Купрєєва Ольга Іллівна Психологія самореалізації студентів в інтегрованому освітньому середовищі

Краткое описание

Купрєєва Ольга Іллівна, докторант факультету психології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Психологія самореалізації студентів в інтегрованому освітньому середовищі». Шифр та назва спеціальності 19.00.01 загальна психологія, історія психології Спецрада Д26.001.26 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КУПРЄЄВА ОЛЬГА ІЛЛІВНА
УДК 159.923.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ПСИХОЛОГІЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ В ІНТЕГРОВАНОМУ
ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
19.00.01 – загальна психологія, історія психології
Подається на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
О. І. Купрєєва
Науковий консультант: Данилюк Іван Васильович, член-кореспондент НАПН
України, доктор психологічних наук, професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
ВСТУП 22
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
32
1.1. Теоретичні передумови вивчення феномена самореалізації
особистості в психології
32
1.2. Холістична природа самореалізації особистості 46
1.2.1. Ціннісно-смислові основи самореалізації особистості 46
1.2.2. Самоставлення в структурі самореалізації особистості 59
1.2.3. Часова перспектива в структурі феномена
самореалізації особистості
69
1.3. Психологічні ресурси самореалізації особистості 81
1.4. Інтегроване освітнє середовище як ресурс самореалізації
студентів з інвалідністю
92
Висновки до розділу 1 103
Розділ 2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ В
ІНТЕГРОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
109
2.1. Структурна модель самореалізації студентів з інвалідністю 109
2.2. Методологічні та концептуальні основи дослідження
феномена самореалізації студентів
120
2.3. Характеристика вибірки досліджуваних 125
2.3.1. Кількісний та якісний склад вибірки 125
2.3.2. Психологічна характеристика студентів з інвалідністю 129
2.3.3. Психологічні ресурси життєстійкості студентів з
інвалідністю
144
2.4. Методичне забезпечення дослідження самореалізації
студентів в інтегрованому освітньому середовищі
159
Висновки до розділу 2 173
19
Розділ 3. СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ
СТУДЕНТІВ В ІНТЕГРОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ
СЕРЕДОВИЩІ
176
3.1. Особливості психологічних чинників самореалізації
студентів
176
3.1.1. Ціннісні та смисложиттєві орієнтації студентів 176
3.1.2. Порівняння показників смисложиттєвих орієнтацій
студентів з інвалідністю та здорових студентів
181
3.2. Психологічні особливості базових переконань студентів 186
3.3. Самоставлення як фактор самореалізації студентів 198
3.4. Психологічні механізми підтримки самоставлення
особистості студентів
208
3.5. Особливості часової перспективи студентів 215
3.6. Копінг-стратегії як психологічні ресурси студентів 225
Висновки до розділу 3 237
Розділ 4. ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА МЕХАНІЗМИ
САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ В ІНТЕГРОВАНОМУ
ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
245
4.1. Психологічні особливості самореалізації студентів 245
4.2. Порівняння показників самореалізації студентів з
інвалідністю та здорових студентів
253
4.3. Фактори самореалізації студентів 259
4.3.1. Аналіз структури самореалізації студентів з
інвалідністю
259
4.3.2. Предиктори самореалізації студентів з інвалідністю 272
4.3.3. Аналіз структури самореалізації здорових студентів 278
4.3.4. Предиктори самореалізації здорових студентів 287
4.4. Особистісний модус самореалізації студентів в
інтегрованому освітньому середовищі
294
20
4.4.1. Ціннісно-смислові орієнтації як чинник самореалізації
студентів
294
4.4.2. Взаємозв’язок показників самореалізації та часової
перспективи студентів
301
4.4.3. Взаємозв’язок показників самореалізації із
самоставленням та механізмами його захисту студентів з
інвалідністю
306
4.4.4. Взаємозв’язок показників самореалізації та
самоставлення здорових студентів
314
4.4.5. Взаємозв’язок показників самореалізації та копінгстратегій студентів
319
4.4.6. Взаємозв’язок показників самореалізації та
життєстійкості студентів
327
Висновки до розділу 4 334
Розділ 5. КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА ПСИХОЛОГІЧНОГО
СПРИЯННЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ В
ІНТЕГРОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
342
5.1. Напрями психологічної допомоги студентам з інвалідністю в
інтегрованому освітньому середовищі
342
5.1.1. Методологічна основа та структура психологічної
допомоги студентам з інвалідністю
345
5.1.2. Форми психологічної допомоги студентам з
інвалідністю
357
5.2. Тренінгова програма сприяння самореалізації студентів в
інтегрованому освітньому середовищі
365
5.2.1. Теоретичні основи тренінгу сприяння самореалізації
студентів
367
5.2.2. Мета, завдання та принципи тренінгу сприяння
самореалізації студентів
371
21
5.2.3. Методичні рекомендації щодо організації роботи в
інтегрованій тренінговій групі
375
5.2.4. Структура програми та загальна характеристика
модулів тренінгу
383
5.3. Результати впровадження тренінгової програми
сприяння самореалізації студентів
390
Висновки до розділу 5 401
Висновки 405
Список використаних джерел 411
Додатки 444
22
ВСТУП
Актуальність дослідження. Виклики сучасного суспільства актуалізують
проблеми продуктивного функціонування людини – визначення особистих
життєвих цілей та можливостей їх реалізації; самоздійснення та побудови
траєкторії власного саморозвитку, самовдосконалення; знаходження свого місця
та прагнення до реалізації власного потенціалу. Все це пов’язано з феноменом
самореалізації особистості, актуалізацією потреби в ній, виявленням ресурсів
особистості як процесу переходу можливості у дійсність.
Прагнення до продуктивної самореалізації є одним із основних джерел
осмисленого життя людини, її особистісного зростання, важливою умовою
якості її життя та психологічного благополуччя.
Про різні аспекти самореалізації особистості йдеться в класичних
дослідженнях: реалізації можливостей, задатків, власної «природи» людини
(К. Гольдштейн); особистісного зростання, становлення власного «Я»
(Г. Олпорт); базових екзистенційних потреб, відповідальності за право свободи
(Е. Фромм); трансцендентних цінностей та сенсу життя (К. Карпінський,
В. Франкл); прагнення до самоактуалізації (А. Маслоу, К. Роджерс). Розкрито
сутність феномену самореалізації особистості: мотиви активного суб’єкта
саморозвитку (С. Максименко); особистісна свобода (Г. Балл); самоактивність
(О. Бондаренко, М. Боришевський, Л. Сердюк); самодетермінація та
самоорганізація (Е. Галажинський); самоздійснення (О. Кокун); якість життя
(І. Данилюк); суб’єктність (А. Коваленко, В. Осьодло, Ю. Швалб).
Досліджуються окремі аспекти розвитку та самореалізації людей з
інвалідністю: самореалізація спортсменів паралімпійців (О. Шамич);
здебільшого йдеться про стратегії самореалізації студентів з інвалідністю
(М. Барна); особливості життєвих перспектив (Л. Тищенко); психологічне
благополуччя (О. Гуляєва, Г. Іваннікова); особистісний потенціал студентів з
обмеженими можливостями здоров’я (Д. Леонтьєв); психологічні механізми
соціальної адаптації молоді з порушеннями опорно-рухового апарату (І. Чухрій);
23
психологічна готовність до професійної діяльності студентів з соматичними
захворюваннями (Н. Петрученко).
Значна кількість праць присвячена дослідженню потенціалу інтегрованого
освітнього середовища закладу вищої освіти як ціннісного середовища
(К. Аквіно, Г. Давиденко, А. Колупаєва, П. Таланчук, М. Чайковський, О. Чуйко,
Р. Стодден), досвіду навчання студентів з інвалідністю в інтегрованих групах
разом зі здоровими студентами (Т. Комар, В. Скрипник). Обґрунтовується
необхідність розвитку фізичного (С. Адирхаєв, Г. Бойко), соціального
(А. Базиленко, І. Баранаускіне, І. Іванова), психологічного (О. Гуляєва,
Г. Іваннікова) чинників середовища, які відіграють важливу роль у адаптації
(Т. Гребенюк), розвитку (О. Камінська, І. Томаржевська), соціалізації та
саморозвитку осіб з інвалідністю (Т. Панченко, Л. Сердюк, М. Томчук). Саме
сферу вищої освіти дослідники вважають однією з найбільш перспективних для
впровадження ідей інтеграції (В. Засенко, А. Колупаєва, В. Синьов, М. Анабель,
Г. Давиденко, Дж. Лейк, Р. Лопес-Гав’єра, Б. Моргадо, П. Таланчук та ін.).
Незважаючи на чималу кількість досліджень, існують суперечності між:
- зростанням в Україні кількості молоді з інвалідністю серед студентів
закладів вищої освіти (за даними Державної служби статистики України у 2019-
2020 навчальних роках у закладах вищої освіти навчалося понад 12 959 осіб з
інвалідністю) та неготовністю університетів до створення належних умов для
їхньої адаптації, ефективного навчання й самореалізації;
- особливостями вибору професії та перспективою подальшого
професійного працевлаштування студентів з інвалідністю;
- достатньою широтою досліджень аспектів самореалізації здорових
студентів та детальним вивченням особистісних проблем, психологічних
ресурсів студентів з інвалідністю.
Актуальність і недостатня розробленість проблеми забезпечення реалізації
власного потенціалу людей з інвалідністю та їх інтеграції у суспільство зумовили
вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологія самореалізації студентів в
інтегрованому освітньому середовищі».
24
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах планового наукового
дослідження кафедри загальної психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка: «Психологія особистості у життєвих
ситуаціях: підходи, програми комплексної психологічної допомоги особистості»
(номер державної реєстрації 0119U001488). Тему дисертаційного дослідження
затверджено вченою радою факультету психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (протокол №5 від 21 листопада 2019 року).
Мета роботи полягає у теоретико-емпіричній розробці концепції
самореалізації особистості студентів в інтегрованому освітньому середовищі та
перевірці її ефективності.
Завдання дослідження:
1. З’ясувати основні теоретико-методологічні підходи до феномену
самореалізації особистості та визначити можливості їх застосування в
дослідженні самореалізації студентів з інвалідністю в інтегрованому освітньому
середовищі.
2. Розробити концепцію самореалізації студентів в інтегрованому
освітньому середовищі, обґрунтувати теоретико-методологічні основи
дослідження самореалізації особистості в інтегрованому освітньому середовищі
та методичне забезпечення для вивчення її цілісної організації.
3. Емпірично визначити особливості структурних компонентів, чинники
та механізми самореалізації студентів в інтегрованому освітньому середовищі.
4. Виявити особливості цілісної організації, закономірності, рівні та
умови самореалізації студентів.
5. Розробити комплексну програму сприяння самореалізації студентів в
інтегрованому освітньому середовищі та здійснити перевірку її ефективності.
Об’єкт дослідження – феномен самореалізації особистості.
Предмет дослідження – чинники та механізми самореалізації студентів в
інтегрованому освітньому середовищі.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення:
25
- підходів у дослідженні самоактуалізації та самореалізації
особистості (А. Маслоу, Р. Мей, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм);
позитивного підходу до функціонування особистості (М. Салігман,
М. Чіксентміхайї); психологічного благополуччя (Н. Бредбурн, Е. Дінер,
К. Ріфф, С. Любомирські); ресурс-орієнтованого підходу в розвитку особистості
(С. Хобфолл); проактивної моделі інвалідності (J. Levitt); суб’єктного підходу до
вивчення особистості (К. Абульханова-Славська, O. Бoндаренкo,
М. Бoришевський, А. Брушлінський, І. Данилюк, Г. Кoстюк, С. Максименкo,
С. Рубінштейн, Т. Титаренкo, Н. Чепелєва); системного підходу щодо розвитку
особистості (П. Анохін, В. Ганзен, Б. Ломов, С. Максименко, В. Шадриков та
ін.); теорії самоорганізації складних динамічних систем (В. Буданов,
Е. Галажинський, В. Клочко, В. Стьопін, Г. Хакен та ін.); самодетермінації
(Е. Десі, Р. Райан); самоефективності (А. Бандура); теорії особистості щодо її
взаємодії із соціальним середовищем (А. Адлер, Л. Александрова, О. Асмолов,
Д. Леонтьєв, Н. Сарджвеладзе); інтегрованої та інклюзивної освіти (С. Адирхаєв,
Г. Давиденко, В. Засенко, А. Колупаєва, М. Семаго, Л. Сердюк, П. Таланчук,
М. Чайковський); концепцій oсoбистісниx смислів (O. Леoнтьєв, Д. Леoнтьєв);
самоставлення та його захисту (І. Кон, О. Колишко, В. Столін, В. Мясищев,
С. Пантілєєв, Р. Плутчик); часової перспективи (Ф. Зімбардо); базових
переконань (Р. Яноф-Бульман); копінг-стратегій (С. Фолкман, Р. Лазарус);
самодетермінованої поведінки (M. Вейхмеєр); життєстійкості (С. Мадді).
Методи та організація дослідження
Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань роботи застосовано
такі методи дослідження: а) теоретичні – аналіз та узагальнення, класифікація;
систематизація – для обґрунтування концептуальних основ феномену
самореалізації та її структури; б) емпіричні – тестування, опитування, а також
психодіагностичні методики: опитувальник цінностей М. Рокича; тестопитувальник вимірювання мотивації досягнень А. Мехрабіана (модифікація
М. Магомед-Емінова); тест-опитувальник вимірювання «Мотивація до успіху»
26
Т. Елерса; «Методика діагностики самооцінки мотивації схвалення» Д. Марлоу,
Д. Кроун (адаптація Ю. Ханіна); шкала «Базові переконання особистості (WAS)»
Р. Яноф-Бульман в адаптації О. Кравцової; «Смисложиттєвих орієнтацій»
(СЖО) Дж. Крамбо та Л. Махолика в адаптації Д. Леонтьєва; авторський
структурований міні-твір «Самореалізація особистості» – для дослідження
ціннісно-смислового та потребнісно-мотиваційного компоненту самореалізації
студентів; самоактуалізаційний тест (САМОАЛ) (тест POI Е. Шострома,
адаптація Н. Каліної, А. Лазукіна); «Особистісний опитувальник Бехтеревського
інституту ООБІ» (адаптація Л. Вассермана); тест-опитувальник самоставлення
(В. Столін, С. Пантілєєв); скорочений варіант стандартизованого
багатофакторного методу дослідження особистості (Ф. Березіна,
М. Мірошникова); опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо (ZTPI)
(адаптація Г. Сирцової, О. Соколової, О. Мітіної); «Індекс життєвого стилю»
Г. Келлермана, Р. Плутчика (адаптація Л. Вассермана); шкала життєстійкості
С. Мадді (адаптація Д. Леонтьєва, О. Рассказової); опитувальник копінгстратегій Р. Лазаруса, С. Фолкмана (адаптація Л. Вассермана); методика
соціально-психологічної адаптації (в адаптації К. Роджерса та Р. Даймонд);
«Шкала самоефективності» (Р. Шварцер, М. Єрусалем); шкала психологічного
благополуччя К. Ріфф (адаптація Т. Шевеленкова, П. Фесенко); шкала
задоволеності життям (SWLS, Е. Diener) (адаптація Є. Осіна, Д. Леонтьєва) – для
дослідження особистісного компоненту та психологічних ресурсів
самореалізації студентів; в) методи математично-статистичної обробки даних
– кількісний та якісний аналіз (описова статистика, порівняння вибіркових
середніх за t-критерієм Стьюдента, кореляційний, факторний, регресійний,
контент аналізи). Статистичну обробку даних та графічну презентацію
результатів здійснено з використанням пакету статистичних програм SPSS 21.0
for Wіndows.
Емпірична база дослідження. Дослідження здійснювалося на базі
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»,
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Загалом у
27
дослідженні взяло участь 884 особи із них 214 абітурієнтів з інвалідністю, 345
студентів з інвалідністю денної форми навчання, 375 здорових студентів (з них
325 студентів, що здобувають освіту на денній формі навчання, та 50 студентів,
які здобувають післядипломну освіту).
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що:
вперше:
- обґрунтовано концепцію самореалізації студентів в інтегрованому
освітньому середовищі, що полягає в розкритті її чотирьох структурних
елементів через реалізацію їх як взаємопов’язаних етапів: 1) усвідомлення
цінності самореалізації особистістю; 2) когнітивно-афективне оцінювання
особистістю наявних ресурсів самореалізації (фізичних, середовища,
психологічних); 3) власне самореалізація особистості студентів з інвалідністю,
перебіг якої визначається взаємопов’язаними складовими (достатнім рівнем
розвитку ресурсів, механізмами, чинниками, бар’єрами та способами
самореалізації); 4) отримання результатів самореалізації та суб’єктивне їх
оцінювання;
- встановлено психологічні особливості базових параметрів
самореалізації особистості студентів з інвалідністю (життєстійкості,
смисложиттєвих орієнтацій, базових переконань, часової перспективи,
самоставлення, копінг-стратегій);
- визначено чинники, предиктори, критерії та рівні самореалізації
особистості студентів з інвалідністю та здорових студентів;
- доведено, що процесуальний механізм самореалізації студентів з
інвалідністю полягає у компенсаторній ролі психологічних ресурсів щодо їхніх
дифіцитарних фізичних ресурсів;
- розроблено й запроваджено комплексну програму психологічного
сприяння самореалізації особистості студентів в інтегрованому освітньому
середовищі;
- доповнено та уточнено наукові уявлення про:
28
- психологічний зміст та складові самореалізації особистості як
холістичного феномену;
- чинники та механізми самореалізації особистості студентів з
інвалідністю;
- психологічні особливості студентів з інвалідністю;
- набули подальшого розвитку:
- теоретико-методологічні підходи до проведення психологічного
дослідження самореалізації як цілісного феномена студентів з інвалідністю.
Практичне значення результатів дослідження полягає в обґрунтуванні
психологічних засад самореалізації особистості студентів з інвалідністю в
інтегрованому освітньому середовищі, застосування яких загалом сприятиме
саморозвитку, зростанню життєстійкості, самоприйняття та психологічного
благополуччя особистості; концептуальних засад побудови системи
психологічної допомоги та сприяння самореалізації особистості студентів, які
можуть бути застосовані в практиці різних психологічних служб. Отримані
результати дослідження можуть бути використані для розробки програм
індивідуального психологічного сприяння особистісному зростанню молоді з
інвалідністю; в тренінгових, корекційних та терапевтичних підходах для
подолання проблем особистісної невизначеності; суб’єктивного відчуття
зниження цінності життя; формування самодетермінованої поведінки.
Результати дослідження впроваджено у роботу: Відкритого міжнародного
університету розвитку людини «Україна» (довідка № 12-20/1012 від 10.11.2020);
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка
№ 137/19 від 29.10.2020); Київського національного університету будівництва та
архітектури (довідка № 87 від 23.04.2020); Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича (довідка №17/17-1587 від 26.11.2020);
Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені
Володимира Винниченка (довідка № 13/1-н від 18.02.2021); «Центру
комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю» Бердичівської міської ради
Житомирської області (довідка № 112 від 15.12.2020); «Центру розвитку
29
особистості «ПОЗИТУМ» м. Києва (довідка № 17 від 11.06.2020); «Корекційного
центру «РОЗВИТОК», м. Київ (довідка № 57 від 18.11.2020); Центру соціальнопсихологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями
Деснянського району міста Києва (довідка № 44-170 від 31.12.2020).
Надійність та достовірність отриманих у дослідженні результатів
забезпечено теоретичним аналізом проблеми, відповідним методологічним
обґрунтуванням його вихідних положень, відповідністю застосованих у
дослідженні методів його завданням, кількісним та якісним аналізом отриманого
емпіричного матеріалу, репрезентативністю досліджуваної вибірки.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем
самостійно. Усі сформульовані положення та висновки обґрунтовано на основі
особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано 5 статей: у статті
«Комплексна програма розвитку мотивації учіння та професійного становлення
майбутнього фахівця ВНЗ» авторський внесок здобувача становить 60 % та
полягає в розробці програми особистісно-орієнтованого тренінгу; у статті
«Особистісний ресурс життєстійкості студентів із соматичними
захворюваннями» авторський внесок здобувача становить 60 % та полягає у
викладенні теоретичних основ концепції дослідження; у статті «Психологічні
засади підвищення життєстійкості особистості» авторський внесок здобувача
становить 60 % та полягає у в обґрунтуванні практичних засад підвищення
життєстійкості особистості; у статті «The Psychological Basis of Students’ SelfRealization at the Integrated Educational Environment» авторський внесок
здобувача становить 70% та полягає в емпіричному аналізі психологічних основ
самореалізації особистості; у статті «Fundamental Assumtions As Predictors оf
Psychological Hardiness of Students with Disabilities» авторський внесок здобувача
становить 50% та полягає у викладенні теоретичних основ концепції
дослідження; у тезах «Психологічне благополуччя в просторі самореалізації
студентської молоді» авторський внесок здобувача становить 70% та полягає у
викладені результатів емпіричного дослідження; у тезах «Життєстійкість як
ресурс особистісної самореалізації студентів із соматичними захворюваннями»
30
авторський внесок здобувача становить 70% та полягає у викладені результатів
емпіричного дослідження.
У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам зазначених
публікацій, не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного
дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри загальної
психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2019-
2021 рр.). Результати дисертаційного дослідження апробовано також на:
Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні проблеми
збереження репродуктивного здоров’я» (Київ, 2005); Міжнародній науковопрактичній конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з
особливими потребами» (Київ, 2005, 2006); II Всеукраїнському психологічному
конгресі, присвяченому 110-й річниці від дня народження Г. С. Костюка (Київ,
2010 р.); XI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми
навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі» (Київ,
2011); III Всеукраїнському психологічному конгресі з міжнародною участю
(Київ, 2014); ХV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні
проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі
у світлі реалізації Конвенції ООН про права інвалідів» (Київ, 2015); ІІ
Міжнародній науково-практичній конференції «Соціокультурні та психологічні
виміри становлення особистості» (Херсон, 2019); Міжнародній науковопрактичній конференції «Society. Integration. Education» (Латвія, Резекне, 2020);
Міжнародній науково-практичній конференції «Щастя та сучасне суспільство»
(Львів, 2020); Х Науково-практичному семінарі «Розвиток обдарованої
особистості в освітньому просторі: ціннісний вимір» (Київ, 2020); Міжнародній
науково-практичній конференції «Current trends and factors of the development of
pedagogical and psychological sciences In Ukraine and EU countries» (Польща,
2020); XX Міжнародній науково-практичній конференції: «Інклюзивне освітнє
середовище: проблеми, перспективи та кращі практики» (Київ, 2020);
Міжнародній науково-практичній конференції: «Сучасна педагогіка та
31
психологія: методологія, теорія та практика» (Київ, 2020); Міжнародній науковопрактичній конференції «Психологічна наука та практика XXI століття» (Львів,
2021).
Публікації. Результати дисертаційної роботи викладено у 38 друкованих
працях: 1 монографія, 15 статей у фахових виданнях внесених до переліку
затвердженого МОН України, 4 статті у фахових виданнях, внесених до
міжнародних наукометричних баз даних, 2 статті у виданнях інших держав,
внесених до міжнародних наукометричних баз даних, 16 праць апробаційного
характеру.
Кандидатська дисертація на тему: «Особливості «Я-концепції» дорослих
інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок» захищена у 2003 році за
спеціальністю 19.00.07 – вікова та педагогічна психологія. Захищені положення
кандидатської дисертації в докторській дисертації не використовуються.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів,
висновків, списку використаних джерел та додатків. Список використаних
джерел містить 483 найменувань, з них 133 – іноземною мовою. Загальний обсяг
роботи становить 477 сторінок. Основний зміст викладено на 410 сторінках.
Робота містить 57 таблиць (на 60 сторінках), 37 рисунки (на 36 сторінках), та 7
додатків (на 33 сторінках).

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та
емпіричне дослідження проблеми самореалізації студентів в інтегрованому
освітньому середовищі, що дає підстави зробити такі висновки:
1. У результаті теоретичного аналізу з’ясовано підходи, що є базовими
для дослідження самореалізації особистості: гуманістичний, системний,
позитивна психологія (зокрема теорія самодетермінації), психологія здоров’я,
благополуччя та життєстійкості.
Самореалізація особистості як холістичний феномен детермінується
системою взаємопов’язаних чинників (зовнішніх та внутрішніх).
Психологічними ресурсами самореалізації є параметри особистості: цінності та
смисли, мотивація саморозвитку, базові переконання, самоставлення, часова
перспектива, життєстійкість, індивідуальні копінг-стратегії. Важливим
зовнішнім чинником особистісного розвитку та самореалізації студентів з
інвалідністю є інтегроване освітнє середовище закладу вищої освіти.
Потенціалом інтегрованого освітнього середовища є розширення особистісних
можливостей всіх суб’єктів освітнього процесу, сприяння розвитку гуманізму,
цінності життя і здоров’я, толерантності, готовності до допомоги, цілісності
уявлень про себе та оточуючих.
Самореалізація особистості є процесом та результатом цілісного та
продуктивного існування людини, актуалізації та реалізації її індивідуальності,
опредмечування її сутнісних сил, що виражають прагнення до розвитку
внутрішнього потенціалу, психологічної зрілості та компетентності.
2. Сутність концепції самореалізації особистості студентів з інвалідністю в
інтегрованому освітньому середовищі полягає в розкритті її чотирьох
структурних елементів через реалізацію їх як взаємопов’язаних етапів: 1)
усвідомлення особистістю цінності самореалізації; 2) аналіз та оцінювання
наявних ресурсів самореалізації: рівня власного здоров’я, ставлення до
хронічного соматичного захворювання (фізичного, сенсорного порушення),
406
включеності в соціальні процеси та якості взаємодії з оточенням (ресурси
середовища), психологічних ресурсів (ціннісно-смислові, ресурси стійкості,
саморегуляції, самоактуалізації), інструментальні ресурси; 3) власне
самореалізація студентів з інвалідністю, перебіг якої визначається
взаємопов’язаними складовими: достатнім рівнем розвитку ресурсів,
механізмами, чинниками, бар’єрами та способами самореалізації; 4) отримання
результатів (прямих та непрямих) самореалізації та суб’єктивне їх оцінювання.
3. У результаті емпіричного дослідження самореалізації студентів з
інвалідністю та здорових студентів в інтегрованому освітньому середовищі
встановлено загальні особливості її структурних компонентів: системи
цінностей є подібними, в яких переважають цінності здоров’я, взаємин та
спілкування з оточуючими людьми, пізнання, самопізнання, продуктивного
життя. Для них властива задоволеність власним життям, його насиченістю; при
побудові життєвих планів вони орієнтуються на свої цілі та потреби, проявляють
наполегливість, активність у їх реалізації та здатні брати відповідальність за
досягнуті результати. Більшість студентів характеризується позитивним
самоставленням до себе, потребою в самопізнанні, розвитку впевненості в собі;
для них значущою є позитивна оцінка та ставлення до них оточуючих людей.
Встановлено особливості структурних компонентів самореалізації
студентів з інвалідністю: переважання цінностей розвитку, пізнання, творчості,
активного діяльнісного життя. Їм складніше, ніж іншим, визначати життєві цілі,
особливо пов’язані з майбутнім, вони орієнтуються переважно на
короткострокові цілі, сприймають власне життя недостатньо цікавим, емоційно
насиченим і пасивно ставляться до нього. Їхня когнітивна вразливість системи
базових переконань обумовлює самостигматизацію – звикання з образом
малоактивної, невпевненої в собі людини, яка потребує захисту; низький рівень
особистісної активності, неготовність приймати рішення, вибудовувати
ефективні стратегії взаємодії з іншими людьми. Дисонанс існуючої системи
базових переконань з життєвими викликами активізує в них усвідомленість її
трансформації, а саме, переконаність у цінності та значущості власного «Я».
407
Структура взаємозв’язків часової перспективи обумовлює темпоральне
упередження – домінуючу тенденцію вибудовувати власну життєдіяльність,
орієнтуючись на теперішнє; недостатню структурованість та усвідомленість
перспектив майбутнього, що зумовлено негативним ставленням до власного
минулого та відчуттям мінімального контролю над власним життям.
У структурі самоставлення найбільш вираженими є оцінне ставлення як
результат несформованості самопізнання; порівняння себе з іншими людьми,
власної самоефективності з соціальними стандартами успіху та ефективністю
інших. Виявлено, що у них сформовані переважно такі життєві стилі реагування,
за яких в ситуації дії фруструючих чинників вони схильні суб’єктивно складні
завдання заміняти на більш прості й доступні.
У динамічній структурі стратегій подолання складних життєвих ситуацій
переважають активно-діяльнісні, автоматизовані та захисні копінг-стратегії,
спрямовані на зниження емоційної напруги, що викликана суб’єктивною
оцінкою проблемної ситуації, шляхом гіперконтролю поведінки та пошуку
соціальної підтримки (інформаційної, емоційної та інструментальної).
Доведено, що феномен життєстійкості студентів з інвалідністю є одним з
ключових параметрів їхньої індивідуальної здатності до зрілих форм
саморегуляції, що забезпечує прийняття виклику інвалідності. Найбільш
важливими предикторами життєстійкості є орієнтація на майбутнє, цінності,
самоповага, пошук соціальної підтримки, самоактуалізація.
Встановлено особливості структурних компонентів самореалізації
здорових студентів, які полягають в тому, що у них: більш вираженими є
прагматичні цінності (матеріальні, суспільного визнання, розваги). Когнітивна
стійкість системи базових переконань обумовлює впевненість у собі, власних
можливостях; здатність встановлювати конструктивну взаємодію з оточуючими
людьми; надію на удачу, везіння та позитивне вирішення життєвих ситуацій, які
вони не можуть контролювати.
Структура взаємозв’язків показників часової перспективи обумовлює
орієнтацію на майбутнє (прагнення майбутніх досягнень, реалізація цілей та
408
планів) та недостатній рівень усвідомлення зв’язку між цілями, власною
активністю в теперішньому й майбутньому. У структурі самоставлення
переважає емоційно-ціннісне ставлення до себе як результат порівняння себе з
самими собою, рефлексії, прийняття мінливості власного внутрішнього світу.
Виявлено, що у здорових студентів переважають життєві стилі реагування за
яких в стресових ситуаціях вони схильні гіпертрофовано компенсувати витіснені
почуття, причини, що викликали внутрішній конфлікт, соціально бажаною
поведінкою. Вони орієнтовані переважно на використання активно-дієвих
копінгів, що передбачає зосередження на активному вирішенні й подоланні
складних ситуацій життєдіяльності.
4. Встановлено, що самореалізація студентів визначається адекватною
оцінкою психологічних ресурсів, реалістичністю та усвідомленістю життєвих
цілей, цінністю та прагненням до саморозвитку, реалізації власного потенціалу,
самоставленням, позитивними взаєминами з людьми.
Доведено, що психологічною основою самореалізації студентів з
інвалідністю є: життєстійкість; наявність життєвих цілей та сенсу життя;
прагнення до самоактуалізації; позитивне самоставлення, прийняття себе з
перевагами та недоліками, здатністю сприймати себе як джерело життєвих змін,
подій та вчинків, упевненість у собі, адекватна оцінка своїх можливостей;
самостійність та здатність вирішувати складні ситуації, самокерівництво;
збалансована часова перспектива. Основними предикторами самореалізації є
локус контролю – Я, цінності, раціоналізація, гіперкомпенсація, прийняття
відповідальності.
Психологічною основою самореалізації здорових студентів є збалансоване
поєднання часових показників; прагнення встановлювати та підтримувати
позитивні стосунки з навколишнім світом та людьми; здатність бути включеним
у власне життя, контролювати його події, усвідомлювати життєві цілі;
самопізнання, самоприйняття та самоповага; прагнення до автономності;
відчуття компетентності у вирішенні повсякденних справ. Предикторами
409
самореалізації здорових студентів є локус контролю – Я, саморозуміння,
орієнтація в часі, цінності.
Процесуальний механізм самореалізації студентів з інвалідністю полягає у
компенсаторній ролі психологічних ресурсів щодо дефіцитарних фізичних
ресурсів, які зумовлюють: прийняття ними виклику інвалідності в умовах
дефіциту фізичних ресурсів реалізації потреби в саморозвитку, включеність
контролю свідомості, врівноважують дестабілізуючі негативні впливи
середовища, індивідуалізують стиль поведінки, стимулюють розвиток рефлексії,
стабілізують образ «Я» та створюють предиспозицію до самореалізації.
5. Визначено рівні самореалізації студентів: досуб’єктний та суб’єктний.
Досуб’єктний рівень самореалізації характеризується орієнтацією на адаптацію,
відтворення соціально усталених ролей, нормативно схвалених способів
діяльності, що використовуються особистістю автоматично; неузгодженість
поведінки та діяльності із власними потребами, цілями, цінностями та смислами.
Досуб’єктна самореалізація є передумовою суб’єктної (за умови усвідомленого
розвитку психологічних ресурсів особистості). Суб’єктний рівень самореалізації
характеризується усвідомленням людиною власних цінностей, пізнання,
визнання та прийняття власної сутності, смислів, психологічних ресурсів,
мотивів, що забезпечують їй особистісну автономію, можливість бути суб’єктом
власного життя, прагнення до постійного саморозвитку й реалізації свого
потенціалу.
6. Розроблено та запроваджено комплексну програму психологічного
сприяння самореалізації студентів в інтегрованому освітньому середовищі, яка
містить безпосередню та опосередковану (через групи підтримки – студентську
спільноту, викладачів, батьків студентів з інвалідністю) психологічну допомогу
студентам з інвалідністю та особистісно орієнтований тренінг, спрямований на
активізацію психологічних ресурсів особистості – самопізнання, самоприйняття,
саморегуляції, життєстійкості, осмисленості життєвих і професійних цілей,
самоорганізації, контактності та адаптивності. Комплексна програма
психологічного сприяння самореалізації студентам полягає у забезпеченні
410
освітнього середовища, яке реалізує особливу культуру соціалізації
індивідуальності та будується на основі безбар’єрності ставлень та розуміння, на
засадах рівний – рівному, що передбачає подолання стереотипів інвалідності,
сприяння самореалізації особистості студентів.
Апробація тренінгу сприяння самореалізації особистості студентів
показала, що його запровадження активізувало потреби студентів у
самопізнанні, самоприйнятті, саморозумінні, автономності, підтримці
позитивного самоставлення, цілеспрямованості, саморегуляції, пізнанні інших,
саморозвитку і як наслідок – відбулося зростання показників психологічного
благополуччя та параметрів самореалізації: життєстійкості, усвідомленості
життєвих цілей, впевненості в собі, самоповаги, здатності самостійно приймати
рішення, саморегуляції та використання активно-дієвих копінг-стратегій.
Перспектива подальших досліджень полягає у розробці теоретикометодологічних засад дослідження самореалізації студентів з інвалідністю в
умовах неперервної професійної освіти, побудові цілісного уявлення про
самореалізацію особистості в онтогенезі, професіогенезі; з’ясуванні гендерного
аспекту самореалізації студентів з інвалідністю, взаємозв’язку особистісної,
професійної та соціальної самореалізації особистості; впливу інтегрованого
освітнього середовища на процес становлення індивідуальних стратегій
самореалізації студентів з інвалідністю та здорових студентів.