І, спр.17, арк. 35.
71. ДАЖО. — Ф. 71. Оп.1, спр. 142, арк. 10—11.
72. ДАЖО. — Ф. 71. Оп. 1, спр.1390, арк. 57.
73. ДАЖО. — Ф. 146. Оп. 1, спр. 1366, арк. 23.
74. ДАЖО. — Ф. 178. Оп. 3, спр. 38, арк. 27—28.
75. ДАЖО. — Ф. 550. Оп. 2. спр. 2, арк. 8.
76. ДАЖО. — Ф. 67. Оп. 3. Спр. 521, арк. 29—30.
77. ДАЖО. Р — 31. Оп. 2, спр. 15, арк. 58.
78. ДАЖО. Р — 1150. Оп. 2, спр. 955, арк. 223.
79. ДАЖО. Р — 3448. Оп.1, спр. 21, арк. 99.
80. ДАЖО. Р — 31. Оп. 2, спр. 13,арк. 67.
81. ДАЖО. Р — 31. Оп. 1, сар. 1, арк. 228.
82. ДАЖО. Р — ІІІ. Оп. 2, спр. 232, арк. 4.
83. ДАЖО. Р — ІІІ. Оп. 2, спр. 232, арк. 1.
84. Дідківська О., Момот Г. Барони де Шодуар — видатні меценати Житомирщини // Вісник Житомир. інж.-технол. ін-ту. — 2001. — № 11. — С. 32—34.
85. Дмитрук Н.К. Крошня Чеська // Рад. Волинь. — 1935. — 28—29жовт.
86. Доброчинська В., Мартинюк В. З історії дослідження регіону Волині польськими вченими // Поляки на Волині: історія і сучасність. Наук. зб. «Велика Волинь». — Т. 30. — Житомир, 2003. — С. 9—19.
87. Еврейская энциклопедия: Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем. — Т.11. — К., 1899. — С. 535.
88. Єремеєв В.В. Душа моя — музика. // Місто. — 2000. — 6 квіт.
89. Єремеєв В.В. Штрихи до портрета // Поліський дивосвіт. Література рідного краю. — Ч. 1. — Житомир, 2000. — С. 157—159.
90. Єременко Т. Польська національна меншина в Україні в 20—30-ті р. ХХ ст. — К., 1994. — 45 с.
91. Єршова Л.М. Формування позашкільної жіночої освіти на Житомирщині у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. — Житомир, 1998. — 38с.
92. Єсипенко Р.М. Погляд на історію українського театру // Мистецтвознавство України. — К., 2001. — С. 139—141.
93. Жизнь Волыни. — 1914. — № 123.
94. Житомирська область: Адміністративно-територіальний поділ. — 6‑те вид. — Житомир, 1995. — С. 3.
95. Звіт Волинського губернського відділу народної освіти. — Житомир, 1921. — 347 с.
96. Забелин А. Военно-статистическое обозрение Волынской губернии. — Ч.1. — К.: Типография Киев. Воен. Округа, 1887. — 368 с.
97. Засухін В. Хмелярство на Волыни // Юго-Западный край в экономическом отношении. Сб. статей / Под ред. А.И. Ярошевича. — Вып. 7. — К., 1913. — С. 54—56.
98. Захарчук П. Забуте ім’я, або про храм в руїнах // Кожному мила своя сторона. — Житомир, 1997. — С. 41—44.
99. Зеленин Д.К. Описание рукописей учёного архива Императорского Русского Географического общества. — Вып. 1—VIII: Волынская губерния. — Пг., 1914. — С. 63.
100. Іванченко Р., Іванченко О. Живучи в Україні, він обрав Україну //Урок української. — 2002. — № 1. — С. 56—58.
101. Іващенко О.М., Поліщук Ю.М. Житомирщина шляхами історії. Краєзнавчі розвідки. — Житомир: Полісся, 1997. — 146 с.
102. Іващенко О.М. Видатні представники єврейської культури ІІ половини ХІХ — початку ХХ ст. — уродженці Волині // Матеріали та тези наук. конференції до 130-річчя Житомирського краєзнавчого музею. — Житомир, 1995. — С. 80—81.
103. Іващенко О.М. З історії Житомирської землі за доби Київської Русі // Житомирська земля за часів Київської Русі. — Житомир, 2001. — С. 5—17.
104. Історія української музики. В 6 т. Т. 2. — К.: Наук. думка, 1989. — 464 с.
105. Історія української літератури ХХ століття. — К. І. — К., 1998. — 462с.
106. Известия Волынського губернского революционого комитета. — 1919. — 8 мая.
107. Там же, 8 июня.
108. Канерштейн М.М. Михаил Адамович Скорульский / Сост. Р.Н.Скорульская. — К.: Муз. Украина, 1988. — 326 с.
109. Каталог выставки ХІ-го Археологического съезда в Киеве. — К., 1899. — С.20—23,115—116.
110. Киевская старина. — 1894. — Кн. 2. — С. 239—240.
111. Коломієць К. Театральне життя Житомира ХІХ ст. // Роль краєзнавства в духовному збагаченні особи: Матеріали обл. наук. практ. конференції. — Житомир, 1998. — С. 224—225.
112. Кондратюк О.П. Романів та родина Ілінських. // Історія міст і сіл Великої Волині. Наук. зб. «Велика Волинь» Т. 25 Ч. ІІ. — Житомир, 2002. — С.28—34.
113. Кондратюк Р.Ю. Некрополь старого Житомира: Бібліог. довідник. — Київ, 2001. — 136 с.
114. Кондратюк Р.Ю. «Вечори Волинські» як краєзнавче джерело // Ю.І.Крашевський як явище світової культури. — Житомир, 2002. — С. 8—11.
115. Коробка Н.И. Письмо к волынской интеллигенции // Волынь. — 1896.— 25 мая.
116. Короленко В.Г. История моего современника. — М.: Худ. лит. 1965.— 1054 с.
117. Короленко В.Г. Избранное. — Львов: Каменяр, 1980. — 304 с.
118. Копоть І.Є. Віктор Косенко. Романси житомирського періоду // В.С.Косенко і культурно-мистецькі традиції Волині-Житомирщини. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю Житомирського музичного училища імені В.С.Косенка. — Житомир, 2005. — С. 14—21.
119. Копоть І., Мокрицький Г. Віктор Косенко і Житомир. — Житомир, 1996. — 31с.
120. Коротич В.О. Роки і досягнення // Жадань і задумів неспокій: Спогади про Бориса Тена. — К., 1988. — С. 276—278.
121.Косенко А. В.С.Косенко: Спогади. Листи. — К.: Муз. Україна, 1975. — 295 с.
122. Косыч А. Путевые заметки по Волыни. — К., 1898. — 37 с.
123. Костриця М.Ю. Магдебурзьке право в Житомирі // Житомиру — 1120 (884—2004). Наук. зб. «Велика Волинь». — Т. 31. — Житомир, 2004. — С. 19—23.
124. Костриця М.Ю., Мокрицький Г.П. Учень Куїнджі // У просторі часу: Видатні постаті Житомирщини. — Житомир, 1995. — С. 188—191.
125. Костриця М.Ю. Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті. — Житомир: М.А.К., 2001. — 360 с.
126. Костриця М.Ю. Товариство дослідників Волині крізь призму ХХ століття // Житомирщина на зламі тисячоліть: наук. зб. «Велика Волинь». — Т.21. — Житомир, 2000. — С. 10—13.
127. Костриця М.Ю. Обласна наукова бібліотека: сторінки історії //Діяльність бібліотек по збереженню культурної спадщини і відродження духовності народу: Матеріали Всеукр. наук. краєзнав. конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. — Житомир, 1996. — С. 15—16.
128. Костомаров М. Слов’янська міфологія. — К.: Либідь, 1994. — 283 с.
129. Кочерга І. Свіччине весілля: Драм. поема на 5 д. — 5-е вид. — М.: СРПУ, 1944. — 144 с.
130. Кочерга І. Ярослав Мудрий: Драм. поема. — К.: Мистецтво, 1947. — 135 с.
131. Кочерга І. Драматичні твори. — К.—Х.: Укрдержвидав, 1944. — 428 с.
132. Кочерга І. Радість мистецтва. — К.: Мистецтво, 1973. — 189 с.
133. Кравченко В.Г. Звичаї в селі Забрідді Житомирського повіту // Праці Тов. дослід. Волині. — Т. 14. — Житомир, 1920. — С. 1—160.
134. Кравченко В.Г. Свадьба в с. Курозванах // Труды об-ва иссл. Волыни.— Т. 1. — Житомир, 1902. — С. 118—150.
135. Кравченко В.Г. Этнографические материалы, собранные В.Гр. Кравченко в Волынской и соседних с ней губерниях // Труды об-ва иссл. Волыни. — Т. ХII. — Житомир, 1911. — 312 с.
136. Кругляк Б. «Волынские епархиальные ведомости» // Тези наукової конференції до 100-річчя Волинського Єпархіального давньосховища. — Житомир, 1993. — С.22—23.
137. Крушинський Л.В. Исторический очерк Волыни // Труды Волынского губернского статистического комитета. — Вып. 1. — Житомир, 1867. — С. 1—147.
138. Лавринович М.І. Культурно-мистецькі набутки Житомирщини //Житомирщина на зламі тисячоліть: Наук. зб. «Велика Волинь». — Т.21. — Житомир, 2000. — С. 263—266.
139. Лавринович М.І. Невичерпне джерело духовності // Духовність українства. — Вип. 5. — Житомир, 2003. — С. 5—10.
140. Ланчук Н.В. 130 років Житомирському обласному краєзнавчому музею (1865—1995) // Матеріали та тези наук. конференції до 130-річчя Житомирського краєзнавчого музею. — Житомир, 1995. — С. 10—14.
141. Левицький О.И. Пятидесятилетие Киевской Комиссии для разбора древних актов (1843—1893). Историческая записка о ее деятельности. — К.: Типография С. В. Кульженко, 1893. — 58 с.
142. Левицкий О.И. Волынский историко-археологический сборник. — Издание распорядительного комитета Волынского Церковно-Археологического Общества. Житомир, 1900. [Рецензия] // Киев. старина. — 1901. — №11. — С. 95—109.
143. Література і мистецтво рідного краю: Літературне краєзнавство Житомирщини / ЖДПІ ім. І.Франка; упоряд. С.О.Пультер. — Житомир, 1991. — 144 с.
144. Літопис Руський. За Іпатським списком / Пер. Л.Є. Махновця. — К.: Дніпро, 1990. — 591 с.
145. Липинський В.І. Адам Мілашевський — перший директор житомирського театру // Житомир в історії Волині і України: Тези Всеукр. наук. краєзнав. конференції. — Житомир, 1994. — С. 164—165.
146. Лисенко М.В. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая. — К.: Муз. Україна, 1978. — 32 с.
147. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. — К., 1994. — 348 с.
148. Лобас П. Забутий драматург // Літ. Україна. — 1970. — 1 верес.
149. Максимович М.А. Заметки о земле Волынской — К., 1850. — 67 с.
150. Меламед Ю.Й. Дитячі роки в Житомирі // Комс. зірка. — 1985. — 12жовт.
151. Месяц В.А. Находки древнепалеолитических орудий в районе Житомира // КСИА. АН СССР. — Вып. 92. — М., 1962. — С. 21—24.
152. Михайлов М.М. М.А. Скорульський. — К.: Муз. Україна, 1960. — 113 с.
153. Михайлишин О.Л. До історії створення та розвитку палацово-паркових ансамблів на Житомирщині // Діяльність бібліотек по збереженню культурної спадщини і відродження духовності народу. Матеріали Всеукр. наук. краєзнав. конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. — Житомир, 1996. — С. 99—100.
154. Мокрицький Г.П., Костриця М.Ю. Тут його береги. // Зоря комунізму.— 1990. — 24 жовт.
155. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф.Колеси та К.Мошинського/ Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАНХ. — К., Муз. Україна. — 1995. — 432 с.
156. Надольська В.В. Польське питання в національній політиці Російської імперії // Поляки на Волині: історія і сучасність. Наук. зб. «Велика Волинь». — Т.30. — Житомир, 2003. — С. 80—84.
157. Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядив Климент Квітка. Ч. І—ІІ. — К., 1917—1918. — 93 с.
158. Невеська В.І. В.Г.Кравченко — збирач і дослідник фольклору Житомирщини // Житомирщина крізь призму століть. Наук. зб. — Житомир, 1997.— С. 132—134.
159. Недзельський Р. Русифікаторська політика в галузі освіти Волині у ХІХ столітті. — Житомир, 1993. — 128 с.
160. Непомнящий А. Історичне кримознавство (кінець ХVІІІ — початок ХХ ст.). — Сімферополь, 2003. — 653с.
161. Обзор Волынской губернии за 1899 год. — Житомир, 1899. — 71 с.
162. Обзор Волынской губернии за 1901 год. — Житомир, 1902. — 88 с.
163. Огієнко І.І. Орфографічний словник. Порадник української мови. — К., 1918. — 58 с.
164. Огієнко І.І. Моє життя. Автобіографічна хронологічна канва. — Житомир: Полісся, 2002. — 119 c.
165. Огієнко І.І. Українська граматика. — К., 1918. — 45 с.
166. Огієнко І.І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа. — К., 1918. — 272 с.
167. Огієнко І.І. Українська граматика. Ч. І. — К., 1918. — 42 с.
168. Оксенюк Р. Нариси історії Волині 1861—1939. — Львів, 1970. — 260 с.
169. Олійник О.С. В. Косенко. Популярний нарис. — К.: Муз Україна, 1989. — 61 с.
170. Олійник О.С. Фортепіанна творчість В.С.Косенка. — К.: Наукова думка, 1977. — 150 с.
171. Отчёт Житомирского отделения Императорского русского музыкального общества и состоящих при нём музыкальных классов за 1909—1910г. — Житомир, 1910. — 80 с.
172. Отчет Житомирского отделения Императорского русского музыкального общества и состоящего при нём музыкального училища за 1913—1914 г. — Житомир, 1915. — 88 с.
173. Отчёт Житомирского отделения И.Р.М.О. и состоящего при нём музыкального училища за 1914—1915 г. — Житомир. — 1916. — 85 с.
174. Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР. — АН СРСР. — М., 1954. — 184 с.
175. Ощуркевич О.Ф. Павло Чубинський: до джерел народнопобутової культури Волині // Житомир в історії Волині і України. Тези Всеукр. наук. краєзнавч. конференції. — Житомир, 1994. — С147—149.
176. Ощуркевич О.Ф. Зоріан Доленга-Ходаківський і Волинь: до народно-пісенних джерел // Минуле і сучасне Волині: Історичні постаті краю. — Луцьк, 1991. — С. 57—59.
177. Павличко Д. Людина з іменем Дніпра // Жадань і задумів неспокій. Спогади про Бориса Тена. — К.,1988. — С. 4—20.
178. Пажимський О.М., Пажимський Б.О. Діяльність Ю.І.Крашевського на ниві збереження культурної спадщини // Юзеф Ігнаці Крашевський як явище світової культури. Наук. зб. «Велика Волинь». — Т. 28. — Житомир, 2002. — С. 52—55.
179. Памятная книжка Волынской губернии на 1900 год. — Житомир, 1900. — 382 с.
180. Памятная книжка Волынской губернии на 1912 г. — Житомир, 1911.— 441 с.
181. Памятная книжка для евреев на 5655 год от сотворения мира (с 19 сентября 1894 года до 7 сентября 1895 года). — Житомир, 1984. — 658 с.
182. Пам’ятники історії та культури Житомирської області. — Житомир, 1988. — 159 с.
183. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. Т.VІІІ: Волынская губерния. — СПб., 1904. — 349 с.
184. Петров В. Памятники корчацкого типа (по материалам раскопок С.С.Гамченко) // Материалы и исследования по археологии №108. — М., Л., 1963. — С. 14—17.
185. Петров Н. Краткие сведения о православных церквях Волынской епархии, в настоящее время не существующих // Волынские епархиальные ведомости. — 1867. — № 2—8.
186. Півоваров В.А. Скарбниця знань. // Діяльність бібліотек по збереженню культурної спадщини і відродження духовності народу. Матеріали Всеукр. наук. краєзнав. конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. — Житомир, 1996. — С. 17—18.
187. Погребенник Ф. Нові обрії. // Українська Муза. — К., 1993. — С 71—74.
188. Польские колонии в Юго-Западном крае на счет русской казны. — К., 1910. — 18 с.
189. Потебня А.А. Слово і міф. — М.: Правда, 1989. — 624 с.
190. Пуцко В. Волинське єпархіальне давньосховище // Образотворче мистецтво. — 1995. — № 2. — С. 20—58.
191. Пчилка Олена. Украинские колядки // Киевская старина. — Т. I—IV.— 1903. — С.321—326.
192. Рафальский Л. Исторический очерк Житомира // Волын. епархиальные ведомости. — 1887. № 1—2. — С. 23—25.
193. Рафальський Л. От Житомира до Прилуки (местечко в Бердичевском уезде Киевской губернии) и обратно: Путевые записки // Волын. епархиальные ведомости. — 1879. № 21. — С. 802—811.
194. Ревуцький Л.М. Лисенко — хоровий диригент // Рад. музика. — 1937.— №4. — С. 18—20.
195. Рильський М.Т. Твори в 10-ти т. — К.: Держлітвид